Чи доб’ється ЄС міцної дружби від країн Перської затоки?

Ознаки реальних змін

Євросоюз почав активно вибудовувати відносини з іншими регіональними об’єднаннями з 2022 року. У грудні того року європейські лідери зустрілися з колегами з Асоціації держав Південно-Східної Азії, а 2023 року – з представниками Співтовариства латиноамериканських і Карибських держав. Тепер настала черга Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ). 

До Брюсселя на перший в історії спільний саміт прибули представники шести монархій регіону. Бахрейн представляв прем’єр-міністр, наслідний принц Хамад бен Іса аль-Халіфа, Кувейт – прем’єр-міністр, шейх Мухаммед Сабах ас-Салем ас-Сабах, Саудівську Аравію – наслідний принц Мухаммед бін Салман, Оман – заступник прем’єр-міністра з питань міжнародного співробітництва Асад бен Тарік Аль Саїд, ОАЕ – заступник еміра Дубая і міністр фінансів шейх Мактум ібн Мохаммед ібн Рашид Аль Мактум, Катар – емір, шейх Тамім бен Хамад Аль Тані.

Те, що Брюссель вітав спадкоємного принца Саудівської Аравії Мухаммеда Бен Салмана або еміра Катару шейха Таміма Бен Хамада Аль Тані, вже саме по собі було подією та ознакою реальних змін. Візит одного з найвпливовіших лідерів Перської затоки до Брюсселя не підтверджували до останнього. Лише напередодні саміту стало відомо, що 39-річний бен Салман очікується серед учасників. Востаннє Мухаммед бен Салман був у Брюсселі 2015 року – там обговорювали створення глобальної коаліції для боротьби з ІДІЛ. 

Ґрунт для нинішнього візиту підготував глава Євроради Шарль Мішель, який відвідав королівство цього літа (за що його критикували в Євросоюзі).  2021 року американські спецслужби дійшли висновку, що спадкоємний принц Саудівської Аравії схвалив убивство Джамаля Хашоггі – колумніста Washington Post, який жив у вигнанні у США і був одним із найзатятіших критиків режиму. Вбивство, тортури і розчленування дисидента в консульстві Саудівської Аравії в Стамбулі викликало всесвітній жах, на короткий час зробивши королівство міжнародним ізгоєм. Ер-Ріяд звинуватив у цьому агентів-шахраїв і відкинув звіти американської розвідки.

Реабілітація принца Мухаммеда йшла повним ходом у середині 2022 року після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли Джо Байден вирушив до Саудівської Аравії. Тодішній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон і лідери Франції та Німеччини Еммануель Макрон та Олаф Шольц також провели переговори в королівстві з принцом Мухаммедом. Макрон приймав спадкоємного принца в Парижі в липні 2022 року, після того як перед принцом Мухаммедом прем’єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс в Афінах розстелив червону доріжку.

До речі, стало відомо, що бен Салман не візьме участі в прийдешньому саміті БРІКС у Казані. З усіх учасників організації тільки Саудівська Аравія цього разу не буде представлена на вищому рівні – королівство направить до Казані міністра закордонних справ принца Фейсала бін Фархана Аль-Сауда.

Що ж стосується Катару, то в ЄС були неприємні спогади, пов’язані з Катаргейтом – корупційним скандалом, що потряс Європарламент 2022 року. 

Війна в Україні, а потім і конфлікт на Близькому Сході змінили ситуацію, повернувши держави Перської затоки в центр економічної та геополітичної гри. Своїми запасами газу і нафти вони допомогли європейцям, які втратили російські вуглеводні. Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати і Катар стали відігравати все більш важливу роль посередників у різних конфліктах. Так, Емірати за два роки допомогли організувати вже вісім раундів обмінів військовополоненими (останні відбулися у вересні та жовтні, коли РФ і Україна повернули по 198 полонених). Доха також поряд із Туреччиною стала головним медіатором у справі повернення російських та українських дітей до їхніх родин.

Хоча все ж таки основна взаємодія країн ЄС і Перської затоки стосується економічного співробітництва. ЄС є другим за значимістю торговельним партнером країн РСАДПЗ. Їхню взаємну торгівлю 2023 року оцінювали в €170 млрд. Із 2020-го імпорт енергоресурсів із країн Перської затоки до ЄС зріс більш ніж утричі через зміни в ланцюжках постачань після початку воєнних повномасштабного вторгнення Росії в Україну (2023 року на країни РСАДПЗ припало 75% імпорту енергоресурсів).

Почасти підходи до взаємодії в економічній галузі між ЄС і РСАДПЗ були визначені в угоді про співпрацю, підписаній ще 1989 року. У ній, зокрема, йшлося і про необхідність регулярного діалогу з питань зміни клімату та енергетики. Тоді ж було засновано Раду ЄС-РСАДПЗ, у рамках якої відбуваються регулярні зустрічі на рівні міністрів закордонних справ. На одній із них, що відбулася в лютому 2022 року, було ухвалено спільну програму співпраці на 2022-2027 роки. 1990 року ЄС і країни Перської затоки розпочали переговори про укладення угоди про вільну торгівлю, однак через розбіжності консультації було припинено 2008-го. 

Проте в ЄС впевнені, що співпраця з РСАДПЗ у сфері торгівлі та інвестицій можлива. За даними Reuters, у березні ОАЕ негласно закликали ЄС почати переговори щодо окремого торгового пакту. А в липні міністр зовнішньої торгівлі ОАЕ Абдулла бін Тук Аль-Маррі висловив сподівання, що цьогоріч переговори щодо угоди про вільну торгівлю між ЄС і РСАДПЗ відновляться. Крім того, країни Затоки зацікавлені в лібералізації візового режиму з ЄС (наразі тільки громадянам ОАЕ не потрібні візи для короткострокового перебування на території Союзу).  

Підкреслюючи значущість взаємодії з країнами Затоки, у червні 2022-го ЄС уперше призначив свого спеціального представника в країнах Перської затоки – Луїджі Ді Майо. Напередодні саміту він заявив: “Цей спільний саміт не виник раптово через (Близькосхідну) кризу, а був запланований заздалегідь, щоб забезпечити співробітництво в будь-якому вигляді багатостороннього співробітництва”, – і додав:  “Головним посланням є сам саміт: ми потрібні одне одному більше, ніж у минулому, щоб протистояти цьому новому світовому порядку”. 

Крім того, Ді Майо особливо підкреслив, що зміцнення зв’язків між Європейським Союзом і регіоном Перської затоки матиме ключове значення для протидії зростаючому альянсу Росії та Ірану й управління близькосхідними кризами. “Ми розглядаємо не тільки регіональну безпеку в Перській затоці, але, безумовно, наші головні спільні проблеми – це Червоне море, сектор Газа, Ліван, а також Іран і його поведінка щодо Ізраїлю та Росії”, – сказав Ді Майо в інтерв’ю порталу “Euractiv”.  

Погляд на Близький Схід

І все ж головною темою для обговорення стала геополітика. У вступній промові Шарль Мішель зазначив, що на сьогоднішній день глобальна стабільність “знову опинилася під загрозою” через драматичні події на Близькому Сході та агресію Росії проти України, і тому ЄС і РСАДПЗ необхідно об’єднати зусилля. Аль Тані, говорячи про кризу на Близькому Сході, зазначив, що країни Перської затоки не можуть прийняти той факт, що Ізраїль “зробив військові злочини чимось законним”. За його словами, необхідно знайти якнайшвидше рішення щодо врегулювання цього конфлікту, засноване на формулі двох держав, а також негайно встановити режим припинення вогню в Газі та Лівані. 

Генеральний секретар Ради співробітництва арабських держав Перської затоки Джасем Мухаммед аль-Будейві зазначив, що позитивно оцінює зусилля Брюсселя, спрямовані на те, щоб переконати ізраїльську сторону утриматися від своїх дій проти палестинського народу, а тепер ще й проти ліванців: “ЄС допомагав палестинцям. Є країни, якими ми дійсно захоплюємося, ми цінуємо той факт, що вони визнали палестинську державу. Ми сподіваємося, що члени ЄС, усі 27 держав, працюватимуть над визнанням Палестини”.

До речі, до підсумкового комюніке саміту увійшов пункт про підтримку формули двох держав для вирішення конфлікту. При цьому у Євросоюзу немає єдиної концепції подолання кризи на Близькому Сході шляхом реалізації принципу “дві держави для двох народів”. У розумінні ЄС – це, з одного боку, держава Ізраїль, а з іншого – держава Палестина в кордонах, які були понад 30 років тому приблизно окреслені в угодах, підписаних між Ізраїлем і палестинцями в Осло. Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель неодноразово підкреслював, що хоча Брюссель офіційно прихильний до принципу “двох держав”, реалізувати його з кожним днем стає дедалі складніше. 

Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила про необхідність негайного припинення вогню в Газі та Лівані. За її словами, важливо забезпечити як захист мирних громадян у Газі, там і звільнити всіх ізраїльських заручників із полону ХАМАС. І це теж знайшло своє відображення в комюніке. 

Ще один пункт, який увійшов до підсумкового документа, стосувався Ірану, а якщо бути точніше, то важливості дипломатичних контактів з Іраном для деескалації на Близькому Сході та забезпечення мирного характеру іранської ядерної програми. За словами аль-Будейві, РСАДПЗ закликала всіх гравців у регіоні до деескалації. “Ми попросили всіх утриматися від будь-яких дій, які розпалюватимуть конфлікт, чи то Іран, чи то ще хтось. Ми намагаємося говорити з Тегераном, посилати владі сигнал про деескалацію. Минулого тижня ми провели першу в історії зустріч з іранцями на рівні міністрів країн РСАДПЗ. Ірану було ясно сказано, що ми хочемо стабільності в регіоні, те ж саме ми чуємо і від Ірану, який закликає до деескалації”,- зазначив генеральний секретар РСАДПЗ. 

Попри низку точок дотику в поглядах на кризу на Близькому Сході виявилися й розбіжності. Як зазначає Politico, країни Перської затоки не погодилися з положенням, у якому Іран засуджувався за надання Москві ракет і безпілотників. Як зазначило видання Financial Times, проізраїльські настрої в Європі, особливо в Чехії та Угорщині, засвідчили, що в ЄС немає єдиного підходу з цього питання. “Це не секрет, що навіть усередині ЄС існують різні позиції щодо цих тем”, – заявив виданню високопоставлений європейський чиновник.

Наступного дня після зустрічі з країнами Перської затоки лідери ЄС зібралися на свій дводенний саміт, який був присвячений міграційній політиці. Не оминули стороною на ньому й тему Близького Сходу, яка вкотре продемонструвала різницю підходів усередині ЄС. Йшлося про “замороження” військового співробітництва з урядом Нетаньяху. Напередодні Мелоні оголосила про найжорсткіші серед партнерів обмеження, запроваджені на експорт озброєнь до Ізраїлю. Із закликом припинити експорт зброї, яку використовують у палестинському анклаві, виступив, зокрема, президент Франції Еммануель Макрон. 

За його словами, неможливо “з моральної точки зору” одночасно допомагати Ізраїлю і закликати до мирних переговорів. Він також зазначив, що Нетаньяху не повинен ігнорувати рішення ООН і додав: “Він не повинен забувати, що його країна була створена рішенням ООН”. Слова Макрона тоді викликали гнівну реакцію Нетаньяху, який заявив, що французькому президенту “ганьба”. Потім президент Франції у властивому йому стилі увімкнув “задню”, звинувативши своїх міністрів і журналістів у “непрофесіоналізмі” за те, що вони оприлюднили його суперечливі висловлювання про Ізраїль, зроблені на закритому засіданні кабінету міністрів.

А ось посол Саудівської Аравії у Великій Британії принц Халід бін Бандар Аль Сауд від своїх слів відмовлятися не збирається. Вони закликав уряд США виконати свою погрозу і призупинити постачання зброї Ізраїлю, якщо протягом наступних 30 днів у Газу не буде дозволено постачання додаткової гуманітарної допомоги. Нагадаємо, що в різкому листі Вашингтон висунув ультиматум, попередивши, що на майбутню підтримку країни може бути накладено обмеження, якщо не буде розв’язано гуманітарну кризу, яка зростає в секторі Газа. Халід бін Бандар розкритикував дії прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху в секторі Газа, а також бойові дії на півдні Лівану проти бойовиків “Хезболли”, заявивши, що Америці слід “зайняти тверду позицію” і вимагати всеосяжного припинення вогню.

Відверті висловлювання близького родича фактичного лідера Саудівської Аравії наслідного принца Мухаммеда бін Салмана свідчать про дедалі більше відчуження між королівством та Ізраїлем, незважаючи на надії адміністрації Байдена й уряду Нетаньягу на те, що Авраамські угоди – серія договорів, підписаних за посередництва США між державами регіону чотири роки тому, – нормалізують дипломатичні відносини між арабськими державами та Ізраїлем. Крім того, Халід бін Бандар назвав загрози з боку Ірану, про які постійно говорили в ЄС, перебільшеними.

Уже зараз можна сказати, що питання про постачання західної зброї до Ізраїлю стало в ЄС дискусійним. Шеф європейської дипломатії Жозеп Боррель висловився категоричніше, зазначивши, що в Євросоюзі з цього питання виник розкол – деякі країни, навпаки, закликають поставки збільшити. Утім, колективного рішення з цього питання на саміті ухвалено не було. Як пояснив представник європейської зовнішньополітичної служби Петер Стано, не в компетенції Євросоюзу запроваджувати ембарго на постачання зброї в будь-які країни. Такі рішення завжди ухвалюють на рівні окремих держав. У підсумковій же заяві глав держав і урядів Євросоюзу засудили Іран, рухи ХАМАС і “Хезболла”, але жодного разу не застосували це слово по відношенню до Ізраїлю. 

Навіть у “засудженні” Євросоюзом атак на персонал ООН не було прямої згадки Ізраїлю. Кілька цитат: “Європейська рада найрішучішим чином засуджує напади Ірану на Ізраїль 1 жовтня 2024 року і серйозні дестабілізаційні дії Ірану на всьому Близькому Сході через терористичні та збройні угруповання, включно з хуситами, “Хезболлою” та ХАМАСом, що становлять серйозну загрозу регіональній стабільності”, – ідеться в документі. Після цього саміт ЄС “засуджує напади на Тимчасові сили ООН у Лівані, внаслідок яких кілька миротворців дістали поранення” – знову без згадки Ізраїлю. “Європейська рада підтверджує свою повну і непохитну підтримку генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша. Ніде генеральний секретар ООН не повинен бути оголошений персоною нон ґрата”, – продовжили лідери ЄС, натякаючи на Ізраїль, але, знову не згадуючи його. Ось така “багатоходовочка” від ЄС.

Українське “яблуко розбрату”

Ще більше розбіжностей між сторонами було щодо Росії. Аль Тані коментуючи війну в Україні, зазначив, що позиція країн РСАДПЗ “ґрунтується на принципах міжнародного права та Статуту ООН, які відстоюють суверенітет держав, їхню територіальну цілісність, а також невтручання у внутрішні справи країн”. За його словами, країни Затоки підтримують усіх посередників, які намагаються знайти мирне врегулювання цього конфлікту. 

Варто зазначити, що країни РСАДПЗ займають нейтральну позицію щодо російсько-української війни. З одного боку вони не приєдналися до західних санкцій проти Росії. З іншого – всі шість країн проголосували за резолюцію Генасамблеї ООН від 2 березня 2022 року, в якій засуджується російська агресія проти України і міститься вимога “негайно, повністю і беззастережно” вивести російські війська з території сусідньої держави”. 

Напередодні саміту Politico зазначала, маючи у своєму розпорядженні проект підсумкового комюніке, що сторонам не вдається сформувати єдиний підхід щодо війни в Україні. Зокрема, країни Перської затоки не погодилися з положенням, у якому містився заклик припинити надавати допомогу Росії, а Іран засуджувався за надання Москві ракет і безпілотників. Замість цього вони запропонували більш загальне формулювання із закликом до всіх країн припинити постачання зброї в зону конфлікту. В іншому розділі країни РСАДПЗ запропонували прибрати абзац з обіцянкою посилити взаємодію щодо боротьби з обходом антиросійських санкцій. 

Особливим подразником для Заходу в цьому питанні були Об’єднані Арабські Емірати. У травні США, Велика Британія та ЄС зажадали від ОАЕ активніше боротися з компаніями, які намагаються в обхід санкцій постачати Росії техніку подвійного призначення. Однак Емірати офіційно не підтвердили, що отримували такі вимоги з боку Заходу. Водночас в ОАЕ тоді наголосили, що ввели заборону на постачання Росії певних товарів подвійного призначення.

Країни Затоки намагалися всіляко підкреслити, що перебувають “на однаковій відстані” від Росії та України, а також виступають і виступатимуть за політичне врегулювання конфлікту. Хоча, як ми вже зазначали, жодна з них не запровадила санкції проти Росії, при цьому держави Затоки активно надсилають гуманітарну допомогу Україні (тільки Саудівська Аравія відправила понад 130 тонн вантажів). Водночас країни виступають як майданчики для різних переговорів. Так, у серпні 2023 року в саудівській Джидді відбулася міжнародна конференція, скликана з ініціативи президента України Володимира Зеленського. У червні поточного року королівство брало участь у “мирному саміті”, організованому у Швейцарії з ініціативи Києва. Однак саудівський делегат відмовився підписувати підсумкове комюніке, визнавши його незбалансованим. У Києві розглядали можливість залучити Ер-Ріяд до організації другого “саміту миру”. Однак плани було відкладено – зокрема, оскільки саудівці наполягали на участі Росії.

Загалом же всі ці суперечки загалом відобразили труднощі, що зберігаються, з якими стикаються ЄС і його західні союзники в залученні інших країн до своєї коаліції для підтримки України і стримування Росії. Однак сторони все ж знайшли спільну мову з низки питань. Згідно з підсумковим комюніке сторони засудили масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України, що викликає гостру стурбованість напередодні зими, хоча Росію в тексті прямо і не згадували. Цей пункт можна також розцінити, як цілком нейтральну заяву, яка практично дублює раніше висловлені на рівні ООН заяви подібного роду.

Тим часом порядок денний брюссельського саміту не обмежився геополітичними питаннями. Обидві сторони підтвердили зростаюче партнерство у сфері енергетики, зокрема, згадавши поновлювані джерела енергії, водень, щорічні кліматичні саміти та Паризьку угоду 2015 року щодо утримання глобального потепління значно нижче 2 градусів за Цельсієм. Питання екології для країн Перської Затоки тема чутлива й делікатна з огляду на нафтові багатства країн Затоки та прагнення ЄС відмовитися від викопного палива. 

У зв’язку з цим було дивно, що в підсумковому документі не було згадок про поглиблення відносин ЄС у сфері викопного палива з Катаром – державою Перської затоки, яка продає Європі дедалі більші обсяги скрапленого природного газу, намагаючись відмовитися від російських енергоносіїв. А ось у питанні угоди про зону вільної торгівлі з ЄС країни Затоки не виявили одностайності. Після того, як спроба укласти угоду з усім регіоном у 2008 році провалилася, Євросоюз прагне укласти двосторонні торговельні угоди з різними країнами Перської затоки. Однак здебільшого це зустрічає опір у країн Затоки, які виступають проти повороту ЄС до індивідуального підходу. Так, наприклад Саудівська Аравія більше зацікавлена в укладенні загальнорегіональної угоди, а ось Об’єднані Арабські Емірати активно прагнуть укласти двосторонню угоду з ЄС, сподіваючись розпочати торговельні переговори з Брюсселем до кінця року. 

Загалом же коментуючи підсумки саміту, катарське видання The New Arab скептично оцінило результати переговорів у Брюсселі, зазначивши, що вони навряд чи принесуть “щось більше, ніж загальні слова про зобов’язання щодо поліпшення співпраці”.

Дружба з нафтовим запахом

Але не тільки ЄС обходить країни Перської затоки. У цій грі і Російська Федерація. У вересні Ер-Ріяд відвідав міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, де взяв участь у міністерській зустрічі у форматі Росія-Рада співробітництва арабських держав Перської затоки. Сергій Лавров провів переговори з главою МЗС Саудівської Аравії Фейсалом бен Фарханом і генсеком РСАДПЗ Джасімом Мохамедом аль-Будейві. Російський міністр зазначав, наскільки важливим для Москви є розвиток відносин із країнами Затоки – зокрема, у сфері економіки, технологій і торгівлі. Пан аль-Будейві підтверджував: “Усі країни Перської затоки розглядають завдання зміцнення співробітництва з Росією як таке, що має першорядне значення у світлі важливих історичних і стратегічних відносин, які пов’язують нас”. 

Формат стратегічного діалогу між Росією і РСАДПЗ (Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ та Оман) було запущено 2011 року. Але зараз відбулося лише сьоме засідання міністрів закордонних справ – уся справа в паузі 2016-2022 років, що була спричинена внутрішнім конфліктом між членами ради: Катаром з одного боку і коаліцією на чолі з Саудівською Аравією – з іншого. Ер-Ріяд та інші країни РСАДПЗ, а також Єгипет і Йорданія запровадили повітряну і наземну блокаду Дохи. Саудівська Аравія також постаралася ізолювати Катар на дипломатичній арені. Однак 2021 року країни оголосили про примирення. Засідання ради РСАДПЗ-Росія відновилися 2022-го.

Торговельно-економічні відносини між Росією і країнами РСАДПЗ сьогодні мають непогану динаміку. Особливо це стосується нафтопродуктів, продовольства і сільгосппродукції. Обсяг торгівлі продовольством між Росією і країнами Перської затоки 2023 року перевищив $1,6 млрд. З 2017 року цей показник зріс у 1,7 раза. Загалом же рівень товарообігу між Москвою та окремими державами Затоки зріс на десятки відсотків. Так, 2023 року торгівля між РФ і ОАЕ досягла $11,2 млрд – притому, що ще 2021-го йшлося про $5,3 млрд. Із Саудівською Аравією товарообіг за 2023 рік, за даними ЗМІ королівства, досяг $3,3 млрд. 

У травні поточного року міністр економіки Оману Саїд бен Мухаммед аль-Сакрі заявив про вихід відносин між Москвою і монархіями Затоки на принципово новий рівень. Крім того, у відносинах Росії з країнами Затоки, безумовно, важливий нафтовий аспект. Не секрет, що можливе рішення Саудівської Аравії збільшити поставки нафти на тлі падіння попиту у світі може підірвати російську військову міць. Міністр енергетики Саудівської Аравії попередив, що ціни на нафту можуть впасти до $50 за барель, якщо країни-члени ОПЕК+, які порушують домовленості, не дотримуватимуться узгоджених обмежень на виробництво.  Оскільки Росія вже продає свою нафту за зниженою ціною і з підвищеними виробничими витратами, низькі ціни на ринку нафти можуть негативно позначитися на її здатності фінансувати війну в Україні. Російська нафта є одночасно джерелом сили, з якого фінансується війна, і потенційно слабким місцем – через чутливість до коливань ціни на світовому ринку. 

Саудівська Аравія дедалі більше розчарована через невдачі інших нафтовидобувних країн у координації скорочення поставок задля підвищення цін на нафту до приблизно 100 доларів за барель (зараз ціна близько 70 доларів). Трейдери прогнозують, що Саудівська Аравія може відповісти, збільшуючи експорт нафти, щоб захопити більшу частку ринку і отримати більше прибутку, навіть якщо ціни знизяться. В Ер-Ріяді чудово розуміють, що російські компанії не дотримуються вимог щодо скорочення видобутку, тому вони розробляють власні плани. Тому для Росії надзвичайно важлива добра воля Саудівської Аравії та інших країн Перської затоки. 

Під час візиту Путіна до Об’єднаних Арабських Еміратів і Саудівської Аравії в грудні 2023 року ключовим питанням переговорів були саме ціни на нафту.  Щодо країн Затоки пріоритетними для Путіна залишаються шляхи обходу санкцій і вибудовування економічних зв’язків. Спрямованих на, знову-таки, зменшення негативного впливу тих самих санкцій. Сама ж війна в секторі Гази для Москви – лише вдала подія, що відволікає увагу світу від її дій в Україні та дає їй змогу пропіарити на “глобальному Півдні” свої можливості в дипломатії. Кремль хоче бути з країнами РСАДПЗ на одній політичній хвилі, виступаючи за припинення ескалації в регіоні. Росія зберігає контакти, як з Ізраїлем, так і з різними палестинськими фракціями, включно з “Фатх” (керуючий Палестинською адміністрацією на Західному березі) і “ХАМАС”. 

Делегати “ХАМАС” від початку війни в Газі відвідували Росію вже чотири рази: останнім у Москві побував заступник голови політбюро угруповання Муса Абу Марзук. У середині серпня Росію відвідав президент Палестини Махмуд Аббас. Відносини Москви з Ізраїлем навряд чи можна назвати теплими, але вони залишаються щонайменше робочими – останні телефонні переговори лідерів РФ та Ізраїлю відбулися в грудні 2023 року. Не випадково прем’єр-міністр і глава МЗС Катару шейх Мухаммед бен Абдуррахман Аль Тані відкрито заявляє, що Доха схвалює “позицію Росії на підтримку справедливого розв’язання палестинської проблеми, особливо під час останніх подій у секторі Газа”.

У світі посилюється суперництво держав, і США чи Євросоюз уже не виглядають як сили, що здатна всім керувати. І тому саудити, Емірати, Катар, а також інші країни Затоки роблять рівно те саме, що, наприклад, Туреччина: вони кажуть: “Вас щось не влаштовує? Чудово – тоді ми йдемо до ваших конкурентів”. Тому у ставленні до них у головних геополітичних гравців дедалі менше “батога”, а дедалі більше “пряників”. У Росії, як і в Китаю, немає потужної військової присутності в Перській затоці, на відміну від США, і важелі їхнього впливу на країни РСАДПЗ порівняно невеликі. Тому монархії завжди можуть показати Заходу, як сильно прихильні до Москви і Пекіна, наприклад, приєднатися до БРІКС, укласти з ними ті чи інші договори в різних сферах, щоб стимулювати Вашингтон і Захід загалом виявляти до монархій Затоки більше чемної уваги. 

Так само вони діють і щодо Росії, шантажуючи її падінням цін на нафту і показуючи Москві її залежність і вразливість. Взяти ситуацію зі “вступом” – “невступом” Саудівської Аравії до БРІКС. Коли саудитам це було вигідно, вони подали заявку на вступ до організації, а потім швидко поставили питання на паузу, залишивши багатьох збентеженими: так приєдналася Саудівська Аравія до БРІКС чи ні? 

Будь-які альянси та угоди на Близькому Сході мають лише тимчасовий і ситуативний характер. Тому монархії Затоки ні під чию дудку танцювати не будуть, а зберігатимуть рівну дистанцію з усіма великими державами, не надсилаючи жодних сигналів, які можуть бути неправильно витлумачені.