Валерій Іванович Флюстіков народився 6 травня 1967 року в Алчевську Луганської області (за іншими даними – у Ризі, Латвійська РСР, де до 1998 року проживали його діду та бабуся по батьківській лінії – Флюстіков Іван Степанович (1923 – 2004) та Флюстікова Євдокія Михайлівна (1926 – 2009). Бабуся за національністю українка, уродженка Луганської області. Громадянство Росії старші Флюстікові отримали згідно з указом президента РФ тільки у 1998 році. Відомо, що і батько, і дід Валерія Флюстікова були кадровими військовими.
This Content Is Only For Subscribers
Після закінчення школи Валерій Флюстіков вступив до Рязанського гвардійського вищого повітряно-десантного ордена Суворова двічі Червонопрапорне командне училище імені генерала армії В. Маргелова. З 1989 року – на службі в армії. Починав службу в Таджикистані, згодом – на Північному Кавказі.
За наявною інформацією, має родинні зв’язки з генерал-лейтенантом Дмитром Герасимовим, який очолював у 1994 – 1995 роках Управління спеціальних операцій ФСБ (за непідтвердженими даними, зять).
Брав участь у Першій Чеченській війні. Але подробиці у відкритих джерелах не розкриваються. Відомо, що у розвідроті, якою командував Флюстіков, воював нинішній губернатор Волгоградської області Андрій Бочаров, який 20 липня 1996 отримав звання Герой Російської Федерації.
Про службу Флюстікова у Чечні у своєму автобіографічному романі «Дембельський акорд» написав Герой Росії Альберт Заріпов, який служив у сусідній роті. Зокрема, 17 – 18 січня 1996 року Флюстіков брав участь у боях за селище Первомайське – проти Салмана Радуєва. Військова операція закінчилася невдачею для російської сторони.
Після Першої Чеченської Флюстіков переходить на роботу до Федеральної служби безпеки і протягом більш ніж десяти років робить кар’єру в цій структурі. Зокрема, певний час працював в охороні президента Російської Федерації. Познайомився і потоваришував з Олексієм Дюміним, нинішнім губернатором Тульської області, який на той час також працював у президентській охороні.
Після президентських виборів 2008 року та приходу до Кремля Дмитра Медведєва група колишніх охоронців Володимира Путіна частково була перекинута на інші напрямки роботи. Флюстіков недовго очолював групу російських спецназівців, відправлених до Аденської затоки для супроводу російських торгових судів і боротьби з піратами Сомалі.
У 2009 році Флюстіков – заступник командира в/ч 11659 (смт. Степове Аксайського району Ростовської області) – 22-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення. Вважається, що це було тимчасове призначення, оскільки Флюстіков потрапив у поле зору міжнародних правозахисних агентств, які звинуватили російських офіцерів у жорстокому поводженні з піратами та у вбивстві кількох людей.
Саме тоді, у 2009 році, в ході військової реформи було запропоновано створити Сили спеціальних операцій – структурний підрозділ ЗС РФ. ССО ЗС Росії — високоактивне, спеціально навчене, технічно оснащене, добре екіпіроване армійське угруповання сил Міністерства оборони Російської Федерації (Міноборони Росії), призначене для виконання спеціальних завдань з метою захисту інтересів Росії (при необхідності, із застосуванням військової сили) як усередині країни, так і за кордоном, як у мирний час, так і в мирний час, так і в мирний час, що знаходиться в постійній та високій готовності до негайного застосування.
Міністерство оборони РФ визначає термін «спеціальна операція» таким чином:
«Спеціальні операції військ (сил) – сукупність узгоджених за цілями, завданням, місцем і часом спеціальних дій військ (сил), що проводяться за єдиним задумом та планом для досягнення певних цілей. Спеціальні дії військ (сил) – заходи, що проводяться спеціально призначеними, організованими, підготовленими та оснащеними силами, що застосовують не характерні для звичайних сил методи та способи бойових дій (розвідувально-диверсійні, підривні, контртерористичні, контрдиверсійні, контррозвідувальні, партизанські, антипартійні)».
До компетенції ССО входять диверсійна, антидиверсійна робота, ліквідація громадян та осередків небезпеки для національних інтересів, робота з виявлення та ліквідації загроз для суспільного ладу.
З 2013 року полковник Флюстіков – командир в/ч 92154 (322-го центру спеціальних операцій «Сенеж» (Московська область, Сонячногірський район, селище Сенеж). Вважався людиною, яку привів у структуру командувач Силами спеціальних операцій генерал Олексій Дюмін (Флюстіков демонстративно відмовлявся брати участь в інтригах і всіляко наголошував, що його цікавить лише військова служба; Дюмін не бачив у Флюстікові потенційну небезпеку особисто для себе). До того ж, Флюстікова знав особисто Путін, оскільки в «нульові» Флюстіков неодноразово супроводжував Путіна в поїздках. Важливий момент: Сили спеціальних операцій курує особисто Володимир Путін, він же приймає остаточне рішення щодо тих чи інших дій ССО, а також щодо необхідних дій, які має зробити ССО.
У 2013 році Флюстіков брав участь у спеціальних навчаннях на Ельбрусі на висоті 4500 метрів.
У 2014 році Флюстіков керував групою, яка відповідала за захоплення будівлі Верховної Ради Криму. За цю операцію отримав звання генерал-майор. Вважається однією з ключових фігур, які відповідали у лютому 2014 року за анексію Криму. Фактично керував групою «зелених чоловічків» («ввічливих людей») під час операції у Криму.
У 2015 році відряджений до Сирії як старший радник. З 2015 року підрозділи Сил спеціальних операцій ЗС Росії використовувалися у військовій операції Росії в Сирії для наведення російської авіації на цілі, а також знищення керівників незаконних озброєних формувань у тилу противника. Флюстіков підготував кілька терористичних актів, внаслідок яких було знищено верхівки формувань ІДІЛ та сирійської опозиції. Наприкінці 2017 року отримав легке поранення у Східному Хомсі та після проходження лікування повернувся до Москви.
Після повернення очолив військову частину 99450 в Сонячногірську-2 (Командування сил спеціальних операцій Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації) – замість генерала Олександра Матовнікова.
Кар’єрному росту Флюстікова сприяли події 2018 року. У листопаді помер начальник Головного розвідувального управління Генштабу Ігор Коробов. В останні місяці життя він страждав від онкологічного захворювання. У його найближчому оточенні ще за життя генерала розгорнулася боротьба за посаду нового начальника ГРУ. Головним претендентом на цю посаду був командувач силами спеціальних операцій генерал-лейтенант Олександр Матовніков. Однак його основний опонент адмірал Ігор Костюков провів свою гру. Через Валентину Матвієнко (з якою працював ще з 90-х років) він домігся того, що 28 червня 2018 року Матовніков указом президента був призначений повноважним представником президента у Північно-Кавказькому федеральному окрузі. Відмовити президентові генерал не міг. Його кинули на такий складний напрямок, розуміючи: довго він зі своєю прямолінійністю в кріслі не втримається. Дійсно: 22 січня 2020 року Матовнікова було звільнено з посади (на його місце було призначено колишнього генерального прокурора Юрія Чайку), а Матовнікова призначили заступником головнокомандувача Сухопутними військами РФ (генерала Олега Салюкова).
Костюкову були потрібні свої кадри, в яких він був би впевнений. Флюстіков став членом команди Костюкова. Саме Костюков у червні 2018 року просуває Флюстікова на посаду командувача Сил спеціальних операцій, а в грудні 2018 року сприяє його призначенню заступником начальника Головного розвідувального управління Генерального штабу ЗС РФ – зі збереженням попередньої посади.
Але водночас не слід забувати, що Флюстіков підзвітний безпосередньо Путіну, і Костюков чудово розуміє: це той є членом команди, з яким потрібно тримати все під контролем. Він допоміг Костюкову зміцнитися, але Костюков усвідомлює: Флюстіков – це канал інформації, через який можна достукатися безпосередньо до Путіна. Саме тому Костюков зацікавлений у наявності поряд із ним Флюстікова.
На сьогоднішній день у підпорядкуванні Флюстікова – Центр спеціального призначення «Сенеж», Центр спеціального призначення «Кубінка-2», 561 аварійно-рятувальний центр та Центр підготовки фахівців. Усього близько 14 000 осіб.
Структура командування сил спеціальних операцій наступна. Безпосередньо у підпорядкуванні Флюстікова перебувають:
– військова частина 92154 (322-й центр спеціальних операцій «Сенеж»). Командир частини – генерал-майор Галкін Олексій Вікторович.
– військова частина 29155 (161-й центр підготовки спеціалістів особливого призначення, Центр спеціальних операцій особливого призначення). Частина розташована за адресами: м. Москва, вул. 11-а Паркова, 38-А, ВГ № 387 Московська обл., м. Хімки, мкр. Східня, вул. Гірська, вул. 4, ВГ No 4 Московська обл., Одинцівський р-н, сел. Розбрати, вл. 53, ВГ № 13. Командир частини – гвардії генерал-майор Авер’янов Андрій Володимирович. Вважається, що саме службовці цього підрозділу отруїли Скрипалів у Великій Британії, а пізніше Олексія Навального.
– військова частина 01355 (Центр спеціального призначення «Зазабор’я»). Адреса: Московська обл., Одинцівський р-н, м. Кубинка-2, вул. Генерала Вотинцева, д. 27, ВГ № 120. Командир частини – полковник Савицький А.А.
– військова частина 00317 (317-й центр спеціальних операцій (морський), 516-й аварійно-рятувальний центр ВМФ). Розташований за адресою м. Севастополь, мис. Херсонес, вул. Катерна, буд. 2. Донедавна центр очолював полковник Байкулов Вадим Володимирович, проте за останніми даними його було усунуто після потоплення Збройними Силами України крейсера «Москва» влітку 2022 року.
– військова частина 43292 (Центр підготовки спеціалістів сил спеціальних операцій). Адреса – Московська обл., м. Сонячногірськ-2, с. Редіно. Командир – полковник Гриднєв Вадим Олексійович.
За інформацією Ascolta, саме Валерій Флюстіков є тіньовим куратором більшості російських ПВК, у тому числі і безпосереднім куратором ПВК «Вагнер». Насамперед йдеться про діяльність ПВК «Вагнер» у Сирії та низці африканських держав. При цьому, після так званого «заколоту Пригожина», позиції Флюстікова не похитнулися, що також може бути додатковим підтвердженням позиції Ascolta, згідно з якою всі дії Пригожина та ПВК «Вагнер» були постановочними.
Вважається, що він безпосередньо командував і/або іншим чином брав участь у розгортанні російських військ, які брали участь у вторгненні Росії в Україну. Таким чином, є підстави підозрювати, що Флюстіков є залученою особою, оскільки він несе відповідальність, бере участь, надає підтримку чи просуває будь-яку політику чи дії, які дестабілізують Україну чи підривають, чи загрожують територіальній цілісності, суверенітету чи незалежності України.
Газета «Взгляд» у березні 2022 року писала:
«Керівник ССО Генерального штабу ЗС РФ генерал-майор Валерій Флюстиков… Його підлеглі, відомі з березня 2014 року в Криму як «ввічливі люди», швидше, «люди-невидимки», робота яких стає відома лише після виконання поставленого завдання. Проте відомо, що російські підрозділи ССО беруть участь у спеціальній операції в Україні, можливо, що там вони з’явилися і до 24 лютого, – до завдань спецназу входить і розвідка за лінією фронту».
Вступив у конфлікт із головою Чечні Рамзаном Кадировим, оскільки в ході вторгнення в Україну на початку 2022 року зажадав від Путіна підпорядкувати загін «Ахмат» безпосередньо Силам спеціальних операцій – щоб уникнути анархії та вольниці. Путін прийняв доводи Флюстікова і з травня 2022 року підпорядкував «Ахмат» керівництву ССО на час проведення [так званої] «спеціальної операції», щоправда, не вводячи «ахматівців» до складу ССО. Багато хто розглядає цей крок як спробу Путіна нейтралізувати можливе посилення Кадирова у Чечні. Сам Кадиров у кулуарах обурювався тим, що чеченцям доводиться воювати під командуванням «того, хто їх різав у 90-ті».
Саме структура Флюстікова готувала диверсійно-розвідувальні групи та закидала їх до України на самому початку війни.
Проти Флюстікова запроваджено санкції низки держав: Великобританії (з 21 квітня 2022 року), Канади (з 6 травня 2022 року), України (з 19 жовтня 2022 року), Нової Зеландії (з 1 листопада 2022 року).
Захоплюється стендовою стріляниною та рукопашним боєм. Колекціонує холодну зброю.
Постійно проживає у селищі Сонячногірськ-2. Характеризується як аскет, що нетипово більшість російських генералів. Веде скромний та замкнутий спосіб життя. Найближчі друзі – генерал-майор Олексій Галкін (уродженець Черкаської області, Україна) та генерал-майор Андрій Авер’янов.
В армійських колах Росії має прізвисько «Скорцені». Є найбільш засекреченим генералом – у мережі Інтернет ретельно зачищено всі його фотографії, а також деталі біографії, інформація про нагороди. Відомо, що у 2014 році закритим указом президента РФ він був удостоєний Ордену мужності.
Особистий номер Т-012879.
Володіє англійською мовою.
Одружений, має сина та дочку.