Активне зміцнення відносин між Китаєм та Саудівською Аравією розпочалося ще на початку 2016 року, коли Сі Цзіньпін, вперше за сім років, відвідав з офіційним візитом Ер-Ріяд та провів зустріч із королем Саудівської Аравії Салманом бін Абдулазізом аль Саудом. Через рік відбувся візит аль Сауда до Пекіна, під час якого його не менш тепло зустрічав й китайський лідер.
Незважаючи на те, що Саудівська Аравія стала останньою країною на Близькому Сході, яка встановила дипломатичні відносини з Китаєм (це сталося лише у 1989 році), протягом більш як тридцяти років економічні відносини між двома державами регулярно демонстрували нові рекорди. Втім, протягом останніх п’яти років відзначається значне зміцнення відносин й в політичній сфері, що викликане бажанням Китаю посилити власний вплив як в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, так і на Близькому Сході та Африканському континенті.
This Content Is Only For Subscribers
Очевидний результат зусиль Китаю зі зближення з Саудівською Аравією був продемонстрований у липні 2022 року, коли американський президент провів турне близькосхідними державами з метою зміцнення американського впливу регіоні. У цьому питанні саме Саудівська Аравія вважалася головною метою американського президента, оскільки її позиція залишалася стратегічно важливою для всього регіону: розрив дипломатичних відносин між Ер-Ріядом та Тегераном допомагав Вашингтону стримувати ядерні амбіції Ірану, натягнуті відносини саудитів з Єгиптом сприяли формуванню зони нестабільності близькосхідних та африканських відносин. Також Ер-Ріяд виступав надійним партнером Вашингтона у боротьбі з ісламським тероризмом. Крім активного впливу на регіональну політику, Саудівська Аравія була й важливим партнером США з енергетичних питань, оскільки багаті запаси природних ресурсів країни завжди були одним із ключових інструментів для регулювання цін на світових ринках.
Важливий момент: переломною подією у відносинах Ер-Ріяду та Вашингтону стало вбивство у жовтні 2018 року саудівського журналіста Джамаля Хашоггі. Тоді ж, США фактично відкрито звинуватили наслідного принца Саудівської Аравії Мухаммеда ібн Салман аль-Сауда, прирівнявши його до міжнародних терористів. У той же час Китай продемонстрував більш стриману реакцію й фактично підставив плече наслідному принцу в боротьбі за утримання влади.
По суті, візит Байдена до Ер-Ріяду виявився вкрай невдалим як з погляду регіональної політики, так і з позиції перспектив енергетичного ринку. При цьому зовсім інший результат був продемонстрований через півроку – під час візиту до Саудівської Аравії лідера КНР. Важливо відзначити, що цей візит був державним – тобто мав найвищу форму дипломатичних відносин між двома країнами.
За підсумками переговорів сторони підписали 34 економічні угоди в різних сферах — від зеленої енергетики та інформаційних технологій до транспорту та будівництва. Загальна сума всіх договорів склала 110 млрд. саудівських ріалів (близько 29,2 млрд. доларів). Дві держави також домовилися про координацію між програмою розвитку Саудівської Аравії «Бачення 2030» та ініціативою Китаю «Один пояс — один шлях». При цьому головним результатом візиту стало підписання Пекіном та Ер-Ріядом всеосяжної угоди про стратегічне партнерство.
В інтерв’ю для саудівських ЗМІ Сі Цзіньпін наголосив, що він є «першопрохідником, відкриваючи нову еру відносин Китаю з арабським світом, арабськими країнами Перської затоки та Саудівською Аравією». Крім двосторонніх переговорів, голова КНР взяв участь у двох самітах: «Китай – арабський світ» та «Китай – Рада співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ)».
Перші результати зміцнення відносин між Китаєм і Саудівською Аравією не змусили на себе чекати: у березні 2023 року, з ініціативи Пекіна, Ер-Ріяд і Тегеран заявили про відновлення дипломатичних відносин (були розірвані у 2016 році після введення саудівських військових до Ємену для боротьби з проіранськими хуситами), що сприяло стабілізації ситуації у всьому близькосхідному регіоні. Також, за протекцією Китаю, Саудівська Аравія кілька разів підтримувала ініціативу Росії щодо скорочення видобутку нафти в рамках ОПЕК+. На нещодавньому саміті БРІКС Саудівська Аравія (як і Іран) стала однією із шести країн, які набули членства в організації з наступного року.
Важливо відзначити, що у геостратегічних планах Пекіну, Саудівська Аравія розглядається як важлива складова торгового шляху Китай-Африка, в який за останні десятиліття Китай інвестував близько трильйона доларів. Його маршрут проходить, зокрема, через територію Афганістану, Ірану, Саудівської Аравії та Єгипту – країни, де Китай посилює власні позиції, а також намагається врегулювати міждержавні конфлікти.
По суті, нині можна говорити про формування міцного союзу, який виступає єдиним фронтом за скорочення впливу Сполучених Штатів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та на Близькому Сході. При цьому в даному союзі, залишаючись головним постачальником нафти для Китаю, Саудівська Аравія займає позиції одного з головних партнерів Пекіну.
У цьому контексті важливо відзначити, що як Китай, так і Саудівська Аравія не є однозначними партнерами Росії у війні проти України. Як Пекін, так і Ер-Ріяд розглядають російсько-українську війну як елемент глобальної боротьби між Заходом та Сходом, яка ведеться за ринки збуту, транспортні маршрути та регіональний вплив. Важливо відзначити, що з погляду політичних амбіцій ні Китай, ні Саудівська Аравія не мають принципової позиції щодо територіальної цілісності України, що автоматично провокує конфлікт інтересів із Києвом.
У той же час, починаючи з 2017 року, Пекін не розглядає територію України як частину проекту «Один пояс – один шлях», що значно знижує інтереси Китаю в даному регіоні (пріоритетним є розвиток відносин з Білоруссю). З іншого боку, останнім часом китайські дипломати значно активізувалися у питаннях пошуку проектів для інвестицій у післявоєнне відновлення України. Більш того, як Пекін, так і Ер-Ріяд зацікавлені у просуванні мирних ініціатив Глобального Півдня, що у разі їх реалізації зможе продемонструвати можливість вирішувати глобальні конфлікти без участі США та Європи.
Також варто зазначити, що Саудівська Аравія ще до початку повномасштабної війни Росії проти України активно інвестувала в українські землі. Причому важливим аспектом подібних інвестицій була не купівля земель для вирощування сільськогосподарської продукції (ще в 2020 році уряд Саудівської Аравії дійшов висновку, що значно вигідніше купувати готову сільськогосподарську продукцію, а не займатися її вирощуванням в третіх країнах), а створення рекреаційних зон переважно на території українських Карпат (у цьому питанні головною перевагою є місцевий клімат). Очевидно, після закінчення бойових дій, актуалізується й питання реалізації подібних проектів.
