БРІКС: клуб за інтересами чи локомотив антизахідного світу?

Що таке БРІКС?

Термін BRIC виник ще до того, як з’явилася сама організація. Цю абревіатуру 2001 року ввів англійський барон і почесний професор Манчестерського університету Джим О’Ніл в аналітичній записці для банку Goldman Sachs. Так він позначив четвірку країн (Brazil, Russia, India, China), які вважалися найшвидшими за темпами економічного розвитку. За його оцінками, до 2050 року ці країни можуть стати домінуючими економічними системами у світі. Співзвучність назви групи зі словом brick (“цегла”), не випадкова. Вона підкреслює, що завдяки розвитку цих країн багато в чому будуватиметься подальше зростання всієї світової економіки. 

Уперше зустрічі у форматі БРІК відбулися 2006 року: у червні міністри економіки чотирьох країн провели переговори на Петербурзькому економічному форумі, а у вересні глави МЗС Росії, Бразилії, Китаю і міністр оборони Індії в Нью-Йорку – на сесії Генеральної асамблеї ООН. У липні 2008 року коротка зустріч глав держав і урядів співдружності відбулася в японському місті Тояко в рамках саміту “Великої вісімки”, де лідери Бразилії, Китаю, Індії та Росії домовилися про необхідність проведення саміту і затвердили місце наступної зустрічі. Перший саміт БРІК відбувся в червні 2009 року в Єкатеринбурзі. Тоді метою об’єднання позначили “розвиток послідовного, активного, прагматичного і відкритого діалогу та співпраці між країнами”, а 2010 року до об’єднання долучилася Південна Африка, а до абревіатури BRIC додалася буква “S”.

Найбільші досягнення групи були відзначені у фінансовому секторі. Країни домовилися об’єднати валютні резерви в розмірі 100 млрд. доларів, які вони можуть надавати одна одній у позику в разі надзвичайних ситуацій. Цей механізм почав діяти у 2016 році, коли було засновано Новий банк розвитку, який на сьогоднішній день надав кредити на суму 32,8 мільярда доларів, що різко контрастує, наприклад, з Китаєм, який позичив іншим державам близько 1 трильйона доларів на двосторонній основі. Нова фінансова структура стала практично копією Світового банку і також виділяє кошти на фінансування водопостачання, транспорту та інших інфраструктурних об’єктів. 70 % усіх операцій НБР веде в доларах. У нього немає домінуючого акціонера. Пекін погодився на рівні частки для кожного з членів БРІКС, за що виступав Нью-Делі. Цікаво, що штаб-квартира банку розташована в Шанхаї, але його очолюють індієць і два бразильці. Після початку повномасштабної агресії Росії проти України Новий банк розвитку перестав працювати з РФ, тому що дотримується міжнародних обмежень і не хоче підпадати під санкції. 

Динамічно розвивається і торгівля між країнами. За оцінкою Bloomberg, з 2017 по 2022 рік торгівля між першими п’ятьма членами зросла на 56% до 422 млрд. доларів. З економічної точки зору природні ресурси Росії та сільськогосподарська продукція з Бразилії роблять їх природними партнерами китайського попиту. А ось Індія і Китай мають слабші торговельні зв’язки, почасти через їхнє геополітичне суперництво і запеклу прикордонну суперечку. Ще однією причиною збільшення товарообігу між учасниками БРІКС стали санкції проти Росії, які різко збільшили її товарообіг з Китаєм та Індією. Однак, у зв’язку з цим з’явилися і проблеми: у Росії накопичився величезний запас індійських рупій, з якими російські експортери поки не знають, що робити. Китай же зі свого боку був би радий, якби значна частина торговельного обороту в рамках об’єднання пішла в юанях. 

Ще однією економічною проблемою стає невисока інвестиційна привабливість БРІКС. Це спричинено геополітичними змінами та різною економічною траєкторією країн-учасниць. Як зазначає Bloomberg, санкції, запроваджені США, закрили Росію для більшості іноземних інвесторів. Водночас, деякі високотехнологічні галузі Китаю також перебувають під санкціями або зіткнулися з потенційними інвестиційними заборонами. До того ж Пекін сьогодні відокремлюється від інших ринків, що розвиваються, і переживає структурний спад економіки. Економіка Бразилії також помітно сповільнилася після глобального сировинного буму десятирічної давності. Південна Африка вже багато років страждає від віялових відключень електроенергії, оскільки державна комунальна служба не може виробляти достатню кількість електроенергії. Індія виділяється на загальному тлі, і її економіка продовжує зростати. Сьогодні інвестиційні банки порівнюють країну з Китаєм 10-15 річної давності, проте не зрозуміло, чи зможе вона слідувати китайській моделі, заснованій на виробництві.

Головною комунікаційною формою країн-членів БРІКС є щорічний саміт, де зустрічаються лідери держав. Там учасники обговорюють актуальні питання економіки та регіональні політичні проблеми, розробляють нові торговельно-фінансові стратегії. БРІКС не можна назвати міжнародною організацією, оскільки у нього немає статуту, хартії або будь-якого іншого основоположного документа, що визначає її діяльність. Саме тому стосовно БРІКС правильніше використовувати слово “об’єднання”.  БРІКС не варто сприймати як якийсь формальний альянс, організацію з жорсткою дисципліною, де “один за всіх і всі за одного”. Це не НАТО, де існує знаменита п’ята стаття про колективну оборону, не Євросоюз, де багато рішень ухвалюються консенсусом. Це скоріше дискусійна платформа. Адже країни БРІКС навряд чи коли-небудь будуть пов’язані взаємними гарантіями безпеки, та й повноцінний союз між деякими з його членів дуже складно собі уявити. І тим не менше, члени БРІКС представляють понад 42% населення Землі, на їхню частку припадає понад чверть світового валового внутрішнього продукту (ВВП) і 18% торгівлі. Саме ці показники багато в чому дають зрозуміти важливість цього об’єднання для геополітичної арени. 

БРІКС: два підходи

Як визнає вже в наш час автор ідеї створення БРІКС – один із колишніх керівників Goldman Sacks, колишній міністр фінансів Великої Британії Джим О’Ніл, – він ніколи не мав на увазі появу політичного підтексту за неформальними зустрічами лідерів Бразилії, Росії, Китаю та Індії (Південна Африка приєдналася пізніше). БРІКС було створено з метою координації міжнародних зусиль найперспективніших економік світу. Однак під час створення БРІКС стали виразніше вимальовуватися контури різних підходів країн-учасниць об’єднання. 

Один із них, якого дотримуються Росія і частково Китай, полягає в тому, що БРІКС має стати альтернативою західному світопорядку. Інший підхід, який сповідують Індія, Бразилія і Південна Африка, виходить із розуміння БРІКС, скоріше, як тактичного союзу, членство в якому можна використовувати для торгу із Заходом і вирішення власних внутрішніх завдань. Без сумніву в дуеті Пекін-Москва перший голос належить Китаю, який хоче посилити свою геополітичну вагу, щоб наблизитися до світового домінування або хоча б розділити його зі США. По ходу йому необхідно створити умови для економічного зростання на тлі економічних проблем усередині країни, проблем із демографією та технологічною залежністю від Заходу. Спроби Китаю взяти на себе роль лідера БРІКС, ґрунтуючись на тому, що тривалий час ВВП Китаю більш ніж учетверо перевищував ВВП усіх інших учасників об’єднання разом узятих, присікаються Індією, яка стала противагою Пекіну. Нещодавно вона обігнала Китай за чисельністю населення і сьогодні жорстко опонує зусиллям Пекіна зі створення інфраструктури за кордоном. БРІКС офіційно не підтримав китайський проєкт “Один пояс, один шлях”. Частково це пов’язано з тим, що Індія заперечує проти таких проєктів на спірній території, яка належить Пакистану – її сусідові та головному супернику.  

З початком повномасштабної агресії Росії проти України багато чого в міжнародних відносинах, світовій торгівлі та системі безпеки обнулилося або було піддано тотальній переоцінці. Сьогодні для Росії БРІКС необхідний, щоб подолати ізоляцію Заходу у зв’язку з розв’язаною РФ агресією проти України. До того ж об’єднання може стати ефективним інструментом перебудови економіки в умовах західних санкцій. 

Бразилія, Індія та Південна Африка, на відміну від Росії та Китаю, мають зі США та Заходом відносини стратегічного партнерства. Здавалося б, для них ситуація безпрограшна: ці країни отримують можливість розвивати зв’язки як із Заходом, так і зі Сходом, як з Америкою, так і з Росією. Але і для Бразилії, Індії та ПАР нинішня ситуація – теж серйозний виклик. Захід вимагає від них перестати сидіти на двох стільцях і приєднатися до війни санкцій – чим швидше, тим краще. 

Саме існування цього об’єднання, спочатку задуманого для того, щоб здобути більшу незалежність від західних інститутів, мати свій банк і систему розрахунків у національних валютах, щоб не залежати від долара, суперечить ключовій ідеї санкційної війни. Адже її сенс полягає в тому, що в Москви і Пекіна не повинно бути жодних лазівок, що дозволяють їм уникнути рестрикцій. А БРІКС – це не лазівка, а цілий лаз. Тому різне прочитання базової ідеї БРІКС його членами неминуче. А якщо до цього ще й додати внутрішні протиріччя між країнами-учасниками, то стане зрозуміло, що БРІКС не моноліт, а скоріше неформальний клуб Глобального Півдня за інтересами. 

По суті, подібні протиріччя більш ніж помітні: найбільші за населенням учасники об’єднання – Китай та Індія – найжорстокіші опоненти. Між ними існують невирішені територіальні проблеми, а військовослужбовці двох країн ще три роки тому силоміць з’ясовували стосунки в спірних районах у Гімалаях, унаслідок чого загинули десятки людей. Щоб обмежити вплив Пекіна в регіоні, Делі готовий брати участь в антикитайських альянсах зі США та їхніми союзниками. А Пекін, зі свого боку, підтримує найтісніші зв’язки з найлютішим ворогом Індії – Пакистаном. Або інший приклад, відносини між новачками Іраном і Саудівською Аравією, яка ще “думає” про вступ до БРІКС, ключовими державами, відповідно, шиїтського і сунітського світу. Та й зі ще одним новим членом об’єднання – ОАЕ – у Тегерана чимало протиріч. 

Говорячи про конфлікти і протиріччя в лавах БРІКС, що розширився, варто згадати і про напруженість у відносинах між Ефіопією та Єгиптом. У Каїрі вважають, що будівництво Аддіс-Абебою греблі у верхів’ях Нілу (найбільшої в Африці) спричинить екологічну катастрофу, і для розв’язання проблеми навіть погрожують використати військову силу. Загалом, максимум, чого можна очікувати від членів БРІКС, – це ситуативного альянсу з тих чи інших питань, а також готовності зустрічатися, обговорювати наявні суперечності на тому новому майданчику, що його їм надає Глобальний Південь. 

Тенденція до розширення

Рішення про розширення БРІКС, ухвалене на саміті в серпні 2023 року в ПАР, трапилося вперше з моменту приєднання до об’єднання самої Південно-Африканської республіки 2010 року. Однак практично одразу з’ясувалося, що у країн учасників БРІКС різні підходи і до цього процесу. Так, Бразилія та Індія не підтримують просунуту Китаєм ідею форсованого розширення БРІКС, закликаючи розробити суворіші правила прийому до лав організації, і застерігають від спроб перетворити її на глобальну антизахідну коаліцію – “противагу США і ЄС”. Напередодні минулорічного саміту БРІКС, який у вузьких “пропагандистських колах” охрестили історичним, знову особливу позицію зайняли Індія і Бразилія. 

Індія резонно “вагалася”, побоюючись, що збільшення БРІКС перетворить об’єднання на рупор Китаю. До того ж Індія входить в американський альянс безпеки Quad в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. І якщо Пекін постарається змусити інших членів БРІКС відмовитися від своєї позаблокової стратегії і приєднатися до табору, орієнтованого на Китай, напруженість у групі зросте. 

Бразилія турбувалася, як би укрупнення БРІКС і надання йому антизахідного “забарвлення” не відштовхнуло Захід, з яким вона пов’язана співпрацею у сфері виробництва озброєнь і можливістю отримати доступ до європейських споживачів, завершивши торговельну угоду між ЄС і американським блоком МЕРКОСУР. 

Москва ж хотіла використати момент, щоб ввести в БРІКС своїх союзників, наприклад, Білорусь або Венесуелу. Однак у результаті було оголошено про запрошення до БРІКС Аргентини, Ефіопії, Ірану, Саудівської Аравії, Єгипту та Об’єднаних Арабських Еміратів, які з 1 січня 2024 року мали стати повноправними членами об’єднання. Щоправда, як уже зазначалося вище, Аргентина категорично, а Саудівська Аравія “дипломатично” відповіли БРІКС відмовою. Оголошені кандидати представляли умовний мікс демократій і автократій, відверто антизахідних режимів і країн, що підтримують тісну співпрацю зі США та Європою. 

Єдиний інтерес, що об’єднує настільки різні держави, – витребувати собі в Заходу більше влади в міжнародному порядку. Старий БРІКС теоретично міг стати полюсом світової політики, рівним “Великій сімці”, якби зміг розв’язати або хоча б відкласти на майбутнє основні протиріччя між своїми учасниками. Новий, розширений БРІКС на таке не здатен у принципі, адже в ньому зберуться непримиренні противники. Зате він може стати ідеальною ситуативною коаліцією, платформою для “колективного позову” до Заходу: ключові країни Глобального Півдня скористаються ситуацією, щоб виторгувати собі привілеї. 

Приєднання до БРІКС ОАЕ та Ірану – найбільших виробників викопного палива – може дати більше можливостей кинути виклик домінуванню долара в торгівлі нафтою і газом шляхом переходу на розрахунок в іншій валюті. Ця концепція отримала назву дедоларизація. Розмова про створення спільної валюти в рамках БРІКС триває давно. Учасників БРІКС не влаштовує той факт, що всі світові резервні валюти і фінансові розрахунки ледь не повністю контролюються Заходом, – адже це дає Заходу фактичний контроль над економікою країн, що розвиваються. Звідси й різні ідеї відмови від долара в торгівлі та переходу на національні валюти. Щоправда, один одному учасники БРІКС теж не надто довіряють, тому йдеться не про вибір, скажімо, юаня як нової розрахункової та резервної валюти. БРІКС хоче створити колективну розрахункову грошову одиницю – безготівковий фінансовий інструмент, який дасть змогу закріпити курси національних валют учасників без “посередника” у вигляді долара або іншої західної валюти і, в теорії, створити альтернативні механізми фінансових розрахунків. 

Однак і на цьому шляху з’являється величезна кількість перешкод, економічних і політичних проблем, які дуже складно подолати. Але в учасників групи – що старих, що нових – з’явилася нова мотивація. Те, як швидко і рішуче Захід запровадив безпрецедентні санкції проти Росії, налякало дуже багатьох на Глобальному Півдні. Адже таке саме може трапиться і з ними, і жодних способів протистояти Заходу на рівних ні в кого з них немає. Бажання убезпечити себе від найсмертельнішої зброї Заходу – контролю над грошима супротивників – може дійсно підштовхнути БРІКС до створення власної міжнародної фінансової системи. А ще викличе більше довіри до цих планів у Заходу, адже сьогодні у країн, що розвиваються, як ніколи раніше є причини побоюватися за збереження своїх грошей. Отже, Захід стане більш поступливим, – адже інакше опоненти і справді можуть позбавити його найважливішого важеля впливу на ситуацію у світі.

Однак розширення БРІКС все ж більше пов’язане з політикою і бажанням Китаю побудувати альтернативний світовий порядок, втягуючи країни південної півкулі у свою економічну орбіту, кидаючи тим самим виклик гегемонії США. У цьому прагнення Китаю цілком збігається з “мрією” Путіна, ізольованого США та їхніми союзниками через війну в Україні, – послабити глобальний вплив Вашингтона. І в цьому контексті були абсолютно не випадковими останні візити в Південно-Східну Азію прем’єра Державної ради Китаю Лі Цяна і президента РФ. 

Варто зазначити, що на тлі активізації Китаю і Росії в регіоні Південно-Східної Азії, Куалу-Лумпур також вирішив приєднатися до цієї організації. Таким чином Малайзія стане останньою за часом країною Південно-Східної Азії, яка висловила інтерес до блоку. Бажання приєднатися до нього раніше висловлювали Таїланд, М’янма, Лаос і Камбоджа, а В’єтнам та Індонезія тільки розглядають можливість подання заявки. “Ми ухвалили рішення і скоро почнемо формальні процедури… Ми просто чекаємо остаточних відповідей від уряду ПАР”, – заявив прем’єр-міністр Малайзії Анвар Ібрагім. В інтерв’ю катарському телеканалу “Аль-Джазіра” він висловився більш виразно щодо мотивів вступу Малайзії до БРІКС: “Що стосується глобального Півдня, ми його повністю підтримуємо, схвалюємо критику домінування долара США в міжнародній торгівлі”.

Місяцем раніше про намір подати заявку в БРІКС оголосив союзник США за оборонним договором – Таїланд. Об’єднання “являє собою структуру співпраці Південь-Південь, частиною якої Таїланд давно хотів стати”. Питання про перспективи вступу до БРІКС Перу обговорювалося на зустрічі президента країни Діни Болуарте з головою КНР Сі Цзіньпіном. Президент Перу прибула до Китаю на чолі великої делегації, що складається з міністрів і підприємців, для участі в економічному саміті. Завдяки вступу до БРІКС Перу хоче прискорити економічне зростання. У квітні промислове виробництво в Перу зафіксувало зростання на 11,4% у річному обчисленні. Результат зумовлений переважно розвитком рибної (+25 відсотків) і текстильної (+12%) галузей.

Водночас, незважаючи на візит Путіна до В’єтнаму, Ханой поки що не поспішає приєднуватися до БРІКС. Можливо, що ключову роль у такій позиції Ханоя відіграють США, які, до речі, були не раді приїзду Путіна в країну на тій підставі, що жодна країна не повинна надавати йому майданчик для просування його агресивної війни в Україні. Проте у В’єтнамі з пильним інтересом стежать за процесами, що відбуваються в БРІКС. За словами представника МЗС Фам Тху Ханг: “В’єтнам завжди готовий брати участь і вносити активний внесок у глобальні та регіональні багатосторонні механізми”. Невідомо наскільки тема БРІКС була частиною закритих переговорів Путіна у В’єтнамі, але сторони пообіцяли посилити оборонну та енергетичну співпрацю. 

Про своє бажання вступити в БРІКС заявила і Туркійє. Спочатку на полях саміту “Великої сімки”, що відбувся в Італії, президент Туркіє Ердоган попросив президента Бразилії Лулу підтримати членство Анкари в БРІКС, а потім зацікавленість у вступі до об’єднання висловив міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан: “Анкара хотіла б стати повноправним членом БРІКС”, – пояснив він за підсумками дипломатичних зустрічей у Китаї. За його оцінкою, цей крок допоможе значно розширити економічні можливості Анкари. 

Республіка Зімбабве також готова вступити до БРІКС, сказала міністр оборони держави Оппа Мучінгурі-Каширі. За її словами, організація пропонує альтернативні сприятливі умови для вільної торгівлі з іншими країнами і сприяє економічному зростанню на основі взаємної поваги, спільного прогресу і процвітання. 

Однак відсутність чітких принципів і критеріїв приєднання до організації поставила цей процес на паузу. Як зазначають в об’єднанні, це необхідно, щоб “перетравити” новоприбулих, які збільшили склад організації вдвічі. І це незважаючи на більш ніж 30 заявок, поданих від країн, що розвиваються, про вступ до БРІКС. Організація довгий час являла собою об’єднання п’яти великих і незалежних регіональних центрів. Однак охочих приєднатися до блоку стає все більше і більше. У БРІКС побоюються, що з цієї причини критерії членства ризикують значно розмитися, а сама організація перетворитися на аморфне співтовариство. У БРІКС навіть лунають голоси про необхідність запровадити “дорожню карту”, як, наприклад, у Євросоюзі, де країна має спочатку отримати статус кандидата, потім тривають тривалі переговори, під час яких перевіряється відповідність держави необхідним критеріям. Однак навряд чи він буде регламентований настільки ж жорсткими вимогами, як у випадку з ЄС, у якому країни-учасники передають частину свого суверенітету наднаціональним органам. 

Природно, у Росії свій особливий критерій відбору. Як заявив нещодавно заступник глави МЗС Росії Сергій Рябков: “Для нас важливо, щоб країни, які хочуть приєднатися до БРІКС і стати нашими партнерами, не брали участі в політиці незаконних санкцій і обмежувальних заходів проти інших членів БРІКС, особливо проти Росії”, – підкреслив він. Однак навряд чи такий критерій стане визначальним. Найімовірніше, рішення ухвалюватимуть консенсусом, і це означає, що враховуватимуть інтереси всіх членів БРІКС, які, цілком природно, не в усьому можуть збігатися з російськими. 

А поки в БРІКС виробляють критерії відбору до об’єднання, як зазначає Bloomberg, і для Путіна, і для Сі Цзіньпіна інтерес до БРІКС свідчить про їхній успіх у протистоянні спробам США та їхніх союзників ширше ізолювати їх через війну в Україні та військові загрози Тайваню, Філіппінам, Південній Кореї та Японії. І, незважаючи на зусилля США і Європи перешкодити країнам мати справу з Москвою, представники 12 країн, які не є членами БРІКС, узяли участь у міністерській сесії “Діалог-БРІКС”, яка відбулася в Росії в червні поточного року. Серед них були “найлютіші вороги США” – Куба і Венесуела, а також Туреччина, Лаос, Бангладеш, Шрі-Ланка, В’єтнам і Казахстан. БРІКС планує запросити країни, які не є членами організації, на Саміт у жовтні цього року в Казані. Як зазначає Bloomberg, одне тільки проведення цього заходу дає Москві шанс продемонструвати всьому світу, що вона не перебуває в повній ізоляції. Що, втім, певною мірою підтверджує і візит до Москви прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді, який вирушив до столиці Росії вперше після розв’язаної Путіним агресії проти України. 

БРІКС і війна Росії проти України

Країни БРІКС загалом зайняли нейтральну позицію щодо війни, розглядаючи її радше як регіональну проблему, ніж як глобальну кризу. Так Сі Цзіньпін неодноразово підкреслював, що Китай не є стороною конфлікту і прагне зберігати нейтральну позицію в російсько-українській війні. Пекін ніколи не виступав із заявами, що засуджують російську агресію. Ба більше, китайське керівництво уникає навіть слова “війна”, називаючи її “українською кризою” навіть після повномасштабного вторгнення. Москва і Пекін, як відомо, значно зблизилися після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Китай, попри заяви про “нейтральність”, став дипломатичною та економічною опорою для РФ. За два роки великої війни КНР лише одного разу проголосував за резолюцію Генасамблеї ООН, у якій Росію було названо агресором. Йдеться про рішення співпраці Організації Об’єднаних Націй із Радою Європи, яке Генеральна асамблея ухвалила 26 квітня 2023 року. Того ж дня Сі Цзіньпін уперше від початку повномасштабного вторгнення поговорив телефоном із Володимиром Зеленським. Розмова з ініціативи української сторони досі залишається єдиним офіційним контактом лідерів Китаю та України з лютого 2022 року. 

Водночас, китайський очільник не відмовляється від контактів із Володимиром Путіним. Зокрема, свій перший закордонний візит після третього “обрання” на посаду очільника КНР навесні 2023-го Сі Цзіньпін здійснив саме до Москви. Лише після зустрічі в Кремлі він провів першу і єдину телефонну розмову з українським президентом, чим підкреслив пріоритет Китаю. До речі, після російських президентських виборів свій перший закордонний візит після інавгурації у травні цього року Володимир Путін теж здійснив саме до Пекіна. 

Китай продовжує ігнорувати західні санкції і вигідно купує російську нафту з великими знижками. Минулого року Китай імпортував 107 мільйонів тонн російської нафти. На противагу цьому продовжують зменшуватися обсяги імпорту сирої нафти з Саудівської Аравії. Саме ця країна була найбільшим постачальником паливного ресурсу на початку війни в Європі. Нині імпорт аравійської нафти до Китаю становить 86 мільйонів тонн. Дешеві російські енергоресурси є наріжним каменем міцного стратегічного партнерства між Китаєм і Росією. Після втрати доступу до нафтогазового ринку Європи через західні санкції, зростання експорту російської нафти в Азію допомагає Кремлю отримувати гроші. 

Напередодні саміту у Швейцарії президент України Володимир Зеленський, перебуваючи з офіційним візитом у Сінгапурі, обрушився на керівництво Китаю з критикою: “Ми не очікуємо військової підтримки від Китаю. Ми ніколи не просили їх про це… Але ми не очікуємо, що Китай надаватиме оборонну підтримку Росії. Це те, що ми обговорювали по телефону з китайським лідером. Він пообіцяв мені, що Китай залишатиметься осторонь, не буде підтримувати Росію зброєю. Сьогодні є розвіддані, що якимось чином деякі речі потрапляють на російські ринки через Китай… елементи російської зброї надходять із Китаю”, – сказав президент України. 

За даними американської розвідки, саме з Китаю РФ імпортує 90% електроніки та 70% верстатів, необхідних для безперебійного функціонування російського військово-промислового комплексу. КНР постачає Росії, зокрема, низку критично важливих компонентів для виробництва крилатих ракет, безпілотників і військової оптики для танків і бронетехніки.  Після неодноразових попереджень і візиту до КНР держсекретаря США Ентоні Блінкена, Вашингтон запровадив санкції проти понад десятка китайських компаній за підтримку війни Росії в Україні. Крім того, Зеленський звинуватив Пекін у тому, що він “докладає всіх зусиль”, щоб відрадити інші країни їхати на Саміт миру до Швейцарії. У відповідь Китай вирішив не відправляти делегацію до Швейцарії, тому що Росія також не була запрошена на цей захід. Замість цього, Пекін спільно з Бразилією висунули ідею проведення мирної конференції, на якій будуть представлені як РФ, так і Україна. 

Що ж до Бразилії, то від початку повномасштабної агресії Росії в Україні вона демонструє прихильність до нейтралітету. Уперше її зацікавленість прозвучала в червні 2022 року, коли тодішній президент Жаїр Болсонару домовився зі США координувати дії в Радбезі ООН, щоб сприяти мирному врегулюванню. Нейтральна позиція Болсонару була розкритикована президентом України Володимиром Зеленським. Наступний президент Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва також не виступив на підтримку української “формули миру”, продовжуючи зберігати нейтралітет, який вилився у відмову надати Україні зброю. “Бразилія – країна миру. І саме тому Бразилія не хоче жодної участі в цій війні – навіть непрямої”, – наголосив да Сілва. Потім під час свого візиту до Китаю, де він зустрічався з китайським лідером Сі Цзіньпіном, Лула да Сілва заявив, що “Сполученим Штатам потрібно припинити заохочувати війну і почати говорити про мир. Європейський Союз теж повинен почати говорити про мир”.  Він також виступив за міцніші відносини з Китаєм: “У нас є політичні інтереси, і ми зацікавлені в побудові нової геополітики”. У Вашингтоні відповіли, що Лула повторює китайську і російську пропаганду. А його заява про те, що Україна має розглянути можливість офіційної передачі Криму як мирної поступки, є просто помилковою.  Бразилія приєдналася до позиції Китаю не брати участь у мирному саміті в Швейцарії та організувати альтернативну міжнародну мирну конференцію за участю і Росії, і України.

Нью-Делі також займає нейтральну позицію в російсько-українській війні і неодноразово утримувався від голосування із засудженням Росії в Організації Об’єднаних Націй (ООН) і також утримувався від відкритої критики на адресу Москви. Спроби Заходу переконати Індію відмовитися від нейтралітету в російсько-українській війні зазнали поразки. Лідер-засновник руху неприєднання в минулому, на сьогоднішній день вона намагається дотримуватися модифікованої форми неприєднання, або “багатоприєднання” – налагодження партнерських стосунків з державами-конкурентами, націлившись на отримання власної вигоди від кожного з таких партнерств. Таким чином, їй вдається навіть у нинішніх умовах залишатися союзником і Заходу, і Росії. Така позиція, з погляду самої Індії, допомагає їй балансувати у своєму непростому геополітичному середовищі, а в разі російсько-українського конфлікту мати змогу вести перемовини з усіма ключовими сторонами та сприяти деескалації через відкритий і закритий зв’язок. 

“Сьогоднішня епоха – це не ера війни”, – слова, сказані прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді на саміті ШОС, розглядалися багатьма, як початок активнішої посередницької місії Індії в російсько-українській війні. Пізніше ця фраза увійшла до прикінцевого документу саміту G20 в Індонезії, де засуджувалася війна, а індійські та світові ЗМІ заговорили про важливу роль індійського прем’єр-міністра в подоланні суперечностей між різними сторонами “двадцятки” в ухваленні спільної декларації. 

А ось скасування візиту Нарендри Моді на щорічний саміт до Москви наприкінці минулого року навіть породило очікування, що Індія хоче відмежуватися від Росії через розв’язану нею війну. Однак стратегічна позиція Індії щодо агресії Росії проти України не змінилася – нейтралітет, акцент на діалозі та переговорах, утримання при голосуванні за резолюції ООН, що засуджують агресію та анексію українських територій, відмова підтримати антиросійські санкції, а також нарощування торговельно-економічних відносин з РФ. 

За останній рік товарообіг між двома країнами зріс до 27 млрд дол., або на 50% порівняно з 2021-м. Однак торгівля має серйозний дисбаланс: російський експорт становить 25 млрд дол. проти 2 млрд дол. імпорту товарів з Індії. Різкий сплеск стався за рахунок закупівлі Індією дисконтованих російських товарів, насамперед сирої нафти, вугілля та добрив. Хоча до минулого року на російські енергоресурси припадало менше 1% індійського енергозабезпечення, а основною сферою двосторонньої торгівлі була військово-технічна галузь. Індія стоїть в одному ряду з країнами, які вважають, що західні санкції проти Росії призвели до зростання світових цін на енергію, продовольство, добрива, а отже, до гострих економічних проблем у бідних країнах. 

У даному випадку важливо зазначити, що саме Індія разом із Китаєм стали бенефіціарами західних санкцій проти енергетичного сектору РФ. Після ембарго ЄС на вугілля в серпні минулого року ціна на нього впала більш як удвічі порівняно з ринковими, а російську сиру нафту, після обмеження в 60 дол. за барель, Індія та Китай купують за цінами, значно нижчими, ніж встановлений поріг (нещодавно вони впали нижче 38 дол.). Глобальна економічна турбулентність стала для Індії певним шансом, вивівши її на п’яте місце серед економік світу з перспективою переміститися на третє до 2030 року. 

Швидко зростаюча економіка і зміцнення геополітичної ваги роблять Індію значущою державою в новому геополітичному порядку: західні країни розглядають її як важливого регіонального гравця в Індо-Тихоокеанському регіоні для стримування Китаю, а Росія потребує економічної та політичної підтримки через міжнародну ізоляцію і санкції. Свою особливу позицію Індія продемонструвала і на мирному саміті, організованому Україною у Швейцарії. На відміну від Китаю та Бразилії, представники Індії прибули до швейцарського Бюргенштока на мирний саміт, щоб, як висловився Моді, “донести голос Глобального Півдня”, однак відмовилися підписувати підсумкове комюніке, вважаючи, що до миру призведуть тільки “прийнятні для обох сторін конфлікту рішення”. Але й “вишенькою на торті” стане візит до Москви Нарендри Моді, який зміцненням відносин із Росією викличе гнів Заходу. Однак Моді – хитрий політик і після “осічки” на парламентських виборах спробує набрати бали на міжнародній арені, слідуючи своїм курсом, незважаючи на “косі погляди” Вашингтона.  

 Також важливо звернути увагу і на те, що більшість країн, що розвиваються, також сьогодні зайняли нейтральну позицію, стверджуючи, що це – не їхня війна, що Україна діє за вказівкою США, що Росія і Захід однаковою мірою відповідальні за те, що відбувається. А країни БРІКС – найсильніші з країн, що розвиваються, – цю позицію озвучують публічно і відстоюють найбільш послідовно. У чому причина? Просто у країн, що розвиваються, великі побоювання викликає те, як Захід об’єднався перед обличчям небезпеки і став діяти рішуче. 

Такий Захід здатен зберегти контроль над глобальними процесами, а саме в такому світоустрої вбачають корінь зла на Півдні, де більшість країн були колоніями Заходу і вважають, що його багатства були вкрадені. Чи повинні на Заході, зокрема й в Україні, цю позицію приймати? – Вельми спірне питання, адже вона фактично виправдовує агресора і заохочує його. Чи необхідно Заходу, і Україні зокрема, розуміти мотиви цих країн? – Безсумнівно, інакше неможливо об’єктивно оцінювати міжнародну ситуацію, а отже, й ухвалювати правильні рішення.