Росія за тиждень (03.06-09.06)

1. Нарада з постійними членами Ради Безпеки

У понеділок, 3 червня, у форматі відеоконференції відбулася нарада Володимира Путіна з постійними членами Ради Безпеки РФ. Згідно з офіційними даними, основним питанням, обговорюваним у межах наради, стала інформаційна безпека і необхідні заходи для її підвищення. Основним доповідачем з цієї теми виступив Міністр цифрового розвитку, зв’язку та масових комунікацій Максут Шадаєв. 

У нараді також взяли участь Голова Ради Федерації Валентина Матвієнко, Заступник Голови Ради Безпеки Дмитро Медведєв, Керівник Адміністрації Президента Антон Вайно, Секретар Ради Безпеки Сергій Шойгу, Міністр оборони Андрій Бєлоусов, Міністр внутрішніх справ Володимир Колокольцев, директор Федеральної служби безпеки Олександр Бортніков, директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, спеціальний представник Президента з питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту Сергій Іванович, директор Федеральної служби безпеки Олександр Бортников.

Підсумки/прогнози:

Тема інформаційної безпеки час від часу виходить на перший план, оскільки для Росії дуже важливо захистити власні бази даних, а також створити надійний захист від інформаційного впливу з боку Заходу. Інформаційна безпека в розумінні режиму – це можливість контролювати медіапростір, інформаційні потоки, політичні процеси, захищаючи їх від зовнішнього впливу. У цьому плані на міністрі Максуті Шадаєві лежить важлива роль: доповнити можливості, які надаються силовими структурами, сучасним контентом, хитрими і нестандартними ходами, хитрощами, що дали б змогу систему інформаційної безпеки перетворити на єдину систему контролю над інформаційними полями.

2. Зустріч Володимира Путіна з Андрієм Турчаком

У вівторок, 4 червня, у форматі відеоконференції відбулася робоча зустріч Володимира Путіна з колишнім Першим заступником голови Ради Федерації РФ Андрієм Турчаком. Під час зустрічі російський президент запропонує Андрію Турчаку обійняти посаду виконувача обов’язків глави Республіки Алтай.  

Ключові тези:

• Путін: «У Вас був хороший досвід роботи в регіоні у виконавчих органах влади, у Пскові – з хорошим результатом. Уже останні кілька років Ви працюєте в Раді Федерації, теж дуже важлива робота, і в партії «Единая Россия». Але я хотів Вас попросити повернутися у виконавчі органи влади й очолити один із регіонів. Регіон перспективний, особливо сьогодні, маючи на увазі бурхливий розвиток і наші плани розвитку туристичної галузі, – маю на увазі Республіку Алтай. Ви, працюючи в Раді Федерації, прекрасно розумієте ситуацію в регіонах Російської Федерації, і в цьому теж”.

• Турчак: «Хочу сказати спасибі за надану довіру. Безумовно, я зроблю все для того, щоб Вас не підвести. Республіка Алтай, дійсно, – це унікальна земля з великим потенціалом. Там живуть чудові і працьовиті люди. Зроблю все, щоб заручитися їхньою підтримкою під час виборчої кампанії на виборах і докладу всіх своїх зусиль, щоб дійсно, по-справжньому розкрити багатий потенціал Республіки Алтай, цього унікального російського регіону. Дякую за довіру”.

• Турчак: «І хотів би попросити Вас – після того, як я розберуся в ситуації в республіці, занурюся в усю проблематику, визначу пріоритети – про особисту зустріч, щоб зробити Вам докладну, змістовну доповідь щодо ситуації».

Підсумки/прогнози:

Андрій Турчак, якого вважали «улюбленцем» Путіна, не витримав апаратних баталій і програв своєму заклятому опоненту Сергію Кирієнку. Очевидно, у цій ситуації йдеться про почесне заслання на Алтай. Найімовірніше, у партії «Единая Россия» зміниться політичний менеджмент, і багато хто очікує побачити на місці Турчака якогось ставленика групи Ковальчуків і Кирієнка. Ще вчора Турчаку прогнозували велике майбутнє і мало не роль кандидата в наступники, але сьогодні Турчака вже списують (хоча б на деякий час) у політичний утиль. Заодно йдеться про зниження впливу на процеси з боку групи Чемезова, а також особисто Токарєва, які рекомендували Путіну Турчака як суперменеджера. 

3. Нарада Володимира Путіна з членами Уряду

У вівторок, 4 червня, Володимир Путін провів онлайн-нараду з членами Уряду РФ. Як основну тему наради було озвучено питання розвитку автомобільного туризму в Росії. Також під час наради обговорили перебіг посівної кампанії, оскільки через нещодавні заморозки, за словами Путіна, загинуло понад один відсоток врожаю.

Ключові тези: 

• Оксана Лут (міністр сільського господарства): “У поточному сезоні у зв’язку з непростими погодними умовами спостерігається незначне відставання від темпів сівби – приблизно на 2-3 дні ми відстаємо, але до 10 червня маємо закінчити всю сівбу. Загалом загальну посівну площу на цей рік з урахуванням озимих і ярих збільшено на 300 тисяч гектарів, і це становитиме 84,5 мільйона гектарів. Через тиждень частина регіонів Півдня і Північного Кавказу вже планують вийти на збирання нового врожаю”.

• Лут: «Як Ви зазначили, цей рік у нас видався непростим. У 21 регіоні дійсно були несприятливі погодні умови. Зворотні заморозки зачепили Центральну Росію, Поволжя, Південь і Луганську Народну Республіку і призвели до загибелі понад мільйона гектарів посівів – це близько 1,2 відсотка всієї площі. Зазначу, що наразі переважна частина цих площ уже пересіяна. Ще близько 700 тисяч гектарів постраждало, з яких 600 тисяч – зернові, на цих площах буде зниження врожайності. Також пошкоджено понад 13,5 тисячі гектарів багаторічних плодових і ягідних насаджень”.

• Лут: «Унаслідок цієї ситуації 11 регіонів на своєму рівні запровадили режим надзвичайної ситуації з огляду на масштаб збитків. По низці з них Мінсільгоспом ініційовано питання введення федерального режиму НС”.

• Лут: «Не дивлячись на всі складнощі, які я позначила, ми зберігаємо свої очікування щодо врожаю зернових на рівні 132 мільйонів тонн і олійних – на рівні 28 мільйонів тонн. Цього обсягу буде достатньо для повного забезпечення внутрішнього ринку і збереження значного експортного потенціалу як за сировиною, так і за продуктами переробки. Окремо зазначу, що експорт зернових у майбутньому сезоні очікуємо на рівні 60 мільйонів тонн”.

• Лут: «Уже почали опрацьовувати з нашими країнами-партнерами, з дружніми країнами щодо постачання додаткового обсягу яблук. Заздалегідь почали це робити, щоб ніяк не вплинула ситуація із заморозками на цінову ситуацію. Відповідно, у нас є поточні країни – це Азербайджан, Білорусь, Сербія, з яких ми поставляємо обсяги [яблук]. Можемо трохи збільшитися з них, відповідно, в запасі є Іран і Туреччина, які виробляють великий обсяг яблук. Тут ми почали обговорювати з колегами додаткові поставки яблук на територію Росії у відповідний сезон”.

• Ігор Артамонов (Губернатор Липецької області): “Агропромисловий комплекс Липецької області є одним із лідерів за багатьма напрямами: активно залучаються інвестиції в сільське господарство, зростають обсяги виробництва. У 2023 році ми увійшли в топ-10 регіонів-експортерів і в топ-5 плодово-ягідних регіонів, які виробляють плодово-ягідну продукцію”.

• Артамонов: «Цього року загальна посівна площа – 1,4 мільйона гектарів, зокрема 340 тисяч гектарів озимих культур. Яра сівба йшла нормально, але, звісно, травневі заморозки призвели до загибелі сільгоспкультур на площі 44 тисяч гектарів, з яких, що страшно, 3,1 тисячі гектарів – багаторічні плодово-ягідні насадження. Було ухвалено рішення ввести НС регіонального рівня”.

• Артамонов: «Щодо плодово-ягідних ситуація більш серйозна, сади і ягідники суттєво постраждали. Минулого року ми зібрали рекордний для області врожай – понад 80 тисяч тонн, а цьогоріч плануємо суттєве збільшення, оскільки останніми роками понад 20 мільярдів інвестицій було залучено в галузь”.

• Артамонов: «Але, на жаль, є чітке розуміння, що втратили понад 60 відсотків урожаю. За попередньою оцінкою, сукупна сума збитків, фактично понесені витрати регіону внаслідок НС, що склалася, становить 3 мільярди рублів, 2 мільярди припадає на плодово-ягідні насадження”.

• Сергій Кравцов (Міністр освіти): “Почну з Єдиного державного іспиту. Уже пройшло вісім іспитів, зокрема сьогодні – із суспільствознавства та фізики. Загалом іспит складають 700 тисяч випускників у всіх 89 регіонах нашої країни, зокрема за кордоном у 77 країнах”.

• Кравцов: «Важливо сказати з приводу змісту іспиту. Ми виключили тестову частину, додали завдання на застосування предметних знань, на міркування, аргументацію, логіку. У частині історії велику увагу приділили питанням розвитку російської державності, видатним людям, прикладам військового героїзму. З урахуванням нового підручника з історії для 10-11 класів до матеріалів іспиту цього року включили факти вже з новітньої історії нашої країни, зокрема пов’язані зі спеціальною військовою операцією”.

• Кравцов: «У Посланні Ви говорили про те, щоб зміст іспитів відповідав шкільним програмам. Наступного року це питання буде вирішено, тому що у нас запроваджено єдиний зміст освіти, єдині програми. Раніше фактично кожна школа працювала за своєю програмою. Коли ми введемо єдині програми для шкіл, ми їх співвіднесемо з тими результатами, які запитуємо на єдиному державному іспиті, і наступного року це питання буде вирішене”.

• Максим Решетніков (Міністр економічного розвитку): “Попит на внутрішній туризм продовжує зростати. Минулого року жителі та гості країни здійснили 83 мільйони турпоїздок – це на 20 відсотків більше, ніж доковідний показник. Цього року очікуємо понад 90 мільйонів поїздок”.

• Решетніков: «Зараз почався літній туристичний сезон – це найкращий час для автомобільного туризму. Він у нас займає дедалі більшу частку в подорожах країною. За даними опитувань, за останні п’ять років подорожували машиною 40 відсотків росіян, а торік здійснено, згідно зі статистикою, 26 мільйонів туристичних поїздок на автомобілях. До 2030 року ми очікуємо подвоєння цієї цифри”.

• Решетніков: «На це націлена затверджена Урядом Концепція розвитку автотуризму, яку розробили за Вашим дорученням. В її основі – поняття «автомобільний маршрут», який пов’язує воєдино і дороги, і придорожній сервіс, і кафе, і ресторани, і зони відпочинку з кемпінгами, глемпінгами, готелями, видові майданчики, музеї, які працюють у зручний для автотуриста час, національні парки, де створюються умови для відпочинку з дітьми, забезпечуються зв’язок та інтернет і всі зручності на шляху проходження туриста”.

• Денис Мантуров (Перший заступник Голови Уряду): “Кілька російських виробників зараз працюють над розвитком модельного ряду. Насамперед це Volgabus: на початку року вже сертифікував модель – називається «Серпантин» – на компримованому природному газі, 44 місця. У рамках програми спеціальних казначейських кредитів 64 автобуси були вже закуплені в лютому, зокрема Ленінградською областю. Також у Volgabus із сертифікацією йдуть «Марафони»: 50 місць, на дизельному і газовому паливі”.

• Мантуров: «Sollers. У рамках реалізації СПІКу [спеціального інвестиційного контракту], ви пам’ятаєте, у нас виробляли на Далекому Сході Mazda, зараз вони заміщають це виробництво якраз екскурсійними автобусами. У третьому кварталі цього року [налагоджено] виробництво автобусів місткістю 53-55 осіб, 12-метрові та 9-метрові. Проєкт буде реалізовано в кооперації зі східним партнером”.

• Мантуров: «У “Групи ГАЗ” є свій автобус великого класу “Круїз”: від 48 до 51 людини. Під брендом «ЛіАЗ» розраховує запропонувати ринку в серпні поточного року свій автобус. Прогнозний обсяг реалізації цього року – 200 одиниць. На першому етапі автобус теж буде реалізовуватися зі східними партнерами”.

• Мантуров: «Те ж саме стосується лінійки інших моделей, меншого розміру, у “Групи ГАЗ”, тому готові разом із Мінекономрозвитку, Мінпромторгом і Мінтрансом з точки зору і маршрутів, і ГТЛК – лізингової компанії, відпрацювати цю програму та забезпечити попит на цей вид продукції з поступовою локалізацією».

Підсумки/прогнози:

Робоча нарада, покликана вкотре продемонструвати, що президент тримає руку на пульсі економічних питань і проблем. Насправді Путін намагається брати участь у тих нарадах, які можуть точно принести плюс до його рейтингів: тема сільського господарства і розвитку автодорожньої мережі на сьогоднішній день дійсно перебуває на підйомі в Росії, варто віддати належне, що незважаючи на війну і санкції ці теми демонструють зростання. Таким чином, Путіну необхідно вчасно «очолити» тему, «осідлати хвилю», трансформуючи її в особисті рейтинги.

4. Зустріч Володимира Путіна з керівниками міжнародних інформагентств

У середу, 5 червня, у Санкт-Петербурзі відбулася зустріч Володимира Путіна з представниками провідних світових інформаційних агентств з Азербайджану, Білорусії, Казахстану, США, Узбекистану, Китаю, Ірану, Великої Британії, Туреччини, Кореї, Італії, Німеччини, Японії, Іспанії та Франції. Спілкування з журналістами російський президент почав у доволі позитивному тоні, намагаючись відійти від стандартних рамок: «пропоную, щоб у нас був не вечір запитань і відповідей, а обмін думками. Так буде цікавіше. І мені б теж вашу думку цікаво було почути з тих питань, які вас цікавлять”. При цьому основний акцент робився на зовнішньополітичних відносинах і глобальних аспектах.

Ключові тези з відповідей Путіна на запитання учасників зустрічі: 

• «Так, ми з Президентом Білорусії знайомі давно. І дійсно, в різний час по-різному складалися наші відносини. Але оскільки в основі відносин лежать фундаментальні інтереси обох народів (російського і білоруського), то завжди саме спираючись на це і вдавалося знайти рішення навіть з найскладніших, здавалося б, питань, на які немає простих відповідей. Саме тому ми спочатку займалися і зараз продовжуємо роботу з будівництва Союзної держави, у нас все виходить. Ми робимо це виходячи з настрою наших народів, робимо це дуже спокійно, акуратно”.

• «Я вже говорив: усі сприйняли мою заяву з приводу пана Байдена з посмішками і побачили в цьому якийсь прихований навіть “наїзд” на президента Байдена. Справді, адже він політик старої школи, і те, що йому не сподобалося, він потім певною мірою почав мене навіть атакувати. Я так і думав, що так і буде. Значить, я маю рацію, він передбачуваний. Це підтверджує тільки наші міркування про те, про що я говорив”.

• «Якщо так, за великим рахунком нам все одно. Тому що і пан Трамп, якого звинувачували мало не в шпигунстві на користь Росії… Як ми розуміємо, що це нісенітниця повна, просто маячня якась, це просто був елемент внутрішньополітичної боротьби у відносинах між демократами і республіканцями. Безглузді звинувачення в бік Трампа. Це ми завжди і сприймали як елемент внутрішньополітичної боротьби в самих Сполучених Штатах. Потім це все підтвердилося внаслідок усіляких розслідувань усередині США. Ніяких особливих зв’язків у нас із паном Трампом ніколи не було”.

• «Повинен сказати, приємно це чи ні, але своє уявне лідерство у сфері демократії теж спалюють прямо на корені. Тому що в усьому світі є очевидним, що переслідування Трампа, тим більше в судовому порядку, за звинуваченнями, які склалися на підставі подій, що відбувалися роки тому, без прямих доказів, це просто використання судової системи під час внутрішньополітичної боротьби, напряму. Для нас у Росії це очевидно. Упевнений, що і Великій Британії це очевидно, в усьому світі так усі вважають. І головне, що в самих Сполучених Штатах так вважають. Тому що після відомого рішення суду, де присяжні винесли вердикт «винен», як ми всі знаємо, рейтинг пана Трампа зріс, по-моєму, одразу на 6 відсотків, і збори одразу збільшилися в його передвиборчий штаб”.

• «Але, я думаю, Ви погодитеся зі мною в тому, що Україна в Сполучених Штатах нікого не цікавить. Цікавить велич Сполучених Штатів, які борються не за Україну і не за український народ, а за свою велич і за своє лідерство у світі та в жодному разі не хочуть допустити якого б то не було успіху Росії саме тому, що вважають, що в цьому разі буде завдано шкоди лідерству США. У цьому весь сенс того, що роблять США. А ось якщо майбутня адміністрація змінить вектор цілепокладання для себе і буде бачити сенс свого існування і своєї роботи у зміцненні Сполучених Штатів зсередини, у зміцненні економіки, фінансів, вибудовування нормальних відносин у світі, більш шанобливих по відношенню до всіх, тоді може щось змінитися. Це залежить, на мій погляд, від настрою суспільства. Настрій суспільства все-таки певною мірою в цей бік зсувається, і якщо майбутня адміністрація зловить цей вітер у свої вітрила, то тоді зміни можливі”.

• «Чому Ви вирішили, що ми комусь погрожуємо? Ми нікому не погрожуємо, тим більше главі іншої держави. Це моветон, це нехороший тон. У нас є своя позиція з тих чи інших питань. Ми знаємо позицію європейських держав, зокрема й позицію Федеративної Республіки, щодо подій, які відбуваються в Україні”.

• «Усі вважають, що Росія почала війну в Україні. Але ніхто – я хочу це підкреслити, – ніхто на Заході, в Європі не хоче згадувати, з чого почалася ця трагедія. Вона почалася з державного перевороту в Україні, антиконституційного державного перевороту. Ось початок війни. Але хіба Росія винна в цьому держперевороті? Ні. А хіба забули ті, хто сьогодні намагається звинувачувати Росію, що міністри закордонних справ Польщі, Німеччини та Франції приїхали до Києва і поставили свої підписи під документом про врегулювання внутрішньополітичної кризи як гаранти того, що криза має бути завершена мирним, конституційним шляхом? Цього в Європі, зокрема і в Німеччині, воліють не згадувати. А якщо згадати, то постає питання: чому ж тоді керівництво Федеративної Республіки так само, як і інші підписанти цього документа, не зажадали від тих людей в Україні, які вчинили державний переворот, повернутися в правове конституційне поле? Чому ж вони знехтували своїми зобов’язаннями як гарантів домовленостей між опозицією і владою, що діяла тоді? Ось вони і винні в тому, що трапилося, нарівні з тими силами в Сполучених Штатах, які провокували захоплення влади неконституційним шляхом. Хіба не відомо, що за цим послідувало? Настало рішення жителів Криму вийти зі складу України, настало рішення жителів Донбасу не підкорятися тим, які здійснили державний переворот у Києві. Ось початок цього конфлікту”.

• «А потім Росія доклала всіх зусиль для того, щоб знайти формулу врегулювання мирними засобами, і 2015 року в Мінську підписали так звані Мінські угоди, які, до речі кажучи, були конституйовані рішенням Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. Це документ, який треба було б виконувати. Ні, вирішили цю проблему закрити збройним шляхом. Почалося застосування артилерії, танків, авіації проти мирних громадян південного сходу України. Чомусь про це ні в Німеччині, ні в інших європейський країнах, ні в США – ніхто, повторюю, ніхто не хоче згадувати. Гаразд”.

• «Мені колись колишній канцлер сказала: “Знаєш, у Косово, так, діяли ми тоді, НАТО діяла без рішення Ради Безпеки. Але там же вісім років проливалася кров, у Косово”. А тут, коли проливалася кров російських людей на Донбасі, – це що, не кров, а водичка, чи що? Про це ніхто не хотів ні думати, ні помічати цього”.

• «А тепер для людей, які стежать за міжнародними подіями, за міжнародним правом. Що сталося далі, що ми зробили? Ми не визнавали вісім років. Коли зрозуміли, що мирним угодам у Мінську не судилося бути реалізованими, що ми зробили? Я прошу уваги, будь ласка, всіх: ми визнали незалежність цих самопроголошених республік. Ми могли це зробити чи ні з точки зору міжнародного права? Як говорить стаття перша Статуту ООН, могли. Це право націй на самовизначення. А міжнародний суд ООН ухвалив рішення (воно ж викладене на папері), що під час розв’язання питання про незалежність і самостійність, якщо якась територія якоїсь країни ухвалює таке рішення, вона не зобов’язана звертатися до вищих інстанцій цієї держави. Усе це було зроблено у зв’язку з Косово. Але є ж рішення Міжнародного суду ООН, там так і написано: якщо якась територія ухвалила рішення про незалежність, вона не зобов’язана звертатися до столиці за отриманням дозволу на реалізацію цього права. Але якщо це так, а так написано в рішенні суду ООН, значить, ці невизнані тоді республіки – Донецька і Луганська – мали право це зробити. Вони це зробили, а ми тоді мали право визнати ці республіки? Звичайно, мали. Ну а як же? Ми їх визнали. Потім уклали з ними договір. Ми могли укласти з ними договір чи ні? Так, звісно. Договір передбачав надання допомоги цим державам у разі агресії. Але Київ вів війну проти цих держав, які ми через вісім років визнали. Вісім років”.

• «Коли на українській землі з’явилися перші німецькі танки, німецького виробництва, це вже викликало морально-етичний шок у Росії, тому що ставлення до Федеративної Республіки в російському суспільстві завжди було дуже хорошим. Дуже хорошим. Тепер, коли кажуть, що зараз ще з’являться якісь ракети, які завдаватимуть ударів по об’єктах на території Росії, це, звичайно, остаточно руйнує російсько-німецькі відносини. Але ми розуміємо, що, як говорив один із відомих німецьких політичних діячів, після Другої світової війни Федеративна Республіка Німеччина ніколи не була в повному сенсі цього слова суверенною державою”.

• «Дивіться: підірвали трубопроводи нещасні по дну Балтійського моря. Ніхто навіть не обурюється – ніби так і треба. Ми постачаємо, проте продовжуємо постачати газ до Європи через територію України. Ми ж постачаємо. Там було дві трубопровідні системи, одну з них українська сторона закрила, вентиль загвинтила, просто закрила і все, хоча підстав для цього ніяких немає. Залишила тільки одну трубопровідну систему – добре. Але через неї газ у Європу йде, і європейські споживачі отримують цей газ. Через Туреччину йде «Турецьким потоком», теж наш газ іде в Європу «Турецьким потоком», і європейські споживачі отримують його”.

• «Я зараз, знаєте, не закликаю до порушення якихось євроатлантичних зв’язків, не хочу, а то почнуть (ви чи не ви), хтось почує, що я кажу, скажуть: ось він закликає до розколу євроатлантичної солідарності. Ні, послухайте, у вас там є, я вважаю, помилкова політика, просто груба помилка на кожному кроці. Я думаю, що і для самих Сполучених Штатів те, що зараз відбувається, – це помилка велика, капітальна. Через бажання зберегти лідерство, причому такими засобами, як вони роблять, завдають самі собі шкоди. Але для Європи-то це ще гірше. Так, можна було сказати: «Ми вас підтримуємо тут, тут і тут, але ось це наше. Послухайте, якщо ми підірвемо свою економіку, всім буде погано. У жодному разі не можна цього робити, ми проти, це табу, на це не зазіхайте«».

• «Можу Вам сказати абсолютно впевнено, що наші втрати, особливо якщо це стосується, на жаль, непоправних втрат, вони, звісно, в рази просто менші, ніж з українського боку».

• «Можу точно назвати цифри тих людей, які утримуються обома сторонами, коротше кажучи, перебувають у полоні. Наших солдатів, офіцерів на українській стороні 1348 осіб. Я знаю ці цифри, тому що ми працюємо з ними щодня. І зовсім недавно, Ви знаєте, був обмін: 75 осіб поміняли на 75 осіб. Українських солдатів у нас – 6465″.

• «Ось приблизно, якщо говорити про безповоротні втрати, саме безповоротні, то і співвідношення таке ж: один приблизно до п’яти. Ось із цього будемо і виходити. Саме з цим, до речі кажучи, і пов’язана спроба провести тотальну мобілізацію в Україні, тому що дуже великі втрати на полі бою”.

• «Знаєте, це має приблизно такий вигляд: за нашими підрахунками, за місяць українська армія втрачає 50 тисяч осіб – це санітарні та безповоротні втрати, і те й інше, хоча безповоротні та санітарні у них 50 на 50 приблизно. І те, що зараз проводиться тотальна мобілізація, не вирішує проблем. Тому що, за нашими даними (з різних джерел ми отримуємо), десь приблизно 30 тисяч [людей] на місяць вони набирають, мобілізують – насильно, ненасильно, здебільшого зараз, звісно, насильно хапають на вулицях. Охочих воювати там не багато”.

• «Минулого, позаминулого місяця десь 50-55 тисяч, за нашими даними, вони набрали. Але це не вирішує проблем. Знаєте чому? Тому що вся ця мобілізація тільки закриває втрати, вона вся йде на заповнення втрат. І це така кардинальна проблема, яка веде до зниження віку мобілізації: зараз із 27 [років] вийшли на 25″.

• «У всякому разі, – я говорив це нещодавно публічно, по-моєму, коли зустрічався з пресою, виїжджаючи з Узбекистану після візиту, – думаю, що адміністрація Штатів змусить сьогоднішнє керівництво України ухвалити ці рішення – знизити мобілізаційний вік до 18 років, а потім Зеленського позбудуться просто. Але спочатку все це треба зробити, тому що це непроста історія: закон треба ухвалити, зробити певні кроки”.

• «У нас добре розвиваються відносини між Росією та Іраном, причому за дуже багатьма напрямами. Ми – і Росія, і Іран – перебуваємо під різними санкціями, під різними санкційними режимами. Коли ми нещодавно познайомилися з рівнем розвитку деяких галузей виробництва в Ірані, мене здивувало, як нашим іранським друзям вдалося в цих умовах багаторічних санкцій зберегти такий високий рівень виробництва за деякими напрямами. Звичайно, не за всіма, але за деякими – просто дивно. Але факт залишається фактом”.

• «Що стосується Президента Раїсі, який пішов із життя внаслідок цієї трагедії, то хочу сказати, що у нас із ним були дуже надійні, хороші та ділові стосунки. Він був дуже цікавою людиною, він був серйозним політиком, надійним партнером. У ставленні до побуту трошки іронічним, з розвиненим почуттям гумору. З ним було цікаво підтримувати стосунки, цікаво і корисно. Повторюю ще раз: якщо ми з ним про щось домовлялися, можна було бути впевненим, що тема, про яку ми говоримо, не буде забута. Не означає, що все обов’язково, сто відсотків, вирішується, тому що не тільки від перших осіб залежить вирішення того чи іншого питання, але ця тема не буде забута, і ми разом, по обидва боки, працювали над удосконаленням наших відносин”.

• «Що стосується двосторонніх відносин із Китаєм, то хочу звернути увагу, що вони не мають ситуативного характеру, вони засновані на глибинних взаємних інтересах. Адже протягом 15 років Китай є нашим основним торговельно-економічним партнером. Тобто ми почали складати наші відносини і довели їх до сьогоднішнього рівня не у зв’язку з якимись кон’юнктурними політичними подіями поточного дня, а задовго до цього, ґрунтуючись на взаємних інтересах. Діяли дуже акуратно, спокійно, поетапно. Треба сказати, що в нас практично все виходить”.

• «Ми знаємо про все, що відбувається в економіках провідних країн світу, зокрема й китайській. Але загалом вона дуже надійна і стає все більш і більш високотехнологічною. Мені здається, що це велика помилка з боку тих самих Штатів або з боку деяких європейських країн, які хочуть або намагаються якось загальмувати економіку Китаю, тому що, на мій погляд, щоб самим бути успішними, треба було б вбудовуватися в ці процеси, а не намагатися їм перешкодити”.

• «Що стосується високоточної зброї дальнього радіусу дії, – тут потрібно на дві частини розділити цю тему. Перше – це звичайна зброя, система залпового вогню, далекобійна – 70 кілометрів і щось подібне. Вона застосовується давно. Дійсно, українські військовослужбовці можуть це робити самостійно. А що стосується сучасних високотехнологічних засобів ураження, високоточних і дальнього радіусу дії, таких як британський Storm Shadow або американський ATACMS, або французькі ракети, тут що можна сказати? Я про це теж уже говорив, до речі кажучи, коли з Узбекистану їхав”.

• «ATACMS – 300 кілометрів. Як вони використовуються, як передаються? Ось вони передали ракетну систему – Пентагон передав, американці передали. Але як використовується? Українські військовослужбовці не можуть самостійно все зробити і завдати ударів цією ракетою. Вони просто технологічно не в змозі цього зробити. Для цього потрібно мати супутникову розвідку, потім на підставі цієї супутникової розвідки, а це американська супутникова розвідка, сформувати польотне завдання, а потім ввести його в ракетну систему. І той військовослужбовець, який поруч із нею перебуває, він робить це просто автоматично: кнопки натискає. Він може навіть не знати, що станеться далі”.

• «У чому можуть брати участь українські військовослужбовці – не ті, які сидять і кнопки натискають, а на більш високому рівні? У виборі мети. Вони можуть сказати, яка мета для них є пріоритетною і необхідною. Але вони не вирішують, завдавати удару по цій цілі чи ні, тому що, повторюю, формується польотне завдання, і практично вводиться воно тільки тими, хто постачає цю зброю. Якщо це ATACMS, значить, це робить Пентагон. Якщо Storm Shadow, значить, це роблять британці. Причому у випадку зі Storm Shadow ще простіше. Простота полягає в тому, що польотне завдання вводиться автоматично, без участі військовослужбовців на землі, автоматом. Це роблять британці, значить, ось і все”.

• «Друге – ми думаємо на тему того, що якщо хтось вважає за можливе постачати таку зброю в зону бойових дій для нанесення ударів по нашій території та створення проблем для нас, то чому ми не маємо права постачати нашу зброю такого самого класу в ті регіони світу, де наноситимуться удари по чутливих об’єктах тих країн, які роблять це щодо Росії? Тобто відповідь може бути симетричною. Ми над цим подумаємо”.

• «Третє – звісно, подібні дії будуть остаточно, вони і зараз уже дійшли до вищого ступеня деградації, але будуть остаточно руйнувати міжнародні відносини і будуть підривати міжнародну безпеку. Зрештою, якщо ми бачимо, що ці країни втягуються у війну проти нас, а це і є їхня пряма участь у війні проти Російської Федерації, то ми залишаємо за собою право діяти аналогічним чином. Але, загалом, це шлях до дуже серйозних проблем. Мабуть, і все. Якщо у Вас є якісь навідні запитання, будь ласка. Але я думаю, що навряд чи зможу щось додати”.

• «Ми бачимо, що позиція італійського уряду більш стримана, ніж політика багатьох інших європейських країн, і ми, звертаючи на це увагу, відповідним чином це оцінюємо. Ми бачимо, що в Італії не роздувається печерна русофобія, і ми це нібито теж маємо на увазі. Ми дуже розраховуємо на те, що з Італією нам зрештою, можливо, після того, як ситуація буде якимось чином виправлятися на українському напрямі, вдасться відновити стосунки, і, можливо, навіть швидше, ніж із будь-якою іншою європейською країною”.

• «Я весь час наводжу цей приклад: ми літак робимо МС-21, і там крило – а це сучасний літак із сучасних матеріалів, – у крило вставлені джгути із сучасних матеріалів. Американська адміністрація взяла і поставила їх під санкції, маючи на увазі, що це нібито подвійного призначення. Дурня повна, нічого там подвійного призначення немає. У зв’язку з чим? У зв’язку з тим, що це конкурент Боїнгу-737, по-моєму, не пам’ятаю, такого ж середньомагістрального літака. Ну так, і в нас нібито виробництво трошки встало. Нам довелося над цим попрацювати, але ми це зробили: «пішли вправо» за графіком на два роки, щоправда. Все, тепер зробили, літає літак”.

• «Що стосується “Аккую”, то все йде за планом, все в графіку перебуває, все абсолютно в графіку, немає жодних затримок, працює велика кількість людей, будівельників головним чином. Залучаються будівельники з Туреччини при здійсненні великого обсягу будівельних робіт. Наші фахівці працюють у Туреччині, ми вдячні турецькому керівництву за умови, які були створені для цієї роботи. Перший блок закінчується, і по всіх блоках іде абсолютно нормальна робота”.

• «До речі кажучи, звертаємо вашу увагу, за деякими напрямками Туреччина співпрацює з Україною, а Україна в цей самий час намагається завдати ударів по газопроводах, якими йде газ до Туреччини. Це не жарт, це не перебільшення ніяке. Просто два безпілотники були придушені системами РЕБ російської армії і впали поруч із цією газоперекачувальною станцією на березі Чорного моря. Я тут нічого не накручую, нічого не вигадую, так воно і є. Просто проінформуйте, будь ласка, нашого друга Президента Ердогана про те, що відбувається в реаліях”.

• «Ви знаєте, адже що сталося? Ми багато разів про це говорили, краще за вас цього ніхто не знає. Радянський Союз розвалився: розвалився чи його розвалили – не важливо, важливо, що він припинив існування. І залишилася одна супердержава, яка вирішила, що все, на її плечі боженька заснув, і тепер можна всіма командувати. Але світ складний, різноманітний, він швидко розвивається, з’являються нові центри сили”.

• «Один із західних – європейських – політиків сказав – не я сказав, не я, хочу, щоб усім це було зрозуміло, – що всі європейські держави – це малі держави, тільки не всі ще це зрозуміли».

• «Дивіться, як Азія розвивається. Китайська Народна Республіка – півтора мільярда людей, в Індії вже більше, напевно. Величезними темпами розвиваються інші країни Азії, Південна Азія, Південно-Східна Азія, ті ж Бангладеш, Пакистан, Індонезія. І темпи розвитку великі, і населення зростає. І судячи з усього, тенденції такі, що розвиток туди перекачує потихеньку”.

Підсумки/прогнози:

Основний сенс зустрічі Путіна з представниками західних інформаційних агентств – донести певні тези, зокрема, про те, що Росія не збирається воювати з НАТО і про те, що Росія не збирається застосовувати ядерну зброю. Саме ці тези останнім часом були предметом численних спекуляцій у медіасередовищі і до них апелювали політики. Також Путін ще раз підкреслив умови, на яких він готовий піти на переговори з Україною. Головна умова – він не визнає легітимність Володимира Зеленського. Також Путін висловив низку претензій щодо Заходу в плані військової допомоги Україні. Одна з причин для інтерв’ю – бажання донести споживачам інформації тезу про те, що Захід провокує великий конфлікт, і що на якомусь етапі Росія може перейти через «червоні лінії». За ідеєю це інтерв’ю могло б створити певну напруженість у європейських країнах і недовіру до «мейнстримних» партій напередодні виборів до Європейського парламенту. 

5. Зустріч Володимира Путіна з президентом Болівії Луїсом Альберто Арсе Катакорою

У четвер, 6 червня, в Костянтинівському палаці Санкт-Петербурга відбулася зустріч Володимира Путіна з президентом Болівії Луїсом Альберто Арсе Катакорою, який відвідав Росію з офіційним візитом і взяв участь у Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Під час зустрічі сторони обговорили двосторонні відносини, зокрема у сфері високих технологій та атомної енергетики.

Ключові тези:

• Путін: «Дуже радий вітати Вас у Росії, у Петербурзі, на Міжнародному економічному форумі. Ви вперше в Росії як глава держави. Ми дуже раді Вас бачити. Упевнений, Ви зробите помітний внесок у роботу нашого форуму, маючи на увазі, що Ви за базовою освітою економіст і працювали Міністром економіки, Міністром фінансів. Сподіваюся, Вам буде цікаво взяти участь у дискусіях, які вже тривають на форумі і які відбудуться завтра”.

• Путін: «Що стосується двосторонніх відносин, вони розвиваються між Росією і Болівією на міцному фундаменті врахування інтересів один одного. Загальний обсяг товарообігу в грошовому вираженні поки що невеликий, але він має хороші тенденції до зростання: зростання за минулий рік становило два з гаком відсотки – два з половиною, по-моєму. Але є цікаві напрямки нашої співпраці, зокрема у сфері високих технологій. «Росатом» здійснює хорошу програму і споруджує центри ядерних досліджень і технологій в Ель-Альто. Серед уже введених в експлуатацію – найбільший у Латинській Америці радіофармакологічний комплекс, який уже забезпечує болівійські клініки відповідними препаратами”.

• Катакора: «Дякую за всю підтримку з боку дружнього російського уряду, який реалізував кілька проєктів, таких як Центр ядерних досліджень і технологій, який Ви згадали. Нам ще необхідно реалізувати в Болівії проєкт з російською компанією в галузі літію. Ми очікуємо роботи. Будемо працювати і в інших сферах співпраці між Росією і Болівією”.

• Катакора: «У нас насичений порядок денний, про який ми будемо говорити. Спасибі велике за це запрошення. І спасибі від імені болівійського народу, який щільно стежить за тим, що відбувається. Ми задоволені тим, що ми перебуваємо тут, у Вашому рідному місті. Ми раді відвідати його, раді поділитися нашим досвідом, нашими проєктами, нашими мріями, які, можливо, ми зможемо реалізувати разом із вами”.

Підсумки/прогнози:

Для Путіна дуже важливо було вказати, що географія сфери впливу Росії в Латинській Америці серйозно розширилася і тепер вийшла за межі традиційних Куба – Венесуела – Нікарагуа. Болівія – надто болючий кейс для США, оскільки спроби встановити свій маріонетковий уряд у цій країні для США закінчилося фіаско, як і низка інших спроб переформатування латиноамериканської політики. 

Подібна демонстрація розширення зони власних інтересів у даному регіоні підкріплюється ще й запланованими на найближчий час навчаннями ВМФ РФ в Атлантичному океані, під час яких кілька російських кораблів планують зайти в порт Куби. Очевидно, ескалація в цьому регіоні буде важливим фактором геополітики напередодні президентських виборів у США. 

6. Зустріч Володимира Путіна з президентом Республіки Сербської Мілорадом Додіком

У четвер, 6 червня, в Костянтинівському палаці Санкт-Петербурга відбулася зустріч Володимира Путіна з президентом Республіки Сербської Мілорадом Додіком, який також узяв участь у Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Сторони обговорили питання двосторонньої торгівлі, культурні зв’язки, а також перспективи подальшого посилення комунікації.

Ключові тези:

• Путін: «Сердечно вітаю Вас у Петербурзі. Ми не так давно бачилися в Казані на полях спортивного заходу. Зараз Ви прийняли наше запрошення і берете участь вже в роботі Петербурзького міжнародного економічного форуму. Ми дуже цьому раді. Звичайно, загальні обсяги, як ми зазначаємо, торговельно-економічної діяльності на цьому терені, на терені розвитку економіки, поки що скромними є. Але ми спостерігаємо цього року все-таки помітне відновлювальне зростання порівняно з минулим роком, і це вже добре”.

• Путін: «Вдячні Вам за те, що Ви робите в духовній сфері, у сфері підтримки наших зв’язків по лінії міністерств закордонних справ. Ви знаєте нашу позицію щодо Дейтонських угод, вона є незмінною: тільки ті повноваження, які були зафіксовані в цих міжнародно-правових документах, є підставою для не просто збереження ситуації, а для її розвитку і зміцнення. Ми всіляко будемо цьому сприяти”.

• Додік: “Хотів Вам також подякувати за якісну позицію Росії в контексті Дейтонської мирної угоди. Я вважаю, що ви як країна, яка є гарантом Дейтонської угоди, єдина залишилася на істинних принципах Дейтона, оскільки він руйнується з боку Заходу, вся його реалізація руйнується”.

• Додік: «Зараз практично ситуація на території Боснії і Герцеговини така, що є конституційний порядок, який прописаний нормативно, а в дійсності в нас щось зовсім інше, що абсолютно суперечить Конституції в сенсі права, яке забрали в сербського народу республіки».

• Додік: “Спасибі вам за принципову поведінку і за розуміння в контексті нещодавнього засідання Генасамблеї ООН, де знову в антиконституційний спосіб із Боснії і Герцеговини було висунуто ініціативи в контексті Сребрениці. Захід використав цю можливість – продемонстрував, що він некомпетентний: 84 країни «за», а 109 країн, по суті, не були «за» цю резолюцію – [бо,] саме як говорили Ви та Ваші представники, це не робить внесок у взаємне порозуміння, це лише призводить до додаткових проблем у Боснії та Герцеговині. Тому в нас є деяке відчуття невеликого задоволення, що не було навіть простої більшості країн. Це говорить про те, що є усвідомлення того, що відбувається на території Балкан”.

Підсумки/прогнози:

Відносини з Республікою Сербською (ентитетом у складі Боснії і Герцеговини) для Росії надзвичайно важливі для збереження контролю над політичними процесами на Балканах. Спроби тиску на Сербію – головного партнера Росії в регіоні – вимагають від Росії нових політичних козирів. Додік як лідер Республіки Сербської – це та карта, яка дозволяє впливати на ситуацію. У разі ескалації він легко може підірвати ситуацію в Боснії і Герцеговині, використовуючи сербське питання. Не випадково в цей самий час Додік поновив заяви про можливе проведення референдуму щодо доцільності перебування Республіки Сербської у складі БіГ, а також про подальше питання возз’єднання Республіки Сербської та Сербії. У будь-якому разі, це та гра, яка може на певний час змусити великі держави замислитися над тим, чи варто починати розігрувати низку небажаних з погляду Москви карт (Косово, розширення ЄС і НАТО тощо).

7. Зустріч Володимира Путіна з президентом Зімбабве Еммерсоном Дамбудзо Мнангагвою

У четвер, 6 червня, в Костянтинівському палаці Санкт-Петербурга відбулася зустріч Володимира Путіна з президентом Зімбабве Еммерсоном Дамбудзо Мнангагвою, який, як і інші світові лідери, відвідав Росію для участі в Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Зазначається, що сторони обговорили зростання товарообігу між двома країнами, а також подальші перспективи в посиленні двосторонніх відносин.

Ключові тези:

• Путін: «Відносини між Росією і Зімбабве склалися давно ще – в період боротьби вашої країни, вашого народу за незалежність – і зараз продовжують розвиватися активно. Приємно було відзначити, що у нас у кілька разів збільшився торговельний обіг за минулий рік, але, звісно, ми повинні в цьому відношенні ще як слід попрацювати, для того щоб диверсифікувати наші зв’язки”.

• Путін: «У нас склалися дуже хороші стосунки в гуманітарній сфері, у сфері освіти: 400 молодих людей з вашої країни навчаються в Росії, і ми постійно збільшуємо цю квоту».

• Мнангава: «Спільні виклики у нас… Південь Африки взагалі розглядають як антизахідний регіон, і мені приємно, що Ви надіслали [мені] запрошення відвідати ваш форум. Для мене це можливість поділитися тими викликами, з якими ми стикаємося на національному рівні та на міжнародному рівні також з погляду взаємодії із західними країнами. Крім того, це можливість консолідувати і виявити ті напрямки, де ми можемо розширити співробітництво між нашими країнами і зробити це співробітництво більш всеосяжним. Не потрібно відходити один від одного, [у нас] є дійсно схожі точки зору на міжнародні питання”.

• Мнангава: «Наші країни за великим рахунком – це ізольовані зони, саме тому потрібно розвивати всеосяжні відносини з Російською Федерацією. Запевняю Вас, Президента Російської Федерації, я маю намір надавати підтримку Вам особисто від Зімбабве. Ми отримали підтримку від вас у вигляді продовольства минулого року, ми отримали військову підтримку, підтримку в частині безпеки. Це важливі напрямки. Ми бачимо, що регіон, незважаючи на ізоляцію, прагне до незалежності”.

Підсумки/прогнози:

Зімбабве відіграє важливу роль на півдні Африки, налагоджуючи відносини з Росією, Китаєм і Білоруссю. Президент Мнангагва дуже активно розвиває відносини з Москвою. До того ж Зімбабве – це ключ до південноафриканської політики, а також один із ключових елементів прориву санкційної політики проти Росії (Зімбабве вважається перевалочним пунктом для багатьох товарів подвійного призначення). 

8. Пленарне засідання Петербурзького міжнародного економічного форуму

У п’ятницю, 7 червня, Володимир Путін узяв участь у пленарному засіданні XXVII Петербурзького міжнародного економічного форуму, а також виступив з уже традиційним зверненням до учасників форуму, в якому озвучив низку вже відомих тез у контексті зовнішньополітичної стратегії Росії та можливих взаємовідносин з іншими державами. 

У 2024 році ПМЕФ проходить під девізом «Основа багатополярного світу – формування нових точок зростання». У ньому беруть участь понад 12 тисяч осіб – акціонери та керівники провідних компаній, визнані експерти та аналітики, політичні, громадські та державні діячі.

Ключові тези з виступу Путіна на ПМЕФ:

• «Ми бачимо, як між країнами намітилися справжні перегони за зміцненням свого суверенітету, причому на трьох ключових рівнях: державному, ціннісно-культурному та економічному. При цьому країни, які ще недавно виступали лідерами глобального розвитку, намагаються всіма силами, правдами і неправдами зберегти свою роль гегемонів, що вислизає. Загалом тут нічого незвичайного немає. Коли країна або людина у своєму житті намагаються зберегти свої позиції, зміцнити їх, але неправдами – це погано. Ось правдами – це добре. А неправдами – нікуди не годиться”.

• «Дедалі голосніше заявляють про себе країни Південної Азії та Африки, де спостерігається висока народжуваність і поки що низький рівень урбанізації, а також швидке, наздоганяюче зростання економік. За оцінками експертів, профільних фахівців, саме такі держави визначатимуть глобальну економічну картину вже в середині поточного століття”.

• «Упевнений: і в сучасних умовах, і в довгостроковій перспективі роль, вага і, скажу більше, майбутнє держав залежать від того, наскільки ефективно вони зможуть відповісти на глобальні виклики, реалізувати внутрішній потенціал, використати свої конкурентні переваги і нівелювати слабкі сторони, зберегти і зміцнити партнерські відносини з іншими країнами».

• «Очевидно, що освоєння нових ринків вимагає зміцнення транспортних зв’язків. Так, на східному напрямку, до Китаю, до країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону – основним проєктом для нас є розвиток так званого Східного полігону залізниць. У квітні було затверджено параметри чергового, вже третього за рахунком, етапу його модернізації. До 2030 року провізна спроможність Східного полігону залізниць має зрости до 210 мільйонів тонн, а до 2032 року – до 270 мільйонів тонн”.

• «Затребуваною глобальною артерією стає Північний морський шлях. Минулого року ним пройшло 36 мільйонів тонн вантажів, а в перспективі перевезення можуть перевищити 150 мільйонів тонн. Для цього ми продовжимо розвивати інфраструктуру Північного морського шляху, будувати транспортні підходи до арктичних портів. Особлива роль у цій роботі відводиться керівникам наших північних суб’єктів Федерації. У зв’язку з цим сформуємо в рамках Держради комісію з розвитку арктичних регіонів і Північного морського шляху”.

• «Росія посідає четверте місце за розміром ВВП, за паритетом купівельної спроможності. Як я вже сказав, випередивши Японію. Але що хотів би зазначити. Справа, звісно, не в системах оцінки та розрахунків ВВП і навіть не у формальному виході на четверту сходинку. Ми десь поруч: Росія, Федеративна Республіка Німеччина, Японія. Різниця невелика. Ми попереду, але різниця невелика. Але ми розуміємо при цьому, що лідерські позиції потрібно постійно підтверджувати, посилювати. Інші країни теж не стоять на місці. Нам важливо забезпечувати стабільно високі темпи і якість зростання на довгострокову перспективу. Ось у чому сьогодні наше завдання”.

• «Третя найважливіша структурна зміна, якої ми добиваємося, – це нова якість ринку праці. Сьогодні в Росії рекордно низьке безробіття, у квітні воно склало всього 2,6 відсотка. Що особливо важливо: ми скоротили його так звану структурну компоненту, тобто значно знизилося молодіжне безробіття і безробіття в тих регіонах і населених пунктах, де воно було історично високим”.

• «Четверта структурна зміна прямо пов’язана з підвищенням ефективності економіки. Такий показник до кінця поточного десятиліття визначено в травневому указі. З урахуванням демографічних викликів, з якими ми зіткнулися, об’єктивного дефіциту кадрів найважливіша умова досягнення високих темпів економічного зростання пов’язана з підвищенням продуктивності праці. Це найголовніший ресурс”.

• «П’ята структурна зміна – це справжня цифрова платформна революція. У сучасних умовах продуктивність праці безпосередньо пов’язана з цифровізацією, з використанням технологій штучного інтелекту. До 2030 року нам належить сформувати цифрові платформи в усіх ключових галузях економіки та соціальної сфери. Ці завдання будуть вирішуватися в рамках нового нацпроєкту «Економіка даних»”.

• «Шоста структурна зміна – форсоване, випереджальне насичення галузей економіки сучасними технологіями та інноваціями. Це, може, один із ключових напрямів. За шість років ми плануємо увійти в десятку світових лідерів за обсягом наукових досліджень і розробок. Внутрішні витрати на ці цілі мають збільшитися не менше ніж до двох відсотків ВВП”.

• «Сьома найважливіша структурна зміна – це трансформація посилення ролі малого та середнього бізнесу в розвитку економіки. Сьогодні в нашій країні близько 6,5 мільйона суб’єктів малого та середнього підприємництва. Якщо шість років тому ми ставили за мету збільшити чисельність зайнятих у цьому секторі до 25 мільйонів осіб, і здавалося, що це дуже складно. Нагадаю, деякі колеги посміювалися, говорили, що це нереалістичне завдання. Сьогодні можна впевнено сказати: ця мета досягнута і досягнута достроково”.

• «Восьма найважливіша структурна зміна пов’язана з розкриттям потенціалу регіонів Росії. Це нова географія розвитку, створення точок зростання в містах, селищах по всій території країни, можливостей для людей не тільки в столицях, а й у малих містах, на селі здобути професію, знайти добре оплачувану роботу або вести свою справу, реалізувати себе, жити, виховувати дітей у комфортних, сучасних умовах”.

• «Розвиток внутрішнього туризму – один із пріоритетів нашої довгострокової стратегії. За шість років частка туристичної галузі у валовому внутрішньому продукті має збільшитися до п’яти відсотків, а кількість поїздок країною з розміщенням у готелях – зрости до 140 мільйонів осіб. Будемо створювати комфортні та доступні умови для відпочинку, включно з будівництвом готелів і невеликих кемпінгів, гірськолижних курортів і парків розваг”.

• «Глобальна економіка вступила в епоху серйозних, кардинальних змін. Формується багатополярний світ з новими центрами зростання, інвестиційними та фінансовими зв’язками між державами і компаніями. Економіка Росії реагує на ці виклики і так само динамічно змінюється, набуває більшої сили і стійкості. Величезною мірою це заслуга наших робітників, інженерів, управлінців і, звісно, підприємців, які нарощують вкладення в розвиток своїх компаній, підприємств, міст і регіонів, виводять на перший план такі цінності, як відповідальність, довіру, служіння своєму народу і своїй країні. Ми будемо нарощувати підтримку позитивних змін у суспільстві та в економіці. Саме на цьому – на досягненні національних цілей розвитку – фокусуються наші довгострокові системні плани зі зміцнення фінансового, технологічного, кадрового суверенітету нашої країни, з поліпшення ділового клімату. І в цій роботі ми відкриті для найширшої співпраці з усіма зацікавленими партнерами: із зарубіжними компаніями, країнами, інтеграційними об’єднаннями”.

Підсумки/прогнози:

Для Путіна Петербурзький міжнародний економічний форум є форумом номер один для спілкування з союзниками і партнерами, а також для прориву економічних і політичних санкцій. За персональним складом гостей форуму можна судити про стратегію і тактику Росії в питаннях міжнародної політики, про потенційні кроки зі зміцнення свого становища у світі. Таким чином, уже сьогодні можна констатувати посилення активностей Росії на африканському і латиноамериканському напрямках, а також посилення присутності на Близькому Сході. Форум не приніс сенсацій, але водночас аналіз зустрічей, виступів і контрактів під час форуму може дати уявлення про тенденції в російській дипломатії.