В’єтнам: за лаштунками внутрішньопартійної боротьби

Багатогранна спадщина

Генеральний секретар Центрального комітету правлячої Комуністичної партії В’єтнаму, колишній президент країни Нгуєн Фу Чонг, який помер 19 липня 2024 року у віці 80 років, без сумніву був найвпливовішим лідером країни з часів Хо Ши Міна.

Чонга обрали генеральним секретарем Комуністичної партії В’єтнаму 2011 року, його переобирали на цю посаду 2016 і 2021 років. У 2018 році він стає президентом країни, порушивши партійну традицію після смерті тодішнього президента Чан Дай Куанга. Чонг залишив посаду президента 2021 року, але його обрання цього самого року на рідкісний третій строк як генерального секретаря зробило його найтривалішим лідером партії за часів Ле Зуана, який обіймав цю посаду з 1960 до своєї смерті 1986 року.

Говорячи про велику політичну спадщину Нгуєн Фу Чонга, особливо слід відзначити систему боротьби з корупцією, прозвану «палаючою піччю». Масштабна антикорупційна кампанія в дусі «жодних заборонених зон, жодних винятків, хто б це не був» була запущена на початку 2010-х рр. і триває досі. Під час кампанії було звільнено двох президентів, п’ятьох із 18 членів Політбюро ЦК КПВ, голову Нацзборів і двох віцепрем’єрів. У 2021 році КПВ на 13-му з’їзді підтвердила прихильність боротьбі з корупцією. Пізніше, 2023 року, було ухвалено Національну стратегію боротьби з корупцією до 2030 року. Комуністична партія В’єтнаму вважає запобігання корупційній активності та боротьбу з нею важливим завданням у справі оновлення країни, спрямованим на захист партії та «соціалістичної правової держави», побудову ефективнішого і справедливішого держуправління. За результатами антикорупційної боротьби рейтинг Соціалістичної Республіки В’єтнам (СРВ) в Індексі сприйняття корупції збільшився на десять пунктів у період 2013-2023 рр., завдяки чому В’єтнам посів 83-тє місце зі 180 країн і територій. 

Жорсткість проведеної кампанії позиціонувалася, як спроба В’єтнаму підвищити свою привабливість в очах іноземних інвесторів в умовах гострої конкуренції між США і Китаєм, а також забезпечити легітимність партії перед обличчям численних скандалів. Однак ця кампанія мала і зворотний негативний ефект. Страх у середовищі бюрократів змусив їх зволікати з ухваленням рішень та затвердженням юридичних документів, необхідних для розвитку бізнесу.

Ще одним суттєвим досягненням В’єтнаму останніх років, які можна сміливо занести до активу Чонга, є успіхи в економіці. Під його керівництвом ВВП країни на душу населення збільшився більш ніж удвічі Він був ініціатором формування відкритості колись ізольованої країни для іноземних інвестицій. В’єтнам перетворився на одну з найбільш залежних від торгівлі економік світу, підписавши цілу низку угод про вільну торгівлю і з Заходом, і з азіатськими країнами. Станом на кінець 2023 року, вартість експорту В’єтнаму приблизно дорівнювала розміру його економіки, а колишній ворог США став його найбільшим експортним ринком. 

Сьогодні В’єтнам – країна, що розвивається, яка обрала шлях поступального розвитку і продуманих реформ. Неупереджені спостерігачі, які знайомі з В’єтнамом не з чуток, знають, що він упродовж останніх років домагається значних успіхів, ставши однією з азіатських економік, які зростають найшвидше. Його валовий внутрішній продукт у 2023 році перевищив 430 млрд. дол., посідаючи 5-те місце серед країн АСЕАН і 35-те місце у світі. З 2009 року показник ВВП на душу населення у В’єтнамі збільшився майже вдвічі, а рівень бідності помітно знижується. Охоплення медичним страхуванням збільшилося з понад 81% у 2016 році до 92% у 2022 році, що демонструє особливу увагу уряду до соціальної сфери. 

Такий ключовий показник, як Індекс людського розвитку країни, постійно покращується – за тридцять років майже вдвічі. У 2022 році результат В’єтнаму склав 0,726, унаслідок чого країна перемістилася до групи з високим рівнем людського розвитку та посіла 107-ме місце серед 193 країн. Не можна не відзначити, що вражаючі економічні результати були досягнуті на тлі активної зовнішньополітичної діяльності. 

З 2016 року В’єтнам називає свою зовнішню політику «бамбуковою дипломатією» на честь рослини, яка росте у Східній Азії, має стовбур і гнучкі гілки, що ростуть на міцному корінні. В’єтнам вибрав цю назву, щоб підкреслити особливість свого зовнішньополітичного підходу. Уперше «бамбукову дипломатію» запропонував генеральний секретар Комуністичної партії В’єтнаму Нгуєн Фу Чонг на В’єтнамській дипломатичній конференції 2016 року, а згодом її висунули як основний принцип зовнішньої політики на першому Національному конгресі з міжнародних справ 2021 року. 

У своїй промові Чонг зробив такі заяви про «бамбукову дипломатію»: «В’єтнамська дипломатія м’яка й мудра, але наполеглива й рішуча; гнучка й творча, але послідовна, доблесна, стійка, єдина та гуманна, але рішуча й терпляча у відстоюванні національних інтересів; гнучка й творча, але послідовна, доблесна, стійка, єдина та гуманна, але рішуча й терпляча у відстоюванні національної незалежності та народного щастя». У зв’язку з цим можна сказати, що зовнішня політика В’єтнаму формується в рамках національних інтересів і далека від ідеологічних підходів, маючи реалістичну спрямованість. Тому Нгуєн Фу Чонг був більш зацікавлений у взаєминах із зовнішнім світом, ніж його попередники, і будував відносини і з президентами США, і з Володимиром Путіним, і з лідером Китаю Сі Цзіньпіном.

У 2015 році Чонг став першим лідером партії, який відвідав США, де він зустрівся з колишнім президентом Бараком Обамою в Білому домі. Тоді Обама сказав, що «складна історія» між США і В’єтнамом замінюється відносинами, заснованими на взаємних економічних і оборонних інтересах у регіоні, який дедалі більше побоюється підйому Китаю. Чонг зі свого боку сказав Обамі, що США і В’єтнам зуміли піднятися над минулим і стати друзями. Президент США Джо Байден підтримав ці настрої. У 2023 році під час своєї поїздки в Азію він відвідав В’єтнам, щоб зафіксувати вихід відносин Вашингтона і Ханоя на новий рівень. 

Під час візиту глави Білого дому сторони підписали угоду про «всеосяжне стратегічне партнерство», яке у В’єтнамі вважається найвищим ступенем співпраці з іноземною державою. До останнього моменту подібні договори в нього були з Китаєм, Індією, Південною Кореєю і Росією. А тому, як зазначили західні ЗМІ, у цьому кроці було достатньо символізму: через приблизно 50 років після того, як останній американський солдат залишив в’єтнамську землю, президент США приїхав у країну і підписав документ, який максимально зблизить колишніх ворогів. «Ми можемо простежити 50-річний шлях прогресу між нашими країнами – від конфлікту до нормалізації, а тепер до цього нового підвищеного статусу»,- не приховував радості від виконаної роботи Джо Байден. 

На його думку, зафіксований на папері рівень взаємодії з Ханоєм має продемонструвати індо-тихоокеанським партнерам США, а також усьому світові, що «Сполучені Штати – тихоокеанська нація, і вона нікуди не дінеться». Нгуєн Фу Чонг, з яким у пана Байдена і відбулася головна зустріч у Ханої, з американським гостем повністю погодився і разом із ним порадів, що відносини його країни зі США «вийшли на найвищий рівень». Попри загальний висновок західних ЗМІ, що наполегливе прагнення зблизитися з В’єтнамом спричинене бажанням Вашингтона знайти нову противагу Китаю в Південно-Східній Азії, пан Байден поспішив запевнити, що кроки США зовсім не спрямовані на стримування чи ізоляцію КНР. 

Байден неспроста був вельми обережний, говорячи про Китай. Адже ця країна, з якою свого часу В’єтнам воював, залишається його найбільшим торговельним партнером, але при цьому відносини двох країн знову переживають не найкращі часи. Зокрема, між В’єтнамом і Китаєм є невирішені територіальні проблеми в акваторії Південно-Китайського моря. А тому лідер місцевої Компартії та господар Білого дому про всяк випадок дружно «наголосили на своїй непохитній підтримці мирного розв’язання суперечок згідно з міжнародним правом, без погроз або застосування сили», паралельно закликавши до «свободи судноплавства та польотів і безперешкодної законної торгівлі в Південно-Китайському морі». Слідом за Джо Байденом поспішив до В’єтнаму і лідер Китаю Сі Цзіньпін. 

У листопаді 2015 року, коли Сі Цзіньпін уперше відвідував В’єтнам як голова КНР і лідер Компартії Китаю, він пообіцяв, що взаємні візити генсеків двох країн проводитимуться щорічно. Але надалі Пекін і Ханой вибилися з графіка. Наприклад, попередня поїздка самого пана Сі до В’єтнаму відбулася ще шість років тому. Але 2022 року довгу перерву в очному спілкуванні, частково пов’язану з пандемією коронавірусу, було перервано з візитом до Пекіна генсека ЦК Компартії В’єтнаму Нгуєн Фу Чонга.

Ще 15 років тому Китай і В’єтнам встановили відносини всеосяжного стратегічного партнерства. Але віднедавна в Пекіні захотіли більшого – вписати В’єтнам у свою концепцію «спільноти єдиної долі». І Ханой погодився «підтримати ініціативу зі створення спільної майбутньої спільноти для людства». Хоча деякі ЗМІ тоді написали, що нинішнім візитом Сі Цзіньпін намагається зацементувати важливість китайсько-в’єтнамських відносин і навіть показати їхню більшу значимість, ніж зв’язки Ханоя з Вашингтоном. Іншими словами, Китай хоче продемонструвати особливі відносини з В’єтнамом, які відокремлені від всеосяжного стратегічного партнерства між В’єтнамом і Сполученими Штатами. Однак В’єтнам завжди проповідував ідею гнучкої зовнішньої політики, виходячи з чотирьох «ні»: жодних військових союзів, жодної підтримки однієї країни проти іншої, жодних іноземних військових баз на в’єтнамській території і жодного застосування сили в міжнародних відносинах. 

Тож, навіть приєднавшись до «співтовариства єдиної долі», Ханой продовжить абсолютно рівні й рівноцінні відносини з усіма потрібними йому країнами, хоч би як Китай прагнув стати особливим партнером. Після смерті Чонга Комуністична партія Китаю назвала його «близьким товаришем і щирим другом», повідомило державне китайське агентство «Сіньхуа». Чонг і голова Сі Цзінпін «активно сприяли безперервному розвитку китайсько-в’єтнамського всеосяжного стратегічного співробітництва і партнерства. КПК, китайський уряд і китайський народ завжди будуть сумувати за Чонгом.

Ще одним стратегічним партнером В’єтнаму є Росія. Президент Володимир Путін прибув до Ханоя через 6 місяців після візиту Сі Цзіньпіна, і 9 місяців після візиту Джо Байдена. Це був уже п’ятий візит Путіна до В’єтнаму. У Ханої російського президента зустріли набагато стриманіше, ніж у Північній Кореї, де Володимиру Путіну влаштували надзвичайно пишний прийом і звідки він вирушив до В’єтнаму. 20 червня Путін провів переговори з в’єтнамським колегою То Ламом і лідером Компартії В’єтнаму Нгуєн Фу Чонгом. За підсумками було підписано понад десяток угод про двостороннє співробітництво в галузі освіти, медицини та енергетики. Крім того, сторони ухвалили рішення про створення у В’єтнамі центру ядерної науки і технологій, який побудує «Росатом». Жоден з оприлюднених документів не пов’язаний з обороною, проте президент В’єтнаму То Лам повідомив, що було досягнуто й інших домовленостей, які залишаться в таємниці. 

Однак за інформацією NYT, для В’єтнаму візит Путіна став можливістю зміцнити зв’язки з Росією, його найважливішим оборонним партнером. Незважаючи на поліпшення відносин зі Сполученими Штатами, торік В’єтнам все ще шукав таємні шляхи закупівлі російської військової техніки всупереч американським санкціям. Російське озброєння становить від 60 до 70% оборонного арсеналу В’єтнаму. Російські танки Т-90, які були останньою відомою великою закупівлею російського озброєння В’єтнамом у 2016 році, складають основу бронетанкових сил В’єтнаму. Це означає, що В’єтнам і далі залежатиме від Росії в найближчі роки. Останніми місяцями Ханой звернувся до таких країн, як Південна Корея, Японія і Чехія, як альтернативні джерела зброї. 

Він також намагається створити власну оборонну промисловість. США активно пропонують В’єтнаму більше зброї і останніми місяцями в країну приїжджали високопоставлені чиновники. Але аналітики кажуть, що вищі ешелони в’єтнамського військового керівництва, як і раніше, з підозрою ставляться до Вашингтона. Окремо відбулася зустріч Путіна з генсеком ЦК Компартії В’єтнаму Нгуєн Фу Чонгом, на чиє запрошення і прибув до Ханоя президент РФ. На зустрічі Путін зазначив, що відносини з В’єтнамом серед пріоритетних для російської зовнішньої політики, і висловив вдячність в’єтнамським друзям за зважену позицію щодо української кризи. Нагадаємо, що в рамках свого нейтрального зовнішньополітичного курсу Ханой послідовно утримується при голосуванні в ООН щодо всіх резолюцій, які засуджують війну Росії в Україні, демонструючи свій нейтралітет щодо цього конфлікту. 

В’єтнам – одна з чотирьох держав Південно-Східної Азії, які відмовилися від участі у саміті миру в Швейцарії. Візит російського лідера до Ханоя викликав осуд з боку Вашингтона: США заявили, що В’єтнам, вітаючи Путіна, нормалізує «кричущі порушення міжнародного права», маючи на увазі повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Не минуло й двох діб після завершення візиту Володимира Путіна до В’єтнаму, як до країни завітав помічник держсекретаря Сполучених Штатів у справах Східної Азії і Тихого океану Деніел Крітенбрінк. Під час зустрічі з високим гостем глава МЗС В’єтнаму Буй Тхань Шон, зокрема, заявив, що Ханой вважає Америку стратегічним партнером і готовий це саме партнерство всіляко розвивати. Представник Держдепу зі свого боку зазначив, що американо-в’єтнамські відносини «ніколи не були міцнішими, ніж зараз», бо «успішний В’єтнам відповідає національним інтересам Америки». Власне, не секрет, що США, як і Росія, є В’єтнаму стратегічними партнерами. І це нікого абсолютно не бентежить. На цей рахунок придумали навіть спеціальні терміни – диверсифікація і багатовекторність.

Над сказати, що для Нгуєн Фу Чонга зустріч із Путіним була останньою із зустрічей і не тільки на найвищому рівні. Після цього він не зміг бути присутнім на офіційних заходах, зокрема на офіційній презентації книжки, в якій зібрані деякі з його виступів. За день до смерті уряд В’єтнаму заявив, що Чонгу потрібен час, щоб зосередитися на активному лікуванні. На цей час обов’язки з управління центральним комітетом, політбюро і секретаріатом партії візьме на себе президент Лам. Того ж дня уряд нагородив Чонга орденом Золотої Зірки – найвищої нагороди В’єтнаму.

Смерть Чонга, на думку більшості експертів, ознаменувала кінець епохи чонгівської версії соціалізму. Тепер головне питання: як його спадщиною розпорядиться нове керівництво В’єтнаму? 

Президентська чехарда або вибір наступника

Верховна влада у В’єтнамі влаштована так, що вона розподіляється між так званими «чотирма опорами» – генеральним секретарем Комуністичної партії В’єтнаму (КПВ), прем’єр-міністром, президентом і головою Національних зборів. Найвпливовіший із цієї четвірки – це генеральний секретар Комуністичної партії. Посада президента має представницький характер, проте глава держави також наділений значними повноваженнями і значною мірою забезпечує баланс всередині Компартії. Подібна розстановка сил продиктована традицією КПВ ухвалювати рішення з принципових питань, консенсусом, з урахуванням думок різних політичних груп впливу.

Однак стабільність політичної влади в країні за останні майже два роки явно порушилася. У В’єтнамі змінилося три президенти країни. Почали говорити про розгерметизацію однопартійної політичної системи країни і навіть про можливість ввергнути її в новий етап політичної смути. Однак цього не сталося, просто на тлі погіршення здоров’я генерального секретаря йшла боротьба за владу всередині партійної верхівки. Багато в чому це нагадало внутрішньопартійну боротьбу в Радянському Союзі у 20-ті роки ХХ століття, щоправда, з в’єтнамською специфікою.

Перший грім грянув у січні 2023 року, коли у відставку подав президент В’єтнаму Нгуєн Суан Фук. Відставка президента В’єтнаму Суан Фука, який був призначений на свою посаду у квітні 2021 року і не пропрацював главою держави і двох років, стала головною політичною сенсацією в житті 95-мільйонної держави Південно-Східної Азії і великою несподіванкою для багатьох. Згідно з витоками, що з’явилися пізніше у в’єтнамських ЗМІ, Політбюро КПВ на своєму закритому засіданні проголосувало за усунення Нгуєн Суан Фука з посади президента. Це і зумовило його відставку, яку було названо добровільною. Нгуєн Суан Фук «узяв на себе політичну відповідальність керівника, коли багато посадовців, зокрема два віцепрем’єри і три міністри, припустилися порушень і недоліків» у проведеній в’єтнамською державою кампанії з профілактики епідемії COVID-19 і контролю за нею. 

Попри те, що подробиць корупційного скандалу в Ханої, жертвою якого став глава держави, не розголошували, раніше судовому переслідуванню було піддано більше ніж 100 чиновників вищої та середньої ланки, зокрема й колишнього міністра охорони здоров’я Нгуєна Тхань Лонга та колишнього міністра науки і технологій Чу Нгок Аня. Крім того, у перші дні 2023 року скандал призвів до відставки заступника прем’єр-міністра Ву Дик Дама і ще одного віцепрем’єра – Фам Бінь Міня. Як зазначають експерти, інтерпретувати в’єтнамську політику завжди непросто – Комуністична партія всі свої рішення ухвалює за зачиненими дверима. Версій про відставку Нгуєн Суан Фука було кілька. За однією з них генерального секретаря Нгуєн Фу Чонга «напружували» високопосадовці, яких вважали прозахідними та тісно пов’язували з внутрішніми діловими колами. За іншою – він розчищав шлях для свого нового протеже Во Ван Тхионга, якого бачив своїм наступником. 

Слід зазначити, що антикорупційна кампанія, розпочата Нгуєн Фу Чонгом, мала на меті не лише викорінення корупції. Активізація чисток у КПВ і перетворення корупційної теми на інструмент боротьби за владу – улюблений прийом Нгуєн Фу Чонга. Так, Ле Хонг Хієп, науковий співробітник Інституту ISEAS-Юсофа Ішака в Сінгапурі, заявив, що відставка Фука також могла бути пов’язана з політичною боротьбою. «Здебільшого це пов’язано з розслідуваннями корупції, але ми не можемо відкидати можливість того, що його політичні суперники також хотіли усунути його з посади з політичних причин», – сказав він агентству Франс Прес і додав: “Лідер Комуністичної партії Нгуєн Фу Чонг має піти у відставку у 2026 році. Деякі політики спробують отримати головний приз, і через конкуренцію з боку своїх суперників, в даному випадку пана Фук є одним з них, вони можуть захотіти усунути його, щоб розчистити шлях іншому кандидату до отримання головного поста».

Після відставки експрезидента Нгуєн Суан Фука новим президентом В’єтнаму став протеже генерального секретаря КПВ, його можливий наступник, висхідна зірка Комуністичної партії В’єтнаму Во Ван Тхионг.

Вступаючи на посаду в березні 2023 року, пан Тхионг, який у 53 роки став наймолодшим президентом В’єтнаму, твердо заявляв, що «сповнений рішучості боротися з корупцією». Але, судячи з усього, сам на ній і погорів. Тоді у В’єтнамі другу відставку президента за короткий термін було названо ще одним політичним землетрусом і новою фазою політичної невизначеності в п’ятдесятирічному правлінні Комуністичної партії. Згідно з офіційними формулюваннями, його відправили у відставку за порушення етики та певні «недоліки», які «викликали негативну суспільну реакцію, що негативно позначилося на репутації партії, держави та його особисто». Аналітики не оминули увагою той факт, що відставка 12-го президента В’єтнаму сталася за лічені дні після арешту колишнього очільника провінції Куангнгай за підозрою в корупції та початку розслідування «фінансової афери на кілька мільярдів доларів» у місті Хошиміні, де пан Тхионг у минулому обіймав низку посад. А нинішньої весни через неназвані «порушення і недоліки» своєї посади позбувся і голова парламенту Вионг Дінь Хюе. 

Однак до відставки Во Ван Тхионга була низка запитань. По-перше, як протеже могутнього генерального секретаря Нгуєн Фу Чонга і його потенційний наступник став найбільш недовговічним президентом і «погорів» на корупції?

Багато хто побачив за цим руку генерала То Лама. Він став міністром громадської безпеки 2016 року, а 2021-го його ввели до складу Політбюро ЦК, і до того ж він є заступником голови керівного комітету партії з боротьби з корупцією. Треба сказати, що 2019 року під час хвороби Чонга, у нього стався інсульт, кермо влади антикорупційною кампанією якраз перетягнув на себе То Лам, який уже тоді намітив собі шлях на вершину в’єтнамської влади. Не можна виключати, що «корупційна» відставка в січні 2023 року експрезидента Нгуєн Суан Фука теж його рук справа, і, так би мовити, перша проба сил у спробі розчистити собі шлях нагору. Пізніше в соціальних мережах з’явилися повідомлення про те, що після відставки Фука, То Лам висунув свою кандидатуру як конкурент Тхионга на пост президента, але програв голосування. 

Однак, як то кажуть, помста – це страва, яку подають холодною. Почекавши час, То Лам завдав Во Ван Тхионгу удар, який відправив його в «політичний нокаут». Він витягнув на світло компромат 12-річної давнини, коли Во Ван Тхионг був секретарем парткому в провінції Куангнгай. Там спливли звинувачення в шахрайстві та хабарництві, проти чиновників і представників компаній, що займаються нерухомістю. “Ми досі не знаємо, хто хотів прибрати Тхионга. Але вся увага прикута до міністра громадської безпеки, тому що він доволі безжальний в усуненні конкурентів. Він явно прагне посісти вищий пост»,- відгукувався в березні про То Ламу експерт із Південно-Східної Азії з Національного військового коледжу у Вашингтоні Закарі Абуза. «Я сумніваюся, що коли генеральний секретар розпочав антикорупційну кампанію, він міг передбачити, що це призведе до такого покарання таких високопосадовців», – сказав у коментарі Bloomberg провідний аналітик із В’єтнаму Control Risks Лінь Нгуєн. «У мене таке відчуття, що Нгуєн Фу Чонг втрачає авторитет, делегуючи дедалі більше повноважень Антикорупційному комітету і Міністерству громадської безпеки».

Треба сказати, що і сам То Лам, як з’ясувалося, далекий від «святості». Він теж запам’ятався гучним скандалом. 2021 року, коли В’єтнам перебував під суворими коронавірусними обмеженнями, міністр полетів у відрядження до Лондона, і його зняли там за поїданням вкритого їстівним золотом стейка у фешенебельному ресторані знаменитого та вкрай епатажного турецького шефкухаря й ресторатора Нусрета Гьокче, відомого також під прізвиськом Salt Bae. Вартість страви становила близько $2 тис., тобто не тільки у багато разів більша за середньомісячну зарплату жителя В’єтнаму в $150, а й більша за зарплату самого міністра за місяць: глави в’єтнамських відомств отримують приблизно $600-800 без урахування низки надбавок. Тоді цей скандал викликав шквал обурення у В’єтнамі, і багато хто поставив запитання, як високопосадовець може дозволити собі екстравагантні страви під час антикорупційної кампанії та в розпал пандемії. Однак Лам не тільки встояв і залишився на своїй посаді, а й став кандидатом у президенти. 

Згідно з положеннями партії, новий президент мав відпрацювати повний термін як член Політбюро, а це означало, що серед потенційних претендентів були: прем’єр-міністр Фам Мінь Чинь, голова Національної асамблеї Вионг Дінь Хюе, постійний член Секретаріату КПВ Труонг Тхі Май і міністр громадської безпеки То Лам. Чинь і Хюе навряд чи були зацікавлені, оскільки їхні нинішні посади дають більше влади, ніж президентство. Це залишало То Лама і Майя найімовірнішими варіантами. 

У свої 66 років Лам був дуже сильно зацікавлений у цій посаді, оскільки вона потенційно могла дозволити йому домогтися виключення з правила партії щодо вікової межі та балотуватися на вищий пост у 2026 році. Здавалося б, його нинішня посада міністра громадської безпеки надзвичайно впливова, особливо в контексті триваючої антикорупційної кампанії КПВ. Навпаки, роль президента здебільшого пов’язана з церемоніальними обов’язками. І тим не менше, президентство розглядають як можливу сходинку до ролі лідера партії, яку обіймав Чонг. А з огляду на його стан здоров’я, пост президента ставав ще більш привабливим. 

Іншим варіантом для партії була б можливість змінити свої власні правила і призначити іншого політика, який ще не завершив повний термін як член Політбюро, але який потенційно міг би принести стабільність у систему. У цьому сценарії потенційними кандидатами могли б стати секретар партії міста Хошимін Нгуєн Ван Нен або міністр оборони Фан Ван Зян. Однак потенційні кандидати на заміну Чонга і відповідно їхні фракції ніколи не підтримали б таке рішення, оскільки вони не хотіли бачити появу нового та життєздатного претендента, який міг би потенційно завадити їхнім власним прагненням на найвищу посаду партії у 2026 році.

У підсумку у внутрішньопартійній боротьбі перемогу здобув То Лам. У травні 2024 року ЦК Комуністичної партії В’єтнаму на пост президента країни висунув його кандидатуру. Усе вище керівництво «має бути по-справжньому згуртованим, по-справжньому зразковим, щирим і відданим спільній справі», заявили в ЦК Компартії В’єтнаму (КПВ), повідомляючи про висунення То Лама. А через кілька днів Національні збори В’єтнаму ухвалили резолюцію про обрання президентом генерала То Лама на термін до 2026 року. Згідно із законодавством, главу держави, спікера Національних зборів і прем’єр-міністра обирає парламент.

То Лам: на вершині влади

Політичне життя у В’єтнамі проходить здебільшого за зачиненими дверима, і навіть досвідчені оглядачі часом не можуть дати точний прогноз розвитку тих чи інших політичних подій. Поділ Компартії на реформаторів, технократів, консерваторів, партійних ідеологів, силовиків і на групи за зовнішньополітичними орієнтирами є цілком припустимим. В окремі періоди боротьба між цими фракціями дійсно загострюється, особливо напередодні з’їздів КПВ. Проте спільна мета, яка їх об’єднує, полягає в тому, щоб зберегти керівну роль Компартії, існуючий політичний лад і реалізувати рішення з’їздів КПВ, спрямовані на побудову розвиненого, соціально орієнтованого В’єтнаму. 

Новий президент країни То Лам у цьому сенсі нічим не відрізняється від своїх попередників. У своїй інавгураційній промові То Лам заявив, що В’єтнам «ніколи не мав таких ресурсів, репутації та міжнародного становища, як сьогодні», що є для нього найважливішим для виконання обов’язків. Він назвав головними цілями своєї роботи «процвітаючий народ, сильну країну, демократію, справедливість, цивілізацію». То Лам підтвердив курс країни на диверсифікацію зовнішніх зв’язків і пообіцяв приділити особливу увагу стратегії національної оборони та безпеки.

З настороженістю обрання То Лама президентом зустріли в’єтнамські правозахисники. Будучи главою Міністерства громадської безпеки, правозахисні організації критикували В’єтнам за переслідування і залякування критиків влади. Тепер, на їхню думку, у правлячому політбюро країни домінують співробітники служб безпеки, і вони очікують подальшого посилення репресій і цензури у В’єтнамі. Треба сказати, що критика уряду – один із найтяжчих злочинів у В’єтнамі. Це політика правлячої партії. Тому кого б не призначили президентом, він лише втілює в життя партійну лінію, вироблену Нгуєн Фу Чонгом. 

Президент В’єтнаму То Лам вважається прихильником консервативної лінії, який часто апелює до спадщини Хо Ши Міна, і опоненти звинувачують його в управлінні «жорсткою рукою» та придушенні дисидентів у такій манері. Коли 2021 року з’явилося скандальне відео, на якому Лам поїдає стейк, інкрустований золотом, в’єтнамського продавця локшини, який спародіював сцену, звинуватили в поширенні антидержавної пропаганди й ув’язнили на п’ять років. За даними Human Rights Watch, наразі у в’язницях утримують понад 160 осіб за мирне здійснення своїх громадянських і політичних прав. За даними організації, за перші 10 місяців 2023 року суди визнали винними щонайменше 28 активістів правозахисного руху і засудили їх до тривалих термінів тюремного ув’язнення.

Антикорупційна кампанія, яку проводив «жорсткою рукою» То Лам, своїм зворотним боком мала параліч урядової бюрократії, яка боячись відповідальності, стала затримувати отримання необхідних дозволів для представників бізнесу. Затримка розширення бізнесу, пов’язана з бюрократичною тяганиною, загрожує обтяженням для економіки, яка бореться з нерівномірним зростанням експорту і млявою споживчою активністю, що призвело до того, що деякі компанії скоротили або навіть взагалі припинили свою діяльність. Смертний вирок, ухвалений голові правління Van Thinh Phat – великого забудовника Туйонг Лан, яку визнали винною в розтраті, хабарництві та порушенні банківських правил, потряс країну. Загальна сума розкрадання становила $12,5 млрд (£10 млрд), що еквівалентно майже 3% валового внутрішнього продукту В’єтнаму, але прокурори стверджували, що загальні збитки, заподіяні шахрайством, становили $27 млрд. 

Лан була визнана винною в шахрайстві з грошима Saigon Commercial Bank (SCB) упродовж понад десяти років. Її судили разом із 85 іншими, включно з колишніми центральними банкірами та урядовими чиновниками, а також колишніми керівниками SCB. Усі ці події не на жарт стривожили іноземні компанії та інвесторів, які перебували в розгубленості. Як стверджує Bloomberg, один із керівників енергетичної компанії заявив, що розслідування і раптові відставки керівників вищої ланки ускладнюють для нього та інших іноземних інвесторів реалізацію бізнеспланів. Це відбувається тому, що державні службовці, побоюючись перевірок, бояться затверджувати юридичні документи та очікувані нові правила. Красномовним підтвердженням цьому стало те, що в першій половині 2024 року В’єтнам використав менш ніж третину свого бюджету, що навіть повільніше, ніж попереднього року.

На посаді президента То Лам зарекомендував себе, як прихильник більш м’якого підходу в боротьбі з корупцією, який спрямований на те, щоб не перешкоджати економічному зростанню, Такі зусилля не повинні призводити до «неправомірного засудження» невинних і повинні створити умови для стабільного середовища розвитку країни», – цитують його слова місцеві ЗМІ. 

Смерть у липні 2024 року Нгуєн Фу Чонга відкрила То Ламу дорогу до найвищої посади в країні. І вже 3 серпня пленум ЦК Комуністичної партії В’єтнаму обрав президента То Лама генеральним секретарем ЦК. Він став третім лідером країни, який поєднує вищу державну та вищу партійну посади. Посаду генсека ЦК Компартії В’єтнаму і президента країни раніше поєднував засновник Соціалістичної республіки В’єтнам Хо Ши Мін. У 2018-2021 роках дві вищі посади обіймав Нгуєн Фу Чонг. Рішення про обрання Лама ухвалили одноголосно, пише газета Vietnam+. Вибори відбулися на засіданні в Ханої. То Лам пообіцяв, «успадковувати і дотримуватися революційних досягнень» колишнього президента і генсека Нгуєна Фу Чонга. Новий генсек керуватиме роботою ЦК, Політбюро і Секретаріату до 2026 року. 

В економічній політиці головним пріоритетом стане стимулювання економіки, оскільки уряд збільшує державні витрати та залучає іноземних інвесторів. «Уряду необхідно вирішити одне важливе завдання: як дисциплінувати і карати людей за корупцію, не завдаючи шкоди ринкам та економіці», – зауважує Чан Дінь Тьєн, член Національної консультативної ради з фінансової та грошово-кредитної політики В’єтнаму. На думку більшості експертів, жодних змін в економічній політиці не відбудеться, і вона залишиться такою, якою була протягом останніх двадцяти років. Що стосується зовнішньої політики, то Лам продовжує політику «бамбукової дипломатії», намагаючись збалансувати геополітичну напруженість. Поглиблюючи зв’язки з Вашингтоном, Лам у червні зустрічається з президентом Росії Володимиром Путіним під час візиту, покликаного розвивати багаторічні відносини Ханоя і Москви. 

Останнім часом в’єтнамські ЗМІ повідомляють, що То Лам відмовиться від своєї ролі президента, тим самим зміцнивши колективний поділ влади. За інформацією представника Національних зборів Буй Ван Куонга вже в жовтні парламент проголосує за кандидатуру нового президента. Скоротивши роль Лама до партійного лідера, – найвпливовішої політичної ролі в країні – В’єтнам знову повернеться до своєї «чотиристовпної» структури управління, коли окремі лідери обіймають посади генерального секретаря, прем’єр-міністра, президента і голови Національної асамблеї. А це означає, що система управління В’єтнаму, заснована на консенсусі, збережеться і в питаннях зовнішньої, і внутрішньої політики, щоправда, можливо, з меншою кількістю ідеології та ідеалів.