Росія за тиждень (11.12-17.12)

1. Прес-конференція Володимира Путіна

У четвер, 14 грудня, у Москві відбулася прес-конференція Володимира Путіна, під час якої він підбив підсумки року, а також відповів на запитання журналістів та глядачів. Цього року було ухвалено рішення об’єднати формат прямої лінії з громадянами та велику прес-конференцію для ЗМІ. У залі Гостиного двору, на тлі жовто-синіх екранів і повідомлень з незручними питаннями нібито від російських громадян, Володимир Путін понад три години повторював багато відомих тез про геополітику, відносини із Заходом і війну в Україні. Однак основна частина його тез була зосереджена на внутрішньополітичних питаннях, що вкотре продемонструвало запуск передвиборчої кампанії.

Ключові тези:

• «Я говорив про це вже багато разів, але не гріх і повторитись. Для такої країни як Росія існування, просто існування нашої країни без суверенітету неможливо, її просто не буде. Принаймні у тому вигляді, в якому вона сьогодні існує і в якому існувала тисячу років».

• «Найголовніший показник зростання економіки – зростання валового внутрішнього продукту до кінця року очікується 3,5 відсотка. Це хороший показник, це означає, що ми відіграли падіння минулого року, там у нас було, на мою думку, 2,1 відсотка. Якщо цього року буде плюс 3,5 – значить відіграли падіння і зробили досить серйозний крок уперед».

• «На жаль, у нас підросла інфляція, до кінця року очікується 7,5, можливо, трохи більше, до 8 відсотків. Але Центральний банк, Уряд вживають необхідних заходів. Можемо ще про це поговорити, я маю на увазі і підвищення ключової ставки, і деякі інші заходи, які ЦБ та Уряд вживають. Виходимо з того, що нам вдасться повернутись до цільових показників».

• «Промислове виробництво зростає, впевнено, – 3,6 відсотка. Але що радує, що зростає обробна промисловість – 7,5 відсотка буде по року. В нас давно такого не було».

• «Державний зовнішній борг скорочується. Теж говорить про макроекономічну стабільність, фінансову стабільність. Держборг скоротився з 46 до 32 мільярдів доларів. І приватний зовнішній борг також скоротився (наші компанії справно повертають усі кредити, взяті в іноземних фінансових установах) із 337 мільярдів доларів до 297».

• «Світ буде тоді, коли ми досягнемо своїх цілей. Тепер повернемося до цих цілей – вони не змінюються. Я нагадаю, про що ми тоді говорили. Про денацифікацію України, про демілітаризацію, про її нейтральний статус».

• «Дивіться, що відбувається з точки зору денацифікації. У ході переговорного процесу, який мав певний етап після підготовки проекту можливої угоди, про що нещодавно офіційні особи у Києві згадували, загалом вони не погоджувалися з тим, що потрібна якась денацифікація, та говорили про те, що жодної фашизації, зростання таких настроїв немає. Як же ні? Коли національний герой відомий не просто націоналіст, а нацист. Бандера зведений у ранг національного героя. Як же ні?».

• «А коли керівник сьогоднішньої київської адміністрації на очах усього світу стоячи аплодує колишньому солдатові СС, який безпосередньо брав участь у Голокості, у знищенні півтора мільйона євреїв в Україні, росіян і поляків, стоячи аплодує. Це не прояв нацизму, чи що?».

• «Тепер щодо демілітаризації. Не хочуть домовлятися – ну що ж, ми тоді змушені вживати інших, зокрема військових заходів. Сьогодні Україна майже нічого вже не виробляє, намагаються щось там ще зберегти, але майже нічого не виробляють, все привозять – даруйте моветон, – на халяву все привозять. Але ця халява колись може і закінчитися, і, зважаючи на все, так і закінчується помаленьку. Але справа навіть не в цьому, я думаю, ще даватимуть, але знищення відбувається. Я зараз не згадуватиму ці цифри за літаками, системами ППО. Дали їм, скільки їм обіцяли, 400 танків, 420–430. До речі, все дали, що обіцяли. Все, що обіцяли західники, все Україна отримала навіть більше. Але ми знищили лише починаючи з так званого контрнаступу 747 танків. Це дані на вчорашній вечір. Майже 2300 бронемашин різного класу. Ось це і є демілітаризація. Або ми домовимося про демілітаризацію, погодимо певні параметри, а, до речі, в ході переговорів у Стамбулі ми їх узгодили, просто потім викинули в грубку ці домовленості, але це ж ми погодили. Є й інші можливості або домовитись, або вирішити силовим шляхом. Ми цього й прагнутимемо».

• «Дивіться, у нас пройшла часткова мобілізація, і ми закликали тоді 300 тисяч людей. Наразі, на мою думку, 244 тисячі знаходяться безпосередньо в зоні бойових дій, у зоні [так званої] «СВО».

• «Можливо, не доречно бісмарка згадувати, але він служив колись у Росії і жив у Росії, хоч і став видатним німецьким діячем. Він якось сказав, що війни виграють не полководці, а шкільні вчителі та священики. І це правильно, це абсолютно».

• «Що стосується нормалізації відносин [з Євросоюзом], це залежить не тільки від нас – ми ж не псували ці відносини: це з нами псували відносини і нас намагалися весь час засунути кудись на другий, третій план, нехтуючи нашими інтересами».

• «Конфлікт, який стався в Україні, він з чогось почався? Згадаймо – не пошкодуємо трьох-чотирьох хвилин: почався з перевороту в Україні в 2014 році. Адже до цього ми намагалися будь-що, десятиліттями, – я хочу це підкреслити, – десятиліттями намагалися вибудувати нормальні відносини з Україною. Навіть після також, по суті, держперевороту, коли Віктора Януковича не допустили до влади: він виграв вибори, але оголосили третій тур. Що це як не держпереворот? У Конституції був передбачено жодного третього туру. Це і є повзучий держпереворот. Але гаразд, ми змирилися з цим теж».

• «Проблема в тому, що я завжди говорив і зараз [говорю], незважаючи на всю трагедію подій, що відбуваються, все-таки в основі своїй росіяни та українці – єдиний народ. І те, що зараз відбувається – це величезна трагедія, схожа на громадянську війну між братами, коли брати опинилися по різні боки. Але значною мірою вони тут навіть ні до чого».

• «Весь південний схід України, він завжди був проросійським, бо це історично російські території. Ось тут колега піднімає табличку: Туреччина. Він знає, що в Туреччині добре знають: все Причорномор’я в результаті російсько-турецьких воєн відійшло до Росії. До чого тут Україна-то? Жодного відношення не має [до неї] взагалі ні Крим, ні все Причорномор’я. Одеса – взагалі російське місто. Ми ж знаємо про це. Усі про це добре знають. Ні, вигадували всяку історичну нісенітницю».

• «Гаразд, колись Володимир Ілліч Ленін передав все в Україну під час формування Радянського Союзу. Ми ж упокорилися з цим після розпаду Радянського Союзу і готові були в такій парадигмі жити. Але ця частина – південний схід – проросійська, для нас це було також важливо. Вони завжди на виборах голосували за тих, хто йшов на проросійських гаслах внутрішньої та зовнішньої політики України. І загалом Росію це цілком влаштовувало».

• «Оце плюс нестримне прагнення підповзти до наших кордонів, захопивши й Україну в НАТО, – все це призвело до цієї трагедії. Плюс ще криваві події на Донеччині протягом восьми років. Все це призвело до трагедії, яку ми зараз переживаємо. Вони змусили нас на ці події».

• «У цих умовах, коли, – я кажу, США задумали та організували, а Європа стоїть і мовчки на це дивиться чи підігрують, підспівують їм, – як із ними вибудовувати стосунки? Ми «за» – ми ж нічого не рвали, але вони вдали, що вони цього нічого не знають і не пам’ятають. Лише двічі-тричі згадали про те, що Мінські угоди підписували навмисне і не збиралися виконувати».

• «Багато європейських діячів зовні поводяться як генерал де Голль, який боровся за інтереси Франції зі зброєю в руках, зібрав усе, що було у французів, для того, щоб чинити опір окупантам. А на практиці поводяться як маршал Петен, який хоч і був героєм Першої світової війни, але у Другу світову став колабораціоністом і підкорився волі окупантів».

• «Що стосується Сполучених Штатів. Ми і з ними готові вибудовувати стосунки. Ми вважаємо, що США – важлива країна світу. Але ця абсолютно імперська політика заважає їм самим, навіть не нам – їм заважає. Чому? Тому що в суспільній свідомості вони повинні поводитися як імперія і, якщо вони в чомусь десь домовляються або в чомусь комусь поступаються, це вже сприймається електоратом як якийсь провал чи прогалину. Тому еліти змушені себе так почасти й вести».

• «Хочу відзначити все-таки значну роль лідера Президента Туреччини Ердогана у питанні відновлення ситуації в Газі. Він, безумовно, один із лідерів міжнародного співтовариства, який звертає увагу на цю трагедію і робить все, щоб ситуація була змінена на краще, для того, щоб були створені умови для довгострокового миру. Це очевидно. Він дуже активний у цьому напрямі. І дай боже йому здоров’я. Тому що те, що відбувається, це, звісно, катастрофа».

• «Перше: все, що міжнародні чиновники роблять щодо російського спорту, – це повна суперечність та збочення ідеї П’єра де Кубертена «Про спорт, ти – мир».

• «У нас таки лінія фронту Ви знаєте скільки? Майже дві тисячі кілометрів. І, напевно, – не напевно, а точно зовсім – не всюди всюди поставляється. Але і власне виробництво зростає, і закуповується, зокрема, до речі, приватним чином, багато чого і за кордоном закуповується. І держава, Міністерство оборони, промисловість, звісно, активно працюють у цьому напрямі».

• «Формально, юридично приватних військових компаній у Росії немає. Вони не передбачені законом, у цьому проблема. Перше. Друге: контракти учасниками бойових дій у рамках приватних військових компаній, як приватних військових компаній, з державою не укладалися. Це найголовніша проблема. З державою тих чи інших відносинах перебували командири цих приватних військових компаній. На жаль, і виплати здійснювалися готівкою. І це також велика проблема. Зараз дуже важко встановити навіть обліковий склад цих військових підрозділів».

• «З задоволенням наголошую, що Уряду Російської Федерації вдається, незважаючи на певні підвищення видатків на «оборонку», на те, на це у сфері безпеки, ми повністю виконуємо всі свої зобов’язання перед громадянами цілком».

• «Щодо літаків іноземного виробництва. Так, дійсно, Павло [Зарубін] сказав: у нас постійні були суперечки з нашими компаніями, які закуповували без обмежень – умовно без обмежень, проте – надто багато, на мій погляд, літаків іноземного виробництва, аргументуючи це теж зрозумілими міркуваннями: економічністю двигуна, дотриманням вимог щодо шумів міжнародних організацій тощо – аргументів багато. Але краще б все-таки вчасно перейнялися створенням ринку для вітчизняної техніки».

• «У нас рівень взаємодії з Китайською Народною Республікою безпрецедентно високий. Ми багато разів казали, що сподіваємося досягти наступного року товарообігу 200 мільярдів доларів. Він у нас буде цього року – вже не наступного, а цього року – понад 200 мільярдів. Треба буде в I кварталі наступного року порахувати – гадаю, буде 220–230 мільярдів товарообіг».

• «Ми бачимо, що відбувається і навколо Росії, і навколо Китаю. Бачимо спроби Заходу переключити на Азію та у бік Азії діяльність НАТО, що явно виходять за рамки статутних цілей цієї організації – Північноатлантичного блоку. Він же називається Північноатлантичний блок – що робити в Азії? Ні, тягнуть до Азії, провокують там, розжарюють обстановку, створюють нові військово-політичні блоки у різному складі».

• «Так, у нас були досить добрі, добрі, робочі відносини. Я, як Ви знаєте, і у Франції бував, пан Макрон приїжджав до Росії. У нас завжди був насичений порядок денний щодо двосторонніх відносин та міжнародних питань. Ми готові й надалі взаємодіяти із Францією».

• «Ми будуємо всі свої інтеграційні плани, я маю на увазі Росію, виключно на основі добровільності всіх учасників цього процесу та взаємної вигоди».

• «Ось бачите, в Європі, начебто в країнах-союзниках України, дороги перекривають, не пускають сільгосппродукцію України на свою територію, навіть якщо передбачається, що ця продукція йде транзитом. Закрили і все. Там є власні інтереси та є кому боротися за ці інтереси. Куди молдавани підуть із цією продукцією?».

• «Штучний інтелект, чи треба його боятися? Запобігти розвитку штучного інтелекту, у тому числі надінтелекту, який починає відчувати, що розрізняє запахи, у нього з’являються когнітивні можливості, що сам себе розвиває, – просто запобігти цьому неможливо, запобігти розвитку неможливо. Отже, треба очолити, принаймні потрібно зробити все для того, щоб ми могли бути одними з лідерів у цьому напрямі. Але чим це скінчиться, ніхто не знає. Такі реалії принаймні сьогодні».

• «Чому ми постачаємо до Європи? «Газпром» – надійний партнер, він має контрактні зобов’язання, він завжди виконував ці контрактні зобов’язання і зараз виконує».

• «Те, що Європа недоотримує газ – це їхні проблеми. Як не дивно, вони намагалися на нас звалити, що ми щось не продаємо. Це повна нісенітниця, бо не ми закрили газопровід «Ямал – Європа», це зробила Польща, не ми закрили другу гілку газопроводу через територію України, це зробила Україна, і не ми підірвали «Північний потік – 1» та частково «Північний потік – 2», це зробили, швидше за все, американці або з їхньої подачі хтось зробив, і не ми не відкриваємо «Північний потік – 1», тому що частково, наполовину хоча б одна труба там працює – це Німеччина не робить. Не робить, не хоче – не треба.

Підсумки/прогнози:

«Головна прес-конференція року», як її вже встигли назвати російські засоби масової інформації, стала, по суті, першим публічним виступом Путіна після того, як він зголосився балотуватися на черговий президентський термін. Ця прес-конференція загалом окреслила ідеологію та програму Путіна на майбутній п’ятирічний термін президентства.

Ідеологічно Путін залишається прихильником соціал-консерватизму, наголошуючи на соціальних програмах для росіян, на традиційних цінностях, на сильній державній владі. Серйозний акцент було зроблено на «українському питанні». По суті, Путіну було що сказати: на тлі останніх зовнішньополітичних провалів українського керівництва та невдалого контрнаступу ЗСУ, а також настання російських військ по всій лінії фронту Путін намагався виглядати переможцем. Він знову почав говорити мовою ультиматумів, знову згадав про вимоги «денацифікації» та «демілітаризації» України. Його посилання Заходу також виникали з того, що російська економіка змогла показати позитивні результати, незважаючи на санкції.

Водночас Путін намагався показати «турботу про простих громадян», вирішуючи порівняно дрібні питання та надаючи доручення. Прозвучала критика на адресу міністра сільського господарства Дмитра Патрушева та «голови» «Кримської автономії» Сергія Аксьонова. Також організатори прес-конференції вирішили продемонструвати, що Путін не боїться «незручних» питань – їх спеціально виводили на екран, щоб показати наявність у Росії свободи слова. За великим рахунком, з цього моменту можна говорити про старт у Росії виборчої кампанії, яка вестиметься за тими самими правилами і в тій же організаційній обгортці, але з поправкою на військову тематику та особливості воєнного часу.

2. Зустріч Володимира Путіна з керівниками фракцій Державної думи

У п’ятницю, 15 грудня, Володимир Путін провів у Кремлі традиційну зустріч із керівниками фракцій політичних партій у Державній Думі. У зустрічі взяли участь керівник фракції партії «Єдина Росія» Володимир Васильєв, керівник фракції КПРФ Геннадій Зюганов, керівник фракції партії «Справедлива Росія – Патріоти – За правду» Сергій Миронов, керівник фракції партії «Нові люди» Олексій Нечаєв, керівник фракції ЛДПР Леонід , а також Голова Державної Думи В’ячеслав Володін та Перший заступник Керівника Адміністрації Президента Сергій Кирієнко.

Ключові тези:

• Путін: «На початку нашої традиційної зустрічі хотів би насамперед ще раз привітати вас із 30-річчям Конституції Росії».

• Путін: «Дуже приємно, що – і це також дуже важливо, що наш сьогоднішній парламент, безумовно, є наступником всього того, що було зроблено на шляху парламентаризму в нашій країні ще на початку ХХ століття. Але я хотів би сказати, що я думаю принаймні, і багато хто так вважає, що насправді у нас ці принципи парламентаризму і самі ідеї народовладдя складалися, звичайно, набагато раніше – ще треба подивитися на нове віче».

• Путін: «Хочу окремо подякувати всім вам, вашим колегам за напружену законотворчу роботу. Багато чого було зроблено, це особливо важливо в такі переломні моменти історії, як сьогодні, тому що треба ухвалювати і зважені, і збалансовані рішення, але приймати їх треба швидко».

• Путін: Попереду – виборча кампанія. Я вважаю за необхідне позначити кілька принципових позицій. По-перше, все має відбуватися на конкурентній основі та у повній відповідності до законів Російської Федерації».

• Зюганов: «Задоволений, що ви про [так звану] «СВО» сказали, що головні питання будуть вирішені, тому що світ може настати лише тоді, коли ми від нацизму, фашизму та бандерівщини звільнимо «рідну» Україну і досягнемо тих цілей, які поставлені та глибоко сформульовані, освітлені у Ваших посланнях та установках. Це питання нашого, на мою думку, історичного виживання».

• Зюганов: «Голова Думи [В’ячеслав Володін] запровадив нову практику в Думі. Ми за минулий рік, напевно, півтора десятки зробили виїзди до провідних колективів, найкращі науково-технічні установи – унікальний досвід».

• Зюганов: «Штучний інтелект: нам усім тут Греф намагається повернути штучний інтелект, але я йому на першій зустрічі сказав: «Якщо ваш інтелект потрапить до рук злих, неосвічених, поганих людей, він буде вжитий тільки на зло». Почнемо з навчання, виховання, підтримки дітей».

• Слуцький: «Буквально найближчим часом зі стапелів заводу «Лотос» в Астраханській області зійдуть найбільші на внутрішніх водах чотирипалубні кораблі, ім’я якого буде «Володимир Жириновський». Велике спасибі судновласнику Роману Вікторовичу Троценку, тим, хто нас підтримав».

• Слуцький: «Що стосується виборної кампанії, яка дійсно важлива для суспільства і є, напевно, без зайвої патетики, історичної, з урахуванням специфіки моменту, з Вашого дозволу, поговоримо окремо. Я б попросив сьогодні обмінятися тет-а-тет з різних, більш делікатних питань».

• Слуцький: «Таке ж питання цивілізаційної ваги – і демографія. Ми знову маємо стати країною багатодітних сімей. У нас кілька десятків речень. Я зараз прийшов на цю зустріч без документів. Вважаю, що зараз не час Вас підвантажувати будь-якими документами, ми це зробимо на рівні Уряду».

• Слуцький: «Володимире Володимировичу, ЛДПР розвивається. Працюємо пліч-о-пліч на якнайшвидшу перемогу та завдання, які стоять перед країною та Російським світом. Вам ще раз дякую і за те, що допомагаєте нам вшановувати пам’ять Володимира Вольфовича, і за незмінну оперативну реакцію, незважаючи на Ваше колосальне завантаження, на наші ідеї та пропозиції».

• Миронов: «Напередодні 80-річчя перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, можливо, має сенс у Міжпарламентській асамблеї створити спеціальну комісію з написання єдиного підручника з історії Великої Вітчизняної війни для всіх країн СНД під умовною назвою «Перемога у Великій Батьку – одна на всіх».

• Миронов: «Кілька слів хочу сказати про міграційну політику. Дуже добре Ви сказали на «Прямій лінії» про це, і Ви знаєте, що така проблема є. Дивіться, регіони вже ухвалюють певні рішення, а саме: наприклад, забороняють мігрантам працювати у певних сферах. Такі місцеві закони прийнято в Калінінградській, Калузької, Тюменській, Челябінській областях та у ХМАО. Думаю, що це абсолютно правильний підхід, і треба йти таким шляхом».

• Нечаєв: «Кажуть, що це був найскладніший бюджет, найскладніший за час Держдуми. Але хочу також сказати, що разом із іншими фракціями перерозподілили близько 139 мільярдів рублів на медицину, охорону здоров’я. Був загальний консенсус, що на цьому не можна економити, як і на захисті інтересів країни: на обороні, на військовій сфері, на військово-технологічній сфері».

Підсумки/прогнози:

Абсолютно ритуальна дія, яка має показати відсутність конфронтації між президентом та основними політичними силами Росії, представленими у Державній Думі. Головна мета – демонстрація того, що Путін не має конкурентів чи опонентів, а всі політичні сили та окремі лідери партій згуртувалися навколо лідера, відмінності між партіями мають виключно тактичний, а не стратегічний характер.

3. Коментар Володимира Путіна телеканалу «Росія»

У п’ятницю, 15 грудня, у кулуарах Другого Залізничного форуму Володимир Путін відповів на запитання журналістів щодо можливого конфлікту з НАТО. За словами російського президента, такі варіанти навіть не розглядатися.

Ключові тези:

• «Це нісенітниця повна. Я гадаю, що президент Байден це розуміє. Це просто фігура мови для того, щоб обґрунтувати свою хибну політику на російському напрямі».

• «Не думаю, що на сьогоднішній день у перспективі світового розвитку Сполучені Штати так уже зацікавлені у завданні стратегічної поразки Росії. Не думаю, що це перебуває на користь самих США».

• «Президент будь-якої великої країни, НАТОвської країни, а тим більше єдиного господаря НАТО, а США є господарем НАТО – це їхнє заднє подвір’я, не може не розуміти, що Росія не має ні територіальних претензій, ні будь-якого іншого інтересу воювати з країнами НАТО».

• «У нас немає з ними жодних територіальних претензій, немає бажання зіпсувати стосунки. Ми зацікавлені у розвитку відносин».

Підсумки/прогнози:

Інтерв’ю Путіна має характер посилу західним елітам. Це сигнал: у планах Росії немає війни з НАТО, а війна, яка йде в Україні, – це війна проти розширення НАТО на схід. Путін дає зрозуміти, що Росія має сферу національних інтересів (у яку входять Україна, Білорусь, Молдова, країни Кавказу та Центральної Азії), і вона від неї не збирається зрікатися, проте при цьому Росія не має наміру воювати з країнами Балтії, Польщею та іншими державами Східної Європи, які входять до НАТО. Цей посил надзвичайно важливий як першооснова можливого переговорного процесу із Заходом. За нашими даними, захід протягом тривалого часу вимагав від Росії чіткої артикуляції цілей бойових дій та гарантій ненападу на держави НАТО. Це інтерв’ю має саме таке призначення. Очевидно, воно передує важливим моментам у переговорному процесі між Росією та Заходом.

4. Засідання колегій Міністерств закордонних справ Росії та Білорусі

У п’ятницю, 15 грудня, у Москві відбулося засідання колегій МЗС Росії та МЗС Білорусі, у якому взяли участь глави відомств двох країн Сергій Лавров та Сергій Алейник, а також представники делегацій. Під час засідання сторони підбили підсумки двосторонніх відносин, а також обговорили можливості щодо їх подальшого зміцнення та інтеграції.

Ключові тези:

• Лавров: «Республіка Білорусь – наш найближчий стратегічний партнер та союзник. Унікальний формат спільних засідань колегій зовнішньополітичних відомств двох братніх країн – яскраве підтвердження цього. Проводимо їх щороку, починаючи з 2000 року».

• Лавров: «На минулому засіданні колегій ухвалили Постанову, при виконанні якої особлива увага приділялася спільній роботі у сферах зовнішньополітичного планування, контролю над озброєннями, протидії лінії Заходу на політизацію багатосторонніх майданчиків. Ми продовжували діяти зі скоординованих позицій щодо Євросоюзу, НАТО, Ради Європи».

• Лавров: «Сьогоднішня повістка насичена і навіть інноваційна. Вона повністю орієнтована на Глобальний Південь та Глобальний Схід – на Світову більшість. На країни, які відкриті для співробітництва на основі рівноправності, взаємної вигоди, без ультиматумів, погроз (і тим паче санкцій). Такий порядок денний відображає подальшу адаптацію зовнішньополітичних пріоритетів Росії та Білорусі до поточних геополітичних реалій».

За підсумками засідання, Сергій Лавров та Сергій Алейник взяли участь у спільній прес-конференції, під час якої відповіли на низку питань:

• Лавров: «Щойно підписали нову Програму на 2024-2026 роки. Вона стане керівництвом до дії на наступні три роки. У ній зберегли наступність із попередніми документами, підтвердили пріоритетність завдання дипломатичного супроводу інтеграційних процесів у рамках Союзної держави. Одночасно відобразили необхідність суттєво підвищити пріоритети у нашій зовнішньополітичній роботі на напрямках, пов’язаних із країнами Світової більшості – Глобального Півдня та Глобального Сходу».

• Лавров: «Усіляко координуватимемо наші підходи в рамках ШОС, куди Мінськ у 2024 р. вступає як повноправний член. Вітаємо інтерес білоруських друзів до діяльності БРІКС. Там також є свої плани. Готові сприяти розширенню контактів Республіки Білорусь із об’єднаннями, з якими Росія давно встановила партнерські відносини, зокрема АСЕАН. Ми маємо намір і надалі тісно координувати наші дії в ООН, ОБСЄ, СВМДА і загалом на напрямі євразійської загальноконтинентальної архітектури безпеки та взаємодії».

• Лавров: «Наша спільна думка, що прийняті сьогодні рішення сприятимуть подальшому зміцненню нашої співпраці та зростанню міжнародного авторитету Союзної держави. За участю Державного секретаря Мезенцева обговорили питання щодо інтеграційного будівництва. Розглянули графік майбутніх контактів на найвищому та найвищому рівнях, засідань інших органів Союзної держави».

• Лавров: «Щодо розмов про те, що час скорочувати Україні допомогу, – чуємо їх. Це не лише розмови. Вже виникають конкретні труднощі і в Європі, і в США з пошуком «вільних грошей», щоб продовжувати підтримувати режим Зеленського. Він явно не виправдав очікувань, не зміг зіграти роль інструменту для підриву безпеки Російської Федерації, для винищення нашої спільної історії, культури, всього російського на території, яку цей режим продовжує контролювати. Ви чуєте оцінки з боку тверезих політиків у НАТО, в Євросоюзі. Краще пізно ніж ніколи. Пора їм усвідомити повну безвихідь війни, яку вони затіяли руками режиму Зеленського проти Російської Федерації».

• Лавров: «Щодо спроб вести якісь переговори. Вони мають «сім п’ятниць на тижні». Кажуть неправду і не червоніють. Коли вони мовили і продовжують заявляти за інерцією, що нічого не обговорюватимуть про Україну без України, вони лицемірять. Це зовсім негаразд. (Не хочу називати та не маю права називати імен). Ціла низка високих керівників західних країн, у тому числі один керівник відомої західної країни, кілька разів через різні канали (як мінімум через три різні канали) посилала сигнали, мовляв, чому б нам не зустрітися і не поговорити про те, що робити з Україною та європейською безпекою. Тричі. Хоча цей «діяч» має прямий вихід на свого колегу в Москві. Такі «хитрощі» ми спостерігали останні шість місяців».

Підсумки/прогнози:

Спільне засідання Колегій Міністерств закордонних справ Російської Федерації та Республіки Білорусь мало показати успіхи та зрушення на шляху побудови Союзної Держави, а також наявність єдності думок з ключових питань міжнародної політики.

За великим рахунком Сергій Алейник ніколи не демонстрував бажання йти на конфронтацію з Росією (на відміну від свого попередника Володимира Макея). Тому спільний виступ перетворився радше на політінформацію про особливості поточного моменту. Єдиний нюанс – Сергій Лавров розкритикував утопічну пропозицію Олександра Лукашенка щодо посередництва щодо врегулювання конфлікту між Україною та Росією. Тобто Білорусі вказали на те, що на пострадянському просторі вона не є ключовим гравцем. Також знову було порушено тему можливих загроз із боку Заходу для Білорусі – ця тема постійно експлуатується протягом останнього року.

5. Виступ Лаврова під час «урядової години» у Раді Федерації

У середу, 13 грудня, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров взяв участь у засіданні Ради Федерації РФ, де під час «урядової години» відповів на низку питань щодо зовнішньої політики Росії, а також розповів про плани наступного року.

Ключові тези:

• «Надалі всіляко сприятимемо всім починанням у сфері парламентської дипломатії – чи то двосторонні контакти із закордонними партнерами, чи участь у багатосторонніх форумах по лінії ОДКБ, СНД, БРІКС, «Групи двадцяти», ООН, Міжпарламентського союзу та на інших майданчиках».

• «З моменту нашої останньої зустрічі у грудні 2021 р. ситуація у світі простіше не стала. Багато чого з того поганого, що відбувається, корениться в невгамовному прагненні Вашингтона і невеликої групи країн, що присягнули йому, нав’язувати всьому світу своє бачення «всього і вся». Звідси – всякі горезвісні концепції на кшталт «порядку, заснованого на правилах» та розподіл усіх держав на демократії та автократії. Сенс таких побудов очевидний, простий і не приховується: забезпечити собі, тобто Заходу, привілейоване становище та продовжувати вирішувати завдання свого розвитку за рахунок інших. У цьому випадку – за рахунок Світової більшості. До чесної, рівноправної взаємодії з іншими країнами західники, як і раніше, не готові».

• «Нашим недоброзичливцям нелегко усвідомлювати, що ставка на санкціонний бліцкриг проти російської економіки повністю провалилася. Тому ті, хто розв’язав проти нас гібридну війну, не визнають своїх помилок, намагаються задіяти нові нелегітимні інструменти для того, щоб виснажувати Росію (як вони кажуть), плекаючи мрію усунути нашу країну як самостійну геополітичну величину».

• «Курс на ізоляцію Росії зазнав фіаско. Численні контакти Президента Путіна зі своїми закордонними колегами показують, що наша відповідальна лінія, що спирається на принципи Статуту ООН, користується найширшою підтримкою держав Світової більшості».

• «На тлі позитивних тенденцій, що відображають об’єктивний процес формування справді поліцентричного, справедливого світоустрою, західна частина євразійського континенту все глибше занурюється в політичну, соціально-економічну та ідейну кризу. Під диктатом Вашингтона країни Євросоюзу втрачають свою самостійність, розривають взаємовигідні зв’язки з Росією, які багато десятиліть допомагали забезпечувати їхній економічний добробут. Заради лояльності гегемону вони позбавляють себе колосальних порівняльних, конкурентних переваг, даних нашому спільному простору історією. Для виправдання згубного русофобського курсу розгорнуто фронтальну атаку на загальну історію. У рамках гібридної війни, що ведеться проти Росії, у ряді країн Європи, насамперед у Польщі та Прибалтиці (але не тільки), слідом за київським режимом прославляють гітлерівських колабораціоністів і зносять пам’ятники радянським воїнам-визволителям. Багато років боремося з фальсифікацією історії, у тому числі в рамках Генеральної Асамблеї ООН, де ми щороку вносимо проект резолюції про боротьбу з героїзацією нацизму, який має підтримку переважної більшості світової спільноти, крім «колективного Заходу».

• «За нашими даними, Захід і вже нинішнє ізраїльське керівництво не хочуть об’єднання Гази із Західним берегом, як того вимагає рішення про державотворення. На жаль, незважаючи на звернення Росії та багатьох інших країн світової спільноти, вони не зупиняють діяльність зі створення на Західному березі, включаючи Східний Єрусалим, на територіях, які за всіх обставин повинні стати невід’ємною частиною палестинської держави, єврейських поселень. Напевно, бачите репортажами, поселенці дуже часто поводяться вкрай агресивно. В одному тільки Східному Єрусалимі останнім часом схвалили 1800 нових поселень. Вони, за великим рахунком, будуватимуться на палестинських територіях».

• «Ще раз підкреслю. Ми ніколи не погодимося на якісь домовленості, які «підсікатимуть» і обмежуватимуть безпеку Ізраїлю. Переконані, що вона може бути забезпечена лише відповідно до рішень ООН, які передбачають і вимагають, щоб поруч із цією державою теж у безпеці та добросусідстві одна з одною та з усіма прилеглими країнами жила та розвивалася самостійна та незалежна держава Палестина».

Підсумки/прогнози:

Сергій Лавров фактично підбив підсумки року для російської дипломатії. Головним досягненням у МЗС РФ вважають те, що міжнародна ізоляція Росії не дала своїх результатів, а також те, що Росія вийшла на новий рівень контактів із країнами Глобального Півдня – насамперед з Індією, Бразилією та Китаєм. Декілька уїдливих реплік у бік Європейського Союзу та НАТО (Лавров вважає їх несамостійними державами) наголошують на тому, що Росія повернулася до риторики та пропагандистського кліше часів Холодної війни. При цьому Лавров намагається показати, що Росія залишається самостійним чинником міжнародної політики зі своїми механізмами впливу політичних процесів у світі.

6. Заява Сергія Наришкіна про бажання Заходу створити віртуальну «Російську Республіку»

У четвер, 14 грудня, у Мінську відбулося 19-те засідання Наради керівників органів безпеки та розвідувальних служб держав – учасниць СНД. Зокрема, учасники засідання провели зустріч із президентом Білорусі Олександром Лукашенком, а також обговорили актуальні події на пострадянському просторі та плани на наступний рік.

У той же час, голова Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін у своїй доповіді заявив, що ЦРУ США має намір створити за кордоном віртуальну «Російську республіку: «Абсурд ситуації дійшов до того, що ЦРУ опрацьовує проект створення за межами Російської Федерації віртуального і нібито легітимної держави, так званої Російської республіки на чолі з якоюсь тимчасовою адміністрацією».

Наришкін зазначив, що напередодні президентських виборів у Росії, Захід наголошує на консолідацію керованої російської опозиції за кордоном за спільними лекалами Державного департаменту за участю ЦРУ, а також на створення мережі підпільних антиурядових осередків усередині Росії.

Підсумки/прогнози:

Заяви Наришкіна ґрунтуються на інформації з маргінальних опозиційних груп, які зосередили свою діяльність на спробах вибити додаткове фінансування у західних донорських організацій. Частина представників російської псевдоопозиції справді виношують ідею проголосити «Російську республіку» та «уряд у вигнанні», намагаючись переконати західні держави у необхідності визнати їхню легітимність – за сценарієм «Тихановська2.0». Однак поки що ці проекти існують лише на папері і всерйоз основними політичними гравцями (США, Британія, Франція, Німеччина) не розглядаються.