Іранська розконсервація

Особливості управління

Позачергові вибори президента Ірану було призначено після загибелі попереднього глави держави Ібрагіма Раїсі внаслідок аварії гелікоптера.

Іран – Ісламська республіка і є однією з небагатьох існуючих у світі теократій. Основна влада в країні належить духовному лідеру, який виконує свої обов’язки довічно. Вищий керівник Ірану також обіймає посаду верховного головнокомандувача. Стати ним може тільки факіх (богослов-законовед). Наразі вищим керівником Ірану є верховний аятола Сейєд Алі Хосейні Хаменеї. Він обіймає цю посаду з 1989 року. Цікаво, що в 1981-1989 роках Алі Хаменеї обіймав посаду президента Ірану. Верховний лідер призначає керівників силових відомств, державних телевізійних каналів і радіостанцій, 6 із 12 членів Ради вартових Конституції. 

Президент – друга особа в країні, яка виконує повноваження глави уряду, посаду якого було скасовано 1989 року. Кандидатів на цю посаду затверджує Рада вартових. Після цього президента обирають всенародним голосуванням на чотирирічний термін. Обійматися на цій посаді можна не більше двох разів поспіль.

Президент призначає кабінет міністрів і керує його роботою. Склад кабінету міністрів, а також віцепрезидентів затверджує іранський парламент – Меджліс. Уряд Ірану є вищим виконавчим і розпорядчим органом. Наразі він складається з 21 міністра, 10 віцепрезидентів. Президент не має контролю над збройними силами країни. Хоч він і призначає міністра оборони республіки, але зробити це можна лише за узгодженням із вищим керівником держави. Верховний керівник має право змістити президента із займаної посади, якщо дві третини депутатів Меджлісу проголосують за імпічмент.

Важливу роль у владній ієрархії Ірану займає Рада вартових Конституції. Цей орган складається з 12 осіб. 6 із них – представники ісламського духовенства, яких призначає вищий керівник. Друга половина органу складається з юристів. Їх призначає глава судової системи. Рада вартових може вносити поправки до конституції республіки. Вона також затверджує кандидатів на вищі державні посади. Крім того, орган спостерігає за діяльністю Меджлісу і може накласти вето на будь-який законопроєкт і повернути його на доопрацювання в парламент. 

Наразі Раду вартових очолює аятола Ахмад Джаннаті. Він обіймає цю посаду з 1988 року. Як ми вже зазначали, Рада вартових ухвалює рішення про допуск кандидатів на вибори. На останніх виборах, 2021 року, орган допустив 7 осіб із 592, які подали заявки. Відмову отримав і колишній президент країни Махмуд Ахмадінежад. Після схвалення кандидатів Радою вартових друга людина держави обирається всенародним голосуванням на чотири роки. 2021 року явка на виборах становила 48,8%. Тога переміг Ебрахім Раїсі, набравши приблизно 62,2% голосів. Друге місце посів Мохсен Резаї. Йому віддали свої переваги 11,7% тих, хто прийшов на вибори.

Троє проти одного

Після загибелі президента Раїсі Виборчий комітет Ірану затвердив список із шести кандидатів для участі в дострокових президентських виборах 28 червня. У списку претендентів на участь у дострокових виборах спочатку було 80 осіб, зокрема чотири жінки. Тим часом у підсумку влада Ірану вирішила не ризикувати і внесла до фінального списку максимально перевірених кандидатів. До списку увійшли спікер парламенту Мохаммад-Багер Галібаф, колишній головний ядерний парламентер від Ірану (а нині представник духовного лідера в Радбезі країни) Саїд Джалілі, віцепрезидент Газізаде Хашемі, мер Тегерана Аліреза Закані, колишній голова МВС Мостафа Пурмохаммаді і депутат-реформатор Масуд Пезешкіан. Серед шести схвалених кандидатів четверо – Джалілі, Закані, Хашемі і Пурмохаммаді – належали до вкрай консервативного крила.

Початкові прогнози вказували на те, що основна боротьба розгорнеться між двома “важковаговиками”, наближеними до аятоли Алі Хаменеї,- Мохаммад-Багером Галібафом і Саїдом Джалілі. Водночас обидва консерватори палко підтримували Ебрагіма Раїсі на президентських виборах 2017 і 2021 років і зняли свої кандидатури на його користь. Думки про шанси обох кандидатів розійшлися. Якщо явка буде низькою, то висока ймовірність, що завдяки голосам найжорсткіших консерваторів переможе Саїд Джалілі, який, до речі, не користується широкою підтримкою населення – ба більше, “багато хто, навіть усередині режиму, його ненавидить, вважаючи негнучким фундаменталістом”. А ось якщо явка перевищить хоча б 30%, то перемогу віддавали Мохаммад-Багер Галібафу, якого відносять до більш прагматичного крила консерваторів. 

В Ірані існує умовний поділ на три політичні напрямки: фундаменталісти, які ратують за повернення до ідеології ісламської революції 1979 року; консерватори, чиї ідеї співзвучні з фундаменталістськими, але гнучкіші; реформатори, які наполягають на трансформації системи управління (зокрема, щоб державні справи вів не верховний лідер, а республіканські інститути). 

Пезешкіан став єдиним кандидатом від реформаторів, допущеним до перегонів. Його ім’я широко стало відоме у вересні 2022 року після початку масових протестів через загибель затриманої поліцейськими Махси Аміні. Тоді Пезешкіян заявив, що те, що трапилося, – вина влади. “Це наша вина. Ми хочемо впроваджувати релігійну віру за допомогою сили. Це неможливо з наукового погляду”,- підкреслив політик, який обіймав посаду міністра охорони здоров’я. Він став найбільш високопоставленим іранським чиновником, який розкритикував курс Тегерана на придушення протестів. 

Більшість експертів не давали Пезешкіану шансів на перемогу, вважаючи, що реформатора допустили до виборів, щоб створити ілюзію, що представники всіх фракцій представлені в кампанії. Інші експерти, вважали, що Масуда Пезешкіана допустили до виборів для підняття явки. Невіра в перемогу Пезешкіана, тим не менш, давала йому певні переваги. Він став єдиним представником поміркованих сил, тому всім центристам і реформістам доведеться або не голосувати, або голосувати за нього. 

На відміну від реформістів, представлених одним кандидатом, консервативний табір виглядав роз’єднаним. У кожного з кандидатів була своя “група підтримки”. Так, спікера парламенту Мохаммад-Багера Галібафа підтримував могутній Корпус вартових ісламської революції (КСІР) і напівдержавна агенція “Таснім”, тісно афілійована з КСІР. За представником верховного лідера в Радбезі Саїдом Джалілі стоїть інша група номенклатури – духовенство і найрадикальніші фундаменталісти, які відкидають навіть найменшу взаємодію із Заходом. 

Як зазначала британська газета The Telegraph, деякі фракції КСІР навіть таємно намагалися перешкодити Саїду Джалілі перемогти на виборах, вважаючи його “занадто жорстким”. У суперечці між двома важковаговиками – Галібафом і Джалілі – верховний аятола підтримував останнього, а не спікера парламенту. Річ у тім, що раніше Мохаммад-Багер Галібаф висловлювався за продовження ядерних переговорів із Заходом. У третього консервативного кандидата – своя група підтримки. Колишній глава МВС Мостафа Пурмохаммаді – єдиний священнослужитель у передвиборчих перегонах – має своїх прихильників в апараті силовиків. 

Враховуючи, що в таборі консерваторів не було явного фаворита, впливові фундаменталісти закликали консервативних учасників перегонів об’єднатися навколо одного кандидата. Однак напередодні виборів Мохаммад-Багер Галібаф і Саїд Джалілі відкинули припущення про те, що вони можуть зняти свої кандидатури на користь один одного. Утім, до закликів об’єднатися прислухалися двоє з п’яти допущених до виборів консервативних кандидатів – 25 і 26 червня Амір-Хосейн Газізаде Хашемі і мер Тегерана Аліреза Закані відмовилися балотуватися. Обидва кандидати послалися на бажання підвищити шанси двох консервативних фаворитів – Саїда Джалілі і Мохаммада-Багер Галібафа.

Розкол у консервативному таборі грав на руку колишньому міністру охорони здоров’я Масуду Пезешкіану. Його підтримали два колишні президенти Ірану, обидва реформатори – Мохаммад Хатамі та Хасан Роухані, а також ексглава МЗС Мохаммад Джавад Заріф. Нагадаємо, що пан Заріф був головним переговірником Тегерана під час узгодження умов і підписання ядерної угоди з Іраном, з якої в односторонньому порядку пізніше вийшов попередній президент США Дональд Трамп. 

У першому турі Масуд Пезешкіан висловився за поліпшення відносин із Заходом і відновлення переговорів щодо ядерної програми. Він зазначив: “Жодна країна в історії не змогла досягти процвітання і зростання, закривши свої кордони і бажаючи працювати поодинці”. Слова Пезешкіана припали не до вподоби верховному лідеру Ірану. У своїй промові він обрушився на “деяких кандидатів”, які, за його словами, виступають за нормалізацію відносин зі США. У зв’язку з цим Алі Хаменеї підкреслив: політики, “пов’язані з Америкою”, не можуть бути “хорошими управлінцями”. Проте низка прогнозів напередодні першого туру давала перемогу саме Пезешкіану, навіть незважаючи на те, що його не підтримували аятола Хаменеї та іранська номенклатура.

Економіка, жінки і меншини вирішили результат виборів

Як і прогнозувалося, перемогу в першому турі президентських виборів здобув Масуд Пезешкіан, який набрав 42,5% голосів. Другим фіналістом став крайній консерватор – Саїд Джалілі, який набрав 38,6%. А ось те, що до другого туру не вийшов один із фаворитів президентських перегонів 62-річний спікер меджлісу, колишній мер Тегерана і лідер консервативної партії “Прогресивний і справедливий народ ісламського Ірану” Мохаммад Багер Галібаф, стало головною несподіванкою першого туру. Слід також відзначити дуже низьку явку виборців, яка склала всього лише 40%, що стало рекордно низькою за всю історію президентських виборів в Ірані.

Вибори президента у другому турі – для Ірану явище рідкісне. Востаннє другий тур відбувся 2005 року, і кандидати, як то кажуть, без розкачки, одразу кинулися в бій. Толерантність і відкритість стали лейтмотивами передвиборчої кампанії Масуда Пезешкіана. Велику увагу він приділив питанням прав жінок і національних меншин. Під час серії мітингів у різних містах Ірану реформатор неодноразово наголошував, що виступає за розширення прав жінок і засуджує репресії за неправильне носіння хіджабу. 

“Ми виступаємо проти будь-якої жорстокої і нелюдської поведінки щодо будь-кого, особливо щодо наших сестер і доньок, і ми не допустимо, щоб ці дії відбувалися”, – зазначав Масуд Пезешкіан. І обіцяв залучити до свого майбутнього уряду жінок та етнічні меншини. Крім того, ще однією “фішкою” кампанії Пезешкіана стала лібералізація у ЗМІ та суспільному житті. Він відкрито виступив за послаблення обмежень в інтернеті, а також проти гонінь на опозицію і силових методів розгону протестів. Під час передвиборчої кампанії він неодноразово обіцяв “бути голосом мовчазних” і наголошував, що мирні протести не повинні придушуватися “поліцейським кийком”. 

Практично напередодні дня голосування обидва політики зустрілися на дебатах, які швидко переросли в запеклі суперечки – причому не тільки з економічних тем, як передбачалося від початку. Так, Масуд Пезешкіан закликав домагатися поступового поліпшення відносин із Заходом і зняття санкцій через діалог і переговори. Підкреслюючи важливість взаємодії Ірану зі світом, він запевнив: “Жодна країна в історії не змогла процвітати в клітці”. Саїд Джалілі, який виступає в ролі захисника нинішнього курсу, не погодився з метафорою про Іран, посаджений у клітку, і звинуватив свого опонента в готовності до бездумних поступок західним державам. 

Опоненти швидко перейшли на особистості. Зокрема, Масуд Пезешкіан дорікнув політичному супротивникові в нестачі управлінського досвіду. Зі свого боку, консерватор звинуватив опонента у відсутності чітких планів управління країною, попередивши про загрозу ослаблення міжнародних позицій Ірану – як уже було, на його думку, за відносно поміркованого президента Хасана Роухані (2013-2021 роки). Крім іншого Саїд Джалілі під час дебатів пообіцяв, що за його президентства Іран досягне економічного зростання у 8% на рік. Він не уточнив, як саме має намір домагатися цього показника, зазначивши лише, що хоче розвивати зв’язки з Африкою і країнами, що розвиваються. 

Масуд Пезешкіан висміяв обіцянку конкурента, їдко зауваживши, що політика треба буде стратити, якщо той не виконає поставлену самим же собою задачу, і зауважив: “Ми живемо в суспільстві, де багато хто просить милостиню на вулицях”, натякаючи на інфляцію, яка сягнула 40%, і зростання цін, які на основні товари, як-от молочні продукти, рис і м’ясо, за останні місяці злетіли до небес. Субсидована ціна на лаваш, найпопулярніший продукт серед іранських домогосподарств, за останні три роки зросла щонайменше на 230%, а червоне м’ясо стало для багатьох занадто дорогим: його ціна підскочила на 440%, до $10 за кілограм. Пезешкіан пообіцяв, що його адміністрація “негайно” почне працювати над скасуванням санкцій і над тим, щоб відновити економіку.

І все ж напередодні дня голосування експерти зазначали, що шанси на перемогу в обох кандидатів були практично рівні. Масуда Пезешкіана підтримував не тільки великий табір реформістів, а й етнічні меншини Ірану, наприклад азербайджанці, белуджі та араби. За Саїдом Джалілі ж були всі консерватори, які вибули за підсумками першого туру, та їхній електорат: фундаменталісти, представники духовенства, силовики. Кандидатуру пана Джалілі підтримав і його головний конкурент у першому турі з числа консерваторів – спікер парламенту Мохаммад Багер Галібаф, за яким стоїть Корпус вартових ісламської революції. Однак консолідація консерваторів навколо фігури Джалілі не принесла їм потрібного результату. 

У другому турі переміг реформатор Масуд Пезешкіан, який набрав понад 16,384 млн. голосів, тоді як Саїд Джалілі – отримав 13,538 млн. Другий тур викликав у виборців більше інтересу до виборів, і на дільниці прийшло 49,8 відсотка від тих, хто міг голосувати. Збільшення явки оцінив і верховний правитель Ірану аятолла Алі Хаменеї, який був одним із перших, хто проголосував 5 липня. Він заявив, що це “великий крок протистояння штучному бойкоту виборів, який вороги іранської нації почали, щоб посіяти відчай”. Підвищена явка зіграла в мінус консерваторам: реформаторам вдалося розбудити “диванну партію”, яка й забезпечила перемогу їхньому кандидату.

Масуд Пезешкіан – етнічний азербайджанець за батьком і курд за матір’ю, уродженець азербайджано-курдської провінції Мехабад у Східному Азербайджані. У парламенті він представляв столицю провінції місто Тебріз. У регіонах із тюркським населенням, а їх, за різними оцінками, в Ірані близько 40%, лідирував Пезешкіан. Так, у провінціях Східний і Західний Азербайджан за нього віддали голоси 1,6 млн осіб, тоді як за Джалілі – 291000. У Курдистані за Пезешкіана проголосували 284000, за Джалілі – 76000. Меншини в середньому активніше голосували за Пезешкіана, багато в чому через те, що він виступав за навчання національними мовами. 

Крім того, саме серед азербайджанців і курдів було найбільше невдоволення консерваторами. Вони менш релігійні і, як зазначали експерти, якби кандидат від реформаторів був би персом, а консерватор азербайджанцем, вони б усе одно проголосували за реформатора. У східному, сунітському і неперськомовному Систані та Белуджистані за Пезешкіана проголосували 655 000 проти 440 000 за Джалілі. Виборці там вважали, що за реформаторів у сунітів буде більше свобод. У переважно персомовних центральних регіонах Ірану (загалом персів у країні від 56 до 63%) за Пезешкіана і Джалілі голосували приблизно порівну, як, наприклад, у Йазді – по 250 000 голосів. У Хамадані у Джалілі – 350 000, у Пезешкіана – 330 000. 

У релігійному центрі шиїтського богослов’я країни, місті Кумі, більшість виборців очікувано віддали свої голоси за консерватора Джалілі (396 000 осіб проти 164 000 за Пезешкіана). У Кермані у нього також велика перевага – 773 500 проти 479 300 у Пезешкіана. Відрив Джалілі зафіксовано і в північній провінції Семнан: 177 000 проти 110 000 за Пезешкіана. Розбіжності в результатах у центральних районах пояснюються відмінностями в загальному наборі цінностей у населення, де релігійність – один з елементів прихильності ідеям ісламської революції.

Наступного дня після виборів Хаменеї висловив вдячність усім кандидатам, побажавши, щоб тепер “кожен робив усе можливе для матеріального і духовного процвітання країни”. За його словами, “доцільно, щоб конкурентна поведінка на виборах трансформувалася в норми дружби. Тепер народ Ірану обрав свого президента. Вітаю націю, обраного президента і всіх активістів”, – заявив Хаменеї. Водночас верховний лідер Ірану порадив Пезешкіану “продовження шляху мученика Раїсі”. Суперник Пезешкіана Джалілі також побажав йому успіхів на шляху розвитку країни. І пообіцяв сам працювати на її благо.

Вступ Пезешкіана на посаду, а також призначення ним нового уряду може відбутися вже найближчим часом. За процедурою спочатку Наглядова рада (вища палата парламенту, що здійснює нагляд за проведенням виборів) підтвердить факт проведення виборів, а потім верховному лідеру повідомлять про результати в листі. Після того як Хаменеї його погодить, у парламенті відбудеться інавгурація обраного президента. 

На думку більшості експертів, імовірність того, що Алі Хаменеї накладе вето на можливу перемогу Масуда Пезешкіяна, “практично нульова”. Якби верховному лідерові погрожував якийсь кандидат, йому б узагалі ніколи не дозволили балотуватися. Ясна річ, що ідеологічно аятолі набагато ближчий Саїд Джалілі. Політик за фактом транслює те, що верховний лідер хоче донести до аудиторії. Джалілі повністю залежить від аятоли і того це абсолютно влаштовує. Однак існують і полярні думки, які виглядають не зовсім правдоподібно. У них Пезешкіан видається для аятоли ледь не найкращим вибором, через його здатність домовиться із Заходом, щоб знизити внутрішню напруженість. 

У будь-якому разі перемога Пезешкіана пожвавить політичну систему і якось розбавить тотальне домінування консерваторів, принаймні, на поточний момент. А це зі свого боку дає змогу сподіватися на зміни, як у внутрішній політиці, так і зовнішній. При цьому президент – це не глава держави, а друга людина Він володіє значною кількістю важелів, але все одно помітно обмежений в ухваленні рішень. Серйозно змінити курс йому буде не так-то просто. Крім того, значущість президента дуже сильно залежить від його рішучості та тих сил, які за ним стоять, а також від того, наскільки він за сукупністю є великовагової фігурою. 

Пезешкіан поки що не виглядає важковаговиком, який готовий переглядати гру і намагатися розгортати Іран у якийсь інший напрямок. Безумовно, з його боку робитимуться кроки, які помітно відрізняються від того, що було за Раїсі. Це можуть бути послаблення щодо дрес-коду і, можливо, деяка спроба вести діалог із Заходом. Але уявити собі, що він, наприклад, скасує поліцію моралі, поки складно. Хоча навіть формальна фігура, яка отримує президентський мандат, може зовсім по-іншому поводитися після того, як до неї перейде влада. Хоча й тут його можливості сильно обмежені консервативною більшістю меджлісу, з якою новому президенту доведеться узгоджувати призначення міністрів в уряді, і без їхнього схвалення неможливо ухвалювати нові закони. 

Перемога реформатора, якого спочатку не підтримував Хаменеї, додає невизначеності. Верховному лідерові сьогодні в кріслі президента потрібен політик, який зможе втілювати в життя його бачення. При цьому чи не головне завдання майбутнього президента – допомогти 85-річному Алі Хаменеї організувати передачу влади наступнику, з яким йому ще тільки належить визначитися. Як перемога Пезешкіана зможе змінити розклади потенційного транзиту влади в разі смерті Хаменеї, сьогодні припустити неможливо, невідомих ввідних занадто багато.

Чи буде новий зовнішньополітичний вектор?

Під час своєї виборчої кампанії Пезешкіан постарався побіжно позначити свій зовнішньополітичний інтерес. Щоб поліпшити економічну ситуацію, президент Ірану, ізольований від світових банків і такий, що має виснажені валютні резерви, буде змушений насамперед переглянути відносини зі США, що навряд чи знайде схвалення в Хаменеї. Головна умова відновлення відносин зі США – це відродження угоди зі світовими державами 2015 року, в якій Іран погодився на обмеження своєї програми збагачення урану в обмін на скасування пов’язаних із цим економічних санкцій. Угоду тоді було зірвано після того, як США за президента Дональда Трампа вийшли з неї і відновили санкції 2018 року. 

Обмеження сильно вдарили по іранському експорту – через скорочення державних доходів уряд пішов на непопулярні кроки, підвищивши податки і зберігши дефіцит бюджету. Інфляція в Ірані досягла 40% (у 2016 році вона становила 7,2%), а купівельна спроможність знизилася. За останнє десятиліття іранська грошова одиниця ріал втратила понад 90% своєї вартості по відношенню до долара. Економіка Ірану потребує величезної кількості іноземних і внутрішніх інвестицій та ревізії системи управління економікою. Крім того, ситуація ускладнюється високим рівнем корупції та хронічного кумівства, що, до речі, визнавали всі кандидати в президенти.

І хоча відновлення “ядерної угоди” сьогодні видається малоймовірним через майбутні президентські вибори в США, де в разі перемоги Трампа політика “максимального тиску” проти Ірану може повернутися. Проте сьогодні у Заходу в Тегерані з’явився реальний співрозмовник. Утім реакція Держдепартаменту США на підсумки виборів в Ірані про це не свідчила, а там назвали вибори “невільними та несправедливими” і зазначили, що “значна кількість іранців узагалі вирішили не брати участі”. Вашингтон відмовився вітати нового президента з перемогою. Як написала Financial Times (FT), інші дипломати на умовах анонімності заявили, що вітали б менш ворожу риторику з боку нового уряду Ірану. Однак на Заході сумніваються, що Пезешкіан якимось чином зможе впливати на зовнішню політику з огляду на те, що всі ключові рішення ухвалює верховний лідер. Як зазначає газета Die Zeit: “Пезешкіан є заспокійливим варіантом режиму мулл. Його мета – заспокоїти глибоко розчароване населення і принаймні стабілізувати легітимність теократичної системи, що похитнулася”.

Найімовірніше, на близькосхідному фронті також буде без змін. Пезешкіан не стане змінювати вороже ставлення до Ізраїлю. Під час виборів він заявив, що в разі перемоги він “постарається встановити дружні відносини з усіма країнами, за винятком Ізраїлю”. А буквально кілька днів тому він запевнив лідерів Хезболли, що підтримуватиме їх та інші регіональні “рухи опору” проти Ізраїлю. “Ісламська Республіка Іран послідовно підтримує опір населення регіону проти незаконного сіоністського режиму”, – йдеться в листі Масуда Пезешкіана до Хасана Насралли, лідера Хезболли. Це було перше зовнішньополітичне послання нового президента Ірану.

А ось на турецькому напрямку в Ірану можливий суттєвий прогрес. Так, президент Туреччини. Реджеп Таїп Ердоган уже заявив, що обраний президент Ірану Масуд Пезешкіан “насправді… турок” і вже оперативно обмінявся з ним думками з глобальних і регіональних проблем під час телефонної розмови. Як зазначає відомий український політолог Костянтин Бондаренко, варто звернути увагу на можливу лінію контактів – Пезешкіан – міністр закордонних справ Туреччини Хакан Федан. На думку Бондаренка, перший виступає активним поборником ірано-турецької дружби, а другий, очолюючи турецьку спецслужбу, робив акцент на турецький вектор. Тому, як стверджує Костянтин Бондаренко, потрібно чекати можливих змін політики Ірану на Близькому Сході та Південному Кавказі. А ось щодо Китаю, Росії, Саудівської Аравії та Сирії ситуація навряд чи зміниться.

Несподіваний тріумф Масуда Пезешкіана за всіх можливих обмежень його діяльності на посаді президента все ж таки дає надію іранцям і тим, хто уважно спостерігає за країною за її межами. Не переоцінюючи можливості та вплив Пезешкіана, якими б маленькими вони не були, йому варто їх просто використати. Тим паче, що реальна перевірка змін у внутрішній і зовнішній політиці настане дуже скоро.