Росія за тиждень (09.10-15.10)

1. Зустріч Володимира Путіна з прем’єр-міністром Іраку Мухаммедом Судані

У вівторок, 10 жовтня, у Кремлі відбулася зустріч Володимира Путіна з прем’єр-міністром Республіки Ірак Мухаммедом Судані, який перебував у Росії з офіційним візитом. Під час зустрічі сторони обговорили економічні відносини та перспективи подальшого розвитку взаємодій в енергетичній сфері.

Ключові тези:

• Путін: «Зрозуміло, основний напрямок нашої взаємодії – це енергетика. Наші найбільші компанії працюють у Вашій країні та дуже успішно. Загальний обсяг інвестицій наших компаній становив приблизно 19 мільярдів доларів, і є перспективи подальшого розвитку нашої взаємодії, воно є дуже ефективним у цій сфері. Ми координуємо роботу і в рамках ОПЕК плюс і робимо це дуже успішно з метою стабілізації ситуації на світових ринках. Загалом нам це вдається, і, сподіваюся, так і працюватимемо з Вами далі».

• Путін: «Звичайно, Ваш візит до Росії відбувається на тлі криз: і українська криза продовжується, і, на жаль, ми бачимо різке загострення ситуації на Близькому Сході. Я думаю, що багато хто погодиться зі мною в тому, що це яскравий приклад провалу політики Сполучених Штатів на Близькому Сході, які намагалися монополізувати врегулювання, але, на жаль, не були стурбовані пошуком компромісів, прийнятних для обох сторін, а навпаки, висуваючи свої власні уявлення про те, як це має бути зроблено, чинили тиск на обидві сторони – саме на обидві: то одну, то іншу».

• Судані: «Росія – дружня країна, з якою ми пов’язані глибокими відносинами, історичними відносинами. Я хотів би відновити подяку Іраку Росії за підтримку під час боротьби з тероризмом, війни проти тероризму, за те, що надавали нам зброю, озброєння, щоб ми змогли протистояти збройним бандформуванням терористів».

• Судані: «У нас є добрий фундамент, є російські компанії, які працюють, зокрема, у нафтогазовій сфері. Наші країни відіграють важливе значення на ринку нафти, тому нам важливо продовжувати координацію на двосторонній основі і в рамках формату «ОПЕК плюс».

• Судані: «Зараз відбувається складний та небезпечний розвиток подій у Палестині. Це природний результат того, що Ізраїль продовжував здійснювати порушення прав палестинців, міжнародне співтовариство мовчало і не змогло виконати свої зобов’язання в рамках міжнародно визнаних резолюцій. Ми зараз спостерігаємо чергову інтифаду, повстання палестинців із вимогою припинити ці порушення їхніх прав».

• Судані: «Безумовно, сьогодні Ірак своєю політикою намагається підтримувати стабільність у всіх регіонах, у тому числі щодо української кризи. Ми дуже сильно постраждали від блокад, від війни, і, звичайно, тому наша позиція тверда: ми підтримуємо пошук мирних рішень шляхом діалогу для припинення конфліктів, які мають дуже негативні наслідки на гуманітарному рівні та на економічному рівні».

Підсумки/прогнози:

В умовах загострення ситуації на Близькому Сході Російська Федерація проводить низку консультацій із лідерами країн арабського світу щодо їхнього позиціонування в умовах нової дійсності. Ірак – давній партнер Російської Федерації (Росія має низку інтересів енергетичного характеру, особливо пов’язаних із видобутком нафти).

Ірак є найважливішим елементом впливу на ситуацію в арабському світі та на Близькому Сході, а Росія хотіла б стати посередником у справі зближення позицій арабського світу та шиїтського Ірану. У цьому контексті розмова Путіна та Судані – надзвичайно важлива. Також Ірак – це важливий елемент на ситуацію на світовому ринку нафти (позиція Іраку враховуватиметься при розгляді питання про збільшення видобутку нафти наступного року). Однак зараз прогнози американських аналітиків невтішні: 2024 року прогнозується підвищення цін на нафту на рівні 15%. По суті, на тлі поступового пошуку нових точок дотику між Саудівською Аравією та США зміцненням відносин з Іраком Росія намагається диверсифікувати ризики.

2. Телефонна розмова Володимира Путіна з президентом перехідного періоду Малі Ассімі Гойтой

У вівторок, 10 жовтня, з ініціативи малійської сторони відбулася телефонна розмова Володимира Путіна з Президентом перехідного періоду Малі Ассімі Гойтою. Згідно з офіційними заявами, під час розмови порушувалися питання щодо ходу реалізації домовленостей, досягнутих на переговорах Путіна та Гойти в рамках другого саміту Росія–Африка у липні 2023 року. Також було підтверджено план щодо подальшого зміцнення торговельно-економічних зв’язків, співробітництва у питаннях забезпечення безпеки та боротьби з тероризмом. З малійської сторони виражена вдячність за різнопланову допомогу, що надається Росією. Також сторони зазначають, що обговорили загальну ситуацію у Сахаро-Сахельському регіоні.

Підсумки/прогнози:

Ця телефонна розмова показує, що африканський напрямок є одним із найважливіших у зовнішній політиці Російської Федерації. У нинішніх умовах Малі є одним із форпостів Росії в Африці та осередком впливу на весь Сахаро-Сахельський регіон. Цілком можливо, що найближчим часом ми побачимо посилення російської присутності в Малі та сусідніх країнах за рахунок перекидання нових ПВК та допомоги підконтрольні режимам зброєю та військовими радниками. У даному контексті важливо згадати зустріч Путіна з Юнус-Беком Євкуровим та Андрієм Трошевим, про яку Ascolta писала у попередніх дайджестах.

Також не виключено, що і в інших державах Сахаро-Сахельського регіону варто очікувати на громадські потрясіння та можливі зміни правлячих режимів.

3. Телефонна розмова Володимира Путіна з президентом Туркіє Реджепом Тайіпом Ердоганом

У вівторок, 10 жовтня, з ініціативи російської сторони відбулася телефонна розмова Володимира Путіна з Президентом Туркіє Реджепом Тайіпом Ердоганом. Згідно із заявами сторін основною темою розмови стало різке загострення ситуації у зоні палестино-ізраїльського конфлікту. Сторони відзначили прихильність до відновлення переговорного процесу, а також висловили взаємну готовність у сприянні мирному врегулюванню конфлікту.

Також лідери Росії та Туркіє заявили, що довгострокове мирне врегулювання близькосхідної кризи можливе виключно на основі затвердженої Радою Безпеки ООН «дводержавної» формули, яка передбачає створення незалежної палестинської держави у межах 1967 року зі столицею у Східному Єрусалимі.

Підсумки/прогнози:

Туркіє відіграватиме найважливішу роль у справі врегулювання конфлікту на Близькому Сході. У Туркіє є для цього і ресурси, і система впливу. І саме Ердоган, а не Путін і не Байден, може стати реальним миротворцем у конфлікті, що розпалюється. З огляду на цей момент, а також роль турецької дипломатії у ситуації навколо Південного Кавказу, телефонні переговори між Путіним та Ердоганом є надзвичайно важливими. 

Окрім того, дзвінок лідеру Туркіє відбувся незадовго до візиту Путіна до Китаю: з огляду на роль Китайської Народної Республіки в євразійському регіоні Москва і Анкара зазвичай координують питання, пов’язані з відносинами з Пекіном.

4. Пленарне засідання міжнародного форуму «Російський енергетичний тиждень»

У середу, 11 жовтня, Володимир Путін взяв участь у пленарному засіданні міжнародного форуму «Російський енергетичний тиждень», який уже вшосте проводився в Москві і проходив з 11 по 13 жовтня. Головною темою форуму стала «Нова реальність світової енергетики: створюючи майбутнє». Його учасниками стали представники урядів різних країн, керівники найбільших енергетичних компаній та організацій, науковці та експерти. Організатори заявляють про участь понад чотирьох тисяч людей із понад 60 країн світу.

Також у пленарному засіданні форуму взяв участь прем’єр-міністр Республіки Ірак Мухаммед Судані, який перебував у Москві із робочим візитом.

Ключові тези:

• Путін: «Наш базовий пріоритет – це забезпечення національного ринку, достатня пропозиція паливно-енергетичних ресурсів усередині країни. Причому підкреслю: йдеться не лише про поточні потреби бізнесу та громадян – послідовно працюватимемо над якісним розвитком власного ринку, збільшенням його ємності. Можливості тут, безперечно, величезні».

• Путін: «Заплановано об’єднання газотранспортних систем заходу та сходу Росії. На першому етапі зв’яжемо газопроводи «Сила Сибіру» та Сахалін – Хабаровськ – Владивосток, а потім включимо їх у єдину систему газопостачання. Разом із будівництвом системи «Сила Сибіру – 2» це дозволить провести газ у багато регіонів Сибіру та Далекого Сходу країни».

• Путін: «Друге стратегічне, системне завдання російського ПЕКу – це створення максимальної доданої вартості, розвиток глибокої переробки нафти та газу. Ми вже серйозно просунулися у цій сфері. Зверстані та реалізуються масштабні проекти нафто- та газохімії, у тому числі з державною участю, з державною підтримкою».

• Путін: «У цьому зв’язку – третій напрямок структурної трансформації ПЕКу. Йдеться про формування повного суверенітету галузі: технологічного, кадрового та фінансового. Має бути кардинально збільшити обсяг і частку випуску російського обладнання, особливо критично важливого, вивести на новий рівень підготовку кваліфікованих кадрів і, звичайно, сформувати власні механізми фінансування інвестпроектів».

• Путін: «Російська інженерна школа з будівництва та обслуговування атомних енергетичних об’єктів не просто сильна, але практично не має конкурентів на світовому рівні. Фахівці «Росатому» одночасно хочу це підкреслити, одночасно будують за кордоном 22 енергоблоки. Це приблизно 80 відсотків світового ринку».

• Путін: «У Росії освоюються нові напрямки атомної генерації, наприклад, АЕС малої потужності в наземному та плавучому виконанні. Перша плавуча станція «Академік Ломоносов» експлуатується з 2020 року на Чукотці. Найближчим часом тут будуть розгорнуті ще чотири аналогічні енергоблоки. У Якутії будується перша у Росії наземна АЕС малої потужності».

• Путін: «За участю «РосГідро» спроектовано та збудовано понад 350 об’єктів у 54 країнах. Сьогодні компанія постачає свої технологічні рішення до 17 держав, включаючи країни Африки, Близького Сходу, Центральної та Середньої Азії, Латинської Америки, збільшує трансфер технологій та забезпечує інжиніринг на весь період експлуатації станцій, а це 50–70 років».

• Путін: «І у зв’язку з цим – четвертий напрямок трансформації нашого ПЕКу. Воно прямо пов’язане з новими перспективами та географією експорту. Як ви знаєте, європейські країни фактично відмовилися від наших енергоносіїв – не повністю, але намагаються це зробити – які багато років забезпечували економічний та соціальний благополуччя Євросоюзу. Залишу зараз осторонь ефект цих рішень для самих європейських країн, хоч, мабуть, повернуся до цього. Вони зараз переплачують за постачання нафти, нафтопродуктів, газу. В результаті економіка Євросоюзу знаходиться біля нульової позначки, а промислове виробництво з березня поточного року взагалі опинилося в негативній зоні».

• Путін: «За оцінкою експертів, вже сьогодні внесок у світову економіку п’яти найбільших азіатських економік – ми весь час Китай порівнюємо зі Сполученими Штатами, але якщо подивитися на п’ять найбільших азіатських економік – це Китай, Індія, Індонезія, Малайзія, В’єтнам, – отож цей внесок у світову економіку перевищив сукупну частку США та всіх країн Євросоюзу разом узятих».

• Путін: «Російські газові та вугільні компанії також переключають постачання з атлантичного ринку на азіатський. І це не якісь кон’юнктурні рішення, а природний процес, що також визначається не геополітичними інтригами, а довгостроковими ринковими тенденціями».

• Путін: «Наступного року термінали з прийому ЗПГ діятимуть у 55 країнах. А за оцінкою, до кінця десятиліття попит на ЗПГ у світі може зрости приблизно у півтора рази – до 600 мільйонів тонн на рік».

• Судані: «Ми хочемо пояснити всьому світу та всім нашим партнерам на світовому ринку, що Ірак, ім’я якого закріплено на карті експорту та виробництва нафти, є джерелом енергетики та нафтових ресурсів. Наш Уряд виконує свою роль у питанні енергетичного переходу, підвищення енергоефективності та переходу до низькокарбонної вуглецевої економіки».

• Судані: «Наш регіон багатий на природні копалини. Ми пережили певний період проблем з безпекою, були політичні труднощі, але ми прагнемо економічної інтеграції, яка б зміцнювала процвітання та співпрацю. Виходячи з цього бачення, ми прийняли проект «Шлях розвитку». Цей проект не має аналогів, і ми розпочали його реалізацію. Він включає низку економічних цілей, які позитивно позначаться на розвитку ситуації на середню та довгострокову перспективу».

• Судані: «По-перше, в Іраку чітка позиція щодо цієї кризи і [так званої] «воєнної операції» Росії в Україні. Ця позиція виходить із політичного бачення, політичної системи, яка прийнята у нас в Іраку, Конституції, за яку проголосував народ, та принципів, які вона забезпечує та гарантує. Ірак – одна з тих країн, які дуже постраждали від війн та блокад. Ми чудово знаємо ціну, яку доводиться платити за ці війни та за ці проблеми. Ми прагнемо діалогу і підштовхуємо всіх до діалогу, оскільки діалог – це шлях до припинення кризи, досягнення розуміння, яке забезпечило б і гарантувало взаємну повагу».

• Путін: «Російські компанії загалом вклали понад 10 мільярдів доларів як інвестицій в економіку Іраку. Працюють там давно, «Лукойл» – із 90-х років, успішно».

• Путін: «До речі, Ви знову сказали з приводу нашої [так званої] спеціальної військової операції. Я на Валдайському клубі говорив, але це інша аудиторія, тут люди ділові, вони зайняті конкретними справами, а не словоблуддям. Тож що хочу сказати? Я просто для цієї аудиторії вкотре повторю. Війну розпочато в Україні у 2014 році, коли після держперевороту, підтриманого Сполученими Штатами та Європою – підтримали держпереворот, – розпочали бойові дії на південному сході України. Вісім років воювали, вбивали жінок, дітей, людей похилого віку, і ніхто не звертав на це уваги. Усі звернули увагу лише на те, коли ми розпочали дії, спрямовані на припинення цієї війни. Ось про що йдеться. І це дуже істотне додавання до того, що я говорив».

• Путін: «Знаєте, я зараз хочу бути коректним, але мені здається, що це якась нерозумна економічна поведінка: начебто вони спеціально шкодять економіці Німеччини. Я просто не розумію чому. Чому через територію України можна подавати газ до тієї ж Німеччини, а по «Північному потоку – 2» вважають, що не можна? Чому не можна Польщі запропонувати відкрити [газопровід] Ямал – Європа? Я просто цього не розумію».

• Путін: «Я нещодавно публічно згадував: зовсім недавно, ще у 57-му році, до європейських країн – до Бельгії, на мою думку, – привозили людей з Африки в клітинах і дітей у клітинах привозили на показ. Без сліз дивитись неможливо. Хіба це можна забути? Ніхто не забуде».

• Путін: «Росія бореться за зміну цього світопорядку, за створення більш справедливого світоустрою і, звісно, знаходить підтримку. І там ніхто не бореться із Заходом, просто хочуть вибудувати відносини у світі на справедливішій основі. Це перше».

Підсумки/прогнози:

Для Росії тема енергетичного лідерства є вкрай важливою: енергетичному форуму в Росії приділяється не менш важлива роль, ніж Петербурзькому економічному форуму. Однак цього року форум був явно невдалим – через меншу кількість знакових гостей, аніж очікувалося. Саме тому основний фокус був зосереджений на візиті прем’єр-міністра Іраку Судані як на найвищому гостеві. 

По суті, форум пройшов як робоча, але не особливо важлива подія (хоча насправді для Росії енергетичні питання та енергетична сфера відіграють першорядну роль, особливо в умовах наростання політичної та військової кризи на Близькому Сході). Загалом результат форуму можна охарактеризувати як посередній.

5. Візит Володимира Путіна до Киргизстану та переговори з президентом Садиром Жапаровим

У четвер, 12 жовтня, Володимир Путін розпочав офіційний візит до Бішкека (Киргизстан), де резиденції «Ала-Арча» відбулися його переговори з президентом Садиром Жапаровим. Головною метою візиту була участь у засіданні Ради глав держав – учасниць СНД, проте під час зустрічі з Жапаровим Путін також підписав низку двосторонніх документів.

Ключові тези:

Жапаров: «Передусім хотів би відзначити, що Ваш візит має великий символічний зміст, оскільки він співпав із 20-річчям авіабази Кант та 30-річчям Киргизько-російського слов’янського університету. Ці знаменні події у наших двосторонніх відносинах є символами нашої дружби».

Жапаров: «Втішно, що міцним фундаментом, на якому ми будуємо наше спільне майбутнє, є історичні узи дружби двох країн. Для зміцнення відносин союзництва та стратегічного партнерства між Киргизстаном та Росією є міцна основа та широкі перспективи».

Путін: «Ми високо оцінюємо роботу Киргизстану, виконану під час головування в Співдружності Незалежних Держав, і Росія приймає у Киргизії естафетну паличку: головуватиме в СНД у 2024 році».

Путін: «Що стосується економічної взаємодії, то Росія є одним із провідних торговельно-економічних партнерів Киргизстану. Торік товарообіг збільшився на 37 відсотків – до рекордних майже трьох із половиною мільярдів доларів. А у першому півріччі поточного року додав ще 17,9 відсотка».

Путін: «Динамічно розвиваються міжрегіональні зв’язки. Понад 80 суб’єктів Російської Федерації активно взаємодіють із усіма сімома областями республіки. Вчора пройшла десята російсько-киргизька міжрегіональна конференція, і вона, на мою думку, була дуже корисною. Там же відбулася церемонія закладання парку Дружби регіонів Росії та Киргизії. Все це знакові, дуже позитивні речі».

Також, під час візиту до Бішкека, Путін взяв участь у низці заходів та зустрічей:

• Покладання вінка до меморіалу у Бішкеку;

• Вручення ордену Пошани президенту Киргизстану Садиру Жапарову;

• Урочистий захід з нагоди 20-річчя російської авіабази у Киргизстані;

• Зустріч із президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим;

• Зустріч із президентом Таджикистану Емамолі Рахмоном;

• Засідання Ради глав держав – учасниць СНД.

Список документів, підписаних під час офіційного візиту Путіна до Киргизстану:

• Угода між Урядом РФ та Кабінетом Міністрів Ригистану про умови діяльності в місті Бішкеку Киргизько-Російського Слов’янського університету імені Бориса Єльцина.

• Угода про співробітництво між Міністерством юстиції РФ та Міністерством юстиції Киргизстану.

• Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством природних ресурсів та екології РФ та Міністерством сільського господарства Киргизстану в галузі розвитку лісового господарства.

• Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством природних ресурсів та екології РФ та Міністерством природних ресурсів, екології та технічного нагляду Киргизстану про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища та природних ресурсів.

• Програма співробітництва між Міністерством юстиції РФ та Міністерством юстиції Киргизстану на 2024-2025 роки.

• Протокол про наміри між Московським державним університетом імені М. Ломоносова та Міністерством освіти та науки Киргизстану.

• Меморандум про взаєморозуміння між Урядом РФ та Кабінетом Міністрів Киргизстану з питань забезпечення біологічної безпеки.

Підсумки/прогнози:

Візит до Киргизстану є знаковим для Володимира Путіна: це, по суті, перший закордонний візит Володимира Путіна – після того, як 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт російського президента. Киргизстан 8 грудня 1998 підписав Статут Міжнародного кримінального суду в Гаазі, але не ратифікував його. Саме тому Путін не ризикував, коли їхав до Бішкека – дія ордера на Киргизстан не поширюється. 

Путіну було важливо не лише показати, що він – «виїзний», а й провести засідання глав держав – членів СНД напередодні поїздки до Китаю. Йому була потрібна узгоджена позиція СНД на переговорах із Сі Цзіньпіном. Саме тому візит до Бішкека був дуже важливим та реально досить продуктивним.

6. Засідання Ради глав держав – учасниць СНД

У п’ятницю, 13 жовтня, У Бішкеку відбулося засідання Ради глав держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав. Саміт лідерів країн-членів СНД розпочався із зустрічі у вузькому складі. У ній взяли участь президент Росії Володимир Путін, президент Азербайджану Ільхам Алієв, президент Білорусії Олександр Лукашенко, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, президент Киргизстану Садир Жапаров, президент Таджикистану Емомалі Рахмон, президент Туркменістану Сердар Бердимухамедов, президент Узбекі Лебедєв. Далі переговори продовжились у розширеному складі – за участю членів делегацій.

Ключові тези з виступу Путіна на засіданні Ради глав держав – учасниць СНД у вузькому складі:

• «Так, теж про це говорилося, деякі країни, які раніше, можливо, сьогодні ще й перебувають у складі СНД, не працюють у цьому форматі. Але що хотів би сказати? З Грузією все почалося після невдалих спроб колишнього Президента Грузії вирішити деякі внутрішні проблеми за допомогою сили та атак на Південну Осетію. З цього все почалося – і з наслідками, які виникли в результаті цієї авантюри».

• «Україна підписала колись основні документи щодо СНД, але ж насправді в повному форматі так і не приєдналася. Україна ж не ратифікувала цих документів, не було ратифікації. Вона спочатку, по суті, ухилилася від повномасштабної співпраці».

• «А така країна як Молдова, вона практично втрачає свою ідентичність, еліти цієї країни взагалі вважають, що вони не молдавани, вони називають себе румунами. Але це їхній вибір, повна втрата ідентичності країни – це вибір сьогоднішнього керівництва Молдови. Але вони, повторюю, хочуть так, ніхто не може цьому перешкодити, окрім самого народу Молдови, якщо в цій країні є люди, які вважають себе все ж таки молдаванами».

• «Цього року буде практично близько до трьох відсотків зростання ВВП, для російської економіки це добрий результат. Я вже не говорю за всіма іншими параметрами і показниками, включаючи безробіття, яке на рівні трьох відсотків перебуває, його практично немає».

• «Але дуже важливо – і тут теж колеги про це говорили: змінюється структура російської економіки. Ми таких структурних змін давно не спостерігали. Я вже казав, у структурі зростання у нас три відсотки залишається за нафтогазовим сектором і 43 відсотки припадає на промислове виробництво. Тобто те, що ми раніше закуповували у великих кількостях за кордоном – не все, звичайно, це неможливо зробити все в один удар, але багато чого вже починає проводитись у Російській Федерації».

• «Минулого року, як ви знаєте, був рекордний, історично рекордний урожай [зерна] – 158 мільйонів тонн. Цього року він також буде дуже великим, вже понад 130 мільйонів тонн, десь 134–135 приблизно. Це означає, що ми маємо дуже великий експортний потенціал».

• «Зберігають свою актуальність питання поглиблення зовнішньополітичної координації у межах СНД. Звичайно, затребуване не лише регулярно звіряти годинники з нагальних глобальних та регіональних питань, а й виробляти узгоджені конкретні підходи та солідарно просувати ці підходи, у тому числі й ООН, на інших багатосторонніх майданчиках».

• «У цьому контексті додаткові можливості відкриває нещодавно розширене число учасників БРІКС і готовність цього об’єднання працювати з усіма партнерами, які поділяють його основні цінності та ідеали. Тому налагодженню співробітництва країн СНД та БРІКС російська сторона, яка головує в об’єднанні у 2024 році, приділятиме першочергову увагу».

• «Насамперед необхідно забезпечити максимальну ефективність співробітництва по лінії силових та інших структур у боротьбі з фінансовим підживленням тероризму, відмиванням нелегальних доходів, оргзлочинністю, продажем наркотиків та корупцією».

• «Звичайно, нам важливо продовжувати спільні зусилля щодо збереження пам’яті про нашу спільну історію та недопущення її фальсифікації. Молодь має знати об’єктивну правду про досягнення наших народів за часів Радянського Союзу, про героїчні подвиги наших батьків, дідів, насамперед, звісно, у роки Великої Вітчизняної війни».

• «Для всіх нас, я це знаю, просто дико було бачити цю жахливу ситуацію в парламенті Канади, коли всі разом підвелися і аплодували колишньому нацисту, солдату дивізії СС «Галичина». Це просто огидно».

• «Ну й зовсім уже огидно було дивитися, коли глава Української держави, єврей за національністю, аплодує не якомусь ідейному послідовнику нацизму, а людині, яка особисто винищувала єврейське населення України. Це просто огидно. І сподіваюся, у наших країнах ніколи нічого подібного не станеться».

• «Я вже говорив це, можу просто загалом сказати, що обсяги світового ВВП у країнах БРІКС вже стали більшими, особливо після розширення БРІКС, значно перевищили країни «сімки». І тенденція зберігається – ось що найважливіше».

• «Я вже згадував про Україну, це лише один із прикладів. Принаймні довгі роки ситуація готувалася до того, щоб довести до гострої, «гарячої» фази. Я багато разів уже говорив, не хочу гаяти часу тут і ваш час витрачати на це, але нагадаю, що українська криза почалася з 2014 року, коли було організовано державний переворот, а потім розв’язано війну, бойові дії на південному сході України. . Ось із цього все почалося».

Виступ Путіна на засіданні Ради глав держав – учасниць СНД у розширеному складі:

• «Підкреслю: Росія налаштована на активну роботу щодо подальшого зміцнення авторитету СНД як інтеграційного об’єднання та розвитку всебічного співробітництва в рамках Співдружності на засадах взаєморозуміння, довіри, рівноправності та добросусідства».

• «Першочергову увагу ми плануємо приділити поглибленню економічної інтеграції, включаючи взаємодію у сферах цифровізації, – ми сьогодні багато говорили, і наш голова говорив про це окремо, – енергетики, промислової та аграрної кооперації, транспорту та зв’язку, екології та інновацій».

• «З урахуванням того, що Росія у 2024 році головує у БРІКС, яке розширилося і в рамках якого наразі виробляються критерії та принципи співпраці з державами-партнерами, будемо проводити лінію на зміцнення взаємодії держав – членів СНД із цим об’єднанням».

• «У військовій та правоохоронній сферах російське головування сконцентрується на вдосконаленні механізмів спільної протидії як новим, так і традиційним викликам, на зміцненні зовнішніх кордонів Співдружності. Робитимемо все необхідне для повноформатної реалізації профільних програм СНД, включаючи Концепцію військової співпраці та Програму зміцнення прикордонної безпеки».

Підсумки/прогнози:

Путін досягає трьох моментів: по-перше, більшої монолітності СНД як організації; по-друге, консолідованої позиції СНД на зовнішньому напрямі (особливо у переговорах з Китаєм, у якого вибудована своя історія відносин з більшістю держав – членів СНД); по-третє, наповнення СНД новим змістом (особливо з огляду на той факт, що початкові завдання, якими керувалися держави, підписуючи угоду про СНД, давно перестали бути актуальними). На сьогоднішній день СНД перетворилася на формалізований форум глав ряду пострадянських держав і без нових сенсів цей формат дуже скоро деградує, поступаючись дорогою новим, ефективнішим і технологічнішим союзам держав.

7. Повернення Михайла Фрідмана до Росії

У понеділок, 9 жовтня, стало відомо, що російський олігарх та власник №Альфа-груп» Михайло Фрідман повернувся до Росії, де планує проводити основну частину часу. Відомо, що після початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України, Фрідман виїхав до Великобританії, де проживав майже два роки. Однак, у середині вересня Великобританія посилила санкції проти олігарха, у тому числі було введено транспортні рестрикції, що дозволяють накласти арешт на судна, літаки, автомобілі та інші транспортні засоби Фрідмана.

Після посилення санкцій, будучи громадянином Росії та Ізраїлю, Фрідман ухвалив рішення про переїзд до Ізраїлю. Однак після ескалації ситуації між ХАМАСом та Ізраїлем Фрідман прийняв рішення переїхати назад до Росії, про що сам олігарх розповів у коментарі для Bloomberg.

Підсумки/прогнози:

Повернення Фрідмана продиктовано як проблемами, що виникли у мільярдера за кордоном, так і успіхом лобізму окремих осіб, які мають вплив на президента Путіна (Олег Дерипаска Роман Абрамович, тощо). Фрідмана справді було інкорпоровано в середовище американських та британських еліт, але при цьому він не зміг остаточно стати «своїм». Його повернення – це сигнал іншим бізнес-елітам: «На Заході на вас не чекають», «Якщо Фрідман не домовився, то і ви не зможете». Фрідман – це обличчя величезної корпорації, яка була тісно зав’язана на грошах російських спецслужб та старої партійної еліти. Його повернення до Росії було лише питанням часу та питанням отримання гарантій від Путіна.

8. Візит Миколи Патрушева до Азербайджану

У вівторок, 10 жовтня, відбувся візит Секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева до Баку (Азербайджан). Під час візиту Патрушев провів зустріч із президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим. Згідно з офіційними заявами, сторони обговорили широке коло питань російсько-азербайджанського співробітництва у різних сферах. Також було зроблено акцент на темах, пов’язаних із забезпеченням та зміцненням регіональної та міжнародної безпеки та стабільності.

Також Патрушев провів робочу зустріч із Секретарем Ради Безпеки Азербайджану Рамілем Усубовим. Основною темою зустрічі стало обговорення посилення взаємодії правоохоронних органів та спецслужб двох країн. Крім того, Патрушев і Усубов підбили підсумки російсько-азербайджанських консультацій з безпеки, що відбулися цього ж дня, за участю представників апаратів рад безпеки, міністерств і відомств двох країн.

Підсумки/прогнози:

Азербайджан перетворюється на чергового партнера Росії на Кавказі та в зоні Каспію. Вибудовування системи відносин з Азербайджаном – це і подальше зближення з Туркіє (головним союзником Азербайджану в регіоні), і власна гра на Близькому Сході (частиною якого є Азербайджан), і можливість вибудовування особливих політичних відносин з Іраном (який має певну напруженість у відносинах з Азербайджаном – принаймні Росія вважає, що може стати тією силою, яка вирішить протиріччя). 

Одночасно будь-які контакти Москви та Баку призводять до нервового сприйняття самого факту в Єревані. Росія всіляко дає зрозуміти, що вона не є ворогом Вірменії, але не збирається толерантно ставитись до Нікола Пашиняна. У такий спосіб штучно підігріваються антипашинянські настрої. Візит Патрушева до Баку – перший після чергового загострення карабахського питання. Швидше за все, можна очікувати позитивного рішення щодо звільнення з-під арешту колишнього прем’єра Нагірного Карабаха Рубена Варданяна, в чому зацікавлена Росія (Варданян був послідовно проросійським політиком). Це могло б значною мірою зміцнити авторитет Росії у Вірменії (який суттєво похитнувся після останніх подій, а багато вірменів вважають Путіна зрадником).

9. Інтерв’ю заступника Секретаря Ради Безпеки РФ Олега Храмова «Російській газеті»

У середу, 11 жовтня, в «Російській газеті» було опубліковано інтерв’ю заступника Секретаря Ради Безпеки Олега Хромова, в якому він висловив думку щодо глобальної кібербезпеки, а також інших подібних загроз для Росії та всього світу.

Ключові тези:

• «Прагнення США завдати стратегічної поразки Росії підвищує ймовірність виникнення кіберконфлікту. Американські нормативні та концептуальні документи — тому наочне підтвердження».

• «Забезпечення можливості нанесення кіберударів було закладено Вашингтоном до закону про бюджетні асигнування на національну оборону на 2023 рік. Характерно, що порівняно з 2021 та 2022 роками витрати на кібербезпеку США значно зросли».

• «Відсутність результативності збройних сил України може підштовхнути гарячі голови до застосування американської наступальної кіберзброї для заподіяння шкоди державному та військовому управлінню, економічній системі Росії».

• «Із залученням ІТ-армії України Заходом розроблялася та одночасно тестувалася модель створення та управління угрупуванням «хакерів-добровольців» для проведення комп’ютерних атак на інформаційні ресурси Росії. Під прикриттям тотальної русофобії «українські» напади на об’єкти критичної інформаційної інфраструктури Росії не лише не засуджуються, а й заохочуються».

• «Західні політико-формуючі кола з опорою на спецслужби розгорнули розгалужену мережу закордонних лобістських та піар-агентств. Вони покликані створювати приводи щодо своїх інтересах інформаційних кампаній у світі».

• «Сучасний стан міжнародних відносин характеризується глобальним протистоянням країн Заходу не лише з Росією, а й з іншими країнами, які захищають свої національні інтереси».

• «США, створивши мережу «Інтернет», забезпечили локалізацію управління більшою її частиною на своїй території, і в міру надання їй глобального характеру почали користуватися своїм домінуванням для вирішення власних кон’юнктурних завдань, у тому числі на користь американських силових відомств».

• «У відчайдушній боротьбі за збереження політичного та технологічного домінування Вашингтон намагається всіма можливими шляхами та засобами ізолювати інформаційний простір від неугодних йому країн, змінюючи на ходу свої власні підходи, що раніше нав’язувалися. Такі дії американців призвели до прагнення суверенних держав відокремлювати національні сегменти мережі Інтернет, що веде до її фрагментування.

• «Настрій американців очевидний: не маючи можливості оперувати технічно достовірними даними про джерела кібератак, Вашингтон та його союзники висувають бездоказові звинувачення на адресу неугодних їм держав».

• «Цікава метафора. Пропоноване Вашингтоном так зване рівноправне партнерство має «подвійне дно», оскільки створювані в результаті умови для контролю Сполученими Штатами інформаційної інфраструктури інших держав спрощують реалізацію американських сценаріїв «кольорових» революцій у різних куточках земної кулі та повалення неугодних урядів».

Підсумки/прогнози:

Храмов є людиною, яка курує у Раді безпеки РФ питаннями, пов’язані зі сферою інформаційних технологій та безпеки кіберпростору. Однак інтерв’ю Храмова – це насамперед сигнал Заходу щодо готовності Росії не лише відповідати на виклики та атаки, а й самій робити відповідні дії стосовно Заходу. Це, по суті, перелік загроз і шантажу з боку Росії: мовляв, загострення протистояння неодмінно призведе до посилення інформаційних кібератак на західні об’єкти, і Росія доволі добре підготувалася до перенесення війни в цю площину.

10. Інтерв’ю Володимира Путіна Медіакорпорації Китаю

У ніч на 16 жовтня у мережі було опубліковано нове інтерв’ю Володимира Путіна Медіакорпорації Китаю. Важливо відзначити, що він з’явився напередодні візиту російського президента до Китаю для участі у форумі «Один пояс – один шлях». Цікаво, що це перше інтерв’ю Путіна для китайських ЗМІ за останні два роки. У ньому російський президент торкнувся питань взаємовідносин між Москвою та Пекіном, а також у компліментарній формі висловився про перспективи Китаю на геополітичній арені.

Ключові тези:

• «Я почав кататися на ковзанах лише десять років тому. До цього я не вмів не лише кататися на ковзанах, стояти на них не вмів. Але ось десять років тому скуштував, почав і граю досі. Чому раніше? Я й зараз граю. Нині цим займаюся із задоволенням. Командні види спорту завжди цікаві, емоційні, захоплюють, дають можливість по-справжньому відпочити від справ».

• «Відносини між Росією та Китаєм – Ви знаєте, зараз я Вам кажу те, що мені після того, як Ви сформулювали питання, прямо зараз на думку спадає, – адже вони складалися не під сьогоднішню кон’юнктуру світових справ, це не результат миттєвої політичної кон’юнктури у світі – російсько-китайські відносини».

• «Поступово Китай за обсягами торговельного обороту став першим партнером Росії, а Росія поступово піднялася на шосте місце серед китайських торгово-економічних партнерів».

• «Я вже не говорю про ту роль, яку відіграють російсько-китайські відносини у справі стабільності у світі. Російсько-китайські відносини – це фундаментальний фактор».

• «За попередній період зростання товарообігу у нас склало 32 відсотки – це дуже хороше зростання. Є всі підстави вважати, що наприкінці року ми досягнемо планки 200 мільярдів».

• «Ви знаєте, якщо говорити про цілі сталого розвитку ООН, їх більше, ніж одна-дві-три, їх там, на мою думку, 17. Боротьба за навколишнє середовище, боротьба зі змінами клімату – дуже важливі напрямки, але не єдині . Не можна забувати про таку мету, як боротьба з бідністю, наприклад. Як можна сказати людям в африканських країнах: ви не отримуватимете нафту, нафтопродукти, повинні орієнтуватися виключно на відновлювані джерела енергії – на силу вітру, скажімо, сонце тощо. Вони значною мірою недоступні для економік, що розвиваються. І що, людям страждати з голоду, чи що? Все має бути збалансовано, всі рішення мають бути збалансованими».

• «Сьогодні так чи інакше у реалізації ідей Голови Сі Цзіньпіна бере участь, Ви знаєте скільки? 147 країн, дві третини населення земної кулі. Тому, на мій погляд, це вже успіх, це хороша, правильна та технологічно вибудована ініціатива, яка розвивається».

• «Я вже сказав, що країни Євразес, Євразійського економічного союзу в ході спільної роботи в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях» вже забезпечили 24 мільярди доларів інвестицій. Але цей обсяг зростає, тому що зростає кількість взаємовигідних проектів».

• «Ми маємо спільні проекти. Можливо, поки що рано про це говорити, але я впевнений, що підписуватимуться контракти, встановляться нові контакти між учасниками економічної діяльності, зустрінуться керівники урядів та глави різних міністерств та відомств, які працюють безпосередньо».

• «Знаєте, мені здається, що головна перевага у запропонованій китайською стороною концепції взаємодії полягає в тому, що в рамках цієї роботи ніхто нікому не нав’язує. Все це йде в рамках пошуку не тільки прийнятних рішень, але таких проектів та таких способів досягнення спільної мети, які є прийнятними для всіх».

• «Всі знають, це не секрет: я з простої робочої сім’ї, і часу у мене свого часу було багато, щоб проводити час у дворі. Невідомо, як би склалася моя доля, якби я не захопився спортом, насправді навіть не дуже важливо яким, важливо, що спортом, і приділяв цьому багато уваги».

• «Ви зараз сказали «порядок, заснований на правилах». Ви коли-небудь бачили ці правила? Ні, тому що їх ніхто ніколи не писав і ніколи ні з ким ніхто не погоджував. Як можна говорити про порядок, заснований на правилах, яких ніхто не бачив? З погляду здорового глузду це нонсенс, це якась нісенітниця. Але це вигідно тим, хто пропагує такий підхід».

• «Нічого дивного в тому, що сьогоднішня політична еліта, скажімо, у США, говорить про свою винятковість. Це і є продовженням цього колоніального мислення».

• «Наш підхід зовсім інший. Ми виходимо з того, що всі люди рівні, всі мають однакові права, права та свободи однієї країни та одного народу закінчуються там, де з’являються права та свободи іншої людини чи цілої держави. Отак поступово і має народжуватися багатополярний світ».

• «Ви знаєте, Голова Сі Цзіньпін називає мене своїм другом, а я називаю його своїм другом. У нас у народі кажуть: скажи, хто твій друг, і я тобі скажу, хто ти, є така приказка».

• «Проте я хочу нагадати, що військові дії розпочалися в Україні не з нашої [так званої] «спеціальної військової операції», а набагато раніше – у 2014 році, коли західні країни, виступивши гарантом домовленостей між Президентом Януковичем та опозицією, забули про свої гарантії буквально за кілька днів і, більше, сприяли державному перевороту. А офіційні особи Адміністрації США прямо заявили, що витратили на це великі гроші, на мою думку, п’ять мільярдів вони назвали, і тепер має бути так, як сталося».

• «Нагадаю, що коли Україна отримувала свою незалежність або проголосила свою незалежність, то основний документ, який було покладено в основу незалежної України, – Декларація про незалежність. Основна теза цієї Декларації про незалежність полягає у тому, що Україна є нейтральною державою».

• «Тому, якщо українська сторона хоче цього [переговорів], мабуть, треба почати з того, щоб скасувати цей декрет і оголосити про готовність до цих переговорів. Ми готові, у тому числі, використовуючи пропозиції наших китайських друзів».

Підсумки/прогнози:

Інтерв’ю лідерів Китаю та Росії провідним засобам масової інформації двох країн давно стали традицією: можна згадати, що напередодні березневого візиту Сі Цзіньпіна до Москви Путін опублікував у китайських ЗМІ велику статтю, а Сі виступив з інтерв’ю у «Російській газеті». Це – частина протоколу, що склався як традиція. Однак у своєму нинішньому інтерв’ю Путін акцентує увагу не лише на китайсько-російських відносинах і не лише дає зрозуміти, що йому не чужі ліві ідеї. Він звертає увагу на низку проблемних питань (у тому числі щодо України) та подає їх у тій інтерпретації, в якій хотів би знайти підтримку з боку Китаю. Зокрема, відчувається, що у питаннях війни в Україні Путін хотів би розраховувати на посередництво Сі Цзіньпіна, який на початку листопада зустрічається у Сан-Франциско із Джо Байденом.