Росія за тиждень (22.01-28.01)

1. Відкриття року сім’ї у Росії

У вівторок, 23 січня, Володимир Путін взяв участь у всеросійському форумі «Рідні-любимі». Цей форум став першим із цілої низки запланованих заходів у Росії, присвячених до року сім’ї. Під час участі у форумі російський президент виступив із вітальною промовою, а також дав офіційний старт року сім’ї в Росії, який прийшов на зміну року вчителя та наставника. Варто зазначити, що відповідний указ було підписано Путіним ще 22 листопада 2023 року.

Ключові тези з виступу Путіна:

• «Головне призначення сім’ї – це народження дітей, продовження роду, отже, продовження нашого народу, нашої багатовікової історії. У сім’ї вкорінено нашу культуру, ідентичність, національний характер. Сім’я вчить, виховує, передає традиції, знання, у тому числі професійний досвід».

• «У вашого форуму чудова назва – «Рідні-улюблені». У ньому коротко, ємно та яскраво виражений сенс сім’ї. І ви – як і більшість російських сімей – підтверджуєте це на ділі, своїм життям та своєю долею».

• «Дуже важливо, щоб багатодітних сімей у нас ставало все більше, але маю сказати, що їх і стає більше. За останні роки приблизно на 26 відсотків зросла кількість багатодітних сімей, а кількість дітей, які виховуються у багатодітних сім’ях, зросла саме на 30 відсотків. Це добрий показник».

• «Важливо, що сім’я знову знаходить у російському суспільстві високий моральний зміст. Хочу подякувати сьогодні духовним пастирам традиційних релігій Росії, шкільних вчителів, представникам громадських організацій – усім, хто робить свій внесок у заощадження та зміцнення сімейних наших традиційних цінностей. Серед них і міцний, надійний зв’язок між поколіннями, повага до батьків, турбота про старших, тепло кохання бабусь, дідусів, що залишається з нами на все життя».

• «Сьогодні в деяких країнах, як ви знаєте, інститут сім’ї, нормальні, просто нормальні людські цінності цинічно руйнуються, підміняються псевдоцінностями. Там забувають і традиційні сімейні цінності. А ми, навпаки, будемо їх зберігати, зміцнюватимемо, передаватимемо майбутнім поколінням. Це безперечний вибір нашої країни».

• «Сімейні цінності виховуються з дитинства і не обриваються за порогом батьківського дому, втілюються далі у справах та вчинках. У великій відданості рідній країні, у мужності солдатів та офіцерів – у наші дні учасників спеціальної військової операції, у роботі заради загального блага. Це і безкорислива праця волонтерів, і народна підтримка наших героїв, наших бійців на передовій, що йде від серця».

• «Найголовніше, щоб Рік сім’ї проходив з широкою участю самих сімей. Тільки разом ми зможемо дуже багато зробити для подальшої роботи нашої спільної, для руху вперед. А отже, майбутнього всієї нашої Батьківщини».

Підсумки/прогнози:

Відкриттям Року Сім’ї Путін хотів би посилити сигнал про те, що Росія та її керівництво (на відміну від Заходу) є форпостом традиційних цінностей. У Росії справді переважна більшість громадян ставляться негативно до прихильників нетрадиційних відносин, вірячи у те, що поширення ЛГБТ – це соціокультурне, а чи не біологічне явище. У таких умовах поняття «родина» і «традиційні цінності» — це вже маркери, які визначають поняття «свій» – «чужий», що дають нову мотивацію для підтримки режиму Путіна і для боротьби із Заходом, який толерантно ставиться до «содомського гріха». Головне, що союзником Путіна у цьому плані виступає Церква, яка традиційно підтримує борців з одностатевими шлюбами.

У той самий час, цей чинник залышається об’єднуючим як усередині країни, так і на регіональному рівні. Насамперед йдеться про мусульманський світ, де погляди на сім’ю і нетрадиційні відносини формуються практично в тій же площині, що і в Росії. Таким чином можна говорити про спробу формування загальної (полярної) концепції відмінностей між Заходом та Сходом на соціокультурному рівні, а також про спробу Росії очолити цей напрямок.

2. Переговори з президентом перехідного періоду Республіки Чад Махаматом Ідріс Дебі

У середу, 24 січня, у Кремлі відбулися переговори Володимира Путіна з президентом перехідного періоду Республіки Чад Махаматом Ідрісом Дебі, який прибув до Росії з офіційним візитом. Незважаючи на труднощі з перекладом (під час публічної частини зустрічі лідер Чад не відразу зміг зрозуміти, як одягається навушник), сторони заявили, що успішно обговорили перспективи розвитку російсько-чадських відносин, а також питання регіонального та міжнародного порядку денного.

Ключові тези:

• Путін: «Цього року ми відзначаємо 60-річчя встановлення дипломатичних відносин. Між нашими країнами відносини всі ці роки розвиваються, останніми роками особливо інтенсивно. Хочу звернути увагу на те, що і лінією Міністерства закордонних справ, і лінією парламентів контакти продовжуються».

• Путін: «Шановний пане Президенте, ми уважно стежимо за ситуацією, яка складається у вашій країні. І Ви знаєте, що ми з великою тривогою стежили за тим, що відбувалося з точки зору боротьби з терористичними вилазками, і за тим, що сталося з Вашим батьком. Ми сумуємо. Хочу ще раз висловити свої співчуття».

• Путін: «Проте ми раді тому, що вам вдалося провести референдум щодо Конституції. Впевнений, що й загальні вибори найближчим часом пройдуть на найвищому рівні. Ми раді, що вам вдалося і вдається стабілізувати ситуацію в країні. Всіляко цьому сприятимемо».

• Дебі: «Цей візит – історичний. Чад і Росія мають дуже довгі і давні відносини. Останній візит Президента держави Чад був 1968 року, коли Президентом Чада був пан Франсуа. Ми сподіваємося, що нинішній візит дозволить нам зміцнити наші двосторонні відносини та зміцнити наші відносини у всіх напрямках».

• Дебі: «Я чув про катастрофу літака і хотів би від свого імені та від імені народу висловити свої щирі співчуття у зв’язку із загибеллю російських солдатів».

• Дебі: «Я приїхав із дружньої, братньої Вам країни – суверенної країни, яка бажає зміцнити стосунки з дружньою країною».

Підсумки/прогнози:

Розвиток відносин із країнами Африки (зокрема, із Чадом) – пріоритет для російської дипломатії. Махамат Ідріс Дебі на прізвисько «Кака» (у перекладі з місцевого діалекту арабської – «Бабуся», тому що в дитинстві виховувався бабусею) став виконувачем обов’язків президента і головою Перехідної військової ради Чаду в 2021 році, після загибелі його батька Ідріса Дебі Ітно особисто командував бойовими діями проти повстанців і загинув у бою). Ідріс Дебі – один із наймолодших лідерів Африканського континенту (1 січня йому виповнилося 40 років). Росія традиційно має свій вплив на Чад: зокрема, вона постачає туди зброю, на території Чаду діяли російські приватні військові компанії та військові радники. Фактично візит Ідріса Дебі – це розмова про «продовження контракту» та «звіряння годинників». Росія показує, що йти з регіону вона не має наміру, а навпаки – нарощуватиме там свою присутність (у тому числі через військову та фінансову допомогу Чаду). Цю зустріч слід розглядати у контексті інших активностей Росії в Африці – зокрема, минулорічного форуму «Росія – Африка» та поїздок Сергія Лаврова країнами Африканського континенту.

3. Візит Володимира Путіна до Калінінграду

У четвер, 25 січня, Володимир Путін здійснив несподіваний для багатьох візит до Калінінградської області. Під час візиту російський президент взяв участь у зустрічі зі студентами місцевих ВНЗ, відвідав будівництво культурно-освітнього комплексу, провів нараду з питань соціально-економічного розвитку області, зустрівся з губернатором області Калінінграда Антоном Аліхановим, а також відвідав місцевий онкологічний центр.

Ключові тези Путіна із зустрічі з місцевими студентами:

• «Зараз, коли і країна наша активно розвивається, світ перебуває в такій стадії фундаментальних змін, я маю на увазі не тільки політичну сферу, світоустрій, багатополярність і так далі, я маю на увазі і технологічні зміни, технологічну революцію, все, що відбувається у світі навколо нас, – швидко, інтенсивно та цікаво все розвивається».

• «До речі, коли я отримував вищу освіту, у Радянському Союзі це прагнення здобути вищу освіту, – зараз не можу привести ці відсотки, не знаю, як співвіднести це з сьогоднішньою ситуацією в Російській Федерації, – але тоді прагнення здобути вищу освіту було дуже високим. Я сам із робітничої родини: і мама, і батько – робітники, але вони прагнули будь-що створити мені умови для того, щоб я здобув вищу освіту. Це було загальним настроєм у суспільстві».

• «Якщо дві людини виробляють лише одну, то кількість населення зменшується. Навіть якщо двох, то залишається на горизонтальній планці. А для того, щоб забезпечити зростання населення, мінімум необхідно, щоб у сім’ї було три дитини. А щоб так сталося, сім’я має народжуватися раніше».

• «З Індією у нас дуже, дуже добрі стосунки. Вони виникли не сьогодні – вони з’явилися багато, багато десятиліть тому. Всім добре відомо, і в Індії, знаю, пам’ятають про це: Радянський Союз був тією країною, яка підтримувала боротьбу Індії за незалежність і на перших кроках підтримувала становлення індійської державності, економіки, промисловості, соціальної сфери».

• «Досить сказати, що найбільша іноземна інвестиція – принаймні досі це так було – в економіку Індії прийшла з Росії: 23 мільярди доларів вклала наша компанія «Роснефть» у придбання нафтопереробного заводу, мережі заправок, порт придбала і так далі . Вони мають план ще й на майбутнє: вони хочуть будувати завод і так далі. Ну, це лише один приклад».

• «Взагалі, Індія розвивається дивовижними темпами. Зростання ВВП Індії – 7,7 відсотка, це один із найвищих темпів розвитку економіки, зростання економіки у світі. І це теж зроблено завдяки лідерським якостям чинного Прем’єр-міністра: саме за його керівництва Індія вийшла на такі темпи».

• «Росія – одна з найбільших країн з видобутку риби у світі. Зараз ми все більше робимо для будівництва рибопромислових судів різного класу. Зараз не головуватиму вам, що і як там».

• «До речі, ми, на відміну від деяких наших сусідів, нічого не знищуємо, ми до всього дбайливо ставимося. І ось те, що тут елементи німецької культури, ми ретельно та уважно все вивчаємо та намагаємось зберегти».

Ключові тези з наради з питань соціально-економічного розвитку Калінінградської області:

• Путін: «Уже скоро, також у першому кварталі поточного року, на Калінінградському майданчику відбудеться запуск другого заводу зі створення сонячних осередків. В результаті тут, у Калінінградській області, працюватиме найбільше у Європі виробництво обладнання для сонячних електростанцій. Це значуща подія не лише для жителів регіону, а й для всієї країни. Запуск цих передових підприємств дозволяє локалізувати нашій країні виробництво основних компонентів, необхідні розвитку сонячної екологічно чистої генерації, створювати сонячні електростанції нашій власній промислової базе».

• Путін: «Знаю, що ініціатори проекту спрацювали на випередження та заздалегідь розпочали підготовку кадрів під свої завдання спільно з Балтійським федеральним університетом. Це добрий приклад партнерства системи освіти та бізнесу, реального сектора економіки. До речі, ми зараз говорили про це, так чи інакше торкалися цих тем на зустрічі зі студентами Калінінградських вузів».

• Аліханов: «Відкриття заводу «Енкор» з виробництва кремнієвих пластин для нас важлива подія. Для регіону це найбільше виробництво із створених за останні десять років. Крім того, це новий крок до нової промислової спеціалізації нашого регіону – виробництва виробів для сонячної енергетики.

• Аліханов: «Ефекти для нас зрозумілі: це й нові податкові надходження, але найважливіше – це нові робочі місця. І тут я хочу окремо наголосити, що підприємство створено не в Калінінграді, не поряд з Калінінграда, а на сході регіону, у Черняхівську. Для нас це дуже важливо. І зараз уже на цьому підприємстві працює понад 300 висококваліфікованих фахівців, кількість їх більш ніж удвічі збільшиться з відкриттям другого майданчика у березні цього року. Таким чином, «Енкор» стає одним із найбільших роботодавців на сході нашого регіону».

• Мантуров: «Загалом обсяги імпортозамінної продукції, яку вироблятиме весь комплекс, дозволяють говорити про те, що він стане найбільшим не лише в Європі, а й у євразійському просторі. Завдяки цьому ми зможемо реалізувати плани щодо розвитку в нашій країні сонячної генерації на власному устаткуванні. Також постачатимемо його нашим партнерам за кордон».

• Путін: «Що хотів би сказати спочатку? Калінінградська область – це, зрозуміло, найзахідніший регіон Росії і у зв’язку з цим має особливу географію, і через це протиправні дії деяких країн, порушення логістичних ланцюжків, спроби транспортної блокади, звичайно ж, ускладнюють роботу підприємств».

• Путін: «Це вплинуло і на ключові показники. Якщо загалом Росії зростання промислового виробництва становило значну цифру – 14,6 відсотка, то Калінінграді промислове виробництво скоротилося на 7,7 відсотка за одинадцять місяців 2023 року. Тому ми повинні додатково підтримати розвиток регіону з урахуванням цих викликів і нових реалій, що склалися».

• Решетников: «За підсумками минулого року в Калінінградській області – при тому, що дійсно ніби очікується деяке зниження, як Антон Андрійович [Аліханов] сказав, – дійсно за останні місяці сильно нагнали. Проте у низці промислових галузей виробництво зросло: електроніка, хімічна промисловість, харчова промисловість. Вище за середньоросійські показники сільськогосподарське виробництво, будівництво, інвестиції зросли на рекордні 45 відсотків за підсумками трьох кварталів».

• Решетников: «За даними «Російських залізниць», постачання в область залізницею не тільки відновилися, а й майже на 40 відсотків перевищили досанкційний період. А зниження перевезень із регіону, викликане якраз заборонами та обмеженнями прибалтійських країн, було компенсоване за рахунок переорієнтації на морський транспорт».

• Решетников: «Реалізація всіх проектів в економіці та запуск нових вимагатиме кадрів: тільки в промисловості до 2030 року в регіоні буде створено понад 14 тисяч нових робочих місць. Це великий виклик для регіону, вже зараз тут попит на кадри більш ніж уп’ятеро перевищує пропозицію».

• Хуснуллін: «У нас Калінінградська область стабільно є лідером у житловому будівництві. В останні чотири роки будують більше метра на людину, входить до десятки регіонів, які є лідерами, і нацпроект «Житло» фактично вже виконано та перевиконано. Я вам про це доповідав, у нас Калінінградська область – один із таких регіонів».

• Хуснуллін: «Наприкінці 2022 року між «Росавтодором» та Калінінградською областю було підписано програму розвитку опорної дорожньої мережі. До опорної дорожньої мережі – це основні траси, якими їдуть люди та вантажі, – увійшло 700 кілометрів, з них 250 кілометрів федеральних доріг, вони сьогодні вже повністю (85 відсотків) у нормативному стані».

Ключові тези із зустрічі з губернатором Калінінградської області:

• Аліханов: «Цей рік Вашим указом визначено Роком сім’ї, у нас на Калінінградщині зараз 260 тисяч сімей, 180 тисяч з них – це сім’ї з дітьми. Дуже хочеться – і ми над цим працюємо – щоб їх кількість зростала, щоб їх було якнайбільше. Спеціальну програму реалізуємо щодо підвищення народжуваності – минулого року близько 420 мільйонів [рублів] на ці цілі виділяли. У цьому всі заходи підтримки продовжуємо: і щомісячні грошові виплати, і одноразові допомоги. І, до речі, з цього року компенсуємо 50% оплати за коледжі. Тобто діти з багатодітних сімей якщо надходять на платний, то ми їм компенсуємо».

• Аліханов: «Ще один момент, Володимире Володимировичу, – у нас зростає чисельність населення, і дитячого населення теж. Я вам сьогодні казав: п’ять із половиною тисяч плюсом з 2021 по 2023 рік, тобто за два роки, за два вересня ми [отримали] плюс п’ять із половиною тисяч осіб. Я знаю, що в нас цього року закінчується програма будівництва шкіл, ми в ній брали активну участь: чотири вже збудували, вісім зараз у будівництві, цього року завершуємо».

Підсумки/прогнози:

Для Володимира Путіна візит до Калінінграда – це «поїздка на передову», оскільки Калінінградська область не лише межує з державами НАТО, а й відокремлена від решти Росії лінією недружніх держав. У свідомості росіян Росія воює з НАТО, перебуває в режимі жорсткого протистояння з НАТО, і тому візиту приділяється не менша, ніж, наприклад, поїздкам Путіна до Криму, Маріуполя чи Ростов-на-Дону. Губепрнатор Калінінградської області Антон Аліханов – людина глави «Ростеху» Сергія Чемезова, близький друг глави Адміністрації президента РФ Антона Вайно. У Росії неодноразово прогнозувалося кар’єрне зростання Аліханова та його можливість переходу на більш високі посади. На нинішній посаді він перебуває з жовтня 2016 року, прийшовши на посаду у 30-річному віці.

Більше того, разом з Путіним до Калінінграда приїхав цілий десант високопоставлених російських чиновників: заступник Голови Уряду Олександр Новак, заступник Голови Уряду Марат Хуснуллін, заступник Голови Уряду Дмитро Чернишенко, помічник президента Максим Орєшкін, Міністр економічного розвитку Максим Решетніков, Міністр транспорту Віталій Савельєв та інші. По суті, поїздка делегації у такому складі стала показовою для Заходу. Основний акцент: «ми не боїмося НАТО і не маємо жодної загрози».

4. Візит Володимира Путіна до Санкт-Петербурга

У п’ятницю, 26 січня, Володимир Путін розпочав свій візит до Санкт-Петербурга, який тривав усі вихідні і має закінчитися лише у понеділок увечері. За цей час російський президент встиг взяти участь у низці публічних заходів, нарадах, а також провів кілька зустрічей на різних рівнях. Зокрема, Путін взяв участь у церемонії закладення атомного криголаму «Ленінград», провів зустріч зі студентами – учасниками так званої «СВО», провів нараду з питань соціально-економічного розвитку агломерації Санкт-Петербурга, відкрив меморіал мирним жителям СРСР – жертвам нацистського геноциду роки Великої Вітчизняної війни, а також взяв участь у заходах, присвячених 80-річчю зняття блокади Ленінграда.

Варто зазначити, що у понеділок, 29 січня, в Санкт-Петербурзі відбудеться засідання Вищої Державної Ради Союзної держави. Водночас Володимир Путін та Олександр Лукашенко провели зустріч ще в неділю, 28 січня. Її ми аналізуємо нижче.

Ключові тези Путіна з церемонії закладення атомного криголаму «Ленінград»:

• «Сьогодні ми маємо велику, приємну і знаменну подію: тут, у Санкт-Петербурзі, на Балтійському заводі закладається новий атомний криголам. Він матиме ім’я «Ленінград».

• «Завтра ми відзначаємо особливу священну дату в історії Північної столиці та й усієї країни – 80-річчя повного звільнення Ленінграда від ворожої, нацистської блокади. І новий могутній криголам стане ще однією даниною пам’яті безсмертному подвигу Ленінграда, мужності та незламної волі захисників, жителів міста, які не підкорилися, все здолали, все витримали і розтрощили нацистів. Життя, єдність, згуртованість покоління переможців завжди будуть для нас великим моральним прикладом і у боротьбі за суверенітет, за свободу, за нашу Батьківщину, будуть добрим прикладом і у праці, і у бою».

• «У Росії сьогодні унікальний, хочу це підкреслити – унікальний – найбільший криголамний флот у світі. І це наша величезна конкурентна перевага, колосальні можливості для розвитку логістики, промисловості, створення нових робочих місць, для комплексного облаштування арктичних міст та селищ, реалізації проектів дійсно глобального рівня, для міжнародного співробітництва з нашими партнерами, друзями, з усіма, хто хоче та готовий працювати з Росією».

Ключові тези із зустрічі зі студентами – учасниками так званої «СВО»:

• «Думаю, що всі ви, повернувшись із зони бойових дій, напевно, самі це все вже усвідомили, повернетеся вже зовсім іншими людьми. Бо одна річ – дивитися в інтернеті, дивитися чиїсь виступи, а інша річ – опинитися в окопах, де падають снаряди, де кулі свистять, де міни, де безпілотники, як мухи літають, де холодно та небезпечно. Це зовсім інша історія. Це не може не впливати на людину, на її світосприйняття загалом».

• «Нагадаю, що ми всіляко намагалися вибудовувати відносини з Україною протягом десятиліть, чого тільки не робили: і кредити пільгові, і за невигідними цінами енергоносії, і наш ринок надавали – ну все, – ні, все-таки завжди фактичним господарем України після розпаду Радянського Союзу, фактичним господарем, були націоналісти і ті, хто їх представляє. Кого б не обирали за допомогою південного сходу України, за допомогою виборців, які мешкають на південному сході, все одно ця націоналістична платформа, її представники дуже швидко всіх підкорили своїй волі, бо вони активні, енергійні та агресивні, і все одразу їм заглядали в очі».

• «Окрім цього після «перевороту», як відомо, почалися події на Донбасі, винищення людей на Донбасі, вісім років це тривало, майже дев’ять, а потім просто відмовилися виконувати Мінські угоди, просто публічно заявили: не будемо, нічого нам у цих угодах не подобається. А бойові дії там тривали, і я знаю, на мою думку, є й ті, хто з перших місяців стежив за цією обстановкою або був навіть у цій зоні, ті напевно це підтвердять із присутніх. І все, що там відбувалося, особливо на зайнятих противником територіях – це геноцид, інакше назвати не можна. Винищування людей просто. Російських оголосили там нетитульною нацією, закон ухвалили на наших історичних територіях. Не хочеться вживати ненормативну лексику… Тобто, хочеться, навпаки, вживати. Але оскільки тут камери працюють та дівчата присутні, неможливо. А хочеться вжити».

• «По-перше, у нас оголошення терористичними структурами будь-кого – ці рішення приймаються не адміністративними органами будь-якого рівня, а судами. Відповідно до російського закону лише суд може визнати якусь організацію терористичною. У нас так і стається. Справді, такі організації як «Правий сектор», «Айдар» ще, я не знаю, «Азов», якісь інші організації, які функціонують на території сьогоднішньої України, визнаються терористичними. Такими є і за своєю ідеологією, і з практики того, що вони роблять, це так і є».

• «А щодо державних структур, то це ж має бути не судове рішення. Ви знаєте, політика – це історичне. Адже весь сьогоднішній київський режим так чи інакше ґрунтується на злочинах, які чинить щодня, у тому числі й щодо своїх власних громадян. Але це історичні оцінки, політичні».

• «Дивіться: збили наш літак Іл-76 зі своїми військовослужбовцями, 65 людей. Ми не просто туди їх підвозили. Головне управління розвідки, ЗСУ знали про те, що ми туди веземо військовослужбовців, 65 осіб. А всього заплановано було, на мою думку, 190. І, знаючи про це, завдали удару цим літаком».

• «Я не знаю, спеціально вони зробили це або помилково, через недомисли, але очевидно, що це вони зробили. По-перше, тому що було зафіксовано пуски двох ракет із територій, підконтрольних київському режиму, об 11 годині 10 хвилин. Поразка літального апарату сталася через 2–3 хвилини. Відреагувати було практично неможливо».

Ключові тези з наради з питань соціально-економічного розвитку агломерації Санкт-Петербурга:

• Путін: «Санкт-Петербург – нічого нового не скажу – найважливіший історичний, культурний, діловий центр країни. У Північній столиці та Ленінградській області проживають приблизно 7,6 мільйона осіб. Тут розташовані наші ключові логістичні вузли та морські порти, успішно працюють найбільші науково-технологічні та освітні центри, виробничі, індустріальні майданчики – як нещодавно відкриті, так і легендарні підприємства з давньою історією та міцними традиціями».

• Путін: «Основою промисловістю Санкт-Петербурга є переробні галузі, це 10,5, навіть 10,6 відсотка приблизно: суднобудування, машинобудівний комплекс, включаючи важке енергетичне машинобудування, підприємства ОПК. Зростання промислового виробництва в Санкт-Петербурзі в 2021 році склало 6,4 відсотка, в 2022-му – трохи нижче, 6,1 відсотка, за січень-листопад минулого року зріс до 9,6 відсотка. Провідні галузі Ленобласті – це нафтопродукти, харчова, хімічна промисловість».

• Решетников: «В останні два роки відбувається переорієнтація торгових потоків. Експорт до європейських країн та США через порти агломерації знизився. За два роки частка цих країн скоротилася із 77 до 13 відсотків. Західні ринки практично повністю замінилися східними та поставками до інших дружніх країн: це Індія, Китай, Об’єднані Арабські Емірати, Бразилія, Єгипет, Туреччина. Імпорт із Німеччини, Фінляндії, Південної Кореї також змінився постачаннями з Індії, Китаю та Туреччини».

• Решетников: «Наші сусіди перенаправили свої вантажі з портів Прибалтики на наш Північний Захід. Збільшилися обсяги транзиту з Білорусії та Казахстану майже вдвічі. В результаті за підсумками 2023 обсяг перевалки через морські порти очікується практично на тому ж рівні, що і в 2021 році. При цьому всередині агломерації йде перерозподіл: зниження обсягів «Великого порту Санкт-Петербург» перекривається збільшенням через Усть-Лугу та Приморськ».

• Решетников: «При цьому треба відзначити при ухваленні рішень, що перспективні експортні напрямки у нас змістилися із Заходу на Схід та транспортне плече для вантажів із Сибіру та з Уралу через Північний Захід дорожче, ніж через Східний полігон. Обсяги перевезень, що спрямовуються на експорт, стають дуже чутливими до світових цін і транспортних витрат. І у разі зміни кон’юнктури чи зростання тарифів можуть стати невигідними».

Ключові тези з церемонії відкриття меморіалу мирним жителям СРСР – жертвам нацистського геноциду у роки Великої Вітчизняної війни (У суботу, 27 січня, Володимир Путін разом із Олександром Лукашенком взяли участь в офіційній церемонії):

• Путін: «27 січня – одна з найважливіших дат нашої спільної, всенародної історії. Цього дня 1944 року війська Червоної армії повністю зламали блокаду Ленінграда, а через рік, 1945-го, звільнили Аушвіц».

• Путін: «Ось уже вісім десятків років не вщухає наш біль за ці страшні жертви, за скалічені долі, за всіх, хто пройшов через неймовірні випробування. Наше співчуття передається від покоління до покоління і не має терміну давності, як не мають його злочину гітлерівських бузувірів та їхніх посібників, тих, хто холоднокровно планував і жорстоко творив геноцид радянського народу».

• Путін: «Із загальної кількості втрат, які зазнав Радянський Союз у роки Великої Вітчизняної війни, понад половину склали саме мирні жителі. І це переконливий доказ того, що нацисти та їхні сателіти воювали не з політичним режимом чи ідеологією – ні. Їхньою метою були найбагатші природні ресурси, території нашої країни та фізичне знищення більшості громадян. Іншим вони приготували роль рабів, позбавлених рідної культури, традицій та мови».

• Путін: «Смерть була поставлена на потік у концтаборах, гетто, в’язницях у Німеччині, на окупованих землях Австрії, Голландії, Чехословаччини, Польщі, Радянського Союзу. Табір смерті був і тут, у Гатчині, а неподалік – табір, де утримували дітей, зовсім маленьких, малюків, у яких нацисти у прямому розумінні викачували кров для своїх солдатів».

• Путін: «Це важливо для нас сьогодні, це важливо для майбутнього. Ми бачимо, як у наші дні фактично переглядаються підсумки Нюрнберзького процесу, під час якого нацизму було дано однозначну правову оцінку. У деяких країнах не лише переписують історію та виправдовують катів: реваншисти та неонацисти взяли на озброєння ідеологію та методи гітлерівців».

• Путін: «Ми зробимо все, щоб припинити і остаточно викорінити нацизм. Послідовники нацистських катів, хоч би як вони себе сьогодні називали, приречені. І ніщо не зможе зупинити прагнення мільйонів людей не лише в нашій країні, а й на всій планеті до справжньої свободи, справедливості, миру та безпеки».

• Лукашенко: «Сьогодні, у День повного зняття блокади Ленінграда, ми занурюємося у думки та почуття людей, які пережили на Землі пекло. Навіть через 80 років пам’ять про ці події змушує стискатися серця, знову відчувати гіркоту втрат і радість визволення, і неймовірне напруження боротьби за життя, за нашу Перемогу».

• Лукашенко: «Ціна Великої Перемоги – наш спільний біль, спільний для всіх народів, засуджених гітлерівською Німеччиною до смерті. Білоруси відчувають її як ніхто інший. Цей біль відлитий у бронзі і вибитий у камені на тисячах братських могилах невідомих солдатів, у місцях масових страт мирних жителів та самовідданих подвигів червоноармійців, партизанів, підпільників від Москви до Бреста та Берліна».

• Лукашенко: «Як можна думати, що, зруйнувавши монумент, ви знищите пам’ять, яка живе у серці народу? Народу, який знайшов у собі сили вибудовувати нові мирні відносини з тими державами, які ще вчора несли страждання та смерть на наші землі».

• Лукашенко: «Ви знаєте, дорогі друзі, будьмо чесні. У нас – у неосяжній Росії та Білорусії – тисячі, тисячі пам’ятників, і переважна більшість цих пам’ятників заслуженим, тим героям-червоноармійцям, партизанам, людям, які зі зброєю захищали тоді свою землю. І якось ми, можливо, не зовсім навмисне не забували, а не віддавали ту шану нашим тиловикам, тим, хто чинив подвиг у тилу. Ми багато про це говорили, але більшість пам’ятників – тим, хто зі зброєю захищав Батьківщину та міг захистити себе».

• Лукашенко: «Ми не можемо змінити минуле, але в наших силах захистити майбутнє. Нехай цей меморіал береже нашу спільну історичну пам’ять, братство народів і силу непорушної єдності націй, що згуртувалися у боротьбі зі світовим злом і перемогли його. Це дуже важливо для нас сьогодні».

Підсумки/прогнози:

Путін завжди відводить важливе місце Санкт-Петербургу – як рідному місту та як «другій столиці» Російської Федерації. Оскільки під час Блокади Ленінграда загинули члени його сім’ї (старші брати), для Путіна тема візитів до Петербурга у дні завершення Блокади дуже важлива навіть у особистому плані. Тим більше, що 2024 року відзначається 80-річчя прориву Блокади Ленінграда. Окрім звичайних для регіональних поїздок зустрічей із господарським активом міста та області, Путін вирішив максимально наситити поїздку смислами.

По-перше, він дав своєрідний посил, що Росія, як і у 1944 році, зараз здійснила прорив блокади – економічної. Відсилання до цифр економічного зростання мало показати: Росію намагалися задушити в лещатах санкцій, але вона прорвалася. По-друге, будівництво криголаму «Ленінград» має показати наміри щодо освоєння Північного морського шляху та домінування в Арктиці, що є серйозним викликом США та їх сателітам (крім Арктики Росія зробила серйозну заявку на посилення присутності в Антарктиці). По-третє, саме звернення до історичної спадщини та реабілітація географічних назв та історичних особистостей епохи СРСР – також важливе посилання громадянам Росії. І по-четверте, Путін спеціально запросив до Петербурга президента Олександра Лукашенка, щоб продемонструвати і єдність позицій, і посилені темпи створення єдиної «союзної держави», яка загальмувалась останнім часом.

5. Візит Олександра Лукашенка до Санкт-Петербурга

У суботу, 27 січня, до Санкт-Петербурга з офіційним візитом прибув президент Білорусі Олександр Лукашенко. Офіційним приводом для візиту стала участь у засіданні Вищої державної ради Союзної Держави. Однак, оскільки саме засідання відбудеться лише 29 січня, протягом двох днів у Лукашенка був час на участь у низці заходів, присвячених вісімдесятим роковинам зняття блокади Ленінграда, а також зустрічі з Володимиром Путіним, яка відбулася в неділю, 28 січня.

Ключові тези:

• Путін: «Дякую, що прийняли запрошення. І мені дуже приємно, що Ви погодилися змінити навіть кілька графіків нашої спільної роботи. Маю на увазі нашу завтрашню спільну роботу в рамках Вищої Державної Ради Союзної держави через те, що місто Ленінград, Петербург, відзначає 80-річчя повного зняття блокади нацистів. Ми побували і на цьому заході, і в Гатчині були вчора щодо відкриття нового меморіалу, присвяченого жертвам серед мирного населення Радянського Союзу в роки Другої Світової війни».

• Путін: «Загалом ситуація у нас розвивається дуже енергійно. За перші 10 місяців минулого року у нас товарообіг [склав], за нашими даними, 42,5 мільярда доларів, якщо у доларовому еквіваленті говорити, він зростає постійно. Росія є найбільшим інвестором: 4 мільярди доларів наші інвестори проінвестували в економіку Білорусії. А ця робота йде в двосторонньому режимі: і наші підприємства, наш бізнес працює в Білорусії, і білоруські наші друзі дедалі активніше й активніше освоюють російський ринок, активніше та активніше тут працюють».

• Путін: «Сьогодні ми, здавалося б, таке незвичайне питання розглядали як співпрацю в Антарктиці. Здавалося б де ми, а де Антарктика? Ні, виявляється і там є спільні інтереси, є над чим разом працювати, і ми, безумовно, це робитимемо».

• Лукашенко: «Ми провели дуже важливий для наших людей – росіян, білорусів – захід. Я вже говорив при відкритті пам’ятника, що Ви дуже тонко вловили таку обстановку, що ми чимось винними тиловикам, нашим людям, які в тилу не могли захиститися і яких нацисти, прориваючись, вбивали, викачували з дітей кров та інше. Це монументальний пам’ятник, що водночас говорить, це дуже пристойно і солідно».

• Лукашенко: «Щодо Антарктики: правильно, у Радянському Союзі ніхто нічого не ділив, працювали разом. І я дуже радий, як і Ви, я думаю, зокрема. Ми раді, що не розійшлися, в Антарктиці спільну справу робимо. І я подумав: яка країна могла б надати такі можливості такій країні, як Білорусь? Адже ми в Росії, за великим рахунком, не бачимо жодних проблем. Якщо Росія має, а Росія має багато чого, – будь ласка, приходьте, працюйте, давайте разом, беріть, заробляйте, дійте. Жодна країна не здатна була б так ставитись, як ви ставитеся до Білорусі. Знову ж таки я проектую, а що заважало Україні, балтійським країнам так працювати з нами? Це наш світ, ми його вибудовували кілька десятиліть, ми разом перемогли у цій страшній війні – давайте рухатись у цьому напрямі. Ні, не хочеться, шукають за морями найкращого життя. Такі настрої породжують ці заходи.

Підсумки/прогнози:

Можна говорити про нове посилення інтеграційних процесів між Росією та Білоруссю, які в останні місяці гальмувалися через нову напругу у відносинах між Мінськом та Москвою. Однак у середині січня надійшли сигнали у тому, основні суперечності зняті (економічні, міжособистісні тощо.). Білорусь зараз зайнята підготовкою до парламентських виборів, Росія – до президентських. Путіну потрібна зустріч із Лукашенком для того, щоб показати нові успіхи Росії на шляху «збирання земель», Лукашенку – щоб показати своїм громадянам, що він захищає суверенітет. Триденна зустріч має спрацювати як у бік однієї, так і у бік другої концепції, хоч вони й виглядають непримиренними.

6. Висунення Бориса Надєждіна на вибори президента

У понеділок, 22 січня, у Росії активізувалася тема висування опозиційного кандидата на президентські вибори, які мають відбутися 17 березня. Російська ліберальна опозиція підтримала висування на пост президента РФ громадського діяча Бориса Надєждіна, який виступає проти війни в Україні. Про його підтримку заявила журналістка Катерина Дунцова, якій раніше ЦВК відмовила у реєстрації. Також його підтримав відомий ліберальний блогер Максим Кац, який назвав Надєждіна «єдиним антивоєнним кандидатом». Після Каца на користь кандидата висловився колишній олігарх Ходорковський та прихильники Навального: Георгій Албуров, Любов Соболь та Іван Жданов.

Вже надвечір у мережі почали розповсюджувати відео, на яких видно великі черги людей, які бажають залишити свої підписи для реєстрації Надєждіна кандидатом. Такі черги були зафіксовані у низці міст та регіонів країни.

По суті, феномен Бориса Надєждіна полягає в тому, що він став єдиним опозиційним політиком (колишній радник Бориса Нємцова та його соратник щодо партії «Союз правих сил»), який виступає проти війни в Україні, якого допустили до збору підписів для участі у виборах президента РФ .

Підсумки/прогнози:

Висунення Бориса Надєждіна – це технологічний хід для створення ілюзії участі у кампанії опозиційного кандидата. Можна практично безсумнівно заявити, що постановні черги за підписами, підтримка з боку лідерів опозиції – все це чітко контролюється і керується владою. Влада згодом отримає можливість говорити про те, що результат Надєждіна (прогнозовано мінімальний) – це реальний результат підтримки в суспільстві. Опозиція, апелюючи до картинок із чергами, говоритиме про те, що у Надєждіна вкрали перемогу (за білоруським сценарієм 2020 року, коли опозицією було оголошено про перемогу Тихановської та про те, що реальний рейтинг Лукашенка – 3%).