У цьому дайджесті Ascolta представляє всебічний аналіз ключових політичних, економічних і соціальних подій у Росії, які безпосередньо впливають як на внутрішні процеси, так і на міжнародні відносини країни. Ми детально розглядаємо, як рішення російської влади, економічні зміни та суспільні настрої формують політичний порядок денний і впливають на стабільність усередині країни.
Особлива увага приділяється наслідкам цих подій для зовнішньої політики Росії, її взаємовідносин з ключовими міжнародними гравцями, а також можливим змінам у глобальному геополітичному ландшафті.
This Content Is Only For Subscribers
ОГЛЯД ОФІЦІЙНИХ ПОДІЙ
- Президент РФ
Аналіз основних подій минулого тижня демонструють, що російський президент зосередився на зовнішньополітичній діяльності. Окрім традиційної наради з постійними членами Ради Безпеки, а також церемоніального огляду нових інвестиційних проєктів у промисловості, всі публічні заходи за участю Володимира Путіна були присвячені спілкуванню з іноземними лідерами, а також участі в міжнародних форумах і засіданнях.
У понеділок, 7 жовтня, Путін провів телефонну розмову з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, під час якої сторони обговорили ситуацію на Близькому Сході, а також двосторонні відносини. За підсумками розмови обидві сторони заявили про домовленість провести окремі переговори під час саміту БРІКС, який відбудеться 22-24 жовтня в Казані.
Уже наступного дня, 8 жовтня, у Москві стартував саміт глав держав – учасниць СНД, на полях якого Володимир Путін провів окрему зустріч із Президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим. Під час зустрічі сторони традиційно відзначили зростання товарообігу між двома державами, підбили підсумки нещодавнього візиту Путіна до Баку, а також обговорили подальші плани щодо економічного співробітництва. Водночас, за інформацією Ascolta, за лаштунками зустрічі обговорювали питання двосторонніх відносин між Баку і Єреваном.
Примітно, що відразу ж після Алієва Путін провів зустріч із прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном. При цьому, в офіційному прес-релізі також згадується лише про констатацію економічних показників у двосторонніх відносинах. Однак цього ж дня вірменська сторона заявила, що за підсумками зустрічі, зокрема, було досягнуто угоди, згідно з якою з 1 січня 2025 року прикордонні війська РФ перестануть нести службу на КПП на кордоні Вірменії та Ірану. Ця інформація дала привід для відновлення розмов про можливу появу військових НАТО на території Вірменії, проте будь-яких підтверджень цієї інформації наразі немає.
У середу, 9 жовтня, Володимир Путін також провів окрему зустріч із президентом Білорусі Олександром Лукашенком, який також прибув до Москви для участі в саміті глав держав – учасниць СНД. Офіційно було оголошено, що сторони обговорювали чергові питання в рамках союзної держави, без будь-яких подробиць. Однак одразу кілька джерел Ascolta заявили, що під час зустрічі могли бути узгоджені плани щодо розширення присутності російських військових на території Білорусі, зокрема на західному кордоні. Зазначається, що таке рішення було ухвалено з метою посилення тиску на Європейський Союз за допомогою демонстрації готовності до відкриття нових фронтів. Крім цього, сторони обговорили внутрішньополітичні процеси в Білорусі на тлі підготовки до президентських виборів, які мають відбутися 23 лютого 2025 року. Примітно, що після завершення офіційної частини переговорів, в Андріївській залі Великого Кремлівського палацу Володимир Путін вручив Олександру Лукашенку вищу державну нагороду РФ – орден Святого апостола Андрія Первозванного (за останні 30 років серед іноземних лідерів подібні нагороди отримували лише Гайдар Алієв, Нурсултан Назарбаєв, Нарендра Моді та Сі Цзіньпін).
У четвер, 10 жовтня, Володимир Путін провів традиційну нараду з постійними членами Ради Безпеки РФ, основною темою якої став розвиток кримінально-виконавчої системи Росії. З доповіддю на цю тему виступили запрошені на зустріч міністр юстиції Костянтин Чуйченко і директор Федеральної служби виконання покарань Аркадій Гостєв.
Уже в п’ятницю, 11 жовтня, розпочався робочий візит російського президента до столиці Туркменістану Ашхабада. Раніше озвучені офіційні заклики українського МЗС щодо необхідності затримання Путіна після прибуття в Ашгабат, туркменською стороною були проігноровані. Того ж дня Путін узяв участь у Міжнародному форумі “Взаємозв’язок часів і цивілізацій – основа миру і розвитку”, присвяченому 300-річчю від дня народження видатного туркменського поета і мислителя Махтумкулі Фрагі. Безумовно, сам привід був радше номінальним, проте на полях форуму Путін провів низку супутніх зустрічей. Зокрема, з Президентом Пакистану Асіфом Алі Зардарі, з яким домовився про візити до Росії та Пакистану. Також Путін провів окрему зустріч із президентом Ірану Масудом Пезешкіаном і з головою Халк Маслахати (Народної ради) Туркменістану Гурбангули Бердимухамедовим.
- Міністерство закордонних справ РФ
Аналіз діяльності дипломатичного відомства РФ також свідчить про активну підготовку до саміту БРІКС. Цей процес, вочевидь, є найважливішим, тому основна частина офіційних зустрічей і переговорів відбуваються за участю тих держав, лідери яких мають відвідати Казань уже наприкінці жовтня. Водночас варто виділити кілька інших важливих подій:
У понеділок, 7 жовтня, у Москві відбулося чергове засідання Ради міністрів закордонних справ СНД. За підсумками засідання було підбито підсумки спільної роботи зовнішньополітичних відомств країн Співдружності в контексті реалізації пріоритетів російського головування в організації 2024 року. Також було ухвалено заяви міністрів закордонних справ держав СНД про принципи співробітництва в гарантуванні безпеки в Євразії, про неприпустимість використання в міжнародних відносинах односторонніх обмежувальних заходів і про співпрацю в галузі фізичної культури та спорту.
Також 7 жовтня в американському виданні Newsweek було опубліковано чергове інтерв’ю Міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, в якому він відповів на низку запитань, що стосуються російської агресії проти України. Зокрема, глава російського МЗС заявив, що “позиція РФ добре відома і залишається незмінною. Росія відкрита до політико-дипломатичного рішення. Воно має усунути першопричини кризи. При цьому має йтися про завершення конфлікту, а не про припинення вогню. Захід має зупинити постачання озброєнь, а Київ – бойові дії. Україна повинна повернутися до нейтрального, позаблокового і без’ядерного статусу, захищати російську мову, дотримуватися прав і свобод усіх своїх громадян”. Примітно, що в цьому ж інтерв’ю Лавров згадав про те, що “Володимир Зеленський не скасував свій указ, який забороняє переговори з Москвою”. Однак уже наступного дня глава Офісу президента України Андрій Єрмак у коментарі для ЗМІ заявив, що існує лише заборона на прямі переговори з Путіним.
У п’ятницю, 11 жовтня, МЗС РФ заявило рішучий протест у зв’язку з оголошеними планами Токіо щодо проведення наприкінці жовтня – початку листопада спільних зі США військових навчань на території Японії, зокрема й районів Хоккайдо, які перебувають у безпосередній близькості від кордонів Російської Федерації. Японській стороні було вказано на категоричну неприйнятність подібної практики, масштаби якої з кожним роком розширюються, зокрема через залучення до маневрів нерегіональних держав-членів НАТО. Відповіді від японської сторони не було.
У п’ятницю, 11 жовтня, Сергій Лавров вирушив до Лаосу, де взяв участь у 19-му Східноазіатському саміті держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Свою участь у цьому заході російська сторона позиціонувала з погляду необхідності “зміцнення багатополярного світопорядку і формування на азійському ландшафті безпечного, неконфліктного середовища як фактора сталого розвитку і рівноправної кооперації. Водночас важливо зазначити, що на саміті також був присутній Держсекретар США Ентоні Блінкен, голова Європейської ради Шарль Мішель, прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді, а також низка інших політиків. Не виключено, що основна частина розмов відбувалася в закритому форматі, а їхня тематика виходила далеко за межі регіональних питань.
ОГЛЯД КЛЮЧОВИХ ПОДІЙ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ
- “Кровна помста” за маркетплейс
Минулого тижня однією з важливих подій на регіональному рівні стало посилення конфронтації між впливовими кланами на Північному Кавказі. Зокрема, Глава Чечні Рамзан Кадиров публічно звинуватив сенатора Сулеймана Керімова і ще двох депутатів Держдуми у спробі організації його вбивства. Також Кадиров пообіцяв оголосити кровну помсту всім трьом фігурантам свого звинувачення.
Деякі джерела зазначають, що Кадиров згадав Керімова, а також депутатів Держдуми Бекхана Барахоєва і Різвана Курбанова “в контексті інциденту в офісі Wildberries” (російського маркетплейса). При цьому на відео частину тексту Кадиров вимовляє російською. У ньому дійсно можна почути прізвища Керімова і двох депутатів:
“Якщо вони не доведуть протилежне, я офіційно оголошую кровну помсту Барахоєву, Керімову Сулейману, Курбанову Різвану. Є свідки, є люди, у яких вони замовляли, запитували, за скільки ви можете прийняти замовлення [на вбивство Рамзана Кадирова]”.
Варто зазначити, що 18 вересня в офісі Wildberries, розташованому в центрі Москви, сталася стрілянина, коли чоловік засновниці маркетплейса Владислав Бакальчук прибув туди, за його словами, на ділову зустріч. Бакальчука супроводжувала охорона з МВС. У Wildberries заявили, що Владислав Бакальчук спробував “незаконно проникнути” в офіс, а стрілянину відкрили його супроводжуючі. Сам Бакальчук стверджує, що стріляти почали з боку офісу. Унаслідок стрілянини загинули двоє охоронців родом з Інгушетії.
При цьому, у відповідь на заяву Кадирова Глава Дагестану Сергій Меліков пообіцяв підтримку сенатору (від цієї республіки) Сулейману Керімову: “Народ Дагестану завжди буде вдячний Керімову. І завжди підтримає його, коли ця підтримка йому знадобиться. Люди, які відчули на собі його увагу, тепло і добро, будуть поруч із людиною, яка це добро їм подарувала. І Сулейман має про це знати. Дагестан завжди підтримає його у важку хвилину, коли це буде потрібно”. Водночас сам Керімов цю ситуацію ніяк не прокоментував.
Однак уже зараз варто припустити, що ці події призведуть до посилення конфронтації між двома республіками Північного Кавказу, що, зі свого боку, може вплинути на загальну ескалацію в регіоні. Безумовно, ця ситуація потребуватиме втручання в її вирішення на вищому рівні. Не виключено, що ще до саміту БРІКС Володимир Путін буде змушений провести зустрічі з главами республік і, вочевидь, зайняти одну зі сторін.
ПІДСУМКИ ТИЖНЯ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ВІД ASCOLTA
Минулий тиждень у Росії ознаменувався новим сплеском зовнішньополітичних активностей. Вони стосувалися діяльності за різними напрямами – зустріч президентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, поїздка Володимира Путіна в Ашхабад і зустріч із президентами Туркменістану та Ірану, поїздка міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова до Лаосу (контакти з цією країною помітно почастішали), поїздка міністра оборони РФ Андрія Бєлоусова до Китаю, зустрічі президента РФ із лідерами Вірменії та Азербайджану Ільхамом Алієвим і Ніколом Пашиняном.
Відчувається, що Росія почала відчувати себе більш упевнено в плані міжнародних контактів. Цій упевненості сприяють низка чинників: а) наближення саміту БРІКС; б) провал переговорного процесу провідних західних держав щодо питань України; в) сигнал з боку США про готовність вести переговори з Росією, КНР і КНДР щодо ядерних озброєнь; г) активізація російського чинника в районах Каспій – Південний Кавказ. До того ж за пропозицією Ірану Росія починає приміряти на себе роль посередника у врегулюванні ізраїльсько-іранського протистояння.
Невдачі ЗСУ в Курській області РФ і в районі Покровська також призвели до посилення військового тиску на Україну з боку РФ. Україна опинилася в ситуації, коли західні партнери виявляють нерішучість, а також активно підштовхують її до переговорного процесу зі слабкими переговорними позиціями. Путін розглядає це як ознаку близької перемоги над Заходом. Саміт БРІКС, намічений на 20-ті числа жовтня в Казані, мислиться ним як консолідуюча дія, спрямована на створення єдиної коаліції проти Заходу.
У цих умовах доволі цікаво, що Захід поступово починає схилятися до того, щоб детально вивчити мирний план Китаю і Бразилії, а Швейцарія і зовсім підтримала його – тобто, на Заході з’являються сили, готові частково “визнати” перемогу Росії у війні з Україною. Якщо Україна не зможе переконати Захід у потенційній можливості перемогти у війні або хоча б поліпшити свої переговорні позиції, до плану Китаю і Бразилії приєднуватимуться нові прихильники.
На цьому тлі вкрай цікаві події розгорнулися в середовищі російських еліт другого плану, які починалися як бізнес-конфлікт довкола маркетплейсу “Вайлдберіз” і сьогодні перекинулися у сферу з’ясування стосунків між впливовими мільярдером і сенатором Сулейманом Керімовим і главою Чечні Рамзаном Кадировим. Якщо в цей конфлікт не втрутиться федеральна влада, то він здатен знову запалити Кавказ – особливо з огляду на непрості стосунки між чеченцями та представниками народів Північного Кавказу.
Також на цьому тлі починають дедалі більше відчуватися старі протиріччя всередині путінської команди – на рівні взаємодії елітарних груп (Сєчин, Чемезов, Шойгу, Ковальчуки, Патрушев). Але Путін поки що дуже впевнено утримує владу в регіонах і в Кремлі. Ніщо не віщує серйозного ослаблення цієї влади – скоріше навпаки: всі протиріччя, що проявляються сьогодні, можуть мати продовження у віддаленій, але аж ніяк не в близькій перспективі.
Вільнюський форум опозиційних сил Росії, що пройшов минулого тижня, тільки довів: опозиції і реальної противаги Путіну в Росії нині немає, опозиція абсолютно порожня і не здатна до конкретних дій і результатів.