У цьому звіті представлено ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії.
За підсумками минулого тижня можна тезисно визначити наступні тенденції:
- Інтерв’ю Такеру Карлсону, яке стало однією з найбільш обговорюваних подій минулого тижня, належить до розряду тих виступів, очікування якого мало більший сенс, ніж саме дійство. Абсолютно порожнє за змістом і суттю інтерв’ю, в якому Путін не сказав нічого нового або надзвичайно важливого, перетворилося на лекцію з історії, причому з величезною кількістю фактологічних помилок. Не дивно, що інтерв’ю вийшло провальним, незважаючи на ажіотаж в інформаційних мережах довкола самого приїзду Такера Карлсона до Росії. Єдина надія прихильників Кремля, що Такер Карлсон, який тепер уже більше політик, ніж журналіст, прибув не так заради інтерв’ю, як заради особистого спілкування з Путіним, і привіз якесь послання, яке й обговорювалося в закритому режимі, а інтерв’ю – це всього лише ширма.
- Водночас на геополітичній арені продовжує зберігатися негативна тенденція щодо пом’якшення атипутінських позицій: тези «Путін-диктатор» і «Путін-терорист» почали використовуватися значно рідше, а агресію Росії проти України все частіше розглядають окремо від Путіна. У цьому випадку можна виділити одразу кілька основних чинників. По-перше, зміцнення позицій Глобального Півдня поступово розмивають інформаційне поле, у зв’язку з чим відбувається й пом’якшення деяких акцентів. По-друге, ситуація на Близькому Сході, а також низка тенденцій до ескалації на регіональному рівні виступають відволікаючим фактором, що грає проти України і частково на руку Росії. По-третє, розуміння багатьма політиками фактора неминучості переобрання Путіна на черговий президентський термін приводять до думки про необхідність шукати точки дотику з путінською Росією.
- Примітно, що минулого тижня Володимир Путін перервав своє передвиборче турне російськими регіонами і зосередився на міжнародних контактах. Низка телефонних розмов із лідерами Китаю, Азербайджану та ОАЕ є показником того, що ізоляція Росії поступово руйнується: він залишається вигнанцем на Заході, але цілком упевнено почувається в компанії лідерів Глобального Півдня, що всіляко намагається продемонструвати й для внутрішнього електорату. Не виключено, що вже наступного тижня російський президент знову переключиться на внутрішній порядок денний і відвідає південні регіони країни.
У цьому дайджесті розглядаються такі питання, які були найактуальнішими для Росії в період з 5-го по 11-те лютого:
- Телефонна розмова Володимира Путіна з Президентом ОАЕ Мухаммедом Аль Нагаяном;
- Нарада з членами Уряду;
- Зустріч Володимира Путіна з головним рабином Росії Берлом Лазаром і президентом Федерації єврейських громад Росії Олександром Бородою;
- телефонна розмова Володимира Путіна з Президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим;
- Телефонна розмова Володимира Путіна з Головою КНР Сі Цзіньпіном;
- Інтерв’ю Володимира Путіна Такеру Карлсону;
- Нарада з постійними членами Ради Безпеки.
This Content Is Only For Subscribers
1. Телефонна розмова Володимира Путіна з президентом ОАЕ Мухаммедом Аль Нагаяном
У понеділок, 5 лютого, Володимир Путін провів телефонну розмову з Президентом Об’єднаних Арабських Еміратів Мухаммедом Бен Заїдом Аль Нагаяном. Згідно з офіційними заявами сторін, основними темами для розмови стали питання подальшого розвитку дружніх російсько-еміратських відносин (у межах раніше досягнутих угод під час візиту Путіна до Об’єднаних Арабських Еміратів 6 грудня 2023 року), а також обговорення питань із надання додаткової гуманітарної допомоги сектору Газа на тлі триваючих бойових дій у регіоні. Сторони вкотре висловили позицію щодо необхідності негайного припинення вогню, а також визнання Палестини.
Також сторони обговорили ситуацію навколо України. Зазначається, що Володимир Путін подякував еміратській стороні за посередницьке сприяння в обміні полоненими. Важливо зазначити, що через кілька днів після телефонної розмови відбувся черговий обмін полоненими між Росією та Україною. Обидві сторони заявили, що обмін відбувався за посередництва ОАЕ.
Підсумки/прогнози:
Росія та Об’єднані Арабські Емірати все більше зближуються в політичному плані, а також координують низку економічних програм. Очевидно, що ОАЕ є найважливішим стратегічним партнером Росії на Близькому Сході. Із серпня 2023 року держава вирішила приєднатися до клубу держав Глобального Півдня – БРІКС, у якому зараз головує Росія. У грудні 2023 року Володимир путін відвідав ОАЕ. У жовтні 2022 і в червні 2023 року шейх Мухаммед Аль Нагаян відвідував Москву.
У цій ситуації слід зазначити, що контакти між керівництвом ОАЕ і РФ стали регулярними, Емірати надають один із переговорних майданчиків під час обговорення питань між Росією і Україною про обмін полоненими. Також важливо, що фоном для телефонної розмови став красномовний жест керівництва ОАЕ, яке не дозволило в’їзд у країну (на прохання Росії) українському артисту Андрію Данилку. Тобто, Емірати чітко дали зрозуміти, чию сторону у війні Росії проти України вони займають.
2. Нарада з членами Уряду
У середу, 7 лютого, в онлайн-форматі відбулася нарада Володимира Путіна з членами Уряду РФ. Згідно з офіційними даними, основною темою наради став розвиток повітряних перевезень у середньостроковій перспективі. Крім цього, учасники наради встигли обговорити низку оперативних питань.
У нараді взяли участь: голова уряду Михайло Мішустін, перший заступник голови уряду Андрій Бєлоусов, заступник голови уряду Олександр Новак, заступник голови уряду Вікторія Абрамченко, заступник голови уряду Тетяна Голікова, заступник голови уряду Дмитро Григоренко, міністр промисловості та торгівлі Денис Мантуров, заступник голови уряду Олексій Оверчук, повноважний представник президента у Далекосхідному федеральному окрузі Юрій Трутнєв, міністр промисловості та торгівлі Денис Мантуров, заступник голови Уряду Марат Хуснуллін, помічник Президента Максим Орєшкін, Міністр економічного розвитку Максим Решетніков, Міністр праці та соціального захисту Антон Костяков, а також Міністр фінансів Антон Сілуанов.
Ключові тези:
- Путін: «Перше питання стосується розвитку Східного полігону залізниць. Теж практично безпосередньо відноситься до того, що ми будемо обговорювати, хоча будемо говорити про авіацію більше. Але це все одно транспортна галузь. У зв’язку з цим ми з вами повинні досягти збільшення показників перевезень на далекосхідному напрямку. Цього року вони мають скласти 180 мільйонів тонн, а за підсумками 2030-го дійти до 210. Але для того, щоб ці завдання вирішити, нам потрібно займатися вирішенням низки питань, зокрема електрифікацією залізничного Східного полігону. У нас є певні плани, відповідна робота проводиться за цим напрямом».
- Новак: «Загальний обсяг інвестицій у будівництво та реконструкцію енергетичної інфраструктури становить 1,4 трильйона рублів. З них уже профінансовано 440 мільярдів, зокрема 273 мільярди рублів профінансовано коштом власних коштів компанії “Россети” і 167 мільярдів рублів інвестицій залучено в розвиток генерувальних потужностей».
- Костяков: «В ухваленому трирічному бюджеті відповідно до чинного законодавства передбачені всі необхідні ресурси для індексації соціальних допомог і низки страхових виплат. Сьогодні діють два підходи до підвищення розмірів основних заходів підтримки. Перший – це збільшення з 1 січня страхових пенсій і виплат, розмір яких прив’язаний до прожиткового мінімуму. Так, починаючи з початку року на 7,5 відсотка у нас зросли справді страхові пенсії, про що Ви зараз уже сказали, шановний Володимире Володимировичу, і середній розмір такої пенсії за старістю для громадян, які не працюють, на сьогодні становить 23 400 рублів. Загалом січнева індексація дозволила збільшити пенсійні виплати майже 31 мільйону осіб».
- Костяков: «Другий підхід до індексації – це збільшення заходів підтримки з 1 лютого за рівнем фактичної інфляції за минулий рік. Ця індексація зачіпає загалом 40 виплат. Вони дійсно охоплюють 20 мільйонів осіб. І з 1 лютого на 7,4 відсотка ми проіндексували щомісячні грошові виплати, які надаються ветеранам, Героям Радянського Союзу, Героям Російської Федерації, громадянам, які постраждали від радіації, і громадянам з інвалідністю».
- Путін: «Минулого року вітчизняний авіаційний транспорт перевіз понад 105 мільйонів пасажирів. Приріст склав 10,7 відсотка. Це більше, ніж раніше прогнозувалося, ми думали, що перевеземо десь 103 мільйони осіб».
- Путін: «На вартості авіаквитків хотів би зупинитися окремо. Підкреслю, важливо не допускати надмірного зростання цін на квитки за безумовного забезпечення якості обслуговування пасажирів і безпеки польотів. Ці питання мають бути в пріоритеті як у перевізників, так і у Міністерства транспорту та інших профільних відомств».
- Путін: «У нас згорнуто масштабні плани в цій сфері. Прошу розповісти про те, як вони реалізуються. Звісно, я знаю, що там відбувається, але проте мета нашої зустрічі сьогодні – акцентувати увагу на деяких питаннях, які потребують особливої уваги з нашого боку. Тому хотів би почути, як налагоджено кооперацію в галузі двигунобудування, інших агрегатів, матеріалів і комплектуючих, у які терміни планується постачання повітряних суден».
Підсумки/прогнози:
Стан сфери повітряних перевезень у Росії дійсно викликає побоювання у керівництва країни. По-перше, через небезпеку обстрілів і атак з боку України. По-друге, через подорожчання перевезень саме повітряним транспортом (загальносвітова тенденція). По-третє, через зношеність авіаційного парку і недостатню кількість деталей для ремонту старих літаків (санкції вдарили найболючіше саме по цій сфері). Таким чином, Путін дійсно чекає від уряду детального плану наведення ладу в галузі, оскільки авіакатастрофи в Росії останнім часом почастішали (поки що у сфері малої авіації).
3. Зустріч Володимира Путіна з головним рабином Росії Берлом Лазаром і президентом Федерації єврейських громад Росії Олександром Бородою
У середу, 5 лютого, у Кремлі відбулася зустріч Володимира Путіна з головним рабином Росії Берлом Лазаром і президентом Федерації єврейських громад Росії Олександром Бородою. Сама зустріч відбулася в закритому форматі, проте під час офіційної частини Путін встиг зазначити, що одним із головних питань для обговорення буде ситуація на Близькому Сході. Водночас не варто виключати, що дана зустріч також стала частиною виборчої кампанії Путіна (минулого тижня він проводив зустріч із Патріархом Кирилом, а наступного планується зустріч із Муфтіном шейхом Равілем Гайнутдіном).
Ключові тези:
- Путін: «Ви знаєте, що після загострення ситуації на Близькому Сході Росія все робить для того, щоб допомогти людям, які опинилися в заручниках. Відомо, що наше МЗС працює через політичне крило ХАМАСу, і загалом певні результати є. Ми, звісно, насамперед звертаємо увагу на громадян Росії, але не тільки громадян Російської Федерації – а й на громадян інших країн. Зокрема це стосується літніх людей і членів їхніх сімей, які пройшли Голокост».
Підсумки/прогнози:
Зустріч мала переважно офіційний характер і була продиктована а) виборами і необхідністю взаємодії з єврейськими громадами РФ (за офіційними даними, наразі в Росії проживає 132 тисячі євреїв, і їхня кількість скоротилася на 20 тисяч протягом останніх трьох років; причина скорочення – масова міграція); б) необхідністю пошуку компромісу з колишніми співвітчизниками та із впливовими єврейськими колами в ситуації, коли Росія зайняла в питанні Гази арабський бік. Путін намагається продемонструвати, що він не підтримує не Ізраїль, а його нинішнє керівництво, і закликає до компромісу. До того ж питання Ізраїлю вкрай важливе для Дональда Трампа, який активно підтримує ізраїльську сторону. Спроби знайти компроміс з іудейським духівництвом у Росії та з єврейськими громадами – це додатковий «місток» для переговорів із Трампом, якого в Росії вважають уже фактичним переможцем президентських перегонів, що завершаться у США в листопаді 2024 року.
4. Телефонна розмова Володимира Путіна з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим
У четвер, 8 лютого, відбулася телефонна розмова Володимира Путіна з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим. Основною темою для розмови стало привітання Алієва з перемогою на позачергових президентських виборах, які відбулися 7 лютого. Також російський президент направив офіційну телеграму з привітаннями для азербайджанського колеги.
Ключові тези:
- Путін: «Результати голосування повною мірою підтверджують Ваш високий політичний авторитет, всенародну підтримку проведеного Вами курсу щодо прискореного соціально-економічного розвитку Азербайджану і зміцнення його позицій на світовій арені».
- Путін: «Надаємо великого значення союзницьким відносинам із Баку. Упевнений, що ми продовжимо активну спільну роботу з нарощування плідного двостороннього співробітництва в усіх сферах, партнерської взаємодії у вирішенні актуальних питань міжнародного порядку денного. Це, безсумнівно, відповідає інтересам наших дружніх народів, йде в руслі зміцнення стабільності та безпеки на Південному Кавказі і в Каспійському регіоні».
Підсумки/прогнози:
Протокольний дзвінок, який був викликаний перемогою Ільхама Алієва на позачергових президентських виборах. Однак, останнім часом відносини між Москвою і Баку стрімко розвиваються. Азербайджано-турецьке лобі в Москві робить свою роботу: Росія і Азербайджан все більше зближуються. З огляду на те, що до 2013 року Росія мала складнощі в доступі до видобутку каспійської нафти на території Азербайджану, а також на те, що Росія традиційно робила більший акцент на розвитку відносин з Вірменією, поворот у бік Азербайджану був по-справжньому революційним дипломатичним кроком. Таким чином Росія зробила ставку на розвиток ісламського чинника на Кавказі (цьому сприяли політичні конфлікти спочатку з Грузією, а потім і з Вірменією). Найближчим часом можна очікувати на посилення відносин Росії з Азербайджаном та його найближчим партнером, Туркією.
5. Телефонна розмова Володимира Путіна з Головою КНР Сі Цзіньпіном
У четвер, 8 лютого, відбулася телефонна розмова Володимира Путіна з Головою КНР Сі Цзіньпіном. Згідно з офіційними даними, російський президент привітав китайського колегу та весь китайський народ із прийдешнім Святом Весни. Також сторони підбили підсумки розвитку російсько-китайського всеосяжного партнерства і стратегічної взаємодії за останній період.
У контексті 75-річчя встановлення дипломатичних відносин, що відзначається в поточному році, висловлено обопільну зацікавленість у подальшому просуванні співпраці в усіх напрямках, включно з енергетикою, фінансами, інфраструктурою і транспортом, промисловістю і сільським господарством, гуманітарними і спортивними обмінами.
З обох сторін підтверджено готовність нарощувати зовнішньополітичну координацію в рамках різних багатосторонніх структур, зокрема, в ООН, БРІКС, Шанхайській організації співробітництва. Сі Цзіньпін висловив підтримку пріоритетів російського головування в Об’єднанні БРІКС.
Також було проведено предметний обмін думками щодо ситуації в низці регіонів світу, зокрема на Близькому Сході, де підходи Росії та Китаю на користь політико-дипломатичного врегулювання палестинської проблеми в загальновизнаних міжнародно-правових рамках повністю збігаються.
Підсумки/прогнози:
Нібито ритуальний дзвінок (привітання з китайським Новим роком) насправді має більш глибокі цілі. Під час «святкового» дзвінка Путін спробував домовитися про розблокування фінансових розрахунків між російськими та китайськими підприємствами, а також про новий візит до Пекіна у 2024 році. Також Китай і Росія останнім часом демонструють спільну позицію з низки питань політичного життя, зокрема з українського та близькосхідного питань. Найближчим часом можна очікувати низки нових публічних заяв з боку Китаю про геополітичні позиції. Останнім часом дипломатія Пекіна демонструє фундаментальні зміни і стає більш жорсткою. У цьому випадку Росія виявляється все більш вигідним партнером і соратником.
6. Інтерв’ю Володимира Путіна Такеру Карлсону
У п’ятницю, 9 лютого, на відеоплатформі «Tucker Carlson Network» було опубліковано раніше широко анонсоване інтерв’ю Володимира Путіна американському журналісту Такеру Карлсону. Незважаючи на помітний ажіотаж, викликаний публікацією цього інтерв’ю, практично ніяких нових тез російський президент не озвучив. Водночас було повторено широко відомі погляди Путіна на історичні та геополітичні події.
Ключові тези:
«Південна частина російських земель, включно з Києвом, почала поступово тягнутися до іншого “магніту” – до того центру, який складався в Європі. Це було Велике Литовське князівство. Його навіть називали Литовсько-Руське, бо росіяни становили значну частину цієї держави. Вони розмовляли давньоруською мовою, були православними. Але потім відбулося об’єднання – унія Великого князівства Литовського і Польського королівства».
«Але поляки протягом десятиліть займалися ополячуванням цієї частини населення: впроваджували туди свою мову, стали впроваджувати ідею про те, що це не зовсім росіяни, що оскільки вони живуть біля краю, вони українці. Спочатку слово “українець” означало, що людина живе на околиці держави, “у краю”, або займається прикордонною службою, по суті справи. Це не означало якоїсь особливої етнічної групи».
«Так ось поляки всіляко ополячували і в принципі ставилися до цієї частини російських земель досить жорстко, якщо не сказати жорстоко. Усе це призвело до того, що ця частина російських земель почала боротися за свої права. І писали листи до Варшави, вимагаючи дотримання своїх прав, для того щоб сюди надсилали, зокрема й до Києва, людей…».
«І в 1654 році, трохи раніше навіть, – люди, які контролювали владу в цій частині російських земель, зверталися до Варшави, повторюю, з вимогою, щоб до них надсилали людей російського походження і православного віросповідання. А коли Варшава їм у принципі нічого не відповіла і практично ніби відкинула ці вимоги, вони почали звертатися до Москви, щоб Москва їх забрала до себе».
«Тут листи Богдана Хмельницького, тоді людини, яка контролювала владу в цій частині російських земель, які ми зараз називаємо Україною. Він писав до Варшави з вимогою дотримання їхніх прав, а після того, як отримав відмову, почав писати листи до Москви з проханням взяти їх під сильну руку московського царя. Тут [у папці] копії цих документів. Я Вам їх залишу на добру пам’ять. Там є переклад російською, потім перекладете англійською мовою».
«Захід боїться сильного Китаю більше, ніж сильної Росії тому, що в Росії 150 мільйонів людей, а в Китаї – півтора мільярда, і економіка Китаю розвивається семимильними кроками – п’ять з гаком відсотків на рік, було ще більше. Але цього для Китаю достатньо. Бісмарк колись говорив: головне – це потенціали. Потенціал Китаю колосальний, перша економіка у світі сьогодні за паритетом купівельної спроможності, за обсягом економіки. Уже обігнали Сполучені Штати і досить давно, і темпи зростають».
«На зустрічі тут, у Кремлі, з Біллом Клінтоном, який відходить від влади, – ось тут поряд, у сусідньому приміщенні, – я йому сказав, поставив запитання: слухай, Білле, а як ти думаєш, якби Росія поставила питання про вступ до НАТО, як ти думаєш, це можливо? Раптом він сказав: ти знаєш, це цікаво, я думаю, що так. А ввечері, коли ми з ним зустрілися вже на вечері, він каже: ти знаєш, я розмовляв зі своїми, зі своєю командою – ні, зараз це неможливо. Можете запитати в нього, я думаю, він наше інтерв’ю почує – підтвердить. Я б ніколи не став нічого подібного говорити, якби цього не було. Ну гаразд, зараз неможливо».
«Після Президента Кучми переміг на виборах Віктор Янукович. Але його опоненти не визнали цієї перемоги, США підтримали опозицію, і призначили третій тур. Це що таке? Це державний переворот. США підтримали його, і до влади прийшов унаслідок третього туру… Уявіть собі, що в США комусь чогось не сподобалося – організували третій тур, який не передбачений у Конституції США. Але тим не менше там [в Україні] це зробили. Гаразд, прийшов до влади Віктор Ющенко, який вважався прозахідним політиком. Добре, але ми і з ним налагодили відносини, він їздив до Москви з візитами, ми їздили до Києва, і я їздив. Зустрічалися в неформальній обстановці. Західний так західний – нехай. Нехай, але люди працюють. Ситуація має всередині розвиватися, у самій Україні незалежній. Після того як він покерував країною, ситуація погіршилася, і до влади все-таки прийшов Віктор Янукович».
«Денацифікація. Після здобуття незалежності Україна почала шукати, як кажуть деякі аналітики на Заході, свою ідентичність. І нічого кращого не придумала, як поставити на чільне місце цієї ідентичності помилкових героїв, які співпрацювали з Гітлером».
«Усе дуже просто. У нас, повторюю, є контакти по лінії різних відомств. Я Вам скажу, що ми говоримо з цього приводу і що ми доводимо до керівництва США: якщо ви справді хочете припинити бойові дії, вам потрібно припинити постачання озброєння – все закінчиться протягом декількох тижнів, ось і все, і тоді можна домовлятися про якісь умови, перед тим, як ви це зробите – припиніть».
«Там [в Україні] є найманці зі Сполучених Штатів. Найбільше найманців із Польщі, на другому місці – найманці зі США, на третьому – з Грузії. Якщо у когось є бажання послати регулярні війська, це, безумовно, поставить людство на межу дуже серйозного, глобального конфлікту. Це очевидно».
«У війні пропаганди дуже складно перемогти Сполучені Штати, тому що Сполучені Штати контролюють усі світові ЗМІ і дуже багато європейських. Кінцевим бенефіціаром найбільших європейських ЗМІ є американські фонди. Вам це невідомо? Тому втягуватися в цю роботу можна, але це, що називається, собі дорожче. Ми можемо просто засвітити свої джерела інформації, а результату не доб’ємося. Усьому світу і так ясно, що сталося, і навіть американські аналітики прямо про це говорять».
«Ви сказали, що світ поділяється на дві півкулі. Голова поділяється на дві півкулі: одна відповідає за одну сферу діяльності, інша – більш креативна тощо. Але це все-таки одна голова. Потрібно, щоб і світ був єдиним, щоб безпека була спільною, а не розрахованою на цей “золотий мільярд”. І тоді – тільки в цьому випадку – світ буде стабільним, стійким і прогнозованим. А доти, доки голова розділена на дві частини, це хвороба, важке захворювання. Світ проходить через цей період важкого захворювання».
«Ви знаєте, це одна з найгрубіших стратегічних помилок політичного керівництва Сполучених Штатів – використання долара як інструменту зовнішньополітичної боротьби. Долар – це основа основ могутності США. Думаю, що всі це прекрасно розуміють: скільки не надрукуй доларів, вони по всьому світу розлітаються. Інфляція у США мінімальна: по-моєму, три відсотки, приблизно 3,4, прийнятна для США абсолютно. А друкують-то нескінченно, звісно. Про що свідчить борг у 33 трильйони? Це ж емісія».
«Ще раз повторюю: ми багаторазово, багаторазово пропонували шукати вирішення проблем, які виникли в Україні після держперевороту 2014 року, мирними засобами. Але нас ніхто не слухав. І більше того, українське керівництво, яке перебувало під повним контролем США, раптом заявило, що воно не буде виконувати Мінські угоди – їм там нічого не подобається, – і продовжувало військову активність на цій території. І паралельно йшло освоєння цієї території натовськими військовими структурами під виглядом різноманітних центрів з підготовки та перепідготовки кадрів. Там по суті почали створювати бази. Ось і все».
«Ми стільки зробили жестів доброї волі, що, мені здається, ми вичерпали всі ліміти. Нам ніхто на жести доброї волі аналогічними жестами жодного разу не відповів. Але ми, в принципі, готові говорити про те, що не виключаємо того, що ми можемо це зробити за умови зустрічного руху з боку наших партнерів».
«Слухайте, я вже сказав: ми ж не відмовлялися від переговорів. Ми ж не відмовляємося – це західний бік, а Україна, безумовно, сьогодні сателіт Сполучених Штатів. Це очевидно. Щоправда, я не хочу, щоб це звучало як якась лайка чи образа когось, але ми ж розуміємо, що відбувається?».
«Чому українська влада розтягує Російську православну церкву? Тому що вона об’єднує не територію, а душу і нікому не вдасться її розділити».
Підсумки/прогнози:
Інтерв’ю Такеру Карлсону відноситься до розряду тих виступів, очікування якого мало більший сенс, ніж саме дійство. Абсолютно порожнє за змістом та сенсом інтерв’ю, в якому Путін не сказав нічого нового чи надзвичайно важливого, перетворилося на лекцію з історії, причому з величезною кількістю фактологічних помилок. Не дивно, що інтерв’ю вийшло провальним, незважаючи на ажіотаж в інформаційних мережах навколо приїзду Такера Карлсона до Росії. За дві доби на платформі «Х» інтерв’ю переглянули 180 млн осіб (наприклад, інтерв’ю з Віктором Орбаном за той же час переглянули понад 250 млн осіб). Складається враження, що інтерв’ю було непродуманим, непідготовленим. Путін втратив гостроту реакції, властиву йому інших ситуаціях. Він не відчував таймінг і приділяв багато уваги другорядним тезам. Такер Карлсон, зазвичай ведучий інтерв’ю в досить жорсткій манері, був м’який з Путіним і надто чемним. Це зовсім не нагадувало фірмовий стиль Карлсона, до якого звик глядач.
Невипадково в самій Росії і навіть в оточенні Путіна вже пішла критика інтерв’ю. Група Ковальчуків і Кирієнко, за наявними даними, звинуватила «медіа-блок» в Адміністрації президента (Дмитрія Пєскова та Олексія Громова) у тому, що вони не впоралися із завданням і не підійшли до такого важливого інтерв’ю з належною технологічністю. Наприклад, в інтерв’ю не прозвучали такі важливі тези, як ідеологічна близькість трампістів та російського керівництва, що базується на соціал-консерватизмі та на традиціоналізмі. Це могло б зовсім по-іншому спозиціонувати Росію та її лідера, а також надіслати сигнал усередину американського суспільства.
Спроба дати посил: «Путін за мир, Трамп за мир, отже, за війну – тільки Байден» була невиразною. Навіть якщо взяти до уваги, що Путін намагався надіслати сигнали американському споживачеві інформації, ці сигнали не були точними та конкретними. Інтерв’ю вийшло змащеним.
Єдина надія прихильників Кремля, що Такер Карлсон, який тепер уже більше політик, ніж журналіст, прибув не так заради інтерв’ю, як заради особистого спілкування з Путіним і привіз якесь послання, яке й обговорювалося в закритому режимі, а інтерв’ю – це лише ширма.
7. Нарада з постійними членами Ради Безпеки
У п’ятницю, 9 лютого, у форматі відеоконференції відбулася нарада Володимира Путіна з постійними членами Ради Безпеки. Примітно, що протягом минулого року російський президент проводив подібні наради у щотижневому режимі, а у 2024 році вона стала лише другою – попередня нарада з членами Ради Безпеки відбулася 19 січня.
Згідно з офіційними заявами, основною темою наради стала підготовка до можливих лісових пожеж та паводків, які є регулярною проблемою у весняний та літній час. Головним доповідачем на цю тему виступив Міністр у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійного лиха Олександр Куренков.
Також у нараді взяли участь голова Уряду Михайло Мішустін, голова Ради Федерації Валентина Матвієнко, голова Державної Думи В’ячеслав Володін, заступник голови Ради Безпеки Дмитро Медведєв, керівник Адміністрації Президента Антон Вайно, секретар Ради Безпеки Микола Патрушев, Міністр внутрішніх справ Володимир Колокольцев, Міністр закордонних справ Сергій Лавров, директор Федеральної служби безпеки Олександр Бортніков, директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, спеціальний представник Президента з питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту Сергій Іванов.
Підсумки/прогнози:
Очевидно, що заявлена тема була лише елементом офіційної версії, але найімовірніше йшлося про ефективність протистояння диверсіям з боку України та українського проксі, які використовують у тому числі тактику партизанської боротьби малих груп – насамперед у лісових масивах Брянської та Курської областей. Таким чином, начебто офіційно заявлена тема справді тією чи іншою мірою стосується «лісу», але є нюанс. Також, за інформацією Ascolta, під час наради розглядалися питання щодо протидії атак безпілотних літальних засобів на інфраструктурні об’єкти в Росії.
