На початку жовтня 2023 року понад дві тисячі бойовиків палестинського угруповання ХАМАС прорвали прикордонний бар’єр між Ізраїлем та сектором Гази, влаштувавши погроми та розбійні напади у прикордонних містах та селищах. Операція отримала назву «Повінь Аль-Акса», а її результатом стало вбивство близько 1200 ізраїльтян. Ще 242 мирних мешканців було взято в заручники. Дані події започаткували нову ескалацію на Близькому Сході, який вже до кінця року привернув до себе головну увагу світової громадськості.
Поки багато хто міркував над тим, як бойовики ХАМАС зуміли непомітно пробратися через найбільш контрольований кордон у світі, які першочергові цілі вони переслідували і до чого може привести нова війна між Ізраїлем і Палестиною, події на геополітичній арені почали демонструвати, що питання лежить у більш широкій площині, а наслідки подібної ескалації можуть торкнутися економічних і політичних інтересів більшості світових держав.
У цьому матеріалі Ascolta аналізує ситуацію в Червоному морі, де на тлі бойових дій між Ізраїлем та Палестиною відбулася глобальна ескалація, що має серйозні наслідки як для світової логістики, так і для політичних позицій багатьох держав у Близькосхідному регіоні.
This Content Is Only For Subscribers
Як основний акцент зміщується з Ізраїлю на Ємен?
Ще на початку серпня 2023 року – за кілька місяців до подій в Ізраїлі та секторі Гази – Центральне командування ВМС США заявило про прибуття у Червоне море двох десантних кораблів – USS Bataan і USS Carter Hall з більш ніж трьома тисячами військових, головна завдання яких полягає у протидії спробам Ірану захопити торговельні судна. Тоді на це мало хто звернув увагу, оскільки американські ВМС, як і ВМС низки інших західних держав й раніше активно були присутні у Червоному морі чи Аденській затоці. Однак вже за три місяці ситуація кардинально змінилася.
14 листопада, у відповідь на проведення Ізраїлем наземної операції в секторі Гази, Єменські хусити заявили, що розглядатимуть ізраїльські судна, що проходять через Червоне море, як законні цілі, оскільки вони можуть доставляти вантажі військового призначення. У такий спосіб хусити продемонстрували свою підтримку Палестини. Вже 19 листопада бойовики перейшли від слів до справи – біля узбережжя Ємену хуситами було захоплено вантажне судно Galaxy Leader, що належить британсько-японській компанії Ray Car Carriers, проте материнська компанія Ray Shipping зареєстрована в Тель-Авіві, що і стало приводом для дій хуситів. На початку грудня в ЗМІ з’явилася інформація про атаку хуситів на торгове судно під прапором Великобританії за допомогою БПЛА, корабель Військово-морських сил (ВМС) США та низка торгових судів зазнали обстрілу з території Ємену, що пізніше підтвердили й самі хусіти. Через кілька днів відбулась атака протикорабельною крилатою ракетою на норвезьке судно Strinda, обстріл танкерів Ardmore Encounter і Swan Atlantic, удар по контейнеровозах Maersk Gibraltar і Clara. Загалом, згідно інформації Пентагону, з початку ескалації конфлікту представники «Ансар Аллах» здійснили понад 100 нападів на вантажні судна. У свою чергу, хусити заявили про намір нападати на судна в регіоні кожні 12 годин.
У відповідь на дії хуситів, низка західних держав на чолі зі Сполученими Штатами оголосили про посилення присутності в Червоному морі, що викликано необхідністю захисту судноплавства через Суецький канал. 17 грудня міністр оборони США Ллойд Остін офіційно оголосив про формування міжнародної коаліції для проведення операції Prosperity Guardian (Вартовий Процвітання). До списку учасників, крім Сполучених Штатів, увійшли Бахрейн, Великобританія, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Сейшельські острови та Франція. Запрошення вступити до коаліції також отримали Ізраїль та сили, які представляють міжнародно визнаний уряд Ємену.
У свою чергу США заявили, що до організованої коаліції приєдналося 20 країн, проте вісім з них вирішили залишитися непублічними через високу політичну чутливість. Також, на момент публікації цього матеріалу, Південна Корея розглядала можливість приєднання до міжнародної коаліції, проте остаточної відповіді ще не було. У той же час Австралія прийняла рішення не спрямовувати свої кораблі для участі в операції, оскільки інтереси країни зосереджені в інших регіонах.
Скільки кораблів міжнародної коаліції присутні у Червоному морі?
Угруповання військово-морських сил міжнародної коаліції, яке за останні місяці зібралося в Червоному морі, багатьма експертами називається найбільшим за останні десятиліття. Станом на початок січня 2024 року в районі Аденської затоки вже знаходяться три американські есмінці та атомна підлодка. Також у район затоки нещодавно прибув атомний авіаносець USS Dwight D. Eisenhower із трьома кораблями супроводу, а ще один авіаносець рухається у бік Близького Сходу. Авіакрило американського авіаносця налічує близько 100 літаків різного типу, які можуть виконувати багатоцільові завдання: повітряне патрулювання, розвідка, удари по наземних, повітряних та морських цілях.
30 листопада Міністр оборони Великобританії Грант Шеппс наказав направити есмінець HMS Diamond до Суецького каналу для підтримки безпеки в близькосхідному регіоні. Есмінець HMS Diamond приєднався до місії «Kipion», яка розпочалася ще у 1980 році – військово-морській присутності Великобританії на Близькому Сході для забезпечення безпеки судноплавства.
Міністерство оборони Італії 19 грудня оголосило про рішення направити фрегат Virginio Fasan (F 591) до Червоного моря для забезпечення безпеки морських шляхів. Це рішення було прийнято за підсумками зустрічі глав Міністерств оборони Італії та США Гвідо Крозетто та Ллойда Остіна.
На початку грудня до міжнародної коаліції також приєднався французький фрегат ВМС FS Languedoc, який 11 грудня успішно відбив ракетну атаку хуситів по норвезькому танкеру Strinda.
В той же час, в акваторії Червоного моря продовжують реалізовуватися й інші міжнародні місії, в яких беруть участь військові кораблі багатьох країн (Об’єднані морські сили (CMF), що включають 39 країн, операція ЄС «Аталанта» та інші).
Хто ще направив кораблі до Червоного моря?
Ще 21 жовтня 2023 року стало відомо, що до Аденської затоки прямує група з шести бойових кораблів ВМС Китаю, які нещодавно закінчили спільні навчання з ВМС Оману. Китайська місія в Червоному морі працювала протягом останніх шести місяців, охороняючи вантажні судна від піратів, проте на тлі ескалації ситуації в регіоні вона була посилена есмінцем типу 052 «Urumqi», фрегатом «Linyi» та кораблем постачання «Dongpinghu».
2 січня до Червоного моря вирушив іранський есмінець «Alborz», що викликало багато розмов навколо можливої подальшої ескалації. Важливо відзначити, що іранські кораблі діють у регіоні для забезпечення безпеки морських шляхів з 2009 року, проте есмінець ВМС Ірану попрямував до Червоного моря відразу після того, як 31 грудня ВМС США потопили три судна хуситів, які намагалися атакувати контейнеровоз Maersk Hangzhou.
Примітно, що практично відразу після появи інформації про посилення присутності іранських ВМС у Червоному морі, американська авіаносна група на чолі з найбільшим і передовим авіаносцем USS Gerald R. Ford покинула зону ескалації, а 5 січня вже пройшла Гібралтарську протоку і попрямувала в бік США. Безумовно, не варто пов’язувати дані події, оскільки військово-морські сили США та Ірану доволі складно порівняти, проте багато хто сприйняв таку перестановку як спробу США вберегти свій флагманський авіаносець від можливих непередбачених ситуацій.
Перші результати ескалації
Важливо відзначити, що Суецький канал, робота якого частково блокується через ескалацію в Аденській затоці, пропускає близько 15% світового судноплавства та є найкоротшим маршрутом між Індійським океаном та акваторією Середземного моря Атлантичного океану.
Після кількох місяців напруги в Червоному морі кілька великих вантажних компаній, включаючи «MSC» і «Maersk», почали змінювати звичні маршрути через Суецький канал і пускати судна в обхід Африки (даний маршрут на 8 тисяч кілометрів довший), додаючи витрати і затримки, які вже зараз провокують зростання світових цін на низку товарів.
Вже на початку 2024 року до відмови від маршрутів через Червоне море приєднався і нафтогазовий гігант British Petroleum, що практично відразу спричинило зростання цін на нафту більш ніж на 2%.
У середу, 4 січня, Рада Безпеки ООН провела екстрене засідання через підвищену напруженість у Червоному морі. Помічник Генерального секретаря ООН Халед Кхіарі попередив, що військова ескалація матиме несприятливі політичні та гуманітарні наслідки.
Важливі події на задньому плані
Варто зазначити, що за посиленням бойових дій між Ізраїлем і Палестиною, а також загальною ескалацією ситуації на Близькому Сході, приховуються й інші, не менш важливі події, які залишаються практично непомітними для світових ЗМІ, але, вочевидь, викликають серйозне занепокоєння міжнародної коаліції, що складається переважно із країн Заходу.
По-перше, з 1 січня 2024 року багато в чому орієнтована на Китай організація БРІКС офіційно прийняла до свого складу п’ять нових членів: Єгипет, Іран, Саудівську Аравію, Об’єднані Арабські Емірати та Ефіопію. Ця подія не тільки впливає на посилення позицій Китаю на Глобальному Півдні, а й фактично робить Червоне море внутрішнім морем БРІКС. Посилення впливу Китаю на політику Єгипту надалі може призвести до того, що Суецький канал використовуватиметься як інструмент регулювання логістичних ланцюжків для окремих виробників чи країн. Не виключено, що відмова кількох транснаціональних корпорацій від використання Червоного моря для транспортування вантажів є лише першим доказом такої стратегії штучного регулювання товарообігу.
По-друге, на початку 2024 року відбулася важлива угода між Ефіопією та невизнаним Сомалілендом. Прем’єр-міністр Ефіопії Абби Ахмед та президент Сомаліленду (невизнана держава) Муса Бізі Абді підписали угоду про передачу Ефіопії морського порту Бербера на території Сомаліленду. Згідно з цією угодою, в акваторії морського торговельного порту буде також розміщено пункт базування військово-морських сил Ефіопії. Таким чином, в Африці фактично з’явилась ще одна держава з виходом до моря. Більше того, підписання офіційної угоди між урядом Ефіопії та керівництвом Сомаліленду є фактичним визнанням незалежності останнього з боку Ефіопії. Цікаво, що наприкінці грудня 2023 року Сомалі та Сомаліленд (який оголосив про свою автономію від Сомалі у 1991 році) погодилися відновити переговори, спрямовані на вирішення своїх суперечок.
Протягом багатьох років Ефіопія покладалася на сусідній Джибуті у питаннях морської торгівлі. Сама Джибуті, незважаючи на крихітні розміри та фактичну відсутність власної ресурсної бази, привертає основну увагу з боку інших держав якраз наявністю виходу до моря. Розташована на узбережжі Баб-ель-Мандебської протоки – у найвужчому місці на шляху від Аравійського моря до Суецького каналу – територія Джібуті стала ідеальним місцем для розміщення іноземних військових баз. Це єдина держава у світі, де розташована китайська військова база за межами Китаю. Також у Джібуті розташовані військові бази США, Японії, Франції та Італії.
У той же час існує висока ймовірність того, що в сусідньому Сомаліленді незабаром може розміститися не тільки військова база Ефіопії, а й відновитися військова база Росії (саме в Бербері колись розміщувалася військова база Радянського Союзу). Більше того, у Росії та Сомалі практично повністю відсутні як економічні, так і дипломатичні відносини, що дає можливість Москві визнати незалежність Сомаліленду та почати зміцнення двосторонніх відносин як в економічній, так і у військовій площині. У цьому випадку Росія може розраховувати на підтримку Китаю, який не відмовиться від посилення союзницьких позицій у регіоні.
По-третє, на тлі ескалації ситуації в Червоному морі та поступової відмови низки компаній від використання даного маршруту для транспортування вантажів, з’явилася пропозиція російських дипломатів про можливість використання Північного морського шляху як альтернативи для доставки вантажів між Європою та Азією. Важливо відзначити, що цей маршрут, що з’єднує Баренцеве море та Берінгову протоку, має протяжність понад три тисячі морських миль (5556 кілометрів) і є найкоротшим шляхом між Європою та Азією. Проект, який активно розвивається Росією за підтримки Китаю, вже зараз демонструє значні перспективи. За підсумками 2023 року Північним морським шляхом перевезли 36 мільйонів тонн вантажів, у 2024 році цей показник планують підняти до 80 мільйонів тонн. У такому разі запрошення світових компаній для використання нового логістичного маршруту виглядає цілком логічним. Тим більше є велика ймовірність, що й Китай може підтримати цю ініціативу. Однак цей шлях також буде лояльним далеко не для всіх держав і компаній, що кидає серйозний виклик США та їхнім союзникам.
По-четверте, події на Близькому Сході мають серйозний вплив на світові нафтові ціни. Після початку операції «Prosperity Guardian» і відмовлено кількох великих компаній від використання Суецького каналу для проходу суден, ф’ючерси на нафту марки Brent зросли на 70 центів, або на 0,9%, до 80,09 доларів за барель, а ф’ючерси на американську нафту марки West Texas Intermediate зросли на 66 центів, або на 0,9%, до $74,55 за барель. Обидва контракти демонструють зростання протягом останніх двох місяців і до кінця 2023 року кожен зріс більш ніж на 4%. Аналогічні тенденції збереглися і 2024 року.
Вже на початку січня обидва сорти нафти подорожчали більш ніж на 3% відсотки на тлі новин про теракт в Ірані, внаслідок якого загинуло понад 80 людей. Більше того, на зростання вартості нафти також впливає ситуація в Лівії, де через акції протесту зупинено видобуток нафти на найбільшому в країні родовищі Аш-Шарара.
Безумовно, подібна ситуація на ринках нафти має широкі наслідки для низки геополітичних процесів. У тому це має серйозний вплив на здатність Заходу здійснювати санкційний тиск на Росію, обмежуючи її торгівлю енергоресурсами. Також, зростання цін на нафту матиме серйозні наслідки і на внутрішньополітичні процеси в США, що вкрай небажано для Демократів напередодні президентських виборів. Ще наприкінці жовтня 2023 року аналітик Bank of America заявили, що можливі сценарії, за яких ціна на нафту Brent досягне $150 за барель — або навіть $250 через посилення геополітичної напруги. У Bank of America вважають, що можлива ескалація геополітичної напруги за участю Ірану призведе до стрибка цін на нафту до $120-130 за барель. Якщо відбудеться фізичне порушення постачання через атаки на енергетичну інфраструктуру, ціна нафти може піднятися вище $130 за барель, повідомили експерти Bank of America. А якщо ескалація конфлікту призведе до скорочення світових поставок, наприклад, на 2 млн барелів на день, ціна нафти здатна перевищити $150 за барель.
Вочевидь, у подібній ситуації вихід Анголи з ОПЕК з метою збереження рівня видобутку нафти може нівелюватися на тлі подій на Близькому Сході. Водночас не варто розраховувати й на суттєвий вплив на ситуацію за допомогою потепління відносин між США та Венесуелою, що раніше розглядалося багатьма експертами як вагома перестановка сил на геополітичній арені. По суті, Сполучені Штати зіштовхнулися із серйозним викликом, протистояння якому вимагає не лише створення міжнародних коаліцій, а й потенційно збільшує ризик провокування нових військових конфліктів.
Наразі складно прогнозувати до чого може призвести ескалація на Близькому Сході та коли вона зможе закінчитися. Проте вже зараз можна припустити, що інтереси багатьох держав, націлені на збереження миру (або контроль над процесами) у регіоні, виходять далеко за межі війни між Ізраїлем і Палестиною та піратських дій Ємену. Очевидно, йдеться про глобальне переформатування світової логістики, що неминуче призводить до нових воєн і спроб очолити цей процес.
