У цьому звіті подано ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії.
За підсумками минулого тижня можна тезово визначити наступні тенденції:
- Повінь в Оренбурзькій області показала, що в Росії досить серйозні проблеми з цілою низкою інфраструктурних об’єктів. Водночас, Росія зіткнулася з першим з початку бойових дій проти України, а також з першим після президентських виборів стихійним проявом невдоволення громадян – в Орську, що найбільше постраждав від стихії, почалися протести серед громадян. Спроби губернатора Оренбурзької області Дениса Паслера виявити жорсткість, що межує з хамством, не призвела до бажаного результату: жителі Орська зажадали соціальних компенсацій (добилися свого) і покарання винних (це питання зависло в повітрі, влада намагається звинуватити в недбалості будівельників дамби, спорудженої у 2010 році, а також нинішнього мера Василя Козупіцу, який незадовго до катастрофи заявив, що дамба у задовільному стані).
- Китай та Росія узгоджують єдину лінію поведінки щодо Саміту Миру, ініційованого українським керівництвом і який відбудеться 15–16 червня у Швейцарії. Китайська сторона наполягає на тому, що саміт має започаткувати переговорний процес про відновлення миру, а значить обійтися без участі Росії він не може. Швидше за все, сама участь (або неучасть) Китаю буде прив’язана саме до того, який із форматів проведення заходу буде обрано організаторами. У будь-якому разі візит Лаврова продемонстрував, що у відносинах між Росією та Китаєм далі існують взаємопідтримка та де-факто союзницькі настрої.
- Росія фактично підтримала позицію Ірану та «благословила» удар по Ізраїлю. Вважається, що Росія пообіцяла Ірану підтримку, якщо західні країни розгорнуть бойові дії проти Тегерана. Росії насправді вигідне залучення Ірану до війни на Близькому Сході: сам факт війни може призвести до зростання цін на нафту в найближчій перспективі, а Росія претендує на те, щоб збільшити постачання нафти до Китаю (Іран є головним постачальником нафти для Китаю). Сам факт війни може відтягнути американські сили та кошти на новий конфлікт, зменшивши допомогу Україні. Також підвищення цін на нафту може призвести до небажаних процесів усередині США. Таким чином, Росія справді зацікавлена в ескалації конфлікту на Близькому Сході.
У цьому дайджесті розглядаються такі питання, які були найбільш актуальними для Росії в період з 8 по 14 квітня:
1. Повінь в Оренбурзькій області та на Уралі
2. Телефонна розмова Володимира Путіна з президентом Казахстану Касим-Жомартом Токаєвим;
3. Візит Сергія Лаврова до Китаю;
4. Зустріч Володимира Путіна з президентом Білорусі Олександром Лукашенком;
5. Нарада з постійними членами Ради Безпеки;
6. Візит Сергія Лаврова до Мінська;
7. Телефонна розмова Сергія Лаврова з Міністром закордонних справ Ірану Хоссейном Аміром Абдоллахіаном.
This Content Is Only For Subscribers
- Повінь в Оренбурзькій області та на Уралі
Минулого тижня помітно погіршилася ситуація з повінню в низці російських регіонів (Оренбурзька, Челябінська, Курганська та Тюменська області). При цьому найбільше страждає Оренбурзька область, де річка Урал вийшла з берегів і затопила безліч населених пунктів.
У п’ятницю, 12 квітня влада Оренбурга оголосила масштабну евакуацію мешканців з деяких районів міста. За останніми даними, кількість затоплених присадибних ділянок та домоволодінь продовжує зростати. Лише минулої доби під водою опинилися 995 ділянок і 361 будинок. Загальна кількість затоплених ділянок досягла 4963, а домоволодінь — 2687. Такою є непередбачена картина, яка сьогодні розгорнулася в Оренбурзі та його околицях.
Також повінь торкнулася інших міст і регіонів. У деяких районах Казахстану також проводиться евакуація місцевих жителів.
Підсумки/прогнози:
Повінь показала, що в Росії досить серйозні проблеми з цілою низкою інфраструктурних об’єктів. Водночас, Росія зіткнулася з першим з початку бойових дій проти України, а також з першим після президентських виборів стихійним проявом невдоволення громадян – в Орську, що найбільше постраждав від стихії, почалися хвилювання серед громадян. Спроби губернатора Оренбурзької області Дениса Паслера виявити жорсткість, що межує з хамством, не призвела до бажаного результату: жителі Орська зажадали соціальних компенсацій (добилися свого) і покарання винних (це питання зависло в повітрі, влада намагається звинуватити в недбалості будівельників дамби, спорудженої у 2010 році, а також нинішнього мера Василя Козупіцу, який незадовго до катастрофи заявив, що дамба у задовільному стані). Цілком можливо, що реальні винуватці катастрофи, які вирішили заощадити на будівельних роботах, не понесуть покарання.
- Телефонна розмова Володимира Путіна із президентом Казахстану Касим-Жомартом Токаєвим
У вівторок, 9 квітня, з ініціативи російської сторони відбулася телефонна розмова Володимира Путіна з Президентом Республіки Казахстан Касим-Жомартом Токаєвим. Головною темою для розмови стала складна повенева обстановка у прикордонних регіонах Росії та Казахстану. Сторони відзначили взаємодію профільних відомств та служб двох країн, які спільно ведуть моніторинг та прогнозування ситуації, виробляють та реалізують скоординовані заходи реагування.
Також наголошується, що під час розмови обговорювалися й деякі аспекти міжнародної та регіональної проблематики, у тому числі у контексті головування Росії у Співдружності Незалежних Держав, а Казахстану – в Організації Договору про колективну безпеку.
Підсумки/прогнози:
Ситуація із паводковою стихією в Оренбурзькій області та на Уралі призвела до серйозних наслідків і для Казахстану. У 10 із 17 областей Казахстану було введено режим надзвичайної ситуації місцевого масштабу у зв’язку з паводками. Президент країни Касим-Жомарт Токаєв назвав це найбільшим лихом у Казахстані за останні 80 років. Понад 60 населених пунктів залишилися відрізаними від зовнішнього світу. У Західному Казахстані талі води підтопили вісім скотомогильників та 14 поховань сибірької виразки. Саме з цієї причини президенти двох країн вирішили провести телефонну розмову з метою координації дій щодо ліквідації наслідків стихії. Інші моменти (політичного характеру) вирішувалися в робочому режимі, тим більше, що великих розбіжностей між Росією та Казахстаном із заявлених питань не існує.
- Візит Сергія Лаврова до Китаю
У понеділок, 8 квітня, Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров подався з дводенним візитом до Китаю, де він провів переговори з китайським колегою Ван І, а також взяв участь у низці інших зустрічей у рамках посилення двосторонньої комунікації та обговорення актуального міжнародного порядку денного.
Зокрема наголошується, що однією з важливих тем, що обговорюються під час переговорів Лаврова та Ван І, стали мирні ініціатив щодо України. Російська сторона зазначає, що учасники переговорів нібито зійшлися на думці, що будь-які заходи щодо врегулювання конфлікту без участі Росії є безперспективними. Також було обговорено питання санкційного тиску з боку Заходу, яке сторони назвали незаконним.
У той же час візит Лаврова до КНР став черговим етапом підготовки візиту до Пекіна Володимира Путіна. Примітно, що 9 квітня прес-служба російського президента офіційно підтвердила, що подібний візит має відбутися найближчим часом.
Підсумки/прогнози:
Головна тема переговорів Сергія Лаврова та Ван І стосувалася саме протоколу візиту Володимира Путіна до КНР (швидше за все, він відбудеться у середині травня 2024 року). Однак примітно, що Китай та Росія узгоджують єдину лінію поведінки щодо Саміту Миру, який ініціював українське керівництво і який відбудеться 15–16 червня у Швейцарії. Китайська сторона наполягає на тому, що саміт має започаткувати переговорний процес про відновлення миру, а значить обійтися без участі Росії він не може. Швидше за все, сама участь (або неучасть) Китаю буде прив’язана саме до того, який із форматів проведення заходу буде обрано організаторами. У будь-якому разі візит Лаврова продемонстрував, що у відносинах між Росією та Китаєм далі існують взаємопідтримка та де-факто союзницькі відносини.
- Зустріч Володимира Путіна з президентом Білорусі Олександром Лукашенком
У четвер, 11 квітня, президент Білорусі Олександр Лукашенко прибув до Москви з робочим візитом, де зокрема провів переговори зі своїм російським колегою. Як і попередні переговори у подібному форматі, ця зустріч супроводжувалася популістськими заявами сторін щодо України, Заходу та низки геополітичних процесів.
Також сторони обговорили перспективи подальшого розвитку космічної галузі, оскільки сама зустріч була присвячена дню космонавтики та поверненню російських та білоруських космонавтів з місії на МКС.
Ключові тези:
- Путін: «Дякую, що приїхали до Дня космонавтики. Тим більше, що у нас знакова подія: повернулися на Землю наші космонавти, перша жінка-космонавт із Білорусії. У нас сьогодні теж гарна подія: наша нова ракета полетіла з нового космодрому, важка. Це ще один етап у розвитку космічної галузі у Росії».
- Путін: «Окрім іншого, звичайно, нам є про що поговорити, маючи на увазі наші економічні відносини. Вони розвиваються та розвиваються успішно. Ми продемонстрували минулого року хороші темпи зростання економіки, і зараз все на підйомі. У нас за перші місяці поточного року зростання загалом навіть більше, ніж торік. Диверсифікація розвивається, кооперація зростає, взаємна доповнюваність . Все, загалом, на підйомі. Ми цьому дуже раді».
- Путін: «Загалом, Ви знаєте, ми ніколи не відмовлялися від мирного вирішення суперечок. Більше того, ми були схильні саме до цього. Не ми розпочинали цю війну у 2014 році. Все почалося з державного перевороту в Україні. А потім, коли все набуло такого, вже «гарячого» характеру, саме Ви були ініціатором проведення мирних переговорів у Білорусії. Ми це почали у двох містах. Потім перебралися переговорні команди до Туреччини, Стамбула. Там завершили практично цю велику роботу, протягом тривалого часу вона йшла, парафували з обох боків. З українською теж була парафована, цей папір був парафований, документ».
- Путін: «Як Ви знаєте, потім під тиском Заходу українська сторона відмовилася від цих домовленостей. Нагадаю, тоді нам казали, що не можна підписувати документ, документ Україна не може підписувати «з пістолетом біля скроні», треба відвести війська від Києва. Ми це зробили. Відразу після того, як ми це зробили, наші домовленості були викинуті на смітник».
- Путін: «Тепер, як Ви знаєте, просувається ідея провести якусь конференцію у Швейцарії. Нас туди не запрошують. Більше того, вважають, що нам там робити нема чого, і водночас кажуть, що і без нас нічого вирішити неможливо. Оскільки ми туди не їдемо – це вже взагалі якийсь паноптикум, – кажуть, що ми відмовляємося від переговорів. Нас не запрошували, а кажуть, що ми відмовляємось».
- Путін: «Було смішно, якби не було так сумно. Ще раз хочу наголосити, що ми – за. Тільки не у форматі нав’язування нам будь-яких схем, які не мають нічого спільного з дійсністю. Чому я так говорю? Тому що, якщо виникне потреба, дозволю собі до Вас звернутися, можливо, ми продовжимо консультації з Вами щодо цього напряму».
- Путін: «Щодо інших напрямів, Ви теж про це добре знаєте, наприклад, в енергетиці, на жаль, останнім часом ми спостерігали серію ударів по наших енергооб’єктах і змушені були відповідати. Я хочу наголосити: ми, навіть виходячи з гуманітарних міркувань, узимку не завдавали жодних ударів. Маю на увазі, що вони хотіли залишити без енергопостачання соціальні установи, лікарні тощо. Але після серії ударів по наших енергооб’єктах змушені були відповісти».
- Путін: «Повторюю ще раз: якщо все закільцюється у вирішенні тих питань, про які ми говорили спочатку, а в енергетиці вони пов’язані у тому числі з вирішенням одного із завдань, яке ми перед собою ставили, – це демілітаризація… Насамперед ми виходимо з того, що ми таким чином впливаємо на ОПК – оборонно-промисловий комплекс України, причому безпосередньо. Але, якщо ми таки перейдемо до того, з чого я почав, перейдемо до якихось розмов про вирішення всіх питань іншими способами, звичайно, як я вже багато разів говорив про це, ми до цього готові».
- Лукашенко: «Я вже сказав: наша позиція полягає в тому, що вони можуть там домовитись лише про те, як посилити ескалацію цього конфлікту. Без Росії який може бути мирний процес? Не може бути мирного процесу».
- Лукашенко: «Може, вони й мають рацію, що не запрошують нас туди, бо про що з ними можна розмовляти, якщо вони намагаються там зібрати 100 із лишком держав і щось нам продиктувати чи нахилити нас? Це ж не пропозиція до мирних переговорів».
- Лукашенко: «Я хилю до того, що абсолютно підтримую позицію нинішнього російського керівництва і Вашу позицію щодо мирного процесу в цьому конфлікті абсолютно підтримую. Сьогодні є все для того, щоб сісти та домовлятися. Не хочуть – зрозуміло, чому не хочуть, ми вже на це запитання відповіли. Якщо за океаном захочуть розмовляти про мир, то й в Україні цей голос почують. Тому українці мають знати, особливо населення, що це від нас не залежить. М’яч, грубо кажучи, з того боку».
- Лукашенко: «Я пам’ятаю цей процес, який розпочинався у Білорусі, три раунди пройшли, четвертий раунд – у Стамбулі. І Ви мені потім ці документи ксерокопіювали та передали. Цей документ спочатку показали, я його прочитав, потім Ви його дали, про що домовилися. Документ, який було парафовано. Серйозними були зрушення: і росіяни «посунулися», і українці. Але потім, зрозуміло, приїхали, обсмикнули: давай, воюй до останнього українця».
- Лукашенко: «На півночі дуже цікаво, Північний морський шлях. Ми вже постачали, виявляється, товари по Севморшляху. Не маючи портів у Мурманську, ми вже кілька тисяч тонн поставили. Дуже зручно для наших виробників, тому Ваша підтримка тут була для нас дуже важливою та актуальною».
- Лукашенко: «Ми, що тут приховувати, з Вами вже перекинулися з деяких питань економічного характеру. Ви мене підтримали у тому, що 15-го числа наші прем’єри зустрінуться та подивляться на економічні питання, які треба вирішити. Це для нас дуже важливе».
- Лукашенко: «Що стосується енергетики та завдання ударів. Я пам’ятаю цю розмову, і навіть вам дорікали в Росії: ось чому там, треба бити по цих больових точках, по енергетиці. Ви тоді сказали, може, не по-воєнному: слухайте, людей шкода – у дитячих садках, у школах; якщо енергетика в Україні звалиться, постраждають діти та люди. Ці удари по чутливих точках у Росії – і відповідь відповідний».
- Лукашенко: «Мене дивує взагалі найбільше мене хвилює, я про це кажу, політика польського керівництва. Навіщо їм ця конфронтація? І литовці, і латиші десятками викидають трупи через кордон. Іде якась кількість мігрантів туди, вони – паркан побудували – викидають за паркан до нас на кордон. Зараз сніг розтанув – оголилися трупи, валяються просто на кордоні. З Афганістану, Ірану люди є, Африки. Навіщо вбивати людей і викидати варварською? Це створює напругу».
Підсумки/прогнози:
Візит Олександра Лукашенка до Москви окрім заявленої теми (успішне завершення польоту до космосу спільного російсько-білоруського екіпажу та подальші кроки щодо впровадження спільних космічних програм) мав і цілком конкретні результати. Білорусь продемонструвала, що вона продовжує зближення з Росією та інтеграцію до дедалі більшої кількості спільних проектів.
Але при цьому Лукашенко використав зустріч для того, щоб наголосити: Білорусь не має наміру воювати в Україні. Очевидно, Росія намагається підштовхнути Білорусь до більш рішучих дій та загрожує провокаціями з боку України (Лукашенко дав зрозуміти, що йшлося про можливі удари українських БПЛА по нафтопереробних підприємствах у Мозирі та Новополоцьку).
За наявними даними, Путіна цікавило також включення двох білоруських НПЗ у процес виробництва палива для потреб Росії (оскільки Росія відновлює свої потужності після українських атак). Також зустріч була важлива тим, що Путін вкотре висловився за ініціювання мирних переговорів з Україною (але на основі раніше вироблених Стамбульських пропозицій 2022 року і з корекцією в плані кордонів). Цікаво, що буквально за годину перед заявою Путіна про можливість переговорів з Україною його прес-секретар Пєсков виступив із протилежною заявою – тобто цілком можливо, що рішення ухвалювалося безпосередньо під час переговорів із Лукашенком.
- Нарада з постійними членами Ради Безпеки
У четвер, 11 квітня, Володимир Путін провів чергову нараду із постійними членами Ради безпеки РФ. Примітно, що на відміну від попередніх нарад дана зустріч відбулася в живому форматі, а не по відеоконференції. За офіційною інформацією, основною темою наради стали питання розвитку Євразійського економічного союзу. З доповіддю виступив заступник голови Уряду Олексій Оверчук .
У нараді взяли участь голова Уряду Михайло Мішустін, голова Ради федерації Валентина Матвієнко, голова Державної думи В’ячеслав Володін, Заступник голови Ради безпеки Дмитро Медведєв, керівник Адміністрації президента Антон Вайно, секретар Ради безпеки Микола Патрушев, міністр внутрішніх справ Володимир Колокольцев, міністр закордонних справ Сергій Лавров, міністр оборони Сергій Шойгу, директор Федеральної служби безпеки Олександр Бортніков, директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, а також спеціальний представник президента з питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту Сергій Іванов.
Підсумки/прогнози:
Головна тема наради стосувалася ефективності роботи Євразійського економічного союзу та його трансформації, оскільки у російському керівництві вважають, що ЄАЕС останнім часом «працює в один бік» – країни ЄАЕС активно використовують Росію як донора, але мінімально впливають на економіку Росії. Фактично країни ЄАЕС отримали доступ до російського ринку, що призвело до суттєвих демографічних перекосів, а також до того, що разом з економічними ініціативами в Росію ринув потік мігрантів із Центральної Азії (Узбекистан, Киргизстан, Казсхстан), які часто несуть загрозу стабільності. та безпеки Росії. Саме тому нарада мала послужити початку вироблення нових правил у відносинах між Росією та країнами ЄАЕС, ці правила мають потенційно захистити Росію, а водночас посилити залучення держав ЄАЕС до спільних процесів. Також окремо розглядалося питання з Вірменією (що нині головує в ЄАЕС), що дедалі більше дистанціюється від Росії та від спільних проектів.
- Візит Сергія Лаврова до Мінська
У п’ятницю, 12 квітня, Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров відвідав із робочим візитом Мінськ, де взяв участь у Раді міністрів закордонних справ СНД. Окрім обговорення внутрішніх питань, захід був використаний главою російського МЗС для чергового озвучування позицій Росії щодо низки геополітичних процесів.
Ключові тези:
- «Росія головує у СНД цього року. Наш головний пріоритет – забезпечити подальший розвиток інтеграційних зв’язків у всіх напрямках, у тому числі в економічній сфері, в галузі безпеки та правопорядку, а також на культурно-гуманітарному напрямі. Досягнення цих завдань було підготовлено масштабний план реалізації Концепції головування Російської Федерації СНД. Він включає понад 150 пунктів».
- «Сьогоднішнє засідання надало чудову можливість обмінятися думками з питань міжнародного порядку денного. Велику увагу приділили взаємодії у сфері безпеки на просторах СНД та на євразійському континенті, включаючи спільну боротьбу з різними загрозами та викликами. У цьому контексті було розглянуто окремі аспекти співробітництва у сфері міграції. Всі наші колеги під час виступів підтвердили свою солідарність з Росією та її народом перед загрозою тероризму, у тому числі у зв’язку з огидним терористичним актом у «Крокус Сіті Холлі».
- «Розраховуємо на подальшу плідну взаємодію із співголовами в СНД – Киргизькою Республікою та Республікою Таджикистан, а також усіма іншими партнерами щодо виконання досягнутих домовленостей та амбітних завдань, які стоять перед організацією цього року. Поділяємо переконання в тому, що розвиток багатопланового співробітництва у форматі Співдружності відповідає інтересам усіх його учасників».
- «На жаль, принцип, коли сторони без втручання ззовні шукають взаємоприйнятні рішення був підірваний у тому ж Стамбулі. Після парафування документа, що відображав реалії на той момент, втрутився Захід , у тому числі в особі тодішнього прем’єр-міністра Великобританії Бориса Джонсона і заборонив Зеленському остаточно підписувати цю домовленість, заявивши, що потрібно продовжувати війну».
- «Якщо збережеться недоговороспроможність, яка з усією очевидністю тепер характеризує київський режим, то важко уявити ситуацію, коли можна буде щось робити. Замість прямого діалогу, без якихось ультиматумів Захід нав’язує «копенгагенський процес», готує конференцію у Швейцарії, на якій (про це заявлено прямо), вони хочуть сформулювати та «довести до пуття» горезвісні десять пунктів «формули світу» Зеленського. Потім «подати» це Російської Федерації. Те, що це шлях у нікуди, висловлюючись м’яко, очевидно будь-якому нормальному політичному оглядачеві».
- «Китайський план із дванадцяти пунктів та швейцарська формула несумісні. Швейцарська формула, як я вже сказав, полягає в «підтягуванні» всіма правдами та неправдами якнайбільшої кількості країн до ультиматуму на адресу Росії. Китайська ідея полягає в тому, щоб спочатку розібратися із системними проблемами у сфері безпеки на нашому спільному просторі, з першопричинами нинішньої ситуації в Україні, яка відображає гібридну війну руками і тілами українців, яка довго готувала проти нас і в результаті розв’язана Заходом, а тепер ще й українок. Тільки усунувши ці першопричини, говорить китайський підхід, можна всерйоз розглядати домовленість, яка враховуватиме (ще раз підкреслю) законні інтереси безпеки всіх сторін. Це приблизно те саме, що ми пропонували ще в грудні 2021 року: домовитися про неподільність безпеки та про те, як вона буде втілена в практичних кроках нерозширення НАТО, необхідних гарантіях та решті».
- «У Китаю та Швейцарії несумісні підходи. Швейцарські «ініціативи» лише виконують «замовлення» США та їхніх союзників. Не бачу, як можна поставити в одну упряжку їжака та трепетну лань. Це важко собі уявити. Китайський підхід абсолютно відповідає нашій спільній філософії, у тому числі в контексті дискусії, що активізувалася зараз, про те, як забезпечувати євразійську безпеку на всьому нашому континенті: і на його європейській частині, і в Центральній Азії, і на Кавказі та в інших регіонах континенту, де неспокійна ситуація і розгоряються конфлікти».
Підсумки/прогнози:
Виступ Сергія Лаврова де-факто підсумував попередні позиції Росії щодо багатьох питань – у тому числі щодо війни в Україні. Він показав, що Росія й надалі наполягає на старих принципах: визнання територіальних завоювань та нового кордону з Україною, демілітаризація України, гарантії нейтралітету України, «денацифікація» тощо. При цьому Лавров всіляко наголошує на тому, що у Росії та у Китаю – спільні підходи та принципи з цих питань (лаврів виступав у Мінську відразу ж після повернення з Китаю, з переговорів з китайським колегою Ван І). таким чином, виступ Лаврова також можна розцінити як «передачу волі Пекіна» представникам країн СНД (об’єднання, яке все більше залучається до сфери впливу Китаю).
- Телефонна розмова Сергія Лаврова з Міністром закордонних справ Ірану Хоссейном Аміром Абдоллахіаном
У суботу, 13 квітня, відбулася телефонна розмова Сергія Лаврова з Міністром закордонних справ Ірану Хоссейном Аміром Абдоллахіаном. Зокрема під час розмови сторони обговорили ситуацію на Близькому Сході.
За офіційними заявами сторін, під час розмови Сергій Лавров в черговий раз підкреслив рішуче засудження здійсненого 1 квітня ізраїльського авіаудару з іранського консульського представництва в Дамаску. Також сторони акцентували увагу на тому , що будь-які посягання на дипломатичні та консульські об’єкти, недоторканність яких гарантується відповідними Віденськими конвенціями, є категорично неприйнятними, як і політичні вбивства.
За підсумками розмови було підтверджено взаємний настрій на збереження високого рівня координації з актуальних питань міжнародного та регіонального порядку денного, а також підкреслено зацікавленість обох сторін у послідовному нарощуванні політико-дипломатичної співпраці, а також торговельно-економічної взаємодії, у тому числі у транспортно-логістичній сфері, включаючи транзитні перевезення.
Примітно, що розмова відбулася за кілька годин до початку масової атаки іранських БПЛА та ракет на території Ізраїлю.
Підсумки/прогнози:
Телефонна розмова Лаврова та Абдоллахіана відбулася безпосередньо перед атакою Ірану на Ізраїль. І якщо більшість світових лідерів намагалися запобігти удару, то, як випливає з офіційних документів, Росія фактично підтримала позицію Ірану та «благословила» удар. Вважається, що Росія пообіцяла Ірану підтримку, якщо західні країни розгорнуть бойові дії проти Тегерана. Росії насправді вигідне залучення Ірану до війни на Близькому Сході: сам факт війни може призвести до зростання цін на нафту в найближчій перспективі, а Росія претендує на те, щоб збільшити постачання нафти до Китаю (Іран є головним постачальником нафти для Китаю). Сам факт війни може відтягнути американські сили та кошти на новий конфлікт, зменшивши допомогу Україні. Також підвищення цін на нафту може призвести до небажаних процесів усередині США. Таким чином, Росія справді зацікавлена в ескалації конфлікту на Близькому Сході.