У цьому звіті подано ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії.
За підсумками минулого тижня можна тезово визначити наступні тенденції:
- Москва демонструє послідовний розвиток економічних відносин на регіональному рівні. Саміт ЄАЕС показав, що низка держав Центральної Азії готова вибудовувати міцні відносини з Росією та Китаєм. Об’єднуючим фактором подібних відносин виступають саме економічні перспективи. У подібному ключі сторони демонструють готовність до вирішення регіональних конфліктів та локальних проблем. Примітно, що в інших форматах (ШОС, БРІКС і т.д.) до цієї осі готові приєднатися низка країн Африки, Близького Сходу і навіть Латинської Америки. Важливо, що у публічній площині Москва всіляко намагається демонструвати рівні позиції з Китаєм, а не гру другим номером.
- Спостерігається посилення переговорів на рівні Москва-Пекін-Вашингтон, у тому числі з українського питання. У даній ситуації не йдеться про швидке досягнення домовленостей та припинення бойових дій, але однозначно можна говорити, що можливі точки дотику вже намітилися. Водночас, Москва дедалі активніше намагається демонструвати «другорядність» так званої «СВО». На перший план все частіше виходять економічні та внутрішньополітичні питання, за якими ховається серйозна криза в силовому блоці (постійні зміни цілей так званої «СВО» свідчать про неможливість їх досягнення).
- Путін все більш активно виступає в ролі лідера «партії миру» готуючись до президентських виборів. Спроба наголосити на соціальних питаннях та розвитку економічних відносин з регіональними партнерами практично повністю витіснила з його публічних заяв згадки про ситуацію в Україні (у той же час, це викликано і відсутністю будь-якого результату на полі бою). Він все частіше проводить зустрічі з представниками різних етнічних, соціальних та релігійних груп, які проживають на території Росії, вручає їм премії та нагороди, демонструє зацікавленість в екологічній проблематиці, налагоджує стосунки з патріархом Кирилом. При цьому на противагу «миротворчому» образу Путіна дедалі активніше розкручують фігуру Євгена Пригожина як лідера «партії війни».
У цьому дайджесті розглядаються наступни питання, які були найбільш актуальними для Росії в період з 22 по 28 травня:
1. Зустріч Володимира Путіна з головою Верховного Суду РФ В’ячеславом Лебедєвим.
2. Події у Білгородській області.
3. Зустріч Володимира Путіна з головою Конституційного Суду РФ Валерієм Зорькіним.
4. Саміт ЄАЕС у Москві.
5. Зустріч Володимира Путіна з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим та прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном
6. Телефонна розмова Володимира Путіна з президентом Бразилії Луїсом Інасіо Лулою да Сілвою.
7. Візит Дмитра Медведєва до В’єтнаму.
8. Візит Михайла Мішустіна до Китаю.
9. Призначення Максима Травнікова.
10. Розміщення російської ядерної зброї в Білорусі.
11. Інтерв’ю Євгена Пригожина.
12. Візит спецпредставника Китаю у справах Євразії до Москви.
13. Візит Володимира Колокольцева до Саудівської Аравії.
This Content Is Only For Subscribers
- Зустріч Володимира Путіна з головою Верховного Суду РФ В’ячеславом Лебедєвим
У понеділок, 22 травня, Володимир Путін провів робочу зустріч із Головою Верховного Суду В’ячеславом Лебедєвим. Згідно з офіційними даними, під час зустрічі було обговорено заходи, спрямовані на гуманізацію правозастосовчої практики, а також роботу зі створення судів на тимчасово окупованих територіях України.
Ключові тези:
- Лебедєв: «Ми підготували відповідний законопроект, спрямований на гуманізацію правозастосовчої практики щодо жінок, щодо осіб, які вперше вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості. Кінцева мета цього законопроекту полягає в тому, що людина, якщо вона вперше притягнута за ці правопорушення, не притягувалася б до кримінальної відповідальності взагалі, щоб спочатку була адміністративна чи інша дисциплінарна відповідальність. І лише у разі повторного вчинення цих дій може настати кримінальна відповідальність».
- Лебедєв: «Що стосується притягнення до кримінальної відповідальності жінок, то ми пропонуємо зараз таку конструкцію: щоб за злочини невеликої тяжкості навіть у тих ситуаціях, коли жінка перебуває без прописки, без реєстрації, її не притягувати до кримінальної відповідальності».
- Лебедєв: «Відповідно до законодавства, яке набуло чинності, вже закінчився конкурс, оголошений на посаді керівників судів [самопроголошених] ЛДНР, [тимчасово окупованих територій] Запорізької та Херсонської області. Вважаю, що десь до осені ми сформуємо суддівський корпус, і пленум Верховного Суду Російської Федерації у нових суб’єктах Федерації оголосить про початок роботи судів».
Підсумки/прогнози:
В Росії триває процес насильницької інтеграції «нових територій» – аж до зміцнення судової вертикалі та поширення її на [тимчасово окуповані] Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області. Подібні «інтеграційні» процеси свідчать про те, що Москва не планує відмовлятися від своїх планів щодо даних територій і намагається «легалізувати» свою присутність, у тому числі за допомогою розвитку судової гілки влади. Для внутрішньої системи це доволі важливий крок. Враховуючи, що поправки до Конституції РФ 2020 року фактично запроваджують її прямий пріоритет над міжнародним законодавством, міжнародними договорами та рішеннями міжнародних органів, формування суддівського корпусу на тимчасово окупованих територіях України є демонстрацією «демократизації» процесів.
Такий підхід повністю лягає в стратегію Кремля, що просувається останнім часом. Очевидно, він може знайти підтримку серед держав-партнерів Росії.
При цьому для Заходу та України подібне рішення не несе особливого смислового навантаження. Демонстрація «демократизації» процесів навряд чи отримає хоч якусь реакцію, як і не матиме помітних наслідків.
Також Путін демонструє готовність до ситуативної гуманізації законодавства для внутрішнього споживача – запроваджуються нові норми, які мають відверто популістський характер. Все це відбувається у логіці подій передвиборчого року – Путін намагається загравати з жіночою аудиторією, а також молодим поколінням, яке підтримує лібералізацію політичних процесів у країні.
- Події у Білгородській області
У понеділок, 22 травня, у мережі почали поширювати інформацію про початок наступу підрозділів із числа росіян, які воюють за Україну, на територію Білгородської області. Пізніше, на офіційних сторінках організацій «Російського добровольчого корпусу» та «Легіону Свобода Росії» з’явилися пости із закликами до мешканців прикордонних населених пунктів Росії «залишатися вдома і не чинити опір». Згодом з’явилася інформація про те, що артилерійським вогнем знищено прикордонний пункт пропуску Грайвороне (Білгородська область), а також було опубліковане відео, де, як стверджується, їде український танк.
Хронологія подій:
- Деякі російські телеграм-канали почали повідомляти, що йде бій біля села Дронівка в РФ з диверсійною групою ЗСУ, що проникла туди. У той же час, багато телеграм каналів заявили, що це фейк.
- Губернатор Білгородської області В’ячеслав Гладков повідомив про ракетний удар по Грайворонському району та роботу ППО, а також пошкодження від уламків збитих ракет. Також він заявив, що на регіон «іде масована інформаційна атака».
- Організації «Легіон Свобода Росії» та «Російський добровольчий корпус» заявили, що взяли під контроль село Козинка у Білгородській області РФ (Грайворонський район).
- В’ячеслав Гладков підтвердив інформацію щодо ситуації в області: «На територію Грайворонського округу зайшла диверсійно-розвідувальна група ЗСУ. Збройні сили РФ разом із прикордонною службою, Росгвардією та ФСБ вживають необхідних заходів щодо ліквідації противника. Подробиці повідомлятиму». Також Гладков оголосив про проведення контртерористичної операції у Білгородській області.
- У російських телеграм-каналах почали поширювати інформацію, згідно з якою на контрольний пункт Грайворон увійшла українська бронетехніка у складі танка Т-72, двох одиниць HMMWV, Cougar та КрАЗ.
- Спікер ГУР МО України Андрій Юсов заявив, що «Легіон Свобода Росії» та «Російський добровольчий корпус» проводять операцію на території Білгородської області для будівництва «лінії безпеки для захисту громадян України».
- Через деякий час, прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що в Кремлі вже знають про прорив «української ДРГ» на територію Білгородської області: «Ведеться робота щодо їх видавлювання з російської території та знищення цієї диверсійної групи. Сил на місці достатньо. Ми чудово розуміємо мету таких диверсій – відвернути увагу від бахмутського напрямку, мінімізувати політичний ефект від втрати українською стороною Артемівська».
- В’ячеслав Гладков заявив, що під час обстрілу будівлі адміністрації міста Грайворон було поранено заступника мера міста, а також постраждали двоє чоловіків та жінка. Також поранення отримали два співробітники МНС.
- В Офісі президента України заявили, що «не мають безпосереднього відношення» до того, що відбувається в Білгородській області: «Єдиною рушійною політичною силою в тоталітарній країні закручених гайок завжди неминуче стає партизанський рух зі зброєю в руках… Як відомо, танки продаються в будь-якому російському військторгу, а підпільні партизанські загони складаються з громадян Росії».
- У той же час у Москві були запущені повітряні кулі з прикріпленим до них біло-синьо-білим прапором «Легіону Свободи Росії».
- У вівторок, 23 травня, В’ячеслав Гладков заявив, що у Білгородській області триває «контртерористична операція». За його словами, «продовжується зачистка території Міністерством оборони спільно із силовими структурами».
- У міністерстві оборони РФ зробили першу публічну заяву щодо ситуації в Білгородській області: «Під час контртерористичної операції ударами авіації, вогнем артилерії та активними діями підрозділів прикриття Державного кордону Західного військового округу націоналістичні формування були заблоковані та розгромлені. Залишки «націоналістів» відкинуто на територію України, де по них продовжується нанесення вогневої поразки до повної ліквідації. Знищено понад 70 українських терористів, чотири бойові броньовані машини та п’ять пікапів».
- Ближче до вечора почала з’являтись інформація про повторний захід збройних груп на територію РФ. Пізніше цю інформацію спростував губернатор Білгородської області, а також заявив про закінчення проведення контртерористичної операції.
- Офіційний представник Генерального секретаря ООН Стефан Дюжаррик заявив, що «повідомлення про те, що відбувається в Білгородському регіоні, викликають стурбованість». Також він закликав утриматися від подальшої ескалації.
- Видання The Times опублікувало матеріал, у якому заявляється, що «транскордонна операція у Білгородській області РФ несе ознаки операції ГУР України». Видання зазначає, що «люди, які проводили рейд, були росіянами, але одягненими в український камуфляж, озброєними гвинтівками стандарту НАТО та на американському “Хаммерах”».
- У Пентагоні заявили, що США не схвалювали передачу поставленої Україні техніки третій стороні, а Київ не робив подібний запит. Також у відомстві зазначили, що США уважно стежать за повідомленнями про те, що «українська ДРГ», що проникла в Білгородську область, використовувала американську техніку.
- Видання Financial Times опублікувало матеріал, автор якого заявляє, що говорив з лідером «Російського добровольчого корпусу» Денисом Нікітіним, і той, зокрема, повідомив, що в рейді дійсно брали участь як мінімум два бронеавтомобілі «M1224 MaxxPro» та кілька «Humvee». Він відмовився розповісти, звідки їх взяли.
- У той же час, речник Держдепартаменту США Меттью Міллер заявив під час брифінгу, що його відомство скептично ставиться до повідомлень про застосування американської зброї в Білгородській області РФ.
- У мережі почали розповсюджувати відео, на яких начальник Головного штабу сухопутних військ РФ генерал-полковник Олександр Лапін нібито керує контртерористичною операцією у Білгородській області.
- Видання New York Times опублікувало матеріал, у якому наголошується, що українські військовослужбовці кордону з Росією не переходили. При цьому вони прикривали учасників рейду та грали «допоміжну роль».
- У вівторок, 24 травня, кореспондент ВВС Френк Гарднер заявив, що атака диверсантів на Білгородську область – це «сумнівний успіх для України»: «Цей рейд, розпочатий з території України та здійснений росіянами, цілком може обернутися для Києва не стільки благом, як напастю».
- В’ячеслав Гладков заявив, що Білгородську область вночі атакувала «велика кількість» дронів: «У регіоні горить газопровід, місцями немає світла, дев’ять постраждалих – у лікарнях». Пошкодження зафіксовані і в Білгороді. Також з’явилися кадри влучення БПЛА у будівлю ФСБ у місті.
- «Російський добровольчий корпус» та «Легіон Свобода Росії» дали прес-конференцію за підсумками свого рейду до Білгородської області. У «Легіоні» повідомили, що під час операції загинули двоє їхніх бійців, десять – отримали поранення. У «Російському добровольчому корпусі» повідомив про двох поранених і спростував заяви російського Міноборони про свій «розгром». Також обидві організації заявили, що планують повернутись на територію РФ для виконання нових завдань.
Підсумки/прогнози:
Очевидно, що у поході на Білгородську область брали участь «проксі-групи», пов’язані з Україною, проте зформовані за національною ознакою (у цьому випадку загони складалися з громадян Російської Федерації, що воюють на боці України). Це не нове явище, тим більше, що трохи раніше ці ж групи здійснили рейд до Брянської області. Цей рейд розкрив слабкі сторони російської військової машини. По-перше, Росія не готова до бойових дій на її території – прихід двох невеликих груп привів Збройні Сили РФ у стан розгубленості.
По-друге, у Росії слабкі тили та слабкі можливості для їхнього захисту. По-третє, Росія виявилася не готовою до правильного інформаційного реагування на ситуацію – тобто вся система є надто громіздкою та незграбною. Дії військовослужбовців (особливо одіозного генерала Лапіна) здаються взагалі награними та постановочними, далекими від розуміння ефективності. Таким чином, рейд «проксі-груп» розкрив чимало цікавих моментів, які, безперечно, будуть використані надалі Збройними Силами України. Також це «тема для роздумів» для західних військових відомств – одна дія показала безліч слабких сторін у російській армії. Очевидно, що в самій Росії має бути реакція на те, що сталося, оскільки Білгородська область – це не окремий випадок, а вирок системі, що базується на показусі.
Водночас подібні дії демонструють низку потенційних загроз і для Києва. Зокрема, неоднозначна реакція Заходу продемонструвала, що наразі немає консенсусу щодо ведення бойових дій на території Росії. Публікації у низці західних ЗМІ вказують на те, що подібне використання зброї та техніки НАТО, що постачаються Україні, викликає занепокоєння у низки держав. Примітно, що у матеріалах робиться акцент саме на американській техніці, що варто розглядати як провокацію.
Більше того, неоднозначна реакція Заходу викликала відповідну невизначеність і всередині української влади. Початкові заяви представників ГУР МО України про надання допомоги «Легіону Свобода Росії» та «Російському добровольчому корпусу» дисонували із заявами Офісу Президента про непричетність України до дій цих організацій.
По суті, внаслідок подібних дій путінська пропаганда отримує можливість виправдати свої заяви про те, що на території України протягом багатьох років готувалися бойові групи для проведення «терористичних актів» усередині Росії. Очевидно, ця теза найближчим часом буде широко поширюватися в російських ЗМІ.
У той же час, на відео, опублікованому «Російським добровольчим корпусом», фігурує 38-річний Олексій Льовкін – доволі відома постать серед ультраправих організацій на пострадянському просторі. Раніше Bellingcat публікували докладну інформацію про Левкіна, в якій вказувалося, що він входив до групи неонацистів, яка брала участь у вандалізмі єврейських та мусульманських могил, кількох нападах і принаймні чотирьох вбивствах. З 2014 року Левкін перебуває в Україні. Воював на Донеччині у складі «Азову». У 2016-му став одним із засновників неонацистської структури «Вотанюгенд», яка описувалася як мережевий «міні-університет для прихильників правої ідеології», який проголошує «героями» таких ультраправих терористів, як Тімоті Маквей та Андерс Брейвік.
Очевидно, що подібна інформація також може стати приводом для доволі неоднозначної реакції на Заході, яка вже проявилася в заявах ООН. У той же час головним ризиком залишається активізація російської пропаганди, оскільки сам рейд продемонстрував, що ефективних дій щодо захисту власних кордонів Росія запропонувати не здатна.
- Зустріч Володимира Путіна з головою Конституційного Суду РФ Валерієм Зорькіним
У вівторок, 23 травня, Володимир Путін провів робочу зустріч із Головою Конституційного Суду Валерієм Зорькіним. Сама зустріч, вочевидь, не мала особливого смислового навантаження з погляду юриспруденції або можливих конституційних змін. Більше того, Путін та Зорькін вже зустрічалися напередодні, під час вручення державних нагород. При цьому, основним моментом зустрічі, стало обговорення карти XVII століття і черговий «екскурс в історію» від Путіна.
Ключові тези:
- Зорькін: «Пам’ятайте, коли Росія вийшла зі Страсбурга [ЄСПЛ], і ще трохи раніше були прийняті поправки до Конституції та був ускладнений порядок доступу до Конституційного Суду – для цього потрібно було пройти всі інстанції, включаючи Верховний Суд, на відміну від колишнього порядку, коли можна було з Магадана прямо до Конституційного Суду звертатися. Було багато критичних зауважень: доступ тепер закритий, стало гірше і таке інше. Ось статистика, будь ласка: у 2019 році, у 2020-му, 2021, 2022-му, не знаю, як у 2023-му, приблизно, за підрахунками, те саме буде [кількість звернень]. У цьому сенсі жодного «закриття» [доступу] до Конституційного Суду не відбулося».
- Зорькін: «На останньому місці – це скарги щодо політичних прав тощо. Здавалося б, передвіщали, що у зв’язку з тією чи іншою ситуацією в країні все це поповзе, але, очевидно, ми ж даємо об’єктивний зріз, – людей більше турбують права, про які я сказав».
- Зорькін: «Користуючись нагодою, – виявилося, що у нас у Конституційному Суді знайшлася копія карти XVII століття, складена за Людовіка XIV, тобто це середина, навіть початок другої половини XVII століття, складена самими французами. Чому я привіз її? Володимире Володимировичу, там немає України. Є у двох місцях край – край Речі Посполитої та край Козакії. І велике царство Російське. Чому я все ж таки ризикнув Вам показати [карту]? Тому що багато було спекуляцій щодо того, де витоки, де, як і що утворилося».
- Путін: «Ну ми знаємо, що ці землі просто входили до складу Речі Посполитої, а потім попросилися до складу Московського царства, от і все, і опинилися у складі Московського царства. А вже потім, після Жовтневої революції, почали утворюватись усілякі квазідержавні утворення, а радянська влада створила радянську Україну. Це добре відомо всім. До цього жодної України не було в історії людства».
Підсумки/прогнози:
Путін продовжує демонструвати поверхове ставлення до історії. Традиційна для Путіна схема «Україну вигадали більшовики» постійно потребує підживлення. Особливо це виявилося у статті «Про історичну єдність росіян та українців», написану в липні 2021 року.
До того ж у випадку з французькою картою і Путін, і Зорькін демонструють відверту неуважність: на карті Гійома Сансона є етнонім «Україна» стосовно волинських земель. Він позначений як Ukraine pays des cosaques або Україна, земля козаків. Те, що історичні дурниці доручено озвучувати голові Конституційного суду, показує рівень їхньої легітимізації: швидше за все, псевдоісторичні схеми «жодної України немає і не було» стануть тепер чи не одним із стовпів державної ідеології.
При цьому подібна риторика повністю лягатиме в стратегію Кремля щодо взаємодії з союзниками на регіональному рівні. При розвитку відносин з іншими державами пострадянського простору ситуація в Україні подається як конфлікт із неіснуючою державою. При цьому регулярні заяви про визнання кордонів та культурно-історичних особливостей кожної з держав, що раніше входять до Радянського Союзу, фактично є демонстрацією гарантії безпеки щодо них.
- Саміт ЄАЕС у Москві
24-25 травня у Москві відбувся саміт ЄАЕС. Зокрема лідери держав-членів Євразійського економічного союзу провели пленарне засідання, а також засідання Вищої Євразійської економічної ради. Крім цього, відбулося кілька додаткових зустрічей, під час яких порушувалися питання регіональної безпеки та стабільності.
Пленарне засідання ЄАЕС Ключові тези:
У пленарному засіданні взяли участь президент РФ Володимир Путін, президент Білорусії Олександр Лукашенко, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, президент Киргизії Садір Жапаров, віце-прем’єр-міністр Вірменії Мгер Григорян, голова Колегії Євразійської економічної комісії Михайло М’ясникович. голова КНР Сі Цзіньпін направив учасникам та гостям пленарного засідання відеозвернення. Темою засідання стала «Євразійська інтеграція у багатополярному світі».
- Путін: «Настільки широкий склад присутніх у цій залі – офіційних осіб, підприємців, експертів, представників громадських організацій з країн «п’ятірки» та й з інших держав – говорить про те, що роль нашого об’єднання підвищується, зростає, говорить про світ, що швидко змінюється».
- Путін: «Ми бачимо, що на глобальній арені відбуваються справді глибокі, фундаментальні зміни. Все більше держав бере курс на зміцнення національного суверенітету, проведення самостійної, незалежної внутрішньої та зовнішньої політики, дотримується власної моделі розвитку».
- Путін: «Всі, хто чинить, думає і робить інакше, завдають шкоди світовій економіці, стріляють, по суті, собі в ногу і в ногу тим, хто поки що змушений підкорятися їхньому диктату».
- Путін: «Ні для кого не секрет, що наші західні опоненти намагаються умовляннями, різними обіцянками, шантажем змусити багатьох наших партнерів згорнути вигідну співпрацю з Росією. При цьому їх зовсім не хвилює, які збитки завдасть відповідним державам та їхнім народам».
- Путін: «Особливо згадаю ситуацію у транспортно-логістичній сфері. Очевидно, що сьогодні зросла актуальність будівництва нових стійких логістичних ланцюжків та прискореного розвитку міжнародних маршрутів. Цій роботі ми надаємо великого значення як у рамках Євразес, так і за його межами, у тому числі за проектом коридору «Північ – Південь».
- Путін: «Одним із пріоритетних завдань Союзу бачимо у забезпеченні технологічного суверенітету. Наші країни мають достатній науковий, кадровий і виробничий потенціал для випуску якісної високотехнологічної продукції, здатної витримати конкуренцію на глобальних ринках».
- Лукашенко: «Наше євразійство і Євразес, нинішній ЄАЕС, починався на кухні у Президента Путіна – це справді було так, він тут присутній, підтвердить, – і тоді задум був добрий. Я пам’ятаю, коли він запросив нас додому. Особливістю цього моменту було те, що з нами тоді була Україна, Леонід Данилович Кучма. Хоча я своєму колезі говорив, що з цього навряд чи щось вийде через ту ситуацію, яка вже тоді почала складатися у нас на пострадянському просторі і тут, у нашому регіоні, але аж 28, на мою думку, документів, Володимире Володимировичу, ми розробили разом з Україною. Але потім Україна від цього процесу, як я й гадав, відійшла».
- Лукашенко: «Один із пріоритетів для нашої країни, та й для всього нашого Євразійського союзу – зміцнення регіональних та трансконтинентальних альянсів. Це нові центри, сили багатополярного світу, що формується, готові відстоювати свої інтереси і власні шляхи розвитку».
- Лукашенко: «Погляньте: Росія, напевно, раніше за всіх це зрозуміла, розпочала активні контакти з африканськими державами. Ми також намагаємось співпрацювати з ними. Всі рвонулися до Африки, і дивіться, як на рух Росії сьогодні відреагував Захід та Сполучені Штати Америки. Міністерство закордонних справ Росії та інші причетні до політики знають, як американці намагаються загальмувати цей процес, не пустити Росію в Африку».
- Лукашенко: «Не треба Росії опускати низько голову у зв’язку з ситуацією, що склалася. Саме Росія може стати дуже сильним локомотивом і в ШОС, і в БРІКС у наданні динаміки розвитку цих організацій і, можливо, про що мріє прогресивне людство – і в майбутньому їх об’єднанні».
- Лукашенко: «Так ось про пріоритети Білорусі. Перше – це розвиток виробництва високоточного обладнання, оснащеного сучасною електронною мікропроцесорною компонентною базою та програмним забезпеченням».
- Лукашенко: «Наступне – реалізація спільних проектів з виробництва електронної та оптичної продукції, підвищення уваги до технологій створення чіпів, інтегральних схем, технологій безпілотного управління, автоматизації та роботизації обробної промисловості. Ми це робимо із Російською Федерацією».
- Лукашенко: «Наступне – виготовлення електромеханічних систем, включаючи розвиток технологій виробництва сучасних мехатронних та електромеханічних компонентів, робототехнічних систем, систем із ЧПУ [числовим програмним управлінням], а також літій-іонних батарей – зрозуміло для чого».
- Лукашенко: «Третє – енергетична безпека. Розвиток та поглиблення інтеграційної взаємодії в енергетиці, зміцнення позицій ЄАЕС у контексті глобальної енергетичної безпеки залишається для нас найважливішим пріоритетом».
- Лукашенко: «Четверте – інформаційна безпека. Цифровий порядок денний союзу потребує суттєвої актуалізації. Насамперед це стосується інтегрованої інформаційної системи спілки, яка забезпечує спільну роботу державних інформаційних ресурсів та систем держав нашого союзу».
- Лукашенко: «П’яте – продовольча безпека, основа основ. Євразійський регіон має унікальні можливості з нарощування виробництва та експорту продовольства. Нам вдається зберігати вільне обіг продукції і уникати запровадження обмежень на взаємні поставки соціально значимих товарів».
- Лукашенко: «Шосте – екологічна безпека. Так звана зелена повістка активно використовується контрпартнерами на Заході як один із інструментів тиску та стримування економічного розвитку наших країн».
- Токаєв: «Беручи до уваги значною мірою картину глобальних товарних потоків, що досить швидко змінюється, зараз принципово важливо відстежувати і по можливості створювати нові напрямки у всьому регіоні. На Сході від нас однією з найяскравіших і наймасштабніших ініціатив щодо побудови континентальної стратегічної зв’язаності є проект «Один пояс – один шлях» Китайської Народної Республіки. Кратно посилився запит і на торговельно-економічну взаємодію по лінії «Північ – Південь».
- Токаєв: «Це не лише точка зростання для промисловості, транспорту та економіки. Ці маршрути здатні докорінно змінити рівень взаємодії та кооперації всередині великої Євразії. Я про це говорю не випадково, а оскільки саме транспорт та логістика зараз висуваються на перший план міжнародного співробітництва».
- Токаєв: «Надзвичайно важливим є вибудовування ефективної взаємодії з ключовим політичним партнером Союзу – Китайською Народною Республікою. Китай, слід зазначити, одночасно є і найбільшим відправником вантажу, і найбільшим клієнтом».
- Токаєв: «Ще один важливий аспект: окрім розвитку фізичної інфраструктури, принципово важливо приділяти особливу увагу створенню «м’якої» інфраструктури, тобто цифровізації, спрощенню митного адміністрування та зниженню адміністративного навантаження».
- Токаєв: «Я розумію, що інтеграція – це дуже складний процес, це дуже тонка робота щодо приведення всіх національних інтересів до єдиного знаменника, але цю роботу нам потрібно узгоджено вести, інакше, як переконливо казав Олександр Григорович, час безповоротно йде вперед, часу залишається дуже мало, нам потрібні конкретні результати.
- Токаєв: «Перш ніж впроваджувати щось нове, варто докласти максимум зусиль, щоб запрацювало те, що заплановано нами. Важливо розуміти, що економічна інтеграція – це не самоціль, це один із засобів розвитку економік та добробуту народів держав-учасниць».
- Токаєв: Крім того, є ще один делікатний момент, так би мовити, концептуальна реальність або специфіка, яку нам потрібно враховувати. Це наявність у рамках Євразійського економічного союзу Союзної держави в особі Білорусії та Росії. Концептуальна, ідеологічна основа цього союзу є досить серйозною – це взаємне визнання історичної спільності білоруського та російського народів, визнання культурної, мовної, релігійної ідентичності, тобто визнання наявності одного народу: один народ – одна держава».
- Жапаров: «Незмінним пріоритетом Киргизстану в союзі є посилення ролі Євразійської економічної комісії та Суду ЄАЕС щодо усунення бар’єрів на внутрішньому ринку нашого об’єднання».
- Жапаров: «Ще один важливий аспект – це об’єднання систем стратегічного планування держав-членів для того, щоб розроблялися необхідні та необхідні програми та проекти. У зв’язку з чим, на мою думку, нам необхідно створити наднаціональний інститут розвитку ЄАЕС, який буде виконувати функції з підготовки, аналітичного супроводу та фінансування інтеграційних проектів на прикладі Агентства стратегічних ініціатив Російської Федерації».
- Сі Цзіньпін: «Євразія – найнаселеніший континент з найбільшою кількістю країн та найрізноманітнішими цивілізаціями. Перед обличчям турбулентного та швидкозмінного світу який шлях нам вибирати для співпраці на цьому континенті? Від цього залежить як добробут населення у регіоні, а й доля всього світу. Відповідь Китаю на таке епохальне та історичне питання недвозначна і вельми зрозуміла».
- Сі Цзіньпін: «Цей рік ознаменований десятиліттям висунутої мною ініціативи «Один пояс і один шлях». Її відправна точка та кінцева мета у тому, щоб відкрити нові можливості для спільного розвитку та прокласти шлях до благополуччя країн світу».
- Сі Цзіньпін: «Китайська сторона щиро зацікавлена у поглибленні та конкретизації співробітництва у цьому напрямку, готова до об’єднання зусиль та зміцнення взаємодії нових перспектив співпраці на Євразійському континенті».
Засідання Вищої Євразійської економічної ради. Ключові тези:
У засіданні Вищої Євразійської економічної ради взяли участь президент Росії Володимир Путін, прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, президент Білорусії Олександр Лукашенко, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, президент Киргизії Садир Жапаров, президент Азербайджану Ільхам Алієв та голова Колегії Євразійської економічної комісії. Також, по відеозв’язку, взяли участь президент Узбекистану Шавкат Мірзієєв як глава держави – спостерігач при ЄАЕС та президент Таджикистану Емомалі Рахмон. Відеозвернення до учасників зустрічі направив Президент Куби Мігель Діас-Канель Бермудес.
- Путін: «Треба зробити так, щоб громадяни всіх п’яти країн, приїжджаючи в іншу державу Союзу працювати, навчатися чи вести бізнес, почували себе комфортно, як удома. Домагатися цього можна, якщо підтримувати всередині Союзу реальну, стовідсоткову свободу пересування товарів, послуг, фінансів та людського капіталу, забезпечувати поєднання конкурентних переваг наших держав».
- Путін: «Згадаю і те, що цього року російським головуванням приділяється значна увага питанням, пов’язаним із зміною клімату. Синхронізацією підходів «п’ятірки» в галузі кліматичного регулювання міг би зайнятися Кліматичний та екологічний клуб Євразес, завданням якого була б реалізація спільних наукових досліджень та розробок, впровадження «зелених» технологій, досягнення міжнародного визнання євразійських кліматичних ініціатив, покращення стану водних екосистем, збереження різноманітності, геологорозвідка та освоєння надр, здійснення проектів з переробки сміття та багато іншого».
- Путін: «Хотів би також позначити новий і, здається, багатообіцяючий напрямок нашої роботи: запропонував би додати до відомих чотирьох свобод (пересування товарів, послуг, фінансів та людського капіталу в рамках Євразес) п’яту – свободу знань, яка реалізовувалася б на основі загальних принципів та стандартів освіти, охорони здоров’я та державного управління».
- Пашинян: «Сьогодні різко зросла потреба формування колективної системи забезпечення продовольчої безпеки. Вважаю очевидною необхідність консолідації зусиль країн ЄАЕС у цьому напрямі».
- Пашинян: «Незважаючи на досягнуті результати, виходячи із сучасних реалій, нам необхідно оперативно закладати ефективні механізми взаємодії з партнерами з третіх країн, що послідовно призведе до створення умов для стабільного розвитку економік наших країн».
- Лукашенко: «З низки найважливіших питань внутрішнього порядку денного нашої інтеграції ми рухаємося складно та відверто повільно. Насамперед йдеться про формування спільних ринків газу, нафти, нафтопродуктів, реалізацію заходів цифрового порядку денного, лібералізацію транспортного ринку».
- Лукашенко: «У той же час ми маємо забезпечити рівний доступ до наявної та створюваної інфраструктури, щоб надалі не виникло неприємних ситуацій, як у випадку з експортом на ринки третіх країн лісоматеріалів через території держав-членів і, як Казахстан каже, кам’яного вугілля ».
- Лукашенко: «Наша відповідь на санкційний тиск – активізація взаємодії ШОС, БРІКС та АСЕАН, укладання нових торгових угод та конструктивна взаємовигідна співпраця з усіма, хто готовий з нами дружити та працювати».
- Токаєв: «Важливо спільними зусиллями розширювати ринки збуту товарів наших експортерів. Однією з ключових цілей створення Союзу є отримання максимально вигідних торгових умов від третіх країн на основі сильної скоординованої спільної позиції».
- Токаєв: «Комісії слід оперативно завершити роботу з укладання угоди про зону вільної торгівлі з Об’єднаними Арабськими Еміратами, Індією, Єгиптом, Індонезією, Ізраїлем. Нам слід якісно посилити взаємодію з ШОС, АСЕАН, МЕРКОСУР та іншими міжнародними організаціями. Думаю, інтерес до співпраці з боку цих організацій має взаємний характер».
- Токаєв: «Ми також готові до реалізації спільних проектів з освоєння родовищ чорних та кольорових металів із подальшою переробкою та виробництвом готової продукції. Окремо відзначу нашу успішну співпрацю у цих сферах з Російською Федерацією».
- Токаєв: «Ми вітаємо наміри Російської Федерації щодо формування коридорів у напрямку Китаю, Індії, Пакистану, Ірану, держав Близького Сходу та Південно-Східної Азії».
- Жапаров: «Ми переживаємо непростий час та невизначену зовнішньоекономічну кон’юнктуру. Це час не лише змін, а й взаємопідтримки та взаємодоповнення, а не створення секторальних перешкод, тим паче бар’єрів».
- Жапаров: «Найважливішим напрямком на шляху створення сприятливих умов у рамках забезпечення чотирьох свобод у Союзі є сфера міграції. Вважаю, що трудящі громадяни наших країн повинні мати полегшені умови для реалізації своїх трудових прав на території будь-якої держави – членів Союзу».
- Бермудес: «У цій складній і проблематичній міжнародній обстановці Куба, як і раніше, вірна ідеї побудови справедливішого світопорядку, в якому превалювали б законні інтереси та пріоритети розвитку країн Півдня».
- Бермудес: «Як член-спостерігач Євразійського економічного союзу Куба вважає, що зростаючі та різні потреби наших країн можуть бути задоволені лише через розширення торговельних та партнерських зв’язків відповідно до потенціалів кожної країни».
- Алієв: «Азербайджан має найбільший торговий флот на Каспії в кількості понад 50 суден. Морський порт Алят, розрахований на транспортування 15 мільйонів тонн вантажів, буде найближчим часом модернізований, і обсяг вантажоперевалки досягне 25 мільйонів тонн. Особливо це важливо з огляду на те, що велике зростання вантажоперевезень через Азербайджан спостерігається останнім часом».
- Алієв: «Азербайджан є важливим учасником проекту транспортного коридору «Північ – Південь». Ми ініціювали також створення Зангезурського коридору, який не тільки зв’яже основну частину країни з Нахічеванською автономною республікою, а й стане частиною міжнародних залізничних маршрутів».
Дискусія між Пашиняном та Алієвим:
Під час засідання Вищої економічної ради ЄАЕС відбулася невелика словесна суперечка між прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном та президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим.
- Пашинян: «У мене маленька репліка. Президент Азербайджану використав у своєму виступі вираз, який останніми роками служить як назва для висування територіальних претензій проти Вірменії. Я хочу сказати, що це використовується у рамках виконання дев’ятого пункту тристоронньої заяви від 9 листопада 2020 року. Хочу наголосити, що в цій заяві йдеться лише про один коридор – це Лачинський коридор, який мав бути під контролем російських миротворців, але, на жаль, незаконно заблоковано з боку Азербайджану».
- Алієв: «Я, звичайно, не хочу відкривати дискусію, але просто, оскільки прозвучало звинувачення у тому, що ми маємо територіальні претензії до Вірменії, хочу сказати, що таких претензій ми не маємо. Потрібно дуже добре постаратися чи мати дуже буйну фантазію, щоб у моїх словах побачити територіальні претензії. Що стосується слова «коридор», яке я використовував, то так само я використовував це і стосовно коридору «Північ – Південь», так само це слово використовується і стосовно коридору «Схід – Захід»».
- Пашинян: «Я вибачаюсь, Володимире Володимировичу, але маю наголосити, що всі люди, які знайомі з текстом тристоронньої заяви від 9 листопада 2020 року, знають, що в цій заяві є лише один випадок використання слова «коридор», і в цьому контексті це слово має особливе значення. Це про Лачинський коридор, який, я повторюю, має бути – згідно з тристоронньою заявою – під контролем Російської Федерації та забезпечувати зв’язок між Нагірним Карабахом та Вірменією».
- Алієв: «Щодо дороги Лачин – Ханкенді, то вона відкрита. На кордоні між Вірменією та Азербайджаном, який ви визнаєте, встановлено прикордонно-пропускний пункт відповідно до всіх міжнародних норм. Цей прикордонно-пропускний пункт знаходиться за 20 метрів від поста російського миротворчого контингенту, і на сьогодні через цей прикордонно-пропускний пункт жителі Азербайджану вірменської національності, які проживають у Карабаху, вільно переміщаються у бік Вірменії, жодних перешкод немає, зокрема й пацієнти , яких перевозять лінією Червоного Хреста, а також і машини швидкої допомоги з міста Ханкенді. Будь-яка неупереджена людина, природно, це має бачити, і думаю, що не потрібно намагатися використати трибуну для необґрунтованих звинувачень».
- Алієв: «А щодо коридору, про який я говорив, Зангезурського, якщо уважно послухати мій виступ, у ньому сказано, що Азербайджан ініціював створення Зангезурського коридору. Це наше право – ініціювати все, що завгодно, те, що ми вважаємо правильним, легітимним, розумним, і те, що, до речі, підтримується в тому числі і Російською Федерацією, та іншими залученими до процесу врегулювання відносин між Вірменією та Азербайджаном сторонами».
- Пашинян: «Дуже цікаво дізнатися, що Росія підтримує проект, про який Ви говорили. Щиро кажучи, я про це вперше чую. Я знаю, що Росія підтримує відкриття всіх транспортних та економічних комунікацій у нашому регіоні. Ви сказали: “Лачинська дорога”. Згідно з нашою тристоронньою заявою Лачинської дороги не існує. Існує Лачинський коридор, який, згідно з тристоронньою заявою, яку ми втрьох підписали, має бути під контролем російських миротворчих сил. Тобто ніхто інший у цьому коридорі не повинен мати жодного контролю, і те, що там твориться – це пряме порушення тристоронньої заяви. Ви сказали, що коридор відкрито. Ми цього не бачимо, ми так не вважаємо, тому вважаємо важливим, щоб була спрямована міжнародна місія і в Лачинський коридор, і в Нагірний Карабах, яка оцінила б гуманітарну ситуацію в Нагірному Карабаху».
Підсумки/прогнози:
По суті, ми маємо справу з черговим етапом формування глобального економіко-політичного союзу, який насамперед цікавий своїм дуалізмом. Цей союз має два центри впливу – Москва і Пекін. Схема «Великого Шовкового Шляху», у якої дві гілки (Північна – через Казахстан, Росію, Білорусь та Південна – через центрально-азіатські республіки, Туреччину до Європи) дуже добре відображає концепцію цієї моделі.
Те, що лідери держав, які зібралися на саміт, протягом одного місяця відвідали спочатку Москву (9 травня), а потім – Китай (16 травня) і тепер знову зібралися на нову зустріч, показує інтенсивність процесів: і в Москві, і в Пекіні поспішають завершити процес формування єдиного економічного, політичного та, можливо, військового простору, який може стати викликом для західного світу. Потенційне розширення цього простору на інші регіони (зокрема Латинську Америку) має стати сигналом для США та НАТО.
Усередині цього «двоголового» союзу відбуваються свої процеси: спільними зусиллями долаються західні санкції, створюється своя система фінансових відносин, вирішуються конфліктні питання (приклад Вірменії та Азербайджану), відбуваються інтеграційні процеси. Але загалом ЄАЕС, СІ5, Шанхайський договір та інші об’єднання є проявами одного й того самого процесу – створення Pax Sinnica, «Китайського світу», у якому Росії відведено роль «штурмової одиниці», що приймає активний удар, а Китаю – основного вигодонабувача. Певні протиріччя в цій схемі не повинні вводити в оману – жодного конфлікту між Москвою та Пекіном немає і найближчим часом (принаймні до зміни політичних поколінь) не буде: йде чітко узгоджена гра, до якої залучаються дедалі більша кількість країн.
У той же час, посилається важливий сигнал щодо Білорусі. Демонстративна поведінка Лукашенка говорить про те, що вплив Пекіна на Мінськ стає дедалі стійкішим. По суті, Китай не просто розглядає Білорусь як стратегічний партнер у Східній Європі, а вже протягом багатьох років послідовно вибудовує всі необхідні умови для перетворення Білорусі на економічний центр для подальших відносин із Заходом. Подібний підхід повністю пояснює спробу вивести Лукашенка з-під удару західних санкцій та нівелювати участь Білорусі у російсько-українській війні.
- Зустріч Володимира Путіна з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим та прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном
У четвер, 25 травня, відбулася тристороння зустріч Володимира Путіна, Ільхама Алієва та Нікола Пашиняна. Цій зустрічі передували окремі переговори Володимира Путіна з президентом Азербайджану та прем’єр-міністром Вірменії, які відбулися напередодні. Також, напередодні тристоронньої зустрічі, під час засідання Вищої економічної ради ЄАЕС відбулася суперечка між лідерами Азербайджану та Вірменії через неточності використання раніше визначеної термінології.
Сама тристороння зустріч відбулася у закритому режимі. Публічно російський президент лише підкреслив значний результат у переговорному процесі щодо врегулювання суперечок між Баку та Єреваном, а також запропонував провести через тиждень зустріч на рівні віце-прем’єр-міністрів трьох країн для усунення неточностей у термінології.
Підсумки/прогнози:
Росія, яка раніше втратила монополію на миротворчі операції на Кавказі і поступилася пальмою першості в цьому процесі Сполученим Штатам, зараз активно надолужує втрачене. Зараз, коли конфлікт між Вірменією та Азербайджаном близький до остаточного вирішення, Путін намагається з’явитися у фіналі в ролі людини, яка зуміла поставити крапку у більш ніж тридцятирічній війні. Очевидно, що Нікол Пашинян в обмін на відмову від Нагірного Карабаху/Арцаха отримає від Росії певні преференції економічного характеру – для ресурсно-бідної країни це дуже важливо (вочевидь, комплементарні висловлювання Путіна на адресу економіки Вірменії, які пролунали під час засідання Вищого економічної ради ЄАЕС, були озвучені недарма).
Можливо, саме «карабахська модель» (територіальні поступки в обмін на економічні преференції) може бути найближчим часом запропонована Росією й Україною як основа «мирного договору».
Водночас наявність низки «неточностей» демонструє, що вирішення вірмено-азербайджанського конфлікту ще далеко, а подібні зустрічі є лише спробою просування цього питання, а не фіналізацією мирних домовленостей.
- Телефонна розмова Володимира Путіна з президентом Бразилії Луїсом Інасіо Лулою да Сілвою
У п’ятницю, 26 травня, відбулася телефонна розмова між президентами Росії та Бразилії. Згідно з офіційною інформацією, під час розмови Президент Бразилії підбив підсумки участі в саміті G7, а також порушив питання можливих посередницьких зусиль щодо пошуку шляхів урегулювання конфлікту в Україні. У свою чергу Путін озвучив власні оцінки розвитку ситуації навколо України, підтвердивши при цьому відкритість російської сторони до діалогу на політико-дипломатичному напрямі.
Підсумки/прогнози:
Лула да Сілва, новий президент Бразилії, неодноразово демонстрував схильність до створення більш тісних альянсів з Китаєм та Росією. Мирні ініціативи Бразилії щодо російсько-українського конфлікту повністю лежать у ключі китайських ініціатив і значно вигідніші Росії, ніж Україні. Лула да Сілва палко підтримує ідеї Путіна щодо дедоларизації міждержавних відносин і взагалі є одним із ключових елементів у політиці просування інтересів «глобального Півдня» на американський континент. Можна прогнозувати, що телефонні дзвінки та зустрічі Лули да Сілва з Путіним стануть звичайним та регулярним явищем.
Цікаво, що Лула да Сілва став єдиним президентом на саміті G7, у якого не відбулася зустріч із Володимиром Зеленським. При цьому обидві сторони зробили абсолютно протилежні заяви, які демонструють відсутність консенсусу у позиціях. Не виключено, що подібний крок був зроблений бразильським президентом для більш помітної демонстрації своєї позиції та підвищення ставок як у латиноамериканському регіоні, так і у відносинах з Вашингтоном.
- Візит Дмитра Медведєва до В’єтнаму
У понеділок, 22 травня, розпочався робочий візит заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Медведєва до В’єтнаму, де він провів переговори з керівництвом країни. Зокрема, Медведєв провів зустріч із Генеральним секретарем ЦК Комуністичної партії В’єтнаму (КПВ) Нгуєн Фу Чонгом та постійним секретарем ЦК КПВ Чіонг Тхі Май. Також, у ході візиту Медведєв поклав вінки до пам’ятника загиблим героям та мавзолею Хо Ші Міна в Ханої.
Ключові заяви Медведєва:
- «Світ ніколи не буває спокійним, завжди є проблеми, проблеми. Ми цінуємо те, що між нами завжди існує – доброзичливі та дружні стосунки. Незалежно від того, що відбувається на планеті, допомагаємо одне одному. Можете не сумніватися, що так буде й надалі».
- «Все, що робиться щодо зміцнення наших зв’язків, послужить гарною службою нашим народам», – зазначив Медведєв. «І в цій роботі ми спиратимемося на тих людей, які люблять Росію, які знають російську мову, історію та культуру. Це має для нас велике значення. Це винятково цінний ресурс нашої дружби».
- «Так вийшло, що я вперше побував у В’єтнамі в 2000 році, зараз 2023, і це різний В’єтнам. Я вас із цим вітаю».
Також Медведєв зробив низку заяв щодо України:
- «Цей конфлікт дуже надовго. Це все на десятиліття, мабуть. Це нова реальність, нові умови життя. Поки там така влада, буде, скажімо, три роки перемир’я, два роки конфлікту і знову все повториться».
- «Якщо Києву передадуть ядерну зброю – це означатиме приліт до них ракети з ядерним зарядом. Є незворотні закони війни. Якщо дійде до ядерної зброї, потрібно буде завдавати превентивного удару»
- На думку Медведєва, є три варіанти закінчення війни:
- За першим, захід України переходить під контроль ЄС, частина України, що «залишилася», непідконтрольна Росії, продовжує претендувати на повернення захоплених Москвою територій. Україна в середньостроковій перспективі вступає до НАТО та ЄС.
- За другим варіантом, Україна буде повністю розділена між РФ та країнами ЄС, а «конфлікт припиняється з розумними гарантіями його непоновлення у найближчій перспективі».
- За третім варіантом, захід України приєднується до країн ЄС, інші області до Росії. Після цього «конфлікт завершується з достатніми гарантіями його непоновлення у довгостроковій перспективі».
- Медведєв стверджує, що «інших варіантів просто немає». І що РФ «може тимчасово влаштувати другий варіант, але потрібний третій».
Підсумки/прогнози:
Медведєв і далі відіграє відведену йому роль – він лякає ядерною зброєю та переростанням регіонального конфлікту навколо України у глобальний. У цьому плані він (поряд із Євгеном Пригожиним) – один із претендентів на роль «нового Жириновського». В’єтнам як майданчик для озвучування певних тез обраний не випадково: ця держава не просто є партнером Росії з багатьох (насамперед енергетичних) питань, а й є символом найвідомішої військової поразки Сполучених Штатів. Таким чином Медведєв вирішив зробити як приховане символічне посилання Вашингтону, так і продемонструвати можливості для Росії обходити введені Заходом санкції через активізацію відносин з третіми країнами.
При цьому В’єтнам несе серйозні ризики для зовнішньої політики Росії. Він є одним із найбільших покупців зброї у світі через напружені відносини з Китаєм. За даними Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем світу (SIPRI), який відстежує глобальні військові витрати, В’єтнам також є одним із найбільших покупців російської зброї.
Сам візит Медведєва був націлений на нормалізацію відносин між Росією та В’єтнамом. Напередодні візиту Медведєв заявив, що російські компанії готові відновити постачання пшениці, а також збільшити обсяги експорту м’ясної продукції до В’єтнаму, що могло стати важливим елементом забезпечення продовольчої безпеки країни. Варто зазначити, що В’єтнам є найбільшим із закордонних покупців російської свинини (майже 50% її експорту).
Не менш важливим стало питання поновлення прямого регулярного повітряного сполучення між Росією та В’єтнамом, що має відбутися вже на початку червня. По суті, таким чином, Росія все активніше позбавляється світової ізоляції. З початком літнього сезону у російських громадян з’являються нові напрямки для відпочинку, що є досить важливим у розрізі суспільних настроїв напередодні президентських виборів.
Водночас В’єтнам залишається одним із небагатьох членів ООН, який не підтримав жодної резолюції ООН щодо України із засудженням Росії. Тим часом, за день до спілкування з Дмитром Медведєвим прем’єр В’єтнаму Фам Мінь Тінь, запрошений на саміт G7 у Хіросімі, на полях форуму провів зустріч із президентом України Володимиром Зеленським. Як повідомив в’єтнамський портал VnExpress, говорячи про ситуацію в Україні, прем’єр підтвердив, що «послідовна позиція В’єтнаму полягає в тому, що всі суперечки мають вирішуватись мирним шляхом». За його словами, у В’єтнамі сподіваються, що сторони конфлікту незабаром відновлять діалог.
Очевидно, в даний час на геополітичній арені активізується боротьба за В’єтнам, який отримує можливість визначитися з подальшим зовнішньополітичним вектором і отримати якнайбільше преференцій від своєї позиції.
- Візит Михайла Мішустіна до Китаю
У вівторок, 23 травня, прем’єр-міністр Росії Михайло Мішустін, на чолі російської делегації, прибув із робочим візитом до Китаю. Він виступив на пленарному засіданні Російсько-китайського бізнес-форуму в Шанхаї, провів російсько-китайські переговори з Прем’єром Державної ради КНР Лі Цяном, поклав вінок до Пам’ятника народним героям у Пекіні, відвідав Університет Цінхуа, провів зустріч. науково-дослідний інститут нафтохімії Китайської національної нафтохімічної корпорації Sinopec, а також провів зустріч із президентом Нового банку розвитку БРІКС Ділмою Роуссефф.
Основні тези:
Виступ на Російсько-китайському бізнес-форумі в Шанхаї:
- «Минулого року Росія зазнала безпрецедентного за своїм масштабом санкційного тиску. Його метою було зламати нашу економіку, обвалити національну валюту, спровокувати руйнівну інфляцію. Вдарити за рівнем життя пересічних громадян. Нічого з того, що мріяли наші недоброзичливці, не сталося. Ми не лише вистояли, а й продовжуємо свій поступальний розвиток».
- «За цілою низкою економічних параметрів ми не тільки не просіли, а й відчутно зросли. Так, минулого року досягли нового історичного максимуму зі збирання зернових – 157 млн т, значно перевершивши навіть досягнення Радянського Союзу. Зараз Росія з надлишком забезпечує внутрішній попит на зерно, цукор, олію, м’ясо, рибу».
- «Росія цінує багатовікову історію відносин з Китаєм. Два роки поспіль обсяг взаємної торгівлі підвищується приблизно третину. 2022-го було встановлено новий рекорд – близько 190 млрд доларів. Впевнений, що цього року ми виконаємо завдання, яке поставили глави наших держав, Володимир Володимирович Путін та Сі Цзіньпін – довести взаємний товарообіг до 200 млрд доларів».
- «Ми зацікавлені в подальшому розвитку міжнародного коридору «Росія» у східному напрямку з виходами до КНР, у тому числі через Казахстан та Монголію, що потрібне для забезпечення безшовної логістики від Санкт-Петербурга до Владивостока та збільшення товарообігу».
Російсько-китайські переговори:
- «Сьогодні відносини Росії та Китаю перебувають на безпрецедентно високому рівні. Вони характеризуються взаємною повагою інтересів один одного, прагненням разом відповідати на нові виклики, які пов’язані з турбулентністю на міжнародній арені, що посилилася, незаконним санкційним тиском з боку колективного Заходу. Як кажуть наші китайські друзі: «Єдність дозволяє згорнути гори».
- «Стратегічний характер набуло партнерства в енергетичній сфері. Росія займає перше місце з постачання нафти до Китаю, зростає експорт природного газу, вугілля, електроенергії. Реалізуються великі енергетичні проекти за участю китайських компаній. Це і «Сила Сибіру», і «Ямал СПГ», «Арктик СПГ 2», Амурський газохімічний комбінат, переробний комплекс в Усть-Лузі. Ми також активно розширюємо нашу взаємодію у галузі мирного атома».
Зустріч із Головою КНР Сі Цзіньпіном:
- «Шановний пане Сі Цзіньпін, насамперед дозвольте передати Вам найкращі побажання від Президента Росії Володимира Володимировича Путіна. Він із дуже великою теплотою згадує переговори з Вами, які пройшли у березні у Москві. Ваш державний візит до Російської Федерації відкрив новий шлях у розвитку відносин всеосяжної стратегічної взаємодії, які пов’язують Росію та Китай».
- «Ми щиро дорожимо добросусідством, партнерством та співпрацею, які пов’язують Росію та Китай. Для нас це має особливе значення в умовах турбулентності, що посилилася, на міжнародних ринках, міжнародній арені в цілому».
- «Наші країни разом протистоять спробам колективного Заходу зберегти глобальне домінування, використовувати незаконні санкції для нав’язування своєї волі незалежним державам. Переконаний, що Росія та Китай дадуть рішучу відсіч цим небезпечним устремлінням, створять сприятливі умови для впевненого поступу вперед, до наших спільних стратегічних цілей».
- «Є позитивні здобутки в інвестиційній співпраці. Ми ведемо роботу з 79 спільних проектів на загальну суму сьогодні понад 165 млрд доларів. Ми пропонуємо не зупинятися на досягнутому, активніше відкривати перспективні напрямки співробітництва. Саме так ми забезпечимо до 2030 року нову якість російсько-китайських відносин».
Підсумки/прогнози:
Візит Михайла Мішустіна до Пекіну спрямований на реалізацію досягнутих раніше політичних домовленостей між Володимиром Путіним та Сі Цзіньпіном. Мішустін як голова уряду відповідальний за економічний блок відносин із Китаєм. Очевидно, що цей візит – це вияв подальшого зближення двох країн, екстраполяція політичних процесів на економічне середовище. Жодних несподіванок не було: найближчим часом можна прогнозувати більш тісну співпрацю Росії та Китаю, а також вирішення економічних проблем Росії за рахунок Китаю та його сателітів.
Головний посил Мішустіна, озвучений під час візиту до Китаю – «наша економіка встояла, але тепер потребує вашої підтримки». Вочевидь, він був почутий. Водночас, не варто очікувати різких змін щодо санкцій чи позицій щодо українського питання. Пекін і надалі зберігатиме свій «нейтралітет», виступаючи в ролі посередника і просуваючи власний мирний план, згідно з яким війна має закінчитися «без переможених».
Обережно варто реагувати й на появу чуток про те, що Мішустін розглядається Китаєм як наступний президент РФ. Подібну інформацію активно розповсюджують у найближчому оточенні Путіна з метою просування ідеї необхідності кадрових перестановок. Зокрема, умовна група Сергія Чемезова вже протягом тривалого часу лобіює призначення заступника голови Уряду – міністра промисловості та торгівлі РФ Дениса Мантурова (є креатурою Чемезова) на посаду прем’єр-міністра, критикуючи Мішустіна за надмірну ліберальність.
При цьому сам візит Мішустіна до Китаю дає йому короткострокові гарантії на збереження своєї посади. Швидше за все, цього року це питання не порушуватиметься.
- Призначення Максима Травнікова
У вівторок, 23 травня, Володимир Путін підписав указ про призначення Максима Травнікова головою Управління президента з питань держслужби, кадрів та протидії корупції. Раніше він обіймав посаду начальника управління президента РФ з питань державної служби та кадрів. Колишнього керівника, Андрія Чоботова, було звільнено з посади.
Підсумки/прогнози:
Максим Травніков і раніше працював в Адміністрації президента, очолюючи Управління президента з питань держслужби та кадрів. Наразі сталося об’єднання двох управлінь – Травніков очолив ще й управління боротьби з корупцією. Таким чином, фактичний контроль за Управлінням Президента РФ з питань протидії корупції переходить від екс-керівника Адміністрації президента та екс-міністра оборони, найближчого соратника глави держави Сергія Іванова до іншого найближчого соратника Президента, чинного заступника керівника Адміністрації Президента Дмитра Козака. За наявною інформацією, такий перехід відбувається на тлі поступового відходу Іванова від справ.
Будучи прямою креатурою Козака, Травніков значно посилює апаратні позиції «ДНК» (як називають у політичних колах Козака). Водночас в Адміністрації вирішили не розводити процеси кадрової політики та процеси боротьби з корупцією, ув’язавши їх у єдиний процес, що, вочевидь, має свій сенс.
У цій ситуації варто зазначити, що Дмитро Козак поступово повертає свій вплив й на ухвалення рішень щодо тимчасово окупованих територій України. Зокрема, його креатура тепер займатиметься й ключовими призначеннями у правоохоронно-судовому блоці, що наводить прямі паралелі зі спробою призначити суддівський корпус у самопроголошених ЛДНР та тимчасово окупованих частинах Херсонської та Запорізької областей України.
- Розміщення російської ядерної зброї у Білорусі
У четвер, 25 травня, міністр оборони РФ Сергій Шойгу заявив, що у Білорусі підписали документи про порядок утримання там російської тактичної ядерної зброї. Він також нагадав, що Росія не передає Мінську ядерну зброю, а лише розміщує її на території Білорусі під своїм контролем. Також Шойгу повідомив, що білоруській стороні передано ВТРК «Іскандер-М», здатне застосовувати ракети на ядерному оснащенні, а частина білоруських літаків переобладнана для можливого застосування ядерної зброї.
Ключові тези:
- У кулуарах Вищого Євразійського економічного форуму в Москві цю новину прокоментував і Лукашенко: «Вже ухвалено рішення щодо того, що було сказано усно. Нам треба було підготувати місця, зберігання і таке інше. Ми все це зробили, тому… розпочалося переміщення ядерних боєприпасів».
- На уточнююче питання, чи вже знаходиться ядерна зброя РФ у Білорусі, Лукашенко сказав: «Можливо. Я приїду – подивлюся».
- «Володимир [Путін] мені каже, що ухвалено рішення про розміщення ядерної тактичної зброї в Білорусі, він мені про це сказав. Я говорю: Дякую!».
- «Якщо хтось переживає – не думаю, що Касим Токаєв переживає з цього приводу. Але якщо раптом, то ніхто не має нічого проти, щоб Казахстан і інші країни мали такі ж тісні відносини, як у нас з Російською Федерацією. А це дуже просто: до союзу з Росією та Білоруссю треба вступати. Всі! І буде ядерна зброя на всіх. Стратегічно ми повинні розуміти, що маємо унікальний шанс об’єднатися».
Підсумки/прогнози:
Розміщення ядерної зброї на території Білорусі – дзеркальний крок Російської Федерації у відповідь на розширення НАТО та створення військових баз на території колишнього соціалістичного табору. Тобто Росія вирішила підвищити ставки, паралельно домагаючись поновлення переговорів з НАТО та США. Водночас Росія дає зрозуміти Польщі та Литві, що ідеї проведення перевороту в Білорусі зустрінуться з усією суворістю: одна справа, коли Білорусь була просто дружньою стосовно Росії державою, а інша – коли на території Білорусі знаходиться російська ядерна зброя. Природно, що розміщення ядерних боєголовок на території країни не робить Білорусь ядерним державою. Але однозначно робить її мішенню для ядерних атак у разі глобальної ядерної війни.
У цьому випадку захист Білорусі від можливих конфліктів із західними сусідами може розглядатися в розрізі посилення взаємодії між Москвою та Пекіном, а також посилення впливу Пекіну на Білорусь. Нещодавні заяви Лукашенка про плани щодо розвитку виробництва мікро-чіпів та іншої високотехнологічної електроніки демонструють бажання перетворити Білорусь на зону стабільності та розвивати її як переговорний майданчик між глобальним Заходом та глобальним Сходом.
- Інтерв’ю Євгена Пригожина
У середу, 24 травня, було опубліковано інтерв’ю куратора ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина журналісту Костянтину Долгову. Інтерв’ю було опубліковано у телеграм-каналі «Говорить Долгов 18+». У ньому Пригожин розповів про втрати у підрозділах ПВК «Вагнер» у боях за Бахмут, а також вкотре розкритикував військове керівництво РФ.
Ключові тези:
- За словами Пригожина, у боях за Бахмут загинули 10 тисяч ув’язнених (із 50 тисяч рекрутованих у ПВК) та 10 тисяч штатних «вагнерівців». Втрати ЗСУ, за його версією, убитими – 50 тисяч.
- «Ми намалювали чіткі адміністративні межі міста і повністю, до квадратного сантиметра, педантично пройшли та вичистили все місто, чи це городи, чи то якась вільна територія, багатоповерхівки. І тому ПВК «Вагнер» виконала своє завдання взяття Артемівська [Бахмута]».
- «Я можу це сказати з власного досвіду – ми багато де воювали та багато з ким – сьогодні українці – це одна з найсильніших армій. Вони мають високий рівень організації, високий рівень підготовки, високий рівень розвідки».
- Критикуючи військове керівництво, Пригожин заявив, що міністром оборони має бути призначений Сергій Суровікін, а начальником Генерального штабу – Михайло Мізінцев.
- «Сьогодні ПВК «Вагнер» – це найкраща армія у світі. За нею, звичайно, я з коректності повинен сказати, що це російська армія, але я думаю, що українці сильніші».
- «СВО» робилося заради денацифікації… А ми зробили Україну нацією, яка відома у всьому світі. Вони як греки чи римляни у розквіті сил. Тепер щодо демілітаризації. Якщо вони мали на початок спецоперації умовно 500 танків, тепер вони мають п’ять тисяч. Якщо воювати тоді вміло 20 тисяч бійців, то тепер 400 тисяч. Як ми її демілітаризували?».
- Пригожин визначає два сценарії розвитку подальших подій: «Оптимістичний» (в нього Пригожин не вірить) – «Європа та США втомляться від підтримки України, пройдуть переговори за посередництва Китаю, а Росія залишить за собою захоплені території». «Песимістичний» – «ЗСУ отримають на Заході ракети та техніку та продовжать воювати за відновлення кордонів до 2014 року».
- Щоб уникнути поразки, Пригожин закликає «перестати будувати скляні вежі та жувати», а також перевести все виробництво на військові потреби, оголосити додаткові хвилі мобілізації та воювати далі.
- Він заявив, що якщо кадрова армія РФ не зможе поставити під контроль і утримати Бахмут, це дискредитує ЗС РФ і виставить ЧВК «Вагнер» більш боєздатними, ніж регулярні війська. Більше того, у разі здачі Бахмута Пригожин натякнув на «революцію».
Підсумки/прогнози:
Пригожин поступово вживається у ролі політика, який виступає із позицій лідера російської «партії війни». Він активно критикує систему та інститути, що склалися, дає політичні прогнози і взагалі виступає як «народний політик». Після смерті Жириновського подібних політиків росіянам не вистачало. Пригожин вирішив заповнити собою вакуум у цій політичній ніші.
Наш прогноз щодо висування Пригожина у президенти та створення політичного симулякра, здатного вигідно відтінити Путіна на президентських виборах 2024 року, залишається чинним. Пригожин – абсолютно штучно створений політичний продукт, вплив якого на медіа зручно регулюється: наприклад, коли його рейтинги стали надто високими, надійшло вказівку припинити згадки Пригожина та ПВК «Вагнер» у російських ЗМІ. Очевидно, що заборона не триватиме довго.
Незважаючи на його різкі заяви, реальної загрози для правлячого режиму Пригожин не створює. Його головна мета – продемонструвати західній аудиторії, що його політичні амбіції є реальними та не консолідуються з Кремлем. Очевидно, в даному розрізі варто очікувати низки не менш ефектних випадів на адресу російської влади.
- Візит спецпредставника Китаю у справах Євразії до Москви
У п’ятницю, 26 травня, відбувся візит спецпредставника Уряду КНР у справах Євразійського регіону Лі Хуея до Москви, де він провів зустріч із міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим. Згідно з офіційною інформацією, під час зустрічі з обох сторін було висловлено готовність до подальшого зміцнення російсько-китайської зовнішньополітичної взаємодії, незмінно націленої на підтримку миру та стабільності в регіоні та на планеті в цілому. Також Лавров висловив вдячність китайській стороні за виважену позицію щодо України, високо оцінив готовність Пекіна відігравати позитивну роль у його врегулюванні.
Хронологія подій:
- Напередодні Візиту Лі Хуея до Москви, видання Wall Street Journal опублікувало матеріал, у якому заявило, що китайський представник, який займається українським врегулюванням, під час поїздки Європою закликав домогтися негайного припинення вогню в Україні зі збереженням за Росією її нових регіонів.
- Згодом, у російському виданні РІА «Новости» було опубліковано матеріал, у якому неназване джерело в МЗС РФ попередило Wall Street Journal про наслідки при продовженні дезінформації про Росію: «Якщо Wall Street Journal продовжить займатися діяльністю, не пов’язаною з журналістикою, публікуючи дезінформацію щодо Росії , це означатиме, що редакцію взагалі не цікавить доля Гершковича».
- Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк назвав усі «компромісні сценарії» закінчення війни в Україні «російськими»: «Будь-який «компромісний сценарій», що передбачає звільнення не всіх територій України, про який періодично говорять «анонімні джерела» в європейських та американських елітах, рівносильний визнанню поразки демократії, перемозі Росії, збереженню режиму Путіна і, як наслідок, різкому зростанню конфліктів у світовій політиці. Все це заповітна мрія Росії. Питання риторичне: чому окремі громадські діячі продовжують розігрувати «сценарій російських ЗМІ» та затягувати конфлікт?».
- Через деякий час, заступник глави МЗС РФ Михайло Галузін озвучив російські умови після закінчення війни в Україні: «Ми переконані, що врегулювання можливе лише за умови припинення бойових дій ЗСУ та постачання західного озброєння. Для досягнення всеосяжного, справедливого та міцного світу Україна має повернутися до нейтрального позаблокового статусу, зафіксованого у декларації про її державний суверенітет 1990 року, відмовитись від вступу до НАТО та ЄС».
Підсумки/прогнози:
Китай надалі має намір просувати питання мирного врегулювання російсько-українського конфлікту через призму своїх інтересів. Китайську лінію на сьогоднішній день підтримали Бразилія та низка африканських держав. Очевидно, що за результатами місії Лі Хуея буде внесено корективи до самого плану. Також очевидно, що всі можливі питання мирного врегулювання конфлікту вирішуватимуться насамперед на рівні Пекін – Вашингтон, далі – Вашингтон – Москва, і лише потім прийматимуться рішення, які Україна буде змушена прийняти як даність. На жаль, навіть кровопролитна війна не додала Україні суб’єктності у міжнародній політиці.
У розрізі візиту Лі Хуея до Москви та проведення переговорів із Сергієм Лавровим, публікація матеріалу у Wall Street Journal виглядає як відверта провокація з метою недопущення посилення переговорного процесу на умовах Китаю. У цьому контексті різка відповідь російської сторони є дуже показовою.
- Візит Володимира Колокольцева до Саудівської Аравії
У середу, 24 травня, відбувся робочий візит міністра внутрішніх справ РФ Володимира Колокольцева до Саудівської Аравії, де він провів зустріч із Главою МВС Саудівської Аравії Абдельазізом Бен Саудом Бен Наеф Аль Саудом, а також відвідав ряд підрозділів МВС королівства. За підсумками візиту Колокольцев зробив низку заяв.
Ключові тези:
- «Що в Російській Федерації, що в Королівстві не вживають спроб ззовні привнести до нас у країни якісь специфічні свої західні цінності. Вони можуть … найближчим часом укладати шлюби з тваринами, але це не означає, що ми повинні слідувати за їхніми принципами. Там, напевно, хтось уже хрюкає в передчутті. Проте, що у саудівців, що у росіян однозначна позиція збереження наших традиційних цінностей».
- «Ми дійсно визначили наші шляхи подальшої співпраці та визначилися в тому, що співпраця буде розширюватися та поглиблюватись в ім’я безпеки та стабільності в наших країнах».
- «Безумовно, міжнародна ситуація, геополітичні всі події позначаються на всіх подіях міжнародного поліцейського співробітництва. Ну, що втішно, Королівство Саудівська Аравія не піддалося тиску ззовні і не вступило в українську коаліцію і продовжує проводити свою самостійну, суверенну політику. І, зокрема, з Російською Федерацією».
Підсумки/прогнози:
Візит міністра внутрішніх справ має скоріше робочий та символічний характер, який має показати поглиблення відносин між Росією та Саудівською Аравією. На сьогодні головний інтерес у відносинах двох країн базувався на енергетичній складовій. До них додалися питання геополітики. Візит Колокольцева покликаний показати, що відносини між Москвою та Ер-Ріядом не обмежуються цими важливими темами, а мають схильність до розширення на всі сфери можливої взаємодії.