«Друзі миру» – шлях до закінчення війни чи боротьба за вплив та інтереси

Вступ у гру

27 вересня Китай і Бразилія на полях Генасамблеї ООН провели зустріч, присвячену мирному плану припинення війни в Україні, який дві країни представили наприкінці травня 2024 року. План, який просувають Китай і Бразилія, складається з шести пунктів:

1. Китай і Бразилія закликають усі залучені сторони дотримуватися трьох принципів деескалації ситуації, а саме: не розширювати поле бою, не загострювати бойові дії та не вчиняти провокацій.

2. Китай і Бразилія вважають, що діалог і переговори є єдиним життєздатним рішенням української кризи. Усі сторони повинні створити умови для відновлення прямого діалогу і домагатися деескалації ситуації до досягнення всеосяжного припинення вогню. Китай і Бразилія підтримують скликання в належний час міжнародної мирної конференції, яка буде визнана як Росією, так і Україною, забезпечить рівноправну участь усіх сторін і чесне обговорення всіх варіантів мирного врегулювання.

3. Необхідно докласти зусиль для збільшення обсягу гуманітарної допомоги відповідним регіонам і для запобігання розростання гуманітарної кризи. Слід уникати ударів по цивільному населенню і цивільних об’єктах, захищати цивільне населення, включно з жінками і дітьми, а також військовополонених. Китай і Бразилія підтримують обмін військовополоненими між сторонами конфлікту.

4. Важливо протистояти застосуванню зброї масового знищення, зокрема ядерної, хімічної та біологічної зброї. Необхідно докласти всіх можливих зусиль для запобігання поширенню ядерної зброї та для недопущення ядерної кризи.

5. Китай і Бразилія виступають проти атак на атомні електростанції та інші мирні атомні об’єкти. Усі сторони повинні дотримуватися міжнародного права, включно з Конвенцією про ядерну безпеку, і рішуче запобігати техногенним ядерним катастрофам.

6. Необхідно протистояти поділу світу на замкнуті політичні або економічні угруповання. Сторони закликають зміцнювати міжнародне співробітництво в таких галузях, як енергетика, валюта, фінанси, торгівля, продовольча безпека і безпека критичної інфраструктури, такої як нафто- і газопроводи, підводні оптичні кабелі, електроенергетичні об’єкти та оптоволоконні мережі, захищати стабільність глобальних виробничо-збутових ланцюжків.

Сторони закликають членів міжнародного співтовариства підтримати цей консенсус і приєднатися до нього, спільно відігравати конструктивну роль у сприянні деескалації ситуації та в просуванні мирних переговорів.

Інструментом реалізації цього плану має стати, створена його ініціаторами платформа «Друзі миру». Як зазначив міністр закордонних справ Китаю Ван Ї на зустрічі з радником президента Бразилії Селсу Аморімом на полях Генасамблеї ООН у Нью-Йорку, «Друзі миру» – це не закрита група, а відкрита платформа, вона не прагне до конкуренції та конфронтації, а веде інклюзивний діалог. Платформа «Друзі миру» була створена в ім’я миру і має бути привітана міжнародною спільнотою». 

Радник президента Бразилії зі свого боку наголосив на важливості «консенсусу з шести пунктів», досягнутого Бразилією та КНР щодо української кризи. За словами Аморіма, Бразилія і Китай готові домагатися охолодження ситуації в Україні. «Я тут не для того, щоб відповідати Зеленському чи Путіну, а просто для того, щоб запропонувати шлях до миру», – наголосив на зустрічі “Друзів миру” Селсу Аморім. І такий підхід досить яскраво демонструє сутність Китаю та Бразилії. Як зазначає український експерт Віталій Портников, вони намагаються урівняти жертву й агресора, щоб світ сприймав Росію та Україну, як нерозважливих «забіяк», яким просто необхідно допомогти знайти конструктивний рецепт миру. І звісно цю формулу мають виписувати посередники, а не хтось із «забіяк». 

У першій зустрічі «Друзів миру» на полях Генеральної асамблеї ООН взяли участь представники 17 країн: Китаю, Бразилії, Єгипту, Туреччини, Казахстану, Кенії, Індонезії, ПАР, Саудівської Аравії, Замбії, Мексики, Алжиру, Болівії, Колумбії, а також Угорщини. Крім того, серед присутніх були представники Франції та Швейцарії, що викликало неоднозначну реакцію Росії та України. Примітно, що Берн розраховує зіграти роль «сполучної ланки» між Заходом і Глобальним Півднем у питанні досягнення миру. Про це заявив глава відділу комунікацій швейцарського МЗС Ніколя Бідо. Дипломат зазначив, що країна готова підтримувати зусилля для проведення саміту з урегулювання конфлікту.

Глава МЗС Росії Сергій Лавров зазначив, що «було дивно дізнатися» про присутність людей від цих країн, оскільки швейцарців «не можна назвати нейтральними вже давно», а «французи – члени НАТО», які «завзято виступають за Україну». Лавров поцікавився у китайського колеги, як же на зустрічі опинилися представники Франції та Швейцарії. За словами глави МЗС КНР, «вони дуже сильно просилися», тому колективно було ухвалено рішення запросити їх як спостерігачів. Українське ж МЗС заявило, що «українська сторона розчарована інформацією про підтримку швейцарською стороною так званого “Китайсько-бразильського консенсусу”. Природно, у міністерстві наголосили, що українська «формула миру» – єдиний можливий шлях вирішення конфлікту. МЗС також заявило, що немає необхідності у створенні додаткових платформ для обговорення шляхів досягнення миру.

За попередньою інформацією масштабну презентацію нової платформи планують провести на саміті БРІКС у Казані. Як зазначають експерти, Китай справді намагається створити іншу платформу діалогу поруч із платформою «Саміт миру» і запропонувати країнам Глобального Півдня альтернативу, які з одного боку хотіли б продекларувати свою миролюбність, а з іншого боку не хотіли б псувати відносини з Китаєм і Росією. І такий підхід може спрацювати, незважаючи на всю його критику з боку керівництва України та Держдепу США.

Мирні ініціативи Глобального Півдня

Як ми вже зазначали, мирний план, який просувають Китай і Бразилія, є дещо зміненим варіантом мирного плану, представленого Пекіном у річницю агресії Росії проти України 24 лютого 2023 року. Китаю знадобився рік для того, щоб виступити з розгорнутою позицією щодо війни Росії проти України. План Китаю спочатку складався з 12 пунктів. Тоді на Заході китайський документ назвали «поверхневим», оскільки в ньому не було конкретики з нагальних питань на кшталт лінії проходження кордону або гарантій безпеки для України, а обтічні формулювання нікого ні до чого не зобов’язували, зокрема й сам Китай. А розпливчастість китайського документа, суть якого можна було вкласти у формулу «за все хороше проти всього поганого» називали його головною слабкістю. Адже справді неможливо було уявити, як за допомогою такого плану закінчувати війну. 

Однак, як з’ясувалося, документ, найімовірніше, писався не для цього: Китай і не думав настільки глибоко втягуватися в український конфлікт. «Мирний план» – це була не дорожня карта того, як зупинити війну. Радше це індульгенція, яка мала допомогти Китаю відбиватися від західних звинувачень у тихій підтримці Росії, а заразом і зміцнити свій імідж відповідальної світової держави в очах країн, що розвиваються.

Китайський мирний план спочатку привертав увагу своєю двозначністю. З одного боку, Пекін одразу ж виступив на підтримку суверенітету і територіальної цілісності України, а заодно за якнайшвидше припинення війни. З іншого – китайські дипломати повторювали формулювання підписаної Сі і Путіним 4 лютого 2022 року заяви, за якою корінь кризи – розширення НАТО на схід та ігнорування Заходом вимог Росії щодо європейської безпеки. Санкції Заходу Китай при цьому засуджував, але досить неухильно дотримувався – як і завжди після 2014 року. 

Така двозначність – відображення складних і багатогранних інтересів Китаю. Для Пекіна важливий принцип територіальної цілісності та його примат над правом народів на самовизначення – з огляду на проблему не тільки Тайваню, а й внутрішнього сепаратизму в КНР. Але стратегічні відносини з Росією для Китаю теж дуже важливі. У двох країн протяжний кордон, який після територіального розмежування став кордоном миру і більше не відволікає військові ресурси. Економіки взаємодоповнювані, і Китай радий мати під своїм боком і гігантську бензоколонку, і газосховище, і джерело металів, деревини та ледве не всієї таблиці Менделєєва, а заодно деяких передових для Китаю озброєнь на кшталт сучасних комплексів ППО або російських винищувачів нового покоління. Сценарій, за якого через війну Путіна в Кремлі змінює прозахідний уряд, – стратегічний жах, і Пекін готовий у міру сил допомагати Кремлю уникнути подібного сценарію.

Водночас зв’язки із Заходом для Китаю не менш важливі. Ніхто в Пекіні не мав ілюзій, що ці відносини можуть покращитися в осяжній перспективі. Але власноруч наближати неминучий у майбутньому розрив зі США та їхніми союзниками Пекін не збирався: що довше у Китаю є доступ до західних технологій, ринків і фінансових інструментів, то більше він зможе використовувати їх для самопосилення, готуючись до вирішальної сутички. Тому КНР не може беззастережно підтримувати Росію.

Така позиція дозволила Китаю, по суті, стати одним із головних бенефіціарів конфлікту, нехай Пекін до цього зовсім не прагнув. Війна в Україні відтягнула на себе ресурси і сили США, а також забрала багато часу в адміністрації Байдена. За іншого розкладу (наприклад, якби Кремль прийняв американські поступки в січні минулого року і не розпочав війну) все це було б спрямовано на стримування КНР. 

Однак комфортно спостерігати за тим, що відбувається, збоку для Пекіна ставало дедалі складніше і складніше. Критика на адресу Китаю лунала дедалі гучніше, зокрема з Європи, впевнений дрейф якої в трансатлантичну коаліцію на чолі з Вашингтоном украй турбував Пекін. Китаю потрібна була переконлива відповідь на західну критику, а заодно спосіб пояснити свою позицію країнам, що розвиваються, які Пекін привертає до себе. Саме для цих цілей тоді й був написаний китайський «мирний план». 

Варто зазначити, що 2023 року не тільки Китай, а й інші країни Глобального Півдня виступили зі своїми мирними ініціативами. У квітні надійшла пропозиція від президента Бразилії Лули да Сілва про створення групи країн (серед них, зокрема, Індія, Індонезія, Китай і низка латиноамериканських держав), яка спільно розроблятиме план мирного врегулювання українського конфлікту. «Коли була економічна криза 2008 року, ми швидко створили G20, щоб спробувати врятувати економіку. Тепер важливо створити ще одну G20, щоб покласти край війні і встановити мир», – зазначив бразильський президент.

Будь-якого офіційного документа про мирну ініціативу підготовлено не було, але заяви Лули да Сілви дозволяють реконструювати його пропозиції. По-перше, передбачалося формування переговорної групи нейтральних країн-посередників, які не беруть участі в конфлікті і не постачають зброю сторонам, які стимулюють учасників почати процес узгодження позицій. По-друге, Україна мала відмовитися від своїх територіальних претензій (зокрема, визнати анексію Криму Росією) і визнати стратегічні реалії, що змінилися, що стане відправною точкою для взаємодії сторін. 

По-третє, необхідно було припинити підтримку Заходом української сторони, що призводило до «підігрівання» конфлікту. Тож не дивно, що бразильські пропозиції викликали різке неприйняття у Вашингтоні та Києві, де їх охарактеризували як «повторення російської та китайської пропаганди». При цьому бразильська ініціатива не отримала подальшого продовження, а також не була помічена в активізації дипломатичних зусиль у цьому напрямку. Таким чином, мирний жест бразильського президента мав більшою мірою політико-ідеологічний задум, конструюючи імідж президента як впливового миротворця і стверджуючи великодержавні амбіції країни.

У червні 2023 року несподівано зі своїм мирним планом виступив президент Південно-Африканської Республіки Сиріл Рамафоса. 16 червня група представників африканських країн ПАР, Сенегал, Республіка Конго, Уганда, Замбія, Коморські острови та Єгипет здійснили спеціальний візит до Києва, а потім до Росії, де презентували проєкт із десяти пунктів щодо врегулювання українського конфлікту. Слід зауважити, що оприлюднені пропозиції не вирізнялися чіткістю і детальністю, а радше являли собою зведення принципів і благих побажань про необхідність якнайшвидшого встановлення миру.

Лейтмотиви мирної ініціативи зводилися до якнайшвидшого початку переговорів, припинення військових дій, поваги до суверенітету, обміну полоненими та ув’язненими, повоєнної відбудови території. При цьому основна мета дипломатичної місії полягала в привертанні уваги світової спільноти до загроз порушення ланцюжків поставок і ризиків загострення проблеми глобальної продовольчої безпеки внаслідок продовження війни. В одному з пунктів сказано, що частиною плану з врегулювання конфлікту є забезпечення безперебійних поставок зерна і добрив на зовнішній ринок. Зокрема, президент ПАР Сиріл Рамафоса пояснив дипломатичну активність африканських країн таким чином: «Як африканські лідери ми говоримо про це, тому що дійшли висновку, що цей конфлікт, хоча й не зачіпає Африку безпосередньо у вигляді смертей і руйнувань інфраструктури, все ж впливає на життя багатьох. Ми говоримо про продовольчу безпеку: зросли ціни на добрива, зросли ціни на зернові та паливо».

Однак 2024 рік вніс у мирні ініціативи країн Глобального Півдня свої корективи. Намітилася тенденція фактичної відмови від власних ініціатив і підтримки китайського плану, сформульованого головою Сі Цзіньпіном. Першим його підтримав президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва. А потім китайсько-бразильську ініціативу, яка почала фігурувати в ЗМІ саме в такому визначенні, підтримав президент ПАР Сиріл Рамафоса.

Напередодні саміту Китай-Африка, що відбувся в Пекіні 4-6 вересня, південноафриканському лідеру довелося провести окремі переговори з паном Сі, під час яких він і долучився до плану колег. За словами Рамафоси, ПАР підтримує ініціативи КНР і Бразилії щодо політичного врегулювання «українського питання». Південноафриканський лідер пояснив, що між Преторією і Пекіном встановлений «високий рівень політичної довіри», між країнами «існує глибока традиційна дружба», а їхні позиції з багатьох питань збігаються. Підтримка китайсько-бразильського «спільного розуміння» щодо шляхів політичного врегулювання української кризи була зафіксована і в спільній заяві Сіріла Рамафоси і Сі Цзіньпіна за підсумками переговорів. «Обидві сторони погодилися з тим, що всеосяжний діалог і мирні переговори – єдині життєздатні політичні способи пошуку довгострокового вирішення кризи. Обидві сторони закликають відповідних учасників конфлікту дотримуватися трьох принципів: не розширювати поле бою, не ескалувати бойові дії та не допускати провокацій», – зазначається в документі.

Раніше, на початку серпня, спецпредставник уряду КНР у справах Євразії Лі Хуей, який виконує роль перемовника щодо України, здійснив візит до Індонезії, під час якого запропонував директору департаменту у справах Америки та Європи МЗС країни Умару Хаді спільно створювати умови для відновлення прямого діалогу між Москвою та Києвом. Пан Хаді «високо оцінив позитивну роль домовленостей, досягнутих Китаєм і Бразилією» та висловив готовність співпрацювати з Пекіном для пошуку вирішення кризи. Інакше кажучи, з усіх мирних планів, які коли-небудь існували, представлених Глобальним Півднем, на порядку денному фактично залишився тільки китайський, що трансформувався в «китайсько-бразильський».

Новий мирний план з’явився на світ після того, як спецпредставник Китаю Лі Хуей здійснив низку візитів до країн Глобального Півдня.  Він відвідав Саудівську Аравію, ОАЕ, Туреччину, Єгипет, а також провів цілу серію зустрічей із представниками Індонезії, Казахстану, Бразилії, Південної Африки. Пекін узгоджував із цими країнами свій підхід до так званого «охолодження» війни. 23 травня 2024 року уряди Бразилії та Китаю опублікували спільну заяву, виступаючи за політичні переговори між Росією та Україною щодо досягнення миру, і закликали провести конференцію з цього приводу. Розуміючи, що адміністрація Байдена не може внести свій мирний план, Китай активно це використовує і вносить свій. Тепер не важливо, хто виграє вибори в США, обговорюватимуть і до, і після листопада китайський мирний план. Якщо підсумковий документ буде ухвалено, то на базі китайських пропозицій. По суті, сформувався новий, альтернативний порядок денний.

«Друзі миру» чи вороги України?

Напередодні цьогорічної сесії Генеральної асамблеї ОНН, видання Politico зазначало, що Китай намагається заручитися підтримкою своєї мирної ініціативи щодо України. Згідно з документом, отриманим Politico, китайський уряд прибув на нинішню Генасамблею ООН із планом залучити підтримку країн Латинської Америки, Азії та Африки для угоди, яка б заморозила лінію фронту в найкривавішому конфлікті в Європі з часів Другої світової війни. Тому Україна стала докладати максимум зусиль на різних фронтах, щоб відрадити союзників від ухвалення плану, підтримуваного Китаєм. 

Президент України Володимир Зеленський, виступаючи в Радбезі ООН, заявив, що військовий конфлікт із Росією «неможливо припинити просто переговорами» і «потрібні дії». «Немає окремого російсько-іранського Статуту ООН або китайсько-бразильського Статуту ООН», – сказав український лідер і критично висловився на адресу країн, які пропонують переговори з російським президентом Володимиром Путіним або мирні плани, які передбачають “поступки” Москві. За його словами, коли «китайсько-бразильський дует» намагається вирости в «хор голосів» із кимось у Європі та Африці, заявляючи щось альтернативне повному і справедливому миру, це викликає запитання, у чому їхній справжній інтерес. 

Також він додав, що світ уже пройшов через колоніальні війни і змови великих держав, зазначивши, що «кожна країна, включно з Китаєм, Бразилією, країнами Європи, Африки, Близького Сходу, розуміє, чому це має залишитися в минулому. І українці ніколи не змиряться з тим, що хтось у світі вважає, що тепер Україні замість нормального, мирного життя можна нав’язати таке жорстоке колоніальне минуле, яке сьогодні нікого не влаштовує». 

Підвищуючи ставки, в інтерв’ю ABC News президент України Володимир Зеленський заявив про можливу загрозу українським атомним електростанціям з боку Росії. За його словами, РФ використовує китайські супутники для фотозйомки деталей об’єктів на ядерних об’єктах України. Керівництво України вважає, що завершення конфлікту можливе тільки на основі «формули миру» Зеленського. Ця формула лягла в основу першого «саміту миру», який відбувся у швейцарському Бюргенштоку в червні і на який не покликали Росію. Учасники заходу тоді обговорили три пункти «формули миру» – ядерну безпеку, обмін полоненими за формулою «всіх на всіх» і безпечне судноплавство. Узгоджений план дій щодо них Зеленський обіцяв довести до представників Росії, а на другому «мирному саміті» – зафіксувати закінчення військового конфлікту.

Крім того, в Україні вважають, що «мирна ініціатива» Китаю – не більше ніж іміджевий проєкт, щоб представити себе миротворцем. Бо, на думку української сторони, є великі сумніви в нейтральності Пекіна. Тому заклик Пекіна до переговорів і припинення вогню дуже збігається з позицією Кремля. 

Створення платформи «Друзі миру» викликало в Україні болючу реакцію. Так радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що немає ніяких «друзів миру». «Це «друзі капітуляції». Вони пропонують ці всі «мирні ініціативи», які виключно базуються на концепції РФ. Тобто – давайте негайно припинимо війну, залишимо РФ на окупованих територіях і не дамо РФ програти війну…», – сказав він в ефірі телемарафону. В Інституті вивчення війни також заявили, що Кремль, імовірно, просуватиме цю нову платформу «Друзі миру» і використовуватиме свою підтримку численних альтернативних мирних зусиль, щоб хибно зобразити Україну як країну, що не хоче вести переговори.

Офіційна позиція України щодо «Друзів миру» зрозуміла. По-перше, за українською версією, вони, зважаючи на офіційну риторику, є «пособниками Кремля». По-друге, країни Глобального Півдня намагаються перехопити миротворчий порядок денний не тільки в України, а й у Заходу, на який офіційний Київ не тільки сподівається, а й від якого безпосередньо залежить. Тому головним пріоритетом для Зеленського під час його перебування у США було забезпечення його «плану перемоги», який, за словами українського президента, забезпечить достатньо безпекових гарантій від союзників, щоб змусити Росію піти на мирні переговори. 

Однак як зазначає Bloomberg, не всіх на Заході надихнув переможний план президента України. За інформацією видання, одна людина знайома з розмовами Зеленського, яка просила не називати її імені, сказала, що в «плані перемоги» немає жодних реальних сюрпризів, і він не є серйозною зміною правил гри. Інший чиновник назвав його списком побажань. Похмура оцінка плану підкреслює поглиблююче почуття песимізму серед союзників, оскільки війна триває вже третій рік. Партнери України також побоюються ослаблення підтримки України, якщо колишній президент Дональд Трамп повернеться в Білий дім. Як зазначає видання, за словами двох офіційних осіб, імовірно, настав час для нового раунду контактів із Володимиром Путіним, чи то з боку Зеленського, чи то представників інших країн.

Проте адміністрація Сполучених Штатів Америки виступила проти мирних ініціатив Китаю і Бразилії. Про це повідомив журналістам держсекретар США Ентоні Блінкен на пресконференції в Нью-Йорку. Його попросили прокоментувати представлений Бразилією і Пекіном мирний план у світлі того, що президент України Володимир Зеленський виступив проти нього. «Мирний план, у якому агресор отримує все, чого прагнув, а жертва не має можливості захистити свої права, – це не рецепт міцного миру і вже точно не справедливого», – відповів Блінкен.

«З нашої точки зору, будь-яка пропозиція, будь-який план, який чітко спирається на принципи Статуту ООН, зокрема на територіальну цілісність, суверенітет, незалежність, – це те, на що варто звертати увагу. Кілька днів тому в Раді Безпеки я вельми чітко заявив про те, що ми і більшість інших країн вважаємо основою для справедливого і міцного миру», – додав керівник американського зовнішньополітичного відомства. «Будь-яку пропозицію, яка надійде, ми розглядатимемо й оцінюватимемо на цій основі», – підсумував він. 

Йенс Столтенберг, який нещодавно пішов з посади генерального секретаря Організації Північноатлантичного договору (НАТО), також вважає, що держави Альянсу мають підтримувати українську «формулу миру», а не альтернативні пропозиції інших країн. «Українська мирна ініціатива – це ініціатива, яка гарантує, що в нас є процес, який може призвести до тривалого миру. І, звісно, саме українці, зрештою, мають вирішувати, які умови є прийнятними. Вони є жертвою повномасштабного вторгнення», – вважає Столтенберг. 

Іншими словами видно чітку позицію Заходу: не можна нічого обговорювати без України. Принаймні, така офіційна позиція. Тож майданчики для обговорення врегулювання російсько-українського конфлікту дуже різні. Однак що стосується ефективності майданчиків, то тут західні країни багато в чому орієнтуються на результат виборів у США. А позиція Дональда Трампа не настільки сильно відрізняється від позиції учасників заходу Глобального Півдня. Принаймні, з того, що ми знаємо про позицію Дональда Трампа. При цьому і в західних країнах є ціла низка експертних думок, які кажуть, що треба тією чи іншою мірою відходити від максималістської позиції щодо підтримки України. Тож тут теж можуть бути точки для дотику. І розрахунок Китаю саме на це. Захід втомлюється від України, і Захід буде пом’якшувати свою позицію. Однак крім Заходу, України, Китаю є і Росія. У неї є своя позиція, і вона не зовсім збігається з позицією Китаю. Тому платформу «Друзі миру», що просуває китайсько-бразильський мирний план, сприйняли зі скепсисом не тільки на Заході та Україні, а й у Росії.

Примус Росії до миру?

Рік тому президент РФ Володимир Путін, коментуючи мирні ініціативи Китаю і Бразилії, заявив, що Росія високо цінує ці пропозиції. «Я вважаю, що вони цілком реалістичні, у всякому разі, могли б бути покладені в основу мирних домовленостей», – зазначив Володимир Путін. Однак минув рік і, схоже, що Росія не зовсім задоволена мирним планом Китаю і Бразилії та створеною ними платформою «Друзі миру». Ні, звісно, зовні все виглядає вельми комплементарно і на словах російське керівництво на словах схвалює і підтримує своїх союзників. Проте глава МЗС Росії Сергій Лавров уже виступив зі стриманою оцінкою дій «Друзів миру», в якій проглядалося явне невдоволення Москви. Зокрема, містився натяк на розбіжності з Пекіном.

І судячи з публікацій, що з’являються в російській пресі, зміст китайсько-бразильського меморандуму, заяви учасників зустрічі в Нью-Йорку і, нарешті, запрошення на неї союзників України є ще одним способом тиску на Росію, а точніше – примусу її до миру.

На чому ґрунтують свій посил російські експерти. Насамперед, детально розбираючи підтриманий «Друзями миру» китайсько-бразильський мирний план, вони вважають, що перший пункт плану, який закликає до негайного припинення війни, суперечить позиції Росії, яка після невдалого досвіду Стамбульських угод готова зупинити бойові дії тільки після того, як українські війська залишать Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області. Третій, четвертий і п’ятий пункти, на думку російських експертів, перетинаються з двома з трьох пунктів плану Зеленського: обмін військовополоненими, відмова від атак на мирні ядерні об’єкти критичної інфраструктури та використання зброї масового ураження. Шостий пункт – узагальнення ще однієї вимоги Зеленського про безперешкодність збуту української сільськогосподарської продукції та забезпечення стабільності глобальних промислових і логістичних ланцюжків. 

Тож, якщо покласти перед собою текст китайсько-бразильського мирного плану і поруч із ним текст Формули миру Зеленського з трьох пунктів, представленого на конференції у швейцарському Бюргенштоку, то не можна не знайти там низку збігів. Однак як зазначається в російських медіа, з позицією Кремля, озвученою Путіним у червні поточного року, план «Друзів миру» не перетинається взагалі. А це, як ми вже зазначали, виведення українських військ з території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, відмова від вступу до НАТО і закріплений нейтральний статус країни. Зважаючи на це, можна зробити висновок, що Китай, який називає себе стратегічним партнером, а разом з ним і Бразилія (партнер по БРІКС) не більше ніж транслюють українські та американські наративи, і повністю ігнорують вимоги Москви. 

Багато запитань у російському експертному середовищі і до складу учасників «Друзів миру». Особливо викликає резонанс участь у нараді «Друзів…» Франції та Швейцарії, яких встигли охрестити «лазутчиками» Заходу, які хочуть почути, що там транслює Пекін. 

Однак експерти з Росії чомусь відразу відмовляють Швейцарії в тому, що вона переслідує суто прагматичні цілі. «Ми взяли участь у цій зустрічі як спостерігач, і ми підтримуємо цю динаміку», – наводить агентство Reuters слова Бідо щодо заходу. Представник швейцарського МЗС наголосив, що саме відсилання до Статуту ООН, додане до мирної ініціативи, вперше запропонованої Китаєм у травні, стало причиною, через яку Берн змінив своє ставлення до цього документа. «З нашого боку, це призводить до значної зміни нашого погляду на цю ініціативу. Конкретні дипломатичні зусилля, ініційовані китайсько-бразильською групою, можуть становити інтерес для нас», – цитує Бідо агентство Reuters. 

Зі свого боку швейцарське онлайн-видання Swissinfo наводить таке висловлювання представника МЗС: «Ця ініціатива важлива, оскільки вона пропонує альтернативу войовничим промовам, виголошеним цього тижня в ООН як українською, так і російською стороною. Швейцарія завжди підкреслювала важливість посилання на Статут ООН у мирних ініціативах». 

Що стосується Франції, то команда Макрона зараз не має чіткого уявлення, що саме необхідно країні. Тому можливо, що вона намагається вибудувати зовнішньополітичну лінію у максимально комфортний для себе спосіб, незалежно від позиції США, а можливо, що Макрон завбачливо хоче бути ближче до БРІКС, про всяк випадок… До того ж у російському експертному середовищі чомусь забувають, що сенс об’єднань на кшталт платформи «Друзі миру», якраз у їхній інклюзивності, саме тому, можливо, Францію та Швейцарію взяли туди, як спостерігачів. Якщо якась країна декларує згоду з принципами платформи і прихильність до дипломатичного шляху розв’язання конфлікту, то її цілком можна прийняти в подібний формат.

Однак є і ще один важливий фактор. Незважаючи на те, що втома Європи від війни в багатьох медіа подається як фейк російської пропаганди, ситуація досить неоднозначна. По-перше, існує економічний фактор, пов’язаний з рецесією, що насувається в Європі, і фінансовими втратами від російсько-української війни. Так, за оцінками економічних дослідників, війна РФ проти України тільки в Німеччині коштувала понад 200 мільярдів євро. 

«Економічні втрати Німеччини після двох років війни в Україні, ймовірно, значно перевищать 200 мільярдів євро», – заявив президент Німецького інституту економічних досліджень (DIW) Марсель Фрацшер. «Насамперед, високі ціни на енергоносії знизили зростання в Німеччині на 2,5 відсоткових пункти, або 100 мільярдів євро у 2022 році та на аналогічну суму у 2023 році, порівняно з теперішнім часом», – сказав керівник DIW. Однак це лише «прямі фінансові витрати». Подальші витрати виникнуть через «ескалацію геополітичних і геоекономічних конфліктів, особливо з Китаєм» через війну. Це особливо сильно вдарить по компаніям-експортерам. 

Не випадково у вересні багато ЗМІ писали про мирний план Олафа Шольца. Так La Repubblica коментуючи німецький план мирного врегулювання в Україні, зазначало, що, за словами джерела, цей план не виключає передачу Росії частини територій, які раніше були українськими. Ясна річ, що ще однією стороною медалі для німецького канцлера є майбутні вибори до Бундестагу 2025 року. Сьогодні його СДПН дедалі частіше програє вибори у федеральних землях правим популістам з «Альтернативи для Німеччини» та лівим популістам Сари Вагенкнехт, які повною мірою використовують риторику мирних переговорів із Росією та скорочення військової і фінансової допомоги Україні. 

Тому, щоб залишитися надалі при владі, йому теж потрібні миротворчі успіхи. Можливо, цим, зокрема, і продиктовано прагнення Шольца вперше майже за два роки провести телефонну розмову з лідером Росії Володимиром Путіним. Про це пише Die Zeit з посиланням на джерела в урядових колах. Зазначено, що прохання про розмову поки не подавали. Однак розглядається можливість її проведення напередодні зустрічі країн G20 у Бразилії, запланованої на листопад. Видання зазначило, що в разі проведення розмови Шольц став би першим главою уряду, який найбільше підтримує Україну і поновив контакти з Путіним. 

Повертаючись до реакції в російських колах на мирні ініціативи Китаю та Бразилії, а також на формування платформи «Друзі миру» варто зазначити, що в коментарях окремих російських експертів дедалі наполегливіше лунають звинувачення на адресу Китаю, який хоче зіграти першу скрипку у врегулюванні ситуації в Україні, а заразом і вберегти себе від вторинних санкцій за співпрацю з Росією. Мовляв, за дешево купувати російські ресурси вони хочуть, а потрапляти під вторинні санкції у них немає бажання. До речі, в Пекіні цього і не приховують. Так, міністр закордонних справ Китаю Ван І повідомив, що «Друзі миру» виступають проти довільного введення санкцій під приводом причетності до війни в Україні. У цьому ж ключі висловлюється і Угорщина, яка приєдналася до «Друзів». Глава МЗС Петер Сійярто заявив, що країни Глобального Півдня «розчаровані тим, що їм доводиться платити за конфлікт в Україні, який не має до них стосунку, і тому хочуть миру». 

Викликає занепокоєння у Росії і той факт, що в середньостроковій і довгостроковій перспективі «Друзі» можуть перейти від умовлянь Росії «за мир» до «примусу до миру». Тим більше, що в Китаю та інших учасників БРІКС є для цього всі важелі. І перш за все, економічні.

Не секрет і те, що Пекін для посилення свого впливу використовує не тільки платформу «Друзі миру». Є ще, наприклад, БРІКС або ШОС. І держави Глобального Півдня залучаються туди під вельми прагматичне завдання – зупинити війну, щоб спокійно торгувати і заробляти гроші. І хто скаже, що це погано? Звичайно тільки Росія, яка вважає, що це «зрада» її інтересів. В окремих російських медіа наводяться слова Ван І, який «посмів» порівняти Росію з Україною, заявивши, що «конфлікт Росії та України не повинен вийти з під контролю, і обидві держави повинні виходити з інтересів власних народів, обопільно поважаючи суверенітет, незалежність і територіальну цілісність одна одної». На думку російського експертного співтовариства – це вельми дивна заява для партнера, який нещодавно говорив, що стоятиме з Росією «спиною до спини». 

Також, іронічно зауважується, що залишилося дочекатися, коли в Пекіні візьмуть приклад з президента Ірану Масуда Пазешкіана і заявлять про засудження російської агресії проти України. Утім, про Іран і Пазешкіана – це окрема тема. А поки що загальний настрій у російському експертному співтоваристві та медіа, як зрештою і в українському, свідчить, що і Росія, і Україна мирні ініціативи Китаю та Бразилії, а також платформу, яка їх просуває, не сприймають, оскільки вважають усі ці миротворчі пропозиції для себе актом капітуляції. Так у Росії вважають, що без демілітаризації та денацифікації цілі війни не будуть досягнуті і російське суспільство не сприйме такий варіант миру, а розцінить, як перемир’я для перегрупування і підготовки до нової війни з обох боків конфлікту НАТО і Росії. В умовах коли військова ініціатива на боці ЗС Росії, там вважають, що нерозумно йти на китайсько-бразильський варіант миру, оскільки в армії можуть негативно сприйняти це, як спробу «договорняка». Тому Росія продовжить бойові дії в Україні, поки мир не буде укладено на її умовах.

Тому прориву від «Друзів миру» точно очікувати найближчим часом не варто, оскільки, як ми бачимо, не всі країни задоволені умовами мирних ініціатив. А це означає, що і Росія, і Україна продовжать з’ясовувати свої стосунки, виснажуючи одна одну на полі бою.