Бангладеш: прем’єр – полетіла, студенти перемогли

Непопулярні квоти

Акції протесту, які призвели до зміни влади в країні, розпочалися в різних містах Бангладеш ще наприкінці червня. Протести розгорілися через систему квот, яка резервує 30% державних посад для членів родин ветеранів, які воювали у війні за незалежність Бангладеш від Пакистану в березні-грудні 1971 року. Студенти визнали повернення цієї практики, скасованої 2018 року, дискримінаційним. Тим паче що на тлі стагнації приватного сектора і високого безробіття держслужба стає привабливим місцем працевлаштування. У зв’язку з протестами Верховний суд Бангладеш ухвалив рішення різко знизити “ветеранські квоти” з 30% до символічних 5%. 

19 липня, коли протести дедалі більше набирали сили, повідомлялося, що загинуло щонайменше 39 осіб. Водночас уряд Бангладеш не коментував кількість загиблих і відключення інтернету в країні. Поліція ж повідомляла, що протестувальники підпалювали урядові будівлі, а хакери зламали офіційний сайт органу правопорядку й описали те, що відбувається в країні, як “війну за справедливість, за свободу і за наше майбутнє”. Точна кількість загиблих невідома, проте західні ЗМІ, посилаючись на дані, надані поліцією і медиками, пишуть, що з липня за час протестів було зареєстровано понад 300 смертей, а в місті Сіраджгандже 13 поліцейських побили до смерті. 

Прем’єр-міністр Хасіна запропонувала лідерам студентського руху вступити в переговори і пообіцяла провести ретельне розслідування всіх випадків насильства з боку силових структур. За іронією долі Шейх Хасіна теж була колись студентським лідером, і саме студентський рух привів її у велику політику. Але спільної мови зі студентами вона не знайшла, а протестувальники її пропозицію відкинули. “Неможливо вести переговори з урядом убивць. Час просити вибачення минув”, – заявив координатор “Студентського руху проти дискримінації” Нахік Іслам і оголосив про початок нової загальнонаціональної акції непокори. Студенти-протестувальники закликали співгромадян не оплачувати комунальні рахунки, не ходити на роботу і використовувати всі інші способи масової непокори. Студентів підтримала провідна опозиційна сила країни – Націоналістична партія Бангладеш (НПБ). 4 серпня, люди вийшли на вулиці вже з вимогами відставки уряду Шейх Хасіни. Протести супроводжувалися підпалами, актами вандалізму, блокуванням доріг, нападами на поліцейські дільниці та спробами захоплення будівель. 

Після цього влада спробувала закрутити гайки, але врятувати політичну кар’єру Шейх Хасіни ці заходи не допомогли.

Втеча Хасіни

Ще вранці 5 серпня, здавалося б, нічого не віщувало драматичної розв’язки. Однак уже вдень з’явилася інформація, що Шейх Хасіна разом зі своєю сестрою терміново залишила урядову резиденцію в Дацці з міркувань безпеки та втекла з країни, полетівши на військовому гелікоптері до сусідньої Індії. Як зазначає The New York Times із посиланням на співробітників служби безпеки, дипломатів і чиновників, перед захопленням протестувальниками її резиденції глави силових відомств намагалися переконати прем’єра виїхати з країни, вона ж наполягала на придушенні протестів. Її сестра Шейх Рехана, яка мешкає в Лондоні та приїхала в гості, попросила залишити їх наодинці, щоб спробувати відмовити Хасіну. Однак та все ще чинила опір. Зрештою начальник штабу армії генерал Вакер-Уз-Заман зателефонував її синові Саджибу Вазеду, який живе у Вірджинії, щоб той вплинув на матір.

“Вона хотіла залишитися, вона взагалі не хотіла залишати країну”, – розповів потім син. “Насамперед ми турбувалися про її фізичну безпеку. Тому ми вмовили її піти”, – додав він.

Прем’єрку посадили в машину, шлях їй розчищала бронетехніка. Хасіну довезли до вертолітного майданчика, звідти вертоліт доправив її на аеродром, де вона сіла на гелікоптер. Коли телеканали оголосили, що командувач армією виступить зі зверненням до нації після кількох годин мовчання прем’єр-міністра, протестувальники зрозуміли, що вона пішла у відставку.

За інформацією агентства ANI, після прибуття до Індії Шейх Хасіна зустрілася з радником індійського прем’єра з нацбезпеки Аджітом Довалом, тоді як сам прем’єр-міністр Нарендра Моді обговорив ситуацію в Бангладеш зі своїми ключовими міністрами. При цьому жодної офіційної заяви з офісу прем’єр-міністра від її імені в перші години так і не було зроблено. Про її відхід з посади повідомив індійському телеканалу CNN-News18 глава МВС Бангладеш Асадуззаман Хан. 

Відставка прем’єр-міністра Бангладеш Шейх Хасіни – доньки засновника незалежної “країни бенгальців”, її першого президента Муджібура Рахмана, вбитого під час військового перевороту 1975 року, потрясла Південну Азію. 

76-річна Хасіна беззмінно правила з 2009 року. Будучи прем’єр-міністром, вона зробила важливі кроки з виведення Бангладеш на глобальну економічну арену. Отримавши солідне фінансування від Світового банку, Хасіна реалізувала низку великомасштабних інфраструктурних проєктів і провела цифровізацію. У період з 2009 по 2023 роки економіка зростала в середньому на 6% щорічно. За експортом текстилю Бангладеш поступається тільки Китаю. За останні 50 років країна трансформувалася з переважно аграрної та однієї з найбідніших країн Південної Азії на текстильного азіатського “тигра”, причому багато в чому за рахунок зростання виробництва одягу масових брендів H&M і Zara. Одним із ключових торговельних партнерів Бангладеш є Євросоюз, на частку якого 2023 року припадало 20,7% обсягу торгівлі. Близько 80% експорту текстильних товарів йде в ЄС і США. А загалом легка промисловість приносить країні понад 75% доходів.

Однак вигоди від економічного зростання отримували тільки багаті люди, капітали яких зросли настільки, що Бангладеш стала третьою у світі країною за темпами зростання заможних людей. У той час, як основна маса людей боролася зі зростанням вартості життя. Минулого року Хасіна обіцяла перетворити Бангладеш на процвітаючу і розвинену країну. Однак 18 мільйонів безробітних бенгальців не дуже-то повірили в її прожекти. Наприкінці минулого року країну стрясали страйки промислових робітників, а фінальним акордом стали цьогорічні студентські протести, що швидко переросли в загальнонаціональний рух проти Хасіни.

На тлі економічних проблем її прем’єрство почало скочуватися до авторитаризму і затьмарювалося серйозними порушеннями прав людини. Правозахисні організації звинуватили уряд Хасіни у зловживанні державними інститутами для зміцнення своєї влади і придушення інакомислення, зокрема шляхом позасудових страт активістів опозиції, а також корупції та зростанні статків близьких до Шейх Хасіни людей. Як говорили критики режиму – дочка революції зруйнувала ті зачатки демократії, на яких виросла і за які боролася. 

Ще на початку року позиції прем’єра Хасіни виглядали досить міцними, незважаючи на складну внутрішньополітичну ситуацію. На парламентських виборах, що відбулися в січні в Бангладеш, перемогу здобула правляча півтора десятиліття партія Хасіни “Авамі Ліг” (“Народна ліга”). Вона завоювала 223 місця в 350-місцевому парламенті. Переобрання Шейх Хасіни стало неминучим після того, як опозиція на чолі з Націоналістичною партією Бангладеш бойкотувала вибори, а її лідер Халеда Зія залишилася під домашнім арештом. 

Зовні комфортна для “Авамі Ліг” перемога була досягнута за низької активності виборців (явка становила близько 40%). Націоналістична партія Бангладеш тоді закликала своїх прихильників бойкотувати вибори. Протягом усього 2023 року опозиція проводила загальнонаціональні акції протесту, що супроводжувалися актами насильства і зіткненнями з поліцією, вимагаючи дострокової відставки уряду. Активісти НПБ займалися блокадою доріг, підпалами транспорту і погрожували заблокувати роботу виборчкому. У відповідь Шейх Хасіна звинуватила опозицію у використанні терористичних методів, але все ж таки протести придушила. 

Багатодосвідчена Шейх Хасіна знала, як ніхто інший, усі перипетії політики “країни бенгальців”, створеної 1971 року внаслідок війни за незалежність від Пакистану, і до останнього моменту демонструвала здатність тримати удар. Однак, цього разу стримати натиск протестувальників їй не вдалося.

Роль армії

Після втечі з країни Шейх Хасіни відповідальність за становище в країні взяла на себе армія. Командувач армією Бангладеш генерал Вакер-Уз-Замана звернувся до нації з посланням, яке транслювали телеканали країни, і оголосив, що “триває політичний перехід” і що буде сформовано тимчасовий уряд. Старший офіцер також пообіцяв амністію студентам і демонстрантам, заарештованим під час протестів в останні тижні. Зрештою, він попросив своїх співвітчизників уникати подальшого насильства та довіряти армії, пообіцявши, що остання забезпечуватиме мир і порядок до приходу до влади нового керівника. “Провівши обговорення з усіма політичними партіями, ми вирішили сформувати тимчасовий кабінет. Я беру на себе всю відповідальність”,- заявив головком армії Бангладеш. 

Слід сказати, що Бангладеш є рекордсменом Південної Азії за частотою втручання армії в політичне життя. За півстоліття незалежності мала місце дюжина спроб військових переворотів різного ступеня успішності. Найпохмурішою була перша, коли 15 серпня 1975 року президента Муджібура Рахмана, відомого як батько бангладешської незалежності, було вбито у власній резиденції разом зі своєю дружиною Врятувалися тільки дві доньки, які перебували за кордоном, одна з них – Шейх Хасіна.

На відміну від Індії, де армія історично не відіграє жодної ролі і підпорядковується цивільному уряду, в Бангладеш все набагато ближче до пакистанської моделі. Цивільний уряд не має незаперечного авторитету, а збройні сили почуваються вправі сказати вагоме слово під час частих політичних криз. Але є одна важлива деталь, яка відрізняє військових Бангладеш і від індійських, і від пакистанських колег. Армії Індії та Пакистану сформувалися 1947 року, коли після відходу британців солдати й офіцери колоніальної армії стали основою армій двох нових незалежних держав. А ось армія Бангладеш формувалася безпосередньо під час війни за незалежність від Пакистану 1971 року. Спочатку Мукті-Бахіні (“Визвольна армія”) являла собою збіговисько партизанських загонів, що діяли досить автономно. Після вигнання пакистанців командири таких загонів стали полковниками і генералами збройних сил, але будь-яке начальство над собою визнавали з великим небажанням. Прямим наслідком цього стала серія військових переворотів 1970-х років, але вплив партизанського коріння відчувається і зараз. 

Варто зазначити, що заклики військового керівництва припинити заворушення негайного ефекту не мали. Учасники протестів у бангладешській столиці Дацці підпалили кілька офісів правлячої партії “Авамі ліг” і Меморіальний музей першого президента країни Муджібура Рахмана. Кілька людей увірвалися в резиденцію головного судді країни. За словами джерел газети, вандали винесли з резиденції всі цінні речі. Сам голова Верховного суду країни покинув резиденцію за кілька годин до цього. Потім розгромили резиденції Шейх Хасіни та глави МВС Асадуззамана Хана і захопили будівлю парламенту. У Бангладеш ввели комендантську годину, міжнародний аеропорт у Дацці закрили, рух залізницями теж припинили. Фабрики з пошиття одягу (їхня робота – основа економіки Бангладеш) припинили роботу. Поліція оголосила про страйк – через те, що дільниці по всій країні зазнали атак.

Після цього, військові провели консультації з президентом країни Шахабуддіном Чуппу і лідерами студентських протестів. За їхніми підсумками було оголошено про розпуск парламенту і створення тимчасового уряду, керувати яким попросили лауреата Нобелівської премії миру Мухаммада Юнуса. Обидві ці вимоги висунули організатори протестів, погрожуючи в разі їх невиконання, знову вивести людей на вулиці. 

Нобелівський лауреат

Гостра фаза протистояння в Бангладеш після масових протестів і несподіваної відставки прем’єр-міністра Шейх Хасіни завершилася, перейшовши в суперечки про повне перезавантаження влади. Після припинення заворушень і ухваленого за участю військових рішення розпустити парламент і сформувати тимчасовий уряд головним ньюсмейкером став 84-річний лауреат Нобелівської премії миру економіст Мухаммад Юнус. Лідери студентських протестів закликали його курирувати формування нового кабінету. Новина про те, що йому запропоновано стати “прапороносцем” нової революції в Бангладеш, застала 84-річного Мухамммада Юнуса в Парижі, де він перебував на запрошення Міжнародного олімпійського комітету, слідкуючи за перебігом Олімпіади, а також проходив лікування. 

“Коли зі мною зв’язалися від імені студентів, я спочатку не погодився. Я сказав їм, що в мене багато роботи. Але студенти наполегливо просили мене. Якщо студенти можуть пожертвувати багато чим, якщо народ країни може пожертвувати багато чим, то я теж несу відповідальність. Тоді я сказав студентам, що можу взяти на себе відповідальність”, – заявив Мухаммад Юнус, пообіцявши повернутися в країну “якомога швидше”. Оцінюючи події в Бангладеш, він порівняв їх зі здобуттям країною незалежності 1971 року, коли Східний Пакистан відокремився від пакистанської держави. “Сьогодні день загальної радості в країні. Мільйони людей на вулицях. Сьогодні в Бангладеш святкують так само, як 1971 року святкували здобуття незалежності”,- заявив Мухаммад Юнус. “Тоді ми здобули незалежність, сьогодні ми звільнилися від тоталітарного уряду”,- проголосив він. 

Нагадаємо, що архітектор сучасної держави Бангладеш, перший президент країни Муджібур Рахман, вбитий під час військового перевороту 1975 року, був батьком поваленої Шейх Хасіни, яка будувала свою політику, спираючись на його політичну спадщину. Таким чином, назвавши її правління “тоталітарним”, новоспечений лідер другої в історії Бангладеш революції закликав почати демонтаж політики династії Рахман-Хасіна. Свою Нобелівську премію миру Мухаммад Юнус отримав за впровадження концепції мікрокредитування та мікрофінансування, що було покликане стимулювати дрібне підприємництво і допомагати вибиратися зі злиднів мільйонам людей у різних країнах світу.

Інструментом реалізації плану Юнуса мав стати заснований ним 1983 року Grameen Bank. Однак після висунення своєї ініціативи майбутній нобелівський лауреат вступив у конфлікт із Шейх Хасіною, яка звинуватила його у фінансовому обмані селян, що мали виплачувати відсоткові ставки в розмірі близько 20% річних за отриманими ними мікрокредитами. 2022 року Антикорупційна комісія Бангладеш почала розслідування щодо благодійних фондів пана Юнуса, після чого суд Дакки звинуватив його і ще 13 співробітників заснованої ним телекомунікаційної компанії Grameen Telecom у розкраданні коштів із трудового фонду. Він отримав півроку в’язниці, однак потім суд переглянув справу і виправдав його. Того ж дня він виїхав із країни в Париж.

І ось через два роки 84-річний Мухаммад Юнус повернувся в країну. До моменту повернення Юнуса ситуація в Бангладеш нормалізувалася. Погроми в Дацці припинилися, хоча багато шкіл і приватних підприємств залишилися закритими. Фабрики з пошиття одягу відновили роботу 7 серпня. Після зміни керівництва країни співробітники поліції знову вийшли на роботу, президент доручив їм вжити жорстких заходів для забезпечення порядку. 8 серпня уряд Юнуса було приведено до присяги. На церемонії він пообіцяв “підтримувати і захищати Конституцію країни і щиро виконувати свої обов’язки, а також закликав громадян припинити насильство.

“Жорстокий, автократичний режим пішов у минуле”, – сказав Юнус під час звернення до нації після вступу на посаду. “Зі сходом сонця демократія, справедливість, права людини і повна свобода безстрашного самовираження будуть доступні всім, незалежно від партійної приналежності. Це наша мета”. 

Перехідний уряд Юнуса являє собою широкий альянс різних соціальних акторів. Так, міністерство юстиції очолив відомий правознавець, викладач юридичного факультету Університету Дакки Азіф Назрул. Протягом багатьох місяців саме цей виш був центром молодіжного протестного руху і головною опорою організації “Студентський рух проти дискримінації”. Крім Азіфа Назрула, який очолив Мін’юст, до складу тимчасового уряду Бангладеш увійшли відразу два лідери нещодавніх студентських протестів – Нахід Іслам і Махмуд Саджиб Бхуйян. Перший керуватиме Міністерством телекомунікацій та інформаційних технологій, другий – Міністерством молоді та спорту. Загалом склад нового уряду, який формувався в умовах жорсткого цейтноту, має вельми строкатий вигляд – до перехідного кабінету ввійшли політики, громадські діячі, колишні урядовці, відставні військові, а також громадські активісти та лідери студентського руху.

Деякі призначення виглядали вельми несподіваними. Так, Міністерство промисловості очолив правозахисник Аділур Рахман Хан. Видавчиня, письменниця і правозахисниця Фаріда Ахтар, відома своєю боротьбою за права жінок у Бангладеш, отримала портфель міністра рибного господарства і тваринництва. Міністром місцевого самоврядування став колишній генпрокурор Хасан Арифф. Кар’єрний дипломат у ранзі посла Супрадіп Чакма займеться розвитком гірської дорожньої мережі в регіоні Чіттагонг.

Водночас виконувачем обов’язків глави МЗС став колишній міністр закордонних справ Бангладеш Тухід Хоссейн – кар’єрний дипломат, який багато років працював в Азії, Африці та Європі, а також автор книжки про взаємовідносини Бангладеш із Євросоюзом і відомий у країні оглядач із питань міжнародних відносин.

Найближчою ж людиною до виконувача обов’язків прем’єра Мухаммада Юнуса в перехідному уряді можна вважати міністра охорони здоров’я Нурджахан Бегум, яка свого часу стояла біля витоків створеного ним у середині 70-х років минулого століття банку мікрофінансування Grameen Bank. Нагадаємо, що Grameen Bank свого часу став інструментом реалізації схеми мікрофінансування соціально-економічного зростання “знизу”, за яку Мухаммад Юнус і отримав Нобелівську премію миру 2006 року. Після його виходу у відставку з посади керуючого директора банку 2011 року пані Бегум замінила його на цій посаді.

Директор Інституту Південної Азії у вашингтонському Центрі Вільсона Майкл Кугельман попередив, що відхід Хасіни “залишить величезний вакуум” і що країна опиниться на “незвіданій території”. Однак, схоже, що фігура Мухаммада Юнуса може допомогти заповнити цей вакуум і забезпечить країні мирний демократичний перехід і нові чесні вибори. У всякому разі, підстави для обережного оптимізму існують.

Старі та нові гравці

Щоб забезпечити перехід країни до демократії, Юнус повинен не тільки забезпечити політичну організацію студентського руху, а й наглядати за іншими центрами влади, що конкурують. 

На політичному полі Бангладеш довгий час було три ключові гравці. Це колишня правляча партія “Авамі Ліг” (“Народна ліга”), яка підтримувала експрем’єра Шейх Хасіну. Місцеві аналітики пророкують, що партія напевно розколеться. Багато хто з її високопоставлених членів нерозривно пов’язані з Хасіною і корупцією, і матимуть дуже обмежену політичну привабливість. Але в Народній лізі є і більш молода фракція, багато з яких жінки, які хотіли б піднятися вище кар’єрними сходами. 

Має намір повернутися до політичної діяльності і Хасіна. Щоправда, про це заявила не вона, а її син Саджиб Вазед Джой, який проживає у США. “Моя мати офіційно не подала у відставку. Вона планувала зробити заяву і подати у відставку. Але потім протестувальники кинулися до резиденції прем’єр-міністра. І часу не було. Моя мати навіть не зібрала речі. Згідно з Конституцією вона, як і раніше, є прем’єр-міністром Бангладеш”, – нагадав Саджиб Вазед в інтерв’ю агентству Reuters. За його словами, Шейх Хасіна має намір повернутися на батьківщину, коли буде оголошено дату позачергових виборів, під час яких очолювана нею партія “Авамі Ліг” (“Народна партія”) має намір перемогти і зберегти за собою більшість у парламенті. 

Звичайно, у повернення Шейх Хасіни у велику політику сьогодні віриться насилу, тим паче, що представники протестного руху, які увійшли до нового уряду, вже заявили про намір судити Шейх Хасіну, у якої в країні залишається чимало прихильників. “Ми хочемо заарештувати її. Чи буде це зроблено через звичайну судову систему, чи через спеціальний трибунал, ми обговорюємо, як це здійснити”, – повідомив учорашній лідер студентських протестів, а сьогодні виконувач обов’язків міністра пошти, телекомунікацій та інформаційних технологій Нахід Іслам.

Інша основна партія країни – відносно світська Націоналістична партія Бангладеш (BNP), вважатиме себе такою, що природно має право прийти до влади, після повалення Хасіни. Президент Бангладеш Мохаммед Шахабуддін 5 серпня ввечері наказав звільнити ув’язнених, які брали участь у протестах, а також колишню прем’єр-міністерку та ключову лідерку опозиції 78-річну Халеду Зію, яка невиліковно хвора та була поміщена до в’язниці за статтею хабарництво своєю головною суперницею Хасіною. Її син Тарік Рахман давно перебуває у вигнанні в Лондоні через звинувачення в корупції. 

BNP значною мірою втратила свій вплив у країні. Сім депутатських місць, які вона отримала на спірних парламентських виборах у січні 2024 року, не можна пояснити лише політичними репресіями. Невтішний результат BNP на торішніх виборах змусив багатьох спостерігачів у Бангладеш засумніватися в тому, чи зможе колишня керівна партія, яка виграла чотири загальнонаціональні та два президентські вибори з моменту свого створення 1978 року, але не перебувала при владі з 2006 року, коли-небудь відновити свої позиції великої партії. 

На це є низка причин. По-перше, партія перестала користуватися підтримкою населення. По-друге, BNP не змогла інтегруватися у впливові громадські рухи за останні кілька років. По-третє, у BNP немає чіткого порядку денного. В очах бангладешської громадськості Бангладешська національна партія хоче бути при владі, але не пропонує жодних пояснень стосовно того, що саме вона робитиме – або змінюватиме – після того, як сформує уряд. Ба більше, BNP, судячи з усього, не дотримується якоїсь певної ідеології, що робить її ще менш привабливою опозиційною силою. 

Хоча більшість політичних партій і груп Бангладеш в основному є клієнтелістськими, у них все ще є ядро ідеології. Навіть “Авамі Ліг” (АЛ) має націоналістичну ідеологію, нехай і податливу, зумовлену тією визначною роллю, яку вона відіграла у визвольній війні. З іншого боку, BNP не була заснована на спадщині, яку вона могла б перетворити на послідовну і привабливу ідеологію. Від самого початку це була суміш елементів: ліві, незадоволені націоналізмом АЛ, праві, спраглі ісламістського відродження, опортуністи і діячі істеблішменту пакистанської епохи, відсунуті на другий план новими правителями після здобуття Бангладеш незалежності. 

Найбільш організованою альтернативою двом старим партіям є різні ісламістські угруповання, зокрема заборонена партія “Джамаат-і-Ісламі”. Їх тримали подалі від влади протягом багатьох років, але існує значна ймовірність того, що очолювана ісламістами коаліція зможе перемогти на виборах, якщо вони відбудуться, навіть всупереч уподобанням армії.

Альтернативу старим партіям міг би скласти “Студентський рух проти дискримінації”, який був головною рушійною силою протестів. Можливо, що Мухаммад Юнусу вдасться трансформувати його в політичну партію, але поки що про це не йдеться. Хоча в цей час нові політичні сили можуть з’явитися, що називається, з повітря. Не можна списувати з рахунків і військових, які після стабілізації ситуації будуть зацікавлені у створенні власних кишенькових політичних проєктів для перемоги на виборах. Однак, судячи з усього, процес цей буде хаотичним і не таким уже й швидким.

Зовнішньополітична невизначеність

Зміна влади в одній з найбільших держав Південної Азії призвела до затяжного зіткнення інтересів Заходу і держав Глобального Півдня, підтриманих Росією. У кожного з геополітичних гравців свої резони і свій погляд на причини того, що сталося в Бангладеш.

Вважається, що сьогодні найбільший переможений – прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді, у якого давні і близькі особисті стосунки з Хасіною, зокрема спільні схильності до автократичної політики. Моді та індійські служби безпеки вже давно ставили на Хасіну, щоб зберегти стабільність у Бангладеш і запобігти впливу ісламістів, а також регіонального суперника Китаю.

Близькість відносин підкреслює той факт, що в червні цього року Бангладеш став першою країною, до якої прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді вирушив із візитом одразу після перемоги на загальних виборах. З відходом Хасіни Моді втратив свого найближчого союзника в Південній Азії, що природно підкреслює зниження індійського впливу серед її південноазіатських сусідів. В Індії побоюються зростання впливу на Бангладеш Китаю і ворожого Індії Пакистану. В індійських ЗМІ з’явилися публікації, в яких в організації заворушень підозрюють пакистанську розвідку. Вона нібито могла підтримувати молодіжне крило ісламістської партії “Джамаат-і ісламі Бангладеш”. Посилення орієнтації на Пекін погіршило б і так непросте стратегічне становище Делі в регіоні. Річ у тім, що зовсім нещодавно Індія зіткнулася зі схожою переорієнтацією на КНР свого союзника – Мальдівських островів із приходом там нового президента Мохамеда Муїззу. 

Варто зазначити, що ще за Хасіна зовнішня політика Бангладеш була загалом збалансованою. Якщо у XX столітті партія “Авамі Ліг” орієнтувалася тільки на Радянський Союз та Індію, то у ХХI до цього переліку додався і Китай. Буквально напередодні свого повалення в липні поточного року Шейх Хасіна побувала в Пекіні і зустрілася з головою КНР Сі Цзіньпіном. Китай і Бангладеш підвищили рівень двосторонніх відносин до всеосяжного стратегічного співробітництва і партнерства. Китайський лідер обіцяв поділитися досвідом партійного і державного управління, а також інтегрувати ланцюжки поставок і виробництва між двома країнами. Шейх Хасіна, зі свого боку, наголосила на важливій ролі торговельно-інфраструктурної ініціативи “Пояс і шлях” у стимулюванні регіональної економіки і висловила надію на зростання кількості її проєктів у Бангладеш. У 2022 році в Бангладеш працювало понад 500 китайських фірм. Вони будували дороги, електростанції, модернізували порти. Міненерго Бангладеш у березні 2024 року повідомляло про плани отримати 30 млрд. доларів із КНР на розвиток галузі.

Важливо зазначити, що Шейх Шахіна давно з неприхованою заздрістю поглядала в бік однопартійної китайської моделі управління, вважаючи її більш ефективною, ніж багатопартійна індійська. Та й до того ж товарообіг Бангладеш із Китаєм становить 27,8 млрд. доларів проти 13 млрд. з Індією. Тож у Пекіні з тривогою спостерігали за протестами в Бангладеш.

З приходом до влади Мухаммада Юнуса у Бангладеш з’явилися хороші шанси на відновлення відносин зі США. У Хасіни була довга історія особистої антипатії до Вашингтона. Минулого року вона відмовилася передавати острів Святого Мартіна в Бенгальській затоці під американську військову базу. Під час січневих виборів колишній посол США в Бангладеш Пітер Хаас виступив на захист демократичних цінностей і опозиційних партій. Тоді не тільки Хасіна, а й МЗС Росії звинуватили його в спробі реалізувати сценарій “кольорової революції”. Схожу заяву зробив у ті дні і перший заступник голови МЗС Індії Вінай Кватра. “Що стосується подій у Бангладеш, виборів у Бангладеш, то це їхня внутрішня справа. Визначати майбутнє своєї країни повинен народ Бангладеш”,- попередив він, висловивши повну підтримку уряду Шейх Хасіни.

Під час нинішніх протестів найгучніший голос на захист демократії лунав саме з Вашингтона, а обличчям нової Бангладеш став, як стверджують окремі ЗМІ, давній фаворит екс-президента США Білла Клінтона Муххамад Юнус. Тепер у Сполучених Штатів є всі можливості відновити свій вплив, який потенційно може бути присмачений наданням військової допомоги. До речі влада США палко підтримала заяву про формування тимчасового уряду Бангладеш і закликала всі сторони до стриманості. Про це заявив представник держдепу США Метью Міллер.

“Занадто багато життів було втрачено протягом останніх тижнів, і ми закликаємо до дотримання порядку та стриманості. Ми вітаємо заяву про формування тимчасового уряду і закликаємо проводити будь-яку подальшу передачу влади відповідно до законів Бангладеш”, – заявив Міллер під час брифінгу.

Ще одним дивно-зацікавленим, як не дивно, стала Австралія. В інтересах Австралії, безумовно, бачити політично стабільну і процвітаючу Бангладеш, бажано у вигляді світської і неприєднаної демократії. В умовах громадянської війни, що роздирає М’янму, існують серйозні побоювання з приводу стабільності та безпеки регіону Бенгальської затоки. Канбера сподівається, що новий уряд Бангладеш зможе подолати багато проблем, що стоять перед нею. Втім, і для самої Дакки громадянська війна в М’янмі є справжнім головним болем. 

У Бангладеш найбільше побоюються потенційного результату біженців-рохінджа, мусульманської меншини, що мешкає на території М’янми, які можуть приєднатися до ще 1,2 млн. рохінджа, які вже ховаються в країні. Особливо запеклі бої були в сусідньому штаті Ракхайн, де точаться бойові діями між урядовими силами М’янми та потужним збройним угрупуванням Араканської армії (АА). АА представляє буддійську більшість Ракхайна і бореться за автономію регіону. Громада рохінджа якраз опинилася в епіцентрі бойових зіткнень. Уряд Хасіни в основному уникав спроб вплинути на результат громадянського конфлікту в М’янмі. Однак, як зазначають місцеві експерти, є побоювання, що в армії Бангладеш може виникнути спокуса зіграти активнішу роль у штаті Ракхайн, особливо в спробі втримати тих, хто залишився з рохінджа, там, де вони є, і тримати їх подалі від Бангладеш. Такі зусилля можуть мати непередбачувані наслідки для Бангладеш. 

Прихід нового більш прозахідного уряду в Дацці може не тільки стати головним болем для Індії, а й вдарити по інтересах Росії. Це країна другий за значимістю партнер Росії в Південній Азії. 90% експорту в Росію – це одяг. Крім того, Росія з 2017 року веде в Бангладеш будівництво атомної електростанції “Руппур” – головний проект Росії в Бангладеш вартістю $12 млрд, на який, як повідомляли ЗМІ, кредит дала сама Москва. Проєкт перебуває на завершальній стадії, і запуск АЕС заплановано на вересень 2024 року. 

Незважаючи на заяви з Москви про те, що політичні перетурбації проєкту не загрожують, у РФ все ж побоюються, як на цей проєкт подивиться новий тимчасовий уряд. Там можуть заявити, що всі домовленості, укладені попередніми керівниками, залишаються в минулому, і цілком можуть зажадати змінити умови угод, які були надані. На час розглядів і торгів проєкт може бути призупинено і навіть заморожено. Хоча з Дакки, яка у вересні 2023 року приймала міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, поки що не надходили заяви про те, чи збирається вона переглядати співпрацю з Москвою.

Сьогодні тимчасовий уряд, принаймні в риториці, не поспішає визначатися зі своїми зовнішньополітичними пріоритетами. “Ми хочемо підтримувати хороші відносини з усіма. Нам потрібно підтримувати баланс у відносинах із великими країнами”, – заявив наприкінці минулого тижня в. о. глави МЗС Бангладеш Тухід Хоссейн, утримавшись від того, щоб назвати міжнародні пріоритети тимчасового уряду. За його словами, на цьому етапі головне завдання – відновлення законності та порядку, а вирішувати питання відносин із зовнішнім світом можна буде тільки після того, як завершиться транзит влади і ситуація в країні увійде в нормальне русло.