Чи готові Іран та Ізраїль до загострення конфлікту?

Після церемонії прощання з Ханією начальник Генштабу збройних сил Ірану Мохаммад-Багер Галібаф заявив, що “Вісь опору” вивчає різні варіанти “відплати за кров мученика”. І того ж дня, як повідомило агентство Reuters, високопоставлені іранські військові провели зустрічі зі своїми соратниками з інших країн. Там і обговорювали можливу відповідь Ізраїлю. 

До речі, ця тема породила дискусію в “Осі опору”. Багато політиків, що в Ірані, що в Лівані, вимагали негайної відплати. Водночас інші стверджували, що Ізраїль і США зараз перебувають у стані підвищеної бойової готовності, і краще почекати місяць-два, а то й більше, щоб удар став несподіваним. Серед останніх – і генсек “Хезболли” Хасан Насралла. Він пообіцяв “жорстку відповідь” Ізраїлю, але зазначив, що рух не поспішатиме: атака має застати ізраїльтян зненацька. При цьому лідер “Хезболли” анонсував потужну, але “продуману” відповідь, сигналізуючи, що “Вісь спротиву” має намір відповісти на напади в Бейруті й Тегерані, а не починати велику війну.

Перші прогнози дати удару відплати Тегерана вказували на 5 серпня. Однак цей прогноз виявився неспроможним. І це незважаючи на те, що буквально напередодні зазначеної дати видання Axios із посиланням на три джерела серед офіційних осіб США та Ізраїлю поширило нібито “достовірну” інформацію. Причому передбачали, що удар Тегерана буде проведено за тим самим сценарієм, що й попередній, квітневий, але він буде масштабнішим. 

Утім, прогнозів про нову дату атаки Ірану достатньо. У цьому сенсі в медійному просторі панує повний хаос. Так ізраїльська газета The Jerusalem Post (JP) новою датою удару відплати називають 12-13 серпня у священний день Тиша бе-Ав, який в Ізраїлі вважається національним днем жалоби єврейського народу. У цей день було зруйновано Перший і Другий Єрусалимські храми. І як зазначалося, відповідь буде комплексною, з території одразу кількох країн – Ємену, Сирії, Іраку та Ірану.

Саме такого сценарію, як написало з посиланням на джерела видання Axios, найбільше побоюються в Ізраїлі та США. Джо Байден обіцяв своєму близькосхідному союзнику підтримку в разі іранської атаки. Американські сили, як і раніше, перебувають у регіоні й розгортаються в бойові порядки. При цьому глава Білого дому наголосив на важливості деескалації, нехай і на сьогодні відбувається прямо протилежне. Можливо, вона і станеться, але після серйозного загострення.

Поки ж, без перебільшення, увага всього світу прикута до можливого протистояння Ізраїлю та Ірану, від дій, яких залежить наближення великої війни на Близькому Сході. Що може зробити Іран проти Ізраїлю – і чи бачать у цьому сенс у Тегерані? Чи переросте конфлікт Ізраїлю і ХАМАС у секторі Газа в повномасштабну війну за участю інших країн? І навіть якщо ні – які можуть бути наслідки. Хто стоїть за новою ескалацією близькосхідної напруженості і чи є шанс на врегулювання конфлікту? Спробуємо наскільки це можливо “розплутати” непростий клубок, попутно промоделювавши можливий перебіг подій.

Загадкове вбивство з непередбачуваними наслідками

Убивство глави політбюро ХАМАС Ісмаїла Ханії в Тегерані, куди він прибув на інавгурацію нового президента Масуда Пезешкіана, спричинило новий виток ірансько-ізраїльської ескалації і сплутало карти багатьом політичним гравцям, як усередині Ірану, так і за його межами.

Очевидно, що головними “потерпілими” від цього вбивства стала умовна партія миру і новообраний президент Ірану Масуд Пезешкіан.

З його обранням Іран, здавалося б, був готовий до пом’якшення своєї політики. Усе тепер у минулому – реформіст виявився скутий по руках і ногах і загнаний у кут. Яструби в Тегерані отримали несподіваний подарунок від ізраїльського прем’єра. Тепер усі розмови про діалог із Заходом можуть бути поховані під вагою одного аргументу: вести переговори із Заходом – безглуздо, обдурять, кинуть, встромили ніж у найнесподіваніший момент. Ми далекі від думки розглядати вбивство Ханії, як відповідь радикальних сил на програш на президентських виборах. Але факт залишається фактом, медовий місяць Пазешкіана закінчився, так, не встигнувши початися. І тепер він у смиренні змушений слухати погрози Хаменеї на адресу Ізраїлю і США.

Вбивство Ісмаїла Ханії справді викликає дуже багато запитань і продукує чимало версій у стилі “сці prodest”.

Варто зазначити, що Ізраїль на офіційному рівні не підтверджує свою причетність до вбивства Ісмаїла Ханії, хоча, як зазначає Washington Post, США вони повідомили про це одразу після його ліквідації. 1 серпня представник Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) Даніель Хагарі нагадав, що “у вівторок увечері в Лівані ліквідували прицільним авіаударом Фуада Шукра” – видного воєначальника близького до Ірану шиїтського угруповання “Хезболла”. 

“Хочу підкреслити: інших авіаударів не було. Жодних ізраїльських ракет або безпілотників над усім Близьким Сходом тієї ночі. Це все, що я можу сказати”, – додав він. Нагадаємо, що в заяві ХАМАС стверджувалося: Ісмаїл Ханія був убитий унаслідок ізраїльського авіаудару по Тегерану. Однак цілком імовірно, що правду говорили і пан Хагарі, і ті, хто вважає Ізраїль відповідальним за те, що сталося. Як повідомила газета The New York Times (NYT) із посиланням на джерела, насправді Ісмаїла Ханію було вбито внаслідок підриву вибухового пристрою, який агенти ізраїльської спецслужби “Моссад” заздалегідь пронесли до спальні резиденції хамасівця. Як таке могло статися в особливо охоронюваній резиденції Корпусу вартових ісламської революції. Як допустили ці самі вартові подібне? Ось це і залишається великою загадкою. Не хочеться вдаватися до конспірологічних версій, але вони прямо напрошуються. Режим аятол не дуже популярний в Ірані, а, за деякими даними, зовсім не популярний, аж до ненависті в деяких випадках. І знову хочеться задатися питанням – а чи не змова це? Багато збігів останнім часом. Спочатку на вертольоті розбивається президент країни, потім ось бомба в самому серці “осі опору”.

Утім, в Ірані абсолютно впевнені, що вбивство Ханії – це справа рук ізраїльтян. Тому необхідність показної рішучої акції Тегерана зумовлена ще однією новою обставиною – скандалом, що розгорається в іранських силових структурах, і вимагає терміново виправляти їхню репутацію. 

Як зазначає британська газета Telegraph, для іранських спецслужб демонстративне вбивство Ісмаїла Ханії в Тегерані, яке сталося наступного дня після інавгурації нового президента, стало “приниженням, що розкрило величезну прогалину в безпеці”. У рамках розслідування вбивства глави політбюро ХАМАС Ісмаїла Ханія заарештували високопоставлених розвідників, військових чиновників і співробітників гостьового будинку в Тегерані, де було скоєно злочин, Загалом затримано понад 20 осіб. Розслідування веде Корпус вартових ісламської революції (КВІР). Його співробітники шукають підозрюваних, які, як очікується, допоможуть вийти на людей, пов’язаних з убивством.

Тож повторимося і ще раз наголосимо на тому, що уражене самолюбство та “дзвінкий ляпас” КВІР є чи не головною причиною підготовки удару відплати з боку Ірану. Це як хороша міна при поганій грі.

Ще одна сторона, яка явно не бажала ескалації напруженості на Близькому Сході, – Сполучені Штати Америки, точніше адміністрація Джозефа Байдена і нова кандидатка в президенти Каміла Гарріс. Джо Байден прийшов до Білого дому 2021 року в надії відновити угоду з Іраном щодо його ядерної програми, заморозити кризу на Близькому Сході та зосередитися на двох головних супротивниках – Китаї та Росії. Однак сталося прямо протилежне: Хаменеї та покійний президент Ірану Раїсі заблокували конструктивний ядерний діалог. Потім звірства ХАМАС змусили Байдена особисто зайнятися Ізраїлем і Палестиною, надавши свободу дій прем’єр-міністру Беньяміну Нетаньяху. І як вважають багато оглядачів, у цьому була фатальна помилка Байдена. 

Сьогодні він намагається виправити ситуацію і наполегливо чіпляється за важкодосяжну мету – угоду про припинення вогню, що покладе кінець бойовим діям у секторі Газа, навіть попри те, що вбивства, в яких звинувачують Ізраїль, можливо, підірвали всі зусилля і наблизили Близький Схід до повномасштабної регіональної війни. Держсекретар Ентоні Блінкен неодноразово зазначав, що основна увага Вашингтона, як і раніше, зосереджена на дипломатії між Ізраїлем і воєнізованим угрупованням ХАМАС, причому Блінкен назвав її ключем до досягнення спокою на інших фронтах.

“Найкращий спосіб знизити температуру всюди, спрямувати нас на кращий шлях – це припинення вогню в Газі”, – заявив держсекретар США Ентоні Блінкен. “Я думаю, це матиме важливий вплив на інші регіони, де можна побачити конфлікт – чи то північ Ізраїлю і Ліван, чи то Іран, чи то Червоне море з хуситами”.

Акцент команди Байдена на переговорах про припинення вогню в секторі Газа підкреслює, наскільки США розраховують на ці переговори як на ключовий фактор запобігання масштабнішої регіональної війни. І вбивство Ханії вочевидь не наблизило сторони до миру і стало приводом для критики у Вашингтоні уряду Нетаньяху. Так голова Комітету зі збройних сил Сенату США Джек Рід (доктор Іллінойсу) поставив собі питання, чи не намагається Ізраїль, лідери якого, особливо прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу, навмисно підірвати переговори, з огляду на те, що Ханія був одним із переговірників. “Побоювання полягає в тому, що це викличе ескалацію, тому що в центрі Бейрута вони когось вивели з ладу, і в центрі Тегерана вони когось вивели з ладу”, – сказав Рід. “Питання в тому, який вплив це матиме на переговори. Я не думаю, що це допоможе, я думаю, що це відкине їх назад. Це може бути частиною логіки нападу на нього”. 

Існують, до речі, і діаметрально протилежні точки зору: убивство Ісмаїла Ханії, хоч би як це парадоксально звучало, може підштовхнути мирні переговори між Ізраїлем і ХАМАС. Так вважають поінформовані джерела порталу Axios, пояснюючи: загиблий лідер палестинського угруповання дотримувався більш жорсткої позиції щодо угоди, ніж, наприклад, Ях’я Сінвар, якого вже обрано новим головою політбюро ХАМАС. Важко повірити, що Сінвар, якого в Ізраїлі вважають натхненником нападу на Ізраїль 7 жовтня, буде більш поступливим на переговорах з Ізраїлем. 

Так видання The Guardian, вважає, що саме Ханія був більш поміркованим, керуючи делегаціями ХАМАСу на переговорах за посередництва Єгипту, Катару та США, спрямованих на припинення вогню та угоду про звільнення заручників та ув’язнених. Він жив у Катарі, мав пристойні статки, а не переховувався в тунелях Гази, як робить це Сінвар. Колишній глава розвідувальної служби угруповання Сінвар провів 23 роки в ізраїльських в’язницях, відбувши чотири довічні ув’язнення за замах на вбивство і диверсію. Колишній слідчий назвав його “на 1000% відданим і на 1000% жорстоким, дуже, дуже жорсткою людиною. У відповідь на призначення Сінвара офіційний представник ізраїльської армії контр-адмірал Даніель Хагарі заявив саудівському телеканалу “Аль-Арабія”: “Для Ях’ї Сінвара є тільки одне місце, і воно поруч із Мохаммедом Дейфом та іншими терористами 7 жовтня. Це єдине місце, яке ми готуємо і плануємо для нього”.

Виступаючи перед телеканалом “Аль-Джазіра” після цього оголошення, представник ХАМАСу Усама Хамдан заявив, що Сінвар продовжить переговори про припинення вогню. “Проблема переговорів не в змінах у ХАМАСі”, – сказав він, звинувативши Ізраїль у нездатності укласти угоду. Держсекретар США Ентоні Блінкен 6 серпня заявив журналістам, що Ях’я Сінвар, новий глава політичного бюро ХАМАСу, має допомогти домогтися припинення вогню, оскільки він “був і залишається головною особою, яка ухвалює рішення”. А ось Нетаньяху запевняє всіх, що вбивство в Тегерані тимчасово затримає переговори, але зрештою призведе до швидшого припинення вогню, чинячи тиск на ХАМАС. 

Нетаньяху очолює коаліцію з вкрай правих націоналістичних партій. У грудні 2022-го в країні сформувався найбільш правий уряд за всю історію. І ось ці вкрай праві голоси закликають Нетаньяху до більш рішучих дій: відкрити другий фронт, почати війну з “Хезболлою” в Лівані. Саме ці люди лаяли Нетаньягу за стриману відповідь на атаку 14 квітня. І завдяки успішним точковим ліквідаціям Нетаньягу в очах своєї правої коаліції може виглядати як політик, який досягає результатів.

З іншого боку, в Ізраїлі є величезний запит на мир і будь-яку угоду з ХАМАС – аби врятувати заручників. Це інша чаша терезів. І Нетаньяху доводиться вибирати.

Крім того, у США пояснюють, що в Нетаньягу є й особисті причини затягувати бойові дії. Ізраїльський лідер перебуває під тиском вкрай правих діячів, які мають вирішальне значення для збереження його правлячої коаліції, щоб вони не поступалися жодним дюймом ХАМАСу і були зухвалішими щодо ісламістського режиму в Тегерані. Багато американських чиновників також підозрюють, що Нетаньягу, якому висунуто звинувачення в корупції, вважає, що продовження боротьби – найкращий спосіб для нього залишитися при владі й уникнути в’язниці. І в цьому в них великі розбіжності з Джо Байденом, який хоче докласти максимум зусиль для запобігання гарячій відкритій фазі війни та покинути Білий дім миротворцем. 

Ба більше, він усе ще сподівається підписати обмінну угоду між Ізраїлем і ХАМАС і тим самим закінчити війну в Газі. Хоча сьогодні такі плани виглядають абсолютною фантазією. Але, як стверджують джерела, у своїй останній розмові з Біньяміном Нетаньягу Байден заявив, що він востаннє захищає Ізраїль перед обличчям іранської загрози. А якщо Бібі продовжить у своєму дусі, то нехай нарікає на себе. Ще б хто-небудь сказав подібні слова аятоллі Хаменеї. Дивись, і шансів на деескалацію з’явилося б більше.

Наростаюче протистояння

Ізраїль із тривогою готується до удару відплати з боку Тегерана. Муніципалітет Єрусалима рекомендував жителям міста “очистити і підготувати свої бомбосховища”, попереджаючи, що люди повинні бути в змозі дістатися до сховищ за 90 секунд. Паніку підігрівають і відключення сигналів GPS у Тель-Авіві 5 серпня – востаннє такі збої були перед квітневою атакою Ірану.

Нагадаємо, що остання масштабна атака Ірану на Ізраїль сталася в ніч на 14 квітня 2024 року. У тій іранській атаці, за різними даними, було задіяно кілька сотень ракет і безпілотних літальних апаратів, включно з дрона-камікадзе Shahed, гіперзвуковими ракетами “Фаттах” і “Фаттах-2”. Тоді Іран запустив загалом понад триста боєприпасів і БПЛА. Під час атаки ВПС США, що базувалися в Йорданії та Саудівській Аравії, разом із винищувачами Франції, Британії та Йорданії перехопили понад 80 іранських БПЛА. Однак тоді Іран заздалегідь повідомив про обстріл, давши Пентагону час перекинути додаткові кораблі та літаки в регіон, а американському командуванню – домовитися про доступ літаків США в повітряний простір інших країн.

Ефективність тієї атаки сторони оцінили по-різному. Ізраїль заявив, що лише “кілька ракет” не були збиті й долетіли до території країни, завдавши “незначної шкоди”. Зі свого боку, іранський телеканал Press TV повідомив, що всі гіперзвукові ракети досягли своїх цілей. Тепер же вбивство глави політбюро ХАМАС Ісмаїла Ханії в Тегерані знову повертає до життя можливість атаки по території Ізраїлю. 

Підготовка до неї в Ізраїлі йде повним ходом. Під час візиту в підземний командний центр ВПС Ізраїлю в Тель-Авіві глава Міноборони Йоав Галант попередив: військові мають “бути готовими до всіх можливих сценаріїв” протидії Ірану і його союзникам, “включно зі швидким переходом до наступу”. Міністр не уточнив напряму головного удару, але висока ймовірність, що йдеться про північний напрямок. Ще в середині червня Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) прозвітувала про розробку оперативних планів щодо вторгнення до Лівану, де базується проіранське угруповання “Хезболла”.

Вивчає Ізраїль й інші варіанти дій – зокрема превентивний удар по Ірану. Про цей варіант згадувалося на засіданні Радбезу, де було присутнє вище військове і політичне керівництво країни. За даними ізраїльського порталу Ynet, деякі учасники зустрічі стверджували, що превентивний удар міг би зірвати плани Тегерана. Представники служб безпеки Ізраїлю, втім, уточнили: такий крок може бути санкціонований тільки в разі, якщо розвідка підтвердить, що Іран планує масований удар.

Ще один сценарій, який припускають в Ізраїлі, – що Іран і близькі йому регіональні угруповання спробують “підірвати” обстановку, проникнувши на Західний берег річки Йордан. Як передає Ізраїльське армійське радіо, військові посилили присутність у поселенні Тулькарм на кордоні Західного берега та Ізраїлю. Повідомлялося, що ізраїльські служби безпеки отримали попередження: диверсанти Ірану і ХАМАС спробують проникнути на Західний берег і далі в Ізраїль, щоб влаштувати теракти.

На тлі посилення ескалації Пентагон направив на Близький Схід авіаносну ударну групу, ескадрилью винищувачів і додаткові військові кораблі. Це стало найбільшим переміщенням американських військ у регіон із жовтня, коли почалася війна в Газі, – тоді США направили туди дві авіаносні ударні групи. Того ж дня Велика Британія перекинула військових на Кіпр, щоб підготуватися до можливої евакуації британських підданих із Лівану. Крім того, Лондон привів у стан підвищеної боєготовності Королівські ВПС на кіпрській авіабазі Акротірі.

Про серйозність ситуації свідчить і візит до Ізраїлю глави Центрального командування збройних сил США Майкла Курилли, який має скоординувати ізраїльсько-американську відповідь Ірану. Він зустрівся з начальником генштабу Армії оборони Ізраїлю Герці Халеві. “Командувачі провели спільну оцінку ситуації у сфері безпеки та стратегічних проблем. ЦАХАЛ продовжить поглиблювати відносини зі ЗС США, виходячи з прагнення посилювати стабільність у регіоні та координувати дії між збройними силами двох країн”, – ідеться в повідомленні на сторінці ізраїльської армії в соцмережі Х. 

Крім того, ізраїльський міністр оборони Йоав Галант зустрівся зі своїм британським колегою Джоном Гілі. Як заявили в Міноборони Ізраїлю, глава відомства “наголосив на важливості створення коаліції для захисту від Ірану та його проксі-сил. Саме про таку коаліцію 24 липня під час виступу в Конгресі США говорив прем’єр Нетаньяху, закликаючи Вашингтон створити близькосхідний аналог НАТО. Ізраїльський політик запропонував долучити до цієї структури країни регіону, що мають дипломатичні відносини з Ізраїлем (ОАЕ, Бахрейн, Єгипет, Йорданію, Судан і Марокко). 

Однак окрім надання військової допомоги Вашингтон намагається достукатися і до Ірану, і застерегти прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху від зайвої агресивності. США великий конфлікт на Близькому Сході, особливо в цьому районі, зараз не потрібен: на носі президентські вибори. Вельми показовою була реакція президента США Джо Байдена. Попри всю складність ситуації, відповідаючи на запитання журналіста, чи відмовиться Тегеран мститися за вбивство лідера “Хамаса” Ісмаїла Ханії, президент США Джо Байден закликав не квапити події. “Я сподіваюся на це. Я не знаю”, – заявив пан Байден. Перед цим він провів телефонну розмову з ізраїльським прем’єром Біньяміном Нетаньягу і застеріг його від нових силових акцій, не погоджених із Вашингтоном. За інформацією американських ЗМІ, пообіцявши допомогу у відбитті іранської атаки, Джо Байден водночас закликав ізраїльського прем’єра надалі зосередитися не на нових ударах по Ірану та контрольованих ним угрупованнях на Близькому Сході, а на мирних переговорах.

“Бити чи не бити”

Сьогодні в це важко повірити, але Ізраїль та Іран не завжди були ворогами. Іран визнав незалежність Ізраїлю ще 1950 року – одним із перших у мусульманському світі. За шаха Мохаммеда Резе Пехлеві Іран та Ізраїль були союзниками на Близькому Сході, розвивали ділову та військову співпрацю. Так, Іран був основним постачальником нафти в Ізраїль, а Ізраїль навчав іранську армію і продавав Ірану зброю. Нафтопроводом Ейлат – Ашкелон досі володіє спільна ірано-ізраїльська компанія (щоправда, Іран не отримує свою частку прибутку – ці гроші Ізраїль заморожує на спеціальному рахунку, щоб передати їх Тегерану після зміни режиму і нормалізації відносин). 

До Ісламської революції в Ірані була велика єврейська громада, між іранськими шиїтами і євреями не було ворожнечі, їхні стосунки були цілком добросусідськими. Усе змінив прихід до влади аятол у 1979 році. Ісламські фундаменталісти оголосили головним джерелом усіх бід Ірану та “Великим Сатаною” США. А Ізраїль як союзник американців і представник західного світу на Близькому Сході отримав клеймо “Малого Сатани”. У червні 2017 року в День Єрусалима на Палестинській площі в центрі Тегерана встановили електронний годинник зі зворотним відліком часу існування Ізраїлю. А знищення “сіоністського утворення” – офіційна мета іранської влади, якій в Ірані навіть присвячений спеціальний закон. 

Тобто фактично Іран перебуває у стані війни з Ізраїлем з часів Ісламської революції 1979 року. Однак ця війна ведеться не напряму, а гібридними методами: за допомогою терактів, нападів на євреїв і єврейські громадські центри та синагоги в різних країнах світу, обстрілів ізраїльських територій з Лівану, Іраку, Сирії та сектору Гази, а також кібератак на урядові сайти, інформаційні системи медичних установ, університетів, страхових компаній та інших бізнесів. І звісно, іранська влада вдається до масштабної антиізраїльської пропаганди по всьому світу. А з весни 2024 року вперше атакувала Ізраїль зі своєї території. Сьогодні ризик повторення подій п’ятимісячної давності зростає з кожним днем.

Інтерес Ірану в нанесенні удару по Ізраїлю полягає не тільки в демонстрації сили, а й у заподіянні значного болю і шкоди ізраїльтянам. Однак Іран стикається з серйозною проблемою: хоча вони можуть завдати шкоди першим ударом, у них немає військових засобів і можливостей захистити себе від ударів у відповідь з боку Ізраїлю, Сполучених Штатів або комбінації обох і їхніх союзників. Тому найкращим сценарієм для Ірану – це удар, який створює ланцюгову реакцію і не дозволяє організувати Ізраїлю негайну або ефективну контратаку. Інша річ, чи готовий до цього Іран?

На перший погляд, колективна відплата одразу по всіх фронтах видається одним із найімовірніших сценарієм. Лідер “Хезболли” Хасан Насралла заявив, що конфлікт з Ізраїлем “вступив у нову фазу на всіх фронтах”. “Ми стоїмо перед великим боєм, це питання переросло в щось більше, ніж просто фронт підтримки”, – підкреслив генсек, натякаючи на можливу регіональну війну за участю всіх сил “Осі опору”. 

У самому Тегерані жорстка риторика на адресу Ізраїлю звучить щодня з моменту загибелі лідера палестинського руху ХАМАС Ісмаїла Ханії. В іранському Меджлісі депутат Мохаммад Касим Османі пригрозив ліквідацією прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу як кровної помсти за вбивство голови політбюро палестинського руху “Хамас” Ісмаїла Ханії в Тегерані. “Сподіваюся, що буде проведена ще одна операція “Правдива обіцянка” як кровна помста за Ісмаїла Ханію. Ми не згодні на менше, ніж смерть Нетаньяху”, – цитує виступ пана Османі в парламенті іранські медіа. Операція “Правдива обіцянка”, про яку сказав Мохаммад Касим Османі, проводилася в ніч на 14 квітня у відповідь на удар по іранському консульству в Сирії. Однак Іран навряд чи проводитиме точкову операцію з усунення високопоставлених ізраїльтян, оскільки у країни просто немає таких можливостей. Якби були, вони б уже цим скористалися.

5 серпня в Тегеран прилетів секретар Радбезу Росії Сергій Шойгу, який зустрівся з новим президентом Ірану Масудом Пезешкіаном, а також главою Генштабу збройних сил Мохаммадом Багері. Крім офіційної версії візиту Шойгу, пов’язаної з подальшим розвитком і поглибленням ірано-російських відносин в експертному середовищі, обговорюються й інші мотиви. По-перше, військова допомога Ірану в разі повномасштабної війни. У ЗМІ вже з’явилася інформація про те, що Росія може поставити Тегерану балістичні ракетні комплекси “Іскандер” і системи РЕБ “Мурманськ”. Друга версія – посередництво Росії між Іраном та Ізраїлем для запобігання великій війні та промацування ситуації в регіоні.

За повідомленням Reuters, джерело на умовах анонімності повідомило, що президент Росії Володимир Путін закликав верховного лідера Ірану Алі Хаменеї стримано відповісти на вбивство голови політбюро ХАМАС Ісмаїла Ханії. “Візит Шойгу був одним із кількох шляхів, які Москва використала, щоб донести до Ірану необхідність стриманості, водночас засудивши вбивство Ханії як “дуже небезпечне вбивство”, у спробі запобігти війні на Близькому Сході”, – йдеться в матеріалі Reuters.

Звісно, інформацію Reuters можна розглядати під різними кутами. З одного боку Росія начебто погодилася з іранським ударом відплати, але з іншого просить уникати серйозної ескалації. Якщо удар виявиться обмеженим і не завдасть великої шкоди, то Росія зможе записати собі це в актив, показавши, що вона ефективний посередник, втерши при цьому носа США, які теж, незважаючи на підтримку Ізраїлю, шукають можливості запобігання великої війни.

Утім, за тиждень з моменту вбивства глави політбюро ХАМАС тон заяв з боку керівництва Ісламської Республіки дійсно пом’якшився. “Наша релігія не дозволяє нападати на цивільних осіб, тому Іран націлений тільки на військові центри. Якби в Ірану були розв’язані руки для ударів по цивільних об’єктах, цей зловісний режим упав би за кілька днів”, – заявив член Ради експертів Ірану аятола Сейєд Хасан Амолі, ніби підкреслюючи небажання втягуватися в повномасштабну війну. Йому вторить і офіційний представник МЗС Ірану Насер Канаані, підкреслюючи, що Ісламська Республіка “не шукає ескалації напруженості в регіоні”. “Якщо Іран і говорить про право покарати агресора, то це буде та дія, яка лише допоможе зміцнити безпеку”, – пояснює іранський дипломат.

7 серпня президент Ірану Масуд Пезешкіан у телефонній розмові з французьким колегою Емманюелем Макроном і зовсім заявив, що основні принципи зовнішньої політики Ірану – “відмова від війни і прагнення встановити мир у всьому світі”. “Але відповідно до міжнародного права, Іран ніколи не промовчить перед обличчям порушення його інтересів і безпеки”, – підкреслив іранський президент.

Ці та інші непрямі ознаки свідчать про те, що акція відплати Ірану – це, насамперед, спроба зберегти обличчя після принизливого ляпаса, який Іран отримав у зв’язку з убивством Ісмаїла Ханії. І через це Іран не збирається вплутуватися в широкомасштабну війну на Близькому Сході. До того ж убитий лідер ХАМАС був не найголовнішим активом серед усіх іранських проксі. Військове крило ХАМАС воювало проти іранського Корпусу вартових ісламської революції під час громадянської війни в Сирії. У 2011 році Ісмаїл Ханія відкрито підтримав сирійську опозицію в її боротьбі з урядовою армією Башара Асада, тоді як Іран виступив на підтримку чинної влади Сирії. Правда і в тому, що Іран не вперше стикається з убивствами у власній країні. Досить згадати випадок із фізичною ліквідацією ізраїльськими спецслужбами вченого ядерника Мохсена Фахрізаде, який не переріс у повномасштабну війну. 

До того ж дуже серйозним фактором стримування для Ірану залишаються і США, які попередили Тегеран, що атака на Ізраїль не обійдеться без серйозних наслідків. Як зазначає Wachington Post, зупиняє Іран два фактори. Перший – перекидання в регіон американських військових кораблів і винищувачів. Другий – дані американської розвідки, яка довела, що лідера ХАМАС Ісмаїла Ханію не було вбито ізраїльською ракетою, як спочатку стверджували іранські військові.

Сьогодні ж, очевидно, перед Іраном стоїть непроста дилема: бити чи не бити? І якщо бити, то, як завдати по Ізраїлю істотного удару, не спровокувавши війну, яка може охопити весь Близький Схід. І судячи з усього, саме цей виклик є головною причиною, що відтерміновує удар відплати, який вважали неминучим ще кілька днів тому.

Однак переконати Іран відмовитися від масштабної відплати – це тільки півсправи. Є ще й ліванська “Хезболла”, на яку переконання з боку Білого дому і Пентагону навряд чи подіють. Угруповання, як і раніше, налаштоване на серйозний удар у помсту за вбивство військового командира Фуада Шукра.

“Хезболла” розминається, інші готуються

Іран припинив воювати на своїй території і силами своєї армії після ірано-іракської війни (1980-1988). Через страх перед американською агресією іранці вирішили створити на Близькому Сході силу стримування, яка могла б протистояти союзникам США в регіоні – передусім Ізраїлю та Саудівській Аравії. Тоді народилася нова військова доктрина, що базується на протидії загрозам і просуванні своїх інтересів на Близькому Сході за допомогою проксі-угруповань 

Для цього у складі КВІР працює спеціальний підрозділ “Аль-Кудс” (у перекладі з фарсі – “Єрусалим”). Через нього Іран контролює мережу приблизно з 50 шиїтських угруповань в Іраку і Сирії “Хашд-аш-Шаабі”, хуситських угруповань “Ансар Алла” в Ємені, “Хезболла” в Лівані, а також ХАМАС та “Ісламського джихаду” в секторі Газа і на Західному березі річки Йордан. Власне ці проксі й увійшли до так званої “Вісі опору”, яку Тегеран підтримує грошима, зброєю та навчанням. 

Як повідомляє телекомпанія CNN з посиланням на два джерела, знайомі з розвідданими, “Хезболла” сьогодні рухається швидше за Іран у підготовці атаки на Ізраїль. За даними ізраїльської розвідки, “Хезболла” налічує 45 000 навчених бійців, а їхні арсенали містять більше ніж 70 000 ракет і снарядів, включно з високоточними і великої дальності.

З початку війни з ХАМАС Ізраїль і “Хезболла” вже обмінювалися вогнем уздовж лівано-ізраїльського кордону. Останніми тижнями конфлікт дедалі більше набуває ескалаційного характеру. У відповідь на постійне усунення багатьох своїх старших командирів цільовими ізраїльськими ударами “Хізболла” почала наносити ракетні та безпілотні удари по північному Ізраїлю, переважно націлюючись на те, що вони описують як ізраїльські військові об’єкти, включно з ключовими розвідувальними системами і розвідувальними центрами. Що ще гірше, “Хезболла” опублікувала в червні і липні серію кадрів із БПЛА, які показали докладні повітряні види ізраїльських військових і цивільних цілей, зокрема баз, інфраструктури та прикордонних районів на півночі Ізраїлю. Лише через кілька годин після публікації перших кадрів ізраїльські військові схвалили плани повномасштабного наступу на Ліван. 

Після ліквідації Ізраїлем Фуада Шукра “Хезболла” почала розглядати ліванське питання окремо від питання із сьогоденням і майбутнім Гази і ХАМАС. До цього рух наголошував, що припинить атаки на Ізраїль, щойно припиняться бої в палестинському анклаві, але тепер ситуація змінилася: “Хезболла” в будь-якому разі має намір помститися за вбивство свого військового командира. Тому Іран побоюється надати “Хезболлі” повну свободу дій, аргументовано вважаючи, що це може призвести до повномасштабної війни на Близькому Сході. 

Проте, поки всі застигли в очікуванні удару відплати з боку Ірану, “Хезболла” почала з “розминки”. 6 серпня вона завдала масованих ударів по півночі Ізраїлю. Сирени тривоги спрацювали у 20 населених пунктах, включно з Хайфою та Акко. Зокрема, атаки дронів-камікадзе зазнало місто Нагарія в Західній Галілеї – там постраждали семеро людей. Ліванське угруповання заявило, що цілями атак були військові об’єкти, зокрема база батальйону “Егоз” у Нагарії, а також казарми мотопіхотної бригади “Голані”. 

Ізраїль у відповідь атакував південь Лівану – унаслідок цього, як повідомлялося, загинуло четверо людей. В Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) уточнили, що всі загиблі – члени “Хезболли”. Крім того, як попереджувальний жест ізраїльські винищувачі пролетіли над столицею Лівану Бейрутом. Причому літаки показово летіли на низькій висоті і з максимальною швидкістю. Агентство AFP із посиланням на місцевих жителів передало, що винищувачі перевищили швидкість звуку, спричинивши два потужні звукові удари в небі над Бейрутом. І все це за лічені хвилини до початку виступу глави “Хезболли” Хасана Насралли. 

Прольоти ізраїльської авіації не могли залишитися поза увагою генсека угруповання – він назвав їх провокацією. Крім того, Хасан Насралла заявив: “Удари по Ізраїлю готуються з Ірану, Ємену та Лівану. Наша спільна відповідь буде сильною, чутливою та ефективною”. Як повідомив американському телеканалу CBS співробітник постпредства Ірану при ООН, “Хезболла” може почати завдавати ударів углиб території Ізраїлю, обираючи не тільки військові цілі. З огляду на це, посольство США в Бейруті закликало американських громадян терміново покинути країну будь-яким доступним способом. Своєю чергою, за повідомленням саудівського телеканала “Аль-Хадат”, “Хезболла” теж почала евакуацію свого штабу і військового обладнання з району Дахія на півдні Бейрута, який вважається його оплотом. Члени руху закликали мешканців будинків, де живуть високопоставлені представники “Хезболли”, перебиратися в безпечніші місця.

Треба сказати, що між “Хезболлою” та Ізраїлем діяло неписане правило, згідно з яким вони не виходили за певні рамки під час проведення військових операцій. Це означало, що вони обмежували свої дії прикордонними районами і територіями не в глибині країни, роблячи кроки головним чином проти військових цілей. Тепер же, схоже, червоні лінії пройдені обома сторонами.

Треба сказати, що активізувалася не тільки “Хезболла”. Іракське шиїтське ополчення “Катаїб Хезболла” 5 серпня запустило по американській базі Айн-ель-Асад на заході Іраку дві ракети типу “Катюша”, пише агентство Reuters. Унаслідок нападу щонайменше п’ять американських військовослужбовців дістали поранення. У угруповань “Ісламського опору Іраку” є свої причини для помсти американцям: 30 липня військові США завдали удару по іракському Мусаїбу, внаслідок чого загинули чотири бійці “Катаїб Хезболли”. Крім того, як пише The Washington Post, загинув головний розробник дронів єменських хуситів Абдулла Мастур аш-Шабаль.

Хотіли б активніше взяти участь у бойових діях і єменські повстанці-хусити. Від початку війни Ізраїлю і ХАМАС хусити, крім атак на комерційні судна в Червоному морі, запускали балістичні ракети і безпілотники по Ізраїлю. 19 липня БПЛА хуситів врізався в будівлю в центрі Тель-Авіва, убивши людину і поранивши кілька людей. Ізраїль завдав авіаударів у відповідь по порту Ходейда в Червоному морі.

Єдиним союзником Ірану на Близькому Сході є Сирія. Однак уряд президента Башара Асада навряд чи зможе надати допомогу Ірану, як, утім, і Росія, Китай, який закуповує іранську нафту.

А ось інша країна явно не союзник, а скоріше конкурент Ірану за лідерство в Близькосхідному регіоні Туреччина продемонструвала Ізраїлю свою жорстку позицію. Треба сказати, що від самого початку ескалації в Газі Ердоган гостро критикував Армію оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ). І президент, і всі члени кабінету міністрів, а також депутати Великих національних зборів Туреччини називають війну Ізраїлю не інакше як “геноцидом”, а ізраїльського прем’єра Біньяміна Нетаньяху Ердоган поставив на одну дошку з Гітлером. 

У Туреччині з подачі влади постійно відбувалися антиізраїльські демонстрації. Дійшло до того, що з турецької футбольної ліги вигнали двох ізраїльських гравців. На міжнародних майданчиках Анкара зусиллями своїх юристів домагається притягнення уряду Нетаньяху до кримінальної відповідальності, і частково це завдання вдалося, коли в травні прокурор Міжнародного кримінального суду зажадав видати ордер на його арешт. 

І ось конфлікт Туреччини та Ізраїлю вийшов на новий рівень. Цього разу турецький президент Реджеп Таїп Ердоган замахнувся на найвищий рівень можливої ескалації – війну. “Туреччина може увійти в Ізраїль, “так само як у Лівію і Карабах”, – попередив президент Ердоган. Це вилилося в гостру словесну сварку. На думку більшості експертів, за грізною риторикою Ердогана жодних конкретних дій не буде, і воно більшою мірою розраховане на внутрішню аудиторію. Не секрет, що опозиція часто дорікає Ердогану за його пасивність на близькосхідному напрямку. Що ж може насправді здійснити Туреччина, щоб зберегти обличчя і не виглядати дурною? Природно, що це надання військово-технічної та матеріальної допомоги противникам Ізраїлю. Що ще? Український експерт з питань Близького Сходу Ігор Семиволос вважає, що Туреччина може почати військово-морські навчання в акваторії східного Середземномор’я, закривши його частину для навчальних пусків ракет. Цього цілком достатньо, щоб викликати в ізраїльських керівників гострий напад політичної мігрені. 

Загалом, кожна зі сторін намагається знайти свій шлях до вирішення цього конфлікту. Іран шукає якесь проміжне рішення, яке б дало змогу зберегти обличчя і не розв’язати конфлікт. Ізраїль будь-якими способами хоче отримати стратегічну перевагу, яка назавжди закриє питання Палестини. А цього можна досягти тільки в ситуації хаосу, але за підтримки США. Хоча може статися такий ланцюжок подій, якого не бачать, та й не бажають бачити ні в Тегерані, ні в Єрусалимі. І саме це спровокує велику регіональну війну. У будь-якому разі фраза, що війну легко починати, але дуже важко закінчити, сьогодні як ніколи актуальна.