Саміт БРІКС, що пройшов у Казані з 22 по 24 жовтня, став найпредставницьким міжнародним форумом для Росії після її повномасштабного вторгнення в Україну. Світові ЗМІ, як західні, так і незахідні, проявили виняткову за теперішніх часів одностайність, розмірковуючи про саміт БРІКС, що триває. Їхнім спільним висновком стало те, що Россі вдалося продемонструвати Заходу відсутність ізоляції Москви на геополітичному рівні.
Однак у світових лідерів, які приїхали на саміт, був свій погляд і свій, куди більш прагматичний порядок денний, який не в усьому збігається з російським.
У цьому матеріалі Ascolta аналізує підсумки саміту БРІКС, а також вивчає основні позиції лідерів країн-учасниць організації, їхні збіги та відмінності. Також у матеріалі акцентується увага на ключових питаннях порядку денного та перспективах впливу саміту БРІКС у Казані на подальшу політику країн Глобального Півдня і колективного Заходу.
This Content Is Only For Subscribers
“Дивіться, хто приїхав”
На саміт БРІКС до Казані приїхали 22 глави держав, які в основному представляють Глобальний Південь. В аеропорту столиці Татарстану всіх прибулих зустрічали татарською національною стравою чак-чак. Серед прибулих були майже всі лідери безпосередніх країн-учасниць клубу – Китаю, Індії, ПАР, а також Єгипту, Ірану, ОАЕ та Ефіопії, які приєдналися з 1 січня 2024 року. Не виявилося за загальним столом тільки президента Бразилії Лули да Сілви, та й то з поважної причини – напередодні він забив потилицю. Країну в підсумку представляв глава МЗС Мауру Вієйра.
Прибули також лідери Азербайджану, Вірменії, Монголії, Білорусії, Конго, Лаосу, Киргизії, Казахстану та інших держав. Одним із найпомітніших гостей був президент країни-члена НАТО – Туреччини – Реджеп Таїп Ердоган, який раніше повідомив про намір своєї країни приєднатися до БРІКС. Були й гості, які опинилися поза зазначеними категоріями, – такі як Мілорад Додік, лідер Республіки Сербської, що є частиною Боснії і Герцеговини, або заступник голови політбюро радикального палестинського руху “ХАМАС” Муса Абу Марзу.
Помітним учасником саміту в Казані став генсек ООН Антоніу Гутерріш. Його присутність на колишніх самітах БРІКС нікого не бентежила, однак той факт, що цього разу він приїхав у Росію, викликав у низці країн негативні відгуки. Перш за все, обурилися в МЗС України. Там заявили, що генсек ООН знову зробив “неправильний вибір”: спочатку він відмовився від участі в червневому “саміті миру” у Швейцарії, а тепер ось приїхав до Казані на запрошення глави РФ Володимира Путіна. “Це тільки шкодить репутації ООН”, – підсумували в українському зовнішньополітичному відомстві.
Відповідь критикам дав заступник прес-секретаря ООН Фархан Хак, який пояснив, що “країни БРІКС представляють близько половини населення світу”, а тому саміт “має величезне значення для роботи ООН”. Крім того, за словами пана Хака, пан Гутерріш збирався окремо поговорити з паном Путіним і підтвердити тому “свої добре відомі позиції” щодо російсько-українського конфлікту.
Крім президента Бразилії Лули да Сілви, якого не було на саміті, до Казані не прилетів спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммед бен Салман, надіславши замість себе міністра закордонних справ. Сам статус Саудівської Аравії в організації не цілком зрозумілий. Королівство отримало офіційне запрошення вступити в БРІКС разом з Аргентиною, і на відміну від Аргентини влада там не змінювалася. За версією МЗС Росії, підтвердженою заступником міністра Сергієм Рябковим, Саудівська Аравія – безсумнівний член БРІКС, а запрошення на саміт наслідному принцу передав особисто міністр Лавров, і відмови не було. Однак, згідно з саудівськими джерелами, країна брала участь у всіх заходах БРІКС як запрошена, а не як повний учасник, який прийняв запрошення.
Бен Салман у Казань не приїхав і навіть не виступав по відеозв’язку. Саудівський міністр закордонних справ, на відміну від бразильського, не брав участі в засіданні БРІКС у вузькому складі, де були тільки повні члени, і не підписував їхню спільну Казанську декларацію. Причина тут може бути і в небажанні розділяти антизахідний крен організації, підтриманому відповідним тиском західної дипломатії, і в суперечностях між Росією і Саудівською Аравією на нафтовому ринку, і в тому, що регіональний суперник саудитів – Іран, який із задоволенням прийняв повне членство в БРІКС, настільки зблизився з Москвою, що саудити на тлі цієї нової дружби буквально почувалися б третім зайвим.
Не приїхав і президент Сербії Александр Вучич, якого в Казань також запрошували. Сербський лідер пояснив, що заздалегідь домовився на ці дні про зустріч із прем’єром Польщі Дональдом Туском. Але навіть без цього, зауважив пан Вучич, приїхати до Росії йому “було б надзвичайно важко через різні обставини”. Під ними він, найімовірніше, мав на увазі потужний тиск Заходу.
Саміт у Казані став першим відтоді, як БРІКС погодився розширити членство на шість країн на торішньому саміті в Південній Америці. Однак, незважаючи на численну інформацію про заявки на вступ до об’єднання від нових держав, перед БРІКС постало питання: як “перетравити” таку кількість країн у рамках однієї платформи. У підсумку було ухвалено рішення про створення “критеріїв держави-партнера”, відповідно до яких і відбуватиметься подальше розширення. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров відмовився відповідати на запитання про те, які країни претендують на статус партнерів БРІКС. До цього йшлося про близько 30 звернень, проте вже на саміті звучала цифра 13 країн, які претендують на статус держав-партнерів.
Ймовірно, що приклади Аргентини, яку до клубу взяли, а вона при новій владі до клубу так і не вступила, або Саудівської Аравії, яка невідомо в якому статусі перебуває, змусили чинних учасників об’єднання акуратніше підходити до питань розширення. Є й приклади, коли країни перебувають у конфронтації одна з одною або з їхніми союзниками. Так стало відомо, що вступу Туреччини до БРІКС протидіє Індія через хороші відносини Анкари з Пакистаном. Таку оцінку німецькому виданню Bild озвучив колишній дипломат і експерт з турецької зовнішньої політики “Фонду Карнегі за міжнародний мир” Сінан Ульген.
На його думку, турецький президент Реджеп Таїп Ердоган розчарований у ЄС, тому хоче зближення з альянсом Володимира Путіна і Сі Цзіньпіна для зміцнення “стратегічної автономії” Туреччини і щоб показати, що він “може одночасно сидіти за столами НАТО і БРІКС”, оскільки вважає себе “посередником” на міжнародній арені. Але поки що йому доведеться поховати ідею вступу до БРІКС через хороші стосунки з недружнім Індії Пакистаном.
Був і інший приклад. Бразилія заблокувала прийом до БРІКС Венесуели, яка дуже сподівалася приєднатися саме в період російського головування. Причому заблокувала з неприємного для Кремля приводу порушення демократичних виборчих процедур.
На тлі довгого списку охочих приєднатися до БРІКС було добре чути заяву президента Токаєва про відсутність інтересу до вступу, оскільки Казахстан і так достатньо інтегрований у структури за участю Росії та Китаю і тут не отримає нічого нового. Тоді як БРІКС, особливо на Казанському саміті, дедалі більше виглядав як група підтримки Росії, позиція Казахстану дійсно нагадувала найкращі часи Руху неприєднання.
Україна і Близький Схід
Як і в деклараціях двох попередніх самітів, у казанському документі війні Росії проти України був присвячений лише один пункт; у ньому йдеться про те, що сторони нагадали одна одній про свої національні позиції щодо “ситуації в Україні та навколо неї”. “Ми наголошуємо, що всі держави повинні діяти відповідно до цілей і принципів Статуту ООН у всій їхній повноті та взаємопов’язаності. Ми із задоволенням відзначаємо відповідні пропозиції про посередництво і добрі послуги, покликані забезпечити мирне врегулювання конфлікту за допомогою діалогу і дипломатії”, – йдеться в документі. Як ми бачимо в документах по Україні Росія не отримала підтримки в письмовій декларації навіть у формі загальних слів про те, що Захід і НАТО теж винні. Однак ця тема звучала на різних майданчиках саміту неодноразово.
Нарендра Моді у своєму виступі не став торкатися війни в Україні, але ця тема стала однією з головних під час його двосторонньої зустрічі з Путіним 22 жовтня. Як розповів перший заступник глави МЗС Індії Вікрам Місрі після переговорів, Нью-Делі “промацує можливість пошуку мирного шляху для припинення конфлікту, а також, можливо, а також шукає альтернативні підходи, які, можливо, наразі відсутні на столі переговорів”.
Сі Цзіньпін двічі за час саміту нагадав про створену КНР і Бразилією групу “Друзів миру”, куди також увійшли інші країни Глобального Півдня. “Важливо на основі принципів недопущення переливу конфліктів, його поширення на треті країни та побиття ескалації бойових дій і відмови від підливання олії у вогонь сприяти якнайшвидшій деескалації ситуації”, – заявив він. Бразильський президент, який брав участь у засіданні через відеозв’язок, заявив про недопущення подальшої ескалації та необхідність розпочати мирні переговори. Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, зі свого боку, висловив підтримку мирному плану, запропонованому Китаєм і Бразилією.
Напередодні виходу цієї декларації і в Кремлі заявили, що вітають китайсько-бразильську ініціативу щодо України і вважають її корисною. Путін обговорював її з Лулою да Сільвою (в дистанційному форматі) і під час зустрічі з Сі Цзіньпіном, яка відбулася за зачиненими дверима.
Нагадаємо, що мирний план Китаю і Бразилії має на увазі, зокрема, зупинку війни по лінії фронту, “відмову від посилення і розширення військових блоків” (тобто нейтралітет України), “відмову від односторонніх санкцій”. Не всі пункти цієї ініціативи збігаються з озвученим Путіним ще в червні “мирним планом”, який має на увазі не зупинку війни на лінії фронту, а вимогу до України вивести війська з чотирьох областей. Проте в Кремлі фактично підтримали бразильсько-китайський план. Однак залишається низка питань. Незрозуміло, чи свідчить підтримка китайсько-бразильського плану про реальну зміну позиції РФ щодо умов закінчення війни і про зняття вимог щодо виведення військ із чотирьох областей. Чи все ж таки йдеться про дипломатичні виверти Кремля, який усвідомлює, що президент України Володимир Зеленський ініціативу Пекіна і бразильців однаково відкине, а тому її можна підтримати, щоб зміцнити відносини всередині БРІКС і показати, що ця група виступає за темою війни в Україні “єдиним фронтом”.
У Києві пункт казанської декларації про війну в Україні сприйняли як доказ того, що “Росії не вдалося нав’язати свої погляди на агресію проти України”. МЗС у своїй заяві зазначило: “Вважаємо, що цей текст фактично свідчить, що Росії не вдалося “експортувати” учасникам саміту БРІКС свої неоімперіалістичні погляди на зміну світового правопорядку та глобальної архітектури безпеки через агресію проти України. Спроби Москви нав’язати уявлення про нібито альтернативну позицію, так званого глобального Півдня, зазнали чергового фіаско”.
Крім того, в декларації відсутні згадки про необхідність утриматися від ударів по енергетиці, судноплавству, а також від використання ядерної зброї. А саме за цими пунктами, у Києва могла бути надія на тиск Китаю, Індії та Бразилії на Кремль. Тим більше, що напередодні саміту президент України Володимир Зеленський заявив, що припинення взаємних ударів по енергетичній інфраструктурі стало б першим кроком до закінчення війни. Однак, судячи з декларації, навіть якщо ці питання лідери країн БРІКС і порушували (що не факт), то Путіна не переконали.
Іншою важливою темою саміту стали триваючі бойові дії в секторі Газа і поширення конфлікту на Ліван. За словами Путіна, поточна ситуація на Близькому Сході нагадує “ланцюгову реакцію” і ставить весь регіон на межу тотальної війни. Російський лідер заявив, що єдиний спосіб розірвати “порочне коло насильства” – це створення повноцінної палестинської держави. Інші учасники об’єднання також виступили із закликом до негайного перемир’я на Близькому Сході та ухвалення Палестини в ООН як повноцінного члена (усі члени БРІКС також проголосували “за” відповідну резолюцію Генеральної Асамблеї ООН від 10 травня 2024 року).
Про дедоларизацію та багатополярність
Напередодні саміту, The Economist писав, що на саміті в Казані президент Росії Володимир Путін представить свій план “перемоги над доларом”. На думку видання, президент Росії сподівається “надати об’єднанню вагу” завдяки будівництву нової глобальної фінансово-платіжної системи, щоб вдарити по домінуванню США у світовій фінансовій системі і захистити Росію та її партнерів від санкцій. Путін сподівається отримати вигоду з “доларової незадоволеності” країн-членів БРІКС, а створення нової фінансової схеми для нього буде “невідкладним пріоритетом” і “геополітичною стратегією”. “Збільшення обсягів операцій у місцевих валютах дає змогу скоротити платежі з обслуговування боргу, підвищити фінансову незалежність країн БРІКС і максимально мінімізувати геополітичні ризики”, – заявив Путін у Казані на зустрічі з президентом Нового банку розвитку БРІКС Ділмою Русеф.
Не секрет, що учасники БРІКС дійсно зацікавлені в розрахунках у національних валютах. Зрештою, такі розрахунки з тією ж Росією допомагають іншим країнам економити тверду валюту, а Китаю – просувати як резервну свою. Інтерес до альтернатив SWIFT і загалом децентралізації та диверсифікації глобальної фінансової системи теж цілком реальний. Зернова біржа могла б допомогти Глобальному Півдню компенсувати якщо не глобальні коливання, то хоча б той хаос, який внесла Росія, перериваючи поставки українського зерна. Однак якщо розібратися, у так званій “дедоларизації” більше планів, ніж реального наповнення.
Так, розмови про окрему платіжну систему BRICS Bride, яка дала б змогу уникнути використання доларів і євро, вкотре так і залишилися розмовами. Широко розрекламовані позики в юанях, які мали замінити росіянам позики в доларах і євро, виявилися фактично фікцією. Китайські банки бояться вторинних західних санкцій, тому не надають готівку під позики в Росії. Власне те, що питання “дедоларизації” буде розглянуто ще не на одному саміті, було зафіксовано і в підсумковій декларації. “Країни БРІКС сприятимуть використанню національних валют під час здійснення фінансових операцій між країнами БРІКС та їхніми торговельними партнерами. Ми доручаємо міністрам фінансів і керівникам центральних банків наших країн належним чином продовжити розгляд питання використання національних валют, платіжних інструментів і платформ і доповісти про результати під час наступного головування”, – заявляється в декларації.
Варто зазначити, що за всіх розмов про створення нової валюти і “дедоларизацію”, сайт саміту нагадував гостям, що їм варто взяти з собою готівку. Mastercard і Visa в Росії через санкції не працюють, а китайська платіжна система Union Pay працює не скрізь і не завжди, тому тільки готівкові долари і євро можуть бути вільно обміняні на готівкові рублі в банках Росії. Ось така криза Бреттон-Вудської системи…
Також у декларації багато пунктів, які загалом відображають порядок денний щодо зміни світового порядку – підтримка “багатополярності”, заклики до більш справедливого світоустрою, збільшення ролі представників незахідних країн в управлінні міжнародними інституціями (зокрема, МВФ), критика “односторонніх примусових заходів, включно з незаконними санкціями”.
Саме Пекін намагається побудувати альтернативний світовий порядок, втягуючи країни південної півкулі у свою економічну орбіту, кидаючи виклик гегемонії США. І хоч би як Росія не прагнула до першості. Без жодних еківоків можна сказати, що китайське лідерство – в наявності. І не тільки в БРІКС, а в усьому, що стосується будівництва альтернативного Заходу багатополярного світу.
Є таке негласне правило: лідерів не може бути багато, лідер завжди один. Ні, офіційно в організації, звісно ж, усі рівні. Але хтось має трохи більшу вагу, ніж інші. Примітно, що про свій намір обиратися в президенти всьоме Олександр Лукашенко повідомив саме на саміті БРІКС, а не в розмові з трудящими масами білоруських підприємств і не в полі серед селян під час збирання врожаю. Для цього Олександр Григорович вибрав статусний захід. І сказано це було в інтерв’ю російському державному телеканалу. До чого ж тут китайське лідерство? Вважається, що Олександр Григорович останнім часом дуже зблизився з товаришем Сі. Можливо, останній доброзичливо поставиться до наміру білоруського керівника. Та й Кремлю повага, він же господар саміту, і його телеканал інтерв’ю бере.
Пекін зацікавлений у тому, щоб мати на своєму боці такого партнера, як Росія, яка також прагне справедливого світоустрою і витіснення Вашингтона зі сфер впливу, які вважає своїми.
На полях саміту Сі заявив, що “глибока дружба” між Росією і Китаєм не зміниться на тлі світового “хаосу”. Путін зі свого боку назвав Сі Цзіньпіна своїм “дорогим другом” і охарактеризував російсько-китайське співробітництво як “широкомасштабне”. Росія і Китай дедалі більше координують свої позиції в Раді Безпеки ООН, де обидві країни мають право вето і спільно виступають проти США. Поглиблюється військове співробітництво, і Росія продала Китаю деякі зі своїх сучасних систем озброєнь. Незважаючи на те, що Пекін прагне позиціонувати себе як нейтральну сторону в російсько-українській війні, американські та європейські союзники Києва звинувачують Китай у тому, що він слугує економічним рятувальним колом Кремля.
Відкриваючи саміт у Казані, Володимир Путін заявив, що нещодавно розширена група БРІКС продемонструвала, що створюється “багатополярний світ”, який кидає виклик світовому порядку, в якому домінує США.
Однак не всі країни бажають, щоб БРІКС перетворювався на антиамериканський орган, у якому домінують Китай і Росія. Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді заявив, що БРІКС не слід позиціонувати як альтернативу глобальним організаціям. “Ми маємо бути обережними, щоб ця організація не набула іміджу організації, яка намагається замінити світові інститути”,- заявив Моді в Казані.
На думку експертів, такі заяви індійського прем’єр-міністра показують труднощі Моді у спробах збалансувати відносини з Росією, від якої Індія залежить у плані постачання дешевої нафти, та США, які надають Нью-Делі доступ до передових технологій для нарощування виробництва та створення нових робочих місць. Тому не випадково Моді подає сигнали на кшталт, мовляв, на БРІКС світ клином не зійшовся і шукає нових партнерів, показуючи свою багатовекторність. Він достроково залишив саміт, вирушивши в індійську столицю на зустріч із канцлером Німеччини Олафом Шольцом.
Про зростаюче значення для Індії відносин з Німеччиною минулого місяця заявив Субраманіям Джайшанкар. “Ми вважаємо, що Німеччина повинна проявляти більший інтерес до Індо-Тихоокеанського регіону, так само як ми в Індії прагнемо робити це в Євро-Атлантиці”,- заявив глава МЗС Індії, виступаючи в Берліні на конференції глав німецьких представництв за кордоном. Головними темами зустрічі Олафа Шольца і Нарендри Моді стали “зміцнення співробітництва в галузі безпеки та оборони, ширші можливості для мобільності талантів, глибша економічна співпраця, партнерство в галузі зеленого і сталого розвитку та співпраця в галузі нових і стратегічних технологій”.
Після візиту в індійську столицю Олаф Шольц вирушить на Гоа, але не для короткого вікенду на популярному індійському курорті перед поверненням додому. У Гоа німецький лідер відвідає фрегат “Баден-Вюртемберг” і корабель бойової підтримки “Франкфурт-на-Майні”, що перебувають у порту Васко да Гама. Ці кораблі прийшли в Індію в рамках реалізації програми бундесверу з розгортання в Індо-Тихоокеанському регіоні ВМС Німеччини. Головнокомандувач ВМС Німеччини віце-адмірал Ян Крістіан Каак в інтерв’ю газеті The Japan Times роз’яснив, що зростання присутності ВМС Німеччини в регіоні покликане дати сигнал про те, що Берлін не допустить порушення роботи ключових міжнародних морських шляхів. Головним порушником віце-адмірал Каак назвав Китай, нагадавши, що той “запустив безпрецедентну програму морських озброєнь і тепер його флот налічує понад 350 кораблів”.
Зростаючий інтерес Берліна до стримування китайської присутності в Індо-Тихоокеанському регіоні послугував потужним стимулом для розвитку військово-технічного співробітництва Делі і Берліна, зокрема його морської компоненти. На тлі різкої активізації зв’язків ВМС Індії та Німеччини напередодні візиту Олафа Шольца в провідних індійських ЗМІ з’явилися витоки про те, що однією з головних цілей переговорів стане обговорення проекту будівництва на верфях Індії шести підводних човнів. За інформацією індійської газети The Economic Times, Німеччина близька до перемоги в тендері, проте остаточного рішення поки що не ухвалено. Під час візиту Олафа Шольца до Індії ця тема стане однією з головних під час обговорення блоку питань, пов’язаних із військово-технічним співробітництвом двох країн.
Утім, Китай турбує не тільки Німеччину і Захід загалом. Моді він теж турбує. Річ у тім, що Пекін посилює свою присутність поблизу Індії. На президентських виборах на Мальдівах переміг Мохамед Міззу, який окреслив новий курс на зближення з Китаєм після багаторічних партнерських зв’язків з Індією. Сильні китайські позиції у ще одного індійського сусіда – Шрі-Ланки. Та й поразку партії Моді на нещодавніх місцевих виборах у Кашмірі після того, як національний уряд позбавив регіон автономії та державності, дехто пов’язує з рукою Пекіна через свого партнера Пакистан. Тому переговори на полях БРІКС між Сі Цзіньпіном і Нарендрою Моді, які відбулися вперше після 2019 року, стали родзинкою саміту в Казані і його головною несподіванкою.
Після того як 2020 року внаслідок прикордонного зіткнення загинуло щонайменше 20 індійських солдатів, Нарендра Моді зробив низку кроків, щоб заблокувати інвестиційний потік із Китаю, зайшовши в цьому питанні далі за США. Індія ввела суворі правила для підприємств з Китаю, які хотіли б інвестувати в індійську економіку. Ці заходи призвели до краху кількох інвестиційних проєктів, включно з планом на 1 млрд доларів з виробництва електромобілів в Індії.
Тепер у Нью-Делі вважають, що, можливо, погарячкували. На зустрічі обидва лідери пообіцяли стабілізувати відносини. Сі наголосив, що обидві сторони мають зміцнювати співпрацю та управляти розбіжностями. Індія зі свого боку заявила, що спеціальні представники обох країн зустрінуться, щоб спланувати наступні кроки. Індійські компанії цього року посилили тиск на уряд Моді, щоб він послабив обмеження. Стало зрозуміло, що жорстка позиція щодо Китаю має і зворотний ефект і шкодить прагненню Моді залучити більше високотехнологічних виробництв, включно з виробництвом мікросхем. У Китаю виникли свої власні проблеми, пов’язані з торговими бар’єрами і конкуренцією США за технології. Останнім часом Пекін прагне поліпшити свої відносини з союзниками США – Австралією і Японією, намагається перевантажити відносини з Великою Британією, оскільки сподівається на точки дотику з лейбористським урядом Кіра Стармера, боячись приходу до Білого дому Дональда Трампа, який погрожує Китаю 60%-вими митами.
Проте неясно, наскільки Індія зайде Індія в пом’якшенні своєї позиції. У Делі, як і раніше, не дуже довіряють Китаю. Там не впевнені, що поліпшення економічних відносин Пекін не використає в геополітичних цілях, намагаючись відвернути Індію від підтримуваного США військового альянсу Quad, до якого також входять Японія та Австралія. Якщо все ж таки Китай та Індія домовляться, то це стане поворотним пунктом для подальшого розвитку БРІКС, перетворюючи його з клубу за інтересами на дійсно новий центр світової геополітики.
Проте, незважаючи на те, що БРІКС став потужним символом падіння престижу США на Глобальному Півдні, поки що він дуже далекий від статусу другого центру світу. Багато країн перестраховуються і шукають нових партнерів для досягнення своїх національних інтересів. Держави продовжують використовувати свої відносини або із Заходом, або з БРІКС як важіль для досягнення своїх цілей – чи то отримання ключових технологій і передової військової техніки, чи то сильна позиція в торгових переговорах. Тому, як зазначає британський економіст Джим О’Ніл, автор терміна-акроніма БРІК (початкова назва організації до вступу до неї ПАР), багато хто з країн “глобального Півдня” не хоче обирати як сторону БРІКС, так і сторону “традиційного Заходу”.
“Основна ідея, яка привела мене на той час до цієї абревіатури, полягала в жалюгідному стані того, що в англійській мові відоме як “глобальне управління” – світового порядку і того, як його відображають і контролюють міжнародні інститути. Сьогодні, 23 роки потому, глобальне управління перебуває в ще гіршому стані, ніж тоді”, – підсумував колишній головний економіст банку Goldman Sachs.
Коли говорять про багатополярний світ, мають на увазі не тільки відсутність одноосібної політичної гегемонії колективного Заходу в сучасному світі. Вона передбачає або руйнування, або створення паралельних інститутів управління світом, які були і все ще залишаються в руках Заходу. Тому, судячи з Казанської декларації, країни БРІКС у боротьбі за “справедливу модель світопорядку” мають намір надати більшої ваги таким міжнародним інститутам, як РБ ООН, МВФ, СОТ, за рахунок розширення представництва в них країн, що розвиваються.
І все ж саміт БРІКС у Казані залишив багато запитань без відповідей. Незважаючи на те, що Росія продемонструвала, що її “скасувати не можна”, економічно Москва стає дедалі більш ізольованим суб’єктом світових торговельних відносин. І будь-які країни, включно з БРІКС, які хочуть вести з нею бізнес, ризикують підпасти під вторинні санкції. І це навряд чи зміниться найближчим часом. Було видно, що на саміті Росія спробувала зробити акцент саме на економіку і фінанси. З доларом вона воювати, судячи з висловлювань лідера і тексту декларації, не збирається. Щодо колишніх західних партнерів жорстких висловлювань також зафіксовано не було. Однак хоче альтернативну систему розрахунків.
Ще однією слабкістю БРІКС є розмитість формату. З одного боку вона приваблива для нових членів, з іншого не дає інструментів у прикладному сенсі – узгодження спільної політики, заяв тощо. І таких не стикувань можна побачити масу. Загалом, незважаючи на величезне бажання перебудувати світ і стати новим центром міжнародного світоустрою, БРІКС більшою мірою поки що все ж залишається клубом за інтересами. Втім, криза глобального управління, коли колективний Захід більше не може, а Глобальний Південь більше не хоче жити за старими лекалами, може дати новий імпульс до світових змін. Скільки їх чекати сказати важко, але можливо, що президентські вибори у США 5 листопада відкриють нове вікно можливостей для геополітичних змін.
