Росія за тиждень (12.08-18.08)

1. Оперативна нарада Володимира Путіна щодо ситуації в прикордонних з Україною областях РФ

У понеділок, 12 серпня, Володимир Путін провів оперативну нараду з членами Ради Безпеки, Уряду, представниками Адміністрації Президента, керівниками силових відомств, а також главами Бєлгородської, Брянської та Курської областей. Головною темою наради стала ситуація в Курській області РФ, а також спроби розширити зону вторгнення Збройних Сил України на інші прикордонні регіони. 

Ключові тези:

• Путін: “Оцінка подій, що відбуваються, має бути, безумовно, дана, і це буде зроблено. Але головне зараз – це вирішення актуальних завдань, які складаються на даний момент часу і виходячи з прогнозів розвитку ситуації. Головне завдання стоїть, безумовно, перед Міністерством оборони: видавити, вибити противника з наших територій і – спільно з Прикордонною службою – забезпечити надійне прикриття держкордону”.

• Путін: “Судячи з усього – противник за допомогою своїх західних господарів, він виконує їхню волю, і руками українців Захід із нами воює, – так ось, судячи з усього, противник прагне до поліпшення своїх переговорних позицій у майбутньому. Але про які переговори взагалі може йти мова з людьми, які без розбору завдають ударів по мирних людях, по цивільній інфраструктурі або намагаються створити загрози для об’єктів ядерної енергетики? Про що з ними взагалі можна говорити?”.

• Путін: “Подібні акції, безумовно, переслідують головну військову мету, а саме – зупинити наступ наших військ щодо повного звільнення територій Луганської, Донецької народних республік, території Новоросії. І що? Що відбувається на лінії бойового зіткнення, які результати? Темпи наступальних операцій російських Збройних Сил, добровольців, ветеранів не тільки не знизилися, а навпаки, збільшилися, збільшилися в півтора раза. По всій лінії бойового зіткнення наші Збройні Сили просуваються вперед”.

• Путін: “І нарешті, ще одна з очевидних цілей противника – це посіяти ворожнечу, розбрат у нашому суспільстві, залякати людей, зруйнувати єдність, згуртованість російського суспільства, тобто завдати удару по внутрішньополітичній ситуації. Але і тут відповідь з боку громадян Росії вже є – це одностайна підтримка всіх, хто потрапив у біду, підтримка армії і збільшення, що дуже важливо, збільшення кількості охочих приєднатися до наших чоловіків, до бійців, які героїчно зі зброєю в руках захищають Росію. Кількість охочих укласти контракти з Міністерством оборони останніми днями збільшилася”.

• Путін: “Ватажки київського режиму не тільки скоюють злочини проти російського народу, але, по суті, встали на шлях винищення самих українців, українського народу, який своїм, судячи з усього, вже й не вважають. Втрати збройних сил України драматично для них збільшуються, зокрема серед найбільш боєздатних частин і підрозділів, які противник перекидає до нашого кордону”.

• Олександр Богомаз (Губернатор Брянської області): “У нас сьогодні ситуація на території Брянської області, можна сказати, стабільна, така сама, як і була місяць тому. Ми бачимо за кількістю обстрілів, вона в принципі постійна, тобто в межах 80-90 обстрілів за тиждень. Але хочу зазначити, що останнім часом ми бачимо, як вони все більше і більше починають обстрілювати мирне населення. Якщо взяти навіть буквально попередній день, дев’яте: з 22 обстрілів 11 було по мирних жителях, по населенню, яке там проживає, по будинках, по машинах, по автобусах. Усі збитки ми відшкодовуємо з обласного бюджету”.

• В’ячеслав Гладков (Губернатор Бєлгородської області): “У нас за останній час ситуація покращилася тільки по місту Бєлгород, порівняно з першим кварталом 2024 року було тільки дві ракетні атаки на Бєлгород касетними боєприпасами. Загалом у прикордонні ситуація різко погіршилася, і дуже сильно зросла кількість обстрілів як ствольною артилерією, мінометами, РСЗВ, так і кратно збільшилися атаки безпілотних літальних апаратів”.

• Гладков: “Сьогоднішня ситуація в Красній Ярузі, сподіваюся, що взаємодія між усіма силовими структурами, насамперед Міністерством оборони та прикордонною службою, вирішать ту поточну ситуацію, яка виникла вранці, і завтра, сподіваюся, що ми повернемо людей на місця їхнього проживання, за винятком трьох населених пунктів, насамперед Колотилівки, яка ще поки що не населена, але перебуває фактично під постійним обстрілом, і будемо ухвалювати рішення щодо її відселення з наданням житла. Така можливість у межах раніше ухвалених рішень Урядом Російської Федерації, Вашим рішенням, шановний Володимире Володимировичу, вона є”.

• Мантуров: “Що стосується Курської області, ми в щоденному контакті. Доповіді надходять від усіх відомств, хто сформував свої штаби, насамперед це стосується федерального НС, це Міністерство надзвичайних ситуацій. Проводиться вся робота з евакуації населення в пункти тимчасового розміщення. Володимире Володимировичу, всі інші питання на контролі перебувають, з регіоном відпрацьовуємо оперативно. Дякую”.

• Мантуров: “Щодо частини Бєлгородської області. Можу сказати, що ухвалено рішення, Вами підтримано, по Курській щодо мораторію на виплату іпотеки, споживчих кредитів. Усі банки вже взяли в роботу. Це стосується і Сбера, і ВТБ, і всіх інших банківських установ, які надавали жителям Курської області. Ми так само оперативно відпрацюємо і по Бєлгородській області”.

• Хуснуллін: “Ми підготуємо це рішення, воно абсолютно справедливе, його треба одразу поширити і на Бєлгородську, і на Курську, і потенційно на Брянську, якщо такі випадки будуть виникати. Відповідні рішення тут ми з Денисом Валентиновичем відпрацюємо, Вам доповімо”.

• Олексій Смирнов (Губернатор Курської області): “Наразі ситуація в регіоні складна, на сьогодні під контролем противника перебуває 28 населених пунктів. Глибина проникнення на територію Курської області становить 12 кілометрів, ширина по фронту – 40 кілометрів”.

• Путін: “Послухайте, Олексію Борисовичу, це військове відомство нам доповість, яка там ширина і глибина. Ви розкажіть нам про соціально-економічну ситуацію і про допомогу людям доповісте”.

• Смирнов: “Наразі приступили до виконання завдання Міністерства оборони з будівництва 90 взводних опорних пунктів, куди залучається 350 одиниць техніки та задіяно до 5 тисяч будівельників. Перебуваємо в постійній взаємодії з першим заступником Голови Уряду Мантуровим Денисом Валентиновичем, Хуснулліним Маратом Шакирзяновичем, Мінбудом і Мінтрасом. Крім того, викопали 40 кілометрів протитанкового рову із запланованих 46, роботу закінчуємо. Також приступили до розміщення 40 контрольно-пропускних постів. Режим КТО введено з 23 години 9 серпня поточного року. Працюємо з ФСБ Росії та ОВС”.

Підсумки/прогнози:

Сама нарада в умовах ситуації, що склалася, абсолютно зрозуміла і прогнозована дія. Однак те, що такі заходи проводять “на камеру”, а не в закритому режимі, як цього вимагають завдання військово-стратегічного характеру, свідчить про те, що в Путіна ухвалили рішення створити навколо самої наради телевізійну “картинку”, щоб показати громадянам: керівництво розуміє серйозність ситуації та розв’язує питання, причому не тільки у військовій частині, а й у соціальній, піклуючись про простих громадян. Головний посил у цьому випадку – “все під контролем”, “ми тримаємо руку на пульсі ситуації”.

2. Російсько-палестинські переговори

У вівторок, 13 серпня, президент Палестини Махмут Абасс прибув до Росії з офіційним візитом. Цього ж дня в резиденції російського президента Ново-Огарьові відбулися його переговори з Володимиром Путіним. У переговорах також взяли участь члени делегацій. З російського боку делегацію представляли Міністр закордонних справ Сергій Лавров, помічник президента Юрій Ушаков, Міністр праці та соціального захисту Антон Котяков, начальник Головного управління Генерального штабу Збройних Сил Ігор Костюков, а також представник Російської Федерації при Палестинській національній адміністрації Гоча Буачідзе.

З палестинської сторони делегацію представляли Міністр у цивільних справах Хуссейн Аль-Шейх, голова Служби загальної розвідки Маджед Фередж, надзвичайний і повноважний посол Держави Палестина в РФ Абдельхафіз Нофаль, а також радник Президента Держави Палестина з дипломатичних питань Мажді Халді.

Ключові тези:

• Путін: “Дозвольте мені насамперед Вас сердечно привітати в Москві. Ми з Вами вже не бачилися два роки, хоча постійно перебуваємо в контакті, і я дуже радий вас бачити – Вас і вашу делегацію”.

• Путін: “Усім добре відомо, що Росія сьогодні, на жаль, повинна відстоювати свої інтереси, своїх людей захищати зі зброєю в руках. Але те, що відбувається на Близькому Сході, те, що відбувається в Палестині, безумовно, не залишається без уваги з нашого боку. У нас дуже давні глибокі зв’язки з арабським світом загалом, з Палестиною зокрема, і ми цим дуже дорожимо”.

• Путін: “І звичайно, ми з великим болем і тривогою спостерігаємо за тією гуманітарною катастрофою, яка розгорнулася в Палестині. Зі свого боку робимо все, щоб підтримати палестинський народ. Ви знаєте, ми близько 700 тонн вантажів спрямували різного характеру, робимо все, для того щоб використати будь-які можливості для підтримки палестинців і палестинського народу. Насамперед, звісно, переживаємо за втрати серед цивільного населення. За даними ООН, це вже 40 тисяч осіб, і здебільшого, головним чином це жінки та діти”.

• Путін: “Ви знаєте, що ми завжди виступали за мирне врегулювання і розуміємо: у нас із вами спільна позиція, вона полягає в тому, що коріння цієї проблеми йде далеко в минуле і пов’язане передусім з ігноруванням ухвалених раніше на рівні міжнародних організацій, передусім на рівні ООН, рішень з утворенням і створенням незалежної палестинської держави. Наша позиція тут є незмінною. Вона сформульована давно і не має якогось кон’юнктурного характеру. Ми вважаємо, що для того, щоб забезпечити тривалий, надійний, стабільний мир у регіоні, потрібно виконати всі рішення Організації Об’єднаних Націй і насамперед створити повноцінну палестинську державу”.

• Аббас: “Я дуже радий бути тут, у Москві. Це дійсно дружня країна для палестинського народу. Ця дружба пов’язує нас уже десятиліття – між палестинським народом, Радянським Союзом, Російською Федерацією. Увесь цей час, усі ці десятиліття ми завжди відчували підтримку, те, що Росія на рівні уряду і народу стоїть поруч із палестинцями”.

• Аббас: “Росія завжди стоїть на боці права, на боці правди. І щоразу, коли я говорив із паном Президентом про міжнародне право, ті резолюції, які було ухвалено, – вони справді розпочалися 1947 року, відтоді ухвалено більше ніж 1000 рішень, резолюцій у Генеральній Асамблеї, у Раді Безпеки. Але тим не менше ООН через американську поведінку, тиск з боку США провалила свою місію в тому, щоб дати одне рішення, що ухвалити одну резолюцію, яка б реалізувала і забезпечила реалізацію права палестинського народу”.

• Аббас: “Я знаю, що Ви занепокоєні, стежите за тим, що відбувається. Ми завжди консультуємося з Вами, завжди підтримуємо контакт на рівні міністерств закордонних справ, на рівні послів. Ми на зв’язку постійно, ми завжди відчуваємо тепло наших стосунків з Російською Федерацією і велику увагу та значення, яку надають наші друзі та брати в Росії до нашої проблеми, до тих страждань, які ми сьогодні зазнаємо в контексті гуманітарної ситуації, в контексті безпеки. І ми також зі свого боку стоїмо, без сумнівів, на боці Російської Федерації”.

• Аббас: “Ми продовжуємо нашу боротьбу, терпляче переносимо всі поневіряння і розраховуємо, звичайно, на гуманітарну підтримку палестинців, припинення політики експатріації. Ми це не приймемо, не приймемо експатріацію палестинців із сектору Гази, із Західного берега, з Єрусалима, як це відбувалося раніше неодноразово, у XX столітті: у 1948 році, у 1967 році. І ми віримо, що за Вашої підтримки ми досягнемо наших цілей”.

Підсумки/прогнози:

Путін дедалі більше і частіше демонструє, що Росія в ізраїльсько-палестинському конфлікті стоїть на боці Палестини. Це спочатку випливало з “доктрини Примакова”, послідовником і прихильником якої є помічник президента РФ Юрій Ушаков. Доктрина передбачає максимальну опору на арабський фактор на Близькому Сході. Росія постійно вимагала від Ізраїлю виконання резолюції РБ ООН, яка наголошує на необхідності створення палестинської держави, але цю резолюцію ігнорує Ізраїль, який протягом десятиліть спирався на підтримку США. Зараз підтримка з боку Вашингтона не настільки очевидна, і Росія намагається знову показати свою підтримку позиції Палестини. Це точно не подобається Ізраїлю і посилює конфліктну ситуацію на Близькому Сході. Від самого початку бойових дій Росія наголошувала, що вона на боці Палестини, і візит Махмуда Аббсаса до Москви – чергове підтвердження цьому.

3. Телефонна розмова Володимира Путіна з Президентом Узбекистану Шавкатом Мірзійоєвим

У четвер, 15 серпня, з ініціативи узбецької сторони відбулася телефонна розмова між Володимиром Путіним і президентом Узбекистану Шавкатом Мірзійоєвим. Згідно з офіційними повідомленнями сторін, під час розмови обговорювали питання двостороннього співробітництва, що динамічно розвивається в різних галузях. Також сторони обговорили актуальні теми міжнародного та регіонального порядку денного, зокрема з урахуванням поточного головування РФ в об’єднанні БРІКС.

Підсумки/прогнози:

Узбекистан поступово перетворюється на головного союзника Росії в Центральній Азії. Це призводить до серйозного роздратування сусідніх держав, насамперед Казахстану і меншою мірою Китаю. Але Узбекистан вкрай важливий для Путіна в стратегічному плані (що він постійно підкреслює), а для самого Узбекистану важлива Росія – зокрема для просування своїх інтересів за межі регіону. Крім іншого, Узбекистан – економіка Центральної Азії, яка найбільш динамічно розвивається. Стрімке зростання населення призводить до відтоку робочої сили – переважно в Росію. В Узбекистану і РФ є чимало позицій, які вимагають постійного контакту двох лідерів. Особливо з огляду на інтерес Узбекистану щодо інтеграції в рамках БРІКС.

4. Нарада з постійними членами Ради Безпеки

У п’ятницю, 16 серпня, Володимир Путін провів традиційну нараду з постійними членами Ради Безпеки. Примітно, що, як і минулого разу, нарада відбулася в офлайн-форматі. Водночас головний доповідач – міністр оборони Андрій Бєлоусов – узяв участь у нараді через відеозв’язок, оскільки перебував “на одному з пунктів управління”.

Зазначається, що головною темою наради стали нові технічні рішення, що застосовуються під час російської агресії проти України.

У нараді взяли участь Голова Уряду Михайло Мішустін, Голова Державної Думи В’ячеслав Володін, Заступник Голови Ради Безпеки Дмитро Медведєв, Керівник Адміністрації Президента Антон Вайно, Секретар Ради Безпеки Сергій Шойгу, помічник Президента Микола Патрушев, Міністр оборони Андрій Бєлоусов, Міністр внутрішніх справ Володимир Колокольцев, Міністр закордонних справ Сергій Лавров, директор Федеральної служби безпеки Олександр Бортніков, спеціальний представник Президента з питань безпеки та співробітництва з Україною, спеціальний представник Президента з питань безпеки та співробітництва з Україною, заступник Голови Ради Безпеки Дмитро Медведєв.

Підсумки/прогнози:

Путін намагається показати, що щотижневі засідання Ради безпеки стали нормальною практикою і що поступово саме в Раді безпеки РФ зосередився основний центр управління країною. Фактично йдеться про різновид нового “політбюро”. І абсолютно не важливо, які проблеми і питання обговорюються на черговому засіданні. Важливо, що центр управління працює, демонструється колективне ухвалення рішень, командна робота, підкреслюється роль лідера. 

5. Візит Володимира Путіна до Азербайджану

У неділю, 18 серпня, розпочався запланований дводенний державний візит Володимира Путіна до Азербайджану. Варто зазначити, що цей візит став першим за час повномасштабної російської агресії проти України. 

Згідно з офіційною інформацією, під час візиту планується обговорення питань подальшого розвитку російсько-азербайджанських відносин стратегічного партнерства і союзництва, а також актуальних міжнародних і регіональних проблем. За підсумками візиту планується ухвалити Спільну заяву глав держав, підписати міжурядові та інші документи.

Одразу після прибуття до Азербайджану російський президент зустрівся з президентом Азербайджанської Республіки Ільхамом Алієвим і його дружиною, Першим віцепрезидентом Азербайджанської Республіки Мехрібан Алієвою. Сторони провели неформальний обід, який відбувся в резиденції азербайджанського лідера на березі Каспійського моря. 

Підсумки/прогнози:

Протягом останніх двох років Путін показово розвиває відносини з Азербайджаном, який не входить до ОДКБ (на відміну від Вірменії). Але при цьому Путін дає зрозуміти, що взаємодія в нафтогазовій, логістичній та інших сферах саме з Баку, а не з Єреваном дає йому великі переваги. ОДКБ, по суті, мертва структура, а Росії необхідні живі форми. Контакти з Баку одночасно слугують зміцненню відносин між Москвою та Анкарою: Азербайджан є політичним сателітом і партнером Туркії. У цьому плані Путін намагається зміцнити прогнозованість відразу двох регіонів – Кавказького і Каспійського. 

6. Візит віцепрем’єр-міністра Сербії Александра Вуліна до Москви

У вівторок, 13 серпня, віцепрем’єр-міністр Сербії Александр Вулін прибув до Москви з робочим візитом, де провів низку двосторонніх зустрічей. Зокрема Вулін провів офіційні переговори з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим. Крім цього, сербський політик, який з минулого року перебуває під санкціями США, дав інтерв’ю інформаційному агентству “РІА Новини”, в якому розповів про необхідність зміцнення двосторонніх відносин між Москвою і Белградом, а також заявив про підготовку ескалації внутрішньополітичних процесів у Сербії з боку заходу.

Ключові тези з інтерв’ю Вуліна:

• “Конфлікту можна уникнути, якщо Росія буде достатньо сильною, щоб кожному було зрозуміло, що її не можна перемогти. Європа поводиться як група територій, а не союз держав, і не зважає на власні інтереси – економічні, безпекові та жодні інші. Вона не дбала про себе і в міграційну кризу, коли прийняла мільйони мігрантів, тепер не знає що з ними робити, вони повністю змінили її структуру. А зараз Європа скочується до конфлікту з РФ, який нічим не викликаний, Росія жодним чином не загрожує Європі”.

• “Перед кожною світовою війною з’являється якась фобія – тоді це була сербофобія, перед Другою світовою – юдофобія, зараз – русофобія, будь-яке зло по відношенню до росіян дозволено, і будь-яка брехня прийнятна. А розмова про мир – зрада. І це мене насторожує. Пишаюся тим, що Сербія завдяки президенту Александру Вучичу не стала частиною русофобії та антиросійської істерії. Русофобія завжди завершувалася сербофобією. Ніхто з тих, хто ненавидить Росію, не любить Сербію. Тому я дуже занепокоєний і бачу, що Європа скочується до війни, що тих, хто закликає до миру, називають зрадниками, консерваторами, часто й фашистами. У Сербії це не так, але в Європі, боюся, що так”.

• “Ми йдемо до конфлікту цивілізацій, у якому з одного боку цінності: Бог, нація, сім’я. З іншого – світ без Бога, без нації, тому всі мають бути частиною однієї глобальної держави споживачів, і немає сім’ї, концепція ЛГБТ+ (рух ЛГБТ визнано в РФ екстремістським і заборонено) скасовує сім’ю”.

• “Популярність президента Путіна і Росії в західній Європі пояснюється не тим, що з’явилися мільйони німців, які раптом полюбили росіян, ніколи вони їх не любили, ні в Першу, ні в Другу світові війни, ні після. Але вони бачать у РФ цінності, які підтримують, хочуть жити зі своїм Богом, нацією і сім’єю. А їм нав’язують суспільство, в якому цього немає. І в цьому причина”.

• “Кажуть, РФ своїм шкідливим впливом створювала там партії – та жодної. Це Захід створює партії та НУО. Але система цінностей, яка домінує в Росії, – та, яку багато мільйонів людей сприймають як свою систему цінностей, і так себе усвідомлюють. У цьому суть конфлікту”.

• “Якби Європа поводилася як союз держав, а не територій, вона мала б раніше поставити запитання – що сталося з Північним потоком? Що там сталося? Німецьку економіку це дуже сильно поранило, а разом із нею всю Європу, тому що ФРН – її мотор. Але досі не завершено розслідування, єдине, що встановлено, що невідомо, як це сталося”.

• “Мир в Україні міг бути досягнутий ще на переговорах у Стамбулі, на самому початку [так званої] “СВО”. Але цього не сталося, тому що рішення про мир в Україні ухвалюють країни і політики не з України, які хочуть воювати з Росією до останнього українця. Кожна подібна операція, напад лише продовжують конфлікт і віддаляють мир”.

• “Коли стався замах на пана Фіцо, а потім на Трампа, я сказав, щоб підготувався президент Вучич. Тому що з усіма, хто виступає за мирне рішення щодо України, щось відбувається, хтось у них стріляє. Занадто багато випадковостей, не забудьте і президента Ірану, і главу МЗС, які загинули за дивних обставин. Александр Вучич – людина, чиє життя перебуває під загрозою з боку тих, хто хотів би, щоб Сербія перестала бути воєнно-нейтральною, запровадила санкції проти РФ, визнала незалежність Косова і відмовилася від Республіки Сербської в Боснії і Герцеговині (РС БіГ)”.

• “Вучич перебуває і під загрозою з боку наркокланів, які ми розкрили, чиї члени перебувають у бігах. Такі великі ОЗУ ніколи не виникають без підтримки потужних спецслужб. Вони мали б послужити для безпосереднього виконання, але ті, кому заважає Александр Вучич, перебувають у політичних колах. Заважає така Сербія, заважає Вучич, тому що він об’єднує патріотичні сили, і без його авторитету Сербія не витримала б, щоб не ввести санкції проти РФ”.

• “Не вірю у випадковості, і я абсолютно переконаний, що держава повинна підвищити заходи безпеки президента Вучича, тому що він є метою. У цьому контексті необхідно розглядати і нинішні протести у зв’язку з планами з видобутку мінералу ядариту. МЗС РФ ясно вказало, що ці протести – платформа для початку кольорової революції, яка повинна буде повалити владу. Як ми знаємо, повалення означає не тільки зміну влади, а й фізичну ліквідацію носія влади. Президент (Слободан) Мілошевич після повалення 5 жовтня 2000 року помер у Гаазі, не вийшов на пенсію. Це ж готують і Александру Вучичу”.

• “Протести через літій не стільки пов’язані з екологією. Їхня мета – повалення влади. Нікому не хочеться, щоб Сербія розвивалася, ніхто на Заході не бажає самостійної і сильної Сербії”.

• “Громадяни в демократичних суспільствах мають ухвалювати рішення, і ми готові провести референдум. Президент Вучич пропонував і варіант голосування про свою відставку або референдуму на рівні всієї Сербії або того регіону, де планується видобуток, як завгодно”. 

• “Один із лідерів протестів, Мирослав Алексич, 20 днів провів у США на якихось курсах, про які нічого не розповідав. Коли я їду, наприклад, до Москви, відома кожна хвилина моєї поїздки. Але він не говорив, чим там займався, а потім тут починаються інциденти на вулицях, я не вірю у випадковості”.

• “Очікую цього року загострення в Косово і Метохії до вересня. Бо бачу за реакціями квінти (США, Велика Британія, ФРН, Франція, Італія) різних посольств, які багато погрожують (прем’єру самопроголошеного Косова Альбіну) Курті, але нічого не роблять. Зазвичай, коли таке буває, небезпечно розвиваються події. Зараз ідеальний час для нападу (косовських албанців) на північ краю. Університет у Косовська-Мітровиці з вісьмома тисячами студентів, які завжди захищали міст між південною та північною частинами Косовська-Мітровиці та перешкоджали нападу на північ, зараз на канікулах. У цьому сенсі Північна Косовська-Митровиця порожня”.

• “БРІКС – це наш шанс і реальна альтернатива. Я дуже чітко виступаю за те, щоб Сербія дуже добре розглянула всі можливості БРІКС і якомога тіснішу співпрацю з країнами-членами організації. БРІКС може бути сербською витлумачений, як Сербія серед друзів. У цій організації немає жодної країни, яка чогось вимагає від Сербії, а всі готові нам щось запропонувати”.

Підсумки/прогнози:

Александр Вулін – один із найбільш проросійських політиків Сербії. В умовах політичних “хитань” президента Александра Вучича Росія показує, що в певний момент цілком може зробити іншу політичну ставку в балканській політиці. Також Росія демонструє, що готова підставити плече Сербії в складних умовах (Вучич постійно говорить про можливість державного перевороту, путчу чи “майдану”). Однак Росія занепокоєна й тим, що сьогодні Вучич демонструє нездатність адекватно реагувати на низку проблем, зокрема проблему захисту косовських сербів чи боснійських сербів. До того ж Москва зі здивуванням зустріла рішення сербського уряду дозволити європейським державам видобуток літію, що призведе до серйозних екологічних проблем і вже спричинило хвилю обурення в Сербії – зокрема, в середовищі проєвропейськи та прозахідно налаштованої опозиції. Візит Вуліна – це спроба домогтися від Росії запевнень і демонстрації підтримки нинішнього керівництва Сербії.