Росія за тиждень (31.07-06.08)

1. Телефонна розмова Путіна з Президентом Туркіє Реджепом Тайіпом Ердоганом

У середу, 2 серпня, відбулася телефонна розмова Володимира Путіна з Президентом Туркіє Реджепом Тайіпом Ердоганом. Ця розмова стала першою після повернення з Туркіє в Україну командирів «Азов» (утримувалися на території Туркіє за попереднім погодженням між Анкарою та Москвою), а також після зупинки Чорноморської зернової ініціативи («зернової угоди»).

Заяви сторін:

• Російська сторона заявила, що під час розмови Путін виклав принципову позицію Росії у зв’язку з припиненням дії пакетних угод про вивезення українського зерна з чорноморських портів та розблокування постачання російського продовольства та добрив. Зазначено, що за умов повної відсутності прогресу у реалізації російської частини «зернової угоди» її чергове продовження втратило сенс. Підтверджено готовність повернутися до Стамбульських домовленостей, щойно Заходом будуть на ділі виконані всі зафіксовані у них зобов’язання перед Росією.

• Підкреслено, що з урахуванням потреб країн, які найбільше потребують продовольства, ведеться опрацювання надійних варіантів поставок російського зерна, у тому числі на безоплатній основі. Це питання предметно обговорювалося на другому саміті Росія – Африка, що пройшов нещодавно в Санкт-Петербурзі. Виражено настрій на взаємодію на даному напрямку з Туркіє та іншими зацікавленими державами.

• Під час обговорення порядку денного російсько-турецького партнерства лідери сконцентрувалися на перспективах подальшого розвитку торговельно-економічних зв’язків, реалізації спільних стратегічних проектів у сфері енергетики, а також співробітництва у туристичній галузі. З обох боків виражено задоволення стійким зростанням товарообігу, який за підсумками 2022 року збільшився майже вдвічі.

• Російські ЗМІ, з посиланням на адміністрацію турецького президента, заявили, що Ердоган і Путін домовилися про візит президента РФ до Туркіє. Він може відбутися вже найближчим часом.

• У відповідь на інформацію ЗМІ про візит російського президента в Туркіє, прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що «Путін та Ердоган домовилися про продовження контактів на різних рівнях, у тому числі у контексті підготовки можливої зустрічі двох лідерів».

• Примітно, що на офіційному сайті президента Туркіє, офіційного прес-релізу за підсумками розмови з Путіним так і не було опубліковано.

Підсумки/прогнози:

Останнім часом російсько-турецькі відносини переживають не найкращий період. Нагромадилася величезна кількість протиріч – питання ситуації на Південному Кавказі, в Сирії, згода Туркє на вступ Швеції до НАТО, позиція щодо «зернової угоди», репатріація «азовців» та інші питання змушують російських та турецьких дипломатів все частіше бачити в один одному конкурентів, а не союзників. У цих умовах для обох сторін важлива особиста зустріч Володимира Путіна та Реджепа Таїпа Ердогана.

Для Путіна візит до Анкари може стати також показовим моментом: він без проблем відвідує державу НАТО, державу, яка претендує на членство в Європейському Союзі – і жодні міжнародні ордери на арешт не страшні. Також важливо, що дана зустріч може відбутися напередодні саміту БРІКС, і в такому разі включення Путіна онлайн до роботи БРІКС може мати символічне значення – Путін може апелювати не тільки до особистої думки, а й до думки президента Туркіє. Таким чином, зустріч Путіна та Ердогана може мати дуже важливий стратегічний характер.

2. Зустріч Путіна з Головою Ради Федерації Валентиною Матвієнко

У вівторок, 1 серпня, у Кремлі відбулася зустріч Путіна з Головою Ради Федерації Валентиною Матвієнко. Керівник верхньої палати парламенту доповіла про результати роботи Ради Федерації у весняну сесію.

Ключові тези:

• Матвієнко: «Ми розглянули близько 500 законів, і, що дуже важливо, зросла активність сенаторів: 70 [законів] були ініційовані сенаторами, або прийняті за участю інших учасників законодавчої ініціативи».

• Матвієнко: «Другим головним пріоритетом для нас також було ухвалення законів щодо підтримки учасників спеціальної військової операції та членів їхніх сімей. Ми ухвалили близько 60 законів. До того ж працювали дуже оперативно, швидко відгукувалися».

• Матвієнко: «Одним із пріоритетів для нас також було ухвалення законів у цю сесію щодо інтеграції [тимчасово окупованих територій України] нових суб’єктів Федерації до правового, економічного, соціального простору Росії. Знаю, що Ви тримаєте ці питання на особистому контролі. Досить багато ухвалено законів, хоча процес ще не завершено до кінця».

• Матвієнко: «У вересні проходитиме єдиний день голосування: обиратимуться 20 губернаторів, 26 законодавчих зборів. Склад сенаторів оновиться приблизно на 40 відсотків із складу сенаторів із цих регіонів. Кожен вересень, у дні єдиного голосування, до нас приходять нові, свіжі люди, вливається, як то кажуть, нова кров: це найгідніші і найшанованіші люди з регіонів, кожен зі своєю школою, досвідом. Це дає нам можливість завжди у ширшому полі обговорювати будь-які питання, проблеми, які гостро стоять».

Підсумки/прогнози:

Сама зустріч є ритуальною за своєю суттю, враховуючи той момент, що вплив Валентини Матвієнко на процеси в країні є вельми номінальним. Однак у суспільній свідомості створюється картинка впливовості верхньої палати парламенту, важливості прийнятих там рішень, а також важливості фігури самої Валентини Матвієнко, яка є скоріше реліктом старої епохи в російській політиці, ніж справді впливовим державним діячем.

Водночас важливо зазначити, що наприкінці липня відбувся візит Валентини Матвієнко до Китаю, де вона провела переговори із Сі Цзіньпіном, а також зустрілася з низкою китайських політиків. Не виключено, що під час зустрічі з Путіним Матвієнко прозвітувала й про результати візиту, який також може використовуватись як ще одна контактна лінія між Пекіном та Москвою.

3. Зустріч Путіна з керівниками російських підприємств обробної промисловості з питань розвитку промисловості

У четвер, 3 серпня, у Кремлі відбулася зустріч Володимира Путіна з керівниками російських підприємств обробної промисловості. За словами російського президента, зустріч у розширеному форматі (із залученням керівників російських підприємств обробної промисловості) проводилася з його ініціативи. Також на зустрічі був присутній заступник голови Уряду – Міністр промисловості та торгівлі РФ Денис Мантуров.

Ключові тези:

• Путін: «Загалом ситуація стабільна, стійка. Зберігається зайнятість у обробних галузях на тому ж рівні, що й у 2021 році… «Вона становить близько десяти мільйонів людей – це 14 відсотків усіх зайнятих у нашій економіці. Це пристойний рівень».

• Путін: «Зараз Уряд робить спроби та небезуспішні спроби створити систему підвищення продуктивності праці».

• Путін: «Найбільші, найкращі показники демонструють які виробництва? Це виробництво комп’ютерів, електронної та оптичної продукції – 30,4 відсотка, дуже добре. Випуск готових металургійних виробів – 29,7 відсотки, майже тридцятка. Електричного обладнання – 22 відсотки. Транспортні засоби, без урахування автомобілів – 22,1 відсотка».

• Мантуров: «Ми практично з кожного підприємства знайшли російського бенефіціара, російське підприємство, і вони підібрали індустріальних партнерів. Приклад тому Москва – “Москвич”, у Санкт-Петербурзі з’явився тепер новий майданчик біля “АвтоВАЗу”, в Калінінграді “Автотор” відновив роботу. І завод «Соллерс» у Татарстані. Тобто вони вже не просто відновили роботу, вже працюють – зачепили на майбутнє.

• Мантуров: «Нам вдалося пройти гостру фазу зовнішнього тиску практично без втрат. Ви позначили показники зайнятості. Справді, обробна промисловість є найбільшим із усіх секторів економіки».

• Мантуров: «Особливу роль їх просуванні займають торгові представництва. Ви вирішили п’ять років тому передати це до Мінпромторгу, і за цей період нам багато що вдалося зробити у вдосконаленні цього інституту. Якщо брати щороку по несировинному, неенергетичному експорту – це 9 мільярдів доларів, те, що відбувається під егідою наших торгових представництв. Лише за останній рік ми відкрили п’ять нових точок у Латинській Америці, Південно-Східній Азії, Африці, Близькому Сході. Загалом ми представлені зараз у 78 країнах».

У нараді також взяли участь представники низки промислових компаній:

• Компанія «Фарадей» – виробництво взуття та одягу (містоутворююче підприємство).

• Група компаній «Поліпластик» – найбільший виробник полімерних трубопровідних систем.

• Група компаній «Катюша» – IT-сектор. Створення російського програмного забезпечення.

• Група компаній «Діарсі» – один із лідерів у галузі виробництва інноваційної продукції з догляду за порожниною рота, косметики, медичних виробів, інгредієнтів та фармацевтичних субстанцій.

• «Трансмашхолдинг» – виробництво електропоїздів.

• Середньоневський суднобудівний завод, Санкт-Петербург.

• Петербурзький тракторний завод та групу компаній «Кіровський завод».

• Волзький автомобільний завод.

• Торгово-промисловий холдинг «Русклімат» – виробництво кліматичного обладнання: побутових та промислових систем вентиляції.

• «Металоінвест» – найбільший російський виробник залізорудної сировини.

Підсумки/прогнози:

Російське керівництво намагається показати, що в економічному плані Росія начебто розвивається – попри санкції. Особливий акцент робиться на пошуку нових ринків збуту у країнах Третього світу. Також всіляко демонструється єдність влади та бізнесу, відсутність протиріч, патерналізм і протекціонізм з боку держави, спроби компенсувати власникам бізнесів збитки від закриття традиційних ринків збуту. Подібні акції найближчим часом будуть регулярними – з наближенням президентських виборів народу (а також представникам бізнес-еліти) влада намагатиметься продати картинку великого успіху Росії та провалу дій Заходу, спрямованих на введення жорстких санкційних норм проти Росії.

Також важливо звернути увагу й на те, що дана зустріч багато в чому була схожа на презентацію особистих досягнень Дениса Мантурова (важливо, що на одній з недавніх нарад Мантуров піддався показовій критиці з боку Путіна): представники промисловості показово хвалили Мантурова і дякували йому за допомогу у виділенні кредитів. Раніше Ascolta неодноразово писала про те, що Мантуров розглядається як один з можливих наступникіи на посаду президента РФ. Не виключено, що така акція є частиною піар-кампанії Мантурова.

4. Спільна заява за підсумками зустрічі Президента РФ та лідерів Африканської мирної ініціативи

У п’ятницю, 4 серпня, на сайті президента РФ було опубліковано спільну заяву за підсумками зустрічі Президента Російської Федерації та лідерів Африканської мирної ініціативи. Примітно, що заява з’явилася практично через тиждень після проведеного в Санкт-Петербурзі форуму Росія-Африка. Саме обговорення мирної ініціативи африканських держав відбулось 28 липня.

На зустрічі 28 липня 2023 року були присутні африканські лідери: Президент Союзу Коморських Островів Азалі Ассумані як Голова Африканського союзу, Президент Південно-Африканської Республіки Сіріл Рамафоза, Президент Республіки Конго Дені Сассу-Нгессо, Президент Арабської Республіки Єгипту Президент Республіки Уганда Йовері Мусевені та Міністр закордонних справ Замбії Стенлі Какубо.

Ключові тези:

• Лідери відзначили прогрес, досягнутий за обговорюваними на першій зустрічі 17 червня 2023 року пропозиціями щодо гуманітарних питань, зокрема пов’язаних з правами дітей у зонах бойових дій та обмінів полоненими між Росією та Україною, та погодилися, що гуманітарні зусилля будуть приносити подальші результати.

• Лідери закликали до конкретних кроків щодо усунення перешкод для експорту російського зерна та добрив, що дозволить відновити повну реалізацію «Чорноморської пакетної ініціативи» Генерального секретаря ООН, схваленої 22 липня 2022 року у Стамбулі.

• Лідери також закликали ООН вжити необхідних заходів, щоб звільнити 200 тисяч тон російських добрив, заблокованих у морських портах Європейського союзу, для негайного та безоплатного постачання до африканських країн.

• Лідери домовилися продовжити діалог з Африканської мирної ініціативи, щоб відкрити шлях до миру.

Підсумки/прогнози:

Підсумковий документ саміту «Росія – Африка» не в усьому підтримав нинішню політику Росії. Насамперед впадає у вічі заклик до відновлення «зернової угоди», з якої вийшла Росія в середині липня. Зважаючи на вплив Китаю на процеси в Африці, а також на те, що найбільшим одержувачем українського зерна був саме Китай, можна припускати, що саміт закінчився оголошенням Росії «китайського попередження».

Принаймні, вже зараз можна вважати, що КНР починає чинити тиск на Росію з метою відкоригувати зовнішню політику Москви – особливо на українському напрямі. Ціла низка непрямих моментів показує, що у Москви та Пекіна починає розходитися бачення подальшої стратегії щодо України. Частково натяки на зміну стратегії пролунали з вуст африканських лідерів (які виступають фактично як герольди Китаю).

Те, як Росія намагається обходити гострі кути, свідчить, що вона може бути повністю самостійної у питанні. Росія не може собі дозволити сварку з Китаєм та його сателітами, і саміт це продемонстрував. Замість тріумфу Росії Путін отримав досить скромний результат: йому довелося фактично купувати лояльність більшості африканських лідерів – обіцянками дешевого зерна, зброї, контрактами, максимально невигідними для російської економіки. При цьому деякі президенти досить промовисто демонстрували, що не погоджуються з політикою Путіна (приклад – публічні демарші президента Зімбабве).

5. Підписання закону про збільшення призовного віку в РФ

У п’ятницю, 4 серпня, Володимир Путін підписав закон про підвищення верхньої межі призовного віку з 27 до 30 років, документ опубліковано на офіційному порталі правових актів. Поправки набудуть чинності з 1 січня 2024 року. Путін також підписав закон, який забороняє виїзд з Росії для громадянина з моменту вручення йому повістки. Заборона почне діяти з моменту появи повістки у державному реєстрі військового обліку, рішення про створення якого було ухвалено у квітні. Рішення про заборону на виїзд призовника з країни формуватиме військовий комісаріат у день направлення йому повістки.

Підсумки/прогнози:

Путін вирішує питання збільшення чисельності збройних сил без оголошення нової хвилі мобілізації. Подібні закони – це спроба проведення прихованої мобілізації. Експерти кажуть, що у разі набуття чинності законом армія Росії може отримати від 50 до 100 тисяч новобранців, при цьому не акцентуючи увагу на мобілізаційних діях.

У той же час, не варто забувати про те, що підписаний Путіним, ще минулого року, указ про часткову мобілізацію не має терміну, що, по суті, зберігає його дію й зараз. Нещодавня хвиля підпалів військкоматів у багатьох регіонах Росії демонструє, що мобілізація проводитиметься й надалі, але про неї не говорять у засобах масової інформації.

Раніше Ascolta неодноразово говорила про те, що дії Путіна демонструють підготовку до глобальної війни, яка може полягати і у прямому зіткненні з НАТО. Не виключено, що ці показники мобілізації є значно більшими, ніж заявляється у звітах західних розвідувальних спільнот.

6. Нарада Путіна з постійними членами Ради Безпеки

У п’ятницю, 4 серпня, Володимир Путін у режимі відеоконференції провів оперативну нараду із постійними членами Ради Безпеки. Згідно з офіційними заявами, під час наради було обговорено питання зміцнення внутрішньої стабільності в умовах сьогодення. З доповідями виступили директор Федеральної служби безпеки Олександр Бортніков, директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін та Міністр внутрішніх справ Володимир Колокольцев.

У нараді також взяли участь Голова Уряду Михайло Мішустін, Голова Ради Федерації Валентина Матвієнко, Голова Державної Думи В’ячеслав Володін, Заступник Голови Ради Безпеки Дмитро Медведєв, Керівник Адміністрації Президента Антон Вайно, Секретар Ради Безпеки Микола Патрушев, спеціальний представник Президента та транспорту Сергій Іванов.

Підсумки/прогнози:

Впадає в око, що наради Путіна з постійними членами Ради Безпеки РФ стали практично щотижневими. Більше того, остання присвячувалося безпосередньо питанням внутрішньої безпеки.

Ця нарада проводилася на тлі цілої низки подій у Росії – удари по Кримському мосту, удари по кораблях у Керченській протоці, прильоти безпілотників у «Москва-Сіті», вибух нафтосховища у Брянській області створили відповідне тло. Очевидно, що з погляду російської влади все це вимагає реакції та заходів у відповідь. Саме тому питання зміцнення внутрішньої стабільності та протидії точковим ударам з боку України виходить на перший план під час обговорення питань внутрішньої безпеки. Цілком можливо, що результатом такого обговорення може стати серія відставок у військовому середовищі.

7. Візит військового керівництва РФ на тимчасово окуповані території України

Минулого тижня російські ЗМІ заявили про два візити вищого військового керівництва на територію тимчасово окупованих областей України. Так, у вівторок, 1 серпня, у Міністерстві оборони РФ заявили, що начальник Генштабу ЗС Росії Валерій Герасимов нібито побував на тимчасово окупованій території Запорізької області, де перевірив передовий пункт управління угрупування військ на Запорізькому напрямку. Також повідомлялося, що Герасимов заслухав доповідь командувача угрупуванням генерал-полковника Олександра Романчука щодо «поточної обстановки, характеру дій противника та виконання російськими військами бойових завдань на Оріхівському тактичному напрямі».

Вже в суботу, 5 серпня, низка ЗМІ заявила про візит міністра оборони РФ Сергія Шойгу відвідав Лиманський напрямок у Луганській області України. Пізніше цю інформацію офіційно підтвердили і в Міністерстві оборони РФ. Там заявили, що Шойгу поспілкувався із командуванням угруповання російських військ на цьому напрямі, а також роздав нагороди.

Підсумки/прогнози:

Остання активність Шойгу та Герасимова може свідчити про те, що у світлі останніх подій і міністр оборони, і начальник Генерального штабу ЗС РФ зуміли зберегти свої позиції і, вочевидь, отримали повний карт-бланш від Путіна. Крім активізації публічної діяльності, важливо звернути увагу і на скорочення критики на адресу Шойгу і Герасимова з боку низки військових кореспондентів. Практично не чути й Євгена Пригожина, який, вочевидь, зберіг свої позиції серед Путіна, але явно перестав критикувати військове керівництво.

Багато оглядачів звернули увагу на те, що під час свого візиту на фронт, Шойгу був у доволі піднесеному настрої і відрізнявся особливою активністю, що також може свідчити про його стійкі позиції. Очевидно, раніше прогнозовані багатьма аналітиками відставки скасовуються чи переносяться на більш пізній термін. З точки зору України, подібна ситуація може розглядатися доволі оптимістично, оскільки збереження чинного військового керівництва РФ, швидше за все, послужить й збереженню корупційної системи, яка значно погіршує ефективність російської військової машини.

Водночас залишається відкритим питання щодо подальшої долі генерала Сергія Суровікіна та його заступників, які повністю зникли з інформаційного простору після «заколоту Пригожина».