У листопаді 2023 року на світовій політичній арені мають розпочатися кілька важливих передвиборчих кампаній, результати яких багато в чому визначатимуть геополітичні тенденції на найближчі десятиліття. Насамперед йдеться про президентські вибори в США та Росії, а також вибори до Європарламенту. І поки в США ще триває дискусія щодо основних претендентів на боротьбу за Білий Дім, очікування від виборів у Росії демонструють звичний скептицизм.
В Росії часто можна почути жарт, згідно з яким в країні не залишилося жодного кота, який народився до першого президентського терміну Путіна. Справді, за майже 24 роки при владі (з урахуванням перерви на прем’єрську посаду) Путін зумів продемонструвати стійкість та здатність розправлятися з усіма конкурентами. Звичайно, він ще далеко не дотягує до Сталіна, який правив Росією 32 роки, або навіть до Мао Цзедуна, який правив Китаєм 27 років, проте в даний час він стоїть перед важливим вибором: піти в історію, залишившись для більшості росіян великим правителем, або ж залишитися на черговий термін і продовжувати вести країну до ізоляції та диктатури.
У цьому матеріалі Ascolta аналізує настрої в Кремлі напередодні президентських виборів, а також розглядає основні варіанти розвитку подій, які визначають долю Росії на найближчі 6 років.
This Content Is Only For Subscribers
Незважаючи на усталену думку серед більшості західних політиків та експертів, згідно з якою на майбутніх виборах у Путіна не буде реальних конкурентів, важливо звернути увагу на те, що за півроку до дня голосування Путін ще не розпочав повноцінну виборчу кампанію. Його візити до різних регіонів країни є скоріше спробою врегулювання локальних конфліктів, ніж проведенням агітаційних заходів.
З іншого боку, напередодні виборів Путіну вдалося повністю зачистити опозиційне поле в країні. Останнім часом Державна Дума РФ прийняла кілька важливих законів, які посилюють контроль над діяльністю «іноземних агентів» і практично повністю нівелюють їхню можливість впливати на внутрішньополітичні процеси. Головні російські опозиціонери або сидять у в’язницях, або маргіналізують свою діяльність за межами країни, просуваючи тези про необхідність поділу Росії або повну капітуляцію перед Заходом (що явно не вкладається у свідомості пересічного росіянина).
По суті, у цій ситуації можна говорити про фактично ідеальні умови для переобрання Путіна на черговий президентський термін. Однак важливо враховувати й міжнародну ситуацію, яка, в тому числі, формується за активної участі основних важкоатлетів геополітичної арени. Очевидно, подібна ситуація складається не зовсім на користь Путіна і може стати головним чинником, що впливає на ухвалення рішення російським президентом про переобрання на черговий термін.
Припущення, висунуті у цьому матеріалі, є лише теоретичними і базуються на аналізі інсайдерської інформації, отриманої від різних джерел Ascolta, зокрема й серед оточення російського президента. Ми протягом багатьох років займаємося вивченням внутрішньополітичних процесів в Росії та маємо найширшу базу напрацювань, що дозволяє враховувати безліч факторів та доповнювати ними різні теорії та моделі подальшого розвитку ситуації, розуміючи реалістичність тих чи інших припущень.
Однією з найважливіших політичних подій для Росії у 2023 році став візит Володимира Путіна до Пекіна, де він провів тригодинні переговори з лідером КНР Сі Цзіньпіном. Багато аналітиків вже озвучили своє бачення результатів цих переговорів, проте можна констатувати, що більшість із них помітили практичну відсутність оптимізму у підсумкових заявах російського президента.
За інформацією Ascolta, під час закритої частини переговорів обговорювалися кілька ключових питань. По-перше, можливе збільшення постачання нафти і газу з Росії до Китаю. Нібито російський президент намагався переконати Сі Цзіньпіна у ненадійності Близькосхідних партнерів. Для Росії це питання є стратегічно важливим з погляду збільшення товарообігу між двома країнами, оскільки раніше анонсована цифра в $200 млрд. виглядає доволі слабко: товарообіг Китаю зі США – $1,5 трлн., Китаю з ЄС – $530 млрд., Китаю з Тайванем – $300 млрд.
По-друге, Путін нібито озвучив пропозицію викупити китайську військову техніку, яка перебуває у законсервованому стані та підлягає утилізації. Однак китайський лідер нібито заявив, що це питання має бути докладно вивчене і точно не може бути вирішене протягом найближчого року. По суті, якщо подібна інформація підтверджується, то й у цьому проханні Путіну відмовили.
По-третє, відразу кілька джерел Ascolta повідомили, що під час закритої частини зустрічі лідери Китаю та Росії обговорювали нові умови Договору про контроль над ядерними озброєннями, які можна було б розглянути спільно зі США, Британією та іншими країнами. По суті Сі Цзіньпін вкотре демонструє свої амбіції, бажаючи виступити в ролі глобального миротворця. А для цього йому потрібні глобальні проекти, здатні встановлювати нові правила та рамки на геополітичній арені. Водночас важливо відзначити, що в ядерному клубі Китай бачить і Іран, який, у разі підписання нового Договору на умовах Китаю, по суті може легалізувати свій статус.
За підсумками візиту Володимира Путіна до Китаю, можна припустити, що протягом листопада в Кремлі прийматиметься остаточне рішення про висування його кандидатури на черговий президентський термін. По суті, зважуватимуться всі «за» та «проти», а також враховуватимуться можливі зовнішні та внутрішні чинники. Безумовно, про прийняття подібних рішень публічно оголошувати ніхто не буде, проте можна визначити кілька факторів, які стануть показовими у разі ухвалення того чи іншого рішення.
По-перше, мова може йти про негласну «презентацію» фаворита чинної влади, який зможе стати прийнятною фігурою для всіх груп впливу в оточенні Путіна. Останнім часом, в аналітичних доповідях та тематичних матеріалах можна зустріти безліч прізвищ, які розглядаються аналітиками та оглядачами як можливі кандидати на вищу політичну посаду в Росії. Це і міністр оборони Сергій Шойгу, і міністр промисловості та торгівлі Денис Мантуров, і прем’єр-міністр Михайло Мішустін, а також ще безліч політичних фігур у чинній системі влади РФ.
У той же час, Ascolta проводить власний аналіз та моделює ситуацію, за якої Путін вже найближчим часом може висунути свого наступника, попередньо погодивши його кандидатуру з усіма основними групами впливу в Росії. У цьому сценарії, одним із найімовірніших претендентів на роль наступника може бути помічник президента Максим Орєшкін.
У сьогоднішній системі тіньових взаємин у Кремлі саме Орєшкін виглядає найбільш компромісною фігурою. Будучи наділеним особливими повноваженнями особисто Путіним, маючи прямий доступ до першого лиця, не є креатурою жодної з груп впливу (так званих веж Кремля), маючи вплив на регіональну політику та економічний сектор країни, а також володіючи розгалуженими зв’язками у структурі ФСБ, Максим Орешкін справді виглядає найкомпроміснішим кандидатом на тлі інших «претендентів».
У разі підтвердження подібної теорії та подальшої реалізації цього плану, у найближчі місяці очікується відставка Михайла Мішустіна та призначення на його місце Максима Орєшкіна. Не виключено, що саме з цією метою останнім часом Мішустіну формують образ друга західних корпорацій та представника іноземних розвідувальних структур.
Варто зазначити, що у разі підтвердження подібної теорії її реалізація має розпочатися вже найближчим часом, що дозволить легалізувати всі процеси та сформувати необхідну громадську думку до президентських виборів. У будь-якому разі, за цей час ми зможемо остаточно побачити, чи готовий Путін піти з великої політики.
