Румунський виборчий марафон народжує нові тренди

Нові та старі тенденції

Рішення Конституційного суду Румунії про анулювання результатів голосування першого туру президентських виборів і призначення нових виборів стало заявкою на народження нової політичної тенденції, загалом, раніше не характерної для Європи. Безумовно, можна зануритися в історію і згадати вибори до Установчих зборів Естонії 1918 року. Із ближчого за часом – 20 років тому 3 грудня 2004 року Верховний суд України визнав недійсними результати другого туру президентських виборів і призначив повторне голосування.  У 2016 році в Австрії на виборах президента скасували результати другого туру, а новий другий тур відбувся через півроку.

Здебільшого ж скасування результатів голосування судовою інстанцією більш характерне для країн Латинської Америки, Африки, Азії. Тепер, як ми бачимо, подібна історія повторилася цього разу в Румунії. Це таке собі “коригування” демократії за допомогою судового рішення.  Чи набуде воно форми стійкої європейської тенденції, коли місцевий істеблішмент під гаслами захисту демократії з “пробігу” знімає не одного, а одразу двох неугодних кандидатів, один з яких вважається “проєвропейським”, покаже тільки час. Хоча тенденція змушує замислитися над тим, у якому ж напрямку рухається Європа і чи не настав її остаточний демократичний захід.

Поки ж, повертаючись до Румунії, ми бачимо, що головним бенефіціаром рішення Конституційного суду є румунський владний мейнстрім. Чинний президент Клаус Йоханіс залишається на своїй посаді, поки не буде обрано його наступника. Прем’єр-міністр Марчел Чолаку, який не пройшов до другого туру, отримує шанс знову балотуватися на посаду президента. До речі, він практично єдиний з румунських політиків, який з натхненням зустрів звістки з Конституційного суду і назвав і назвав скасування виборів – “єдиним правильним рішенням”.  Дата “першого туру 2.0” стане відома, коли його оголосить уряд. А для цього він має бути сформований новою коаліцією, з якою після позбавлення шансів на перемогу представниці USR Олени Ласконі виникнуть певні труднощі. До того ж на “підвісі” можуть опинитися й результати парламентських виборів 1 грудня. Наразі Центральне виборче бюро Румунії відхилило апеляцію однієї з партій, яка не подолала виборчий бар’єр, про анулювання результатів парламентських виборів через те, що ультраправа “Партія молодих людей” (POT) також підтримувалася Росією. Але, хто знає, до яких результатів і наслідків призведе, відкрита в Румунії “скринька Пандори”. 

Утім, перший тур президентських і парламентських виборів у Румунії зафіксував ще дві тенденції, які останнім часом власне стали характерними для всього європейського політичного ландшафту. З одного боку, це зростання популярності правопопулістських партій, а з іншого – консолідація традиційних політичних сил, щоб не допустити приходу до влади вкрай правих. Першу тенденцію підкріпила тріумфальна перемога в першому турі президентських виборів Келіна Джорджеску та успіх вкрай правих партій Румунії AUR, “SOS Румунія”, “Партії молодих людей”, які вибороли сумарно 32% голосів виборців на парламентських виборах 1 грудня. Друга тенденція простежувалася у формуванні “санітарного” кордону, які влаштували мейнстримні партії несистемному кандидату Келіну Джорджеску.

Ефект бомби, що розірвалася

Виборчий марафон у Румунії розпочався 24 листопада, коли відбувся перший тур президентських виборів. Підвищений інтерес до них не в останню чергу був пов’язаний з тими повноваженнями, які має глава держави.  За конституцією, він пропонує кандидатури на посаду прем’єр-міністра і призначає уряд, потім бере участь у його засіданнях, може розпустити парламент (після консультацій із представниками обох палат і лідерами парламентських груп), має право оголосити про мобілізацію збройних сил, а також запровадити надзвичайний або воєнний стан.

Перемога в першому турі вкрай правого політика Келіна Джорджеску, який балотувався як незалежний кандидат і якого ще місяць тому вважали відвертим лузером кампанії, справила в Румунії ефект вибуху бомби.

62-річний Келін Джорджеску довгі роки був університетським професором і присвятив близько десяти років роботі в різних структурах ООН, займаючись питаннями сталого розвитку. До 2022 року він був членом вкрай правого “Альянсу за союз румунів” (AUR) і навіть розглядався як кандидат у прем’єри від цієї політичної сили. Тобто новачком у політиці пан Джорджеску не був, але й назвати його особливо відомим широкому загалу, тим паче за межами країни, політиком усе-таки не можна було. Ще в жовтні ім’я Келіна Джорджеску навіть не значилося в опитуваннях – агентство Inscop, наприклад, включало його тоді в графу “інші” з менш ніж 0,4% підтримки. У листопаді він посідав у деяких рейтингах шосте місце з 5,4% підтримки.

Однак за підсумками підрахунку переважної більшості бюлетенів, поданих у першому турі президентських виборів у Румунії 24 листопада, Келін Джорджеску виявився першим. Він набрав 22,9% голосів, тоді як лідерці “Союзу за порятунок Румунії” Олені Ласконі дісталося трохи більше ніж 19% голосів. Чинний прем’єр-міністр і лідер Соціал-демократичної партії Марчел Чолаку, який вважався, як то кажуть, ще вчора майже беззаперечним фаворитом перегонів, вдовольнився лише третьою сходинкою (близько 19%). Нарешті, той, кому впевнено пророкували друге місце і вихід до другого туру, – лідер AUR Джордже Сіміон – фінішував четвертим із приблизно 14% голосів.

“Феномен” Джорджеску

Багато в чому несподіваний успіх вкрай правого Джорджеску був пов’язаний не стільки з його ідеями, скільки із загальною розчарованістю виборців усіма іншими претендентами на президентське крісло і втомою румунського суспільства від політики свого правлячого класу. Під час кампанії провідні політики країни – Марчел Чолаку (Соціал-демократична партія), Ніколає Чуке (Націонал-ліберальна партія), Мірча Джоане (екс-заступник генсека НАТО), Єлена Ласконі (“Союз за порятунок Румунії”), Джордже Сіміон (“Альянс за об’єднання румунів”) – без утоми обрушувалися одне на одного з жорсткою критикою, дискредитуючи й інших, і самих себе. І тим часом у виборців складалася думка, що ці люди не здатні і не повинні очолювати державу. 

Крім цього на недовіру до правлячої еліти накладалося невдоволення і політикою ЄС. Хоча Румунія з 2007 року входить до ЄС, досі майже 20% громадян країни живуть за межею бідності. Триває відтік молоді до країн Західної Європи. Багатьох у румунському експертному середовищі обурило нещодавно й те, що голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн під час відбору кандидатів у члени цього органу демонстративно зажадала від Бухареста кандидата жіночої статі в інтересах дотримання гендерної квоти. Як прихильник консервативних цінностей і захисник національного суверенітету (“сувереніст”), Келін Джорджеску опинився в характерному для низки країн Заходу тренді підтримки правих і ультраправих настроїв, пов’язаному з відсутністю перспектив помітного поліпшення життя за правління “прогресистів-глобалістів”. 

Як і кілька інших провідних правих радикалів у Європі, включно з французом Джорданом Барделлою і британцем Найджелом Фараджем, Джорджеску завоював безліч шанувальників у соціальних мережах, за що отримав прізвисько TikTok-кандидат. За останній тиждень перед днем голосування в першому турі Келін Джорджеску набрав 30 тис. нових передплатників, а кількість переглядів відео, на якому він висуває свою кандидатуру, перевищила 800 тис. Зростання популярності сталося після того, як румунський сегмент TikTok (у 19-мільйонній країні зареєстровано 8,9 млн користувачів цієї соцмережі) виявився затоплений тегами, пов’язаними з кандидатурою позасистемного політика. Звертало на себе увагу й те, що в румунській діаспорі, яка проживає переважно в країнах ЄС і Великій Британії, євроскептик Джорджеску також посів перше місце.

Однак якими б можливостями не володів TikTok, самі по собі вони навряд чи змогли б забезпечити перемогу Джорджеску в першому турі і зростання популярності ультраправих парламентських партій. Вибори в Румунії лише вкотре підкреслили посилення поляризації суспільства і зростання популістських рухів – загальноєвропейський тренд останніх років. Румунія, як і низка інших країн ЄС, проходить через економічну кризу. Виборці незадоволені високою інфляцією, скаржаться на “вкорінену” корупцію і переконані, що уряд “кинув” їх. Усе це створило благодатний ґрунт для протестного голосування і підтримки популістських сил.

Виборча кампанія Джорджеску будувалася на “сувереністському” порядку денному. Політик закликав до зниження залежності Румунії від імпорту, підтримки фермерів і збільшення внутрішнього виробництва продуктів харчування та енергії. В одному з інтерв’ю Келін Джорджеску назвав щит протиракетної оборони НАТО в румунському місті Девеселу “ганьбою дипломатії”, заявивши, що Північноатлантичний альянс не стане захищати жодного зі своїх членів у разі нападу Росії. Він також критикував військову допомогу Україні з боку США і прилюдно висловлював захоплення Угорщиною та її прем’єром Віктором Орбаном за вміння вести міжнародні переговори і відстоювати національні інтереси. За ставлення до Росії та Володимира Путіна румунські ЗМІ назвали його проросійським кандидатом. 

Дійсно Келін Джорджеску говорив про те, що йому близька російська культура, і хвалив російського президента Володимира Путіна як людину, яка любить свою країну. “Це людина, яка, з моєї точки зору, дуже добре знає дипломатичні аспекти, володіє ними і оточена дуже хорошими професіоналами”,- зазначав також він. Коли підсумки голосування було підбито, багато західних ЗМІ вийшли з матеріалами, в яких Джорджеску називався “пропутінським політиком”. Водночас Дорджеску прославився і своїми оцінками діяльності румунського диктатора маршала Йона Антонеску, який керував країною в 1940-1944 роках, – у січні 2022-го Джорджеску назвав його і його прихильників героями, завдяки яким “національна історія жила”. Генеральна прокуратура країни після цього порушила проти Джорджеску кримінальну справу, звинувативши його у вихвалянні винних у геноциді. Однак відтоді жодних публічних повідомлень про перебіг цього розслідування не було; судячи з усього, справі не дали ходу. 

Несистемність Джорджеску, його євроскептицизм і погляди типового правого популіста прикріпили до нього й інше прізвисько – румунський Трамп. Тим паче, що сам Дональд Трамп провів неймовірну президентську кампанію і переконливо виграв вибори, які для Джорджеску і стали чудовим тлом його тріумфу в першому турі.

Щоправда, на Заході на перемогу Джорджеску в першому турі зустріли з тривогою. Дослідник з Орхуського університету в Данії Костін Чобану заявив Financial Times, що результати першого туру президентських виборів у республіці – це “політичний землетрус”, зазначивши, що ніхто не очікував такого результату. The Guardian також назвала підсумки першого туру “шокуючими”. Розпитаний виданням професор політології в Університеті Бабеша-Бойяї (Румунія) Серджіу Міскою не виключив втручання Росії в електоральний процес. “З огляду на позицію Джорджеску щодо України і розбіжностей між опитуваннями громадської думки і фактичними результатами, ми не можемо цього виключати”, – заявив аналітик.

А ось експрезидент Молдови Ігор Додон, коментуючи підсумки першого туру виборів у Румунії, порівняв їх із ситуацією у своїй країні. “У Румунії на перше місце вийшла ідея національного інтересу – суверенітету, захисту економіки, традицій і християнських цінностей. Те ж саме відбувається і в Республіці Молдова. Перший сигнал ми побачили на президентських виборах, коли кандидат, висунутий соціалістами, переміг у країні. І коли громадяни країни відкинули проєвропейський референдум”, – написав Додон у соцмережах.

До слова сказати, в самій Молдові за Келіна Джорджеску проголосувало лише 3,11%, хоча загалом румунська діаспора віддала йому 43,16% голосів. Фаворитом Молдови, де проживає чимало громадян із румунським паспортом, стала Олена Ласконі, яка показала другий результат у першому турі, де за неї проголосувало 56%. 

Не обійшли стороною підсумки президентських виборів і в Росії. Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, відповідаючи на запитання журналістів про те, чи стали результати голосування несподіванкою для Кремля і як там оцінюють перспективу пана Джорджеску зберегти перевагу в другому турі виборів, заявив: “Не можна сказати, що ми так близько знайомі зі світоглядом цього кандидата в тому, що стосується стосунків із нашою стороною”. І тут же додав, що поки Москві зрозуміло тільки те, що “чинне керівництво Румунії не є дружньою нам країною”. Потім свій іронічний коментар додав і сам президент РФ Володимир Путін, заявивши, що “…один кандидат не сподобався владі, вирішили перерахувати голоси”. 

Іронія Путіна була пов’язана з рішенням Конституційного суду Румунії, який 28 листопада мав затверджувати результати виборів, а в підсумку ухвалив перерахувати бюлетені і відклав рішення про підтвердження підсумків голосування. Із вимогою анулювати результати першого туру до Конституційного суду звернулися два кандидати, які вибули, – Крістіан Терхеш від Румунської національної консервативної партії (1,04% голосів) і Себастьян Попеску від “Нової Румунії” (0,16%). Останній стверджував, що переможець першого туру у звіті про фінансування передвиборчої кампанії повідомив про відсутність видатків, хоча вів активну діяльність у соцмережах (переважно в TikTok), яка потребує фінансового забезпечення. Терхеш заявив, що члени “Союзу порятунку Румунії” вели передвиборчу пропаганду, уже коли тривало голосування. КС вирішив продовжити обговорення звернення Терхеша 29 листопада і відхилив звернення Попеску, оскільки той його подав “занадто пізно”.

9 листопада Конституційний суд Румунії провів повторне засідання, за підсумками якого очікувалося рішення про анулювання результатів першого туру. Однак у підсумку КС відклав ухвалення рішення до 2 грудня. 

Переможці першого туру та їхні союзники звинуватили керівні партії Румунії – Соціал-демократичну партію (СДП) і правоцентристську Націонал-ліберальну партію (НЛП) – у використанні суду для спроби утримати владу. Це був перший випадок, коли кандидат від СДП не зміг вийти до другого туру відтоді, як країна позбулася комунізму 35 років тому. Гнів з приводу ідеї повторного проведення виборів у середині або наприкінці грудня став несподіваним об’єднуючим фактором між крайніми правими та реформістськими критиками “старої гвардії”.

У підсумку, після того, як за результатами парламентських виборів стало зрозуміло, що вкрай праві сили не зможуть набрати більшість у парламенті та сформувати уряд КС 2 грудня залишив результати першого туру без змін.

На такій скандальній ноті основні політичні сили вирушили на парламентські вибори, які відбулися в Румунії 1 грудня. 

Матч-реванш

І хоча Румунія є президентсько-парламентською республікою, проте парламент суттєво впливає на політичний курс країни. Причому після 2020 року право призначати парламентські вибори в Румунії перейшло до парламенту, а партія-переможець отримує право запропонувати кандидатуру прем’єр-міністра країни. 

Румунський парламент складається з двох палат – палати депутатів і сенату. Термін його повноважень – чотири роки. Цього року в палату депутатів обирають 330 осіб. У Румунії діє пропорційна виборча система, країна поділена на 43 багатомандатні виборчі округи: вони утворені в адміністративно-територіальних межах 42 районів країни (провінцій), зокрема столиці (Бухареста). Також є один багатомандатний виборчий округ для забезпечення представництва інтересів зарубіжних румунських виборців. 

Опитування напередодні парламентських виборів пророкували перемогу ультраправому “Альянсу за об’єднання румунів” (AUR) на чолі з Джордже Сіміоном. Так опитування, проведене соціологічною компанією AtlasIntel із 26 до 28 листопада, давало AUR 22%. На другому місці СДП із 21,4%, за нею йдуть “Союз порятунку Румунії” Ласконі (17,5%) і Національно-ліберальна партія (13,4%).

Крім того, як зазначав румунський інформаційний ресурс Romania Insider, інші радикальні партії, SOS Romania і Партія молодих людей (POT), теж покращили свої результати та можуть подолати п’ятивідсотковий бар’єр (поки що кожній пророкують близько 4,6%). І в такому розкладі міг би з’явитися шанс формування вкрай правої націоналістичної коаліції на чолі з AUR, яка контролюватиме близько 30% парламенту.

Незважаючи на свою яскраву історію корупційних скандалів, Румунію тривалий час вважали надійним союзником НАТО у Східній Європі та країною, яка значною мірою грала за правилами ЄС у регіоні. Цей послужний список відрізняє її від інших країн регіону, таких як Угорщина, Словаччина і Болгарія, які постійно викликають побоювання з приводу верховенства закону і тяжіння до Росії. Багато експертів зазначали, що з перемогою крайніх правих ситуація докорінно могла б змінитися. Так, лідер AUR Джордж Сіміон пообіцяв зайняти більш жорстку позицію щодо Брюсселя і захищати національні інтереси Румунії – навіть якщо це означає відмову від законів ЄС.  За чотири роки, що минули після останніх парламентських виборів, AUR удвічі наростив свою електоральну підтримку. Колись маргінальна партія, яка пропагувала антивакцинальні теорії під час пандемії Covid-19, з початком повномасштабної агресії Росії переключилася на український порядок денний, заявляючи, що війна мовляв “не наша”, і закликаючи уряд припинити допомагати Києву. 

У разі своєї перемоги він обіцяв приєднається до дедалі більшого хору вкрай правих лідерів ЄС, що ще б більше змістило баланс сил у бік від основних партій і центристської політики у вищому органі ухвалення рішень Євросоюзу. Лідер партії AUR також невпинно наголошував, що вважає Трампа, прем’єр-міністра Італії Джорджію Мелоні та польського ультраправого політика Ярослава Качинського зразками для наслідування. Ще однією неприємною стороною його приходу до влади для ЄС могло б виявитися погіршення відносин Румунії з Україною та Молдовою, оскільки наразі Сіміону заборонено в’їзд в обидві країни. 

Сам же лідер партії AUR вважає, що заборона пов’язана з його прорумунською діяльністю. Однак не тільки Сіміон, а й його однопартійці досягли успіху в уніоністській риториці. Один із лідерів AUR Клаудіу Тарзіу заявив про територіальні претензії на українські землі Північної Буковини, Закарпаття, Бессарабії, а також усю Молдову. “Ми не будемо справді суверенними, поки не реінтегруємо румунську державу в її природних кордонах. Бессарабія має повернутися додому. Північна Буковина не може бути забута, південна Бессарабія, Герца, Закарпаття, все, що належало і належить румунській нації, повинно повернутися в межі держави”, – сказав Тарзіу з нагоди Дня об’єднання князівств. Як зазначали експерти, проєкт România Mare – тобто максимальне розширення кордонів, що сходить до Румунського королівства з українською Буковиною та республікою Молдова – був похований ще наприкінці 1990-х років. Однак сьогодні він узятий на щит ультраправими і розігрується, як електоральна карта.

Також Сіміон пообіцяв призупинити військову допомогу Україні в разі свого обрання і підтримати мирну угоду, укладену за посередництва обраного президента США Дональда Трампа, навіть якщо це означає, що Київ піде на територіальні поступки.

Не відставали від Сіміона і його праворадикальні колеги з SOS Romania. Це осколки AUR, які сформували власний політичний проєкт. Очолює його сенаторка Діана Шошоаке, яка має репутацію “міської божевільної”. При всьому при цьому, її ексцентричність і суперрадикалізм досить ефективно працюють. З її “вини” було скасовано виступ президента України Володимира Зеленського в румунському парламенті. З парламентської трибуни не раз лунали її антиукраїнські виступи, які стосувалися надання військової допомоги Україні, підтримки її вступу до ЄС. Вона не раз шокувала своїх колег і громадськість своїми проросійськими заявами, одну з яких закінчила фразою: “Слава Москві”.  Конституційний суд Румунії заборонив Шошоаке балотуватися на посаду президента, заявивши, що її антисемітські та проросійські погляди поставлять під загрозу становище країни в ЄС і НАТО. У своїх прогнозах щодо результату своєї політсили вона була більш ніж оптимістична, кажучи, що партія SOS Румунія візьме реванш на парламентських виборах 1 грудня і отримає парламентську більшість, а вона стане прем’єр-міністром.

Треба сказати, що мейнстримні партії Румунії всерйоз сприйняли вкрай праву загрозу, а прем’єр Чолаку назвав ці вибори найважливішими за останні 35 років, зазначивши, що “все стало дуже крихким”. 

Дві основні політичні сили країни – Соціал-демократична партія і Національно-ліберальна партія, які колись змагалися одна з одною, – сформували урядовий альянс, щоб вийти з політичного глухого кута за підсумками парламентських виборів 2020 року, коли було неможливо сформувати однопартійний уряд. Причому обидві партії взяли і просто поділили владу. Глава СДП Марчел Чолаку очолив уряд, а глава Національно-ліберальної партії Микола Чуке став спікером парламенту. Румунська преса жваво відгукнулася на створення коаліції двох заклятих ворогів, звинувативши їх у тому, що ними рухає одне бажання – “… встановити свої правила, розподілити між собою ресурси – і жити приспівуючи за рахунок бюджету. Кумівство, а не солідарність – ось, що забезпечуватиме її виживання”. Попри економічні проблеми, корупційні скандали обидві партії і на вибори до Європейського парламенту цього року пішли єдиним списком. Тоді лідери партій знову спробували розділити сфери впливу: Чолаку хоче залишитися біля керма виконавчої влади, а Чуке мітить у президенти країни. Однак життя показало інший результат. І Чолаке, і Чуке взяли участь у президентських перегонах, що мало не стало крахом урядової коаліції. У підсумку обидва кандидати закінчили плачевно, не потрапивши до другого туру виборів, і покинули крісла партійних лідерів. Щоправда Чолаке завбачливо заявив, що ще залишиться біля керма партії на парламентських виборах. Наразі політрада СДП “умовила” Чолаку залишитися на чолі партії.  

Треба сказати, що ключові меседжі “старих партій” не вирізнялися ні новизною, ні особливою винахідливістю. Вони спробували консолідувати проєвропейського виборця навколо себе жорсткою критикою Келіна Джорджеску і вкрай правих партій Румунії за те, що вони пропонують виборцям суверенітет, розмахуючи при цьому російським триколором. Як альтернативу представники провладних партій пропонували виборцям європейські демократичні цінності, захист НАТО від російської загрози, європейські фонди, що покриють брак коштів із державного бюджету на зарплати та пенсії. 

Підсумки парламентських виборів засвідчили, що, незважаючи на зростання популярності вкрай правих партій, проєвропейські та пронатовські політичні сили зуміли стримати вкрай правих, сумарно набравши трохи більш як 50% голосів виборців.

Лівоцентристська Соціал-демократична партія (СДП) прем’єр-міністра Марчела Чолаку отримала 22,30% відсотків голосів виборців. Націонал-ліберальна партія посіла третє місце, отримавши 14,28%, “Союз порятунку румунів” (USR) Олени Ласконі – 12,26% і “Демократичний союз угорців Румунії” – 6,38%.

  Крайні праві партії за підсумками виборів сумарно набрали 32% голосів виборців. AUR – понад 18%, SOS Румунія – 7,76% і “Партія молодих людей” (POT) -6.5%.

Таким чином, проєвропейські політичні сили змогли взяти своєрідний реванш за поразку в першому турі президентських виборів. Якщо розглянути підсумки виборів через призму минулих результатів мейнстримних партій, то вийде, що вони здебільшого втратили свої позиції. Результат самої СДП на 6% менший, ніж на минулих виборах 2020 року, а їхні колеги з правлячої коаліції з Національно-ліберальної партії (НЛП) втратили відразу 10% голосів. Втрачені ними відсотки практично повністю відійшли до нових правих партій. 

Тепер перед проєвропейськими партіями постане питання створення коаліції. Найімовірнішою урядовою коаліцією був би альянс прозахідних партій – тобто об’єднання PSD, PNL і правоцентристського “Союзу порятунку Румунії” (USR). Теоретично, це було б можливо, оскільки така коаліція мала б 52 відсотки місць у парламенті. Однак, проблема може виникнути з партією USR, чия лідерка Олена Ласконі вийшла до другого туру президентських виборів. Річ у тім, що “Союз порятунку Румунії” позиціонує себе, як партія проти істеблішменту і корупції і дуже критично ставиться до урядів PSD і PNL, особливо за їхню бездіяльність у боротьбі з корупцією. Однак бажання перемогти у другому турі президентських виборів плюс перемога проєвропейських сил на парламентських виборах підштовхнуло її до політичної угоди з PSD Чолаку: вона допомагає йому сформувати більшість у парламенті, тоді як він підтримає її на посаду президента.

Доленосний другий тур, який не відбувся

Напередодні другого туру президентських виборів проєвропейські партії сформували навколо Джорджеску “санітарний кордон”. Таке вже було на парламентських виборах у Франції, де ліві, ліберали і правоцентристи об’єдналися, щоб не допустити приходу до влади партії Марін Ле Пен.

Ось і в Румунії мейнстримні політичні сили об’єдналися навколо Олени Ласконі, щоб не допустити перемоги в другому турі президентських виборів Келіна Джорджеску. Вони намагалися по максимуму дискредитувати Джорджеску. Його виставляли як “кандидата Кремля”, а другий тур розкручували, як референдум про європейське майбутнє Румунії.  За кілька днів до виборів президент Румунії Клаус Йоганніс погодився розсекретити інформацію спецслужб про передвиборчу кампанію Джорджеску. Вона і стала головною причиною анулювання Конституційним судом підсумків першого туру і оголошення нових президентських виборів.

Йшлося про звіти, представлені на останньому засіданні Вищої ради оборони країни Службою інформації (SRI), Службою зовнішньої розвідки (SIE) і міністерством внутрішніх справ (МВС). Згідно з документами, Джорджеску проводив активну і навіть агресивну кампанію в TikTok. Мережа, пов’язана з його кампанією, складалася з 25 тис. акаунтів. За два тижні до першого туру виборів їхня активність різко зросла. За розміщення одного відео на підтримку Джорджеску блогерам пропонували €1000. За інформацією спецслужби, до фінансування кампанії Джорджеску причетний користувач TikTok Богдан Пешкір, який веде акаунт “bogpr”. Із 24 жовтня до 24 листопада він перерахував $381 тис. акаунтам у TikTok, які брали участь у просуванні кампанії Джорджеску. Служба зовнішньої розвідки заявила, що Румунія стала мішенню російських гібридних операцій, включно з кібератаками, витоками інформації, саботажем і кампаніями дезінформації. На думку спецслужби, Кремль прагне вплинути на настрої румунських громадян у контексті виборів. Генпрокуратура Румунії почала розслідування передвиборчої кампанії Джорджеску. Правоохоронці Румунії провели три обшуки в місті Брашов у межах справ про підкуп виборців, відмивання грошей і комп’ютерне шахрайство. “Обшуки були пов’язані з можливою причетністю приватної особи до незаконного фінансування виборчої кампанії одного з кандидатів у президенти Румунії”, – повідомили правоохоронці. 

Водночас Ласконі та її команда під гаслом “Хай благословить Бог Румунію в ЄС і НАТО” консолідувала навколо себе і лібералів, і лівоцентристів, і навіть правоцентристів.  Свою підтримку Ласконі висловили Партія угорців Румунії (UDMR), і Націонал-ліберальна партія (PNL, одна з двох найбільших партій Румунії). Також її підтримала і Соціал-демократична партія (PSD, друга найбільша партія Румунії). Після першого туру виборів екслідер PSD, прем’єр-міністр Марчел Чолаку дотримувався “нейтралітету” в президентських перегонах і пропонував виборцям самим вирішувати, за кого голосувати в другому турі. Ще один колишній лідер PSD і екс-прем’єр-міністр Віктор Понта заявив, що не голосуватиме за Ласконі, оскільки вона не готова до такої відповідальної посади. Крім того, на його думку, у партійному середовищі СДП взагалі не в захваті від кандидата від USR.  Однак за чотири дні до виборів Чолаку оголосив про свою повну підтримку Ласконі.

Ба більше, Соціал-демократична, Націонал-ліберальна партії, реформістський “Союз порятунку Румунії” Олени Ласконі та партія угорської меншини “Демократичний союз угорців Румунії” уклали коаліційну угоду, цементувальним підґрунтям якої стало бажання не допустити до влади крайніх правих. Але й головним прицілом усієї цієї акції різномастих партнерів – не допустити перемоги Келіна Джорджеску в другому турі президентських виборів.  “Ми вже почали створювати проєвропейську парламентську та урядову більшість, яка підтримає пані Олену Ласконі на голосуванні 8 грудня”, – написав у соцмережах нинішній прем’єр Румунії та лідер Соціал-демократичної партії Марчел Чолаку, якому кандидатка в президенти практично пообіцяла збереження посади глави уряду в разі своєї перемоги.

За тиждень до дня голосування було опубліковано свіжі опитування громадської думки: 42,2% респондентів готові віддати свій голос кандидату від партії Союз порятунку Румунії (USR) Олені Ласконі, а 57,8% – незалежному кандидату Келіну Джорджеску. Однак інше масштабне опитування, проведене в Румунії, передбачало перемогу вже Ласконі з незначною перевагою: 48,8% на 46,4%. Крім того, Polymarket (платформа політичних парі, яка передбачила перемогу Дональда Трампа у США) показує саме перемогу Ласконі: 53% проти 47%.  В актив Ласконі заносили її успішний досвід на посаді мера міста Кимпулунга. Вона змогла завоювати лідерство в партії, зміцнити її лави і посісти друге місце на президентських виборах після провального виступу “Союзу за порятунок Румунії” на місцевих і європейських виборах навесні цього року. Ще одним вагомим фактором її майбутнього успіху вважали майже мільйон молдаван із румунськими паспортами. Олена Ласконі була в Кишиневі перед першим туром президентських виборів, зустрічалася з журналістами та громадськими активістами, показуючи, наскільки важлива Молдова для Румунії. Це принесло їй у першому турі понад 45 тис. голосів молдаван. Перед другим туром до Ласконі до Бухареста, щоб висловити свою підтримку, вирушила вже президентка Молдови Майя Санду, а сама Ласконі у спеціальному зверненні закликала молдован підтримати Румунію на європейському шляху, а також пообіцяла прискорити процес перетину кордону між Молдовою та Румунією.

Келін Джорджеску також приділив особливу увагу молдавському електорату. Він назвав молдаван братами і пообіцяв всеосяжну підтримку: “Молдавани ніколи не залишаться самі”.

На завершальному етапі кампанії Джорджеску намагався посилити свої меседжі проти НАТО, ЄС і місцевого істеблішменту. Так в інтерв’ю Reuters він заявив, що в разі обрання главою держави виступатиме проти військової підтримки Києва з боку Бухареста. Джорджеску також має намір заборонити експорт українського зерна через Румунію, і сказав, що вона не зобов’язана виконувати зобов’язання НАТО щодо оборонних витрат. Також Келін Джорджеску заявив, що румунські компанії повинні мати контрольний пакет акцій у будь-яких підприємствах за участю іноземних інвесторів. Він розкритикував минулу приватизацію державних активів, особливо в енергетичному секторі. 

В іншому виступі Келін Джорджеску також поставив під сумнів ефективність фінансування з боку Євросоюзу. “Чи допомогли нам європейські фонди? Чи залежимо ми від них? Хіба наша країна не може нічого виробляти? Невже у нас немає інших інвесторів? Дозвольте мені сказати вам, що в цьому світі гроші є скрізь”,- заявив політик. У недавньому інтерв’ю Politico, Джорджеску заявив, що повністю підтримує Трампа як зразок для наслідування.  “Йдеться про бачення – саме це я хочу записати – бачення світу і бачення того, що Америка, перш за все, Румунія, повинна бути першою”, – сказав Джорджеску. 

Усі ці меседжі максимально консолідували крайніх правих навколо фігури румунського Трампа. Та й самі праві популісти після парламентських виборів почувалися набагато впевненіше. Про підтримку Джорджеску заявили: лідер AUR Джорджі Сіміон, голова партії “SOS Румунія” Діана Шошоаке, представники ще однієї вкрай правої партії, що пройшла до парламенту – “Партії молодих людей”. Однак, не тільки крайні праві могли б підтримати Келіна Джорджеску. Існувала велика ймовірність того, що за нього могли б проголосувати і частина електорату найорганізованішої політичної сили – соціал-демократів, яка не відчуває симпатії до Ласконі.  Також Джорджеску розраховував і на підтримку румунської діаспори, яка, не враховуючи Молдову, підтримала його в першому турі. Одним словом сторони застигли в очікуванні другого туру президентських виборів, який, імовірно, став би найбільш напруженим у країні за останні десятиліття. 

Однак рішення Конституційного суду про анулювання результатів першого туру “розрядило” напругу і призвело до того, що тепер усі електоральні процедури починатимуться з самого початку. Як заявив сенатор від Національно-ліберальної партії (PNL) Даніель Фенекіу, що входить до правлячої коаліції, повторний перший тур голосування, можливо, відбудеться лише в березні 2025 року.

Попри це Келін Джорджеску вранці 8 грудня, як і анонсував, прийшов до будівлі в комуні Могошоає, в якій мали відкрити виборчу дільницю для президентських виборів. Він не погодився з позицією румунських ЗМІ, які назвали його заяву “замаскованим закликом до протестів”, і підкреслив, що його вчинок має символічний характер. “Я прийшов сюди в ім’я демократії. Це лише символічний вчинок, я нікого ні до чого не закликаю.  Сьогодні, як ви знаєте, мав відбутися другий тур президентських виборів. Його скасували разом із демократією. Сьогодні День Конституції, але в Румунії більше нічого не відповідає Конституції”, – заявив Джорджеску. Лідер крайньої правої партії AUR Джорджі Сіміон у день, коли мали відбутися президентські вибори, також разом зі своїми прихильниками запалив свічки й оголосив хвилину мовчання за “померлою” в Румунії демократією.  

Відреагували на рішення Конституційного суду Румунії і в “серці демократії” США. Старший син обраного президента Дональд Трамп – молодший розкритикував його рішення: “Чергова соросово-марксистська спроба фальсифікувати результати і заперечувати волю народу. Вона програє, і вони це знають”, – написав він у соціальній мережі (X). Там же відзначився й американський мільярдер Ілон Маск, залишивши короткий коментар на новину про рішення Конституційного суду: “Якого біса?”.

Видається, що й у більшості виборців у Румунії була, ймовірно, подібна реакція на рішення Конституційного суду. Проте слід зазначити, що за всієї складності й десь трагічності румунського виборчого марафону він зафіксував, що Румунія продовжила загальноєвропейський тренд на формування “сувереністських” сил, які поповнилися, крім нових партій, і новим обличчям – Келіном Джорджеску. І основним політичним силам в ЄС і НАТО доведеться враховувати цю нову реальність.