22 березня 2023 року, з нагоди 80-річчя трагедії в Хатині Олександр Лукашенко відвідав оновлений меморіальний комплекс «Хатинь», де вшанував пам’ять жертв. Там же він провів зустріч із журналістами, відповівши на низку гострих питань.
– «Влада Великобританії нещодавно оголосила про намір поставити Україні боєприпаси зі збідненим ураном» – почав своє питання один із російських журналістів – «скажіть будь ласка…».
– «Скажу!» – не чекаючи на закінчення питання, почав Лукашенко, – «а Росія поставить нам боєприпаси зі справжнім ураном. Якщо вони [Великобританія] божевільні, то вони дадуть ось цьому поштовх».
Подібна відповідь білоруського президента викликала широкий резонанс. У публічному просторі вперше заговорили про новий вид ядерного шантажу Москви, згідно з яким у найближчій перспективі на території Білорусі може бути розміщена ядерна зброя.
Вже 25 березня, через кілька днів після закінчення візиту Сі Цзіньпіна до Москви, на російському каналі «Росія 1» вийшло інтерв’ю з Володимиром Путіним, у якому він, зокрема, торкнувся й теми Білорусі:
– «Що стосується наших переговорів із Лукашенком, навіть поза контекстом цих подій, Олександр Лукашенко давно ставить питання про те, щоб розмістити на території Білорусі російську тактичну ядерну зброю. По-перше, США роблять це протягом десятиліть. Вони розмістили його у шести державах Європи. І ми домовилися [з Лукашенком], що зробимо те саме. Першого липня закінчуємо будівництво спеціального сховища для ТЗВ на території Білорусі».
Через два місяці, 25 травня, на зустрічі в Мінську міністри оборони Білорусі та Росії підписали документи, що визначають порядок утримання російської «нестратегічної ядерної зброї» у спеціальному сховищі на території Білорусі. Цього ж дня Олександра Лукашенка заявив, що переміщення російських ядерних боєприпасів на територію Білорусі вже розпочалося.
У цьому матеріалі Ascolta аналізує спробу повернення Білорусі до «ядерного клубу» та створення нової загрози як для Європи, так і стратегічної стабільності на світовій арені. Опираючись на дані власних джерел, ми визначаємо можливі локації для розміщення ядерної зброї на території Білорусі та маршрути її доставки.
This Content Is Only For Subscribers
На момент розвалу Радянського Союзу Білорусь була восьмою країною у світі за запасами ядерної зброї із загальним числом боєзарядів у 1120 одиниць. До угруповання стратегічних ядерних сил належали близько 180 з’єднань, частин та установ чисельністю близько 40 тис. осіб. При цьому вже на початку 90-х Білорусь стала однією з перших держав у світі, які добровільно відмовилися від ядерного озброєння (разом з ПАР, Україною та Казахстаном).
Через 3 дні після початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України, 27 лютого 2022 року, в Білорусі відбувся Республіканський референдум щодо внесення змін та доповнень до Конституції. Під гаслом «У майбутнє разом» нову редакцію Конституції підтримали 82,6% учасників голосування. Окрім низки фундаментальних змін, нова Конституція Білорусі втратила й 18 стаття, у яких прописувався безядерний курс держави.
«Легалізація» переміщення ядерної зброї на територію Білорусі
Вже 25 травня 2023 року міністри оборони Білорусі та Росії не лише підписали документи, що визначають порядок утримання російської «нестратегічної ядерної зброї» у спеціальному сховищі на території Білорусі, а й офіційно зафіксували тимчасові рамки для доставки та розміщення тактичної ядерної зброї у місцях її дислокації на території Білорусі.
Через кілька тижнів, 9 червня, у резиденції Путіна в Сочі відбулася чергова зустріч лідерів Росії та Білорусі. Під час обіду на літній терасі резиденції Володимир Путін заявив, що переміщення ядерної зброї розпочнеться відразу після того, як 7-8 липня завершиться підготовка споруд для неї. При цьому, 13 червня, на брифінгу в Білому домі координатор Ради нацбезпеки США Джон Кірбі заявив, що США не бачать жодних ознак ні підготовки до розміщення ядерної зброї, ні самого процесу переміщення ядерної зброї з території Росії до Білорусі.
Ascolta припускає, що подібна позиція США може свідчити про те, що сама підготовка до розміщення ядерної зброї у спеціальних сховищах на території Білорусі розпочалася на кілька років раніше. Згідно з інформацією, отриманою від наших джерел у Мінську, домовленості про розміщення Росією тактичної ядерної зброї в Білорусі було досягнуто ще у 2020 році. Цілком імовірно, що на тлі масових протестів у великих містах Білорусі та невизнання легітимності виборчого процесу низкою західних держав Олександр Лукашенко вимушено пішов на умови Путіна задля збереження власних позицій. В даному випадку важливо відзначити, якщо подібні домовленості справді мали місце, то про них точно було відомо й Пекіну.
У той же час, низка військових експертів вважають, що вперше цю тему було порушено в червні 2021 року під час візиту до Білорусі секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева. Саме з цього моменту можливість розміщення ядерної зброї на території Білорусі активно піднімається у засобах масової інформації.
Місця дислокації носіїв ядерної зброї на території Білорусі
У квітні 2023 року Олександр Лукашенко вкотре заявив, що Білорусь володіє всіма необхідними технічними засобами для зберігання та застосування ядерної зброї. Зокрема, неодноразово транслювалася інформація щодо модернізації літаків Су-25, на які були встановлені системи для використання ядерних боєголовок, білоруські ракетні розрахунки та авіаційні екіпажі пройшли повний цикл навчання з експлуатації та застосування тактичних ядерних зарядів. Також згадувалося про передачу Росією нового комплексу «Іскандер-М», який також здатний застосовувати ракети з ядерними боєголовками, а до середини року очікувалося закриття угоди щодо передачі ВПС Білорусі нових літаків Су-30МС, здатних нести ядерні боєголовки.
Виходячи з цих даних, можна визначити основні місця дислокації носіїв ядерної зброї на території Білорусі:
- 465-а ракетна бригада (в/ч 61732, м. Ціль, Могилівська область) – ОТРК «Іскандер-М»;
- 25-й арсенал ракетно-артилерійського озброєння (в/ч 25819, п. Наваколасава (Мінська область) – ОТРК «Іскандер-М»);
- 116-та гвардійська штурмова авіаційна база (в/ч 19764, м. Ліда, Гродненська область) – штурмовики Су-25;
- 61-а винищувальна авіабаза (в/ч 54804, м. Барановичі, Брестська область) – винищувачі Су-30СМ;
Виступаючи 10 квітня 2023 року у Мінську, міністр оборони РФ Сергій Шойгу заявив, що у Білорусі планується використовувати п’ять полігонів для розміщення ядерної зброї.
– «Маю, звісно, відповідні повноваження та доручення нашого президента, верховного головнокомандувача. Окремі слова подяки хотіли б висловити ваше Міністерство оборони, Вам особисто. Надано п’ять полігонів на території Білорусі. Вони обладнані, обладнані. Більше того, залучається достатня кількість інструкторів — офіцерів білоруських Збройних Сил для підготовки, зокрема й нашого поповнення. Справді, тут досить велике угруповання. І ми, звичайно, розглянемо всі питання її подальшого і перебування, і підготовки, і, мабуть, розширення рамок, які Ви обговорювали разом із Володимиром Володимировичем».
19 грудня 2022 року Олександр Лукашенко заявив, що російські комплекси С-400 та «Іскандер-М» поставлені на бойове чергування у Білорусі. Також він зазначив, що комплекси «Іскандер-М» можуть використовувати ядерні боєголовки.
Вже 3 квітня 2023 року на селекторній нараді з керівним складом Збройних сил, міністр оборони РФ Сергій Шойгу заявив, що Росія передала Білорусії ще один ракетний комплекс «Іскандер-М» і також наголосив на можливості використання ядерних боєголовок: «Збройним силам Білорусії передано оперативно- тактичний ракетний комплекс «Іскандер-М». Він може використовувати ракети як у звичайному, так і ядерному виконанні».
7 квітня розрахунок ВТРК «Іскандер-М» 465-ї ракетної бригади ЗС РБ (місто Цель, Могилівської області) вибув до Росії для практичної підготовки.
Точна кількість ракетних комплексів подібного типу, які перебувають на озброєнні у Білорусі, залишається невідомою. При цьому, згідно з отриманими даними, можна визначити два місця дислокації «Іскандер-М».
26 червня 2022 року, під час зустрічі у Санкт-Петербурзі, російський та білоруський лідери обговорили постачання російських озброєнь для білоруської армії. Тоді Володимир Путін зазначив, що ті Су-25, які стоять на озброєнні білоруської армії, необхідно модернізувати на авіазаводах в Росії, щоб вони змогли нести ядерні заряди. Також було погоджено умови перепідготовки білоруських льотчиків.
15 жовтня 2022 року Олександр Лукашенко заявив про створення регіонального угруповання військ Росії та Білорусі, оскільки з боку Польщі готуються провокації, а також у Польщі на кордоні з Білорусією може з’явитися ядерна зброя. Того ж дня у МЗС РФ підтвердили переобладнання білоруських літаків Су-25 під технічні можливості нести ядерну зброю.
При цьому, про завершення переобладнання Су-25 Лукашенко заявляв ще у липні. Щоправда, тоді він не називав конкретних моделей, а лише сказав, що йдеться про «Су». Згідно з відкритими даними, на озброєнні ВПС Білорусі знаходиться 38 Су-25, 20 Су-27, а також 6 Су-37 (ще 6 мають бути поставлені Росією найближчим часом).
Примітно, що контракт на постачання 12 винищувачів Су-30СМ, які можуть нести на собі ядерні боєголовки, було підписано між Білоруссю та Росією ще у 2019 році. У листопаді того ж року були передані перші чотири літаки. Вже у жовтні 2022 року до Білорусі прибули ще чотири Су-30СМ.
5 лютого 2023 року, в день ВПС Білорусі, командувач військово-повітряних сил і військ протиповітряної оборони ЗС Білорусі Андрій Лук’янович заявив, що найближчим часом Білорусь отримає третю партію винищувачів Су-30СМ. 15 травня він ще раз анонсував отримання чотирьох Су-30СМ, проте, вочевидь, цей процес затягнувся. Станом на кінець липня 2023 року дану партію літаків так і не було передано Білорусі.
Водночас, варто зазначити, що на озброєнні ВПС Білорусі, згідно з офіційними даними, знаходяться 8 винищувачів Су-30СМ, які можуть нести на собі і ядерні боєголовки.
Полігони для зберігання ядерної зброї
За радянських часів на території Білорусі базувалися чотири ракетні дивізії: у Пружанах, Поставах, Мозирі та Ліді, на озброєнні яких були ракети Р-12, Р-14 та РСД-10 мобільного та шахтного базування. Деякі сили цих дивізій були розміщені також у Сморгонському, Дзержинському, Дятловському та Слонімському районах.
Крім того, на території Білорусі знаходилися два шахтні пускові комплекси. Перший засекречений об’єкт базувався у Поставському районі та оснащувався ракетами Р-12У – Шахтна пускова установка «Двіна». Другий був неподалік Сморгоні і був заряджений ракетами Р-14У — Шахтна пускова установка «Чусова». Однак ядерні боєголовки розташовувалися не лише у шахтних пускових установках (ШПУ), лише у 1960-1996 роках у Білорусі було не менше 33-х локацій, де знаходилася ядерна зброя.
Станом на 1996 рік мобільні ракетні комплекси стратегічного призначення «Тополь» дислокувалися на території наступних ракетних полків: 346 Постави; 170-й Мінойти; 376-й Гезгали; 403-й Ружани; 56-й Засимовичі; 306-й Слуцьк; 369-й Житковичі; 396-й Мишанка; 404-й Речиця.
Враховуючи інформацію, отриману з власних джерел, а також порівнюючи дані з місцями дислокації носіїв ядерної зброї, Ascolta припускає, що для зберігання ядерних боєголовок на території Білорусі використовуватимуться наступні полігони, модернізація яких вже закінчена або закінчується найближчим часом: Засимовичі (Брестська область), Житковичі (Гомельська область), Постави (Вітебська область), Мінойти (Гродненська область), Гезгали (Гродненська область).
У той же час залишається відкритим питання про створення (або відновлення старих) полігонів для зберігання ядерної зброї у Вітебській області. Ще в серпні 2022 року низка джерел Ascolta повідомляла, що на північ Білорусі прибули ракети «Іскандер» без ядерних боєголовок. Пізніше аналогічна інформація почала з’являтися в деяких телеграм-каналах. При цьому досі немає жодних підтверджень тому, що подібні поставки справді здійснювалися.
Важливо зазначити, що 17 квітня 2023 року міністр оборони Республіки Білорусь Віктор Хренін заявив: «У разі потреби у Білорусі може бути розміщена і стратегічна ядерна зброя. Для цього військові вже займаються підготовкою існуючих майданчиків.
Під час вищезгаданого інтерв’ю російського президента, яке було опубліковано 25 березня 2023 року, Володимир Путін також заявив, що на території Білорусі будується нове сховище для розміщення ядерних боєголовок, а всі роботи мають закінчитися до 1 липня. При цьому, згідно з інформацією Ascolta, ця заява не відповідає дійсності. Насправді йдеться про модернізацію старого сховища «Гомель-30» у Гомельській області, поблизу селища Заріччя, на території, де за радянських часів розміщувалася 33 ракетна дивізія 43 ракетної армії (в/ч 42654).
За даними, що вимагають додаткових підтверджень, кілька ядерних боєголовок було доставлено на цей полігон на початку 2023 року.
Відповідальним за проведення необхідних робіт та підготовку до розміщення нового озброєння призначено полковника Романа Чехова – начальника ракетних військ та артилерії Генерального штабу ЗС РБ. Чехова призначено на цю посаду в серпні 2022 року.
Доставка ядерної зброї на територію Білорусі
Важливо звернути увагу на регулярну апеляцію офіційних російських осіб до практики ядерних місій НАТО. Російські спецслужби публічно заявляють про розміщення 150-200 одиниць американських ядерних авіабомб (B61-3/-4/-7) у Європі та Туреччині. Виходячи з подібної риторики, можна припустити, що мінімальна кількість російських ядерних боєприпасів на території Білорусі також складатиме близько 200 одиниць.
27 червня 2023 року Олександр Лукашенко підтвердив, що російська ядерна зброя вже прибула до Білорусі. Примітно, що така заява була зроблена на тлі придушення «воєнного заколоту» ПВК «Вагнер» та Євгена Пригожина, який розпочався увечері 23 червня 2023 року. Можна припустити, що в даному випадку сам «заколот» також міг використовуватися для відволікання від транспортування ядерного озброєння на територію Білорусі. Раніше Ascolta неодноразово писала про те, що «бунт» виглядав надто награним, а всі процеси контролювали Кремль.
Цікавий момент. Згідно з низкою заяв у ЗМІ, а також опублікованими супутниковими знімками, у місті Цель Мінської області було створено базу для дислокації бійців ПВК «Вагнер», які активно переміщуються на територію Білорусі. Більше того, координати нової бази ПВК «Вагнер» повністю збігаються з координатами дислокації 465-ї ракетної бригади (в/ч 61732) та передбачуваного розміщення ВТРК «Іскандер-М».
Виходячи із заяв Олександра Лукашенка та Володимира Путіна, можна зробити висновок, що першу партію ядерної зброї було доставлено до Білорусі ще до середини червня і, ймовірно, було перекинуто за допомогою авіатранспорту. За даними моніторингових груп, починаючи з 25 березня 2023 року, коли Володимир Путін вперше оголосив про створення сховища для російського важкого ядерного арсеналу, до Білорусі було виконано близько 70 рейсів транспортних літаків Повітряно-космічних сил Росії (Ан-124, Іл-76, Ан-12, Ан-72, Ан-26). Однак у цей період не фіксувалося ракетного обстрілу з території Білорусі по території України, а також не було помічено збільшення чисельності російських військ.
За відсутності достовірних даних можна лише припустити, що, як мінімум, на половині цих рейсів могли перевозити по кілька ядерних боєприпасів. Таким чином, загальна кількість перевезених ядерних боєприпасів повітряним шляхом могла сягати від 70 до 140 одиниць. Слід зазначити, що основні місця доставки (аеродром «Барановичі», аеродром «Мачуліщі», аеродром «Ліда» та аеропорт «Гомель») збігаються з можливими місцями зберігання російського важкого ядерного арсеналу.
Слід зазначити, що тактичні ядерні боєприпаси, про розміщення яких заявляє офіційна влада Росії та Білорусі, мають більш компактні масогабаритні характеристики і можуть бути транспортовані різними видами транспорту. При цьому використання залізничного транспорту для переміщення ядерних боєприпасів може забезпечити найвищий рівень безпеки та конфіденційності. Більш того, для тактичних ядерних боєголовок можуть бути задіяні різні типи вагонів, включаючи спеціально обладнані контейнери, які зовні не відрізняються від звичайних. З високим ступенем упевненості можна стверджувати, що тактичні ядерні боєприпаси доставлятимуться до Білорусі саме таким чином. Однак це не відкидає можливості використання інших видів транспорту, таких як авіація, для доставки певних партій ядерних боєприпасів.
Більше того, наприкінці червня 2023 року було опубліковано інформацію, нібито отриману Спільнотою залізничників Білорусі з баз даних залізничних перевезень, згідно з якою початковими відправними станціями російської ядерної зброї є наступні пункти: Станція Саров (Горьківська Ж/Д), Станція Мир (Свердловська Ж/Д) Д), Станція Червона Гірка (Південно-Уральська Ж/Д), Станція Селіксу (Куйбишевська Ж/Д). Примітно, що поблизу кожної з перелічених вище станцій розташовуються підприємства ядерно-збройового комплексу РФ.
Вочевидь, ядерні боєприпаси не будуть безпосередньо відправлятися у Білорусь з центральних баз зберігання ядерної зброї 12-го Головного управління Міністерства оборони РФ. Натомість, вони транспортуватимуться з російських підприємств-виробників атомної промисловості. Спочатку вони будуть доставлені на проміжні станції відправки на території Росії, а потім вирушать до Білорусі. Постачання російського важкого ядерного арсеналу та необхідного для його експлуатації обладнання до Білорусі здійснюватимуться у три етапи з червня по листопад 2023 року.
Згідно з інформацією, опублікованою Спільнотою залізничників Білорусі, російська важка ядерна зброя та відповідне обладнання для неї доставлятимуться до Білорусі трьома етапами з червня по листопад 2023 року. На першому та другому етапах ядерну зброю доставлятимуть на залізничну станцію Прудок, яка знаходиться у Вітебському відділенні Білоруської залізниці. Потім здійснюватиметься подальший розподіл важкої ядерної зброї до місць зберігання у спеціальних військових частинах залежно від її типу. На третьому етапі вагони будуть направлені на станцію Барановичі-Поліські, проходячи через станцію Барановичі-Центральні, для подальшої передислокації на територію 61-ї винищувальної авіабази Військово-повітряних сил Республіки Білорусь (в/ч 54804).
Імовірно, у період із червня по листопад 2023 року до Білорусі буде доставлено 36 критих вагонів спеціального рухомого складу. Кожен із цих спеціальних вагонів типу В60/В-60М може перевозити від 10 до 20 тактичних ядерних бойових головок. Отже, загальна кількість тактичних ядерних боєголовок, що доставлені, може становити від 360 до 720.
Примітно, що така кількість боєголовок повністю відповідає радянському нормативу щодо наступальної операції фронту, де потрібно 600-700 одиниць тактичної ядерної зброї.
