За два місяці до виборів президента, у республіці Молдова офіційно стартувала виборча кампанія. 20 жовтня громадяни Молдови дізнаються не тільки ім’я нового глави держави, а й вирішать на референдумі, чи потрібна Кишиневу інтеграція в Євросоюз. Багато політиків уже офіційно оголосили, що братимуть участь у виборах. Чинний президент Молдови Майя Санду не стала винятком, а ось екс-глава держави Ігор Додон повідомив, що не балотуватиметься.
За молдовським законодавством із 21-го до 31 серпня ЦВК приймає документи для реєстрації ініціативних груп на підтримку кандидатів, і тільки після цього починається їхня реєстрація. Вимог до кандидатів не дуже багато. Ним може стати будь-хто, хто: має виборчі права; досяг 40 років; прожив на території республіки більше ніж 10 років; володіє державною мовою (17 березня 2023 року парламент схвалив закон про перейменування держмови з молдовської на румунську, а за кілька днів президентка Майя Санду підписала документ). За цим параметром ЦВК уже відмовила в реєстрації ініціативній групі Людмили Корсун, яка хотіла брати участь у виборах як незалежна кандидатка. На засіданні ЦВК Людмила Корсун сказала, що вчить румунську і до 20 вересня знатиме мову “на більш високому рівні”. При цьому вона не змогла відповісти на запитання румунською мовою.
Кандидати можуть висуватися політичною партією, виборчим альянсом або ж іти на вибори у статусі незалежних. Вони мають зібрати щонайменше 15 тисяч підписів на свою підтримку. Політик вважається переможцем президентських перегонів, якщо набрав абсолютну більшість голосів за явки не нижче 33%. Якщо ж ніхто з кандидатів не зміг подолати поріг у 50%+1, то через два тижні двоє найкращих зустрінуться у другому турі.
На сьогоднішній день “клуб кандидатів” розширюється щодня. Про свої претензії на президентське крісло заявили вже 17 осіб. І, незважаючи на те, що, за всіма соціологічними опитуваннями, Майї Санду ніхто реально “не загрожує”, будь-які вибори приховують певну інтригу. Спробуємо розібратися в інтригах майбутніх президентських перегонів і познайомитися з тими, хто вже оголосив про свої президентські амбіції.
У матеріалі Ascolta аналізує внутрішньополітичну ситуацію в Молдові напередодні президентських виборів, а також ризики і перспективи зміни чинного курсу місцевої влади. У розрізі посилення конфронтації між владою та опозицією також звертається увага на зовнішній фактор, що має серйозний вплив на суспільні настрої і можливий результат виборів.
This Content Is Only For Subscribers
Майя Санду – вся в білому
22 серпня президентка Молдови Майя Санду офіційно оголосила про участь у президентських виборах і розпочала передвиборчу кампанію. Цього дня партія “Дії та Солідарність” (PAS) урочисто представила свого кандидата на виборах президента. Церемонія відбулася у столичному Digital Park. Майя Санду прийшла в білому, та й увесь захід було витримано в білих і синіх тонах із легкими вкрапленнями жовтого – партійного кольору пропрезидентської партії PAS. Це ж, мабуть, буде і колірною гамою всієї виборчої кампанії. І це символічно: Санду трохи дистанціюється від “жовтої” PAS, але не надто далеко. Адже попереду ще парламентські вибори.
На заході були присутні прем’єр-міністр Дорін Речан і спікер парламенту Ігор Гросу. Сама Санду заявила, що вона – “проста фелештянка” (Санду родом із Фелештського району), яка працює для народу: “У 2024 році ми ухвалимо найважливіше рішення для країни з моменту незалежності. Ми визначимо наш зовнішній курс на референдумі. Я впевнена, що наш народ обирає мир і свободу. Також у 2024 році ми обираємо президента. Моя програма зрозуміла: кращі умови життя і взаєморозуміння”, – заявила Майя Санду.
Виступили на презентації прихильники президента і члени ініціативної групи: депутат першого парламенту Молдови Міхай Пояте, мер Унгена Віталій Врабіє, підприємиця з Гагаузії Марія Акбаш (вона говорила гагаузькою та російською) та інші. Очолив ініціативну групу з висунення кандидата адвокат Едуард Дігоре. На вибори Майя Санду піде під гаслом “За Молдову!”. Висування Санду від PAS не випадкове. По-перше, вона творець PAS. Інша важлива причина висунення від партії – це балансування рейтингів. Річ у тім, що, згідно з опитуваннями, рейтинг Санду вищий за рейтинг PAS. А між президентськими і парламентськими виборами – трохи більше ніж півроку. І на тих, парламентських, вирішуватиметься, мабуть, більше, ніж на нинішніх президентських.
Складається ситуація, в якій Санду треба буде підтягнути рейтинг PAS своїм рейтингом, але при цьому зараз не опустити свій рейтинг через PAS. Тому вона знову стає партійним “паровозом” і своєю харизмою та особистим рейтингом просуватиме всю партію. Тож висунення від партії – це, скоріше, вимушений захід, щоб передати партії частину особистого рейтингу. Як незалежна кандидатка Санду виглядала б привабливіше – без “шлейфу” PAS і багатьох помилок, які зробила ця партія, перебуваючи при владі.
Не можна не зазначити, що майбутні вибори будуть першими, що відбуваються на тлі війни Росії проти України. І в цьому протистоянні молдавська влада однозначно на боці Києва. Війна стала своєрідним каталізатором прискореної євроінтеграції і Молдови, і України. Обидві країни 2022 року одночасно набули статусу кандидатів до ЄС, а 2024 року синхронно розпочали з Євросоюзом переговори про свій вступ до організації. Природно, головна роль у цьому належить Євросоюзу, який переглянув свої підходи до розширення ЄС і швидкість проходження кандидатами етапів зближення з європейським об’єднанням. Але при цьому не можна не віддати належне владі Молдови, яка виконала гігантську роботу, щоб переконати європейських партнерів у тому, що республіку слід перевести на новий рівень взаємодії. Тандем Санду і вже екс-міністр закордонних справ Попеску блискуче впоралися зі своїм завданням і переконали єврочиновників. У Молдові визнають: якби Санду і Попеску не працювали в цьому напрямі, не факт, що Молдова отримала б статус кандидата і була б допущена до переговорів. І річ не тільки в тому, що правляча пропрезидентська партія “Дія і солідарність” вважає вступ до ЄС стратегічною метою: президентка Санду, наприклад, упевнена, що це реально здійснити до 2030 року.
Євроінтеграційні успіхи важливі для влади і в контексті внутрішньої політики. Мета партії влади – залишитися біля керма. Перший крок до цього – виграш Майї Санду на президентських виборах 20 жовтня. Аби асоціація пані Санду з євроінтеграцією була ще міцнішою, цієї осені було вирішено провести ще референдум щодо питання вступу країни до ЄС – так, щоб він відбувся в один день із президентськими виборами. Раніше закон забороняв поєднувати загальнонаціональні вибори з референдумом. Але партія PAS, яка контролює в парламенті більшість, оперативно проголосувала за зміни, і поєднувати стало можна.
Санду пояснила бажання поєднати два голосування тим, що референдум про вибір зовнішнього вектора визначить долю республіки на роки вперед. “Ми хочемо, щоб на виборчі дільниці прийшло якомога більше людей. Знаємо з досвіду, що на президентських виборах – найвища явка виборців”, – аргументувала президентка. Цей референдум став технологічною “фішкою” команди Санду і тепер накреслений на прапорах її виборчої кампанії. Плебесцит мало що змінить у плані впливу на швидкість зближення з ЄС, але мобілізує проєвропейського виборця прийти на виборчі дільниці і проголосувати за головного проєвропейського кандидата Майю Санду. Для неї – це будуть треті президентські вибори. Перша спроба 2016 року була невдалою. Вона програла Ігорю Додону. А через чотири роки відбувся “матч-реванш” і в листопаді 2020 року Майя Санду стала першою жінкою-президентом в історії незалежної Молдови.
За Конституцією Молдова є парламентською республікою, в якій посада президента багато в чому представницька. Однак у разі, якщо парламентська більшість формується з пропрезидентської партії, пост глави держави набуває всіх необхідних повноважень і можливостей для проведення всіх можливих реформ і чіткої, цілеспрямованої політичної лінії.
На дострокових парламентських виборах 2021 року заснована Санду партія PAS “Дія і солідарність” домоглася феноменального успіху, набравши 52,8% голосів, і президент отримала необхідні їй інструменти для проведення реформ. Треба сказати, що до виборів в абсолютну перемогу пропрезидентської партії “Дії і солідарність” не вірили і багато членів партії. Однак “диво” сталося! Уперше за 30 років одна проєвропейська сила отримала в країні всю повноту влади. І своїм блискучим результатам партія PAS завдячувала насамперед президенту Санду. Тоді багато експертів порівнювали переконливу перемогу пропрезидентської партії з переможною електоральною ходою Україною партії “Слуга народу” на дострокових парламентських виборах 2019 року. І в одному і в іншому випадку підсумком виборів стало формування монобільшості.
Ледве отримавши владу, президентка Санду та її соратники 2022 року зіткнулися з безпрецедентними для Молдови кризами. Спочатку енергетична, яка була пов’язана зі зростанням цін на російський газ, що поставляється в країну. Слідом за підвищенням ціни на газ почало дорожчати все інше. Потім почалася повномасштабна війна Росії проти України. Молдові – одній із найбідніших країн Європи – довелося майже одномоментно прийняти 80 тисяч українських біженців. Інфляція різко пішла вгору, економіка ледь не обвалилася. Молдавани відчули наслідки кризи, отримавши платіжки за газ: Завдяки допомозі ЄС країна змогла повністю позбутися залежності від імпорту російського газу, але ціни на нього трималися рекордні.
Чимало проблем виникло і з електрикою, основний постачальник якої – якраз Україна. Через ракетні удари Росії по українській енергетичній інфраструктурі в листопаді 2022 року Молдова на два дні залишилася майже повністю без світла. Крім того, розірвалися звичні логістичні ланцюжки, і вартість транспортування товарів – насамперед сільгосппродукції – злетіла вгору. У підсумку багато місцевих виробників втратили можливість збувати продукцію на таких традиційних ринках, як російський і білоруський. Незважаючи на те, що на тлі безпрецедентних проблем владі вдалося не допустити економічної та соціальної катастрофи, своєю репутацією і рейтингом саме вона розплачувалася за все, що відбувається в країні, незалежно від того, доклала влада свої зусилля до вирішення проблем чи ні.
Ситуативно і тактично влада намагалася відповідати на всі ці виклики і загалом справлялася з поставленим завданням. Набагато складніше було з обіцяними реформами, які “жовті” (кольори партії “Дія і солідарність”) обіцяли швидко й ефективно провести, коли боролися за владу. Насамперед було обіцяно реформувати систему юстиції – вічний об’єкт критики і всередині країни, і з боку зарубіжних партнерів Молдови. Спроби щось виправити в юстиції були незграбними і тільки викликали скандали, виставляючи владу некомпетентною. Це і зняття з посади колишнього генерального прокурора, який потім виграв у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) справу проти Молдови, і непрозорі конкурси на важливі посади в правоохоронній системі міцно били по іміджу влади, що обіцяла збудувати чесні та прозорі державні інститути.
Інша болюча тема – боротьба з корупцією. За Індексом сприйняття корупції за 2023 рік Молдова посідала 80-те місце серед 180 країн, охоплених моніторингом, і певний прогрес у боротьбі з корупцією намітився. Нових “крадіжок мільярда”, як за часів, коли республіку контролювали олігархи, не сталося. Але тих, хто був причетний до минулих афер, будував порочну систему в прокуратурі та судах, працював у ній, фабрикував справи, так і не покарали. Багатьох навіть не звільнили. І як заявляє президент Санду, глибоко вкорінена в республіці корупція, як і раніше, є загрозою національній безпеці. Але для перемоги на виборах мало констатувати проблему, потрібно показати результат. Тому багато в чому цим пояснюється переключення уваги влади на тему євроінтеграції, де успіхи Санду незаперечні.
Тим паче, що опитування громадської думки показують, що приєднання ЄС до Молдови підтримують 66% населення країни, а Майя Санду, чиє ім’я міцно асоціюється з процесом євроінтеграції, користується підтримкою 39,3% виборців. Цей показник удвічі більший, ніж у найближчого конкурента – лідера Партії соціалістів Ігоря Додона. Його готові підтримати 16,9% виборців. Але Додон не буде конкурентом Санду. Він уже офіційно заявив, що в президентських виборах участі не братиме, а його партія підтримає колишнього генерального прокурора Олександра Стоянголо – того самого, якого 2021 року було сумнівним чином знято з посади, а 2023 року виграв одну справу проти Молдови в ЄСПЛ і продовжує судитися з молдовською владою.
Колишні чиновники натовпом пішли на вибори
Для багатьох експертів крок головного соціаліста Ігоря Додона не йти на президентські вибори, а підтримати кандидатуру ексгенпрокурора Олександра Стоянголо став справжнім сюрпризом. Відразу з кількох причин ця подія стала топ-новиною. По-перше, у Маї Санду досі на горизонті не проглядалося опонентів, які б могли створити бодай якусь інтригу чи бодай гіпотетичну загрозу її домінуванню на політичному полі. По-друге, Стоянголо претендує на статус єдиного кандидата від опозиції. По-третє, висунення Стоянголо, як ми вже зазначали, підтримала найбільша опозиційна партія – Партія соціалістів, а її лідер Ігор Додон здивував багатьох своїм політичним альтруїзмом – за різними опитуваннями у Додона найвищий рейтинг серед опозиційних політиків.
Ба більше, Додон звернувся до всіх опозиційних сил із закликом наслідувати його приклад і проголосити Стоянголо єдиним опозиційним кандидатом. Додон назвав список тих політиків, на чию підтримку розраховує: експрезидент, лідер комуністів Володимир Воронін, лідер “Нашої партії” Ренато Усатий, експрем’єр і лідер партії “Розвитку і об’єднання Молдови” (PDCM) Іон Кіку, мер Кишинева і лідер партії “Національний альтернативний рух” (MAN) Іон Чебан, колишній башкан Гагаузії Ірина Влах, лідер Ліберально-демократичної партії Молдови Влад Філат і колишній очільник МВС та екслідер “Платформи Гідності і Правда” (DA) Андрій Нестасе. Однак зустріч лідерів опозиції, яку анонсував Додон, не відбулася. У планах Додона було створення “платформи підтримки народного кандидата” у президенти Олександра Стояногло. Але щось пішло не так. Реакція деяких представників опозиційних сил на пропозиції Додона була явно негативною.
Так, Андрій Нестасе попросив Додона більше не кликати його на такі “політичні постановки”. “Це не новий сценарій. Це домовленість, згідно з якою мали підтримати кандидата без політичної популярності, щоб у Маї Санду був вільний шлях до нового мандата. Нехай запрошує своїх союзників з PAS і Майю Санду”, – заявив Нестасе, який, до слова, раніше оголосив про намір самому балотуватися в президенти.
Колишній прем’єр-міністр Іон Кіку теж уже заявив про свій намір брати участь у президентських перегонах, і його позиція не змінилася після пропозиції Додона. “Ми ніяк не коментуємо передвиборчі дії політичних гравців. Ми бажаємо успіхів усім опонентам. Крім особи, яка узурпувала всю владу в країні, звичайно. У PDCM є рішення національної політичної ради щодо нашої участі у виборах і референдумі – ми їх будемо дотримуватися”, – зазначив Кіку.
Мер столиці Іон Чебан, зі свого боку, вже оголосив про свою неучасть у президентських перегонах і наголосив, що його партія братиме участь у парламентських виборах, які мають відбутися в Молдові 2025 року. Лідер “Нашої партії” Ренато Усатий, якого Додон також запросив на зустріч, на неї не прийшов. І пояснив це тим, що не може обговорювати єдиного кандидата з Додоном. І все ж широкий жест Ігоря Додона виявився не характерним для молдовського політичного ландшафту. Утім, як стверджує сам Стоянголо, питання про єдиного кандидата ще не закрите.
На рішення Партії соціалістів, яку в Молдові відносять до проросійських сил, підтримати Стоянголо не могла не відреагувати влада. Головним ньюсмейкером виступила сама Майя Санду: “Олігархи і Кремль домовилися і знайшли кандидата. Очевидно, бажання Кремля повернути до влади в Молдові злодіїв. Тому що Кремль знає – злодії розпродадуть нашу країну, і тоді Кремль зможе використати її у своїх цілях. Ми повинні триматися разом і бути пильними, щоб не дозволити злодіям і олігархам повернутися до влади. У нас є чіткий шлях, серйозна місія – навести в країні лад, підвищити добробут громадян, продовжувати підтримувати мир, побудувати систему правосуддя і державу, яка може забезпечити гарне життя кожному громадянину”, – наголосила Санду.
Багато експертів здивувалися такій пильній увазі президента до кандидата з низькою впізнаваністю. За політтехнологічними канонами фаворит, як правило, ігнорує опонентів із низьким рейтингом, щоб не надати йому політичної ваги, адже поганий піар – це теж піар. Однак молдовська влада словами не обмежилася. Після того, як Олександр Стоянголо заявив, що йде в політику, влада “витягнула” на поверхню старі справи про зловживання службовим становищем, порушені під час його перебування генеральним прокурором. Утім, гоніння з боку влади можуть зіграти Стоянголо в плюс – ореол жертви ніхто не скасовував.
Колеги соціалістів по лівому табору – комуністи, спочатку спочатку заявили, що не підтримають Стоянголо, як єдиного кандидата від опозиції. Лідер Партії комуністів (ПКМР) Володимир Воронін заявив, що його політична сила підтримає на президентських виборах колишнього прем’єр-міністра Василя Тарлева. “Ми працювали разом вісім років. Я був президентом, а він прем’єр-міністром. Я його добре знаю, і він усе знає добре. Він не забув, що мають робити прем’єр-міністр і президент. Я буду підтримувати його не тільки в передвиборчій кампанії, а й на посаді президента”, – пообіцяв Володимир Воронін. Лідер ПКРМ також сказав, що зустрічався з колишнім генеральним прокурором Олександром Стояногло, який балотується як незалежний кандидат за підтримки Партії соціалістів. Володимир Воронін вважає, що у нього “немає жодних шансів”.
Але, схоже, що тепер “жодних шансів немає” і у Василя Тарлева. Центрвиборчком Молдови анулював своє рішення про реєстрацію ініціативної групи зі збору підписів на підтримку кандидата Тарлева. ЦВК констатувала, що Тарлев оголосив себе незалежним кандидатом, а його команда під час збору підписів використовувала логотипи і банери партії “Майбутнє Молдови”, головою якої він є. Крім того, як зазначають у ЦВК, договори на виготовлення агітаційної продукції незалежного кандидата Василя Тарлева також укладаються від імені партії. Одним словом, схоже, Тарлев залишається за бортом виборчої кампанії.
Це не перша невдала спроба Тарлєва балотуватися в президенти. У 2016 році від також “спіткнувся” на етапі збору підписів, тільки тоді його ініціативна група не змогла зібрати їх у потрібній кількості. Василь Тарлев був прем’єр-міністром, рекордні сім років за президента Володимира Вороніна. Повернення Тарлєва у велику політику деякі молдовські ЗМІ пов’язують із молдовським олігархом-втікачем Іланом Шором. Так, політична партія “Відродження”, яку колись очолював Тарлєв, у 2012 році перейшла під контроль Шора і тепер входить до блоку навколошоровської партії “Перемога”. Сам же Тарлєв, як зазначає молдавський інтернет-ресурс Newsmaker.md, зачастив до Москви, де з’являвся в оточенні людей, близьких до Шора, і брав участь у політичних заходах. Взимку цього року колишній прем’єр очолив партію “Наш Буджак”, після чого її перейменували на “Майбутнє Молдови”. Утім, навіть будучи лідером партії, він вирішив іти на вибори не від неї, а як “незалежний”. Чим це закінчилося, ми вже знаємо.
За інформацією NM, ім’я Тарлева обговорювали в Москві у списку тих, хто міг би бути проросійським кандидатом, підтриманим Шором. У списку також нібито був колишній президент Молдови, лідер комуністів Володимир Воронін. Але 83-річний Воронін пізніше заявив, що його не цікавить крісло президента. Тарлев заперечує будь-які зв’язки з Шором і каже, що дійсно був у Москві, але з інших питань. Треба сказати, що експертне співтовариство Молдови скептично ставилося до шансів Василя Тарлєва стати президентом, пророкуючи йому “стелю” в 3%. Кого тепер підтримають комуністи, ми скоро дізнаємося. Не виключено, що після невдачі з Тарлєвим тепер вони “зіллються” в єдиному пориві з соціалістами навколо кандидатури Стоянголо.
Варто зазначити, що в президентських виборах як кандидати візьмуть участь досить велика кількість екс-чиновників високого рангу. Серед них кілька екс-прем’єр-міністрів. Крім згаданого вже Василя Тарлева – це Іон Кіку.
Партія розвитку та об’єднання Молдови (ПРОМ) висунула його на посаду президента. Крім того, ПРОМ ухвалила рішення бойкотувати референдум про вступ Молдови до ЄС. “Цей референдум, яким би не був його результат, не впливає на процес європейської інтеграції і не сприяє йому. Ви знаєте, що для європейської інтеграції найважливіше верховенство закону, реформа правосуддя, дотримання демократичних стандартів. Однак у цій царині в нас усе погано. Я говорю про реальну ситуацію, а не про декларативну. Саме тому цей референдум нічого не дасть у плані європейської інтеграції”, – заявив політик. Крім того, за словами Кіку, партії не подобається те, що вибори президента і референдум відбудуться в один день. Політик розцінив це рішення влади як “тактику заради отримання електоральних переваг” для президентки Маї Санду, яка балотується на другий термін. “Це небезпечний прецедент, який знижує поріг для затвердження конституційних референдумів. Бо якщо Конституцію змінюють у такий спосіб, де гарантія, що не прийдуть інші й не змінять її за допомогою цієї самої процедури, але з більш небезпечних і серйозних питань”, – додав він.
“Ми бойкотуємо референдум як процес, як кампанію. Тому ми не беремо участі, не просуваємо цей референдум. Але, пояснюючи людям ризики і недоліки цього референдуму для країни, ми, виходить, закликаємо людей бойкотувати голосування”, – наголосив Кіку.
Експрем’єр підкреслив, що, незважаючи на бойкот референдуму про європейську інтеграцію Молдови, його партія залишається прихильною до цього вектора розвитку країни. “Цей референдум не має жодного стосунку до європейської інтеграції. Він не впливає на подальший процес європейської інтеграції, нам все одно треба буде пройти процедури переговорів, схвалення кожного члена ЄС. Також нам доведеться провести ще один референдум про вступ до ЄС. Ось чому немає жодного протиріччя між нашим підписом під пактом “За Європу”, який демонструє чіткий намір сприяти реальній інтеграції країни до Європейського союзу, і бойкотом, який, повторюю, переслідує виключно електоральні цілі”, – підсумував Кіку.
А ось інший експрем’єр, лідер Ліберально-демократичної партії Влад Філат, який раніше оголосив про намір балотуватися в президенти, не братиме участі у виборах. У ЛДПМ стверджують, що уряд заблокував виконання рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо Філата. І це унеможливлює його участь у передвиборчих перегонах. “Ці дії – пряма атака на конституційні права громадян, зокрема на право обирати і бути обраним, яка підриває фундаментальні цінності демократії”, – йдеться в повідомленні партії. Нагадаємо, Філат був прем’єр-міністром Молдови з 2009 по 2013 рік. У жовтні 2015 року Філата позбавили депутатської недоторканності. У цей же час він склав із себе повноваження голови ЛДПМ. У 2016 році Філата засудили на дев’ять років ув’язнення за отримання вигоди з впливу і пасивну корупцію, а 3 грудня 2019 року його умовно-достроково звільнили з в’язниці. Крім того, суд скасував рішення позбавити Філата Ордена Республіки і п’ятирічну заборону обіймати певні посади. У серпні 2020 року Філат знову очолив ЛДПМ.
Ще один високопоставлений експосадовець, колишній віцепрем’єр і ексміністр внутрішніх справ Молдови, колишній голова партії “Платформа Гідності та Правди” (ТА) Андрій Нестасе також заявив про свої президентські амбіції. Це його другий захід на президентські вибори. У 2020 році він уже брав участь у президентських перегонах і набрав 3,26% голосів. У першому турі виборів він звернувся до Санду з несподіваним проханням – зняти свою кандидатуру на його користь. Санду відповіла відмовою, але пообіцяла зняти свою кандидатуру тільки після перемоги Нестасе в першому турі. На думку окремих молдавських експертів, рішення Санду не підтримувати Нестасе стало першою тріщиною в їхніх стосунках, які остаточно зруйнувалися після того, як на посаду прем’єр-міністра вона запропонувала кандидатуру Наталії Гаврилиці, а не його персону. Після цього Нестасе перетворився на найжорстокішого критика чинного президента. Він позиціонує себе, як незалежний кандидат: “Я йду незалежним кандидатом, але не незалежним від свого народу”, – наголосив політик. Сьогодні екс-міністр внутрішніх справ став справжнім майстром епатажу та перформансу.
Нещодавно Нестасе разом зі своїми прихильниками провів пресконференцію перед будівлею адміністрації президента, де розповів про свій візит до США та участь у Національному з’їзді Республіканської партії, яка висунула Дональда Трампа кандидатом у президенти Сполучених Штатів. Пізніше його команда увійшла в будівлю адміністрації президента, щоб вручити Санду книжку “Letters to Trump”, у якій зібрано особисті листи Дональду Трампу від світових лідерів, знаменитостей, спортсменів і бізнесменів. За словами Нестасе, якщо Санду її прочитає, то дізнається, “який вигляд має мати справжня демократія”. На вході в будівлю його зупинили співробітники служби безпеки, які не дозволили пройти далі. У підсумку Нестасе попросив їх передати книгу Санду.
5 серпня Нестасе вирішив влаштувати з Маєю Санду публічні дебати. Він встановив дві трибуни біля будівлі адміністрації президента і запропонував провести дебати в “європейському і західному дусі”. “Запрошую тебе сюди, Майя. Нам потрібно провести дебати в європейському і західному дусі. Наші громадяни заслуговують на президента, який не боїться дебатів і не ховається від людей. У громадян є право знати, що президент зробив для них за чотири роки свого терміну”, – сказав Андрій Нестасе, звинувативши Майю Санду в “бідності”, “еміграції населення” та інших проблемах.
Екс-міністр запропонував президенту провести дебати 12 серпня. Прийшовши до адміністрації президента цього дня, Нестасе знову встановив дві трибуни для передвиборчих дебатів. Від самого початку виступу Нестасе освистали активісти. Оскільки промову Нестасе заглушали вигуки активістів, він її не закінчив і покинув трибуну. “Я думаю, ми повинні написати листа пані Санду. Якщо так виглядає демократія, то це катастрофа. Я зроблю паузу і запрошу її на дебати в іншому місці”, – сказав Нестасе. Пізніше Андрій Нестасе опублікував у мережі свою промову, яку йому не вдалося виголосити перед апаратом президента. У посланні політик просить президента і парламентську більшість скликати позачергову сесію парламенту для реалізації результатів референдуму, проведеного п’ять років тому за ініціативою Демократичної партії, де понад 73% громадян висловили бажання скоротити кількість депутатів зі 101 до 61.
А 24 серпня Андрій Нестасе оголосив про створення ініціативної групи і пообіцяв стати президентом, який “буде відданий країні та її громадянам”.
Невдалі спроби Василя Болі
У квітні цього року в Москві молдавський олігарх-утікач Ілан Шор зібрав своїх прихильників для створення опозиційного блоку з гучною назвою “Победа”. Для своїх зборів молдавська опозиція обрала розкішний московський готель The Carlton у самому центрі російської столиці. Форум у The Carlton називався “З’їзд молдавських політиків і представників молдавської громадськості”. В описі заходу, заздалегідь розісланому організаторами, йшлося про те, що в готелі зберуться політики і представники громадськості, які “підтримують вступ Республіки Молдова до Євразійського економічного союзу (ЄАЕС)” і “виступають проти інтеграції з Європейським союзом”.
На з’їзді пан Шор оголосив про створення партіями “Відродження”, “Шанс”, “Альтернативна сила порятунку Молдови” і партії Victorie (“Перемога”) політичного блоку “Перемога”. “Друзі, сьогодні в Москві відбулася воістину історична подія: створено блок “Перемога”. Він об’єднав діячів опозиції і небайдужих до долі Молдови людей”,- проголосив Ілан Шор. Із чотирьох перерахованих партій дві – “Відродження” і “Шанс” – тісно пов’язані з паном Шором. Що стосується “Альтернативної сили порятунку Молдови” і Victorie, то ці політичні формування створені і зареєстровані відносно недавно: перша – 2022 року, а друга – на початку нинішнього року. Ці партії поки ніяк себе не проявили, політичної ваги не мають і навіть не фігурують у соцопитуваннях.
Влада Молдови на з’їзд прихильників Ілана Шора відповіла різкою критикою. “Уся країна побачила зрадників Батьківщини в Москві. Я думаю, ми можемо чітко сказати, що в Москві був створений організований злочинний блок “Победа”. Вони створили його поруч із Кремлем, щоб було зрозуміло, на кого вони працюють і кому служать. Однак не всі перебувають на сцені. Деякі все ще ховаються в Кишиневі за різними партіями. Найближчими роками ми маємо позбутися їх”,- написав у Facebook міністр інфраструктури та регіонального розвитку уряду Молдови Андрій Спину. А в. о. генпрокурора Молдови Іон Мунтяну побачив ознаки держзради у створенні опозиційного блоку “Перемога-Вікторія. За словами пана Мунтяу, створення блоку “має тенденцію загрожувати безпеці держави”. Прокуратура розслідує дії кількох політиків, які брали участь у створенні блоку. “Прокуратура, слідчі органи та органи держбезпеки стежать за всіма діями, які відбуваються за участю наших політиків у Москві, і свого часу кожна дія буде кваліфікована. Розглядається і кримінальна складова “зради батьківщини”,- цитує прокурора місцевий портал ZDG.
Влаштовувати з’їзди молдавських опозиціонерів у Москві стало свого роду доброю традицією. Утім, нічого дивного в цьому немає, якщо врахувати особисті обставини головного ідеолога руху – молдавського бізнесмена і лідера нині ліквідованої партії “Шор” Ілана Шора, засудженого на батьківщині до 15 років позбавлення волі у справі про виведення $1 млрд із банківської системи. Із 2019 року він у Молдові не з’являється. Перший з’їзд опозиції під керівництвом Ілана Шора відбувся 21 квітня, де було оголошено про створення передвиборчого блоку “Перемога”. 9 червня в Москві відбувся другий з’їзд, а 16 серпня блок “Победа” провів третій з’їзд – уже за участю висунутого кандидатом у президенти Василя Болі.
Василь Боля – депутат парламенту, колишній член Партії соціалістів, а нині один із фронтменів партії “Відродження”. Рік тому він балотувався в мери Кишинева. До партії “Відродження”, як і кілька інших екссоціалістів, він приєднався після того, як на виборах башкана Гагаузії 2023 року соціалісти підтримали одного кандидата, а Боля з кількома колегами – іншого. Але їхній кандидат Віктор Петров програв у першому турі, після чого Боля разом із депутатом Олександром Суходольським (на той час соціалістом) злітав до Ізраїлю на зустріч із засудженим у Молдові на 15 років політиком Іланом Шором. Боля послідовно виступає за “міцну дружбу” з Росією. На одне із засідань парламенту він прийшов у майці з написом Putin Team. У своїй передвиборчій програмі Боля обіцяє відновити відносини з Росією і розвернути Молдову в бік євразійської інтеграції.
З’їзд “шоровців” укотре епатував Молдову. Проходив він у Москві на Поклонній горі в Музеї Великої Вітчизняної війни. Учасникам і гостям показали ролик, як лідер блоку, олігарх-утікач Ілан Шор, башкан Гагаузії Євгенія Гуцул і кандидат у президенти Василь Боля покладають квіти до Могили Невідомого Солдата біля Кремлівської стіни. Поклавши квіти, трійця застрибнула в ретро-машину – звісно, “Победу” – і попрямувала на Поклонну гору. Ось трійця на екрані виходить із автівки, ступає на червону доріжку і під урочисту музику рухається до зали, де й відбувалося дійство. Василь Боля одразу зійшов на сцену: “Ось це історія нашої країни, а не марші ЛГБТ”. За його спиною – мозаїка чорно-білих фотографій відомих особистостей воєнних років і радянського періоду.
Потім слово взяла башкан Гагаузії Євгенія Гуцул. Керівництво Молдови: Майю Санду, Доріна Речана та Ігоря Гросу – вона назвала іноагентами. Такий статус Кремль придумав для всіх своїх критиків, обмежуючи їх у правах. Але Гуцул говорила, що в Москві, на відміну від Молдови, вона може зітхнути вільно. За її словами, президент Молдови, прем’єр-міністр, спікер парламенту – душать молдовську економіку. Вони остаточно знищують демократію, а всіх незадоволених називають ворогами народу”, – віщала Гуцул. Країні, за її словами, потрібен новий лідер, а саме – Василь Боля. Потім на сцену вийшов сам Ілан Шор. За його словами, те, що відбувається в Молдові, – це “крах, втрата і жах”. “Ми втратили все, що мали. Якщо ви вранці прокинетеся і виглянете у вікно, то побачите школу, дитячий садок, лікарню, які колись будували наші дідусі й бабусі. Усе це зруйновано і нічого нового не побудовано”, – говорив Шор. Крім молдавських політиків, на з’їзді активно виступали і російські, які, як і очікувалося, посилали “стріли гніву” в Майю Санду. Деякі експерти, підбиваючи підсумки з’їзду, іронічно назвали захід “побєдобєсієм” Шора.
Незважаючи на помпезну презентацію, “вихлоп” від з’їзду виявився “нульовим”. ЦВК Молдови відхилила заявку опозиційного блоку “Перемога” на участь у президентських виборах і референдумі щодо інтеграції республіки в ЄС. Згідно з постановою ЦВК, неможлива реєстрація блоку з назвою, схожою з назвою іншої партії. У цьому випадку назва блоку “Перемога – Victorie” схожа на назву партії, що входить до цього блоку – Victorie. Член ЦВК Вадим Філіппов заявив, що партія Victorie входить до блоку і, відповідно, не є електоральним конкурентом блоку. Віцеголова ЦВК Павло Постіка пояснив, що надалі партія може вийти з блоку і стати таким електоральним конкурентом. У постанові також звернули увагу на те, що до блоку увійшла вже неконституційна партія “Шор”, а її лідера Ілана Шора засуджено в Молдові на 15 років.
Апеляцію, подану політичною силою на рішення ЦВК, Вища судова палата визнала неприйнятною і залишила рішення ЦВК без зміни. Сумна доля чекала і на Василя Болю. Після того, як ЦВК відмовила в реєстрації блоку “Перемога”, Василь Боля не зміг балотуватися від цієї політичної сили і подав документи на реєстрацію ініціативної групи, як незалежний кандидат. Утім, це йому не допомогло і ЦВК знову зробила Болі боляче. Вона відмовила в реєстрації ініціативній групі Болі, мотивуючи своє рішення тим, що кандидата просуває блок “Перемога”, який очолює Ілан Шор. Сам Боля стверджує, що з 25 серпня до блоку “Перемога” не має жодного стосунку і дотримувався всіх положень законодавства. За його словами, чинна влада боїться конкуренції та особисто його. Таким чином, слідом за Тарлєвим, якого, щоправда, опосередковано пов’язували з олігархом-утікачем Іланом Шором, із президентських перегонів вибув ще один його ставленик – Василь Боля.
Утім, як зазначають молдовські експерти, Боля не єдиний кандидат у “кишені” Шора, Про своє бажання балотуватися в президенти заявила колишній прокурор Вікторія Фуртуне. Відеоролик, у якому вона про це говорить, Фуртуне записала нібито в Тирасполі. При цьому вона назвала Придністров’я “майбутньою лінією фронту”. Варто зазначити, що зйомку такої якості неможливо провести без узгодження з місцевим міністерством держбезпеки (МДБ), рішення якого найчастіше координують із Москвою. За інформацією інтернет-ресурсу NM, у Фуртуне тісні зв’язки з Іланом Шором, який користується її підтримкою і ресурсом.
Мрії Ренато Усатого
Ще один колоритний персонаж молдавської політики, екс-мер міста Бєльці Ренато Усатий теж мріє про президентське крісло. Національна рада політичної партії “Наша партія” висунула свого лідера кандидатом на президентські вибори. Своїх президентських амбіцій він не приховував ще 2023 року, коли в розпал місцевих виборів заявив: “Я піду на президентські вибори з проєктом. Обіцянка номер один, яку потрібно буде виконати: зробити те, що не зробила Майя. Я вимагатиму не тільки люстрації, а й перезавантаження держави за допомогою ухвалення нової Конституції”.
Шлях у політику він почав, коли був радником прем’єр-міністра Влада Філата, якого 2016 року засудили за корупцію, засудивши до 9 років позбавлення волі. У квітні 2014-го радника прем’єра Усатого обрали головою Народно-республіканської партії (НРП), яка потім перейменувалася на “Нашу Партію” (“Partidul Nostru”). Нова політсила оголосила про намір йти на парламентські вибори в листопаді того ж року. Старт був складним. Мін’юст із різних причин відмовлявся реєструвати політичні проєкти Усатого – НРП, “Нашу партію”, партію “ПАРУС” (Партія Ренато Усатого). Можливо, через те, що публічний політик-початківець став “рубати правду-матку”: відкрито заявив про корумпованість керівництва республіки і про виведення бюджетних грошей в офшори. Вважалося, що нова політсила виступає відразу проти обох Владів – Плахотнюка і Філата, у якого починав радником і проти якого потім давав свідчення.
У зовнішній політиці декларувалося неприєднання ні до Євросоюзу (за яке виступали обидва Влади), ні до Митного союзу (за що ратував президент-соціаліст Додон). Чиновники Мін’юсту у відповідь відкрито запідозрили Усатого у фальсифікації 30% членів “ПАРУСу” і “незаконному використанні зовнішнього фінансування”. МВС почало розслідування. У пресі з’явилися звинувачення про зв’язки Усатого з криміналом. Усатий ці звинувачення відкидав, але заради безпеки вирішив вилетіти з Кишинева до Москви. Ренато Усатий і його партія йшли на вибори під гаслами “Сила в правді” і “Молдова без корупції”, і, судячи з соцопитувань, нова сила впевнено пройшла б до парламенту. Уже після виборів у лютому 2015 року, Усатому дозволили відновити Народно-республіканську партію, перейменувати її на “Нашу партію” і зареєструвати. Політик, який здобув популярність, “взяв реванш” на виборах примара – мера міста Бєльці, “північної столиці” Молдови. Вусатий переміг із розгромним рахунком у 74% голосів.
Через два роки, до 2017-го, висуванці “Нашої партії” очолювали муніципалітети на всій півночі республіки і на півдні, в Гагаузькій автономії. Якщо Кишинів і центр республіки загалом були налаштовані прозахідно і прорумунськи, то північ і південь Молдови орієнтовані на Росію і євразійське співробітництво. Зміцнившись у владі, Усатий продовжував позиціонувати себе як противника кишинівської еліти. Коли Демократична партія, яка тоді правила, намірилася зробити олігарха Влада Плахотнюка прем’єр-міністром, активісти “Нашої партії” виходили на вулиці. Це був альянс із проросійськими соціалістами Додона і прихильниками прозахідної коаліції “Гідність і правда” проти Плахотнюка, який має дивний вигляд зараз. У лютому 2018 року Усатий подав у відставку з посади мера міста Бєльці, оскільки держканцелярія не дозволила провести референдум про довіру міському голові. У листопаді 2019-го, після чергової політичної кризи і “повалення” Плахотнюка, Усатий удруге офіційно стає мером Бєльц, виграючи в першому турі з 61,93% голосів.
На виборах президента країни 2020 року політик набрав 16,9% голосів виборців. Він посів третє місце після висуванки праволіберальної партії PAS Майї Санду та чинного президента Ігоря Додона. Незважаючи на розбіжності в політичних поглядах, у другому турі Вусатий підтримав Санду, яку було обрано президентом країни не без його допомоги. Також відомо, що напередодні інавгурації Санду Ренато Усатий брав участь в акціях противників Додона. Вусатий запам’ятався суперечливими висловлюваннями щодо зовнішньої політики. Наприклад, обіцяв побудувати копію Великої Китайської стіни на кордоні з Румунією і “закрити посольство США, а на його місці відкрити караоке-клуб”. За два з половиною роки війни Росії проти України чимало молдавських партій, які раніше закликали до співпраці з Росією, стали прихильниками євроінтеграції. Серед них і “Наша Партія” Ренато Усатого, яка засудила агресію Росії проти України. У листопаді 2023 року Усатий звернувся до президента Росії Володимира Путіна з проханням позбавити його громадянства РФ. За зізнанням політика, він у 2018 році співпрацював із Росією і навіть таємно отримав громадянство для себе і батьків. Але тепер він готовий здати російський паспорт.
На думку голови Партії соціалістів Ігоря Додона, “на майбутніх виборах президента Молдови Ренато Усатий гратиме роль троянського коня: у PAS на цих виборах є два кандидати – Майя Санду і Ренато Усатий”, передає infotag.md. “Усі телеканали PAS щовечора показують Ренато Усатого. Він там намагається щось загравати, що я, мовляв, проти Майї Санду. Ні! Він уже приготував букет жовтих троянд, як чотири роки тому. Він троянський кінь проти опозиції. Завдання Санду – вийти до другого туру саме з Усатим, тому що тільки в нього вона може перемогти”, – вважає колишній президент Молдови.
Сам же Ренато Усатий “фішкою” своєї виборчої кампанії намагається зробити ухвалення нової Конституції. “Рівно 30 років тому ухвалили першу Конституцію Молдови. Відтоді основний закон держави багаторазово змінювали, а зміни майже завжди мали кон’юнктурний характер. Змінювалася влада – змінювалася і конституція. Як у старій радянській комедії. Насправді це не смішно”, – заявив Усатий.
Лідер “Нашої партії” вважає, що ухвалення нової Конституції дасть змогу “зберегти життєздатність молдовської держави і закласти міцний фундамент для її подальшого сталого і довгострокового розвитку”. “Я послідовно виступаю за всенародне розроблення та ухвалення нової Конституції. І готовий в інтересах держави і з повною відповідальністю перед народом йти до реалізації цієї мети. Нова Конституція – це не просто новий закон, це – запорука майбутнього нашої країни та її громадян”, – підкреслив Ренато Усатий. Крім того, Усатий ратує за проведення референдуму, щоб дізнатися, чи підтримують громадяни Молдови ідею проведення дострокових парламентських виборів. За його словами, тільки дострокові парламентські вибори “врятують Молдову” і визначать “правильний курс нашої країни”.
Екс-башкан і “молдавська Собчак”
Про своє бажання балотуватися в президенти повідомила і колишня башкан Гагаузької автономії Ірина Влах. Свою кар’єру вона починала як юрист у податковій інспекції міста Чадир-Лунга, а пізніше стала начальником юридичного управління Виконкому Гагаузії. На посаді глави Гагаузії пробула два терміни, останній з яких закінчився 2023 року. За чинним законодавством Ірина Влах не могла балотуватися на цю посаду втретє. Після цього вона оголосила, що йде у велику політику. Утім, ексголова Гагаузії вже була актором національної політики.
Протягом десяти років, з 2005 по 2015 рік, Влах була депутатом парламенту Молдови. Обиралася вона за списками Партії комуністів (ПКРМ) і, відповідно, до 2009 року представляла парламентську більшість. У 2014 році вона покинула фракцію комуністів, звинувативши їх у співпраці з проєвропейськими партіями, а в 2015 і зовсім вийшла з ПКРМ. На виборах башкана вона вже балотувалася як незалежний кандидат, щоправда, із серйозною підтримкою Партії соціалістів (ПСРМ). Якщо 2015 року Влах перемогла зі слоганом: “Бути разом із Росією в наших силах”. Тоді її активно підтримувала ПСРМ, а сама вона, незважаючи на те, що позиціонувала себе як незалежна кандидатка, з’являлася на білбордах із лідерами соціалістів Ігорем Додоном і Зінаїдою Гречаний. На президентських виборах Влах підтримувала Додона.
Але потім щось змінилося. Башкан почала активно вчити румунську мову і висловлюватися про Європейський Союз як про “колиску демократії”. Деякі експерти вважають, що з того моменту, як Влах “заговорила румунською” і активно це демонструвала, стало зрозуміло, що башкан мітить у республіканську політику. Балотуючись на другий термін Влах змінила риторику, замінивши дружбу з Росією на “Гагаузія відкрита на 360 градусів”, тобто вектор змінився, став спрямованим не тільки на Росію, а й на інших партнерів. Варто зазначити, що на дострокових парламентських виборах влітку 2021 року Влах не висловлювалася на підтримку соціалістів, які йшли одним блоком із ПКРМ.
Ще один важливий етап у метаморфозах Влах – війна в Україні. Після повномасштабної агресії Росії проти України вона стала уникати тем, пов’язаних із Росією. Однак, незважаючи на те, що в Одеській області мешкають близько 100 тис. гагаузів, влада автономії жодного разу не висловилася щодо ситуації в Україні та не продемонструвала жодної турботи про гагаузів, які живуть там. При цьому, виступаючи зі спеціальним зверненням у перший день війни, Влах не назвала Росію агресором, а лише сказала, що це велика трагедія, і в цій війні “не буде переможців і переможених”.
Ірина Влах активно виступає проти дій нинішньої влади. Будучи членом уряду за посадою, вона неодноразово критикувала кабмін і прем’єр-міністерку Наталію Гаврилицю. А з президентом Майєю Санду у Влах мало не відкрита конфронтація. Наприклад, башкана не запросили на інавгурацію президента, а їхня перша повноцінна робоча зустріч відбулася через рік президентства Санду.
Після того, як Ірина Влах залишила посаду башкана Гагаузії, вона щільно зайнялася своїм просуванням: написала автобіографічну книгу, активно вела соцмережі. Практично щодня вона виставляє на свою сторінку відеоролики, в яких відповідає на надіслані їй запитання і висловлюється на загальнополітичні теми. Ролики здебільшого виходять румунською мовою. Крім Facebook, вони з’являються в Instagram і TikTok, причому в TikTok набирають десятки тисяч переглядів. Крім того, Ірина Влах багато їздила країною, явно роблячи акцент на освіті. У районах вона відвідувала місцеві школи, а в Кишиневі проводила зустрічі у вишах – зокрема в Педагогічному університеті імені Крянге і в Молдавському державному університеті.
У 2023 році вона спробувала стати об’єднувачем молдовської опозиції, звісно ж навколо своєї персони. Вона оголосила про створення громадського об’єднання “Платформа Молдови”. Де провела за допомогою місцевих політтехнологів один або два “круглі столи”, чим діяльність платформи і обмежилася. Готуючи свій проєкт перезапуску національної політики, зберігаючи проєвропейську риторику, Влах продовжувала літати до Москви, про що не любить повідомляти журналістам Сьогодні головні її передвиборчі “фішки”: нейтралітет, мир і безпека. Вона вважає, що чинна президентка країни Майя Санду і Партія дії та солідарності, яка її підтримує, створили загрозу втягування Молдови у війну. Влах заявила, що на посаді президента стане гарантом миру. За опитуваннями, більшість молдаван хочуть миру і не бажають бачити Молдову учасником якогось геополітичного протистояння. Тому Влах намагається щільно “осідлати” цей інформаційний потік, роблячи з Санду главу партії війни. Ранній старт, тури країною, блогерство Влах принесли їй і перші результати. За майбутню незалежну кандидатку Ірину Влах, за останніми опитуваннями громадської думки, готові проголосувати 4% виборців, що не так вже й погано для страту кампанії.
Зібралася в президенти і відома молдавська журналістка Наталія Морарь. Вона розмістила на каналі в YouTube ролик, у якому пояснила своє рішення бажанням домогтися змін у країні. Свою кампанію пані Морарь вестиме під слоганом “Зміни тут і зараз”. “Ми втратили надію, ми втратили впевненість. Але ми можемо стати країною, про яку всі говоритимуть із захопленням. Треба зосередитися на розв’язанні внутрішніх проблем, ми більше не можемо дозволити собі чекати десятиліттями, слухаючи порожні обіцянки про далеке майбутнє”, – сказала Наталя Морарь.
Їй 40 років. Іноді її називають “молдавською Собчак”. Свою журналістську кар’єру Морарь починала в Росії, де 2007 року закінчила соціологічний факультет МДУ. Починала працювати в журналі The New Times, але наприкінці 2007 року їй було заборонено в’їзд до Росії. Заборону було знято лише 2012 року.
У Молдові за Наталією Морарь довго ходила слава “організатора заворушень 7 квітня 2009 року”, коли опозиція вийшла на протести проти президента Вороніна. Вона не визнавала своєї провини і стверджувала, що лише брала участь у мирній акції. Пізніше звинувачення з неї зняли. Морарь зайнялася активною журналістською діяльністю. З 2010 року працювала на молдавському телеканалі Publika TV, потім на телеканалі TV7 і TV8, де була одним із засновників.
2021 року Наталя Морарь вийшла з ради телеканала TV8, пояснивши це результатом “тиску” Служби інформації та безпеки (СІБ). Морарь заявила, що СІБ шантажує її інформацією про особисте життя й оголосила, що батько її дитини – бізнесмен із неоднозначною репутацією В’ячеслав Платон, якого пізніше в Молдові оголосили в розшук. Інформація про зв’язок Морарь із Платоном спричинила скандал, з’ясувалося, що вона робила з ним інтерв’ю, вже будучи у стосунках. У підсумку її передачу на TV8 остаточно закрили, а Морарь стала одним із перших і небагатьох прикладів cancel culture у професійній і політичній спільноті, до якої входила. Після цього Морарь недовго співпрацювала з телеканалом N4, але її передачу там закрили з “іміджевих міркувань”. Потім Морарь перемістилася на простори Youtube, де веде передачі Morari Live і “Така Мораль”, де жорстко критикує нинішню владу Санду і PAS, яких, за її твердженнями, вона мало не “привела до влади”, а тепер жорстоко розчарувалася.
Сьогодні багато хто в Молдові дивується: навіщо це треба Морарь? Не секрет, що Наталя довгий час була пов’язана з В’ячеславом Платоном, який продовжує підтримувати її фінансово, оплачуючи дорогу рекламу у Facebook. Причому і сам Платон просуває пости, в яких йдеться про марність референдуму від 20 жовтня, про те, що його результати не вплинуть на вступ до ЄС. Про те, що уряд готовий прийняти всі вимоги ЄС. У постах також стверджують, що центральна влада чинить тиск на Гагаузію і перебільшують ризик нападу Росії на Молдову, нібито переслідуючи свої політичні цілі. На двох із Шором за останні три місяці вони витратили на просування у Facebook приблизно €136 тис. – понад €73 тис. витратив Шор, і €63 тис. – Платон.
Як ми вже помітили, у Молдові підприємця оголошено в розшук – його звинувачують у корупції та шахрайстві. Крім того, В’ячеслава Платона, який проживає нині у Великій Британії, заочно засуджено 2023 року Тверським судом Москви до 20 років колонії суворого режиму за незаконне виведення грошових коштів в іноземній валюті з Росії на суму понад 126 млрд руб. Крім того, у Москві сидить у в’язниці його сестра. Тож у Росії достатньо можливостей тримати його на гачку і змусити грати за її правилами. Тому, як зазначає низка експертів, за Платоном стоїть Москва, а за Морарь – Платон. І цей тандем, критикуючи Санду, спробує “відкушувати” шматочок її проєвропейського електорату.
Утім, існує і ще одна, скажімо так. конспірологічна версія участі Морарь у президентських виборах.
Відома журналістка покликана частково “відвести підозри” від іншого кандидата – Олександра Стояногло. І Стояногло, і Морарь звинувачують у зв’язках із Платоном. Тому участь Морарь у перегонах ніби демонструє, що вона, а не Стояногло, “істинний кандидат Платона”. Шанси у Наталії Морарь невеликі, проте великі фінансові можливості. І це робить її помітною, якщо не в електоральному, то точно в медійному плані фігурою, здатною піднести не один сюрприз.
Поки ж ЦВК реєструє ініціативні групи зі збору підписів, потім настане черга реєстрації кандидатів, а після 20 вересня почнеться агітаційна кампанія, так би мовити, змагання образів і смислів. Тож попереду на нас чекає два місяці захопливої та інтригуючої боротьби за президентське крісло.
