Росія за тиждень (24.07-30.07)

1. Продовження візиту Олександра Лукашенка до Росії

Ще у неділю, 23 липня, розпочався черговий візит президента Білорусі до Росії (про нього Ascolta писала докладно у своєму попередньому дайджесті). У той же день російський та білоруський лідери відвідали музей військово-морської слави в Кронштадті, а також ставропігійний Микільський Морський собор, після чого поспілкувалися з присутніми на площі біля храму. Під час публічної частини зустрічі з Путіним Олександр Лукашенко заявив, що планує залишитися в Росії ще на день для того, щоб встигнути обговорити всі необхідні питання. Примітно, що у понеділок Путін та Лукашенко продовжили публічну частину зустрічі, відвідавши Валаам. Загалом низка аналітиків відмітили, що глави держав акцентували увагу саме на відвідуванні храмів і монастирів, що, вочевидь, мало певний підтекст. Жодних спільних заяв за підсумками дводенного візиту Лукашенка не було опубліковано.

Хронологія подій:

• У понеділок, 24 липня, Володимир Путін та Олександр Лукашенко відвідали Спасо-Преображенський Валаамський ставропігійний чоловічий монастир.

• Лідери Росії та Білорусі побували у головному храмі обителі – Спасо-Преображенському соборі, де зберігаються мощі засновників монастиря – преподобних Сергія та Германа.

• Путін і Лукашенко відвідали Смоленський скит, останній за часом влаштування на Валаамі, де були присутні на службі у храмі Смоленської ікони Божої матері та оглянули каплицю.

• Насамкінець, глави держав відвідали Володимирський скит, де оглянули храм в ім’я святого рівноапостольного князя Володимира.

Підсумки/прогнози:

Олександр Лукашенко в міру своєї інтеграції до загальноросійського порядку денного та політичного життя, очевидно, частіше буватиме в Росії з робочими візитами. Поїздка Лукашенка до Санкт-Петербурга – це перша зустріч із президентом РФ після перебазування до Білорусі ПВК «Вагнер» та офіційного оголошення про розміщення на території Білорусі російської ядерної зброї. До того ж, візит до Росії відбувся за кілька днів до відкриття саміту Росія – Африка.

Відомо, що рівень відносин між Білоруссю та деякими африканськими країнами (наприклад, Зімбабве) значно вищий, ніж у Росії. До того ж, Білорусь має свої підходи до керівництва Китайської Народної Республіки, яка сьогодні контролює основні політичні та економічні процеси на Африканському континенті. Таким чином, Путіну та Лукашенку було що обговорити.

Мінімум інформації за результатами зустрічі двох президентів і при цьому максимальний зовнішній антураж (зустріч без краваток, Путін, який особисто їде за кермом автомобіля, посадивши Лукашенка на пасажирське сидіння, поїздка в Кронштадт і т.д.) наштовхує на думку про те, що насправді обговорювалося коло справді важливих питань, які мають стратегічний характер. Швидше за все, про сутність переговорів ми дізнаємося в найближчому майбутньому – можливе за непрямими ознаками.

Більш детально про актуальні аспекти російсько-білоруських відносин та події в Білорусі останніх двох місяців читайте у нашому спеціальному матеріалі.

2. Пленарне засідання Економічного та гуманітарного форуму Росія – Африка

У четвер, 27 липня, у Санкт-Петербурзі стартував саміт Росія-Африка, у перший дня якого Володимир Путін провів низку двосторонніх зустрічей з лідерами та представниками африканських держав, а також взяв участь у Пленарному засіданні другого Економічного та гуманітарного форуму Росія-Африка. Головною темою форуму стала «технології та безпека в ім’я суверенного розвитку на благо людини». У засіданні також взяли участь Голова Африканського союзу, Президент Союзу Коморських Островів Азалі Ассумані, Патріарх Кирило, голова ради директорів Африканського експортно-імпортного банку Бенедикт Орама та президент Нового банку розвитку Ділма Роуссефф. Модератором зустрічі виступила директор Інституту Африки Російської академії наук Ірина Абрамова.

Ключові тези:

• Путін: Потенціал Африки всім очевидний. Так, середньорічні темпи зростання ВВП континенту протягом останніх 20 років – 4–4,5 відсотка на рік – перевищують загальносвітові. Населення наближається до 1,5 мільярда чоловік і росте швидше, ніж будь-де у світі. Характерно й те, що приріст середнього класу, який формує основний попит на сучасні товари та послуги, обганяє аналогічні показники у більшості регіонів світу».

• Путін: «Зазначу, що за підсумками минулого року російсько-африканський товарообіг сягнув 18 мільярдів доларів. Це з очевидних результатів сочинського саміту Росія – Африка. Впевнений, що разом нам під силу в найближчій перспективі радикальніше збільшити торгівлю. І, до речі, за одне перше півріччя поточного року обсяг експортно-імпортних операцій з країнами Африки зріс більш ніж на третину. Непогано виглядає і структура товарообігу: понад 50 відсотків російських поставок до Африки – це машини та обладнання, хімічна продукція та продовольство».

• Путін: «Розуміємо, яке значення має безперебійне постачання африканським країнам продуктів харчування – це важливо для соціально-економічного розвитку та підтримки політичної стабільності. Тому завжди приділяємо і будемо приділяти особливу увагу постачанням африканським друзям пшениці, ячменю, кукурудзи та інших зернових культур, у тому числі гуманітарною допомогою по лінії Продовольчої програми ООН».

• Путін: «Складається парадоксальна картина: з одного боку, країни Заходу чинять перешкоди постачанню нашого зерна та добрив, а з іншого – я скажу прямо – лицемірно звинувачують нас у кризовій ситуації, що склалася на світовому продовольчому ринку. Цей підхід особливо чітко проявився при реалізації так званої зернової угоди, укладеної за участю Секретаріату ООН і спочатку націленої на забезпечення глобальної продовольчої безпеки, зниження загроз голоду та допомогу найбіднішим країнам, зокрема в Африці».

• Путін: «Щоб бути конкретним, додам, скажу: ми будемо готові вже найближчими місяцями, найближчими три-чотири місяцями безоплатно надати Буркіна-Фасо, Зімбабве, Малі, Сомалі, Центральноафриканській Республіці, Еритреї по 25–50 тисяч тон зерна, та забезпечимо безкоштовну доставку цієї продукції споживачам».

• Путін: «Доля Росії на світовому ринку пшениці – 20 відсотків, України – менше ніж п’ять. Отже, саме Росія робить істотний внесок у глобальну продовольчу безпеку і є солідним, відповідальним міжнародним постачальником сільгосппродукції».

• Путін: «Зацікавлені також й надалі розвивати співробітництво з африканськими країнами у сфері енергетики. Ця співпраця базується на багатому досвіді: радянськими та російськими фахівцями за багато років спроектовані та побудовані великі енерговузли в Анголі, Єгипті, Ефіопії та інших країнах континенту сукупною потужністю 4,6 гігавата, створена загалом – я хочу це підкреслити та звернути вашу увагу на це, дорогі друзі, – чверть усіх гідроенергетичних потужностей Африки.

• Путін: «Розробляються нові інструменти пільгового кредитування закупівель африканцями нашої промислової продукції, її транспортування на континент та післяпродажне обслуговування».

• Путін: «Будучи одним із лідерів у галузі інформаційно-комунікаційних технологій, Росія розширює співпрацю з державами Африки у сфері інформаційної безпеки, штучного інтелекту, цифрової економіки».

• Путін: «Росія також активно займається переорієнтацією транспортно-логістичних потоків у бік держав Глобального Півдня, включаючи, зрозуміло, Африку. Міжнародний транспортний коридор «Північ – Південь», який ми розвиваємо, має на меті забезпечити російським товарам вихід на Перську затоку та Індійський океан, звідки вони зможуть найкоротшим морським маршрутом надходити, зокрема, на Африканський континент».

• Путін: «Сьогодні у російських вишах навчаються майже 35 тисяч студентів з Африки, і це число щороку зростає. Квота на навчання для африканців за рахунок коштів федерального бюджету за три роки збільшилася у два з половиною рази і на наступний навчальний рік становитиме понад 4700 осіб».

• Путін: «Російська сторона налаштована й на розвиток співпраці з африканськими країнами, з африканським континентом у сфері масових комунікацій, у тому числі в сферах обміну контентом, організації освітніх курсів для працівників та студентів мас-медіа, проведення експериментальних заходів».

• Азалі Ассумані (Президент Коморських островів та Глава Африканського Союзу): «Багатополярний світ XXI століття не може закриватися на собі. Ось чому Африка хоче встановлювати чесне взаємовигідне партнерство з усім світом. В економічному плані, зокрема, Африка, де до кінця століття проживатиме 3,8 мільярда людей, бажає встановити тісне співробітництво з великою кількістю партнерів як на двосторонній, так і багатосторонній основі».

• Ассумані: «80 відсотків нашого ВВП складає сировинний сільськогосподарський сектор. Це сектор, у якому може розвиватися партнерство та наші нові проекти. І приватний сектор, і державний сектор у наших країнах будуть на рівні брати участь у взаємовигідному партнерстві».

• Ассумані: «Зупинення зернової угоди може вплинути на нашу співпрацю. Росія тісно співпрацює з нами і багато робить [для вирішення] проблем із зерновими, продовольчої проблеми. Було поставлено з Росії понад 1,9 мільйона тонн і сума поставок перевищила три мільярди доларів».

• Ассумані: «Українська криза серйозно впливає на ситуацію, тому вирішення цієї кризи дозволить врятувати велику кількість життів людей, які залежать від постачання продовольства. Наш континент нині зазнає серйозного [зростання] цін на продовольство, тому ми звертаємося до всіх учасників процесу з великим проханням: полегшити доставку як українського, так і російського зерна до наших країн».

• Ассумані: «Сьогодні необхідно боротися за стійкий мир між Росією та Україною, і це саме той посил, з яким виступає сьогодні Африканський союз, і я особисто. Саме з цією думкою ми їздили до Президента Зеленського до Києва. Ми звертаємось до Президента Росії пана Путіна. Ми впевнені, що наш заклик до світу буде почутий, оскільки це необхідно сьогодні людству. Від імені Африканського союзу я знову закликаю до мирного співіснування між Росією та Україною, між братніми народами, між народами-сусідами. І я вдячний за те, що ви почуєте наше послання, наше звернення».

• Патріарх Кирило: «Незважаючи на географічну віддаленість, народи наших країн пов’язують добрі стосунки. Секрет такої дружби досить простий: Росія ніколи не розглядала Африканський континент як простір для отримання прибутку або як об’єкт для колонізації, ніколи не говорила з народами Африки у зарозумілому тоні, з позиції переваги та сили».

• Патріарх Кирило: «За останні десятиліття світ змінився до невпізнання. Я говорю зараз не стільки про політичну карту, про економічні процеси чи технічний прогрес, скільки про той небезпечний духовно-моральний клімат, який активно і навіть агресивно формується зусиллями багатьох західних країн».

• Патріарх Кирило: «Знаю, що, незважаючи на колосальний тиск, абсолютна більшість африканських країн категорично відкидає легалізацію на законодавчому рівні так званих одностатевих союзів, евтаназії та інших із релігійної точки зору гріховних явищ».

• Патріарх Кирило: «Культурна та національна різноманітність – це багатство будь-якої країни, яке необхідно дбайливо зберігати. Росія, я вірю, готова ділитися своїм багатовіковим досвідом у цій сфері».

• Патріарх Кирило: «На превеликий жаль, у 2019 році предстоятель Олександрійської православної церкви Патріарх Феодор, звичайно, під зовнішнім тиском, вирішив визнати розкольницьку церковну групу в Україні. Ці сумні обставини, повторюю ще раз, спонукали Російську православну церкву створити у грудні 2021 року Патріарший екзархат Африки».

• Ділма Роуссефф (Президент Нового банку розвитку): «Ми знаємо, що протекціоністська політика, яка завжди проводиться з одного боку, набагато сильніше зачіпає країни, що розвиваються. Використання санкцій у політичних цілях та спроби розширити юрисдикцію однієї країни поза її територією не вирішує жодну проблему, а, навпаки, лише погіршує існуючі проблеми, як стає помітно».

• Роуссефф: «Ми б хотіли створити різні джерела доходів, щоб розвиваючі країни могли досягти стабільності. Наразі ми знаємо, що використання національної валюти становить близько 20 відсотків усіх банківських операцій. Близько однієї третини всіх банківських операцій у Китаї проводиться у національній валюті».

• Роуссефф: «Я впевнена, що Новий банк розвитку БРІКС і всі країни-учасниці надалі ставатимуть все важливішими гравцями на міжнародній арені, і Банк стане новою платформою. У цьому контексті цей саміт відповідає викликам часу та відповідає питанням, які стоять перед нашим банком, сприяючи досягненню мультилатерального світу на благо країн, що розвиваються».

• Бенедикт Орама (Голова ради директорів Африканського експортно-імпортного банку): «Наш торговельний оборот зараз становить 20 мільярдів доларів. Все це відбувається, незважаючи на пандемію коронавірусу та незважаючи на всі складнощі, з якими ми стикаємося на міжнародній арені».

• Орама: «Завдяки серйозному партнерству між Афрексімбанком і Російським експортним центром ми ставимо перед собою завдання подвоїти наш торговий оборот за чотири роки, і ми вважаємо, що ця мета цілком досяжна. Виклики, пов’язані із забезпеченням глобальної продовольчої безпеки, висвітлили ключову роль Росії у забезпеченні продовольчої безпеки Африки. Значною мірою африканські економіки залежать від постачання російських добрив, і велика кількість добрив, яку ми імпортуємо, походить саме з Росії».

• Орама: «Щодня 300 мільйонів африканців страждають від голоду, і дуже важливо, щоб ми докладали всіх зусиль для того, щоб забезпечити повний суверенітет. Потрібно, щоб ми забезпечили повну продовольчу безпеку – це один із наших пріоритетів».

Підсумки/прогнози:

Росія намагається розширити свою присутність на ринках так званого Глобального Півдня, включаючи Африку. Потенційно (з погляду найближчих десяти років) Африка стане найцікавішим регіоном для розвитку бізнес-активності та інвестицій. Однак Африка може стати тим каменем спотикання, що викликає протиріччя у відносинах між Москвою та Пекіном.

Справа в тому, що Африка – це територія, яку Китай вважає своєю сферою впливу. В Африку за останні роки Китай вклав щонайменше 1 трлн доларів інвестицій. Прихід на континент Росії досить ревниво розглядається китайськими лідерами. Цим пояснюється низка моментів: і зниження статусу участі у форумі в Санкт-Петербурзі з боку багатьох африканських держав, і досить зухвала відмова президента Зімбабве Е. Мнангагви від російських пропозицій безкоштовного зерна, і відмова від візиту президента Екваторіальної Гвінеї Теодоро Обіанга до Білорусі. Тому нинішній форум можна назвати умовним: практично всі досягнуті домовленості мають пройти візування у Пекіні. Інакше вони так і залишаться добрими намірами та побажаннями.

3. Саміт Росія-Африка

У п’ятницю, 28 липня, у Костянтинівському палаці Санкт-Петербурга відбулася пленарна сесія другого саміту Росія-Африка. Цей захід був ключовою подією дводенного Саміту. Йому передувало Пленарне засідання Економічного та гуманітарного форуму Росія – Африка, а також низка двосторонніх зустрічей Володимира Путіна з лідерами та представниками африканських держав. Також перед початком зустрічі відбулося спільна фотосесія з головами делегацій – учасниками саміту.

Список двосторонніх зустрічей Володимира Путіна з лідерами та представниками африканських держав (27-28 липня):

• Переговори з Прем’єр-міністром Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія Абієм Ахмедом;

• Зустріч з Ділмою Роуссефф – президентом Нового банку розвитку, започаткованим країнами БРІКС;

• Зустріч із Президентом Арабської Республіки Єгипет Абдельфаттахом Сісі;

• Тристороння зустріч з Головою Африканського союзу, Президентом Союзу Коморських Островів Азалі Ассумані та Головою Комісії Африканського союзу Муссою Факі Махаматом;

• Зустріч із Президентом Республіки Мозамбік Філіпе Жасинту Ньюсі;

• Зустріч з Президентом Республіки Бурунді Еварістом Ндайішімійє;

• Робочий сніданок із керівниками регіональних організацій Африки;

• Зустріч із Президентом Республіки Зімбабве Еммерсоном Дамбудзо Мнангагвою;

• Зустріч із Президентом Республіки Уганда Йовері Кагутою Мусевені;

• Зустріч із Президентом Держави Еритрея Ісайясом Афеворки;

• Зустріч із Президентом Центральноафриканської Республіки Фостеном Арканжем Туадерою;

• Переговори з Головою Президентської ради Держави Лівія Мухаммедом Менфі;

• Зустріч із Президентом Камеруну Полем Бійя;

• Зустріч із Президентом Сенегалу Маккі Саллом;

• Зустріч із Президентом ПАР Сирилом Рамафозою;

• Зустріч із Президентом перехідного періоду Республіки Буркіна-Фасо Ібраїмом Траоре;

• Зустріч із Президентом Республіки Гвінея-Бісау Умару Сіссоку Ембало;

• Зустріч із Президентом перехідного періоду Малі Ассімі Гойтою;

• Зустріч із Президентом Республіки Конго Дені Сассу-Нгессо.

Ключові заяви під час саміту Росія-Африка:

• Путін: «На жаль, деякі прояви колоніалізму не зжиті досі і, як і раніше, практикуються колишніми метрополіями, зокрема в економічній, інформаційній та гуманітарній сферах».

• Путін: «Росія та держави Африки разом виступають за побудову нової, більш справедливої архітектури світоустрою, спільно відстоюють міжнародне право, Статут ООН, центральну роль цієї всесвітньої організації, намагаються координувати підходи щодо ключових питань міжнародного порядку денного. Характерно, що з багатьох із них наші позиції дуже близькі або повністю збігаються. Про це свідчать основні положення політичної декларації, підготовленої для схвалення самітом».

• Путін: «Хотів би наголосити й на тому, що на наших очах Африканський континент стає новим центром сили. Його політична, та й економічна роль зростає у геометричній прогресії. І з цією об’єктивною реальністю всім доведеться зважати».

• Путін: «Ми зацікавлені в тісній співпраці між правоохоронними структурами та спеціальними службами Російської Федерації та країн Африки».

• Ассумані (Президент Коморських островів та Глава Африканського Союзу): «Африканський союз залучається до економічної трансформації. Росія, звичайно, братиме участь в інвестуванні та користуватиметься також нашими численними ресурсами».

• Ассумані: «Хочу наголосити, що наше партнерство має велике майбутнє, тим більше якщо ми активно залучатимемо молодь, жінок. Це майбутнє наших країн, і ми маємо їм прищеплювати цінності підприємництва».

• Ібраїм Траоре (Президентові перехідного періоду Буркіна-Фасо): «Росія – це теж сім’я для Африки, тому що в нас одна й та сама історія. Росія зазнала багато втрат, щоб звільнити від нацизму Європу і світ у Другу світову війну. У нас одна й та сама історія у тому сенсі, що ми, можна сказати, забуті народи світу. Це стосується що фільмів, що книг: багато в чому Африка та Росія, їхня роль у боротьбі з нацизмом була забута».

• Траоре: «Мені незрозуміло, як так виходить, що Африка, яка має стільки ресурсів, води, сонця, як так виходить, що сьогодні це найбідніший континент, де найбільше голоду, і як виходить так, що ми змушені просити допомоги?».

• Поль Бійя (Президент Республіки Камерун): «В Африці більше мільярда жителів, але ми недостатньо представлені у міжнародних організаціях. Зокрема йдеться про Організацію Об’єднаних Націй. Ми сподіваємося на підтримку Росії у виправленні несправедливого становища, що склалося».

• Бійя: «Для вирішення проблем безпеки та боротьби з тероризмом ми також маємо співпрацювати. Росія справді надає допомогу багатьом країнам світу у боротьбі з тероризмом. А Африка сьогодні стикається і з цією проблемою, і з цілим спектром інших проблем. Сподіваємося, що ми разом рухатимемося до пошуку рішень».

• Фостен-Аршанж Туадера (Президент Центральноафриканської Республіки): «Незважаючи на складнощі геополітичного, кліматичного, енергетичного характеру, наша країна Центральноафриканська Республіка користується допомогою Росії. Наші дружні стосунки перебувають на найвищому рівні».

• Туадера: «Наша країна, її надра, її природа – це величезне багатство, але використання цих ресурсів нині недостатньо. Тяжке колоніальне ярмо продовжує про себе нагадувати. Ми, Центральноафриканська Республіка, запрошуємо всі народи, всі країни світу до взаємовигідного, ефективного співробітництва в рамках міжнародного порядку, заснованого на Статуті ООН».

• Йовері Мусевені (Президент Республіки Уганда): «Я маю чудову нагоду брати участь у різних заходах протягом останніх 60 років. Для того, щоб зрозуміти труднощі, з якими ми стикаємося, ми повинні пам’ятати, що до 1900 року Африка була повністю колонізована за винятком Ефіопії».

• Мусевені: «Німеччина – країна, яка не виробляє та не вирощує каву, але заробляє на каві щороку більше, ніж усі африканські країни – 6,8 мільярда доларів».

• Мусевені: «Я пропоную нашим союзникам – Росії, Індії, Китаю та іншим країнам – прийняти рішення, яке може нам допомогти, – купувати готову продукцію з Африки, а не сировину, наприклад, оброблену каву – не зернову, а вже готову; шоколад замість какао-бобів; текстиль замість бавовни; сталь замість залізняку – у нас є слово «офтарі», яке означає «залізна руда»; електричні акумулятори замість літію тощо».

• Дені Сассу-Нгессо (Президент Республіки Конго): «Реалізація наших планів можлива лише при об’єднанні зусиль у рамках континентальних, регіональних чи субрегіональних організацій. Допомога Африці з боку Росії полягає у стратегічному партнерстві і ми закликаємо до встановлення стратегічного взаємовигідного партнерства».

• Сассу-Нгессо: «Говорячи про мир в Африці, треба ще раз сказати: ми прагнемо миру, і ми сподіваємося, що і в Європі встановиться світ. Тому ще раз закликаю до закінчення російсько-українського конфлікту».

• Абдельфатт Сісі (Президент Єгипту): «Ті документи, які ми приймаємо сьогодні на саміті, дуже важливі для визначення нашого стратегічного партнерства, не кажучи вже про ті широкі перспективи, які відкриваються у зв’язку з розвитком нашої співпраці, що відповідає нашим взаємним інтересам».

• Сісі: «Користуючись нагодою, я хотів би запевнити, що Єгипет готовий і надалі вносити свій внесок у зміцнення та поглиблення нашої стратегічної співпраці на тих принципах, про які ми домовляємося. Ми готові також до активізації зв’язків та відносин між нашими та російськими організаціями та компаніями».

• Ісай Афеворкі (Президент Республіки Еритрея): «Я впевнений, що Російська Федерація має всю необхідну промислову та виробничу базу для того, щоб надати підтримку подібному стратегічному партнерству між Росією та Африкою, але також і іншим континентам, які хотіли б взяти участь у реалізації наших цілей».

• Афеворкі: «Через 25 років у нас буде населення 2,5 мільярда людей. Нам потрібно буде вирішувати проблеми, і краще їх вирішувати раніше ніж пізніше. Потрібно думати наперед».

• Умар Сіссоку Ембало (Президент Республіки Гвінея-Бісау): «Ми визначили як пріоритетні такі цілі співпраці з Росією в трьох основних галузях, важливих для розвитку Гвінеї-Бісау, а саме: освіта, проблеми молоді та спорту; видобуток корисних копалин, насамперед енергоресурсів; інфраструктура сектору рибальства».

• Ембало: «Звичайно, Уряд Гвінеї-Бісау співпрацюватиме з Урядом Росії як на двосторонній основі, так і в багатосторонньому форматі згідно з планом дій, прийнятим форумом співробітництва Росія – Африка. Я також можу сказати, що ми використатимемо весь потенціал наших відносин».

• Муххамед Менфі (Голова Президентської ради Лівії): «У нинішніх історичних умовах ми, звичайно ж, хотіли вам нагадати, що Російська Федерація є постійним членом Ради Безпеки ООН і відіграє важливу роль у здійсненні планів Африканського континенту, який прагне справедливого, ефективного, постійного розвитку».

• Менфі: «Потрібно сказати, що низка африканських лідерів уклала вигідні для нас угоди з Російською Федерацією, щоб усіляко сприяти вирішенню продовольчої проблеми».

• Ассімі Гойта (Президент перехідного періоду Республіки Малі): «Незважаючи на геополітичну ситуацію, світову кон’юнктуру, очевидно, що малійський народ мобілізований, і наша мета – консолідувати стратегічне партнерство між Малі та Російською Федерацією на благо і заради щастя наших народів».

• Гойта: «Ми поділяємо принципи справедливості, прихильності до традиційних цінностей, які нас об’єднують з Росією. Сьогодні більше, ніж будь-коли долі африканського народу та російського пов’язані. Ми маємо разом протистояти спільним викликам. Твердження повного суверенітету наших країн, боротьба з тероризмом, боротьба з бідністю, просування прав і свобод – ця боротьба повинна вестися ефективно».

• Гойта: «Ми виступаємо за нову архітектуру міжнародних відносин. Звичайно, для цього буде потрібна реформа Ради Безпеки ООН. Наша спільнота має зробити все для того, щоб відбулася справедлива реформа».

• Маккі Салл (Президент Республіки Сенегал): «Потенціал нашого партнерства є величезним. Африка – це 30 мільйонів квадратних кілометрів, понад мільярд 300 мільйонів жителів. Росія також величезна країна. Ми разом – наш континент та Ваша країна – є величезним об’єднанням, союзом. Ми маємо величезні природні ресурси, величезний демографічний потенціал, і тому ми можемо працювати і співпрацювати в різних галузях: сільське господарство, промисловість, вуглеводні, інформаційні технології, безпека, транспорт, цифрова економіка тощо».

• Салл: «Хочу відповісти нашому молодому братові, колезі – Президентові Буркіна-Фасо: ми сюди приїхали не для того, щоби щось випрошувати. Ми і в інші місця не за цим приїжджаємо: ми працюємо, щоб створити гідне партнерство для розвитку та благополуччя наших народів, де б не проходили дискусії – у Дакарі, Вашингтоні чи Санкт-Петербурзі. Ми ведемо нашу боротьбу за гідність, і ця боротьба виходить за межі різних поколінь – про це говорили багато Президентів, а також пан Президент [Республіки Конго Дені] Сассу-Нгессо».

• Сиріл Рамафоза (Президент Південно-Африканської Республіки): «ПАР і Африка дуже натхненні прихильністю Російської Федерації до зміцнення нашої співпраці в практичному ключі. Це особливо важливо, коли ми намічаємо новий курс економічного розвитку, зростання та процвітання і коли ми намагаємося досягти реалізації цілей сталого розвитку».

• Рамафоза: «Ми в ПАР твердо переконані, що переговори та діалог, а також відданість Статуту ООН необхідні для мирного та справедливого вирішення конфліктів. Сподіваємося, що конструктивна взаємодія та переговори можуть призвести до закінчення поточного конфлікту між Російською Федерацією та Україною».

• Еммерсон Мнангагва (Президент Республіки Зімбабве): «У нас у Зімбабве така філософія: країна будується, розвивається, керується своїм же власним народом. Ми нікого не залишаємо позаду свого розвитку. Багатосторонній підхід та зміцнення існуючих інституцій, а також створення нових партнерських зв’язків мають ключове значення для нового світопорядку, який буде справедливим та мирним. Цей світоустрій вже формується».

• Мнангагва: «Хотів би висловити щиру вдячність Російської Федерації за те, що вона надала зимбабвійським компаніям простір на виставці, щоб ми могли продемонструвати, який потенціал закладено в нашій економіці та нашому навколишньому середовищі».

Заяви Володимира Путіна та Голови Африканського союзу за підсумками саміту Росія-Африка:

• Путін: «Представники африканських держав виявили політичну волю, продемонстрували свою незалежність та реальну зацікавленість у розвитку співпраці з нашою країною».

• Путін: «У цьому контексті дуже показово, що за підсумками роботи прийнято солідний пакет спільних документів. І насамперед зазначу схвалену лідерами петербурзьку декларацію. У ній зафіксовано стратегічні напрями розвитку співробітництва Росії та країн Африки саме на довгострокову перспективу».

• Путін: «У період між самітами Росія – Африка діятиме механізм діалогового партнерства. Триватимуть регулярні політичні консультації щодо лінії міністерств закордонних справ Росії, країн Африки та керівництва Африканського союзу».

• Путін: «Наша країна продовжить постачати африканським друзям зернові культури як на контрактній основі, так і безоплатно, сприяти розвитку енергетики, щоб задовольнити зростаючі потреби економік африканських держав у вуглеводневому паливі та електрогенеруючих потужностях. Причому маю на увазі як традиційні джерела енергії, так і інноваційні, реалізовані по лінії нашого «Росатома»».

• Ассумані: «Ми знаємо, що друзі пізнаються у біді. І саме коли Африка перебувала у складній ситуації, це був період рабства, період колонізації чи період апартеїду, Росія завжди нам допомагала, і це була одна з перших країн, яка надала нам свою допомогу у боротьбі з колонізацією, апартеїдом та рабством».

• Ассумані: «Практично всі африканські країни відправляли своїх студентів на навчання до Росії, і всі ці кадри тепер працюють у нас як у приватному секторі, так і в державних адміністраціях».

• Ассумані: «Ми живемо в єдиному світі і виступаємо за те, щоб Африка була частиною тих організацій, які приймають рішення. Ми живемо у багатополярному світі. Росія інвестуватиме в Африку, але це не означає, що інші не прийдуть до нас. У нас буде створено умови для позитивної конкуренції. У нас буде не один-єдиний партнер, а численні партнери. Думаю, якщо у нас буде два-три партнери, це ще краще, вони залучать інших партнерів».

Документи, прийняті та підписані за підсумками другого саміту Росія-Африка

1. Декларація другого саміту Росія – Африка.

2. Декларація другого саміту Росія – Африка про запобігання гонці озброєнь у космічному просторі.

3. Декларація другого саміту Росія – Африка про співробітництво у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.

4. Декларація другого саміту Росія – Африка про зміцнення співробітництва у сфері боротьби з тероризмом.

5. План дій Форуму партнерства Росія – Африка на 2023–2026 роки.

6. Меморандум про взаєморозуміння між Урядом Російської Федерації та Міжурядовою організацією з розвитку (ІГАД) про основи взаємовідносин та співробітництво.

7. Меморандум про взаєморозуміння між Урядом Російської Федерації та Економічним співтовариством держав Центральної Африки (ЕСГЦА) про основи взаємовідносин та співробітництво.

Підсумки/прогнози:

Вся риторика Путіна та представників Росії на саміті «Росія – Африка» була спрямована на те, щоб довести переваги російських ресурсів та економічних можливостей над західними. Головна теза – «ми не колоніалісти», апеляція до справедливості, готовність демпінгувати в обмін на дружбу та стійку геополітичну орієнтацію.

Однак саміт показав, що африканські країни зацікавлені не так у російському зерні, як у російській зброї, а Росія зацікавлена у доступі до ресурсних багатств африканського континенту. Сам саміт пройшов із мінімальним коефіцієнтом корисної дії. Але в інформаційному та ідеологічному плані він підвів до висновку про те, що можливе відродження старої радянської традиції активного впливу на країни «третього світу» та лідерство у цьому процесі.

Також діалог з африканськими країнами важливий для Росії щодо пошуку потенційних союзників в Організації Об’єднаних Націй, оскільки останнім часом більшість африканських держав голосували за антиросійські резолюції. Очевидно, що Росія поспішає зайняти свою нішу в новому світовому розподілі праці та ринків, який неминуче піде за новим розколом світу на дві системи і за новим витком світової економічної кризи.

4. Зустріч Володимира Путіна з главами делегацій африканських держав щодо української проблематики

У п’ятницю, 28 липня, Володимир Путін провів зустріч у форматі робочого обіду з головами делегацій африканських держав із української проблематики. На зустрічі були присутні Голова Африканського союзу, Президент Союзу Коморських Островів Азалі Ассумані, Президент Єгипту Абдельфаттах Сісі, Президент Республіки Конго Дені Сассу-Нгессо, Президент Сенегалу Маккі Салл, Президент Уганди Йовері Кагута Мусевені, Президент ПАР Сіріл Замбії Стенлі Какубо.

Ключові тези:

• Путін: «Сподіваюся, що ви, шановні колеги, добре розумієте природу та витоки цієї кризи – принаймні ми намагалися донести наше бачення цієї проблеми. Вважаємо, що проблема виникла не вчора, була спровокована деякими силами на Заході, які довгі роки готувалися до гібридної війни з нашою країною, робили все, щоб перетворити Україну на інструмент для підриву основ безпеки Російської Федерації, завдати шкоди російським позиціям у світі, так та для підриву нашої державності. Я говорю це з повною підставою».

• Путін: «Нам, звичайно, імпонує позиція країн, що висунули ініціативу, про те, що принципи Статуту ООН повинні поважатися і втілюватися в життя у всій сукупності та взаємозв’язку. Справді, не повинно бути подвійних стандартів, односторонніх санкцій, спроб забезпечити свою безпеку за рахунок інших».

• Путін: «Нам сьогодні кажуть, що ми порушуємо Статут Організації Об’єднаних Націй. Я так не вважаю. Навпаки, я впевнений, що ми діяли у повній відповідності до Статуту ООН. Після «держперевороту» у 2014 році українська влада розпочала бойові дії, по суті, проти частини свого народу, застосовуючи авіацію, важку техніку, танки проти тих, хто не погодився з державним переворотом, підтриманим Заходом у 2014 році».

• Путін: «Звичайно, я зараз не говоритиму про деталі того, про що ми домовлялися, напевно, це буде не дуже коректно. Але нагадаю – не всі це знають, а ми знаємо добре, – що Київ отримав свою самостійність і незалежність при розпаді Радянського Союзу на основі Декларації про незалежність, а в цій декларації чорною по білому було написано, що Україна є нейтральною державою, і для нас це має важливе значення».

• Ассумані: «Ви вже вислухали виступ різних лідерів на пленарному засіданні саміту Росія – Африка, і, як Ви можете зрозуміти з цих виступів, вся Африка хотіла б бачити встановлення миру, ми всі виступаємо на підтримку миру. Багато в чому наш приїзд сюди також є свідченням цього.

• Ассумані: «На основі Вашого пояснення ми розуміємо витоки цього конфлікту, ми розуміємо, як і де він почався. Разом з тим, нам було дуже приємно почути, що Ви відзначаєте ту африканську мирну ініціативу, з якою виступили сім наших країн».

• Ассумані: «Ви абсолютно праві, коли говорите про те, що ми зайняли різні позиції щодо цього конфлікту, однак ключовий елемент позиції, яку ми всі зайняли, полягає в тому, що цей конфлікт має бути вирішений на основі переговорів, діалогу, і ми з вами згодні, що це найкращий шлях вперед».

• Ассумані: «Ми пропонували реалізувати Чорноморську зернову ініціативу, говорили про необхідність відкриття Чорного моря, ми говорили, що хотіли б, щоби Чорне море було відкрито для світових ринків. І ми сюди прийшли не для того, щоби просити якісь «дари» для Африканського континенту. Ми, звичайно, розуміємо, що Ви із щедрості вирішили безоплатно надати зерно деяким африканським країнам, які стикаються з певними труднощами. Ми з великою повагою до цього ставимося, наголошуємо на цьому. Однак це не наша основна мета тут, це не наше головне завдання – досягти якихось поставок такого характеру».

Підсумки/Прогнози:

По суті, зустріч стала продовженням місії лідерів африканських держав до Києва та Москви у червні цього року. Путін дав зрозуміти, що він не проти переговорів із Україною, але переклав відповідальність за відсутність цих переговорів на Україну. Загалом ця теза багато в чому демонструє зовнішню політику Росії та її спроби змінити громадську думку, впроваджуючи тезу про те, що справжнім агресором нібито виступає Україна, яка не бажає переговорів.

Більшість пропозицій, які пролунали з вуст африканських лідерів, тією чи іншою мірою розвивають більш ранні пропозиції Китаю, «формулу Сі Цзіньпіна», яку, як відомо, Україна не приймає, оскільки просуває власну «формулу Зеленського». Зустріч важлива з погляду серії заходів, спрямованих на створення єдиної платформи «Глобального Півдня», яку буде запропоновано США та країнам Заходу щодо врегулювання військового конфлікту між Росією та Україною.

5. Прес-конференція Путіна за підсумками саміту Росія-Африка

У суботу, 29 липня, Володимир Путін провів зустріч із журналістами, на якій відповів на низку питань щодо підсумків саміту Росія-Африка, ситуації в Україні, а також низки внутрішньополітичних тем. Спілкування з представниками ЗМІ тривало понад годину.

Ключові тези Путіна:

• «Ведучий голос – дуже добре, але ведучий голос та автомат Калашнікова – набагато ефективніше було на той час. Тому всі пам’ятають про нашу конкретну допомогу країнам Африки у боротьбі за їхнє звільнення».

• «Всі добре знають, що Африканський континент – це криниця мінеральних ресурсів, так і є. Деякі країни в Азії, фактично, свої резерви переводять у мінеральні ресурси Африки».

• «Я не можу сказати, що все майбутнє за Африкою, ні – світ різноманітний, але Африка має великий потенціал».

• «В Африці потрібна стабільність у внутрішній політиці, щоб розвивати економіку, співпраця у сфері ВТС із Росією є».

• «Вони [африканські країни] не забувають про цю підтримку [Росії], зокрема в ООН, я вже не пам’ятаю, а вони пам’ятають».

• «Мирний план щодо України та зернова угода ніяк не пов’язані між собою».

• «Положення мирної ініціативи Африки щодо України реалізуються, наприклад, обмін полоненими, питання гуманітарного характеру».

• «Низка пунктів з ініціативи Африки важко реалізувати, наприклад, припинення вогню – Україна в атаці, до нас за цим у цій ситуації важко звертатися».

• «Я не вважаю своєю справою управління військами, тому не отримую доповіді щодо [так званої] «спецоперації» щогодини, але кілька разів на день зв’язуюсь з міноборони».

• «Україна зазнала великих втрат і в живій силі, і в техніці, але є зміни – бережуть техніку: підвозять людей та їдуть. З 4 червня Україна втратила 415 танків, а 2/3 втраченої у боях техніки – західна».

• «Ціни на світовому ринку після виходу Росії із зернової угоди підросли, ми отримаємо більше, частиною доходів поділимося з найбіднішими країнами».

• «Коли почалася [так звана] «спецоперація», це був поштовх для початку економічних проблем Заходу, але корінь у їхніх попередніх помилках».

• «[Про контакти з Ердоганом] Ми хотіли поговорити телефоном — президент Ердоган пропонував розмову в не дуже зручний для мене час. Я запропонував сьогодні йому незручно, запропонував завтра йому теж незручно. Але домовилися на розмову, здається, на середу».

• «[Про зустріч із Ердоганом] Я не знаю, ми домовлялися про те, що побачимося: чи він до нас приїде, чи я до нього з’їжджу. Подивимося».

• «Жодних зіткнень Росії і НАТО ніхто не хоче, але якщо хтось захоче – ми готові».

• «[Про саміт БРІКС] Не думаю, що моя участь у саміті в ПАР важливіша, ніж присутність тут».

• «У портах Прибалтики лежать наші добрива, ми готові їх віддати безплатно країнам, що мають потребу, але не відпускають, ніхто не може пояснити чому».

Підсумки/прогнози:

Загалом, відповіді Путіна на запитання журналістів були присвячені скоріше формуванню нової (а точніше оновленої) зовнішньополітичної позиції Росії, де Африка займає лише малу частину. Останнім часом своїми заявами Путін все частіше намагається донести широкому загалу, насамперед на Заході, що Росія готова до повернення за стіл переговорів, на тих умовах, які були озвучені ще в січні 2022 року (під час засідань Росія-НАТО та Росія-ОБСЄ). Звідси і позаблоковий статус України, і заяви про готовність воювати з НАТО у разі потреби.

По суті, позиція Кремля виходить із того, що бойові дії в Україні розпочалися саме через незгоду Заходу щодо умов Росії. І якщо майже через два роки ситуація не змінилася, то ескалація неминуча. Очевидно, найближчим часом буде дана й відповідь Заходу, який або погодиться з Москвою, або ж визнає подібні ультиматуми блефом і продовжить відстоювати свої позиції.

Вкотре можна відзначити відхід Путіна від ідей «русского мира» та «захисту російськомовного населення Донбасу». Як раніше писала Ascolta, подібні тези практично повністю зникли з публічних заяв російського президента. Не виключено, що подібним чином Путін дає зрозуміти Заходу, що готовий йти на серйозні поступки (навіть повернення частини окупованих територій) в обмін на визнання певних умов Москви.

На думку Ascolta, подібне вікно переговорних можливостей відкрито до початку 2024 року. Попередньо, саме на цей період заплановано остаточне формування Союзної держави Росії та Білорусі, у процесі якої, зокрема, ухвалюватиметься спільна Конституція. У новій Конституції можуть бути усунені раніше внесені положення про визнання окупованих територій України частиною Росії.

6. Візит Сергія Шойгу до КНДР

У вівторок, 25 липня, делегація Міністерства оборони РФ на чолі із Сергієм Шойгу вирушила до Пхеньяну з офіційним візитом. Офіційна мета візиту стосувалася участі «в урочистостях, присвячених 70-річчю перемоги корейського народу у Вітчизняній визвольній війні 1950-1953 років». У той же час, багато аналітиків відзначили, що справжньою метою візиту можуть стати переговори про передачу Росії великих запасів артилерійських снарядів.

Хронологія подій:

• У четвер, 27 липня, Сергій Шойгу провів переговори з Кім Чен Ином, під час яких обговорили питання оборони в «душевній атмосфері». Також Шойгу передав лідерові КНДР листа від Володимира Путіна.

• У той же день російська делегація відвідала виставку Weaponry Exhibition-2023, де було представлено зброю КНДР. Кім Чен Ин показав російському міністру нові північнокорейські безпілотники, зовні схожі на американські MQ-9 Reaper і RQ-4 Global Haw, а також південнокорейський Global Hawk. Також було продемонстровано північнокорейські міжконтинентальні балістичні ракети, танки та бронетехніку.

• У п’ятницю, 28 липня, Сергій Шойгу взяв участь в урочистому засіданні, присвяченому 70-річчю Перемоги корейського народу у Вітчизняній визвольній війні, у столиці КНДР у Пхеньяні.

• Також на площі Кім Ір Сена у центрі Пхеньяну відбувся військовий парад, під час якого були продемонстровані танки Т-34, техніка 1950 – 1953 років, парадні розрахунки всіх видів та пологів військ КНА та механізована колона з новітніми зразками озброєння та військової техніки.

Підсумки/прогнози:

Візит Шойгу до Північної Кореї мав зовні «ритуальний» характер – поїздка на урочистості, присвячені подіям 70-річної давності, в яких СРСР також відігравав важливу роль. Проте впадає у вічі те, що в Росії та Північній Кореї існують спільні вороги та спільні цілі. Росія та Північна Корея відіграють важливу роль у Тихоокеанському регіоні. Важливим є також військовий потенціал КНДР: Пхеньян може дати Москві снаряди та ракети, вкрай необхідні в умовах нинішньої війни, тоді як Росія може розрахуватися постачанням на північ Корейського півострова гелікоптерів, авіації, танків.

Примітно, що стереотипне сприйняття Північної Кореї на Заході багато в чому сприяло розвитку країни за умов санкційного тиску. При цьому низка джерел вказує на те, що Пхеньян зумів налагодити власне виробництво напівпровідників (безумовно, не без допомоги Китаю), які активно використовуються у виробництві власної зброї. Наприклад, ракети «Хвасон-2», запуски яких активно обговорюються світовою спільнотою, демонструють наявність у КНДР власних високих технологій. Понад те, нині закінчується розробка триступеневої ракети «Хвасон-3» із дальністю польоту до 12 тис. км. По суті, темп розвитку деяких видів озброєння у Пхеньяну нині вищий, ніж у Китаю і без виробництва власних чіпів подібні показники неможливі. Не виключено, що саме вони поставлятимуться і для потреб російського ВПК.

Варто відмітити й той факт, що паралельно з російською делегацією Пхеньян відвідала і високопоставлена делегація з Китаю на чолі з членом Політбюро ЦК КПК Лі Хунчжуном (неформально «людина №3» у китайській політичній ієрархії). Цілком можливо, що Пхеньян став місцем додаткових домовленостей або переговорів між Китаєм і Російською Федерацією. Сам факт візиту Шойгу до КНДР показує, що він не опальний, а Путін йому, як і раніше, довіряє.

7. Осуд МЗС РФ військового перевороту в Нігері

У середу, 26 липня, в Нігері відбувся військовий переворот, внаслідок якого керівник президентської гвардії генерал Абдурахман Чіані оголосив себе новим лідером. У той же час, законно обраного президента Мохаммеда Базума було заарештовано. Низка ЗМІ поспішили заявити, що подібний військовий переворот був проведений за підтримки Росії, якій симпатизують як представники військової хунти, так і багато місцевих жителів. Більше того, повалений президент Базум неодноразово висловлював публічну підтримку Україні та засуджував дії Москви.

При цьому вже 27 липня МЗС РФ опублікувало офіційну заяву щодо подій у Нігері, в якій не підтримало дії військових: «З занепокоєнням стежимо за розвитком обстановки в Республіці Нігер, де 26 липня група нігерських військовослужбовців блокувала президентський палац і заявила про усунення від влади чинного глави держави Мохаммеда Базума. Закликаємо сторони конфлікту утриматися від застосування сили та вирішувати всі спірні питання шляхом мирного та конструктивного діалогу».

Пізніше, із засудженням дій військових виступив і Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров: «Ми вважаємо, що переворот — це антиконституційний вчинок, і ми в принциповому плані завжди в таких випадках займаємо дуже чітку позицію».

Підсумки/прогнози:

Заява МЗС Росії – це скоріше спроба завуалювати участь російських сил у перевороті у Нігері. Зрозуміло, що Росія не може безпосередньо визнати свою участь чи свою зацікавленість у перевороті (який відбувся в день відкриття саміту «Росія – Африка»; президент Нігеру відмовився брати участь у саміті і «цілком випадково» був повалений). Але те, що Нігер був однією з небагатьох держав Африки, де мала вплив Франція, а тепер військові, що прийшли до влади, демонстративно носять портрети Путіна, – показово.

Водночас важливо зазначити, що заяви МЗС РФ та Сергія Лаврова акцентуються на засудженні державних переворотів. Примітно, що в питанні України Москва також регулярно апелює до того, що в Києві нібито було здійснено державний переворот, що й послужило розвитку подальших подій. При цьому, за останні роки, практично у всіх державах Африки, які підтримують близькі відносини з Москвою (Малі, Буркіна-Фасо, Гвінея), законна влада була повалена шляхом військових переворотів.

8. Візит Миколи Патрушева до ПАР

У понеділок, 24 липня, Секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев із офіційним дводенним візитом прибув до ПАР. Згідно з анонсованим планом візиту, Патрушев взяв участь у XIII щорічній зустрічі високих представників, які займаються питаннями безпеки, держав БРІКС, а також в окремому розширеному засіданні у форматі «Друзі БРІКС» на рівні секретарів рад безпеки та радників з національної безпеки. Пізніше стало відомо про низку двосторонніх зустрічей, проведених у Йоганнесбурзі.

Хронологія подій:

• У понеділок, 24 липня, Микола Патрушев провів переговори з членом Політбюро, керівником Канцелярії Комісії ЦК Комуністичної партії Китаю із закордонних справ Ван І. Згідно з офіційними заявами, під час зустрічі обговорювалися питання поглиблення російсько-китайської співпраці у двосторонньому та багатосторонньому форматах, а також поступального розширення практичної взаємодії Росії та Китаю з метою комплексного зміцнення безпеки двох країн. Крім того, відбувся обмін думками щодо ситуації в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

• У вівторок, 25 липня, Микола Патрушев провів робочу зустріч із радником Прем’єр-міністра Індії з національної безпеки Аджитом Кумаром Довалом. Докладно обговорено питання російсько-індійського співробітництва у сфері безпеки, а також взаємодії у галузі економіки.

• Микола Патрушев провів робочу зустріч із спеціальним помічником Президента Федеративної Республіки Бразилії з міжнародних питань Селсо Аморімом. Відбувся обмін думками щодо низки проблем міжнародної безпеки. Також сторони торкнулися ситуація навколо України.

• Микола Патрушев провів переговори із Секретарем Вищої ради національної безпеки Ісламської Республіки Іран Алі Акбаром Ахмадіаном. Під час зустрічі обговорювалися питання продовження регулярного діалогу між радами безпеки двох країн, що дозволяє координувати російсько-іранську взаємодію щодо широкого кола питань міжнародної та регіональної безпеки, а також щодо проблематики боротьби з тероризмом, протидії «кольоровим революціям» та розширення торговельно-економічних зв’язків.

• Микола Патрушев провів переговори з Генеральним секретарем Вищої Ради національної безпеки ОАЕ Алі Бен Хамадом Аш-Шамсі. Під час зустрічі було обговорено питання регіональної безпеки, а також конкретні плани подальшої співпраці Російської Федерації та Об’єднаних Арабських Еміратів у сфері протидії тероризму, екстремізму та транснаціональній злочинності.

• Микола Патрушев провів переговори з Радником Короля Саудівської Аравії з національної безпеки Мусаїдом Аль Айбаном. Сторони підтвердили динамічний розвиток двосторонніх відносин між Російською Федерацією та Королівством Саудівська Аравія у різних сферах. Докладно обговорювалися перспективи поглиблення взаємодії у сфері безпеки двох країн.

• Микола Патрушев провів зустріч з міністром у канцелярії президента ПАР Кумбудзо Нтшавені та обговорив із нею співпрацю у сфері припинення фінансування терористичних та екстремістських організацій.

• Микола Патрушев взяв участь у засіданні високих представників, які займаються питаннями безпеки, країн БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР).

• Незважаючи на заявлений дводенний візит (24-25 липня), 26 липня Патрушев провів переговори з Міністром внутрішніх справ Республіки Мозамбік Арсенія Массінге, у якій також взяли участь представники низки міністерств та відомств двох країн. Цього ж дня відбулася робоча зустріч Патрушева із Директором служби інформації та державної безпеки Республіки Мозамбік Бернарду Лідімбою.

Підсумки/прогнози:

Візит Патрушева мав робочий характер і є одним із елементів підготовки саміту БРІКС, якому всі держави-учасниці об’єднання приділяють велику увагу. Однак у цьому контексті важливо те, що, незважаючи на заяви деяких російських опозиційних ЗМІ, Патрушев не втрачає свій вплив і продовжує залишатися однією з найближчих і довірених осіб в найближчому оточенні Путіна.

Важливо також зазначити, що невдовзі після зустрічі Патрушева з представниками Саудівської Аравії Ер-Ріяд виступив з ідеєю скликання мирної конференції з питань України. Це також означає, що питання російсько-української війни може стати предметом розгляду саміту БРІКС із подальшим виробленням єдиної позиції «Глобального Півдня». Можна вже зараз прогнозувати, що ця позиція навряд відрізнятиметься від китайських пропозицій.

9. Доповідь МЗС РФ щодо ситуації навколо Української православної церкви

У вівторок, 25 липня, Міністерство закордонних справ РФ опублікувало доповідь під назвою «Про протиправні дії київського режиму щодо Української православної церкви (УПЦ), її священнослужителів та парафіян». У цій доповіді російські дипломати спробували продемонструвати своє бачення деяких процесів навколо Української православної церкви. Зокрема, автори доповіді звертають увагу на ухвалення низки законів, які, на їхню думку, дискримінують діяльність УПЦ, а також аналізують дії українських спецслужб, місцевої влади та реакцію міжнародних організацій.

Ключові тези:

• «Київська влада протягом багатьох років активно проводить в Україні курс на ліквідацію канонічної Української православної церкви (УПЦ), дискримінацію її духовенства, переслідування священнослужителів та віруючих громадян. Для цього вибудовується законодавча система країни, орієнтуються дії різних силових структур».

• «Для ліквідації УПЦ створено та нарощується відповідна законодавча база. Так, 1 грудня 2022 р. Рада національної безпеки та оборони України (РНБО) ухвалила рішення, фактична мета якого – тотальне обмеження прав громад УПЦ. У рішенні затверджено низку заходів, у тому числі: розробку Кабінетом міністрів законопроекту про заборону УПЦ; посилення тиску на неї українських спецслужб; позбавлення права користування храмами найбільш древнього і великого монастиря – Києво-Печерської лаври; введення про «санкцій» щодо її єпископів».

• «У найбільших християнських конфесіях України приналежність віруючих (прихожан) до релігійної громади, зважаючи на їхню численність, як правило, досі не фіксувалася юридично. Розмиті формулювання нового Закону дозволяють місцевій владі організовувати захоплення храмів УПЦ».

• «За період із травня по грудень 2022 року Службою безпеки України у взаємодії з іншими силовими структурами під приводом «контррозвідувальних заходів» проводилися масові несанкціоновані обшуки в єпархіях, монастирях та громадах УПЦ на всій території України».

• «Незважаючи на масовість обшуків, що охопили всі єпархії УПЦ, докази, що пред’являлися громадськості, зводилися до богословської, богослужбової та історичної літератури російською мовою або до фальшивих агітаційних листівок. У деяких випадках матеріали підкидалися у присутності жертв».

• «Окрім численних фактів арештів єпископів та кліриків УПЦ, є факти зникнень і викрадень духовенства, свідчення про їх тортури та побиття, а також – смерть за вкрай неясних, нез’ясованих обставин».

• «Місцева влада виступає з рекомендаціями чи вимогами до громад УПЦ перейти до інших конфесій. Поширено звернення органів самоврядування (обласних та міських рад) до керівництва України із закликами заборонити УПЦ. У низці населених пунктів Західної України місцеві органи влади примусово закривають храми, перешкоджають віруючим відвідувати богослужіння, запроваджують «заборону діяльності» УПЦ на місцях».

• «За свідченням керівництва УПЦ, за 2022 р. в Івано-Франківській, Львівській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій, Чернівецькій, Чернігівській, Київській та інших областях України захоплено 129 храмів, і лише у 31 випадку мав місце добровільний перехід громад».

• «З боку великих політиків, державного керівництва та чиновників регіонального рівня культивується риторика ненависті щодо УПЦ, проти неї ведеться масована інформаційна кампанія у державних та комерційних ЗМІ. Наслідком цього стали акти вандалізму та підпалів храмів та святинь канонічної православної церкви, невмотивовані насильство та агресія стосовно її кліриків та віруючих».

Підсумки/прогнози:

Росія подібними доповідями надає лише «ведмежу послугу» Українській Православній Церкві, ще більше підливаючи вогонь у відносини між УПЦ та державними структурами України. Цілком можливо, що Росії «для картинки» й необхідне подальше розпалювання релігійного конфлікту в Україні, подвиг Церкви та її ієрархів, заборона УПЦ та її відхід «в катакомби». Але в такому разі виникає питання щодо щирості подібних доповідей та їхнього коефіцієнта корисної дії.