Фінляндія: вибори на фоні «сек’юритизації» свідомості

Ми ще зупинимося на виборчих програмах, характеристиці та рейтингах кандидатів, а поки що нагадаємо, що права та обов’язки президента Фінляндії з часу розробки першої конституції 1919 року були значно скорочені. Відповідно до конституції 2000 року, Фінляндія – парламентська республіка, у якій президент виконує переважно представницькі функції. Однак глава держави є Верховним головнокомандувачем збройних сил країни, відповідає за зовнішню політику, представляє країну на самітах НАТО. Війна Росії проти України значно додала «ваги» посту президента Фінляндії, бо питання безпеки країни стали чутливими і миттєво вийшли на перший план. А «сек’юритизація» свідомості виборців змушує кандидатів у президенти включати у свій виборчий порядок денний усі можливі заходи, які інтерпретуються як зміцнення національної безпеки перед зростаючою російською загрозою. Тому, щоб краще зрозуміти логіку виборчої кампанії у Фінляндії, зупинимося на темах, що мають безпосередній вплив на суспільні настрої фінів.

Від нейтралітету до фінляндизації НАТО

Повномасштабна агресія Росії проти України 24 лютого 2022 року, що пробудила у Фінляндії болючі спогади про Зимову війну 1939–1940 років проти Радянського Союзу, поклала край епосі фінського нейтралітету і привела країну до Північноатлантичного альянсу. Сьогодні щодо питання НАТО у фінському суспільстві існує однозначний консенсус. Судячи з опитувань громадської думки, близько 80% фінів вважають за правильне вступ своєї країни до НАТО.

Нагадаємо, що до початку XIX століття Фінляндія була частиною Швеції і двічі окупувалася Росією під час російсько-шведських воєн. З 1809 року вона стала Великим Фінляндським герцогством у складі Російської імперії. У 1917 році Тимчасовий уряд Росії відмовився визнати незалежність Фінляндії. Це зробив уряд більшовиків відповідно до проголошеного ними права націй на самовизначення. Взимку 1939-40 років збройні сили Фінляндії чинили запеклий опір радянському вторгненню (це був уже третій за 20 років збройний конфлікт між Фінляндією та Росією), але зрештою фіни програли Зимову війну і втратили частину своїх територій. У Другу світову війну Фінляндія вступила союзником Німеччини і знову опинилося на стороні, що програла. 

За підсумками війни 1947 року було укладено Паризький мирний договір, на який зазвичай посилаються як на документ, що визначає нейтральний статус Фінляндії. Будемо відвертими, Фінляндія забезпечила собі не лише суверенітет, збереження ринкової та демократичної системи, а й особливі, надзвичайно вигідні економічні зв’язки з Москвою. З кінця 40-х та до початку 90-х років радянсько-фінські відносини служили взірцем плідного компромісу країн із різної суспільно-політичної формацією.

Повоєнна зовнішня політика країни породила в історіографії термін «фінляндизація», що означає лояльність до могутнього сусіда. На практиці статус-кво влаштовував усіх, проте агресивність Росії позбавила її цієї опори у відносинах із Фінляндією. Як і інші європейські країни, Фінляндія відразу ж засудила вторгнення Росії в Україну, згадавши про загрозу власній національній безпеці. «Наразі перед Фінляндією не стоїть пряма військова загроза, але очевидно, що дискурс про вступ Фінляндії до НАТО зміниться», – заявила тоді глава уряду Санна Марін. А фінський президент Саулі Ніїністе на запитання про те, що він думає про Путіна, висловився безперечно: «Маски зняті, і залишилося тільки холодне обличчя війни».

Якщо в лютому 2022 року за приєднання країни до НАТО висловлювалося 53 відсотки фінів, у березні прихильників вступу стало 62%, у травні – 76%.

18 травня 2022 року Фінляндія подала заявку на вступ до НАТО. Фінський парламент практично одноголосно проголосував за це рішення. У день народження Північноатлантичного альянсу 4 квітня, правда через 74 роки, Фінляндія стала членом НАТО. Процес її прийняття виявився найшвидшим в історії цієї організації.

Втім, НАТО для Фінляндії ніколи не було «терра інкогніто». Ще до вступу до альянсу їх пов’язували тісні стосунки. З 1994 Фінляндія приєдналася до програми альянсу «Партнерство заради миру». З того часу вона поступово відмовлялася від радянської зброї і стала переходити виключно на західні зразки озброєння. У той же час все власне військове виробництво теж вибудовувалось за стандартами НАТО. У 1995 та 1999 роках фінські військові контингенти у складі сил НАТО брали участь у операціях у Боснії та Косово. Також можна згадати про участь фінського військового контингенту в операції НАТО в Афганістані. Словом, у Фінляндії з альянсом давно вже склалося «бойове братство».

Якщо говорити про фінську армію, то, за оцінками штаб-квартири НАТО в Брюсселі, вона може самостійно забезпечити безпеку своїх кордонів. Збройні сили Фінляндії вважаються добре підготовленими, навченими та мотивованими. Фіни, на відміну від інших країн, не скоротили фінансування армії після холодної війни і ніколи не скасовували загальний військовий обов’язок для чоловіків. Зараз у Фінляндії близько 24 000 солдатів, які перебувають на службі, а також понад 900 000 резервістів. У разі нападу Сухопутні, Військово-морські та Військово-повітряні сили Фінляндії можуть бути збільшені ще на 280 000 чоловік, і це вже є значною силою. Плюс у Фінляндії існує концепція тотальної оборони: у разі нападу ворога захищатимуть країну всі громадяни. Це вважається оптимальним стандартом. Основу Збройних сил становлять легкі частини, озброєні стрілецькою зброєю. Однак є і танкова бригада, і непогані ВПС (Гельсінкі нещодавно закупили 64 винищувачі F-35А), і артилерійські підрозділи, і військово-морський флот. На озброєнні в основному перебуває техніка виробництва США, Німеччини та сусідньої Швеції.

Втім, є у Фінляндії і власний ВПК. Так, концерн SAKO випускає стрілецьку зброю, яка має доволі непоганий попит у світі. Компанія Patria виробляє міномети, безпілотники та системи керування, а також запчастини, у тому числі й для імпортної техніки. Sisu Auto спеціалізується на виробництві БМП та вантажівок. Nammo – спільна фінсько-норвезька компанія – випускає патрони та боєголовки для ракет. Погодьтеся, не таке вже й маленьке виробництво для невеликої 5,5-мільйонної країни.

Крім того, Фінляндія готова експортувати боєприпаси до України. Наприкінці минулого року міністр оборони країни Антті Хяккянен заявив, що узгоджено план зі значного збільшення виробництва боєприпасів для України. За словами голови фінського оборонного відомства, із проханням наростити виробництво снарядів для України Гельсінкі також звернувся до союзників. «Озброєння України є для нас найважливішим питанням. Головний пріоритет нашого впливу на ЄС та НАТО – підштовхнути більші країни, особливо в Європі, до збільшення виробництва боєприпасів», – наголосив він.

Вступ Фінляндії до НАТО вплинув не лише на питання безпеки країни, а й на низку глобальних процесів. По-перше, закінчилась стара архітектура європейської безпеки, спадщиною якої і був фінський нейтралітет. 

По-друге, новий статус Суомі змінив баланс сил в Арктиці та посилив її мілітаризацію. Арктичний регіон відомий протистоянням у ньому США, РФ та інших країн за володіння природними ресурсами в епоху кліматичних змін. Крім того, найважливішою складовою цієї боротьби є логістика Північним морським шляхом. Незважаючи на відсутність у Фінляндії прямого доступу до Північного льодовитого океану, її територія надає США та їхнім союзникам стратегічну глибину в арктичному напрямку та збільшує оперативні можливості в цьому регіоні.

По-третє, Балтійський регіон мав ключове значення для розвитку Швеції, Фінляндії та Росії. Балтика залишається значимою для цих країн й сьогодні, про що свідчить й особливе місце Калінінграду у системі оборони РФ. Вступ Фінляндії, а згодом й Швеції до альянсу автоматично «денейтралізує» Балтійське море і створює потенційну загрозу для цього російського регіону. Спроби президента Росії Путіна відсунути кордони НАТО від Росії мали прямо протилежний ефект і лінія прямого дотику Росії та альянсу, за рахунок 1300 км. кордону Фінляндії та РФ, збільшилися вдвічі.

Паркан як моральний символ

Ще одне екзистенційне питання для фінів – ставлення до Російської Федерації. У ході листопадового опитування (результати якого опубліковані на порталі телерадіомовлення Фінляндії yle.fi) понад 90% респондентів заявили, що вважають Росію «нестабільною та непередбачуваною», майже стільки ж – «експансіоністською наддержавою» та «серйозною військовою загрозою».

Це означає, що остаточно минули часи прагматичного співробітництва та діалогу, коли Гельсінкі прагнули уникати конфліктів. Почалася епоха, коли Фінляндія, яка перебуває в ЄС та НАТО, поводиться як відповідальний учасник західної коаліції. Повномасштабне вторгнення РФ в Україну зруйнувало десятиліття добросусідських відносин Москви та Гельсінкі, і сьогодні ці відносини пробивають дно. За останні роки була майже повністю зруйнована структура двостороннього співробітництва Росії та Фінляндії, що створювалася десятиліттями. Чи варто дивуватися закриттю фінського консульства в Санкт-Петербурзі, яке свого часу охрестили «фабрикою віз», чи російського консульства в Турку, де після знесення будівлі збудують дитячий садок.

Ще у вересні 2022 року фінська прикордонна служба заявила про намір звести паркан на східному кордоні країни через «недавні зміни ситуації з безпекою». Сьогодні влада Фінляндії рапортує про введення в експлуатацію тестової ділянки протяжністю близько трьох кілометрів біля Пелтола в Іматрі, у Південній Карелії, та зведення ще одного паркану завдовжки 300 метрів у районі військового гарнізону Іммола. Будівництво огорожі, яка покриє територію 200 кілометрів, планується завершити до 2026 року. Загальна вартість проекту оцінюється у 425 мільйонів доларів. І хоча функціонал споруди оцінюється досить скептично, вже зараз він є моральним символом «нової доби» та показником стану російсько-фінських відносин.

30 листопада 2023 року в річницю початку Зимової війни 1939–1940 років Фінляндія повністю закрила кордон із Росією, ставши першою країною, яка пішла на такий крок. Навіть країни Балтії, які традиційно ставляться до Росії значно ворожіше, поки не планують повторювати фінський досвід. Рішення на закриття кордону на найближчий час фінів мотивувало бажанням припинити різкий наплив близькосхідних та африканських біженців з російської території, який у Гельсінкі вважали організованою Росією «гібридною операцією» на помсту за вступ країни до НАТО. Поки що всі прикордонні пункти закриті, як мінімум, до 11 лютого, проте надій на їх відкриття небагато.

Процес розлучення Російської Федерації з колись дружньою Фінляндією буквально з кожним днем доповнюється новими фарбами аж ніяк не райдужних відтінків. Так, наприклад, Уряд Фінляндії планує навесні 2024 року повністю заборонити громадянам Росії угоди з нерухомістю. В даний час йде «пошук необхідних законних юридичних підстав» для запровадження цієї заборони. «Певні рішення можуть бути ухвалені вже навесні. Крім повної заборони на проведення угод у Фінляндії для громадян РФ також буде проведено розслідування щодо вже проданих росіянам об’єктів нерухомості», – заявив голова оборонного відомства Фінляндії Антті Хяккянен.

Вишенька на торті

«Фінальним акордом» у колись дружніх російсько-фінські відносинах стало підписання між Гельсінкі та Вашингтоном, 18 грудня 2023 року, рамкової Угоди про оборонний союз. Це така собі вишенька на торті у процесі «сек’юритизації» Фінляндії.

Зважаючи на все, у Гельсінкі вважали, що сам собою факт членства в цьому блоці ще не є гарантією повної безпеки їхньої країни. Нова угода покликана значно зміцнити та полегшити з погляду формальностей співпрацю між Фінляндією та США у військовій сфері. Серед іншого, документ передбачає безперешкодний доступ збройних сил США до об’єктів на території Фінляндії, включаючи військові бази, порти, аеродроми, дороги. Пріоритетним регіоном в угоді стала заполярна Лапландія — тут розташовано 5 із 15 місць підготовки та точок складування, прописаних в угоді.

Одним із таких місць став Роваярві – найбільший військовий полігон у Західній Європі. Його площа становить 1070 квадратних кілометрів, і він використовується для проведення великомасштабних військових навчань, у яких можуть брати участь до 3500 осіб.

До угоди також включено: авіабазу Лапландського повітряного командування та гарнізон єгерської бригади в Рованіємі. У документі також згадані військові склади Тервола і Вейтсилуото. Найпівнічнішим об’єктом є прикордонна база в невеликому Івало, яка знаходиться за 50 кілометрів від російського кордону і пов’язана автомобільною дорогою з російською Мурманською областю. Тут знаходиться прикордонний пункт пропуску Райя-Йоосеппі. На російській стороні кордону в Алакуртті дислоковано 80-ту мотострілецьку бригаду, яку називають арктичною.

Із заяв фінських офіційних осіб випливає, що про створення окремої постійної американської бази на території їхньої країни не йдеться. Однак по суті вся територія Фінляндії може розглядатися як військовий плацдарм США. Подібні домовленості США мають ще дев’ять країн НАТО. 5 грудня аналогічну угоду зі США підписала Швеція (вона одночасно з Фінляндією подала заявку на вступ до НАТО, але поки що не отримала схвалення всіх членів альянсу). Переговори щодо вироблення такого ж документа зі США нещодавно завершила Данія.

Підписання Фінляндією угоди про оборонний союз із США не на жарт сполошило Кремль. Посла Фінляндії в Москві Антті Хелантерю викликали в МЗС РФ, де попередили, що влада країни «не залишить без відповіді нарощування військового потенціалу НАТО» на своєму кордоні. І, на кшталт «холодної війни», поклали відповідальність за перетворення «зони добросусідства» у цьому регіоні «в зону можливої конфронтації» на фінську владу. Раніше президент РФ Володимир Путін вже погрожував Фінляндії проблемами через вступ до НАТО: «Проблем не було, тепер будуть. Тому що ми там тепер створюватимемо Ленінградський військовий округ і концентруватимемо там певні військові підрозділи».

У нових геополітичних реаліях, де ставки підняті як ніколи високо, перед майбутнім президентом стоять серйозні виклики від відповіді, на які без пафосу залежатиме майбутнє Фінляндії.

Фаворити

Хоча фактичним днем президентських виборів у Фінляндії стане неділя, 28 січня, голосування розпочалося вже 17 січня. У країні триває дострокове голосування, яке триватиме тиждень. Важливо, що попереднє голосування досить популярне у громадян Фінляндії. Так, на парламентських виборах 2023 достроково проголосували 40% виборців, які мають право голосу.

Всі останні опитування показують, що лідери президентських перегонів вже визначилися. Це Пекка Хаавісто – колишній міністр закордонних справ та член парламенту від партії «Зелений союз» та колишній прем’єр-міністр Фінляндії, член партії «Національна коаліція» Александер Стубб. Саме їм передбачають вихід до другого туру президентських виборів, який відбудеться 11 лютого.

65-річний Пекка Хаавісто – ветеран президентських виборчих баталій. У 2012 і 2018 роках він також балотувався на президентську посаду і обидва рази посів друге місце, поступившись чинному президенту Ніїністе. Цього разу Хаавісто пішов на вибори як незалежний кандидат. Головна «фішка» його кампанії – безпека країни. Як зазначає сам Хаавісто, на зустрічах із виборцями тема безпеки була першочерговою. «Можна почути, як у кімнаті падає цвях, коли говориш із виборцями про питання безпеки», – зазначає кандидат. За його словами, зосередженість на цій темі надає йому унікальні можливості, щоб ухвалити зовнішньополітичні виклики на посаді президента.

Хаавісто був одним із тих, хто вів переговори про прискорений вступ Фінляндії до НАТО і пишається тим, що знайшов потрібні аргументи для швидкого приєднання Фінляндії до альянсу. А недавнє підписання між Гельсінкі та Вашингтоном оборонного союзу він повністю схвалює, оскільки за його словами «…це насправді підвищує безпеку Фінляндії у багатьох відношеннях».

Ще одна тема, яка включена до порядку денного всіх кандидатів – ставлення до Росії. Хаавісто добре знає РФ. Під час передвиборчої кампанії у 2012 році він казав, що вірить у демократичну Росію. Однак тепер він зазначає, що в сусідній країні почалася дуже важка криза, і він не дуже вірить у демократичне майбутнє східного сусіда. На його думку, РФ стане ізольованою, централізованою, керованою диктатором авторитарною країною. Однак, як зазначає Yle, з посиланням на кандидата, і в цих умовах можна вести діалог з усіма сторонами. Це стосується і президента РФ Володимира Путіна: «Іноді війни закінчуються тим, що й диктатори опиняються за столом переговорів, – заявив екс-глава МЗС. При цьому він нагадав, що ЄС на рівні лідерів не веде переговори з російською стороною, проте контакт підтримується за допомогою дипломатичних каналів.

Хаавісто прихильник проведення політики стримування Росії. Він хоче заборонити можливість одночасно мати російське та фінське громадянство. Таких громадян у Фінляндії 36 тис. осіб. Хаавісто уілком підтримує й закриття кордону з Росією. На його думку, це єдине, що можна зробити, щоб показати росіянам, що ми налаштовані серйозно. Водночас він закликає до збільшення квот на прийом для жінок та дівчат з Афганістану та Ірану і не поділяє думки тих, хто використовує дії Росії на кордоні для підтримки риторики проти прохачів притулку. Не подобається Хаавісто й те, що після парламентських виборів до влади прийшла коаліція, яку вже охрестили найбільш правою за всю історію Фінляндії. Він різко критикує фінську праву політику, оскільки деякі партії, посилаючись на свободу слова, дуже терпимі до мови ворожнечі і насильства. За його словами, багато кольорових людей, які живуть у Фінляндії схильні до расизму і будучи президентом, він хотів би змінити стан речей.

Толерантність для Хаавісто – не пустий звук. Він гей і заходиться в офіційному «громадянському партнерстві» із 45-річним вихідцем із Еквадору, перукарем Антоніо Флоресом. Зі своїм коханим Хаавісто познайомився під час подорожі Колумбією і згодом запросив його до себе на батьківщину. До речі, його чоловік допомагає Хаавісто у виборчій кампанії. Як зауважує кандидат у президенти, спільна участь пари у виборах позитивно впливає на думку громадян про одностатеві шлюби: «…бо вони бачать, що хтось на вершині влади також може представляти подібні цінності».

У разі його обрання на президентську посаду це буде другий випадок, коли на чолі європейської держави стане президент – відкритий гей. Нагадаємо, що першим главою держави із нетрадиційною сексуальною орієнтацією став президент Латвії Едгар Рінкевич.

Опонент Хаавісто та його прямий конкурент за президентське крісло 55-річний Александер Стубб, професор Університету ЄС у Флоренції, доктор філософії. Останні кілька років не брав участі у політичній діяльності. Однак має значне політичне портфоліо: посаду прем’єр-міністра Фінляндії, міністра закордонних справ, заступника генерального директора Європейського інвестиційного банку, члена парламенту Фінляндії, члена Європейського парламенту. Стуу був головою партії «Національна коаліція», яка нині править у Фінляндії. Міжнародний досвід Стубба, знання мов і зв’язки по всьому світу відкривають перед ним широкі можливості на президентській посаді.

Стубб одружений з англійкою Сюзанне Іннес-Стубб (за професією вона адвокат). У сім’ї двоє дітей: донька Емілія та син Олівер-Йохан. Одне із найсильніших захоплень Стубба – спорт. Неодноразово входив до складу збірної Фінляндії з гольфу, грав у хокей та футбол. В даний час займається лижним спортом, велоспортом, плаванням та бігом, продовжує грати в гольф.

Спочатку Александер Стубб заявляв, що не має наміру балотуватися в президенти, кажучи всім, що не проміняє професорську мантію на президентське крісло. Проте керівництво партії «Національна коаліція» в особі нинішнього глави уряду Петтері Орпо знайшли потрібні аргументи і Стубб відповів згодою: «У нинішній геополітичній ситуації: відповідь однозначна: якщо батьківщина кличе, тоді ми йдемо».

Загалом передвиборча риторика Стубба не відрізняється від більшості кандидатів у президенти, проте його бонуси – особиста харизма та великий досвід у міжнародних справах. Про це він, до речі, й сам неодноразово заявляв: «Фінляндії потрібен глава держави, який має досвід у міжнародній політиці», прозоро натякаючи на свою скромну персону.

Головний вектор зовнішньої політики він бачить у зміцненні зв’язків із США, країнами ЄС та НАТО: «У міжнародній політиці треба намагатися зрозуміти всі сторони. Чи це глобальний Захід, глобальний Схід чи глобальний Південь. У мене самого відносно добрі стосунки з деякими людьми у Росії. Однак я представляю наступного президента Фінляндії, насамперед, західним президентом, президентом НАТО, а одним із найважливіших відносин – союз зі Сполученими Штатами», – наголошує Стубб.

До речі, на минулих виборах президента Фінляндії в 2018 році тема НАТО практично не фігурувала в політичних дебатах, навіть нинішній президент Ніїністе дорікав кандидатам у тому, що всі вони, крім нього, є противниками вступу Фінляндії до альянсу. Стубб боровся за північноатлантичну інтеграцію ще з 1995 року і на той період був у меншості. Сьогодні Стубб заявляє, що «дуже важливо, щоб ми в Європі подбали про нашу власну оборону». Він пояснює: «У цьому сенсі я багато в чому згоден із нинішнім президентом Фінляндії Саулі Ніїністе, який сказав, що нам потрібне більш європейське НАТО». Стубб не розшифрував, що таке більш європейське НАТО, але, можливо, дав усім зрозуміти, що інтереси Фінляндії лежать у Європі, а не в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, куди вперто «штовхають» європейських членів альянсу США та Великобританія. Адже у разі ескалації в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні однією з ключових ролей європейських членів НАТО буде підтримка економічних санкцій проти Китаю. Професор Масахіро Мацумура з Університету Сент-Ендрю з цього приводу сказав: «Багато європейських країн не хочуть приймати конфронтаційний підхід до безпеки Китаю, щоб зберегти міцні торговельні та економічні зв’язки».

Наступне питання порядку денного Стубба – відносини з Росією. Він поділяє думку міністра закордонних справ Фінляндії Еліни Валтонен про те, що Росія не становить сьогодні прямої загрози для Фінляндії. За його словами, малоймовірно, що Росія перевірятиме стійкість принципу колективної оборони, п’ятої статті НАТО, але треба завжди бути готовим до цього. У разі своєї перемоги на виборах він не підтримуватиме політичних контактів із владою Росії аж до припинення війни в Україні. Втім, наголошує Стубб, співпраця між прикордонними службами та дипломатами двох країн продовжується. Політик наголосив, що не зацікавлений у подальшому погіршенні дипломатичних зв’язків із Росією, і без того вкрай поганих на даний момент.

У своєму передвиборчому порядку Стубб приділяє доволі багато уваги й Україні. На його думку, Україна вже є переможцем у війні, оскільки вона залишається незалежною державою та перебуває на шляху до вступу до ЄС та НАТО. План Стубба щодо України зводиться до наступного: відновлення територіальної цілісності (фінською – це називається «карельське питання»), гарантії безпеки, членство в НАТО/ЄС. Далі йде правосуддя: притягнення до відповідальності військових злочинців, відновлення країни. Однак він не виключає, що до часу верховенства Фінляндії в ОБСЄ в 2025 році вона могла б виступити як мирний посередник: «Можливо, тоді ми будемо вже в ситуації мирної угоди та припинення вогню, і Фінляндія могла б виступити посередником. Але для цього потрібний міжнародний мандат, а не двосторонні відносини». Однак тут же додав, що такий сценарій малоймовірний, але якщо пропозиція надійде, то Фінляндія – як посередник – могла б продовжити свою місію з просування миру в дусі Мартті Ахтісаарі.

Поки ж, на думку Стубба, Росія та Україна можуть розпочати мирні переговори, якщо на них чинитимуть тиск інші країни. «Для початку мирних переговорів потрібно, щоб такі держави, як Китай та великі держави глобального Сходу та Півдня чинили тиск на Москву, щоб вона сіла за стіл переговорів. Якщо це станеться, то, безсумнівно, Сполученим Штатам та Брюсселю доведеться зробити те саме з Зеленським, щоб переконати його, що настав час для переговорів. По обидва боки має бути тиск», – наводить газета 20 minutos слова Стубба.

Згідно з останніми опитуваннями громадської думки, фаворити йдуть «ніздрі в ніздрю» і лідируюче становище Стубба – на рівні похибки. Так, опитування, опубліковане провідною фінською газетою Helsingin Sanomat 26 грудня, показало, що його підтримують 24%, а його головного опонента Пекку Хаавісто – 22%. Стубб посів перше місце і в рейтингу кандидатів, складеному телерадіокомпанією Yle у листопаді 2023 року. За нього проголосувало б 28% виборців, а за Хаавісто – 26%. Хоча останні тенденції показують, що Стубб – набирає, порівняно із жовтнем його підтримка зросла на 6%, а Хаавісто втрачає – його рейтинг упав на 3%.

Щоправда, вже в січні 2024 року нове опитування інформаційного агентства Uutissuomalanen виводить у лідери Пекку Хаавісто з 22% підтримки. Олександр Стубб відстає від свого опонента на 1%. Проте, ми бачимо, що різниця між кандидатами продовжує залишатися на рівні соціологічної похибки.

А також інші кандидати

З огляду на явних лідерів інші кандидати продовжують втрачати позиції. Третє місце з рівнем підтримки 11% ділять кандидат від партії «Центр», Олле Рен та речник парламенту (едскунти) Фінляндії і голова праворадикальної партії «Істинні фіни» Юссі Халла-ахо.

Щодо Рена, то він не великий фахівець у питаннях зовнішньої політики та безпеки. Його основне місце роботи директор Центрального Банку Фінляндії. Тому у своїй публічній діяльості він багато уваги приділяє міжнародним фінансам і, в тому числі, їх використанню для допомоги Україні. Рен хоче, щоби заморожені валютні активи Росії пішли на відновлення України. Він порадив Євросоюзу скористатися для допомоги Києву замороженими активами Центробанку РФ у розмірі 260 млрд євро. На його думку, така стратегія є «…реалістичною, надійною та довгостроковою». Також Оллі Рен закликав Євросоюз приготуватися задіяти для допомоги Україні кошти з Європейського стабілізаційного механізму (ESM) у розмірі 80 млрд євро. «У нас немає невідкладної необхідності в європейському механізмі стабільності на фінансових ринках, але ми маємо термінову потребу, невідкладну необхідність в Україні», – каже кандидат.

Спікер парламенту та голова праворадикальної партії «Істинні фіни» Юссі Халла-ахо під час свого висування сказав, що в нього достатньо знань у галузі політики і є розуміння, яким має бути глава держави.

З Росією він не церемониться і, за його словами, повернення до колишніх відносин з РФ у Фінляндії не буде. «Наразі Росія майже повністю ізолювалася або була ізольована – як у політичному, так і в економічному плані. Цілком природньо, що одним із головних завдань президента буде налагодження двосторонніх відносин із нашими головними союзниками – США та Великобританією», – наголошує він. Халла-ахо вважає «історичною несправедливістю» те, що свого часу СРСР відторг у Фінляндії деякі карельські території, але їхнє повернення він вважає «нереалістичним». Халла-ахо запам’ятався також закликом до вбивства солдатів російської армії та замовленням через спеціальний сервіс напису «За свободу Фінляндії» на українському снаряді.

Ще один інструмент Халла-Ахо – посилення імміграційної політики. Він пропонує змінити умови отримання фінського громадянства в такий спосіб, що громадянства можна за необхідності позбавити. Також пропонує подумати про доцільність системи квот для біженців та запровадження обліку витрачання державних коштів на потреби іммігрантів за національними групами. Халла-ахо вважає, що екс-мігрантам потрібно відрізати можливість ставати депутатами та міністрами. Крім того, як «справжній фін» він висловлює побоювання, що залежність Суомі та в цілому Заходу від Китаю може стати надто сильною.

На п’яте місце із рейтингом підтримки 7% вийшла кандидат від опозиційної Соціал-демократичної партії, єврокомісар, яка відповідає в Європейській комісії за питання міжнародного співробітництва Ютта Урпілайнен.

Вона вважає, що президент Фінляндії має сприяти тому, щоб підтримка України у війні проти Росії продовжувалась. А вироблення нової політики щодо Росії залежатиме від того, як закінчаться бойові дії в Україні. Втім, Урпілайнен не забуває наголосити, що «Росія – це наш сусід, вона залишиться нашим сусідом і в майбутньому». Що стосується закриття кордонів з РФ, то на її думку, цей захід носить тимчасовий характер і Фінляндія повинна дотримуватися міжнародних угод, але їх перегляд можливий у певних умовах.

Відповідаючи на запитання журналістів щодо можливого розміщення в Суомі ядерної зброї, Урпілайнен нагадала, що це заборонено фінським законодавством. «Думаю, це цілком очевидно. Я особисто розмовляла з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом і впевнена, що в НАТО в курсі нашого законодавства», – заспокоює виборців Урпілайнен. За її словами, мета НАТО у довгостроковій перспективі – мир без ядерної зброї.

На шостому місці з рейтингом 5% перебуває колишній міністр освіти, голова опозиційної партії «Союз лівих сил» Лі Андерсон. На минулих президентських виборах, у 2018 році,  кандидат від «Союзу лівих сил» Мерья Кюлленен набрала 3%. Судячи з рівня підтримки лівих кандидатів, їхні погляди не особливо поважають консервативні фіни. Лі Андерсон каже, що вона соціалістка та марксистка, а її головна цінність – свобода. Вона за дотримання у країні справедливості та прав людини, та вважає, що сьогодні з цим у Фінляндії проблеми. Її непокоїть посилення в країні праворадикальних настроїв та наступ на права екс-мігрантів, так званих «нових фінів». У зв’язку з цим вона критикує спікера парламенту, праворадикала Халла-ахо за його пропозицію про позбавлення права балотуватися в депутати громадян, які не є фінами народження. Такі пропозиції, на її думку, змушують багатьох жителів Фінляндії відчувати себе чужими у цій країні.

У своїй публічній діяльності Лі Андерсон приділяє увагу й Україні, і вважає «надзвичайно важливим підтримувати просування України на шляху до членства в Євросоюзі», і готова допомогти Києву проводити необхідні для цього реформи. Щодо НАТО, то вона більш стримана, ніж інші кандидати: «Нам потрібно сфокусуватися на співпраці з іншими північними країнами і триматися за ті вихідні позиції, які ми на національному рівні завжди вважали важливими, оскільки НАТО не має впливу на нашу зовнішню політику», – вважає Андерссон. Як зазначає видання Helsingin Sаnomat, Лі Андерсон є єдиною з дев’яти кандидатів, хто виступив проти повного закриття КПП на російсько-фінському кордоні з Росією. Вона заявила, що Гельсінкі повинні дотримуватися міжнародних зобов’язань і положення Конституції навіть у кризових ситуаціях.

Трійку аутсайдерів замикають незалежний кандидат, директор Фінського інституту міжнародних відносин, відомий політолог Міку Аалтола, якого підтримують 4% виборців, депутат міської ради Гельсінкі, відомий бізнесмен Харрі Харкімо та лідер християнських демократів, міністр сільського та лісового господарства Саррі Ессайя, рейтинг підтримки рівні 2%

Міка Аалтола прихильник жорстких заходів щодо Росії і називає її «напівфашистською» країною. На вибори Аалтола йде під гаслом «зміцнення східного кордону» та необхідність збільшення військового бюджету до 3% від ВВП. Він запевняє, що «нарощування інвестицій в оборону може вплинути на економіку в цілому». Аалтола пропонує реформувати фінські сухопутні війська, а також закупити нові морські дрони та підводні човни.

Не приховує Аалтол своїх симпатій й до України. У разі свого обрання він готовий і надалі її підтримувати: «Це надзвичайно важливо, коли воля до підтримки України на Заході слабшає. Якщо ми зневіримося, то збільшимо ймовірність майбутніх воєн у Європі», – підкреслює директор фінського Інституту міжнародних відносин.

Міністр сільського та лісового господарства Саррі Ессайя, що висунулася від партії «Християнські демократи», також не виходить із загальноприйнятого у Фінляндії повістки. На її думку, розвивати відносини зі східним сусідом Фінляндія зможе лише за зміни влади в Росії. «З режимом Путіна це зробити неможливо», впевнена Ессайя. Вона вважає, що «…одною з умов повернення Росії у світову політику має стати участь РФ у повоєнному відновленні України». Ессайя закликає зберігати солідарність з Україною на європейському рівні», на її думку, треба дати українському зерну можливість надходити на ринок ЄС.

Фінляндія відома своєю толерантністю до ЛБГТ спільноти. У перший день липня, у фінській столиці під райдужними прапорами проходить Helsinki Pride – заходи, присвячені рівноправності та захисту прав меншин. Минулого року у заході взяло участь близько 100 000 осіб. Зазвичай ця подія користується заступництвом влади. Колишня прем’єр-міністр Фінляндії Санна Марін із Соціал-демократичної партії неодноразово була гостею Helsinki Pride. Своєю увагою прайд-парад не оминала навіть фінська Євангелічно-лютеранська церква. Лідер Християнських демократів здивувала багатьох, публічно заявивши, що не брала і не братиме участі у традиційному прайд-параді через його політичні цілі. Варто зазначити, що вона виявилася не одна. У 2023 році Прем’єр-міністр Петтері Орпо, який представляє праву коаліцію без пояснення причин, також заявив, що не братиме участі в заході Helsinki Pride. На думку організаторів заходу, коаліціонери та центристи не увійдуть до партнерів Helsinki Pride через їхню позицію згідно із законом про трансгендерність.

Аутсайдер президентських перегонів – 70-річний бізнесмен Харрі Харкімо відомий як депутат міськради Гельсінкі та колишній власник хельсінкського хокейного клубу «Йокеріт». Минулого року сімдесятирічний Харкімо потрапив на обкладинки таблоїдів після того, як одружився зі спеціалісткою зі зв’язків з громадськістю Ясміні Паяре, яка молодша за нього на тридцять п’ять років.

У президенти він балотується від ліберальної партії «Рух зараз». Харкімо повністю поділяє думку про необхідність жорсткої політики щодо Росії та, зокрема, підтримує закриття російсько-фінського кордону. Щоправда, вкрай агресивна риторика щодо Росії виглядає як захисна реакція та бажання виправдатися за «минулі гріхи». Харкімо постійно відбивається від журналістів, які нагадують йому про те, що свого часу він продав спортивну «Арену Гельсінкі» путінським олігархам Тимченку і Ротенбергу, а також брав участь у переході «Йокерита» до російської Континентальної хокейної ліги. Сьогодні фінська влада хоче повернути арену у власність Фінляндії, а минулу угоду Харкімо називає «помилкою» і виправдовується тим, що почав співпрацю з росіянами давно. «Зараз легко говорити, що це було помилкою, але заднім розумом усі міцні», – каже Харрі Харкімо.

Проміжні висновки

Президентські перегони у Фінляндії підходить до фінішу з двома яскраво вираженими фаворитами Пеккою Хаавісто та Александером Стуббом, За Хаавісто в основному голосують прихильники його ж партії, Союзу Лівих сил та соціал-демократи. Кандидат від «Зелених» особливо популярний серед жінок. Також він може розраховувати на велику підтримку у столичному регіоні. Стубб популярніший серед чоловіків, а також жителів Східної та Північної Фінляндії. Окрім цього, вирішальна роль у визначенні переможця президентських виборів може належати великій групі виборців, які не підтримують жодну партію.

Ще один резерв – невизначені, частка яких, порівняно з минулим опитуванням, збільшилася на шість пунктів і склала 19%. На думку експертів, ніхто з решти кандидатів не стане сюрпризом для фаворитів і не зможе їм завадити вийти у другий тур, який відбудеться 11 лютого. І якщо в першому турі багато хто віддає перевагу Хаавісто, то в другому турі більшість виборців віддали б свій голос за Стубба. За нього проголосували б 55% виборців, а за Пекку Хаавісто – 45%.

Незважаючи на те, що у геополітичному розрізі вибори у Фінляндії не є однією з ключових ланок геополітичної арени, наявність факторів НАТО, інтересів в Арктиці та спільного кордону з Росією роблять цю північну країну однією з важливих арен боротьби за новий світовий порядок. З цієї точки зору, спостереження за політичними процесами у Фінляндії виглядає значно важливішою справою.