Росія за тиждень (02.10-08.10)

1. Зустріч із главою Республіки Північна Осетія – Аланія Сергієм Міняйлом

У понеділок, 2 жовтня, у Кремлі відбулася робоча зустріч Володимира Путіна з головою Республіки Північна Осетія – Аланія Сергієм Міняйлом. Головною темою зустрічі стали питання соціально-економічного розвитку регіону. Також сторони обговорили реалізацію нових інфраструктурних об’єктів у регіоні, програму боротьби з зсувами та іншими природними катаклізмами, а також участь мешканців Республіки в агресії проти України.

Ключові тези:

• Мєняйло: «За сім місяців по відношенню до минулого року індекс промислового виробництва в республіці становить 110 відсотків, зріс на 10 відсотків, це п’яте місце у Росії за зростанням у нас».

• Мєняйло: «Ми відновили один завод, це мідний завод, який зараз затребуваний, на оборонно-промисловий комплекс і на електроніку йде чиста мідь, вакуумне зварювання. Наново відбудовано завод із виробництва всіх видів кормів – це 250 тисяч тонн на рік, якщо він вийде на повну потужність. Два заводи – каменеобробки та пінобетону».

• Мєняйло: «У нас бере участь у [так званій] «СВО» 58-а армія, що базується у Владикавказі. Ми підключилися – і громадські об’єднання, і органи влади, зокрема й місцеві органи влади, – до допомоги».

Підсумки/прогнози:

Зустріч Путіна із Сергієм Мєняйлом – досить серйозний сигнал для регіональних еліт. Мєняйло – це особиста креатура Путіна, людина, якій він щиро довіряє. У 2014 році Мєняйло не лише взяв активну участь у процесі приєднання Криму до Росії (окупації півострова), а й став губернатором Севастополя. Надалі Мєняйло відправляли до Сибіру – наводити лад як керівника Сибірського федерального округу. Зустріч Путіна з Мєняйло, очевидно, передбачала не тільки розмови про соціально-економічну ситуацію в Північній Осетії – Аланії, яка займає 64 місце серед суб’єктів Російської Федерації за кількістю населення і 64 місце за рівнем доходів населення.

Цілком можлива найближчим часом заміна Повноважного представника президента у Північно-Кавказькому федеральному окрузі. Колишній генеральний прокурор Юрій Чайка, призначений на цю посаду у січні 2020 року, останнім часом все частіше потрапляє під вогонь критики. Вважається, що він потрапив під вплив Рамзана Кадирова. У Москві жартують, що Чайка працює Повноважним представником Кадирова у Північно-Кавказькому окрузі. Питання відставки Чайки та відправлення його на пенсію порушувалося неодноразово: у травні йому виповнилося 72 роки. Контр-адмірал Сергій Мєняйло – людина досить жорстка та виконавча. Він не лише сформував батальйон «Аланія», який відправив воювати проти України, а й сам неодноразово відвідував лінію фронту (і навіть отримав поранення та контузію).

Для Путіна важливо убезпечити кавказький напрямок, оскільки експерти неодноразово прогнозували можливість початку масових заворушень та ударів по Росії із цього напряму. Саме тому найближчим часом ми станемо свідками кроків, спрямованих на зміцнення позиції Кремля на Кавказі. Цілком можливо, що Мєняйло розглядається як постпред президента на Північному Кавказі – при цьому з надзвичайними повноваженнями.

2. Участь Володимира Путіна у пленарній сесії XX засідання Міжнародного дискусійного клубу «Валдай»

У четвер, 5 жовтня, відбулася пленарна сесія XХ засідання Міжнародного дискусійного клубу «Валдай». Традиційно у дискусії взяв участь і Володимир Путін. Варто зазначити, що щорічно цей майданчик використовується російським президентом для фактичного підбиття перших підсумків року та озвучування основних тез щодо подальших планів Кремля. Такий підхід завжди провокував особливий інтерес із боку світової спільноти.

Цього року виступ Путіна тривав понад дві години. Російський президент прокоментував низку зовнішньополітичних подій, а також озвучив позицію щодо війни в Україні, відносин із Заходом та низки інших питань.

Раніше Ascolta докладно аналізувала заяви Путіна на пленарній сесії Валдая та визначала основні зміни у риториці російського президента, а також можливі наслідки для зовнішньополітичних позицій Кремля.

Ключові тези з виступу Путіна:

• «Росія подолала найважчий період відновлення після розпаду СРСР. Ми з усією енергією та доброю волею включилися в процеси будівництва нового, як нам здавалося, більш справедливого світоустрою. Добре, що наша країна здатна зробити в них величезний внесок, оскільки нам є що запропонувати нашим друзям, партнерам, усьому світу».

• «США та їхні сателіти твердо взяли курс на гегемонію – військову, політичну, економічну, культурну, навіть моральну, ціннісну. Нам із самого початку було зрозуміло, що спроби встановити монополію приречені на провал».

• «Адже був момент, коли ваш покірний слуга просто висловив припущення: а може, нам і до НАТО вступити? Але ні, у НАТО така країна не потрібна. Ні. Постає питання, а що ще? Ми вважали, що ми вже ось свої, вибачте, як у нас у народі кажуть, буржуїнські. Чого ще?».

• «Я не раз говорив про те, що ми не розпочали так звану «війну в Україні». Навпаки, ми намагаємося її закінчити. Не ми влаштовували державний переворот у Києві у 2014 році – державний переворот, кривавий, антиконституційний. Де б не сталося – завжди ми одразу чуємо всі світові засоби [масової інформації], підпорядковані насамперед, звичайно, англо-саксонському світу: так не можна, це неможливо, антидемократично. А тут можна. Навіть гроші назвали обсяг грошей, які витратили на цей переворот. Все можна».

• «Війна, розпочата київським режимом за активної, прямої підтримки Заходу триває вже десятий рік, а [так звана] «спеціальна військова операція» спрямована на те, щоб припинити її. І вона нагадує про те, що односторонні кроки, хто б їх не робив, неминуче зустрічатимуть дії у відповідь».

• «Немає у нас жодних інтересів щодо відвоювання якихось додаткових територій. Нам ще освоювати та освоювати Сибір, Східний Сибір та Далекий Схід. Це не територіальний конфлікт і навіть не встановлення регіонального геополітичного балансу. Питання набагато ширше і фундаментальніше: мова про принципи, на яких базуватиметься новий світоустрій».

• «Очевидно, що прихильність до блокових підходів, прагнення загнати світ у ситуацію постійного протистояння «ми – вони» – порочна спадщина XX століття. Це продукт західної політичної культури, принаймні її найбільш агресивних проявів. Повторю, Заходу завжди потрібний ворог – певній частині Заходу, західних еліт».

• «Миру нав’язують штучні геополітичні конструкції, створюють закриті блокові формати. Ми бачимо це в Європі, де вже десятиліттями проводиться нахраплива лінія з розширення НАТО, а також в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та на півдні Азії, де намагаються зламати відкриту та інклюзивну архітектуру співробітництва. Блоковий підхід, назвемо речі своїми іменами, – це обмеження права і свободи держав на власний розвиток, спроба загнати їх у певну клітину зобов’язань».

• «Людство має засоби, здатні, як відомо, легко знищити всю планету, а неймовірна за масштабом маніпуляція свідомістю веде до втрати почуття реальності. З цього хибного кола, безумовно, треба виходити, треба шукати якийсь вихід. Я так розумію, шановні друзі та колеги, ви для цього збираєтесь на Валдайському майданчику».

• «Основні якості держави-цивілізації – різноманіття та самодостатність. Ось два основні компоненти, як на мене. Сучасному світу чужа будь-яка уніфікація, кожна держава та суспільство хочуть самостійно виробити свій шлях розвитку».

• «Ми хочемо жити у відкритому, взаємопов’язаному світі, в якому ніхто й ніколи не намагатиметься зводити штучні бар’єри на шляху спілкування людей, їхньої творчої реалізації та процвітання. Має бути безбар’єрне середовище – ось чого треба прагнути».

• «Ми за загальну безпеку та міцний світ, побудований на повазі до інтересів усіх: від великих, великих держав до малих країн. Головне – звільнити міжнародні відносини від блокового підходу, спадщини колоніальної епохи та холодної війни».

• «Росія була, є і буде однією з основ світової системи, готової до конструктивної взаємодії з усіма, хто прагне миру та процвітання, готової до жорсткої протидії тим, хто сповідує принципи диктату та насильства».

• «Що стосується Європи, то тут складніша ситуація, тому що якщо в США ми спостерігаємо все-таки зростання економіки за попередній період у 2,4 відсотка ВВП, то в Європі справа набагато гірша».

• «Ми перебудували логістику, машинобудування зростає і таке інше. Загалом у нас стабільна, стійка ситуація. Ми подолали всі проблеми, які виникли після введення щодо нас санкцій, і розпочали наступний етап розвитку – на новій базі, що є надзвичайно важливим».

• «Ми багато разів протягом останніх 15 років пропонували нашим вірменським друзям піти на компроміси. Які? Повернути Азербайджану п’ять районів навколо Карабаху, два залишити за собою і таким чином зберегти територіальний зв’язок між Вірменією та Карабахом».

• «У Празі восени 2022 року під егідою пана Мішеля, потім Президента Франції Макрона та пана Шольца, канцлера ФРН, зібралися лідери Вірменії та Азербайджану і там підписали заяву, з якої випливає, що Вірменія визнала Карабах частиною Азербайджанської Республіки».

• «Немає такої ситуації, за якої, припустимо, сьогодні щось загрожувало б російській державності та існуванню Російської держави, немає. Думаю, жодній людині в здоровому глузді і ясній пам’яті не спаде на думку застосувати ядерну зброю щодо Росії».

• «Проведено останнє успішне випробування «Буревісника» – крилата ракета глобальної дальності із руховою ядерною установкою. Ми фактично закінчили роботу над «Сарматом», над надважкою ракетою. Питання в тому, що нам потрібно вже просто суто адміністративно-бюрократично закінчити деякі процедури, перейти до їхнього масового виробництва та постановки на бойове чергування. Ми зробимо це найближчим часом».

• «По-перше, вікно в Європу». Ви знаєте, зараз колеги говорили: світ змінюється, і лазити весь час у вікно туди-сюди, штани собі рвати не найкраще заняття. І навіщо лізти у вікно, коли є інші двері?

• «Вже сьогодні співпраця Росії та Китайської Народної Республіки, безумовно, є дуже важливим фактором, що стабілізує міжнародне життя».

• «Ми ніколи не заперечували і не висловлювали жодної негативної позиції щодо планів вступу України до Європейської економічної спільноти, ніколи».

• «Євросоюз готовий таку економіку [українську] прийняти до свого складу? Прапор у руки і вперед. Але для того, щоб підтримати життєздатність населення, яке вже скоротилося з початку пострадянського періоду з 41 мільйона до 19 з половиною, а може, й того вже немає, але 19 мільйонів треба прогодувати, це непроста справа. Європейські країни готові взяти таку економіку? Нехай беруть. Ми ніколи не були проти – і до загострення цієї кризи і зараз не проти».

Підсумки/прогнози:

У своєму виступі Путін торкнувся кількох основних тем, намагаючись сформувати позицію Росії щодо України, Вірменії, США, Європи, а також низки регіональних партнерів (Китаю, Індії, Казахстану). Також він вкотре спробував продемонструвати, що незважаючи на санкційний тиск, економіка Росії зберігає стійкі позиції та дозволяє продовжувати бойові дії проти України та економічну війну проти Заходу.

Загалом можна виділити кілька основних тенденцій, на які Путін намагався акцентувати основну увагу:

• По-перше, Путін не знайомий (або вдає, що не знайомий), з реальним станом справ як у Росії в цілому, так і в зоні бойових дій на території України. Його оцінки щодо низки показників (економічних, військових, соціальних) помітно відрізняються у кожному з публічних виступів. Спроба створити образ «суцільних перемог» схожа скоріше на наполегливе формування альтернативної реальності, ніж на демонстрацію стабільності та стійкості.

• По-друге, Путін дедалі активніше демонструє готовність домовлятися із Заходом, натякаючи на низку поступок, які раніше не озвучувалися російським президентом. У цьому випадку йдеться не лише про українське питання (хоча Путін, по суті, натякає і на готовність повернення окупованих територій), а й про геополітичні відносини в цілому. Головний меседж, який, мабуть, намагається донести Путіна – це бажання досягти взаємних гарантій безпеки, про які йшлося ще восени 2021 року.

• По-третє, Путін демонструє втому від українського питання, в якому Росія фактично зайшла на повну безвихідь. Безумовно, відновлення риторики в дусі «ми досягнемо цілей так званої «СВО» або ми бажаємо «денацифікувати Україну», ще можуть викликати позитивні почуття в окремих громадян Росії, але в цьому виступі більш важливою є констатація готовності розпочати переговорний процес, пропонуючи м’якіші умови.

Детальний аналіз основних тез Володимира Путіна на пленарній сесії XХ засідання Міжнародного дискусійного клубу «Валдай» Ascolta аналізувала тут.

3. Зустріч Володимира Путіна з Президентом частково визнаної Республіки Абхазія Асланом Бжанія

У середу, 4 жовтня, відбулася зустріч Володимира Путіна з президентом Республіки Абхазія Асланом Бжанія, який перебуває у Росії з робочим візитом. Під час публічної частини зустрічі сторони обмінялися думками щодо розвитку частково визнаної Республіки, а також відзначили розвиток двосторонніх відносин у галузі економіки. Водночас, за інформацією Ascolta, основні питання, які обговорюються за зачиненими дверима, стосувалися значно ширшого напряму.

Підсумки/прогнози:

Зустріч Путіна з Асланом Бжанія та зустріч із Сергієм Меняйлом – це ланки одного ланцюга: зміцнення позицій Росії на Північному Кавказі, де найближчим часом прогнозуються можливі порушення стабільності та ескалація конфлікту. У зв’язку з цим Абхазія (яка лише формально вважається «незалежною» державою, а по суті є незаконно відторгнутою від Грузії територією, яка знаходиться під протекторатом Росії) розглядається як один із можливих форпостів російської політики на Кавказі.

Тут розташована 7-ма російська військова база чисельністю до 4 тисяч осіб, можливо, кількість військовослужбовців буде збільшена. Також Абхазія – це ключ від відносин із Грузією. Росія навмисно не включає Абхазію та Південну Осетію та до складу РФ, оскільки розуміє, що це – можливість для торгу з урядом Грузії, який займає нейтральну позицію у російсько-українській війні. Цілком можливо, що Росія навіть розпочне процес повернення Південної Осетії до складу Грузії (з певними умовами). Але Абхазія – стратегічно особливо важливий регіон з точки зору Росії, і це ще раз було підкреслено самою зустріччю з Бжанія.

4. Церемонія з нагоди завезення ядерного палива на АЕС «Руппур»

У четвер, 5 жовтня, Володимир Путін спільно з прем’єр-міністром Республіки Бангладеш Шейх Хасіною у форматі відеоконференції взяв участь у церемонії з нагоди завезення російського ядерного палива на енергоблок № 1 бангладеської АЕС «Руппур».

Будівництво станції розпочалося у 2013 році. АЕС складатиметься з двох енергоблоків покоління III+ сумарною потужністю 2400 мегават. У роботі на майданчику задіяно понад 20 тисяч фахівців, з яких понад чотири тисячі – російські спеціалісти.

У церемонії також брали участь генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаель Гроссі, генеральний директор Державної корпорації з атомної енергії «Росатом» Олексій Лихачов, Міністр науки та технологій Бангладеш Єфеш Осман, директор проекту будівництва АЕС «Руппур» Шавкат Акбар та керівник генерального підрядника будівництва АЕС «Руппур» Андрій Петров.

Ключові тези:

• Путін: «Бангладеш – наш давній друг і добрий партнер, з яким ми взаємодіємо на принципах рівноправності, взаємної поваги та обліку інтересів один одного».

• Путін: «Корпорація «Росатом» розпочала спорудження цієї атомної станції у 2013 році, і вже у 2017 році – після проведення масштабних розвідувальних та підготовчих робіт – на березі великої річки Ганг почалося заливання фундаменту в основу першого блоку атомної електростанції».

• Путін: «Після виходу на повну проектну потужність станція зможе забезпечувати близько десяти відсотків енергоспоживання Бангладеш – десять відсотків, це велика величина, – задовольняючи потреби в енергоресурсах зростаючої економіки Бангладеш».

• Шейх Хасіна: «Ми зберігаємо відданість концепції «Бачення-2021» та розробили «дорожню карту» в галузі енергетики. Також туди включили ще й ядерну енергетику. 1996 року розпочалася реалізація проекту будівництва АЕС «Руппур». Ми розробили програму дії Бангладеш в атомній енергетиці, ми запросили допомогу МАГАТЕ, і за щирої підтримки з боку МАГАТЕ ми змогли розробити чітку програму дій в атомній енергетиці».

• Шейх Хасіна: «Дякуємо Прем’єр-міністрові Індії Нарендре Моді за його підтримку також і в тому числі в реалізації цього проекту».

• Шейх Хасіна: «Наша країна подолала всі негаразди і сьогодні є рольовою моделлю для всього світу. Велика заслуга Росії в тому, що наші відносини також роблять внесок у розвиток нашої країни».

Підсумки/прогнози:

Політика «ядерної дипломатії» Росії продовжує давати свої плоди. Росія відкриває нові й нові атомні електростанції, які стануть надалі елементом системи просування російських національних інтересів у різних регіонах світу. Авторами концепції «ядерної дипломатії» є брати Ковальчуки та Сергій Кирієнко.

Виняткова важливість Бангладешу полягає й у тому, що ця держава досить тісно співпрацює з Індією, і електроенергія з АЕС, частково надходитиме й до Індії. Тому електростанція «Руппур» – це ще одна ланка, яка пов’язує Росію з Індією. Для Індії дуже важливо, що «Руппур» може давати електроенергію в Західну Бенгалію – економіку країни, що найбільш швидко зростає. Таким чином, Росія поступово просуває свій економічний вплив до Азії.

5. Зустріч Володимира Путіна з президентом Узбекистану Шавкатом Мірзійоєвим

У п’ятницю, 6 жовтня, до Москви з офіційним візитом прибув президент Узбекистану Шавкат Мірзієєв, де відбулася його зустріч із Володимиром Путіним. Сторони обговорили зміцнення двосторонніх відносин та реалізацію спільних інфраструктурних об’єктів. Також під час зустрічі було підписано низку двосторонніх документів:

• Спільна заява Президента Російської Федерації Володимира Путіна та Президента Республіки Узбекистан Шавквата Мірзійоєва про поглиблення відносин всеосяжного стратегічного партнерства та союзництва;

• Угода між Урядом Російської Федерації та Урядом Республіки Узбекистан з питань постачання нафтопродуктів залізничним транспортом;

• Угода між Урядом Російської Федерації та Урядом Республіки Узбекистан про розширення співробітництва в галузі постачання нафти;

• Угода між Урядом Російської Федерації та Урядом Республіки Узбекистан про заснування Генерального консульства Російської Федерації у місті Самарканді;

• Програма співробітництва між Міністерством закордонних справ Російської Федерації та Міністерством закордонних справ Республіки Узбекистан на 2024-2025 роки;

• Угода між Федеральною митною службою (Російська Федерація) та Митним комітетом при Міністерстві економіки та фінансів Республіки Узбекистан про взаємне визнання відповідних інститутів уповноваженого економічного оператора;

• Угода між Міністерством економічного розвитку Російської Федерації та Міністерством інвестицій, промисловості та торгівлі Республіки Узбекистан щодо взаємодії з питань реалізації проекту організації швидкісних залізничних перевезень «Агроекспрес»;

• Меморандум про взаєморозуміння між Федеральним агентством у справах національностей (Російська Федерація) та Комітетом з міжнаціональних відносин та дружніх зв’язків із зарубіжними країнами при Міністерстві культури Республіки Узбекистан;

• Угода між федеральною державною бюджетною установою «Національний дослідницький центр «Курчатовський інститут» та Міністерством вищої освіти, науки та інновацій Республіки Узбекистан про наукове та науково-технічне співробітництво;

• План спільних дій щодо реалізації домовленостей у галузі вищої освіти, науки та інновацій між Міністерством науки та вищої освіти Російської Федерації та Міністерством вищої освіти, науки та інновацій Республіки Узбекистан на 2023–2025 роки;

• Меморандум про взаєморозуміння щодо розвитку співробітництва між ВАТ «РЖД» та АТ «Узбекистан темир юлларі».

Також, за підсумками зустрічі Володимир Путін та Шавкат Мірзієєв зробили заяви для засобів масової інформації.

Ключові тези:

• Путін: «Під час переговорів, природно, дуже докладно обговорювалася тематика економічної взаємодії. Було продемонстровано взаємну готовність до його подальшого поглиблення та диверсифікації».

• Путін: «Росія є найбільшим торговим партнером Узбекистану, і цього року зростання зустрічних експортно-імпортних операцій продовжилося: за перші сім місяців зросло майже на 15 відсотків».

• Путін: «Росія та Узбекистан енергійно переходять на національні валюти у фінансових взаєморозрахунках, вибудовують стійкі канали кредитно-банківського співробітництва. Частка рубля, наприклад, у двосторонніх комерційних угодах за підсумками минулого року сягнула 47,5 відсотка і продовжує зростати».

• Путін: «Розширюється співпраця Росії та Узбекистану у транспортно-логістичній сфері. Стійко зростають обсяги вантажних та пасажирських перевезень – у рази за деякими напрямками».

• Путін: «Великі перспективи відкриваються у зв’язку з цим і розвитку таких коридорів, як міжнародний коридор Північ – Південь, від Росії і навіть від Білорусії до узбережжя Індійського океану, один з маршрутів якого пролягає через Узбекистан».

• Мірзійоєв: «Наразі у структурі експортно-імпортних операцій – на це я хочу особливу увагу звернути – 70 відсотків припадає на промислові товари, продукцію з високою доданою вартістю. Такого в нас раніше не було. За останні два-три роки нашої посиленої роботи із Володимиром Володимировичем такі великі результати».

• Мірзійоєв: «Розширюється також співпраця в освітній сфері. Сьогодні в Узбекистані налічується вже 15 філій російських вишів. Я гадаю, що це великий показник. Ми й надалі продовжуватимемо нашу спільну співпрацю у цьому напрямі».

• Мірзійоєв: «У центрі нашої уваги залишаються питання протидії традиційним та новим викликам та загрозам, насамперед тероризму, екстремізму, організованій злочинності та наркотрафіку. Домовилися поглиблювати тісну взаємодію компетентних органів та спеціальних служб Узбекистану та Росії у цьому напрямі».

Підсумки/прогнози:

Шавкат Мірзійоєв активно розвиває економічні відносини не лише з Росією, а й з Китаєм, США, Туркіє, арабським світом, Афганістаном. У цьому сенсі Узбекистан є найбільш динамічною державою Центральної Азії, що найбільш активно розвивається. Узбекистан, найбільша держава регіону, переживає демографічний бум (з 1991 року населення Узбекистану збільшилося вдвічі і становило 34 мільйони осіб, до 2030 року прогнозується збільшення населення до 40 мільйонів).

Це створює надлишок робочої сили, значна частина молодих узбеків їдуть на заробітки до Росії, Туркіє та арабських країн. Для Мірзійоєва Росія – це в першу чергу запобіжник від можливих «кольорових» революцій і захист від можливих зіткнень з Афганістаном (таліби, не дивлячись на розвиток економічних відносини між Ташкентом і Кабулом, а також не дивлячись на те, що узбеки – основна національна меншість Афганістану, неодноразово висловлювали претензії до Узбекистану, наприклад, вимагаючи видачі генерала Дустума). До того ж Мірзійоєв намагається побудувати політику балансів, у якій Росії відведено роль противаги Китаю та іншим активним гравцям.

Візит глави Узбекистану важливий також і крізь призму великої геополітичної гри: найближчими тижнями в Ташкенті очікують приїзду високої американської делегації на чолі з Ентоні Блінкеним (він вже побував у Ташкенті в березні цього року, а у вересні Мірзійоєв у складі групи п’яти президентів країн Центральної Азії зустрівся із Джо Байденом). Але найголовніше: Мірзійоєв зацікавлений у постачанні російського газу до Узбекистану, і це стало головною причиною візиту.

6. Церемонія з нагоди початку постачання російського газу до Узбекистану через територію Казахстану

У суботу, 7 жовтня, Володимир Путін, Касим-Жомарт Токаєв та Шавкат Мірзійоєв взяли участь у церемонії з нагоди початку постачання російського газу до Узбекистану через територію Казахстану. Сама церемонія відбулася у форматі відеоконференції. Також з відеозв’язку з доповіддю про реалізацію проекту виступив голова правління ПАТ «Газпром» Олексій Міллер.

Ключові тези:

• Путін: «Йдеться про найбільший тристоронній енергетичний проект, для реалізації якого використовується газопровід «Середня Азія – Центр», побудований ще в 60-ті роки. Тоді це був, по суті, перший трансконтинентальний євразійський газовий маршрут, яким Узбекистан тоді постачав газом – близько 80 мільярдів кубічних метрів на рік – відразу вісім союзних республік».

• Путін: «Обсяг виконаних у стислий термін робіт справді вражає. У Росії модернізовано газовимірювальну станцію «Олександрів Гай» у Саратовській області. У Казахстані виконано ремонт труб і звільнено потужності, що перекачують. В Узбекистані збудовано газовимірювальну станцію та нову ділянку трубопроводу «Бухара – Урал»».

• Путін: «Здійснення цього проекту матиме очевидну віддачу для всіх трьох держав. Узбекистан отримає додаткове джерело енергопостачання, що дозволяє гарантувати безперебійну подачу тепла та електрики до домогосподарств та соціально значущих об’єктів. Казахстан зможе вирішити питання газифікації своїх північних та східних регіонів. «Газпром» вже опрацьовує відповідні маршрути та параметри подачі газу».

• Токаєв: «Газова галузь відіграє велику, можна сказати, особливу роль у стійкому соціально-економічному прогресі наших держав, тому цей проект відповідає інтересам усіх сторін, що беруть участь. Казахстан своєчасно та в повному обсязі завершив підготовку магістрального газопроводу на своїй території. Проект забезпечить диверсифікацію російських експортних поставок газу, сприятиме розширенню та модернізації газотранспортної інфраструктури Казахстану та дозволить задовольнити зростаючі потреби Узбекистану в природному газі обсягом до трьох мільярдів кубометрів на рік».

• Токаєв: «Через територію Казахстану проходить понад 20 тисяч кілометрів магістральних газопроводів з річною пропускною спроможністю до 255 мільярдів кубічних метрів, і Казахстан зацікавлений у повноцінному використанні свого транзитного потенціалу, готовий до подальшого збільшення обсягів транспортування російського газу».

• Мірзійоєв: «Взаємодія Узбекистану, Росії та Казахстану в енергетичній сфері виходить на якісно новий рівень свого розвитку. Завдяки політичній волі та спільним зусиллям формується новий газотранспортний коридор».

• Мірзійоєв: «Переконаний, що втілення в життя такого масштабного проекту та його результати послужать подальшому зміцненню багатопланових відносин трьох держав, сприятимуть процвітанню та благополуччю наших країн та народів».

Підсумки/прогнози:

Мірзійоєв і Токаєв – конкуренти на геополітичній ниві. Казахстан має найбільшу площу у регіоні, Узбекистан – найбільше населення. Обидва президенти грають за тими самими правилами – з кількома геополітичними гравцями. Обидва продають як своє вигідне розташування, так і свої надра.

У цій ситуації Росія виступає у ролі країни, що забезпечує Казахстан та Узбекистан енергоресурсами (для Узбекистану це найбільш актуальне питання). Газопровід створює передумови для створення в майбутньому нового транспортного коридору, який може з’єднати Казахстан та Узбекистан – а водночас і стати перемичкою між північною та південною гілками проекту Великого Шовкового Шляху, що є важливим і для обох центральноазіатських республік, і для Росії, і для Китаю.

7. Святкування дня народження Володимира Путіна

У суботу, 7 жовтня, Володимиру Путіну виповнилося 71 рік. Частину дня російський президент провів у робочому форматі, взявши участь у церемонії з нагоди початку постачання російського газу до Узбекистану через територію Казахстану. У російському сегменті соціальних мереж вибухнула вакханалія привітань на адресу Путіна як від політиків чи держслужбовців РФ, так і від простих громадян, які всіляко намагалися продемонструвати своє ставлення до «вождя».

Підсумки/прогнози:

Путін не особливо наголошує на приватних святах – дуже часто він святкує дні народження за межами Москви, найчастіше – у робочій обстановці. Це частина образу Путіна як «людини, яка постійно працює». Нав’язаний піарниками образ став звичним для росіян. 2023 не став винятком. Проте в інформаційному плані святкування дня народження Путіна відійшло на третій план – через війну в Ізраїлі та Україні.

8. Реакція Росії на події в Ізраїлі

Вранці, 7 жовтня, ХАМАС здійснили атаку на Ізраїль із боку сектору Газа – території Палестини. Бойовикам за рахунок ефекту раптовості – як стверджується, вони напали у тому числі за допомогою парапланів та морських катерів – вдалося увійти до низки населених пунктів на південному сході Ізраїлю: Сдерот, Беері, Нетівот та найбільший з них – Ашкелон. Також вони захопили військову базу Ізраїлю на кордоні з Газою та взяли в полон, за попередньою інформацією, понад півсотні солдатів. І підбили, а також захопили кілька одиниць техніки – включно з танками «Меркава».

Паралельно Ізраїль зазнав потужного бомбардування. Палестинці заявляють про залп у п’ять тисяч ракет – Ізраїль цього не підтверджує, але його система “Залізний купол” пропустила кілька ударів. Після нападу в ХАМАС проголосили операцію «Повінь Аль-Акса» – за назвою священної для мусульман мечеті в Єрусалимі.

Низка держав виступили з офіційними заявами щодо ситуації навколо Ізраїлю. Більшість із них засудили дії ХАМАС, а також закликали до якнайшвидшого припинення бойових дій та зниження ескалації в регіоні.

У тому числі на події в Ізраїлі відреагували і в Росії:

• Заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв першим прокоментував ситуацію і звинуватив у США: «Початок зіткнень між ХАМАС та Ізраїлем у день 50-річчя початку Війни Судного дня – подія, на яку можна було очікувати. Ось чим треба було займатися Вашингтону та його союзничкам. Конфлікт між Ізраїлем та Палестиною триває десятиліття. І США там є ключовим гравцем».

• Спецпредставник президента РФ Близького Сходу та Африки, заступник глави МЗС РФ Михайло Богданов заявив, що Росія контактує з Ізраїлем, Палестиною, а також арабськими країнами у зв’язку з загостренням ізраїльсько-палестинського конфлікту: «Ми в контакті з усіма зараз. Із ізраїльтянами, палестинцями, арабами. Зараз з’ясовуватимемо всі обставини, розбиратимемося у всьому». Також Богланов заявив, що Росія закликає усі сторони конфлікту до стриманості.

• У той же час, посол Ізраїлю в Росії Олександр Бен Цві заявив, що Ізраїль контактує з Росією через війну з ХАМАС, що почалася в країні: «Ізраїль перебуває в контакті з РФ щодо ситуації з ХАМАС. Розраховує на розуміння».

Підсумки/прогнози:

Росія зайняла нейтрально-вичікувальну позицію, намагаючись не посваритися ні з Палестиною, з якою ретельно вибудовувала стосунки, ні з Ізраїлем. Також Путін намагається не порушити союзницькі відносини з Іраном, котрий рішуче став на бік ХАМАС. У будь-якому разі, Москва дає зрозуміти: це – не її війна.

Сергій Лавров досить невиразно закликає до миру та припинення кровопролиття. Путін посилає сигнали Беньяміну Нетаньяху (для Росії важливо, щоб він зберіг за собою посаду прем’єр-міністра). Але одночасно Росія не приховує радості від того, що відбувається: події в Ізраїлі ставлять на межу зриву велику угоду США та Саудівської Аравії. Саудити з 2024 року під тиском США погодилися збільшити видобуток нафти, що призвело б до зниження світових цін на нафту. Це дуже важливо для США, але не вигідно для Росії. Але важливим елементом угоди мало стати визнання Саудівською Аравією Ізраїлю. Тепер, вочевидь, цей процес загальмується.