У березні 2022 року, коли російські війська робили спроби оточення Києва, а ідеологи так званої «СВО» все ще вірили в можливість досягнення бажаних цілей за лічені дні, на території Гомельської та Брестської області Білорусі відбувалися перші спроби переговорного процесу між українською та російською делегаціями. На чолі останньої було призначено Володимира Мединського, якого в ЗМІ тоді називали одним із головних творців нової «російської національної ідеї» з усіма наслідками, що з неї випливають як у внутрішній політиці, так і на геополітичній арені.
За лічені дні Мединський став одним із ключових спікерів Кремля за українським напрямком. Він активно коментував переговори в ЗМІ і робив безліч гучних висловлювань. Його заяви часто супроводжувалися суперечностями: з одного боку, він говорив про важливість діалогу, з іншого – повторював пропагандистські тези про «спецоперацію». Це знижувало довіру до його ролі як нейтрального посередника. Власне, і самі переговори не мали особливого успіху: після кількох зустрічей у Білорусі було погоджено стамбульський формат, який, як стало відомо пізніше, також не увінчався успіхом.
Однак через майже три роки після початку триденної «спецоперації» тема відновлення переговорного процесу звучить дедалі голосніше. І що примітно, у Кремлі, як і раніше, бачать Мединського в ролі можливого парламентера від російської сторони.
Ascolta продовжує серію біографічних довідок з метою формування глибинного й ексклюзивного політичного портрета путінської Росії, в якій головний актор якісно доповнюється кожним членом його найближчого оточення.
This Content Is Only For Subscribers
Володимир Ростиславович Мединський народився 18 липня 1970 року в місті Сміла Черкаської області, де в ту пору служив його батько, Ростислав Гнатович Мединський (народився 12 грудня 1937 року), українець за національністю (його батьки походять із села Ольчедава Муровано-Куриловецького району Вінницької області). У 1968 році капітан Ростислав Мединський брав участь у вторгненні радянських військ до Чехословаччини. На момент народження сина Ростислав Мединський командував ротою у 866-му гвардійському артилерійському полку, дислокованому в місті Сміла. У 1974 році майора Ростислава Мединського перевели до Москви, де він працював у Центральному управлінні ракетного палива і пального Міністерства оборони СРСР. У його офіційній біографії значиться служба в гарячих точках (Афганістан тощо), але скоріше це були відрядження: сім’я не залишала Москви, 1975 року в Москві народилася молодша донька – Тетяна (у заміжжі Зуйкова, одружена з відомим юристом Сергієм Зуйковим, керівником-партнером компанії «Зуйков і партнери»).
Після закінчення школи Володимир Мединський вступив на факультет міжнародної журналістики МДІМВ, де з 1990 року був єдиним ленінським стипендіатом. Примітно, що в цей час ректором МДІМВ став дипломат і розвідник Андрій Степанов (який деякий час очолював радянську резидентуру в Австрії). Також важливим моментом є те, що заступником декана факультету міжнародних відносин, а з 1991 року деканом був Юрій Булатов, який служив військовим перекладачем, а на початку 80-х років був радником радянського посольства в Афганістані (на той час, коли до посольства був прикомандирований батько Мединського. Водночас у торговельному представництві СРСР в Афганістані працювали батько Андрія Єрмака і батько Дмитра Кулеби). Пізніше Юрій Булатов став основним наставником Мединського-молодшого (світогляд Мединського і його любов до історії прищеплені Булатовим).
Ще одним покровителем Мединського виступає професор Юрій Торкунов (очолював факультет міжнародних відносин до Булатова, нині – ректор МДІМВ). У 2023 році Мединський і Торкунов стали співавторами підручника з історії Росії. Остання глава підручника присвячена СВО і містить, зокрема, такі розділи: «Відродження нацизму», “Український неонацизм”, “Повернення Криму”, “Доля Донбасу”, “Спеціальна військова операція”, “Україна – ультранаціоналістична держава”, “Нові регіони”, “Росія – країна героїв”.
У 1991-1992 роках Мединський проходив стажування в посольстві Росії в США (в якості прес-секретаря), працював під керівництвом посла Віктора Комплектова. Але в березні 1992 року Мединський вступив у конфлікт із новим послом, Володимиром Лукіним, що завадило йому продовжити дипломатичну кар’єру. За наявною інформацією, з Лукіним у Мединського досі натягнуті стосунки.
По закінченню МДІМВ вступає до аспірантури, водночас разом із двома однокурсниками, Єгором Москвіним і Сергієм Михайловим, відкриває рекламне і піар-агентство «Корпорація “Я”. Сам Мединський розповідав у приватній розмові, що 1996 року познайомився з письменником Віктором Пелевіним. В основу сюжету роману «Generation Р» лягла історія Мединського і його компанії. З 1999 року Мединський вважається головним консультантом і спонсором Віктора Пелевіна, сприяючи щорічному виданню його книг і створенню ажіотажу навколо них.
Одним із головних клієнтів «Корпорації “Я” була фірма “Вімм-Білль-Данн”, заснована 1992 року Сергієм Пластініним, Давидом Якобашвілі та Михайлом Дубініним. Якобашвілі і Пластінін досі залишаються близькими друзями Мединського.
У 1998 році стає радником директора Федеральної служби податкової поліції Росії генерала Сергія Алмазова і переходить на державну службу. Дуже скоро Мединський очолив управління в Міністерстві з податків і зборів Російської Федерації (міністр – Георгій Боос, друг Мединського і колишній клієнт його фірми). Боос – кум Юрія Лужкова (Лужков хрестив його дочку Олену).
Завдяки Боосу і Лужкову 1999 року Мединський увійшов до столичного штабу руху «Вітчизна – Вся Росія», став головним політтехнологом руху, а після того, як «Вітчизна – Вся Росія» перейменувалися на партію «Єдина Росія», став керівником кампанії партії в Москві на виборах до Державної думи 2003 року. Того ж року стає депутатом Державної думи.
У «нульові» роки запропонував голові Адміністрації президента РФ Дмитрові Медведєву схему, за якою російські політологи і політтехнологи були взяті під тотальний контроль: роздавати контракти в обмін на лояльність. Якщо якийсь політичний консультант проявляє опозиційні настрої, у регіони по всій вертикалі спускається «чорний список», і з ним уже не працюватиме жоден серйозний політик. Сам Мединський деякий час курирував ці списки.
Мединський входить в альянс із Сергієм Кирієнком, а відповідно – і з кланом Ковальчуків.
Джерела Ascolta, особисто знайомі з Мединським, заявляють: «у Путіна дуже погана пам’ять на дати, але він дуже любить історію. Мединський вміє так подати історичні факти, що це не перевантажує мозок непотрібною інформацією. З якогось часу Мединського стали кликати до Путіна – розповідати йому історію Росії, говорити про видатних людей. Поступово Путін «підсів на Мединського». А той почав лобіювати ті чи інші питання – десь виділити гроші на музей або меморіальну дошку, десь провести фестиваль, комусь медаль вручити. Ясна річ, не за так, за копійку малу».
Мединський як міністр культури провів інвентаризацію всіх запасників російських музеїв і дуже серйозно займався поповненням колекцій російських бізнесменів і політиків. Дружить з опальним мільярдером Костянтином Малофєєвим і вирішує багато його питань. Багато хто використовує те, що Мединський має доступ до Путіна – для вирішення власних питань.
На посаду міністра культури Росії Мединського у 2012 році пролобіював Ігор Сєчін – також великий любитель історії.
У Мединського натягнуті стосунки з шефом СЗР Сергієм Наришкіним: почалося це після того, як Мединський створив Російське військово-історичне товариство, яке Наришкін порахував противагою своєму Російському історичному товариству. Останнім часом дедалі активніше поширюється інформація про те, що Мединський хоче посісти місце Наришкіна і очолити СЗР.
Лекції Мединського, присвячені історії Росії та знаковим історичним подіям, постійно дивляться понад 15 мільйонів осіб. Він один із найпопулярніших блогерів у Росії. Його книги стають бестселерами.
Останнім часом Мединський водить дружбу з Микитою Міхалковим, Кареном Шахназаровим, Іваном Охлобистіним, Костянтином Хабенським, Костянтином Ернстом, Захаром Прілєпіним, Поліною Гагаріною та Миколою Цискаридзе, а також взяв шефство над відставними офіцерами та генералами російських спецслужб (офіційно – пише книжку про діяльність радянської та російської резидентури на Заході). Близьким другом і фактичним співавтором книг Мединського є історик Леонід Млечин. Також Мединський дружить із президентом Білорусі Олександром Лукашенком, взяв під свою опіку перебування в Москві сина Лукашенка Миколи.
Людиною Мединського вважається полковник Іван Басик – начальник науково-дослідного інституту військової історії Академії Генерального штабу. Також близькими до Мединського є: професор Абдулла Даудов (директор інституту історії СПбДУ), професор Михайло Липкін (директор Інституту воєнної історії РАН), Олег Панков (директор Центрального архіву Міністерства оборони), академік Юрій Торкунов (ректор МДІМВ), академік Олександр Чубар’ян (науковий керівник Інституту воєнної історії РАН).
Не так давно в Адміністрації президента створено нове управління – з державної політики в гуманітарній сфері (культурна політика, традиційні цінності, історична просвіта). Мединський є куратором цього управління та ініціатором його створення. Керівником управління призначено Володимира Бочарнікова (не пов’язаного з Мединським, але підпорядкованого йому).
Водночас Мединський серйозно ворогує з Владиславом Сурковим.
Партнером і близьким другом Мединського (а також Ігоря Сєчіна) є грузинський єврей, мільярдер, відомий рейдер і контрабандист об’єктів мистецтва Давид Якобашвілі (у минулому – власник «Вімм-Білль-Данн», учасник ринку сільгосптоварів, друг Дмитра Патрушева і в минулому – соратник тіньового олігарха Дмитра Якубовського).
Також Мединський – близький друг сім’ї мільярдера Потаніна (вони разом інвестували у відому гімназію в Павловській Слободі, яку позиціонують як «російський Хогвартс»).
Участь Мединського в переговорах з Україною в березні 2022 року була оцінена Путіним як «професійна». Вочевидь, йому й надалі доручатимуть подібні акції.
У вересні 2024 року Мединський заявив, що країні бракує робочих рук і 11 років навчання в школі – це «недозволена розкіш». Термін навчання потрібно скоротити, щоб молоді люди раніше починали працювати, а не «просиджували штани в роздумах що ж робити далі». Ця заява викликала дуже бурхливу реакцію, але скоро забулася.
Мединському пророкують велике майбутнє, оскільки у нього рівні стосунки з усіма гравцями в оточенні Путіна, а також він є «улюбленцем» російського президента.
Мединський одружений на дочці розвідника, а пізніше – бізнесмена Олега Нікітіна – Марині (1981 року народження). У Володимира і Марини четверо дітей. У 2019 році тесть Мединського був заарештований у США і звинувачений в операціях, що порушують санкції США. За версією мін’юсту США, Нікітін, голова пітерської компанії KS Engineering, і його співробітник Антон Черемухін хотіли купити у США за 17,3 млн доларів газову турбіну Vectra-40G, яка потрапляє під санкції, для чого вступили в змову з керівником зареєстрованої в Італії компанії GVA International Oil and Gas Services Габріеле Віллоне, працівником цієї організації Бруно Капаріні та главою американської компанії World Mining and Oil Supply Далі Багру. Був засуджений до п’яти років тюремного ув’язнення, але через два роки його відпустили в Росію.
Мединський живе в Павловській Слободі на Новоризькому шосе, поруч із будинками Антона Вайно.
