Ескалація відносин між Баку та Єреваном, про яку Ascolta детально писала у своєму недавньому матеріалі, отримала новий виток розвитку – 19 вересня Азербайджан оголосив про початок проведення «антитерористичних заходів локального характеру» в Нагірному Карабаху для «відновлення конституційного ладу». Основними цілями подібних «заходів» було названо: забезпечення положень тристоронньої заяви, припинення широкомасштабних провокацій у Карабаху, роззброєння та виведення збройних сил Вірменії, нейтралізація вірменської військової інфраструктури, забезпечення безпеки населення, яке повернулося на «звільнені території».
Вже за кілька хвилин після офіційного оголошення міністерства оборони Азербайджану, жителі Нагірного Карабаху почули перші вибухи снарядів і гул БПЛА в небі. У мережі з’явилося багато відеороликів, які демонструють, що наміри Баку – це не порожні слова.
This Content Is Only For Subscribers
Позиції сторін
Через годину після початку бойових дій на території Нагірного Карабаху в МЗС Азербайджану заявив, що «єдиним шляхом до миру в регіоні» є повне виведення вірменських військ з Карабаху, включаючи Степанакерт. Ще через кілька годин в оточенні президента Алієва заявили, що «основні завдання операції в Карабаху близькі до виконання», а «військові цілі вже нейтралізовані».
Також Азербайджан заявив, що поінформував про «антитерористичні заходи» міністра оборони Туркіє, а той заявив, що Анкара «завжди поряд» із Баку.
На подібні дії та заяви Азербайджану у Вірменії заявили, що в Нагірному Карабаху не залишилося вірменських військових. Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян зібрав термінове засідання Ради безпеки, а пізніше виступив із низкою заяв. Зокрема, Пашинян заявив, що «Азербайджан розпочав наземну операцію з етнічних чисток вірмен Нагірного Карабаху». Також він заявив, що «Азербайджан намагається втягнути Вірменію у повномасштабну війну», і тому «Єреван не робитиме жодних «непрорахованих, різких та авантюрних дій».
У той же час, посол Вірменії з особливих доручень Едмон Марукян заявив, що «тепер черга США вирішувати, які заходи будуть вжиті, щоб зупинити агресію і військову атаку на людей, які опинилися в пастці і голодують».
У свою чергу, МЗС Росії закликао Вірменію та Азербайджан припинити військові дії та повернутися до дипломатичного врегулювання. Офіційний речник зовнішньополітичного відомства Марія Захарова зазначила, що Москва стривожена різкою ескалацією ситуації. Також було заявлено, що російські миротворці перебувають у контакті з представниками вірмен Карабаха та владою Азербайджану для припинення вогню.
Також У Росії фактично дорікнули Єревану в діях, які «створюють сприятливий ґрунт для ворожої політики Заходу по відношенню до Росії», маючи на увазі нещодавні навчання вірменської армії з військовими США.
Захарова зазначила, що Баку не попереджав Москву про запланований напад, а російський контингент дізнався про плани Азербайджану за кілька хвилин до початку бойових дій.
Влада невизнаного Нагірного Карабаху закликала Азербайджан зупинити вогонь і розпочати переговори: «Карабахська сторона звертається до азербайджанської сторони з пропозицією негайно припинити вогонь і сісти за стіл переговорів з метою розв’язування ситуації, що склалася».
Також, місцева влада заявила, що ближче до вечора інтенсивність вогню на лінії зіткнення суттєво знизилася.
З боку Туркіє жодних офіційних заяв щодо ситуації навколо Нагірного Карабаху не було, проте низка ЗМІ опублікували інформацію про повторну розмову міністрів оборони Азербайджану та Туркіє, в якій вони обговорили результати початку «антитерористичних заходів».
Також станом на 17:00 (за Віденем) не було й офіційних заяв з боку Вашингтона. Проте, за кілька годин до початку бойових дій, державний секретар США Ентоні Блінкен виступив із заявою щодо ситуації навколо Нагірного Карабаху, в якій привітав одночасний в’їзд гуманітарних вантажів через Лачинський коридор та Агдамську дорогу в Нагірний Карабах і зазначив, що подібні дії є «важливим кроком вперед».
Перші наслідки
Відразу після заяви Пашиняна про небажання Вірменії вступати в конфлікт із Азербайджаном, на площі перед будівлею уряду Вірменії розпочалася акція протесту. Люди, що зібралися, звинуватив прем’єра Пашиняна в тому, що його політика призвела до рішення Азербайджану розпочати військові дії в Нагірному Карабаху.
Протестувальники скандували «Нікол зрадник» та «Арцах» (вірменська назва Карабаху) та перекрили проспект поряд із будівлею уряду.
Водночас, адміністрації президента Азербайджану відреагували на заклик «влади» Нагірного Карабаху про переговори, заявили, що готові зустрітися з вірменами Карабаха, за умови, що всі провірменські збройні формування будуть ліквідовані, а незаконна влада складе повноваження. Інакше «антитерористичні заходи» триватимуть. По суті, йдеться про заклик до самоліквідації Нагірного Карабаху та складання зброї.
Також у мережі почали публікувати відеоролики, на яких довгі колони військової техніки Азербайджану їдуть у напрямку Нагірного Карабаху. Подібні відео можуть бути як демонстрацією готовності Баку до подальшої ескалації, так і спробою психологічного тиску на противника.
Перші підсумки ескалації
Новий конфлікт на території Нагірного Карабаху збігається у часі з попередніми зіткненнями – як під час конфлікту у 2022 році, так і під час Другої карабахської війни 2020 року, бойові дії розпочиналися на початку осені. Також новий конфлікт у Нагірному Карабаху почався практично під кінець спільних вірмено-американських навчань «Партнер Орел-2023» (закінчуються 20 вересня).
Незважаючи на те, що ескалація конфлікту тільки-но почалася і прогнозувати її подальший розвиток ще зарано, вже зараз можна висунути кілька теорій щодо позицій усіх зацікавлених сторін.
По суті, як і писала раніше Ascolta, Азербайджан вибрав найбільш вигідний час для вирішення власних цілей у Нагірному Карабаху: ослаблення Росії, відволікання США та Франції на низку інших питань, більш важливих для Парижа та Вашингтона, а також загальне зміщення акценту більшості світових держав на відкриття Генасамблеї ООН, надають для Баку додаткові тимчасові перспективи.
Більше того, Туркіє, яка підтримує дії Азербайджану, залишається у великому виграші як регіональний гравець. Не виключено, що у разі подальшого посилення конфлікту Ердоган виступить головним переговорником між Баку та Єреваном.
Між Москвою та Вашингтоном: на чиєму боці м’яч?
Мовчазна згода Росії з діями Азербайджану, очевидно, є демонстрацією готовності до розвитку такого сценарію. Останнім часом відносини між Москвою та Єреваном помітно загострилися, припинилися й регулярні телефонні розмови між Путіним та Пашиняном. Більше того, ще на початку вересня прем’єр-міністр Вірменії почав демонстративно посилати реверанси на адресу України (вперше з початку повномасштабного вторгнення Росії), проводити спільні військові навчання зі США, а також критикувати політику Москви щодо Вірменії та Нагірного Карабаху.
З іншого боку, на перше місце вийшли спроби США та особисто Ентоні Блінкена розширити свою присутність у регіоні. Починаючи з лютого 2023 року саме Блінкен виступав головним переговорником між Баку та Єреваном, демонстративно наголошуючи на тому, що Москва не змогла впоратися з миротворчою місією.
По суті, можна говорити, що останнім часом Пашинян став вкрай невигідним для Москви лідером Вірменії. Подібна ситуація фактично змусила його змінити багатовекторну політику, переформатувавши її на відверто проамериканську.
В даному випадку абсолютно зрозумілими стають слова Дмитра Медведєва, якими він, не називаючи імен, описав ситуація у Вірменії: «Одного разу мій колега з братньої країни сказав мені: «Ну я ж для вас чужий, ви мене не приймете». Я відповів те, що повинен: «Судити будемо не за біографією, а за вчинками». Згодом він програв війну, але втримався дивним чином на місці. Потім він вирішив покласти відповідальність за свою бездарну поразку на Росію. Згодом він відмовився від частини території своєї країни. Потім він вирішив загравати з НАТО, а його дружина демонстративно поїхала до наших ворогів із печінками. Здогадайтеся, яка доля на нього чекає…».
У той же час ситуація в Нагірному Карабаху несе низку загроз і для Вашингтона. Очевидно, стратегія Ентоні Блінкена полягала у врегулюванні відносин між Вірменією та Азербайджаном мирним шляхом. Справді, протягом останнього року відзначалися серйозні поступи в даному питанні, що вселяли надію на повне врегулювання ситуації. Ще у травні Пашинян фактично визнав території Нагірного Карабаху азербайджанськими (хоч і не виконав низку своїх обіцянок у цьому питанні). США фактично стали головними бенефіціарами мирного врегулювання на Південному Кавказі, паралельно зміцнивши свої позиції у цьому регіоні. Однак початок бойових дій у Нагірному Карабаху продемонстрував, що плани США порушилися і мирне врегулювання стає неможливим.
За підсумками першого дня бойових дій у Нагірному Карабаху можна припустити, що головні наслідки будуть відчутними саме для Вашингтона. Окрім можливої втрати впливу в даному регіоні, не варто відкидати й фактор вірменської діаспори у США, яка має серйозний вплив на політичні процеси в країні (про це Ascolta також писала у попередньому матеріалі).
Очевидно, найближчим часом на Вірменію очікують серйозні політичні трансформації. Не виключено, що позиція Пашиняна щодо подій у Нагірному Карабаху може призвести до спроби проведення перевороту в країні.
Водночас Пашинян не зможе звернутися за допомогою до Москви, яка, очевидно, повністю ігнорує будь-які переговорні позиції Єревана. Більше того, недавнє відкликання представника Вірменії до ОДКБ та фактичне визнання Нагірного Карабаху територією Азербайджану не дають можливості Пашиняну вимагати допомоги від військового блоку.
Важко зпрогнозувати, що буде з ситуацією навколо Нагірного Карабаху найближчим часом: вона може повністю перейти в переговорну площину або розгорітися з новими масштабами. Проте вже зараз можна прогнозувати затяжну політичну кризу в самій Вірменії, яка може призвести до кардинальних змін як на внутрішньополітичній, так і зовнішньополітичній арені.
