Росія за тиждень (25.12-01.01)

1. Зустріч Володимира Путіна із Сергієм Шойгу

У понеділок, 25 грудня, Володимир Путін відвідав Санкт-Петербург, де взяв участь у підйомі військово-морського прапора на фрегаті «Адмірал Головко». Після офіційної церемонії російський президент провів зустріч із міністром оборони РФ Сергієм Шойгу, під час якої обговорювалася ситуація в зоні бойових дій на території України.

Ключові тези:

• Шойгу: «Володимире Володимировичу, у нас у ході активних наступальних дій штурмові загони угрупування «Південна» сьогодні повністю звільнили населений пункт Мар’їнка, це п’ять кілометрів на південний захід від Донецька. За дев’ять років збройні сили України зробили там найпотужніший укріпрайон, який з’єднували і підземні ходи, і фактично на кожній вулиці свої добре укріплені та досить добре захищені від усіх ударів як з повітря, так і польової артилерії споруди, довготривалі вогневі точки, складна система підземних комунікацій».

• Шойгу: «Що важливо, ми досить суттєво відсунули роботу артилерії від Донецька далі, на захід. І це дозволяє сьогодні ефективніше захищати Донецьк від завдання ударів».

• Путін: «Справді, тут як мінімум два позитивні ефекти. Перший у тому, що ми відсуваємо від Донецька бойові підрозділи противника. І друге – зламавши цей укріпрайон, який супротивник споруджував з 2014 року фактично, збудував там значну кількість залізобетонних укріплень, ходів сполучення, зламавши цей укріпрайон, наші війська отримують можливість виходити на ширший оперативний простір».

• Путін: «Знаю, що наші військовослужбовці воювали гідно і, безумовно, гідні державних нагород. Зробіть, будь ласка, пропозиції щодо всіх, кого вважаєте, що найбільше відзначилися».

Примітно, що вже наступного дня Сергій Шойгу був змушений доповідати Володимиру Путіну про ситуацію у Феодосії, де Збройні сили України знищили десантний великий корабель «Новочеркаськ».

Підсумки/прогнози:

Путін демонструє, що він особисто контролює Збройні Сили та тримає ситуацію під контролем. Як раніше повідомляла Ascolta, військова тематика стане однією з найбільш визначальних у ході президентської кампанії Путіна у 2024 році. Зустріч із Шойгу – це скоріше елемент цієї кампанії, як і поїздки до штабу Південного військового округу до Ростов-на-Дону. Суть зустрічей не надто важлива – важлива «картинка». До того ж, зустріч на фрегаті «Адмірал Головко» має стати сигналом Заходу, звідки лунали голоси про необхідність перетворення Балтійського моря у внутрішнє море НАТО: Росія не збирається йти з Балтики і готова до конфронтації на морі.

2. Засідання Вищої Євразійської економічної ради

У понеділок, 25 грудня, у Санкт-Петербурзі відбулося засідання Вищої Євразійської економічної ради. Головою засідання виступив Володимир Путін. Переговори розпочалися із зустрічі у вузькому складі, у якій також взяли участь Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, Президент Білорусії Олександр Лукашенко, Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, Президент Киргизії Садир Жапаров та Голова Колегії Євразійської економічної комісії Михайло М’ясникович. Далі консультації продовжились у розширеному складі.

На засіданні підбито підсумки роботи Вищої Євроазійської Економічної Ради у рік російського головування, обговорено перспективні напрями поглиблення інтеграційних процесів.

Ключові тези з виступу Путіна на засіданні у вузькому складі:

• «Сьогодні розглянемо низку важливих, принципових, я б сказав, питань щодо поглиблення євразійської інтеграції. Зокрема, належить схвалити підготовлений з ініціативи російської сторони проект декларації щодо подальшого розвитку економічних процесів у рамках нашого об’єднання на період до 2030-го та на перспективу до 2045 року. По суті, це новий документ програмного характеру, яким передбачено конкретні заходи щодо активізації спільних зусиль у ключових галузях, а також визначено додаткові сфери взаємодії, такі як кліматичний порядок денний, медицина, туризм та деякі інші».

• «Хотів би особливо наголосити, що напередодні нашого засідання підписано угоду про вільну торгівлю між Євразес та Іраном. Ця угода може мати справді серйозне значення у контексті зміцнення зв’язків Євразійського союзу з однією з найбільших та технологічно розвинених економік Євразійського регіону».

• «Після набуття чинності угоди практично всі категорії товарів, вироблені в союзі, отримають безмитний доступ на великий іранський ринок – 90 мільйонів осіб, – а нетарифні бар’єри будуть значно знижені».

• «У зв’язку із закінченням терміну повноважень ряду суддів Суду Євразес на наше твердження також подано новий склад цього органу, який має розпочати роботу з 1 січня 2024 року».

• «Звичайно, до порядку денного включено й цілий спектр інших конкретних питань економічної взаємодії, митно-тарифного регулювання, інвестиційної політики, функціонування спільних ринків Євразес. Колеги зможуть висловитися з усіх проблем, що їх хвилюють, діяльності нашого Союзу».

Ключові тези з виступу Путіна на засіданні у розширеному складі:

• «Наші міністри економічного блоку, експерти та профільні фахівці добре попрацювали над узгодженням тексту декларації. Документ увібрав у себе бачення всіх п’яти країн союзу, того, як далі має розвиватися євразійська інтеграція, повністю відображає думки та інтереси кожного з учасників Євразес і є дуже добротним».

• «Із задоволенням відзначаємо, що у поточному році у всіх країнах – членах об’єднання фіксується стабільне зростання економік. Так, у нас у Росії за перші три квартали ВВП додав три відсотки, а за підсумками року очікується 3,5 відсотка. Приріст валового продукту, причому дуже значний, є й інших державах Евразес. Наскільки я знаю, за дев’ять місяців він становитиме у Вірменії понад дев’ять відсотків, це дуже добрий показник; у Казахстані – майже п’ять. У Киргизії – понад чотири відсотки, а Білорусії, як і, як і Росії, – 3,5.».

• За наявними даними, за дев’ять місяців поточного року торгівля між п’ятьма нашими країнами зросла на 8,9 відсотка. При цьому покращується її структура, збільшується постачання готової високотехнологічної продукції з одночасним зниженням сировинної складової».

• «Важливо, що частка національних валют у взаємних розрахунках перевищила 90 відсотків. І цей показник, без сумніву, зростатиме і надалі з урахуванням спільних заходів, що вживаються нашими країнами у фінансовому секторі».

• «Ісламська Республіка Іран є однією з найбільших економік Євразійського регіону, технологічно розвиненою державою та ключовою ланкою південного торгового шляху між ринками ЄАЕС та країнами Близького Сходу та Південної Азії. Тому зміцнення зв’язків із цією країною принесе очевидні вигоди як усім учасникам нашого об’єднання, так і самій Ісламській Республіці Іран».

• «Окрім цього, Євразійська комісія веде переговори з Об’єднаними Арабськими Еміратами та з Індонезією. Формування зон вільної торгівлі з цими країнами дозволить ще більше наростити експортний потенціал ЄАЕС, збільшити взаємні поставки на ринки дружніх держав і тим самим надасть додатковий імпульс розвитку економік союзу, укрупнюватиме і диверсифікуватиме наш спільний ринок».

• «Реальну віддачу приносить і робота зі сполучення інтеграційних процесів по лінії ЄАЕС та китайської ініціативи «Один пояс – один шлях».

• «Продовжується інтенсивна робота щодо розвитку єдиної транспортної системи Євразійського союзу, включаючи міжнародний коридор «Північ-Південь». У цьому сенсі знову ж таки повертаюся до нашої співпраці з Ісламською Республікою Іран, за якою тут ключові позиції».

Підсумки/прогнози:

Традиційна передноворічна зустріч Путіна з союзниками була покликана підбити підсумок року і намітити плани на наступний рік. Найголовніше, що могли констатувати учасники – зростання економічних показників для більшості країн ЄАЕС (особливо на тлі кризи та економічного спаду, що спостерігається у Європейському Союзі). Головною інтригою зустрічі було те, чи погодиться поїхати до Санкт-Петербурга прем’єр Вірменії Нікол Пашинян, у якого серйозна образа на Росію через фактичну підтримку Азербайджану в конфлікті навколо Карабаху. Однак якби візит не відбувся, це призвело б до тяжких економічних наслідків для Вірменії, особливо в умовах повної енергетичної залежності від Росії. Таким чином, на сьогоднішній день Пашинян послав сигнал, що готовий миритися з поразкою і з роллю Росії в цій поразці. Проте постає питання: чи надовго?

3. Неформальна зустріч глав держав – учасниць СНД

У вівторок, 26 грудня, у Костянтинівському палаці Санкт-Петербурга відбулася неформальна зустріч лідерів країн – учасниць Співдружності Незалежних Держав (СНД). У зустрічі взяли участь Володимир Путін, Президент Азербайджану Ільхам Алієв, Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, Президент Білорусії Олександр Лукашенко, Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, Президент Киргизії Садир Жапаров, Президент Таджикистану Емомалі Рахмон, Президент Туркменістану Сердар Бердимухамедов та Президент Узбекистану Шавкват Мірзійоєв.

Перед початком зустрічі її учасники відвідали музеї-заповідники «Павловськ», «Царське Село» та «Петергоф». Також відомо, що після зустрічі російський президент провів окремі переговори із президентами Казахстану та Узбекистану.

На самій неофіційній зустрічі з главами держав – учасниць СНД Путін виступив із промовою:

• «Подібні зустрічі надають дуже хорошу можливість разом підбити підсумки діяльності Співдружності Незалежних Держав, поговорити про плани на перспективу і, зрозуміло, обговорити питання міжнародного порядку денного, що хвилюють нас».

• «Не буде перебільшенням сказати, що рік, що минає, був для СНД виключно активним і насиченим, наповнився великими заходами та яскравими ініціативами. Багато в чому це заслуга наших киргизьких друзів, і в цьому зв’язку хотів би подякувати Садиру Нургожовичу Жапарову за велику роботу, виконану в період головування Киргизстану в нашій організації».

• «З Нового року головування у СНД перейде до Росії. Як уже говорив на саміті Співдружності Незалежних Держав у Бішкеку, плануємо у дусі наступності продовжити багатопланову інтеграційну діяльність. Росія вже представила концепцію свого головування та план заходів щодо її реалізації, що включає близько 150 пунктів».

• «Найтісніша співпраця учасників Співдружності, як і раніше, затребувана, особливо у питаннях боротьби зі спробами фальсифікації історії та героїзації нацизму. Тому, на наш погляд, слід і надалі проводити такі вже знакові акції пам’яті полеглих у роки Великої Вітчизняної війни, як «Безсмертний полк», «Георгіївська стрічка», а також «Потяг пам’яті».

• «Ще одним великим міжнародним заходом стане і Всесвітній фестиваль молоді у Сочі з 1 по 7 березня 2024 року. Очікуємо, що на нього приїдуть молоді люди із понад 180 країн світу, у тому числі і з країн нашої Співдружності».

Підсумки/прогнози:

Ще одна ритуальна зустріч, головна мета якої – показати, що СНД не лише жива, а й є дієвим механізмом міждержавних відносин на пострадянському просторі. У той же час, для Путіна дуже важливо продемонструвати, що він, як і раніше, зберігає вплив на регіон Центральної Азії. Насамперед подібна демонстрація важлива для Москви на тлі активізації в даному регіоні Китаю, який може запропонувати набагато вигідніші умови для співробітництва та партнерства. Чи вдасться Путіну зберегти вплив на регіон, стане остаточно зрозуміло протягом 2023 року, коли Росія отримає головування в СНД.

4. Зустріч Володимира Путіна з Олексієм Міллером

У вівторок, 26 грудня, у Санкт-Петербурзі відбулася зустріч Володимира Путіна з головою правління ПАТ «Газпром» Олексієм Міллером. Під час зустрічі було обговорено підсумки року, ситуацію з газопостачанням регіонів Росії, а також основні тенденції в газовій галузі РФ.

Ключові тези:

• Міллер: «Газпром» надійно забезпечує наших російських споживачів газом у осінньо-зимовий період. Країна пройшла перший зимовий пік. Перша половина грудня в зоні єдиної системи газопостачання в Росії видалася холодною, а цілий тиждень був узагалі в багатьох регіонах Росії з аномально холодними температурами. І слід зазначити, що «Газпром» у повному обсязі задовольнив усі заявки, усі потреби».

• Міллер: «8 грудня стало цієї зими найхолоднішим днем, середня температура по зоні єдиної системи газопостачання була мінус 17 градусів. У багатьох регіонах спостерігалися справді аномальні температури, бо мінус 17 – це, зрозуміло, середня температура. Дуже холодно було на середній Волзі, було дуже холодно, зокрема у Петербурзі, особливо перша декада».

• Міллер: «В Узбекистан у грудні теж прийшли морози, і наші узбецькі друзі, колеги попросили збільшити постачання газу до Узбекистану в обсязі, що перевищує вдвічі наші добові зобов’язання за підписаним контрактом. В даний час ми в Узбекистан поставляємо в грудні місяці взагалі максимально технічно можливий обсяг газу, який можна поставити газопроводом «Середня Азія – Центр».

• Міллер: «23 грудня, Володимире Володимировичу, встановили історичний рекорд добових поставок газу до Китаю, найбільші обсяги. Ми також в Китай зараз поставляємо по добі обсяг, який вищий за наші контрактні зобов’язання. Цього року постачання газу до Китаю буде у півтора разу більше, ніж у 2022 році. А 2025 року ми вже вийдемо на наші контрактні зобов’язання: 2025 року постачання газу до Китаю становитиме 38 мільярдів кубометрів».

• Міллер: «А те, що стосується всіх Ваших доручень щодо газифікації, газопостачання суб’єктів Російської Федерації, те, що стосується програми догазифікації, то готовий доповісти, що у 2023 році ми виконали обсяги робіт на 50 відсотків більше, ніж у 2022 році. Це те, що стосується догазифікації».

Підсумки/прогнози:

Росія й надалі розглядає газ як основний інструмент впливу у міждержавних відносинах (останнім часом починає відзначатись конкуренція іншого проекту – «ядерної дипломатії» Сергія Кирієнка, який зробив атомні електростанції статтею російського експорту та впливу у світі). Очевидно, напередодні Нового року зустріч із Олексієм Міллером була покликана підбити підсумки та намітити плани з видобутку та транспортування газу за кордон. У зв’язку з цим важливо, що газ стане одним із найважливіших аргументів у відносинах Росії з Китаєм, державами Центральної Азії та щонайменше з Індією, а також дозволить вибудувати власну доктрину щодо тиску на Європейський Союз, де, за словами канцлера ФРН Олафа Шольца, ціни на газ після розриву контрактів із Росією зросли вдесятеро. Цілком можливо, що наступного року Росія застосовуватиме принцип «газового стимулу» для провокування фактичного розколу в Європейському Союзі.

5. Засідання Державної Ради РФ

У середу, 27 грудня, Володимир Путін провів засідання Державної Ради РФ, яке відбулося у Великому Кремлівському палаці. Головною темою засідання стало «Підвищення ролі та престижу педагога та наставника». Також російський президент виступив із промовою на тему засідання, в якій озвучив основні тези та позиції щодо наставництва та важливості даного чинника у розвитку держави.

Ключові тези:

• «Такий високий, благородний зміст наставництва знаходить своє відображення у роботі наших регіонів, підприємств, вишів, закладів охорони здоров’я, які беруть шефство, допомагають своїм колегам із Донбасу та Новоросії».

• ««Вихування, скромне за зовнішністю справа, водночас одна із найбільших справ історії» – ці слова належать великому російському педагогові Костянтину Дмитровичу Ушинскому. Він багато писав про роль наставників у формуванні світогляду підростаючого покоління. Сьогодні ми повертаємось до цих традицій, беремо все найкраще, ніж пишалася і дореволюційна, і радянська система освіти».

• «Що вважаю вкрай важливим? Потрібно уважно дивитися, як реалізуються на місцях всі заходи, що вживаються і намічаються. Разом із вчителями, батьківською спільнотою шукати дієві вирішення існуючих проблем. Ідеться знову про те, щоб зняти з вчителів непрофільне навантаження, чітко окреслити коло обов’язків класних керівників, залучати та зберігати в системі освіти молодих, енергійних, творчих людей, випускників профільних вузів».

• «Праця вчителя повинна оплачуватись за єдиними зрозумілими та прозорими правилами, інакше між регіонами накопичується розрив як навчання, зростає дефіцит педагогічних кадрів. Зрозуміло, менше платять, люди звідти переїжджають, якість викладання зрештою страждає. Все це порушує ключовий принцип рівності освітніх можливостей наших дітей. Ми ніколи не повинні про це забувати».

• «Для кожної людини досвідчений наставник – це можливість підвищувати свої компетенції, вирішувати складніші завдання, а отже, претендувати на більш високу оплату праці. У цьому сенсі наставництво – найважливіший чинник формування економіки високих зарплат, підвищення добробуту громадян, російських сімей».

• «Потрібно обов’язково допомагати обміну досвідом між організаціями, компаніями та цілими регіонами. Для збору найкращих практик, їх розповсюдження пропоную на базі освітнього центру «Машук» створити майданчик розвитку руху наставників. Залучити до його роботи і лекторів товариства «Знання» та переможців проектів платформи «Росія – країна можливостей».

Підсумки/прогнози:

Напередодні президентських виборів російська влада намагається показати, що вона піклується про вчителів та їхній добробут. Тема турботи про педагогів (а також, слід очікувати, і про медичних працівників) стане однією з основ соціальної програми Путіна під час виборчої кампанії. Очевидно, таким чином Путін намагається перетворити педагогів на неофіційних агітаторів, давши їм додатковий стимул. Як показує практика, педагоги і так використовуються як агітатори за владу та її проекти у будь-якій виборчій кампанії.

6. Зустріч із Міністром закордонних справ Індії Субраманіамом Джайшанкаром

У середу, 27 грудня, Володимир Путін провів зустріч із Міністром закордонних справ Індії Субраманіамом Джайшанкаром. Під час відкритої частини зустрічі сторони обговорили економічні відносини між двома державами та можливі шляхи для зміцнення співпраці. З російської сторони також були присутні міністр закордонних справ Сергій Лавров, заступник голови Уряду – міністр промисловості та торгівлі Денис Мантуров, а також помічник Президента Юрій Ушаков.

Ключові тези:

• Путін: «У нас росте товарообіг, причому другий рік поспіль і впевненими темпами. Цього року темпами навіть більшими, ніж минулого року. Якщо минулого року там не пам’ятаю скільки відсотків, то вже за дев’ять місяців поточного року ми перевищили весь обсяг зростання [товарообігу] минулого року. Це всі добре знають: це, звісно, енергоносії, насамперед, нафта, нафтопродукти, вугілля, але не тільки. Ми працюємо у високотехнологічних галузях, і нам дуже приємно відзначити, що, незважаючи на всі турбулентності, що відбуваються у світі, стосунки з нашими традиційними друзями в Азії, з Індією, з індійським народом розвиваються поступово».

• Путін: «Ми знаємо позицію Прем’єр-міністра Моді і неодноразово говорили про це, позицію щодо його ставлення та до складних процесів, у тому числі до гарячих точок, до ситуації в Україні. Я неодноразово інформував його про ситуацію навколо конфлікту. Знаю його прагнення зробити все для того, щоб вирішити цю проблему мирними засобами. Зараз ми з вами докладніше про це поговоримо, поінформуємо Вас додатково. Знаю, що колеги, напевно, вже говорили, проте додатково проінформуємо вас про цю ситуацію».

• Джайшанкар: «Звичайно, пане Президенте, він [Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді] дуже хоче відвідати Росію наступного року. Я впевнений, що ми підберемо відповідну дату, яка буде зручна обом сторонам з погляду їхнього політичного календаря. Звичайно, він з нетерпінням чекає на можливість поспілкуватися з Вами. Я також хотів би, Ваше превосходительство, скористатися можливістю і поділитися з Вами деякими аспектами прогресу, якого нам вдалося досягти».

• Джайшанкар: «Хотів би також особливо наголосити на прогресі в торгівлі: понад 50 мільярдів доларів сьогодні становить товарообіг. І ми вважаємо, що це лише перші кроки у розкритті нашого потенціалу. Дуже важливо надати більш стійкого характеру нашій торговій взаємодії, треба подумати, як цього досягти».

• Джайшанкар: «Другим аспектом є взаємодія у ядерній сфері. Вчора ми підписали угоду, яка дозволить розвивати проект АЕС «Куданкулам».

Підсумки/прогнози:

Росія сьогодні приділяє особливу увагу відносинам з Індією, розуміючи, що найбільша населена держава світу – найважливіший потенційний союзник РФ. Відносини з Індією дозволяють частково збалансувати відносини з Китаєм і не потрапити у повну залежність від Пекіна. Індія – це ключ до Центральної Азії та регіону Індійського океану, а також можливий посередник у переговорах з Вашингтоном (у разі, якщо з’явиться така необхідність), оскільки прем’єр Моді однаково позитивно сприймається як у Москві, так і у Вашингтоні. Зустріч з індійським міністром закордонних справ важлива також у контексті майбутнього розширення БРІКС та головування Росії у цій організації у 2024 році. Анонс візиту до Москви Нарендри Моді – це дуже важливе посилання, яке буде неоднозначно сприйнято на Заході.

7. Зустріч Володимира Путіна із Сергієм Чемезовим

У четвер, 28 грудня, Володимир Путін провів робочу зустріч із генеральним директором державної корпорації «Ростех» Сергієм Чемезовим. Основним питанням, яке обговорювалося під час зустрічі, по суті став перехід країни на військові рейки та подальша реалізація всіх державних замовлень у сфері оборони. Також Путін і Чемезов обговорили подальші тенденції в цьому напрямку і торкнулися теми технічного виробництва для цивільного сектору та зовнішніх ринків.

Ключові тези:

• Чемезов: «Регулярно вирушає до військ артилерія, бронемашини, танки, бойова авіація, стрілецька зброя, безпілотники, боєприпаси тощо. Чесно сказати, якби ми до 2022 року не провели глобальну модернізацію наших підприємств, я думаю, що збільшення виробництва продукції в рази, яке відбулося минулого року і цього року – навряд чи, мабуть, ми б змогли це виконати».

• Чемезов: «Проте, незважаючи на [так зване] «СВО», ми все-таки не забуваємо і про виробництво цивільної продукції. У нас основні цивільні проекти – це насамперед, звісно, виробництво цивільних літаків для цивільної авіації. І цьому у нас приділяється велика увага. І за програмою, яка була Вами затверджена, ми до 2030 року маємо зробити понад 500 літаків різного типу: 270 лайнерів МС-21, 142 літаки «Суперджет-100» та 115 літаків Ту-214».

• Чемезов: «Щодо двигунобудування, ми з ПД-8 вже проговорили, у нас у 2024 році планується отримати сертифікат на двигун ВК-650В. Це вертолітний двигун, він встановлюватиметься на «Ансаті» та машині Ка-226. Сьогодні там стоять іноземні двигуни, але 2024 року ми, сподіваюся, вже завершимо всі випробування та отримаємо сертифікацію».

• Чемезов: «У 2024 році ми завершимо другий етап сертифікації так званого офшорного вертольота. Це ми зробили на замовлення «Роснефти». Вертоліт використовуватиметься для обслуговування морських платформ. Крім цього, він може приземлятися, робити необхідну вимушену посадку. Може прямо на воду приземлятися, там надувається навколо нього гумове кільце. І на піски може сідати. Ми його показали в Абу-Дабі на виставці і був великий інтерес. Малайзійці виявили інтерес, хочуть придбати, і арабські країни також».

• Чемезов: «З автомобілебудування: наші підприємства активно беруть участь у виробництві електромашин. У КамАЗа вже шість машин ходять по трасі Москва-Санкт-Петербург. У 2024 році запустимо вже 18, 18 машин уже курсуватиме. Такий самий безпілотник у 2024 році ми запустимо кар’єрного типу. Тобто величезний самоскид, але він без кабіни, без усього, самостійно возитиме породу, гірську масу тощо».

• Чемезов: «Ми замінили за рік 2300 комплектуючих, які навчилися робити самі. І сьогодні машина, яка була з німцями зроблена, К5, локалізована сьогодні вже десь на 75–80 відсотків, а наступного року ми повністю все, 100 відсотків замінимо».

• Чемезов: «Що стосується медицини та медичного приладобудування, у нас зареєстровано в Росздравнагляді вже 150 різних найменувань медтехніки та медобладнання. Це обладнання виробляється зокрема й нашими підприємствами: і «Швабе», і «Роселектроніка», і концерн «Радіоелектронні технології».

Підсумки/прогнози:

Сергій Чемезов залишається однією з найвпливовіших осіб у російському політичному та економічному житті. Водночас він входить у конфронтацію з цілою низкою осіб у «кремлівському політбюро» – особливо з групою Ковальчуків та групою Сєчина. Чемезов – це особистий друг Путіна з дрезденських часів. Він відповідальний за військово-промисловий комплекс (до розвитку якого Путін не має зауважень). По суті, можна говорити про те, що Путін своєю публічною зустріччю з Чемезовим посилає сигнал елітам: він не допустить внутрішньоелітної боротьби та воєн між «вежами Кремля», а також відіграватиме роль «розлучника» у процесах усередині еліт.

8. Інтерв’ю Сергія Лаврова для російських ЗМІ

В останні дні року міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров дав кілька інтерв’ю провідним російським ЗМІ («ТАРС», «РІА Новини», «Росія сьогодні», «Росія 24»), в яких підбив підсумки року і позначив основні тенденції та плани на 2024 рік. Нижче ми наводимо основні тези відразу з усіх інтерв’ю, оскільки їхня суть і смисли переплітаються між собою.

Ключові тези:

• «Особисто ми «за лаштунками» нічого не обговорюємо, завжди працюємо відкрито. Всім пора здобути урок із того, у що вилилися спроби США грати в кулуарну дипломатію на Близькому Сході. Саме лінія Вашингтона на монополізацію посередницьких зусиль та підрив міжнародно-правової бази врегулювання призвела до нинішнього загострення у зоні конфлікту».

• «Незважаючи на провал «контрнаступу» ЗСУ, Захід продовжує накачувати Київ озброєннями, підвищуючи ставки шляхом застосування в українському конфлікті все більш смертоносних та далекобійних систем. Здійснюються поставки натовської зброї, у тому числі касетних боєприпасів та снарядів із збідненим ураном».

• «Трагічні події на Близькому Сході на якийсь час витіснили українську кризу з перших сторінок західних ЗМІ. Однак для більшості недружніх урядів «завдання стратегічної поразки Росії на полі бою», як і раніше, значиться серед пріоритетів. Ні Вашингтон, ні Брюссель не відмовляються від допомоги київському режиму, розуміючи, що без неї він приречений. Вони, як і раніше, кровно зацікавлені в тому, щоб руками та тілами українців стримувати Росію».

• «Ситуація у сфері контролю над озброєннями деградує внаслідок дестабілізуючої політики та конкретних деструктивних дій США. Одночасно американці цілеспрямовано посилюють напруженість у сфері міжнародної безпеки. Ці процеси нерозривно пов’язані один з одним, один підживлює інший і навпаки».

• «Логіка Вашингтона проста. Опори, що забезпечували домінування США, виходять з-під ніг. Багато в чому через помилки самих американців, які повірили у свою «винятковість», непогрішність і безкарність. У спробі загальмувати втрату позицій гегемона, вони зробили ставку на силу. Звідси – гонитва за військовою перевагою, прагнення забезпечити собі свободу рук у застосуванні силових засобів. Саме цим пояснюється відмова від обмежень щодо контролю над озброєннями та інших інструментів, покликаних забезпечити стратегічний баланс інтересів учасників міжнародних процесів».

• «Щодо перспектив діалогу зі США щодо ДСНО та домовленості про щось на заміну йому, то ми чітко дали зрозуміти, що діалог неможливий без відмови Вашингтона від антиросійського курсу. Для нас очевидна неадекватність американських ідей про запуск переговорів щодо контролю над ядерними озброєннями з їхнім відокремленням від негативного військово-політичного контексту та обтяжливого стану речей у відносинах Росія-Захід».

• «Вірменія дня була і залишається стратегічним партнером на Південному Кавказі. Переконані, що всі труднощі мають тимчасовий характер і будуть подолані за наявності політичної волі. Саме стійкий і планомірний розвиток російсько-вірменських зв’язків відповідає корінним інтересам народів наших двох держав, які мають спільність ціннісних засад і єдиний культурний код».

• «Згадайте натовські бомбардування Югославії, вторгнення до Іраку під хибним приводом наявності там ЗМЗ, обвалення лівійської державності, втручання в Сирію. У цьому ряді – розв’язання збройного конфлікту на Сході Європи через розширення НАТО та перетворення України на антиросійський плацдарм. Найостанніше за часом – загострення обстановки у зоні палестино-ізраїльського конфлікту. Конфліктні вузли є й у інших регіонах. Ви згадали Африку, а ще є Афганістан, Корейський півострів. Американці відкрито заохочують сепаратистські тенденції на Тайвані на зло неодноразовим попередженням з Пекіна, що це йде врозріз із корінними інтересами КНР».

• «Президент США Обама ще в 2015 р. говорив про розрив нашої економіки «на шматки». Нині вони спостерігають зворотний ефект від їхньої політики на ослаблення і навіть на «розчленування» Росії. Про це теж багато пусті «пікейні жилети» за кордоном почали міркувати».

• «Переважна більшість держав, Світова більшість, не приєдналася до санкцій, але поки що не можуть по-справжньому підняти свій голос у дискусіях. Але з’являється усвідомлення того, що подібне може статися з будь-ким, і що об’єктом американських, європейських та санкцій інших союзників Вашингтона може стати будь-яка країна. Ніхто ж не знає, що ранком не сподобається Америці. В останні роки США не сподобалося, що Україна була сусідом Росії, яка прагнула вибудовувати зі своїм сусідом нормальні робітничі відносини. Стали «затягувати» її до Євросоюзу під гаслом «чи з нами, чи з Росією». Це «або» нікуди не зникне».

• «Президент Бразилії Лула да Сілва запропонував думати про альтернативні засоби платежу для всієї Латинської Америки. Але на додаток до цієї регіональної ініціативи він має глобальну пропозицію. Воно розробляється у БРІКС. До наступного саміту у жовтні 2024 року в Казані мінфіни та центробанки мають таку пропозицію подати».

• «Ми розуміємо, що у наших китайських друзів торговельний оборот зі Сполученими Штатами та з Євросоюзом у десятки разів більший, ніж у Російської Федерації. Але він зменшується, тоді як наш товарообіг із Китаєм зріс майже на 30%. Достроково перевищив планку у 200 млрд доларів (зараз уже десь 230 млрд дол.). До кінця року статистики «підійдуть» ще остаточні результати».

• «Хочу сказати таке. Китай обіграв Сполучені Штати на їхньому полі, на основі норм глобалізації, що впроваджуються США і які почали використовувати китайці. Загалом, і ми на цих принципах працювали після того, як зник Радянський Союз, всі думали, що настала ера загального благоденства, тепер кожна людина людина друг, товариш і брат».

• «Американці дуже цинічні. У них сформувалася психологія, яку іноді називають «острівною», як у Британії. Навіть британці – це основа людей, які переселилися до Америки. Вони «вичистили» її від корінного населення, загнали його залишки у якісь резервації. Ця острівна ментальність підкріплюється тим, що довкола немає серйозних загроз безпеці, крім тих, які вони самі собі створюють».

• «Розслідування злочинів «київського режиму» вже триває. Російські правоохоронні органи ретельно фіксують і документують звірства, що творяться українськими неонацистами, не обмежуючись при цьому періодом проведення [так званої] «спеціальної військової операції». Страждання мирного населення Донбасу почалися набагато раніше, ще 2014 року Винних у них також буде притягнуто до відповідальності».

• «Наша готовність до відновлення повноцінного діалогу зі США не повинна сприйматися як даність. Російсько-американські відносини «витончилися» до краю з вини Вашингтона, який доктринально оформив завдання завдати Росії «стратегічної поразки». Хоча Білий дім поки й остерігається руйнувати все, що залишилося від стосунків, вщент, до того, щоб вести діалог по-чесному, на основі взаємної поваги та врахування інтересів один одного американці поки явно не готові».

Підсумки/прогнози:

Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров дав широке інтерв’ю, яке з одного боку схоже на політінформацію, а з іншого – на прощальний акорд: швидше за все, після президентських виборів Лаврову, як і низці інших політиків в оточенні Путіна, доведеться піти у відставку. На Росію чекає радикальне оновлення, як очікується. Саме тому інтерв’ю носить характер не лише підбиття підсумків року, а й широкими мазками зачіпає всю побудовану за останні двадцять років архітектуру міжнародних відносин за участю Росії.

9. Обстріл Білгорода

У суботу, 30 грудня, обласний центр Білгородської області, розташований за 40 кілометрів від кордону з Україною, зазнав удару кількома ракетами, запущеними з території Харківської області. Згідно з офіційними даними, внаслідок обстрілу загинули 14 людей, зокрема двоє дітей. Ще 108 людей постраждали. У свою чергу, українська сторона заявила, що ракети були запущені по стратегічних та військових об’єктів. Проте кілька ракет потрапили до центру міста, зокрема до льодової арени. Через деякий час після обстрілу про ситуацію в Білгороді доповіли Путіну. Секретар генради партії «Єдина Росія» Андрій Турчак назвав подібні дії ЗСУ терактом.

Також Росія організувала засідання Ради Безпеки ООН, заявивши, що обстріл Бєлгорода проводився ракетами західного виробництва, в тому числі чеських. У свою чергу Чехія відмовилася від участі в засіданні. Також представники Франції заявили, що якби Росія не напала на Україну, то не було б необхідності скликати подібне засідання.

Вже 31-го грудня низка регіонів РФ ухвалила рішення відмовитися від новорічних салютів та святкувань через ситуацію в Білгороді. Також, у міністерстві оборони РФ заявили, що ракетна атака на Харків, яка проводилася через кілька годин після обстрілу Бєлгорода, здійснювалася з метою відплати та була націлена на ліквідацію представників ГУР МО, а також іноземних інструкторів.

Підсумки/прогнози:

Обстріл Білгороду несе у собі чимало запитань. Досі немає реальних доказів, що цей обстріл був справою рук України. Він не давав жодних стратегічних переваг і не був спрямований проти військових об’єктів. Багато в чому є почерк «провокативності», який ми спостерігали в 1999 – 2001 роках під час вибухів будинків у Російській Федерації (самі вибухи передували Другій Чеченській війні). Але відразу після вибухів Росія спробувала показати себе в очах світової громадськості як жертву – звідси звинувачення Великобританії у режисуванні трагедії, Чехії – у тому, що в обстрілі була задіяна зброя чеського виробництва. Слідом за цим пішли масовані обстріли території України, Росія скликала засідання Ради безпеки ООН. Можна прогнозувати, що подібні акції не будуть поодинокими, а до самих виборів у Росії час від часу нагадуватимуть про «звірства терористичного режиму в Києві» та про те, що [так звану] «СВО необхідно вести до кінця».

10. Новорічне привітання Володимира Путіна

У ніч з 31-го грудня на 1-е січня Володимир Путін виступив з традиційним зверненням до громадян РФ, в якому підбив загальні підсумки року, а також привітав усіх з наступаючим Новим роком. Для Путіна це привітання стало двадцять другим. Примітно, що на відміну від попереднього новорічного привітання, російський президент віддав перевагу класичному тлу Кремля (торік він записував привітання в компанії військовослужбовців). Також змінилася і сама риторика Путіна, хоча називати її мирною не доводиться.

Ключові тези:

• «У році, що минає, ми напружено працювали і багато зробили. Пишалися загальними здобутками, раділи успіхам. І були тверді, обстоюючи національні інтереси, нашу свободу та безпеку, наші цінності, які були і залишаються для нас непорушною опорою».

• «Робота на спільне благо згуртувала суспільство. Ми єдині в наших помислах, у праці та в бою, у будні та свята, виявляючи найголовніші риси народу Росії – солідарність, милосердя, стійкість».

• «Хочу сьогодні звернутися до наших військовослужбовців – до всіх, хто перебуває на бойовому посту, на передньому краї боротьби за правду та справедливість. Ви – наші герої. Разом із вами – наші серця. Ми пишаємося вами, захоплюємось вашою мужністю».

• «Ми неодноразово довели, що вміємо вирішувати найскладніші завдання і ніколи не відступимо, тому що немає такої сили, яка може нас роз’єднати, змусити забути пам’ять і віру батьків, зупинити наш розвиток».

• «Наступний 2024-й оголошений у нашій країні Роком сім’ї. А справжня велика сім’я – це, безумовно, та, де ростуть діти, де панують увага, душевна теплота та турбота про батьків, любов та повагу один до одного».

• «Ми – одна країна, одна велика родина. Ми забезпечимо впевнений розвиток Вітчизни, благополуччя наших громадян, станемо ще сильнішими. Ми разом. І це найнадійніша запорука майбутнього Росії».

Підсумки/прогнози:

Виступ Путіна був не більш ніж черговим і без особливих «прикрас». Головні акценти – на необхідності єднання (основна теза останніх років) і на тому, що наступний рік у Росії оголошено Роком Сім’ї (наголошується на відданості традиційним цінностям, які мають відрізняти Росію від західної цивілізації). Але загалом виступ надто патетичний, без ефекту «зачіпання струн душі», один із найслабших виступів Путіна за час його президентства.

11. Відвідування Володимиром Путіним військового госпіталю та зустріч із військовослужбовцями

У понеділок, 1 січня, Володимир Путін відвідав Центральний військовий клінічний шпиталь імені Вишневського, в якому зустрівся з військовослужбовцями, які отримали поранення під час бойових дій на території України. Сам захід було проведено у найкращих традиціях пропаганди, демонструючи високу підтримку влади серед військовослужбовців. Також Путін оглянув сам госпіталь та ознайомився з його технічними можливостями.

Ключові тези:

• «Це один із найкращих медичних закладів Міноборони. Не всі такі обладнані, не всі такі блискучі, так скажемо. Але поступово відомство наводитиме все відповідно до цього рівня і цього рівня якості».

• «Сама Україна для нас не ворог. А от ті, хто хочуть знищити російську державність, ті, хто хочуть домогтися, як вони кажуть, стратегічної поразки Росії на полі бою, – це здебільшого на Заході, та й там різні люди є. Є люди, які нам симпатизують та які з нами душевно. Але є звані еліти, котрим існування Росії – у разі, у її сьогоднішньому якості, у її сьогоднішніх розмірах – як думають, неприйнятно. Вони хочуть роздробити».

• «Ви, мабуть, на полі бою бачите, що поступово здуваються». Коли снаряд летить – важко зрозуміти, «здуваються» вони чи ні, але загалом ви, напевно, знаєте: ситуація на полі бою змінюється. Це незважаючи на те, що весь так званий у лапках цивілізований Захід із нами бореться».

• «Ви теж, напевно, чули багато разів: українська армія витрачає там п’ять, а то й шість тисяч снарядів 155 калібру за добу бойових дій, а США виробляють 14 [тисяч] на місяць – на місяць! А за добу витрачають п’ять тисяч. Так, зараз планують збільшити протягом 2024 року, але теж: виробляли 14–15, будуть до 20 тисяч виробляти. Але якщо витрачати по п’ять тисяч на добу, тоді вичерпання настає досить швидко. Ось воно зараз і настає. А ми нарощуємо і нарощуватимемо, причому кратно. Їм танків поставили 400 з гаком – 450 чи скільки там, а ми за рік зробимо і капітально відремонтуємо 1600. Це не державна таємниця, насправді, напевно, буде й більше. І так практично щодо кожної позиції. Тому, незважаючи на те, що вони споконвіку ставлять таке завдання – розібратися з Росією, ми самі швидше з ними розберемося, схоже».

• «Справа не в тому, що нам не подобається, що Україні постачають, не в цьому суть проблеми. Суть проблеми не в Україні, а тих, хто руками України намагається знищити Росію. Ось у чому проблема. Але вони нічого не вийде, це просто виключено, абсолютно виключено».

• «Те, що зараз сталося у Білгороді, – це, безумовно, терористичний акт. Чому? Тому що під прикриттям двох ракет – “Вільха”, на мою думку, – що вони зробили? Вони вдарили із систем залпового вогню, РСЗВ. Що таке РСЗВ, ви, як люди військові, знаєте. Ця зброя невибіркова, що б’є по майданах. І цією зброєю вони вдарили прямо по центру міста, де люди гуляли перед Новим роком. Просто удар, цілеспрямований удар по цивільному населенню. Звичайно, це теракт, інакше й назвати не можна».

• «Ми б’ємо високоточною зброєю по місцях, де у них приймаються рішення, по місцях скупчення військовослужбовців, найманців, по інших подібних центрах, по військових об’єктах насамперед. І вони досить вразливі, ці удари. Так і робитимемо. Ви, напевно, звернули увагу, що буквально наступного дня таких ударів було завдано. І сьогодні, на мою думку, наносяться, і завтра робитимемо».

• «Я вже говорив, повторити можу, та ви й самі це відчуваєте. Наші Збройні Сили стають настільки дієздатними та настільки готовими застосовувати сучасні засоби ведення збройної боротьби, наскільки до цього не готова і не може робити жодна армія світу».

Підсумки/прогнози:

Путін продовжує використати мілітаристську тему. В даному випадку йому необхідно показати виборцям, що він не тільки знає про долі поранених бійців, а й готовий всіляко сприяти військовій медицині. Однозначно, один із передвиборних трюків. Примітно, що саме цей майданчик Путін обрав для коментування ситуації в Білгороді: заяви на тлі поранених військовослужбовців про те, що Росія не розглядає Україну як ворога, формують для внутрішнього споживача вельми різноманітну картинку, основна мета якої полягає у демонстрації безумовної правди, за яку нібито й воює Росія на території України.

12. Початок головування Росії у деяких міжнародних організаціях

Починаючи з 1 січня 2024 року Росія отримує головування у Співдружності Незалежних Держав, яке триватиме до кінця року. Згідно з раніше опублікованою концепцією головування РФ у СНД, основні цілі Москви базуватимуться на підвищенні авторитетності організації та зміцненні її позицій на міжнародній арені. Одним із основних аспектів має стати поглиблення економічної інтеграції, у тому числі у контексті створення єдиного економічного простору, взаємодії у сфері енергетики, промислової та агропромислової кооперації, цифровізації, транспорту та зв’язку, екології та захисту клімату, науково-технічного та інноваційного співробітництва.

Також, з 1 січня 2024 року Росія починає головування в БРІКС. Важливо, що цього ж дня організація офіційно розширилася до 10 учасників шляхом приєднання Єгипту, Ірану, Об’єднаних Арабських Еміратів, Саудівської Аравії та Ефіопії. Серед озвучених Москвою пріоритетів під час головування у БРІКС – подальше просування взаємодії у сфері науки, високих технологій, охорони здоров’я, екології, а також у галузі культури, спорту, молодіжних обмінів та по лінії громадянської спільноти.

Підсумки/прогнози:

Вочевидь, Росія максимально спробує використати сам факт головування у низці міжнародних організацій – насамперед щоб показати свою значущість і збільшити кількість міжнародних контактів. Це необхідно для того, щоб зламати стереотип про те, що Росія перебуває в міжнародній ізоляції, а Путін нерукопожатний як лідер. Можна припустити, що основною метою головування СНД буде спроба демонстрації впливу Росії на пострадянський простір. Насамперед – держави Центральної Азії. Що стосується БРІКС, то для головування Росії в цій організації буде націлено на зміцнення позицій як одного з ключових гравців на «Глобальному Півдні», який дедалі активніше формується як противага Західній системі геополітичних координат.