Росія за тиждень (16.10-22.10)

1. Нарада з оперативних питань

У понеділок, 16 жовтня, Володимир Путін провів нараду з оперативних питань, де обговорювалися бойові дії на території України, а також ситуація в зоні палестино-ізраїльського конфлікту. У нараді взяли участь Міністр оборони Сергій Шойгу, директор Федеральної служби безпеки Олександр Бортніков, директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, директор Федеральної служби військ національної гвардії Віктор Золотов, а також заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков.

Ключові тези:

• Шойгу: «Пройдено весняну наступальну кампанію, як планувала українська влада, літня, тепер уже осіння – і в жодну з цих кампаній будь-якого успіху, суттєвого успіху їм досягти не вдалося».

• Шойгу: «Після початку літньої кампанії 4 червня противник зазнав якщо не сказати істотних, то великих, серйозних втрат у живій силі, у техніці – це сотні танків, це більше тисячі, майже півтори тисячі броньованих машин – і продовжують цю справу робити».

• Рябков: «Ситуація в зоні конфлікту на Близькому Сході має тенденцію до загострення за нашою оцінкою. Операції, які проводить ізраїльська армія, мають невибірковий характер. Зберігається загроза наземної операції, входження до Гази».

• Рябков: «Наростає дипломатична активність з різних ліній. У принципі, загроза виходу з-під контролю всього цього конфлікту висока. Ми докладатимемо максимальних зусиль у взаємодії з партнерами та однодумцями по політичній лінії для того, щоб усунути поточний момент та створити умови, у тому числі які гарантують виїзд із зони ризику, із загрозливої зони наших громадян».

Підсумки/прогнози:

Путін демонструє, що всі оперативні та тактичні питання знаходяться на його особистому контролі. Він прагне показати, що влада в Росії сильна, вона контролює ситуацію та приймає правильні та своєчасні рішення. Публічне висвітлення подібних засідань спрямоване саме на те, щоб посилити образ Путіна у медіапросторі та показати, що він особисто керує процесами та впливає на ситуацію в країні та світі.

Показовими є й теми, які обговорюються на нараді. Як і США чи Китай, Росія змушена реагувати на ситуацію на Близькому Сході, оскільки подальші результати цієї ескалації матимуть широкі наслідки для всього світу. У даному контексті важливо розуміти, що палестино-ізраїльський конфлікт змушує всі глобальні сторони до перегляду чи зміни своїх позицій, у тому числі й за українським напрямом. У цьому випадку Росія не є винятком. Безумовно, не йдеться про деактуалізацію теми України – Захід демонструє, що його підтримка залишається як і раніше сильною. Проте втрата інформаційного фокусу навколо українського питання спостерігається вже зараз, чим, вочевидь, активно користуватиметься Росія.

Водночас джерела Ascolta зазначають, що сама нарада проводилася не в резиденції Путіна в Ново-Огарьово, як зазначається в офіційному звіті, а на Алтаї, куди Путін відправився відразу після саміту СНД у Бішкеку і пробув там до візиту до Пекіна. Джерела не повідомляють, з чим саме пов’язана подібна конспірація, проте заявляють, що у цей час російський президент не був ні в столиці, ні в найближчих резиденціях.

2. Телефонні розмови Володимира Путіна з лідерами деяких Близькосхідних держав

У понеділок, 16 жовтня, Володимир Путін провів телефонні розмови із лідерами низки близькосхідних держав. Зокрема, російський президент поспілкувався із президентом Сирії Башаром Асадом, президентом Ірану Ебрахімом Раїсі, лідером частково визнаної держави Палестина Махмудом Аббасом, а також президентом Єгипту Абдельфаттахом Сісі.

Зазначається, що головною темою розмов стала ескалація ситуації довкола палестино-ізраїльського конфлікту, а також гуманітарна ситуація у секторі Газа. Згідно з загальною позицією сторін, висловленою за підсумками телефонних розмов, головною причиною нинішньої ескалації є тривалий застій у процесі близькосхідного врегулювання. У цьому контексті російський президент заявив про необхідність поновлення політичного процесу щодо створення держави Палестину в раніше обумовлених межах. Подібну думку підтримали співрозмовники Путіна.

Підсумки/прогнози:

Росія розуміє, що у близькосхідних справах вона, незважаючи на присутність інтересів у регіоні, грає роль статиста. Путін не може вплинути на результат арабо-ізраїльського протистояння. Більше того: маючи присутність обмеженого контингенту в Сирії і як фактичний союзник Ірану, Росія не може вважатися ефективним і неупередженим посередником у вирішенні конфлікту між Ізраїлем і ХАМАС. Таким чином, телефонні дзвінки Путіна мають двоїстий характер: а) інформативний (обмін думками та узгодження позицій) та інформаційний (демонстрація у ЗМІ «впливовості» російського президента у питаннях, на які його реальний вплив дуже обмежений).

Як і передбачалося, свою позицію у цьому питанні Росія повністю консолідує з Китаєм, заявляючи необхідність остаточного визнання Палестини як незалежної держави. Однак подібна позиція помітно впливає на відносини з Ізраїлем, що вже зараз стає помітним за заявами окремих ізраїльських політиків. По суті, Росія опинилася в тій ситуації, де будь-який варіант розвитку подій не буде для неї виключно позитивним. Однак ставка, зроблена на арабські сили, може виявитися вкрай програшною.

3. Телефонна розмова Володимира Путіна з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху

У понеділок, 16 жовтня, після спілкування з лідерами низки Близькосхідних держав Володимир Путін провів телефонну розмову з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху. Згідно із заявою сторін, під час розмови обговорювалися можливості щодо якнайшвидшого припинення бойових дій та переходу до мирного врегулювання конфлікту. Також наголошується, що Путін ще раз озвучив Нетаньяху позицію лідерів низки арабських держав та закликав до вирішення палестинського питання.

Підсумки/прогнози:

Незважаючи на тісні особисті відносини між Путіним і Нетаньяху, а також наявність величезної російської та пострадянської діаспори в Ізраїлі, Путін не може похвалитися особливим впливом на вирішення питань близькосхідної кризи. Дзвінок Нетаньяху міг мати кілька цілей: по-перше, оскільки Росія робить ставки на розвиток пріоритетних відносин з арабським світом, це спроба виступити в ролі арбітра та адвоката, по-друге, це спроба узгодження позицій напередодні візиту до Ізраїлю Джо Байдена.

Очікувати конкретних результатів або посилення позицій Росії на Близькому Сході не варто: враховуючи тісні партнерські зв’язки Ізраїлю та США, Росія змушена й надалі впроваджувати «доктрину Примакова» і робити ставку на арабів, а значить – виступати в ролі заангажованої сторони.

Не виключено, що під час розмови обговорювалися і негласні «червоні лінії», за які сторони не виходитимуть у цій ситуації, що в майбутньому дасть можливість зберегти відносини між двома державами, незалежно від розвитку ситуації.

4. Візит Володимира Путіна до Китаю

У вівторок, 17 жовтня, розпочався дводенний візит Володимира Путіна до Китаю. Він став першим візитом російського президента за межі пострадянського простору від початку повномасштабної агресії Росії проти України. Офіційною метою візиту стала участь Путіна у форумі «Один пояс – один шлях», однак, окрім самого заходу, Путін також провів зустрічі з низкою лідерів азійських держав, а також поспілкувався зі ЗМІ та взяв участь у підсумковій прес-конференції.

Хронологія подій:

• 17 жовтня відбулася зустріч Путіна з президентом В’єтнаму Во Ван Тхіонгом:

• Путін: «На жаль, минулого року ми спостерігали деякий спад торговельно-економічної взаємодії. Але цього року спостерігаємо певне коригування у бік підвищення, зростання склало за перші шість місяців поточного року шість із лишком відсотків».

• Путін: «Розвиваються і гуманітарні зв’язки. І у зв’язку з цим хотів би відзначити дуже важливий момент, який символізує, є символом наших відносин – це відкриття пам’ятника товаришу Хо Ші Міну у Санкт-Петербурзі 30 червня. Приурочено це до 100-річчя його першого приїзду до Північної столиці Росії».

• Во Ван Тхіонг: «У В’єтнамі послідовно надають великого значення всеосяжному стратегічному партнерству наших країн, а також такої близькості та такого тісного зв’язку, які існують між нашими країнами вже багато років».

• Во Ван Тхіонг: «У своїй зовнішній політиці В’єтнам вважає Росію першорядним пріоритетом. Тому ми бажаємо розвивати відносини з вашою країною по суті ефективно. В’єтнамський народ добре пам’ятає ту велику добросердечну допомогу, яку надавав Радянський Союз, Росія та російський народ у важкі роки війни і нині, коли ми розвиваємо свою країну».

• Во Ван Тхіонг: «Генеральний секретар Нгуен Фу Чонг, я особисто та інші керівники В’єтнаму чекають на Вас з офіційним візитом до В’єтнаму, щоб обговорити основні заходи співпраці наших країн».

• Во Ван Тхіонг: «Зараз трохи скажу про співробітництво в галузі нафти і газу. Вам дякую за те, що Росія допомагала В’єтнаму створити цю галузь із самого початку, і за минулий час ми також досягли непоганих результатів».

• Зустріч Путіна з Прем’єр-міністром Таїланду Сеттхою Тхавісіном:

• Путін: «Таїланд – найстаріший партнер Росії у Південно-Східній Азії. Минулого року виповнилось 125 років встановлення дипломатичних відносин. В основі наших відносин завжди були взаємна повага, дружба та врахування інтересів один одного, і досі відносини між нашими країнами розвиваються багатопланово: і в гуманітарній, і в економічній сфері, і в політичній галузі».

• Путін: «У нас, що втішно, не припиняються відносини у гуманітарній сфері. На сьогоднішній день 150 студентів з Таїланду навчаються у Росії. Збільшується турпотік, за січень–вересень цього року в Таїланд відвідали майже мільйон росіян. У 2024-2025 роках у нас очікуються перехресні роки культурних обмінів та туризму Росії та Таїланду».

• Тхавісін: «Сьогодні у нас мало часу, тому я говоритиму те, що важливо. Це питання щодо сільськогосподарських продуктів».

• Варто відзначити, що крім основних делегатів з російської сторони, на цій зустрічі також був присутній генеральний директор Російського фонду прямих інвестицій Кирило Дмитрієв, що може свідчити про плани підписання низки інвестиційних проектів.

• Зустріч Путіна з президентом Монголії Ухнагійн Хурелсухом:

• Путін: «Радянський Союз був першою країною, яка визнала Монголію, і у вересні наступного року ми відзначаємо 85-річчя нашої спільної перемоги на Халхін-Голі. Тоді понад 10 тисяч бійців, командирів Червоної Армії віддали своє життя, захищаючи Монголію».

• Путін: «Минулого року ми мали значне зростання товарообігу, десь 40 відсотків. Цього року він трохи скоригувався. Але натомість у нас є про що поговорити, наша міжправкомісія має приділяти цьому відповідну увагу».

• Путін: «У нас є значні проекти, багатопланові, у тому числі спільно з Китайською Народною Республікою, маю на увазі, наприклад, будівництво газопровідної системи через Монголію до Китаю. Тут усі згодні з цим проектом, усі сторони хочуть брати участь, хочуть працювати, річ у реалізації».

• Хурелсух: «Як Ви вже відзначили, у 2019 році ми уклали стратегічне партнерство та всеосяжну співпрацю – це стало основою для нашої подальшої співпраці, дружби. Звичайно, з того часу минуло багато часу, були деякі складнощі в геополітиці та в економічному стані всього світового порядку, але зараз, на нашу радість, економічне становище покращується».

• Хурелсух: «Радий, що наша співпраця та відносини безпосередньо активізувалися останніми роками. Щойно нещодавно було здійснено візит спікера парламенту Російської Федерації пана Володіна до Монголії, було проведено перше засідання комісії зі співробітництва між Великим державним хуралом Монголії та Державною Думою Російської Федерації, було створено робочу групу. Наша, монгольська сторона завжди прагнула співпрацювати з Росією в усіх напрямках нашої активної співпраці».

• Хурелсух: «У нас є великий інтерес співпраці з Росією щодо всіх великих проектів, які ми плануємо реалізувати в найближчі роки: в енергетиці, залізниці, автомагістралі. Улан-Баторська залізниця – наше спільне підприємство, яке є символом нашої дружби, у неї зараз вантажообіг – 30 [мільйонів] тонн на рік, і ми маємо чудову можливість збільшити вантажопотік до 100 мільйонів тонн на рік».

• Зустріч Путіна з президентом Лаоса Тхонглуном Сісулітом

• Путін: «Загалом політичний рівень дуже добрий, нам потрібно, звичайно, наповнювати його економічним змістом. На жаль, торік він [товарообіг] ще скоротився. Однак у нас, на мій погляд, перспективи є, і хороші перспективи. Ми зараз про це поговоримо».

• Сісуліт: «Звичайно, ми дуже довго не зустрічалися, востаннє, можливо, в 2017 році в Сінгапурі дуже коротко. Але час летить. Те, що Ви [тоді] стояли і розмовляли, це дуже популярне в Лаосі. [Люди] говорили: якою мовою вони розмовляли? Люди в Лаосі дуже зворушені, що Ви передали мені тоді [слова] дружби, порозуміння».

• Зустріч Путіна з виконувачем обов’язків прем’єр-міністра Пакистану Анваром Какаром:

• Путін: «Щодо економіки, то Росія зазвичай є постачальником продовольства, зернових. Товарообіг за минулий рік зріс, досяг загалом прийнятних величин, і лише за місяці поточного року вже, на мою думку, поставлено мільйон тонн зернових до Вашої країни. Ми готові виконувати свої зобов’язання і маємо відзначити, що для цього є всі підстави, передумови».

• Путін: «Але на цьому не обмежуються наші можливості в торговельно-економічній сфері, потенціал набагато серйозніший, більший, вищий».

• Какар: «Я дуже радий перебувати тут і зустрітися з одним із найважливіших акторів нашого регіону – це Росія. Ми бачимо потенціал Росії, ми цінуємо її потенціал, її внесок у культурній сфері, енергетичній сфері, оборонний потенціал, потенціал із забезпечення захисту».

• Какар: «Є дуже багато сфер, у яких інтереси Пакистану та Росії збігаються. Насамперед це боротьба з тероризмом, регіональний підхід щодо Афганістану насамперед та інших територій, що знаходяться під впливом Російської Федерації. Все це заслуговує на регіональний і спільний підхід».

• Какар: «Ми відчуваємо нашу згуртованість, ми відчуваємо близькість наших позицій. Ми країна, яка має великі перспективи у розвитку енергетики, маємо величезний ринок».

• По завершенні першого дня візиту до Пекіна відбулася неформальна зустріч Володимира Путіна з президентами Казахстану та Узбекистану.

• У середу, 18 жовтня, Володимир Путін взяв участь у церемонії відкриття форуму «Один пояс – один шлях», де виступив із офіційною промовою:

• «Згідний з Головою КНР у тому, що китайська ідея «Один пояс, один шлях» логічно вписується в багатосторонні зусилля щодо зміцнення творчої та конструктивної взаємодії в масштабах усієї світової спільноти».

• «Ініціатива «Один пояс, один шлях», що вибудовується на таких базових принципах, добре стикується з інтеграційними процесами, що розвиваються в різних регіонах. Вона співзвучна і російським ідеям щодо створення такого інтеграційного контуру, де повною мірою забезпечувалася б свобода торгівлі, інвестицій, праці, була б налагоджена взаємопов’язана інфраструктура».

• «Важливо, що є конкретна домовленість Росії та Китаю про паралельний та скоординований розвиток Євразес та програми «Один пояс, один шлях» і реалізується непреференційна угода про торговельно-економічне співробітництво між державами – членами Євразес та Китайською Народною Республікою».

• «Згадаю лише деякі наші перспективні плани, які вже починають здійснюватися на практиці та гармонійно доповнюють інші інфраструктурні проекти в Євразії, у тому числі ті, що просуваються в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях», а разом дозволяють створити єдиний транспортно-логістичний каркас, диверсифікувати потоки вантажів рахунок більш ефективних, надійних, безпечних поставок».

• «Так, в європейській частині Росії ми формуємо міжнародний коридор «Північ – Південь», – Голова КНР також згадував про це, – який зв’язує російські порти на Балтиці та в Арктиці з портами на узбережжі Перської затоки та Індійського океану. На всьому маршруті – від нашого північного міста Мурманська до іранського Бендер-Аббаса – буде забезпечено, як кажуть фахівці, безшовне залізничне сполучення».

• «Ще один транспортний меридіан із Півночі на Південь пройде через Уральський регіон Росії та Сибір. Його ключові елементи – це модернізація центральної ділянки Транссибу, включаючи Західно-Сибірську залізницю біля наших областей – Омської області, Новосибірської, Кемеровської, Томської областей, Алтайського краю – це регіони Сибіру Росії. Це також будівництво Північного широтного ходу, як ми його називаємо – це ще одна залізнична гілка з виходом до портів Північного Льодовитого океану і півострова Ямал на півночі російського Красноярського краю – і нової Північно-Сибірської залізничної магістралі від Ханти-Мансійського автономного округу Росії до її стикування з нашою найбільшою залізничною мережею, з Транссибом та Байкало-Амурською магістраллю».

• «Одночасно працюємо із зарубіжними партнерами над прокладанням залізничних маршрутів із Центрального Сибіру в південному напрямку – у бік Китаю, Монголії, портів Індійського та Тихого океанів».

• «І нарешті, ще один коридор від Арктики на Південь ми плануємо Далекому Сході, його елементи також формуються. Це залізнична гілка від Бама до Якутії, мости через Лєну та Амур – це величезні сибірські річки, Тихоокеанська залізниця, модернізація автомобільних трас, створення глибоководних терміналів на східній ділянці Північного морського шляху».

• «З урахуванням цього Росія, яка наступного року головуватиме у розширеному БРІКС, виступила з ініціативою заснувати в рамках цього об’єднання постійно діючу комісію з транспортної логістики, яка – за участю і членів БРІКС, та країн – партнерів нашого об’єднання, та інших зацікавлених держав – могла б зайнятися питаннями розвитку міжнародних транспортних коридорів у всьому їхньому комплексі».

• Після церемонії відкриття форуму «Один пояс – один шлях» Володимир Путін провів переговори з Головою Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіном (переговори тривали понад три години):

• Сі Цзіньпін: «З задоволенням наголошую, що уряди, міністерства та відомства, а також регіони Китаю та Росії напружено працюють над реалізацією досягнутих нами важливих домовленостей. Неухильно поглиблюється політична взаємодовіра. Підтримується щільна та ефективна стратегічна взаємодія. Двосторонній товарообіг вийшов на історичні рекорди та наближається до наміченої нами мети у 200 мільярдів доларів США».

• Сі Цзіньпін: «За десять років – починаючи з 2013 року – ми з Вами, пане Президенте, провели 42 зустрічі, налагодили добрі ділові відносини, міцну особисту дружбу. Наступного року виповнюється 75 років від дня встановлення дипломатичних відносин між Китаєм та Росією».

• Сі Цзіньпін: «Китайська сторона готова спільно з Росією, чуйно розуміючи тенденцію історії та слідуючи віянню світового розвитку, незмінно спиратися на корінні інтереси народів двох країн, безперервно збагачувати двосторонню співпрацю необхідним у нову епоху змістом в ім’я розвитку та процвітання двох країн; виявляти почуття відповідальності як великих держав, робити внесок у забезпечення міжнародної справедливості та неупередженості, а також сприяти спільному розвитку всього світу».

• Путін: «Ви зараз тільки виклали дуже серйозну, велику програму подальшого розвитку Вашої ідеї одного шляху та однієї долі, по суті справи всього людства. Ми щиро бажаємо Вам удачі у цій благородній справі».

• Путін: «У нинішніх непростих умовах особливо затребувана тісна зовнішньополітична координація, що ми й робимо, і сьогодні ми це теж обговоримо – все, в тому числі наші двосторонні відносини, насамперед це».

• Путін: «Зараз, щойно Ви згадали про нашу планку, про наше завдання – досягти 200 мільярдів товарообігу цього року. Якщо подивитися рік до року, ми вчора ввечері проаналізували, від сьогоднішнього дня рік тому 200 мільярдів вже є. А за календарним роком ця планка теж точно буде подолана. Тож ми й у двосторонньому плані рухаємося дуже впевнено».

• За підсумками візиту до Китаю Володимир Путін провів прес-конференцію, під час якої відповів на запитання російських журналістів:

• «Обговорювали [з Сі Цзіньпіном] досить докладно і ситуацію на Близькому Сході. Я поінформував Голову про ситуацію, що складається на українському треку, також досить докладно. Тож, напевно, – ми три години розмовляли, – для того, щоб все докладно викласти, потрібно також три години. У нас такого часу немає, та й не потрібно: основні теми та напрямки я назвав».

• «У нас у березні було досягнуто певних домовленостей, викладено, до речі, вісім пунктів. Зараз у Бішкеку прем’єри мають деталізувати ці пункти та підписати план нашої взаємодії до 2030 року. Це дуже добрий план – він конкретний, суттєвий».

• «Що стосується удару [по сектору Газа], як Ви сказали, по шпиталю, трагедії, яка там сталася, – це жахлива подія: сотні вбитих та сотні поранених. Це, звичайно, катастрофа – в одному місці, тим більше у місці гуманітарного характеру. Дуже розраховую на те, що це буде сигналом до того, що потрібно цей конфлікт якнайшвидше закінчувати, принаймні треба зводити справу до можливості започаткувати якісь контакти та переговори».

• «Якби вони [США] не постачали зброю [Україні], вони могли б у майбутньому сказати: «Якби ми все поставили, що можемо, тоді ситуація змінилася б, але це призвело б до зайвих жертв. Ми такі молодці – ми цього не зробили. Але вони це зробили, а результату не буде. Вже тому це помилка.

• «І нарешті, для України в цьому сенсі також нічого хорошого немає – це просто продовжує агонію. Вони розпочали давно вже анонсований і очікуваний черговий контрнаступ тепер на Херсонському напрямку – результату поки немає. Втрати є – результату немає, як було на Запорізькому, на інших напрямках. Тому і з цього погляду це також помилка».

• «І нарешті, помилкою вже масштабнішого, поки невидимого характеру, але все-таки має значення, і те, що Сполучені Штати дедалі більше особисто втягуються у цей конфлікт. Вони втягуються – очевидна річ. І нехай ніхто не каже, що вони до цього не стосуються. Ми вважаємо, що вони мають. Плюс ще на тлі близькосхідного конфлікту все це відбувається, все це загострює атмосферу».

• «Вони [США] взяли, затягли два авіаційні угруповання в Середземне море. Хочу сказати, це не загроза – те, що я зараз скажу і про що вас проінформую, але на моє доручення Повітряно-космічні сили Росії починають на постійній основі патрулювання в нейтральній зоні повітряного простору над Чорним морем. Наші літаки МіГ-31 озброєні комплексами «Кінжал». Вони, як відомо, мають дальність понад тисячу кілометрів зі швидкістю дев’ять махів».

• «Що стосується створення палестинської держави, то, на наш погляд, – у нас принципова позиція, вона не пов’язана із сьогоднішньою кризою взагалі, хоча, звичайно, вона цю проблему піднімає на поверхню, – проте ми завжди виступали за створення палестинської держави , самостійного, суверенного, зі столицею у Східному Єрусалимі».

• «Так, на ногах ми з Вучичем говорили. Він також стурбований ситуацією, яка складається у його регіоні, навколо Сербії. Ми поділяємо ці занепокоєння. Щодо зустрічі з Прем’єр-міністром Орбаном, Ви сказали, що у нього оптимізм вичерпаний. Я не знаю, мені здається, що пан Орбан – людина прагматична, оптимістична в принципі. Я не думаю, що це так, що останній оптимізм у нього вичерпаний».

• «На питання про те, чи можлива перспектива якогось мирного врегулювання, я сказав те, що говорив багаторазово: якщо українська сторона хоче реально переговорного процесу, то треба робити це не якимись театральними жестами, а перше, що зробити, – скасувати декрет Президента України, який забороняє вести переговори».

• «Ми чуємо зараз, що вони начебто готові до якихось переговорів вже. Вже й відповідальні особи, які займаються напрямом зовнішньої політики і які зовсім недавно говорили про те, що потрібно завдати Росії стратегічної поразки на полі бою, зараз вони вже заговорили іншим голосом і говорять про те, що потрібно вирішувати ці проблеми шляхом мирних переговорів. Це правильна трансформація, трансформація у правильному напрямку, пан Боррель про це говорить уже, за це похвалю. Але цього не достатньо. Потрібно робити конкретні кроки, якщо справді є бажання домовлятися».

Підсумки/прогнози:

Візит Путіна до Китаю був, вочевидь, найбільш очікуваною (з погляду Росії) міжнародною подією кінця 2023 року. У Росії протягом кількох місяців до цього візиту приковувалася особлива увага громадськості, проводилися додаткові міжнародні консультації, обговорення тощо. Проте видима частина візиту дала досить скромні результати. Путін явно демонстрував, що розглядає Китай у ролі старшого партнера, а не рівного. Заявлена планка у 200 млрд доларів товарообігу – цифра вражаюча, якщо не брати до уваги той факт, що товарообіг Китаю та США становить 760 млрд доларів, з ЄС – 530 млрд, а з Тайванем – 300 млрд. Китай і далі схильний використовувати Росію як сировинну основу і як тригер у зовнішньополітичних питаннях, відмовляючи у статусі рівноцінного партнера.

Що лишилося за кадром. Перше: питання України (з огляду на зустріч Сі Цзіньпіна і Байдена, що відбудеться на початку листопада, Путін не міг не торкнутися українського питання; тим більше він піднімався під час прес-конференції – Путін сподівається, що Сі в розмові з Байденом підштовхне «українську кризу» до вирішення за столом переговорів – тому Путін і наголосив на позитивних сигналах від України щодо переговорів).

Друге: питання наступної каденції Путіна. У Росії багато експертів погоджуються, що подібне питання (висування Путіна на новий термін чи невисування) також узгоджувалося із Сі Цзіньпіном. Третє: інтеграційні процеси на пострадянському просторі (сфери впливу Росії та Китаю в Центральній Азії, питання інтеграції Білорусі тощо). Цілком можливо, що обговорювалися й питання допомоги Китаю у подоланні Західних санкцій. Але сам факт, що Путін на підсумковій фотографії був поставлений праворуч від Сі, показує, що Росія залишається хоч і молодшим партнером, проте «улюбленим молодшим партнером» Китаю.

5. Зустріч Володимира Путіна з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном

У вівторок, 17 жовтня, на полях форуму «Один пояс – один шлях», який проходив у Пекіні, Володимир Путін провів зустріч із прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. Сторони обговорили двосторонню співпрацю в умовах санкцій та геополітичної ситуації, а також обмінялися думками щодо низки зовнішньополітичних питань. Також, з російської сторони, на зустрічі були присутні міністр закордонних справ Сергій Лавров, заступник голови уряду Олександр Новак, помічник президента Юрій Ушаков, міністр економічного розвитку Максим Решетніков, генеральний директор державної корпорації з атомної енергії «Росатом» Олексій Ліхачов та голова правління ПАТ «Газпром» » Олексій Міллер.

Ключові тези:

• Путін: «Незважаючи на те, що в сьогоднішніх геополітичних умовах можливості для підтримки контактів та розвитку відносин дуже обмежені, проте не може не викликати задоволення, що з багатьма країнами Європи у нас відносини зберігаються, розвиваються. Одна з цих країн – це Угорщина».

• Путін: «Минулого року було значне зростання торговельно-економічної взаємодії – понад 80 відсотків. На жаль, за цей рік ми спостерігаємо за перші сім місяців падіння – мінус 35 відсотків. Це не відіграє 80 з лишком [відсотків] минулого року, дякувати Богу, але все-таки є підстави подумати над тим, що потрібно зробити додатково, щоб вплинути на цей процес у позитивному плані. Це перше”.

• Путін: «Звичайно, дуже важливою є можливість з однією з країн Євросоюзу, з Угорщиною в даному випадку, мати можливість обмінятися думками не лише щодо двосторонніх відносин, а й щодо ситуації у світі, у Європі. Ми знаємо, що наші позиції не завжди збігаються, але мати можливість обмінятися думками, на мій погляд, це завжди надзвичайно важливо».

• Орбан: «Я вважав: починаючи з 2009 року ми з Вами зустрічаємося 13-й раз. Були складні зустрічі, але такої складної, як ця, ще не було – у такій скрутній ситуації ми ще ніколи не знаходилися».

• Орбан: «Угорщина ніколи не хотіла протистояти Росії, навпаки, метою Угорщини завжди було налагодити і взаємно розширювати найкращі контакти. І нам це вдалось. Однак через [так звану] військову операцію та санкції наші відносини, на жаль, дуже багато зазнали, і це глибоко вразило «тканину» того, що ми з Вами спільно побудували».

• Орбан: «Я хочу подякувати Вам за те, що «Росатом» і надалі залишається нашим чудовим партнером. Хочу подякувати «Газпрому» за те, що він виконує свої зобов’язання, укладені в угоді. Тому нам вдалося врятувати дуже багато того, що ми раніше досягли».

Підсумки/прогнози:

Віктор Орбан не лише залишається союзником Росії у Європейському Союзі та НАТО. Для нього дуже важливо виступити у ролі можливого посередника між Путіним та деякими державами ЄС, а також, вочевидь, одним із інструментів урегулювання ситуації навколо війни з Україною. Орбан є єдиним лідером країн ЄС, який погоджується на зустрічі з Путіним (останнім часом заявку на те, щоб зустрітися з Путіним, подав президент Фінляндії Саулі Ніїністе). В Угорщині залишається чимало питань, які змушують перебувати в орбіті впливу Росії: це і залежність країни від російських енергоносіїв, будівництво атомної електростанції, і особливі претензії з боку Брюсселя. Путін бачить, що за допомогою Орбана він може вибудувати власну гру у Східній Європі (яка вже вилилася у перемогу Роберта Фіцо та його партії на виборах у Словаччині). Таким чином, можна прогнозувати, що найближчим часом у відносинах між Росією та Угорщиною навряд чи варто очікувати на зміни.

Водночас важливо відзначити, що окрім Орбана Путін поспілкувався й з іншими представниками західної політики. Зокрема, на форумі «Один пояс – один шлях» були присутні президент Сербії Олександр Вучич (про неформальну зустріч з Вучичем Путін заявив під час підсумкової прес-конференції), а також Верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ та безпекової політики Жозеп Боррель. Джерела Ascolta підтверджують, що й з ним у Путіна відбулася дуже продуктивна розмова.

У цьому контексті можна припустити, що найближчим часом Москвою буде проведено інформаційну кампанію, націлену на демонстрацію відсутності ізоляції Росії та особисто Путіна з боку європейських політиків.

Більше того, публікація уривка з інтерв’ю Путіна, де він німецькою мовою звертається до громадян Німеччини, а також вкотре озвучує компліменти на адресу Німеччини, свідчить про спробу створення образу доброзичливості. Важливо відзначити, що це відбувається на тлі посилення внутрішньополітичної кризи в Німеччині і, вочевидь, має на меті загравання з місцевою опозицією і частиною населення, яка більш позитивно ставиться до Росії.

6. Поїздка Володимира Путіна до штабу Південного військового округу

У п’ятницю, 19 жовтня, Володимир Путін прибув до Ростова-на-Дону, де відвідав штаб Південного військового округу. Повідомляється, що під час візиту до штабу російський президент заслухав доповідь начальника Генерального штабу ЗС РФ Валерія Герасимова щодо перебігу бойових дій на території України, а також провів бесіди з іншими представниками вищого керівництва Міністерства оборони.

Підсумки/прогнози:

Поїздка Путіна до Ростов-на-Дону має демонстративний характер: по-перше, показати суспільству, що питання так званої «СВО» перебуває під особистим контролем президента. По-друге, виступити в ролі «батька солдатам» і безпосередньо поцікавитися тим, що відбувається на фронті. У цьому плані Путін приміряє образ Миколи II, який у дні Першої світової війни постійно інспектував Ставку та приїжджав безпосередньо на бойові позиції.

Також Путін саме в Ростові озвучив низку кадрових призначень, які хоч і були очікуваними, проте офіційно оформилися лише під час візиту до штабу Південного військового округу. Зокрема, 20 жовтня генерал Афзалов офіційно став командувачем ВКС, чим самим обійняв посаду генерала Суровікіна.

Можна припустити, що ще однією метою візиту Путіна до Ростов-на-Дону стало особисте коригування бойових дій в Україні за підсумками обговорення цього питання із Сі Цзіньпіном. Ця версія вимагає додаткових підтверджень. Однак якщо це справді так, то результати стануть помітними вже найближчим часом. Причому може йтися як про деескалацію, так і про ескалацію ситуації.

7. Візит Сергія Лаврова до КНДР

У середу, 18 жовтня, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров прибув з офіційним візитом до Пхеньяну, де провів зустріч із главою МЗС КНДР Чо Сон Хуі, а також зустрівся з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином.

Під час зустрічі із Чо Сон Хуі Лавров зазначив, що відносини Росії та КНДР вийшли на якісно новий, стратегічний рівень. Також він заявив, що країни шукають конструктивних альтернатив ескалації напруженості в регіоні. Зокрема, він звинуватив США у переміщенні до регіону стратегічної інфраструктури, включаючи ядерні елементи, та назвав небезпечною військову політику США та їхніх японських та південнокорейських союзників щодо Північної Кореї. У свою чергу міністр закордонних справ КНДР зазначила, що переговори з Лавровим стануть важливим моментом для виконання домовленостей, досягнутих на вересневому саміті Володимира Путіна та Кім Чен Ина.

Вже після повернення з Пхеняну Лавров прокоментував заяви Вашингтона про те, що КНДР може постачати зброю Росії: «Ви знаєте, я чутки не коментую. Те, що американці постійно всіх звинувачують у всьому, — це не новина. Це всім добре відомо».

Підсумки/прогнози:

Візит Лаврова до Пхеньяна став логічним продовженням зустрічі Путіна та Кім Чен Ина на Далекому Сході. Поїздка лідера російської дипломатії до Північної Кореї – практична сторона політичних домовленостей лідерів двох країн. У цьому візиті немає сенсацій чи «подвійного дна» – він просто свідчить про те, що гучні слова та заяви, зроблені Путіним та Кімом, почали втілюватися – Лавров просто приїхав затвердити «дорожню карту» та комплекс дій, які переведуть попередні домовленості у практичну площину.

Очевидно, найближчим часом ми зможемо стати свідками формування нового союзу (швидше за все, неофіційного) чи умовної осі за участю Мінська, Москви та Пхеньяну, що може мати серйозний вплив на Азіатсько-Тихоокеанський регіон. По суті, йдеться про своєрідну відповідь на посилення західної військової присутності в даному регіоні (у рамках AUCUS та окремих домовленостей із деякими країнами). У цьому форматі може відбуватися обмін ресурсами (зокрема військовими) чи технологіями.

Незважаючи на те, що подібний варіант розвитку відносин по новій осі, перш за все, вигідний Китаю, цей фактор матиме вплив і на Європу та НАТО, оскільки йдеться про створення союзу ядерних держав, ворожих щодо західних блоків.

8. Прийняття Держдумою Закону про скасування ратифікації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань

У середу, 18 жовтня Державна Дума РФ у другому і третьому читаннях ухвалила закон про відміну ратифікації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань. Очікується, що 25 жовтня на плановому пленарному засіданні закон буде схвалено Радою Федерації, після чого його буде направлено на підпис президенту. Важливо відзначити, що саме Володимир Путін озвучив подібну ініціативу під час нещодавнього виступу на Валдайському форумі, що, вочевыдь, свідчить про те, що Путін не зволікатиме з підписанням цього закону.

Підсумки/прогнози:

Фактично можна говорити про нове підвищення ставок у великій ядерній грі. За останні п’ять років США та Росія зробили величезну кількість кроків, спрямованих на поглиблення ядерної ескалації. У цьому випадку Росія дає зрозуміти, що її попередні заяви про можливий вихід із Договору про заборону ядерних випробувань – це не просто слова. І, найімовірніше, світу будуть продемонстровані нові ядерні випробування – причому «в усій красі», з відеофіксацією новітніх ядерних розробок та демонстрацією їх у ЗМІ. Ядерний шантаж повернувся до практики світової політики.

Примітно, що в день голосування за цим законом, прес-служба міністерства енергетики США заявила про успішне проведення випробування на полігоні в штаті Невада, де було здійснено підземний хімічний вибух, щоб покращити свої здібності «виявляти ядерні вибухи малої потужності в усьому світі». Також раніше багато ЗМІ повідомляли, що Росія, США та Китай оновлюють інфраструктуру на своїх ядерних полігонах, що свідчить про підготовку до нових випробувань.

По суті, можна констатувати, що у світі вже давно запущено процес нових ядерних перегонів, новини про які тільки починають поступово з’являтися в публічному просторі.