Японія: фактична відставка прем’єр-міністра Кісіди дала старт найбільш непередбачуваним партійним виборам

Скандальна партія непопулярного прем’єра

Після тижня, протягом якого громадяни Японії готувалися до мегаземлетрусу, найбільший сейсмічний поштовх стався в політиці. Наприкінці наступного місяця правляча Ліберально-демократична партія Японії обере собі нового лідера, і останніми тижнями настрої в Токіо змінювалися винятково в один бік: непопулярний, але відомий своєю впертістю Кісіда балотуватиметься й переможе на зло всім потенційним наступникам.

Усе впало раптово, у самий розпал зазвичай розміреного сезону відпусток. Японський прем’єр Фуміо Кісіда зважився на несподіваний крок: минулого тижня він повідомив, що не має наміру балотуватися у вересні на пост глави правлячої Ліберально-демократичної партії (ЛДП). Це означає, що незабаром у країні з’явиться новий прем’єр-міністр. Сам Кісіда мотивував рішення тим, що партія, яку всі останні місяці стрясали гучні скандали, здатна до оновлення, першим кроком до чого і стане його відхід. Рішення Фуміо Кісіди добровільно відмовитися від переобрання на другий термін як лідера ЛДП, оголошене ним лише за тиждень до того, як електоральний комітет партії мав назвати точну дату виборів очільника цієї політичної сили, для широкої публіки стало повною несподіванкою.

Останні роки Ліберально-демократичну партію дійсно переслідував скандальний шлейф. Найгучнішим скандалом у політичному житті Японії залишалася історія про зв’язки багатьох політиків-важковаговиків із впливовою, але вкрай підозрілою релігійною групою – Церквою об’єднання. Вона була заснована в Південній Кореї 1954 року проповідником Мун Сон Меном (за його ім’ям послідовників називають мунітами). Через сумнівні практики, включно з масовими колективними одруженнями між раніше незнайомими членами секти, багато фахівців відносять Церкву об’єднання до деструктивних і тоталітарних сект. Церква неодноразово змінювала свою юридичну назву, зараз її зареєстровано як Федерацію сімей за об’єднання і мир у всьому світі. 

8 липня 2022 року в Японії було вбито колишнього прем’єр-міністра Сіндзо Абе, рекордсмена за тривалістю перебування на чолі кабінету (загалом майже дев’ять років). Двома роками раніше він був змушений подати у відставку через загострення коліту, але продовжував політичну діяльність і в день загибелі приїхав у місто Нара, щоб виступити на мітингу на підтримку кандидата від ЛДП. 41-річний Тецуяй Ямагамі, який смертельно поранив експрем’єра, розповів поліції, що в такий спосіб хотів помститися Церкві об’єднання, якій дісталися всі статки його сім’ї. Ямагамі стверджував, що вибрав Абе як ціль через його зв’язки з Церквою об’єднання. Той справді надсилав на адресу секти вітальні телеграми, а у вересні 2021 року записав відеозвернення до учасників заходу, організованого Федерацією родин за об’єднання і мир у всьому світі. 

Розслідування, розпочате після свідчень Ямагамі, виявило багаторічні контакти секти не тільки із сім’єю вбитого прем’єра, а й з усією політичною верхівкою країни. З’ясувалося, що приблизно половина парламентаріїв із ЛДП, включно з членами уряду, були пов’язані з мунітами. Намагаючись врятувати репутацію правлячої партії, Кісіда пообіцяв розірвати всі зв’язки з Церквою об’єднання і провів серйозні перестановки в кабінеті, відправивши у відставку сімох міністрів, запідозрених у співпраці з сектою, зокрема брата вбитого Абе Нобуо Кісі, який очолював Міністерство оборони. У жовтні 2023 року японський уряд ініціював судову процедуру розпуску Церкви об’єднання, позбавивши її статусу релігійної організації.

Не встигла правляча Ліберально-демократична партія до пуття оговтатися від цього скандалу, як вибухнув новий: з’ясувалося, що одразу кілька членів найбільшої фракції всередині ЛДП, по суті, привласнювали гроші під час збору політичних пожертвувань. 

В Японії збір пожертвувань від приватних осіб на діяльність партії є цілком легальним заняттям, але є, як то кажуть, нюанси. Як правило, гроші збирають за рахунок продажу квитків на різні партійні прийоми, але водночас за кожним депутатом закріплена своя квота на те, виручка від якої кількості проданих квитків (зазвичай за ціною 20 тис. єн, або $138 за кожний) може потім піти на його партійні потреби – залежно від його статусу та кількості переобрань до парламенту. І звісно, не раз бувало так, що видатні члени як ЛДП, так і інших партій у підсумку збирали на фандрайзингових заходах значно більше, ніж передбачала внутрішньопартійна норма. Саме по собі це не є порушенням закону про контроль за політичними фондами, але тут найголовніше було вчасно задекларувати надлишки.

Так, за весь 2022 рік на восьми фандрайзингових заходах Фуміо Кісіда зібрав близько 150 млн єн (понад $1 млн), витративши з них на свої партійні потреби приблизно 19 млн єн ($132 тис.). Але не забув при цьому відобразити у звітності невикористані 87% отриманих коштів. Тому до нього жодних питань не виникло. А от понад 80 законодавців від ЛДП чомусь забували про таку звітність протягом кількох років. За даними японських ЗМІ, у період із 2018-го до 2022 року члени двох найбільших фракцій усередині правлячої партії – фракції Абе і Нікаї – промовчали про доходи, отримані на заходах зі збору коштів, на загальну суму ¥676 млн. (майже $4,5 млн.) і ¥265 млн. (понад $1,7 млн.) відповідно. До списку політиків, які виявилися замішані в скандалі, потрапили колишній генсек уряду Японії Хірокадзу Мацуно, екс-міністр економіки Хіросіге Секо, екс-голова комітету із взаємодії з парламентом Цуйосi Такагі та екс-голова політради ЛДП Коїті Хагіуда.

Фігурантом однієї з кримінальних справ став заарештований особливим відділом Токійської прокуратури депутат від ЛДП (фракція Абе) Йосітака Ікеда, який заробив на відкатах більше ніж ¥48 млн. Як стало відомо під час розслідування, дізнавшись про порушену щодо нього кримінальну справу, перед своїм затриманням пан Ікеда встиг дати своїм підлеглим вказівку зламати викруткою офісний комп’ютер, у якому зберігалася інформація про отримані ним незаконно гроші.

Коли корупційний скандал тільки-тільки розгорявся, прем’єр Фуміо Кісіда розпорядився призупинити проведення всіх нових партійних заходів зі збору коштів, а також повідомив про відхід з посади голови власної фракції «Котікай» у ЛДП, щоб постати більш нейтральним лідером всієї партії. Затівати гучні перестановки в уряді він, за повідомленнями низки ЗМІ, спочатку не хотів, вирішивши дочекатися вердикту слідчих органів. Але зростаючий з кожним днем суспільний тиск змусив його змінити позицію. В уряді відбулися перестановки. 

Прем’єр замінив чотирьох міністрів і 11 інших членів ЛДП на міністерських посадах. Потім Комісія з партійної дисципліни правлячої Ліберально-демократичної партії (ЛДП) Японії ухвалила рішення про покарання 39 депутатів парламенту та інших видних функціонерів ЛДП, яких викрили на фінансових махінаціях під час одержання політичних пожертвувань. Як і очікувалося, найсуворішому покаранню – позбавленню партквитка – було піддано одного з керівників найбільшої фракції в ЛДП Рю Сіоноя та екс-главу фракції ЛДП у верхній палаті парламенту Хіросіге Секо. 

Проти інших фігурантів скандалу було вжито не настільки жорстких, але чутливих заходів: призупинення членства в партії, позбавлення партійних посад і відмова від підтримки на виборах. Кісіда не став знімати з себе особистої відповідальності. Лідер ЛДП визнав, що він відчуває «кризу довіри до влади з боку японського народу», і пообіцяв максимальну відкритість під час розслідування всіх зловживань. Фуміо Кісіда став першим чинним главою уряду Японії, який постав перед парламентським комітетом з етики через корупційний скандал у правлячій Ліберально-демократичній партії.

Гучна справа про відкати лише поповнила список численних скандалів, у яких засвітилися високопоставлені діячі партії влади. Так, у середині березня окружний суд Токіо засудив колишнього депутата від ЛДП і екс-заступника міністра юстиції Міто Какідзаву, якого викрили на підкупі та порушенні закону про вибори, до двох років тюремного ув’язнення з відстрочкою на п’ять років. Токійська прокуратура висунула звинувачення пану Какідзаві в січні цього року, отримавши інформацію, що під виглядом виплати винагороди за роботу під час передвиборчої кампанії глави адміністративного району Кото в Токіо він підкуповував депутатів місцевої законодавчої асамблеї на виборах у квітні минулого року, виплачуючи їм по 200 тис. ієн ($1,3 тис.). Після того, як ця історія набула розголосу, Міто Какідзава пішов із посади заступника міністра юстиції і вийшов із партії, а в грудні минулого року його та четверо його секретарів були заарештовані і піддані кримінальному переслідуванню.

Винесення обвинувального вироку колишньому заступнику міністра юстиції Японії збіглося зі скандалом, у якому «засвітилися» керівники молодіжного крила ЛДП. Один із партійних заходів у префектурі Вакаяма вилився у вечірку з напівоголеними танцівницями, які після виступу на сцені спустилися до зали та фланували між столиками, за якими сиділи молоді лідери партії влади, цілувалися з ними та отримували від них чайові. Історія ця сталася ще в листопаді минулого року, проте відверті фотографії з вечірки потрапили до преси лише в березні. Як стало відомо японським ЗМІ, політики і депутати, які побажали гострих відчуттів, передавали дівчатам чайові вельми незвичним способом – з рота в рот.

Після оприлюднення цієї історії керівник молодіжного відділу ЛДП Такасі Фудзівара був змушений залишити свою посаду, а прем’єр Кісіда, який очолює ЛДП, виступаючи на слуханнях у бюджетному комітеті верхньої палати парламенту, назвав поведінку молодих змін у партії влади «абсолютно неналежною та такою, що викликає жаль».

Фігурантом ще одного скандалу в Токіо, втім, цього разу не пов’язаного з фінансовими махінаціями, став заступник голови правлячої ЛДП Таро Асо, який у різні роки обіймав посади глави МЗС і прем’єр-міністра Японії. Виступаючи в префектурі Фукуока, пан Асо назвав чинну главу МЗС Японії Йоко Камікаву «новою зіркою» за високий рівень знання англійської мови, однак водночас одразу ж охрестив її «тіткою» і «не такою вже й красунею».

«Я не можу сказати, що вона така вже красуня, але сміливо говорить, і говорить англійською, не вдаючись до допомоги дипломатів. Сама домовлялася про зустрічі. Ми дивилися на неї і думали: «Ось тітка дає!», – зауважив Таро Асо. Водночас він плутав її ім’я, називаючи її не Камікавою, а Камімурою, а також заявив, що раніше жінка нібито ніколи не обіймала посаду глави МЗС Японії (насправді двома жінками, що очолювали дипломатичне відомство, були Макіко Танака та Еріко Кавагуті). На тлі численних скандалів різної природи, що серйозно підірвали репутацію японської партії влади та уряду країни, прем’єр Кісіда отримав ще один удар у зв’язку з планами провести в майбутньому році у другому за величиною японському місті Осака міжнародну виставку Expo-2025.

Цього разу проти глави уряду виступила міністр у справах економічної безпеки Санае Такаїті, яка наприкінці минулого тижня висловила думку про недоцільність підготовки до Expo-2025 у зв’язку зі складною ситуацією в країні. «Expo-2025 в жодному разі не повинно позначитися на відновленні постраждалого під час землетрусу району Ното», – попередила Санае Такаїті, нагадавши про зростання цін на будматеріали і брак робочих рук. Однак, як заявив генсек кабінету міністрів Йосімаса Хаясі, уряд не бачить жодного зв’язку між роботами з відновлення постраждалих від землетрусу районів і підготовкою до Expo-2025, відкладати яку не має сенсу. 

Численні скандали найпрямішим чином торкнулися рівня довіри до Фуміо Кісіди. Проведене ще в березні опитування агентства Kyodo показало, що рівень довіри уряду Кісіди опустився до рекордно низької позначки – 20,1%. Не підтримують діяльність кабінету міністрів 64,4% опитаних. Рівень схвалення діяльності правлячої ЛДП опустився до 24% – це найнижчий показник із грудня 2012 року. Основною причиною падіння рейтингу уряду і ЛДП стали потрясіння в партії влади. Понад 77% опитаних вважали, що партійні функціонери, які оскандалилися, мають понести суворе покарання. І незважаючи на те, що за останнім опитуванням, проведеним телекомпанією NHK, у серпні рівень підтримки Фуміо Кісіди трохи зріс і становив 25%, проте 74% респондентів не хотіли, щоб він залишався на своїй посаді після вересневих виборів лідера ЛДП.

«Новий капіталізм»

Але не тільки скандали вдарили по прем’єр-міністру Фуміо Кісідо. Однією з головних причин падіння рейтингу Кісіди і правлячої ЛДП стали економічні проблеми і зростання вартості життя. За даними Міністерства охорони здоров’я, праці та добробуту Японії, зростання зарплат не встигає за інфляцією, через що домогосподарства вже сьомий місяць змушені урізати свої витрати, зокрема на їжу. Прийшовши до влади 2021 року, Кісіда накреслив на своїх політичних прапорах намір здійснити розворот від глобального капіталізму, що призводить до розширення економічної нерівності, до «капіталізму нової формації». 

У заявах Кісіди 2021 року ключовим у «новому капіталізмі» було створення «сприятливого циклу зростання і розподілу», широкий комплекс заходів соціальної підтримки всіх верств населення». Тоді частина економістів зустріла цю ідею Кісіди в багнети, визнавши її «соціалістичною». Це посилило настороженість з боку правого крила, яке виступало на підтримку «абеноміки». Тож ідею «нового капіталізму» довелося неабияк скоригувати, і 2023 року великий акцент було зроблено на двох аспектах. По-перше, це комплексна реформа ринку праці, де в ідеалі співробітники компаній перебувають у постійному процесі підвищення кваліфікації або здобуття додаткових навичок у відповідь на вимоги ринку, а підприємства виділяють значні кошти на постійну індексацію заробітної плати співробітників. 

Другий аспект – це створення динамічних стартапів у перспективних галузях економіки, які пожвавлять ринок, залучать інвестиції, зроблять внесок у розвиток периферійних територій. При цьому особливу увагу має бути приділено стимулюванню застосування можливостей штучного інтелекту, зокрема чат-бота ChatGPT, у фінансовій, освітній, виробничій, медичній та інших сферах. Незважаючи на оптимістичність озвученої стратегії, як видається, її практична реалізація зіткнулася з низкою проблем, головна з яких – джерела фінансування. 

Кісіда вивів Японію з пандемії COVID-19 за допомогою масштабних витрат на стимулювання економіки. Щоб пожвавити економіку, уряд затвердив пакет заходів для пожвавлення економіки на загальну суму 17 трлн єн ($113 млрд), зокрема скорочення прибуткового і резидентського податків на єдину суму 40 тис. єн ($266,5) з людини і виділення субсидій для незаможних домогосподарств по 70 тис. єн. Однак 62,5% респондентів не схвалили цю кампанію, як випливає з опитування «Кіодо». 40,4% опитаних пояснили своє рішення тим, що в майбутньому уряд все одно планує підняти податки, щоб покрити збільшені вдвічі оборонні витрати. Зниження прибуткового податку було взагалі сприйнято населенням як «цинічна спроба підкупу» і не принесло кабінету Кісіди політичних очок.

Ситуація в економіці продовжувала залишатися критичною. Японія увійшла в рецесію і поступилася третім місцем Німеччині в рейтингу країн із найвищим рівнем ВВП. За три останні місяці 2023 року ВВП Японії впав на 0,4%, як порівняти з тим самим періодом 2022 року.

Причиною економічних проблем більшість економістів називають слабкість національної валюти Японії – єни. За останні два роки японська єна подешевшала до долара майже на 23%. Основною причиною ослаблення валюти стала розбіжність між надм’якою грошово-кредитною політикою Банку Японії та очікуваннями подальшого посилення політики ФРС США з метою зупинити зростання інфляції, що досягла максимуму за чотири десятиліття. Щоб вивести економіку з радикального грошово-кредитного стимулювання він призначив науковця Кадзуо Уеду головою Банку Японії. 

У липні Банк Японії несподівано підвищив відсоткові ставки на тлі посилення інфляції, що сприяло нестабільності фондового ринку і різкому зростанню курсу ієни. На початку серпня японський індекс Nikkei 225 впав на 5,8%. Це було найсильніше одноденне зниження індексу з березня 2020 року, коли акції падали через початок пандемії COVID-19. Інший японський індекс, TOPIX, упав більш ніж на 6%. Аналітики пов’язують зниження з підвищенням ключової ставки Банком Японії, скиданням акцій виробників напівпровідників і публікацією даних, що свідчать про уповільнення темпів зростання американської економіки. 

Попри те, що в стратегічному сенсі «новий капіталізм» Кісіди не приніс очікуваних результатів, певні тактичні успіхи все ж мали місце. За час його правління зростання заробітної плати досягло небачених за десятиліття рівнів, однак стрімко зростаючі в країні ціни, як і раніше, стримують споживчі витрати. Крім того, в очах громадськості дії самого прем’єра постійно сприймалися як «реагування за ситуацією» і не виглядало як дотримання чіткого політичного курсу. До того ж різкі коливання фондового ринку та ієни негативно позначилися на його іміджі, як обережного економічного менеджера, не дозволивши йому до кінця позбутися ярлика непопулярності. 

Політика безпеки

Найбільш виграшним становище Кісіди виглядало у зовнішній політиці та питаннях оборони. Головним зовнішньополітичним партнером Японії були й залишаються США. Про це свідчить і той факт, що одним із перших, після заяви Кісіди не балотуватися на посаду лідера ЛДП, свою вдячність йому висловив посол США і його головний шанувальник Еммануель Рам. Він привітав «нову еру відносин», що настала за останні три роки. І зазначив, що Кісіда і президент Байден заклали міцну основу для того, щоб альянс тривав. Сам Байден теж похвалив Кісіду, зазначивши у своїй заяві, що його керівництво було історичним. 

Під час державного візиту Фуміо Кісіди до США, Токіо та Вашингтон підписали близько 70 угод про співпрацю в галузі оборони. «Це найзначніше оновлення нашого альянсу з моменту його створення»,- повідомив глава Білого дому Джо Байден журналістам після двогодинних перемовин із прем’єр-міністром Кісідою. Зокрема, сторони домовилися, що американські військові створять зі своїми японськими колегами спільну командну структуру, щоб гарантувати «безперешкодну та ефективну» колективну роботу, особливо в кризових ситуаціях, під якими Токіо і Вашингтон за замовчуванням давно мають на увазі, насамперед, можливе вторгнення Китаю на Тайвань. Крім того, два союзники вирішили розвивати спільну мережу протиповітряної та протиракетної оборони в регіоні разом з Австралією, а також провести тристоронні військові навчання разом із британськими збройними силами. 

Своєрідною ж «вишенькою на торті» для Токіо стало рішення США дозволити двом японським астронавтам брати участь в американській програмі з дослідження Місяця Artemis, а в осяжній перспективі дозволити одному з них стати першим неамериканцем, який висадився на Місяці. У квітні цього року він став лише другим прем’єр-міністром Японії, який виступив перед спільною сесією конгресу США – до нього це зробив лише Сіндзо Абе 2015 року. 

Крім того США, Велика Британія та Австралія спробували залучити Японію до альянсу AUKUS. Однак у Японії поки що утрималися від цієї пропозиції. До того ж Японія активно взялася за нарощування своїх оборонних спроможностей, мотивуючи це зростаючими загрозами з боку Китаю, КНДР і Росії. Однією з найважливіших віх на цьому шляху стало створення минулого літа тристороннього альянсу з іншим союзником американців в Азії – Південною Кореєю. Кісіда значно поліпшив відносини з Сеулом, налагодивши контакти з президентом Південної Кореї Юн Сок Єлем. 

У липні нинішнього року, якраз до ювілейного саміту НАТО, уряд Японії опублікував Білу книгу з оборони – щорічну доповідь про загрози, що постали перед країною, і способи протидії їм. Презентуючи її, міністр оборони Японії Мінору Кіхара зазначив, що існуючому порядку кинуто серйозний виклик. І за версією Білої книги цей виклик для Японії створюють тріо-сусідів: Китай, Росія і Північна Корея. Автори Білої книги вказали на можливість виникнення «серйозної ситуації» у Східній Азії, подібної до тієї, що сталася в Україні. Виною тому – агресивна поведінка Китаю, зокрема низка його військових навчань біля Тайваню, які «демонструють частину стратегії Пекіна щодо вторгнення». Джерелом занепокоєння для Японії є також і тісніші зв’язки між Пекіном і Москвою, які знаходять вираз у почастішанні спільних військових маневрів двох країн навколо Японії та їхніх скоординованих діях на морі й у повітрі, «коли військові кораблі вторгалися в японські води, а бомбардувальники пролітали вздовж Японського архіпелагу». 

Не найпростішими за майже три роки правління Фуміо Кісіди виявилися і російсько-японські відносини. Після початку широкомасштабної агресії Росії проти України Японія, на відміну від цілої низки інших країн Азії, які намагалися максимально дистанціюватися від цих подій, стала в авангарді антиросійських дій. У Токіо не тільки підтримали санкції проти Москви, а й стали переконувати інші країни регіону зайняти жорстку антиросійську позицію. У середині червня цього року Токіо ще більш конкретно пообіцяв свою підтримку в рамках 10-річної безпекової угоди вартістю 4,5 мільярда доларів, підписаної прем’єр-міністром Японії Фуміо Кісідою і президентом України Володимиром Зеленським у кулуарах G7. З точки зору Токіо, війна в Україні поставила під питання архітектуру безпеки Азії. У результаті не тільки Японія, а й такі країни, як Південна Корея, Тайвань і Філіппіни, зміцнюють свої союзи одна з одною і зі США. І в обмін на свої зобов’язання перед Європою Токіо тепер хоче отримати підтримку вільного світу в разі нападу Китаю на демократичний Тайвань.

Ще одна країна, яка традиційно викликає занепокоєння Японії, – Північна Корея, яка ще 2017 року погрожувала «чучхейськими ядерними бомбами втопити в морі чотири непоказних острови Японського архіпелагу». Нарощування КНДР військової могутності за минулий рік «ознаменувалося посиленням ядерного і ракетного потенціалу, включно з диверсифікацією ракетних платформ і вдосконаленням розвідувальної діяльності, спостереження і рекогностування», і нині «військова діяльність Північної Кореї являє собою ще серйознішу і безпосередню загрозу безпеці Японії, ніж будь-коли раніше». І далі цілком передбачувано висловлюється занепокоєння з приводу поглиблення військових зв’язків між Пхеньяном і Москвою.

Ще 2022 року прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда пообіцяв до 2027 року підвищити оборонні витрати до 2% від національного ВВП, розробивши п’ятирічний план вартістю ¥43,5 трлн ($273 млрд). При цьому, згідно з нинішнім документом, 42% цієї суми вже було використано. Більша частина грошей пішла на будівництво нових військових кораблів, оснащених системою Aegis, на зміцнення об’єктів і баз, а також на посилення «контратакувального потенціалу» за допомогою вдосконалених ракет (як вітчизняних, так і американських Tomahawk). Цього року міністерство оборони Японії запитує рекордний бюджет у розмірі понад 8 трильйонів ієн (54 мільярди доларів США) на 2025 фінансовий рік (починається у квітні наступного року). Такий запит перевищуватиме рекордні 7,9 трильйона єн початкового бюджету на 2024 фінансовий рік, який триватиме до березня наступного року. Очікуваний запит міститиме видатки на придбання ударних безпілотників для захисту безпеки південно-західного ланцюга островів Нансей, який є стратегічно важливим, адже розташований близько до Тайваню. 

Щодо джерел фінансування збільшених оборонних витрат Кісіда продемонстрував готовність частково покривати їх за рахунок підвищення податків, зазначаючи, що «відповідальність за це лежить на нас, тих, хто нині живе». Уряд Японії має намір підвищити податок на тютюнові вироби, корпоративний податок і податок на відновлення після стихійних лих. До речі, всередині японського політикуму, зокрема в лавах правлячої Ліберально-демократичної партії Японії, точаться запеклі дебати щодо шляхів фінансування витрат на оборону. Частина членів ЛДП виступає за покриття, принаймні часткове, витрат шляхом випуску спеціальних державних облігацій. Разом з тим, прем’єр-міністр Кішида хотів би уникнути випуску нових облігацій, оскільки це збільшить державний борг країни (за оцінками аналітиків, до кінця поточного фінансового року державний борг перевищить 1 квадрильйон єн, або 262,5% ВВП, що є найвищим показником серед країн G-7). Тому інші фракції виступають за запровадження додаткових оборонних податків у країні. Щоправда, такі кроки зараз у країні непопулярні: опитування, проведене торік, засвідчило, що 53,6% населення Японії виступає проти запровадження нового податку на оборону, тоді як 39% підтримують цей крок уряду.

Спадщина і спадкоємці

Фуміо Кісіда очолив Ліберально-демократичну партію у вересні 2021 року багато в чому завдяки серйозній підтримці партійних важковаговиків, які в політичному житті Японії завжди були важливішими за симпатії пересічних японських виборців. Інакше йому б просто не вдалося обійти тоді свого головного суперника – колишнього главу МЗС і Міністерства оборони Таро Коно, набагато популярнішого серед пересічних членів партії та японських виборців, але визнаного партійною верхівкою занадто непередбачуваним і недостатньо консервативним. 

За деякою інформацією, зокрема агентства Kyodo, цього разу партійні політичні важковаговики стали до Кісіди не так прихильні. Хоча в червні, незважаючи на падіння рейтингу, Кісіда бадьоро заявляв, що готовий поборотися за пост лідера партії. Виступаючи в парламенті Японії, він несподівано виступив із пропозицією нових політичних заходів, явно орієнтованих на перемогу в боротьбі за посаду партійного лідера: як відповідь на зростання споживчих цін він запропонував повернути допомогу по оплаті рахунків за електроенергію і газ, а також одноразові виплати пенсіонерам і деяким іншим категоріям громадян. 

Якщо все це робилося з прицілом на переобрання на посаді партійного лідера, то виникає необхідність пояснити, що трапилося останнім часом, розбивши цілковиту волю до переобрання. На пресконференції 14 серпня він ухилився від прямої відповіді на запитання про те, коли він ухвалив своє рішення, обмежившись лише поясненням, що він ухвалив це рішення, оскільки піти необхідно для того, щоб відновити довіру до Ліберально-демократичної партії, явивши свою силу волі політика. Однак, як зазначають японські політологи, на рішення Кісіди могла вплинути відмова його підтримати з боку віцепрезидента партії Таро Асо, глави однієї з впливових фракцій всередині партії. Як чинний прем’єр-міністр він не може балотуватися, якщо йому не гарантована перемога, і йому потрібна була підтримка і Асо. Для чинного глави ЛДП вважається непристойним висунути свою кандидатуру і зазнати поразки. Тому без достатньої підтримки йому краще було відмовитися від участі у виборах і спробувати зберегти свій вплив в іншій якості в майбутньому. 

Тому Фуміо Кісіда, як і президент США Джо Байден, був змушений змиритися з суворою дійсністю. Однак, на відміну від швидкого схвалення президентом США кандидатури Камали Гарріс, у Японії явного наступника немає. Щоправда, одразу після своєї заяви про відмову брати участь у виборах лідера партії він закликав міністрів свого кабінету, які обмірковують своє висунення, без вагань балотуватися на виборах, що є безпрецедентним кроком для чинного прем’єр-міністра. Міністри повинні «брати участь у дебатах відкрито, без вагань, тією мірою, якою це не перешкоджає виконанню обов’язків», – сказав він. 

Тепер у країні гряде найцікавіше голосування за пост лідера відтоді, як 12 років тому покійний Сіндзо Абе шокував усіх своїм поверненням, а ЛДП була ще в опозиції. За роки перебування Абе при владі він практично не стикався з реальною конкуренцією, і 2020 року, після того як він пішов у відставку за станом здоров’я, партія швидко згуртувалася навколо його правої руки Есіхіде Суги. Наступного року, коли Суга відмовився від влади, логічним вибором став Кісіда.

Сьогодні більшість аналітиків вважають, що прогнози про те, хто ж переможе на партійних виборах, – безглузді. Серед претендентів, яких найчастіше згадують, – екс-глава Міноборони Сігеру Ісіба і Таро Коно, нинішній глава відомства з цифрових технологій. 

67-річний Ісіба регулярно очолює список політиків, яких виборці хотіли б бачити наступним прем’єром. У його послужному списку посада генерального секретаря партії з 2012-2014 роки і те, що він уже чотири рази балотувався на пост глави ЛДП. Йому не складе великих труднощів заручитися підтримкою 20 законодавців, необхідних кандидатам для участі в перегонах, які вирішуватимуться серед 1,1 мільйона членів партії.

Таро Коно також користується популярністю серед електорату. На останніх виборах лідера партії він програв Кісіді через відсутність підтримки з боку своїх парламентських колег. Однак той факт, що його вважають аутсайдером, може зіграти йому в плюс. Коно має величезний досвід роботи в Кабміні, обіймаючи посади міністра закордонних справ і міністра оборони. Серед претендентів називають і нинішнього главу МЗС Йоко Камікаву. 71-річна випускниця Гарварду, якщо її оберуть, може стати першою жінкою-прем’єром. 

Ще один можливий претендент – 68-річний Тосіміцу Мотегі – чинний генеральний секретар ЛДП, у 2019-2021 роках був міністром закордонних справ. Його вважають політичним важковаговиком. Він також випускник Гарварду. Деякі японські аналітики вважають, що в разі перемоги в Мотегі можуть скластися непогані особисті стосунки з Дональдом Трампом, якщо той зі свого боку переможе на президентських виборах у листопаді.

Вирішити, що настав його час, цілком може і Сіндзіро Коїдзумі. Син колишнього прем’єр-міністра Дзюн’їтіро привернув до себе увагу тим, що займався серфінгом біля берегів Фокусіми у спробі заспокоїти громадськість після викиду стічних вод зі зруйнованої атомної електростанції, розташованої неподалік. 43-річний колишній міністр охорони довкілля та прихильник відновлюваних джерел енергії він критикував державну підтримку вугільної генерації. Він став першим чинним міністром кабінету міністрів, який взяв відпустку для догляду за дитиною. Запам’ятався він ще й тим, що 2019 року на пресконференції він заявив, що хоче зробити боротьбу зі зміною клімату «сексуальною», зауваження, яке багато хто в Японії сприйняв як помилку. 

З усіх можливих на сьогодні кандидатів однозначно про свої прем’єрські амбіції заявила лише міністр економічної безпеки 63-річна Санае Такаїті. Свою посаду вона обіймає з 2022 року, у політику прийшла 1993-го, обравшись до палати представників, обіймала низку міністерських постів в уряді Абе. Вона вже висувалася на виборах голови ЛДП – 2021 року Такаїті склала конкуренцію Кісіді, але вибула в другому турі. Японські ЗМІ описують її як політикиню «з позицією переконаного консерватора». Вона є улюбленицею «правого крила» партії. Однак вибір Такаїті, частого відвідувача храму Ясукуні, який вважається символом минулого мілітаризму Японії, може поставити під загрозу нещодавнє зближення з Південною Кореєю та ще більше погіршити відносини з Китаєм.

До виборів залишилося трохи більше місяця, і цілком можливо, що замість виносу сміття з хати партія об’єднається навколо основного кандидата, того, який молодий і найменше пов’язаний з діяльністю «старої партійної гвардії». Для нього головним пріоритетом стане відновлення довіри до партії перед наступними парламентськими виборами, які відбудуться не раніше жовтня наступного року. Найбільшу увагу наступник Кісіди повинен буде приділити і внутрішньополітичній ситуації. Економічний курс Кісіди «Новий капіталізм» провалився, налякавши ринки і заробивши йому глузливе (і незаслужене) прізвисько «Чотириокий податковий спекулянт». Тому наступнику потрібно буде зробити акцент на внутрішній економіці, а й природно він не зможе обійти своєю увагою зростання напруженості у відносинах з Тайванем і Північною Кореєю, а також можливим поверненням Трампа на пост президента США.

На думку багатьох оглядачів, незважаючи на скандали, економічні проблеми альтернативи ліберал-демократам у поточній політичній ситуації поки що не видно. Опозиція в країні роздроблена і говорити про її прихід до влади в осяжному майбутньому не доводиться.