Росія за тиждень (11.09-17.09)

1. Результати Єдиного дня голосування в Росії

У період з 8 по 10 вересня у більшості регіонів Росії, а також на тимчасово окупованих територіях України (частина Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей), проводилися місцеві вибори. Згідно з офіційними даними, опублікованими ЦВК РФ, виборчі кампанії різного рівня пройшли у 85 суб’єктах — виняток становили лише Кабардино-Балкарія, Марій Ел, Санкт-Петербург та Ямало-Ненецький автономний округ (ЯНАО).

Жителі Росії обирали 21-го губернатора та депутатів 20-ти регіональних парламентів. Загалом по всій країні пройшло понад 4000 виборчих кампаній, у яких взяли участь понад 81 тисяча кандидатів, які претендують на 34 тисячі різних мандатів та посад.

Підсумки/прогнози:

Єдиний день голосування у Росії фактично є фінальною перевіркою електоральних настроїв громадян напередодні президентських виборів, запланованих на березень 2024 року. По суті, результати голосування, за підсумками яких усі губернатори зберегли свої позиції, продемонстрували два основні результати – електоральні настрої (суспільна згода з поточним станом справ) та ефективність кремлівських технологів (справність функціонування багаторівневої мережі агітаторів, технологів, системи підкупу виборців та підтасовування голосів).

Російські ЗМІ активно цитують закриту доповідь «Єдиний день голосування – 2023. Підсумки», яку розіслали всім членам партії «Єдина Росія» і включали в неї основні результати проведених виборів. Власне, основними підсумками доповіді стали кілька моментів. По-перше, відзначається підвищення загальної явки, яка, згідно з офіційними результатами, стала найвищою з 2017 року – 43,5% (у 2022-му вона становила 35%).

По-друге, відзначається загальне зміцнення рейтингів «Єдиної Росії», яка змогла не тільки зберегти на місцях усіх своїх губернаторів, а й розширила присутність у місцевих законодавчих зборах.

По-третє, дуже помітним є наголос на критиці Комуністичної партії (КПРФ), яка хоч і змогла зберегти на місцях двох губернаторів, але помітно просіла у питанні формування депутатських корпусів на регіональному рівні. Результат виборів для КПРФ у доповіді описується як найгірший за останній час. Зазначається, що навіть за результатами виборів у Хакасії, де перемогу здобув губернатор від КПРФ, його підтримка виявилася найнижчою серед решти губернаторів у 20 областях – 63,14%.

Загалом можна констатувати, що результати Єдиного дня голосування продемонстрували готовність системи до проведення президентських виборів у 2024 році. Ані активізація радикально-патріотичного крила, ані опозиційні структури (іноагенти), ані актуальні суспільно-політичні події не змогли створити серйозної загрози Кремлю.

Очевидно, за підсумками виборів можна прогнозувати посилення позицій як Сергія Кирієнка, який є одним із головних ідеологів регіональної політики в Росії, так і Олександра Харичева, який вважається відповідальним за роботу технологів і виборчих сіток як на регіональному, так і на центральному рівнях.

Також проведення виборів на окупованих територіях та кооптування новообраних «депутатів» до складу Державної Думи призведе до того, що сам російський парламент остаточно втратить легітимність в очах цілої низки держав – насамперед Заходу.

2. Пленарне засідання восьмого Східного економічного форуму

Минулого тижня (11-13 вересня) на острові Руський, в Приморському Краї РФ, проходив щорічний Східний економічний форум. Ключовою подією форуму стало пленарне засідання за участю Володимира Путіна та Віце-президента Лаоської Народно-Демократичної Республіки Пані Ятхоту, яке відбулося у вівторок, 12 вересня.

Під час свого виступу на пленарному засіданні Східного економічного форуму Володимир Путін торкнувся низки питань, що стосуються як тематики розвитку Далекосхідного регіону, так і загальнополітичних подій у Росії та світі.

Ключові заяви Путіна:

• «Далекий Схід для Росії є стратегічним пріоритетом на все ХХІ століття, з цього ми сходити не будемо».

• «По суті, народжується нова модель взаємовідносин, інтеграції, але вже не за західними лекалами, для обраних, для обраного «золотого мільярда», а для всього людства, для багатополярного світу, що функціонує і розвивається».

• «Далекосхідний федеральний округ – це 40 відсотків території Російської Федерації. Тут знаходиться майже половина наших лісів та запасів золота, понад 70 відсотків риби, алмазів, понад 30 відсотків титану, міді тощо. Працюють найважливіші, стратегічні підприємства, морські порти та залізниці. Словом, роль Далекого Сходу нашої країни, її майбутнього, для позицій Росії у багатополярному світі винятково велика».

• «Завдяки державній підтримці далекосхідних проектів підписано інвестиційні угоди більш ніж на 7,7 трильйона рублів, з них 3,4 трильйони вже вкладено. Створено 125 тисяч робочих місць, розпочали роботу близько 700 нових підприємств. У тому числі реалізуються такі знакові проекти, як газопереробний завод – один із найбільших у світі, та газохімічний комплекс в Амурській області, Находкінський завод мінеральних добрив та верф великотоннажного суднобудування «Зірка» – тут зовсім поруч. Освоюються родовища міді та інших корисних копалин: Удоканське, Баїмське, Малмизьке».

• «У наших планах – зв’язати між собою газопроводи «Сила Сибіру» та «Сахалін–Хабаровськ–Владивосток», а потім включити їх у єдину систему газопостачання країни. Тобто вирішити, по суті, не побоюсь цього слова, історичне для нашої країни, глобальне завдання – інтегрувати в одне ціле газотранспортні мережі заходу та сходу Російської Федерації».

• «До 2030 року ми маємо намір подвоїти загальну потужність морських портів Арктичного басейну. Якщо торік вона становила 123 мільйони тонн, то до кінця десятиліття має вийти на рівень 252 мільйонів тонн, у тому числі за рахунок будівництва нових терміналів, розширення залізничних підходів».

• «Ми продовжимо модернізацію БАМу та Транссибу. Темпи тут потрібно, безумовно, нарощувати, зокрема, за допомогою механізмів концесії, залучення приватного капіталу для будівництва мостів, тунелів та шляхопроводів».

• «У зв’язку з цим зазначу, що з ініціативи приватних інвесторів прокладається Тихоокеанська залізниця, зводиться новий порт на узбережжі Охотського моря. Це дозволить задіяти ресурси Якутії та півночі Хабаровського краю, забезпечити прямий вихід на ринки АТР».

• «Зовсім недавно ми відкрили ділянку швидкісної автомобільної дороги від Москви до Арзамаса. До кінця поточного року траса дійде до Казані, а потім до Єкатеринбурга та Тюмені. Хочу сьогодні сказати, що ми безумовно продовжимо цей масштабний проект: швидкісні автомобільні магістралі пройдуть через Сибір, Далекий Схід до Тихого океану. Буде сформовано єдиний транспортний коридор «Росія» від Санкт-Петербурга до Владивостока».

• «Далекий Схід має бути не лише територією випереджального розвитку економіки, соціальної сфери та міського середовища. За цими планами і проектами не можна забувати турботу про унікальні екосистеми, про збереження сотень рідкісних видів рослин і тварин».

• «Обмеження, допустимо, розрахунків у доларах. Навіщо це веде? До того, що всі країни задумалися про створення своїх власних інструментів, про створення нових систем розрахунків, задумалися про те, чи варто в тих же Штатах чи десь у Європі зберігати свої заощадження, накопичення, чи варто вкладати в цінні папери цих країн свої заощадження».

• «Північ-Південь» – ми виходимо цим коридором до Перської затоки, там – до Індії. Якщо буде ще один маршрут, а там ще Ізраїль, на мою думку, задіяний, ми можемо через Чорне море йти потім до Середземного і використати цей коридор».

• «Ні, ніякої деприватизації не намічається, ніякої деприватизації не буде, це я Вам можу точно сказати. Те, що прокуратура активно працює за окремими напрямками, за окремими компаніями, – правоохоронні органи мають право оцінювати те, що відбувається в економіці у конкретних випадках, але це не пов’язано з якимись рішеннями щодо деприватизації. Цього не буде, і [Генеральний прокурор] Ігор Вікторович [Краснов] мою позицію знає».

• «Космос – це складна та відповідальна робота, пов’язана, звичайно, з високими технологіями. У нас тут не просто напрацювання, у нас чудові компетенції. Щодо посадки на той майданчик, де теж ще ніколи ніхто не прилунявся, – так, це складна робота, звичайно, там буде проведено відповідний аналіз, робота буде продовжена. Шкода, звичайно, що прилуніння не відбулося, але це не означає, що ми цю програму завершимо – працюватимемо далі. А що, хіба в інших країнах не було жодних НП подібних, навіть важчих, з тяжкими наслідками?».

• «Тут на що ми маємо звернути увагу – на тривалість життя, у нас воно зростає. У 2021 році вона була 71 рік, середня тривалість життя в країні, а зараз – 73 з гаком, на мою думку, 73,6 навіть. Був момент, на мою думку, у червні цього року – 74 навіть була з невеликим, якщо рік до року рахувати».

• «Загалом у нас не так вже й багато на ринку праці мігрантів працює – це 3,7 відсотка, якщо до загальної кількості працюючих, а працюючих у нас десь, не пам’ятаю скільки, 12 з лишком мільйонів. Тому це питання дуже чутливе, пов’язане і з економікою, і з соціальною сферою, і з моральним станом суспільства».

• «Нам, до речі, легше, ніж європейським країнам чи Штатам, тому що все-таки маємо приплив із колишніх республік Радянського Союзу. По-перше, нам з ними легше працювати, керівники цих країн все розуміють, чи готові з нами співпрацювати».

• «Я думаю, що принципових змін на російському напрямі у зовнішній політиці США не буде, хоч би хто був обраний Президентом. Щоправда, ми чуємо, що пан Трамп каже, що він за кілька днів вирішить гострі проблеми, зокрема й українську кризу. Ну, це не може не радувати, це добре. Але нам за великим рахунком …».

• «Все, що відбувається з Трампом – це переслідування з політичних мотивів свого політичного конкурента. Ось що таке. І робиться це на очах громадськості США та всього світу. Вони просто оголили свої внутрішні проблеми. І в цьому сенсі, якщо вони намагаються з нами боротися, добре, тому що це показує, як ще за радянських часів говорили, звірячий образ американського імперіалізму, звірячий оскал».

• «Щойно Росія ставала сильнішою, ставала реальним геополітичним конкурентом – саме конкурентом, – відразу починалася політика стримування Росії. Як сьогодні Захід намагається стримувати розвиток Китаю, тому що бачить, що Китай під керівництвом КПК і під керівництвом нашого друга і Голови КНР розвивається семимильними кроками. Це шокує їх, і вони роблять все для того, щоб загальмувати розвиток Китаю. Але це не вдасться зробити, вони запізнилися. Все, поїзд пішов. Це об’єктивний процес».

• «Що таке іноагент у Росії? Це людина, яка займається громадською діяльністю за гроші іноземної держави. І цей закон не забороняє навіть йому займатися далі цією діяльністю, він лише вимагає, щоб людина відкрила джерела фінансування. Ми ж добре знаємо, що там: хто платить, той і замовляє музику. Якщо платять тут, усередині країни, тим людям, які займаються громадською діяльністю, то хоч би покажи джерело свого фінансування. Нічого тут такого нема».

• «Що стосується переговорного процесу: якщо Сполучені Штати вважають, що Україна готова до переговорів, то нехай тоді скасують указ Президента України, який забороняє вести переговори. Там же декрет вийшов Президента: він заборонив вести переговори сам собі та всім іншим. Блінкен каже, що вони готові. Добре, указ цей чи декрет, як у них називається, нехай скасують спершу, це перший крок».

• «На мою думку, і мені, і багатьом іншим зрозуміло: Україна проводить так званий контрнаступ. Результатів немає, звісно. Ми зараз не говоритимемо провал, не провал – немає результатів. Втрати великі. З початку контрнаступу втрати особового складу – 71,5 тисяч осіб. Причому вони за всяку ціну, як вони кажуть, хочуть досягти результату. Іноді складається враження, що це взагалі не їхні люди, яких вони кидають у цей контрнаступ, ніби це взагалі не їхні люди, це, чесно кажучи, так… Мені командири просто розповідають з поля бою. Це дивовижно!”.

• «Втрати великі там: по танках – 543 танки вже втратили, по бронемашинах різних класів – вже майже 18 тисяч тощо. Тому складається враження, що вони хочуть – як їх штовхають західні куратори – максимально «відгризти» [території], вибачте за моветон, те, що вони зможуть зробити. А потім, коли всі ресурси: і людські ресурси, і за технікою, і з боєприпасів – будуть близькі до нульових значень, домогтися зупинки бойових дій, сказати: ми давно говоримо про те, що хочемо переговори, – і почати ці переговори з метою поповнити свої ресурси та відновити боєздатність своїх збройних сил».

• «Послухайте, мені з усіх боків, з багатьох сторін ті люди, з якими спілкуємося, [які] виступають чи хотіли б виступити посередниками, кажуть: а ви готові на припинення бойових дій? Як ми можемо припинити бойові дії, якщо протилежна сторона здійснює контрнаступ? Ми що маємо зробити? Вони контрнаступатимуть, а ми скажемо: а ми припиняємо. Ми ж не троцькісти: рух – все, кінцева мета – ніщо. Це погана теорія».

• «Нещодавно Адміністрація США вважала, що використання касетних боєприпасів – це військовий злочин, вони публічно про це сказали. Тепер вони самі постачають касетні боєприпаси до зони бойових дій в Україні».

• «Ось вони збираються F-16 постачати. Змінить це? Ні. Це просто затягує конфлікт. У них виборний процес починається в листопаді, їм будь-що потрібно показати хоч якийсь результат. І вони штовхають українців до продовження бойових дій, хоч би чого публічно казали, бо їм українців не шкода. Як не дивно, і сьогоднішньому українському керівництву не шкода своїх людей, кидають, як у топку, просто і все».

• «Зовсім недавно на нашій території Федеральна служба безпеки під час бойової зіткнення кілька людей знищила, решту взяли в полон. З’ясувалося, що це диверсійна група українських спецслужб. Ідуть допити. Що вони свідчать? Завдання у них було завдати шкоди одній з наших атомних електростанцій, підірвати ЛЕП, лінії високовольтних електропередач з метою порушити діяльність енергетичної установки зрештою. І це не перша така спроба. При цьому вони на допиті довели, що готувалися під керівництвом британських інструкторів. Вони взагалі розуміють, з чим вони грають чи ні? Вони що, нас провокують на якісь дії у відповідь по українських атомних об’єктах, атомних електростанціях?».

• «Люди приходять у військкомати та підписують контракти. 270 тисяч людей. Більше того, у нас цей процес продовжується. Щодня 1000–1500 осіб приходять до підписання контракту, щодня».

• «Давайте почекаємо вчених із майбутнього. Тільки майбутні покоління можуть об’єктивно оцінити те, що ми зробили для країни».

Підсумки/прогнози:

Примітно, що 10 років тому – у грудні 2013 року Володимир Путін у зверненні до Федеральних зборів оголосив Далекий Схід та Арктику пріоритетними для Росії регіонами. Тоді ж повпредом ДФО був призначений Юрій Трутнєв. По суті, сам Трутнєв і є одним із ключових бенефіціарів Східного економічного форуму, використовуючи цей майданчик для залучення додаткових інвестицій та ресурсів на розвиток Далекосхідного федерального округу, а також для підвищення власних позицій у найближчому оточенні Путіна.

У рамках восьмого Східного економічного форуму відбулася низка заходів, у яких взяли участь іноземні делегації та представники місцевого бізнесу. Активна участь Володимира Путіна у зустрічах та презентаціях є підтвердженням того, що цей регіон та його потенціал справді є вкрай важливими для Росії. Більш того, напередодні президентських виборів Путін спробував особисто розвіяти стереотип про те, що Росія поступово втрачає контроль над Далеким Сходом, який фактично окупують китайці.

Сам виступ Володимира Путіна на пленарному засіданні Східного економічного форуму, як завжди, торкався низки напрямків і не обмежувався лише Далеким Сходом чи економічними питаннями. Загалом більш ніж двогодинний спіч російського президента можна звести до кількох тез: Далекий Схід розвивається ударними темпами; майбутнє Росії – це логістичні маршрути та енергетика; Сполучені Штати втратили монополію на гегемонію; Китай наш друг та партнер; Україна має сама оголосити про бажання сісти за стіл переговорів; все, що ми робимо зараз – дасть результат лише майбутнім поколінням.

Аналізуючи заяви Путіна, можна говорити про спробу гри відразу за двома основними напрямками: внутрішнє – активне включення до передвиборчої кампанії та спроба продемонструвати стійкість системи перед західними санкціями та обмеженнями (примітно, що Путін апелює до того, що покращення відчують лише наступні покоління, ніж самим задовольняє одне з найважливіших ментальних запитів російського суспільства). Зовнішнє – чергова демонстрація розвороту Росії у бік Азії та активний розвиток нових транспортних шляхів, які мають повністю змінити логістичні маршрути у всьому світі. У разі важливо відзначити, що розвиток Арктики справді є стратегічним перевагою Росії. Однак, у цьому напрямі існує низка моментів, які створюють для Москви додаткові труднощі (починаючи від амбіцій Китаю і до скандинавських країн, Великобританії та США).

Водночас, можна відзначити, що стратегія Кремля щодо максимального затягування бойових дій в Україні та переведення конфлікту із Заходом у перманентний стан поступово демонструє свої результати. Так, російське суспільство, яке більш стійке до криз та зниження рівня життя, демонструє готовність до подальшої ескалації та тривалого конфлікту. Громадські настрої залишаються не викликають побоювань у кремлівських технологів. Результати недавніх виборів продемонстрували: всі, хто виступав проти політики Путіна, поїхали з Росії (проте їх виявилося не так багато), решта або підтримують політику Кремля, або змирилися з її безвихіддю.

3. Зустріч Володимира Путіна із заступником Прем’єра Держради КНР Чжан Гоцином

У вівторок, 12 вересня, на полях Східного економічного форуму відбулася зустріч Володимира Путіна із заступником Прем’єра Держради КНР Чжан Гоцином. Під час зустрічі сторони обмінялися думками щодо важливості розвитку Арктики, а також обговорили перспективи подальшої співпраці у цьому напрямку.

Ключові заяви:

• Путін: «Хотів би відразу відзначити, що завдяки насамперед зусиллям наших урядів, ділових кіл відносини між Росією та Китаєм у цій сфері – сфері економічного співробітництва – вийшли на дуже високий рівень. Звичайно, це все похідна від того, що досягнуто в політичній галузі, але, проте, результати більш ніж хороші, вони відмінні, щороку ми додаємо майже одну третину товарообігу».

• Чжан Гоцін: «Наші відносини зберігають високу та поступальну динаміку. Як Ви правильно зазначили, наші країни надають рішучу взаємну підтримку у питаннях, які стосуються ключових інтересів одна одної. Поглиблюється політична взаємодія, довіра, примножуються спільні інтереси, зближуються наші народи. Багатопланове практичне співробітництво поступово просувається, постійно розширюється охоплення двосторонньої взаємодії».

Підсумки/прогнози:

Загалом важливо відзначити, що цього року Східний економічний форум, незважаючи на помпезність в організації, був проігнорований багатьма іноземними учасниками та високопоставленими гостями. Безумовно, не варто применшувати позиції Чжан Гоцина в ієрархії Комуністичної партії КНР, проте у 2018 році Сі Цзіньпін особисто відвідував ВЕФ, а у 2020 брав участь у форумі по відеозв’язку.

Той факт, що у 2023 році китайську делегацію очолив політик, який відповідає за промисловість у КНР, може свідчити про виключно прагматичні цілі Китаю щодо співпраці з Росією щодо низки спільних проектів у Далекосхідному регіоні та Арктиці. По суті, для Китаю в цьому напрямі немає жодних політичних чи дискусійних питань.

З іншого боку, економічна складова цього напряму справді велика. Спільний розвиток логістичних маршрутів та активна розробка Арктики вже зараз демонструє відчутні результати, що кидають виклик класичним торговим шляхам. По суті, ми маємо справу з активним розвитком Арктики, при якому Росія, хоч і має перевагу в географічному розташуванні, але все ж таки змушена вести вкрай обережну гру з Китаєм, ризикуючи втратити власні позиції.

Першим результатом цієї зустрічі стало відправлення північним морським шляхом кількох танкерів з нафтою, не захищених додатковою бронею на випадок раптових заморозків. Головний акцент робиться на тому, що північний морський шлях – найкоротший та економічний вигідний (економія на одному судні – до 500 тисяч доларів за рейс).

4. Візит Голови Державних справ КНДР Кім Чен Ина до Росії

У середу, 13 вересня, Голова Державних справ КНДР Кім Чен Ин прибув з офіційним візитом до Росії. На космодромі «Восточний», що в Амурській області, він зустрівся з Володимиром Путіним. Лідери двох держав оглянули нові ракетні комплекси, провели спільний обід та закритий раунд переговорів. Після переговорів з Путіним Кім Чен Ин відправився на зустріч з міністром оборони РФ Сергієм Шойгу. Пізніше вони разом відвідали Тихоокеанський флот, фрегат «Маршал Шапошников» та аеродром «Кневичі». Також лідер КНДР подивився балет «Спляча красуня» на Приморській сцені Маріїнського театру та зустрівся з північнокорейськими студентами ДВФУ, а наостанок побував на шоу морських ссавців у Приморському океанаріумі. Візит Кім Чен Ина до Росії тривав до неділі, 17 вересня.

Ключові заяви, зроблені під час зустрічі Кім Чен Ина з Володимиром Путіним:

• Путін: «Цього року Росія та КНДР відзначають значний ювілей – 75 років [установлення] дипломатичних відносин. Радянський Союз першим визнав молоду Корейську Народно-Демократичну Республіку. Наші відносини були закладені ще в ході боротьби Кореї за свободу в 1945 році, коли радянські та корейські солдати пліч-о-пліч громили японських мілітаристів».

• Путін: «У Кореї є прислів’я: одяг гарний новий, а друг – старий. А у нас у народі кажуть: старий друг кращий за нових двох. Ці народні мудрості повною мірою застосовуються до сучасних відносин між нашими країнами».

• Кім Чен Ин: «Передусім дозвольте мені висловити Вам, товаришу Путін, щиру вдячність за те, що ви люб’язно запросили нас, незважаючи на зайнятість і керівництво всіма справами держави, від щирого серця виявляєте нам привітну гостинність».

• Кім Чен Ин: «Щойно ми з товаришем Путіним поглиблено обговорили військово-політичну ситуацію на Корейському півострові та в Європі та дійшли задовільної єдиної думки про подальше зміцнення стратегічної та тактичної взаємодії, підтримки та солідарності у боротьбі захисту суверенного права безпеки, за створення гарантій міцного світу як у регіоні, і у всьому світі. Впевнені в тому, що російські армія і народ неодмінно отримають велику перемогу у священній боротьбі за покарання збіговиська зла, що претендує на гегемонію і живить експансіоністську ілюзію, і за створення стабільної обстановки для розвитку».

• Кім Чен Ин: «З першого моменту прибуття на російську землю я відчув бойовий дух і кипучу дійсність і став безпосереднім свідком значних досягнень російського народу у справі побудови сильної Росії під правильним керівництвом товариша Путіна. Глибоко переконаний, героїчна російська армія і народ, блискуче наслідуючи традиції перемоги, впевнено продемонструють безцінну гідність честі на двох фронтах – спеціальної військової операції та побудови сильної держави».

Підсумки/прогнози:

На тлі візиту Кім Чен Ина до Росії та його переговорів з Володимиром Путіним, основною темою, що обговорюється в західних ЗМІ, стало питання можливої передачі північнокорейських запасів озброєння радянського зразка для потреб російської армії в Україні. Ця тема активно обговорювалася ще до початку візиту, спровокувала великий ажіотаж і зробила приїзд північнокорейського лідера однією з головних подій минулого тижня.

Сам візит не відзначався особливою важливістю. Більше того, за кілька днів перебування Кім Чен Ина в Росії, склалося враження, що його основною метою була зустріч не з Путіним, а з міністром оборони Сергієм Шойгу, який не тільки був присутній на переговорах Кім Чен Ина з російським президентом, але й підготував для північнокорейського лідера програму на кілька днів, супроводжуючи його на всіх публічних заходах. Важливо відзначити, що напередодні відбувся візит Шойгу до КНДР, де він також взяв участь у низці заходів спільно з Кім Чен Ином.

З іншого боку, акцентування уваги, у тому числі й західними засобами масової інформації, на військовій тематиці та можливій передачі північнокорейського озброєння для російської армії, виглядало надто награним і, начебто, спеціально тиражувалося для прикриття справжньої мети візиту.

У той же час, кілька джерел Ascolta зазначили, що головною метою візиту Кім Чен Іна до Росії могло бути обговорення поставок підсанкційної продукції з Китаю до Росії через Північну Корею. Нібито з цією метою в російських ЗМІ останніми місяцями спеціально розкручували інформацію про те, що в Північній Кореї, незважаючи на санкційний тиск, зуміли налагодити власне виробництво мікрочіпів та іншої електроніки, яку можна використовувати, зокрема для ракет та іншого типу озброєння.

Таким чином, Китай нібито намагається уникнути прямих звинувачень у залученні до конфлікту на стороні Росії і відправлятиме необхідну електроніку в КНДР, де вона зможе брендуватися під місцеві компанії і вже далі вирушати до Росії. У свою чергу, Росія зобов’язується надати КНДР гуманітарну допомогу та продовольчі товари боротьби з наслідками недавнього тайфуну, який завдав значної шкоди громадянській інфраструктурі.

У разі підтвердження подібної інформації, вже найближчим часом ми зможемо спостерігати посилення темпів виробництва російських ракет, де демонстративно з’являтиметься північнокорейська електроніка.

5. Візит Олександра Лукашенка до Росії

У п’ятницю, 15 вересня, у сочинській резиденції Бочаров Струмок відбулася зустріч Володимира Путіна з президентом Білорусі Олександром Лукашенком. Під час відкритої частини переговорів сторони обговорили економічні питання та процес подальшої інтеграції у рамках Союзної держави. Лідери двох держав також провели закриті переговори, за підсумками яких відбулася прес-конференція.

Ключові тези:

• Путін: «Ви знаєте, зовсім недавно я мав зустріч із лідером Корейської Народно-Демократичної Республіки. Я хотів би Вас поінформувати про те, як йшла дискусія щодо ситуації в регіоні, що теж важливо, і, зрозуміло, з нашого найгострішого питання – щодо ситуації на українському напрямі, навколо української кризи».

• Лукашенко: «Я передусім хочу Вас привітати з таким серйозним етапом електорального циклу: єдиний день голосування у багатьох регіонах пройшов. Результати зрозумілі, не хочу їх навіть аналізувати: напевно, взагалі ніколи таких результатів не було. І для Президента насамперед – усі Ваші кандидатури на посаду губернатора народом підтримали. Це великий успіх».

• Лукашенко: «Щодо дрібниць усі питання – починаючи від ВПК та іншого, пов’язаного з українським конфліктом, – усі ці питання практично вирішені. Якщо лишилося щось, то ми знаємо, в якому напрямку нам рухатися».

• Путін: «Я був на наших двох найбільших будівництвах газу, газохімії. Хочу сказати щодо обмежень, які щодо нас запроваджуються: європейські компанії відмовилися постачати обладнання, мабуть, розраховували, що компетенцій у нас не вистачає. Ми поновили всі компетенції, все абсолютно. Трохи праворуч графік зрушили, на кілька місяців. Величезні, світового масштабу підприємства будуть запроваджені найближчим часом».

• Путін: «Є одна країна, яка вважає, що вона є винятковою, – це Сполучені Штати. Навіть те, що вона вважає злочином, вона дозволяє собі робити, тому що це США застосовують касетні боєприпаси, в даному випадку просто руками української армії. Вона вважає, ця країна, що це злочин, але дозволяє це робити, і саме це є головною проблемою сьогоднішніх міжнародних відносин. І тому переважна більшість учасників міжнародного спілкування бореться разом із нами за створення багатополярного світу, оскільки така ситуація майже нікого не влаштовує».

• Путін: «Ми ніколи не відмовлялися від переговорів. Тому, будь ласка, якщо інший бік хоче – нехай робить це, скаже про це прямо. Ось я говорю, а з того боку ми чогось не чуємо».

• Лукашенко: «Начебто танцювати почали, три раунди переговорів пройшли в Білорусії, потім у Стамбулі, а потім [держсекретар США Ентоні] Блінкен з [Міністром оборони США Ллойдом] Остіном Зеленському команду дали, і той заборонив вести переговори. Факти на столі, факти очевидні. Тому що тут дорікати комусь?».

• Путін: «У нас немає такої потреби – запрошувати для бойових дій людей збоку. Тим більше, хочу це ще раз наголосити, 300 тисяч людей підписали контракти і прийшли як добровольці. І більше того: підрозділи, що формуються, укомплектовуються сучасними зразками озброєння і техніки, деякі укомплектовані вже на 85–90 відсотків».

Підсумки/прогнози:

Візит Лукашенко примітний начебто побіжно упущеними фразами – про виконання домовленостей щодо Союзної Держави на 80% і про те, що «залишилося ще три місяці». Тобто можна припустити, що до Нового року Лукашенко та Путін можуть оголосити про завершення створення якогось варіанта конфедерації та завершення першого етапу «збирання земель». Також важливим моментом є те, що на зустрічі в Сочі заговорили про вибудову формальної осі Мінськ – Москва – Пхеньян, орієнтованої також на союз та заступництво з боку Китаю. Це важливий геополітичний аспект, який може призвести до чітких змін світової архітектури: замість опереткового ОДКБ може вийти союз ядерних держав із відверто антизахідною та антидемократичною ідеологією.

6. Стаття Миколи Патрушева

У п’ятницю, 15 вересня, було презентовано черговий випуск російського журналу «Розведсік», в якому, зокрема, було опубліковано програмну статтю Секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева «Крах імперій-паразитів». У статті, у звичній для російських чиновників формі, Патрушев критикує західну систему влади і відзначає крах однополярного світу.

Ключові тези:

• «Розпад СРСР призвів до усунення балансу сил, і борці за домінування поспішили скористатися цим приводом, щоб посилити свій диктат решті світу. Сьогодні США та Європа витрачають величезні ресурси на пошук та виховання у спеціалізованих освітніх центрах так званих молодих демократичних лідерів, які потім будуть використані для організації держпереворотів з метою утворення у раніше самостійних державах залежних від Заходу режимів. Повсякденністю стало, коли підготовлені таким чином «керівники» насправді виявляються звичайними маріонетками, які отримують гроші та інструкції від ЦРУ, MI6 та інших західних спецслужб».

• «Додаткові важелі впливу західники отримують шляхом втягування в навчання перспективних управлінців та представників силових структур, які потім стають провідниками шкідливих ідей на шкоду національним інтересам своїх держав. За останні роки виявлено та знешкоджено сотні співробітників іноземних спецслужб, а також інших осіб, причетних до організації розвідувально-підривної діяльності проти нашої країни та наших стратегічних партнерів».

• «Політикоформуючі кола США переконали себе в нібито особливому месіанському призначенні Америки — керувати світом через проведення силової зовнішньої політики, не визнаючи нічиїх інтересів. Вони активно втручаються у внутрішні процеси по всій Латинській Америці, Африці та Азії, будують нові альянси. Серед них – тристороннє партнерство AUKUS з Великобританією та Австралією, трикутник США – Японія – Республіка Корея, які націлені на Китай, Росію, КНДР та інші країни регіону, які не підкоряються волі Вашингтона. В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні Білий дім одержимий ідеєю сформувати мережеву структуру безпеки, в якій значне місце відводиться Токіо. Виношуються плани створення філії НАТО в АТР».

• «Експансія військової машини США супроводжується примусовим переформатуванням менталітету та духовності населення всіх країн, на які англосакси мають намір розширювати свій вплив. У їхню суспільну свідомість планомірно і нав’язливо вкладаються брехливі ідеї та цінності, покликані закріпити неоколоніальні претензії Заходу».

• «Насамперед це ідеї глобалізму, повної протилежності патріотизму, який не визнає різноманіття культур та життєвих укладів та покликаний насильно загнати всі країни та народи під прапори західної цивілізації споживання. Крім того, це пропаганда брехливих теорій гендерного різноманіття, що вже набила оскому, з винаходом десятків статей і можливістю змінювати біологічні параметри людини за першим примхою або навіть з примусу. Зрештою, це розробка та нав’язування шалених псевдоекологічних доктрин, покликаних під гаслами збереження природи обґрунтувати необхідність радикального скорочення чисельності людства».

Підсумки/прогнози:

Микола Патрушев останнім часом намагається виступати в ролі основного російського ідеолога, який задає тон, мейнстрімну лінію для інших ідеологів. По суті, Патрушев перетворюється на Суслова епохи Путіна. Його ідеї не нові – він і раніше виступав із подібними тезами. Але нинішня стаття показує одну ідеологічну особливість сучасної Росії: Путін та її режим намагаються показати, що вони – головний заслін шляху глобалізму, головні антиподи глобалізму. Проголошення патріотизму протилежністю глобалізму – це досить новий хід, за допомогою якого найближчим часом Росія намагатиметься обґрунтувати всі процеси, що відбуваються як усередині країни, так і за її межами. Світ тепер ділитиметься не на Захід та Глобальний Південь, а на «глобалістів» та «патріотів».

7. Повернення генерала Суровікіна до публічної площини

У четвер, 14 вересня, у мережі з’явилася фотографія, на якій нібито було знято генерала Сергія Суровікін, під час зустрічі з військовими (судячи за формою, іншої країни). Пізніше низка джерел заявили, що Суровікін знаходиться в Алжирі. Ця інформація підтвердилася вже в п’ятницю, 15 вересня, коли в мережі з’явилося ще декілька фотографій, на яких Суровікін у складі делегації міністерства оборони РФ проводить зустрічі з військовим керівництвом Алжиру.

За кілька днів до цього в мережі з’явилася інформація про призначення Суровікіна на посаду голови Координаційного комітету СНД з питань ППО. Проте пізніше цю інформацію спростували.

Підсумки/прогнози:

Поява генерала Суровікіна у громадському просторі явно не випадкова. Важливо відзначити, що на фотографіях він одягнений не у військову форму і, вочевидь, виступає як неофіційний представник делегації (примітно, що і на раніше опублікованій фотографії зі своєю дружиною, Суровікін був не у військовій формі).

У той же час, сама почергова поява фотографій у мережі може свідчити про цілеспрямовану спробу перевірити громадську думку та реакцію певних груп населення на повернення Суровікіна в публічну площину.

Нині ще рано судити про цілі подібної технології, проте можна припустити, що раніше анонсована номінальна посада Суровікіна  в комітеті СНД з питань ППО є занадто тісною для генерала «армагедона». Вже зараз низка джерел Ascolta зазначають, що Суровікін може очолити російську приватну військову кампанію в Африці або навіть стати на чолі ПВК «Вагнер», взявши на себе як обов’язки Дмитра Уткіна (військове керівництво та плакування), так і Євгена Пригожина (менеджмент, управління бізнесом, публічна діяльність).

У разі реалізації подібної інформації, можна припустити, що в даний час проводиться вивчення громадської думки та повне переформатування системи ПВК у структурі ССО РФ.