На тлі того, як війна Росії проти України, яку в Москві продовжують називати «спецоперацією», стає для Кремля все більш тупиковою та безглуздою, відбуваються фундаментальні зміни у лавах ключових гравців, які відповідають як за проведення бойових дій, так і за їх успіх. Останні кілька місяців у медійному просторі значно посилилися позиції Євгена Пригожина. Куратор найвідомішої російської ПВК, підприємець, що входить у близьке оточення Путіна, фактично перетворився на воєначальника, який одноосібно вершить долю Росії безпосередньо на полі бою.
Пригожина часто називають головною загрозою Путіна. Його регулярна критика військового керівництва РФ дедалі частіше супроводжується різкими висловлюваннями на адресу політичної влади, змушуючи багатьох повірити, що головним об’єктом критики куратора ПВК «Вагнер» є ніхто інший, як сам російський президент.
Ascolta уважно стежить за активізацією Євгена Пригожина у медійному просторі. На наш погляд, саме це завдання є першочерговим у його активній публічній діяльності. Раніше ми неодноразово аналізували його заяви з метою глибшого розуміння функціонування всієї політичної системи в Росії. Незважаючи на все більш стійке створення образу «головної загрози путінському режиму» або лідера «партії війни», який висвітлюється у західних ЗМІ та доповідях низки аналітичних центрів, ми продовжуємо розглядати постать Євгена Пригожина як частину політичної технології Кремля напередодні президентських виборів 2024 року.
Вперше, цю теорію ми висунули ще на початку квітня – власне, коли й розпочався похід Пригожина у велику політику. У цьому матеріалі ми лише проводимо більш глибокий аналіз процесу, який має переконати широку громадськість у всевладді «кухаря Путіна».
This Content Is Only For Subscribers
Чому Пригожин?
За 15 місяців проведення так званої «СВО» низка російських політиків, громадських діячів та військових робили спроби очолити умовну «партію війни», об’єднуючи навколо себе найрадикальніші верстви населення. Ще задовго до початку повномасштабного вторгнення цю роль уміло виконував нині покійний Володимир Жириновський, активно підтримуючи найрадикальніші сценарії щодо України. Пізніше серед найбільш відомих претендентів на цю роль розглядалися Рамзан Кадиров, Дмитро Медведєв, Сергій Суровікін, Ігор Стрєлков, а також низка інших, не менш одіозних фігур. Більше того, за інформацією Ascolta, ще на початку 2023 року в Кремлі розглядали варіант запуску широкої медійної кампанії для розкручування на всеросійському рівні «голови» самопроголошеної «ДНР» Дениса Пушиліна, який мав об’єднати навколо себе не лише найбільш радикальний електорат, а й підвищити мобілізаційні настрої на тимчасово окупованих територіях України. Бюджет цієї кампанії оцінювався в 300 мільйонів рублів. Щоправда, ця ідея так і не отримала схвалення на найвищому рівні.
Паралельно з вищезгаданими політиками та військовими почали розкручувати й Євгена Пригожина. Куратор найвідомішої та однієї з перших приватних військових кампаній Росії, що продемонстрував свою ефективність у Сирії та багатьох африканських країнах, член близького оточення Володимира Путіна, Пригожин став найбільш підходящою кандидатурою на роль головного ката та втілення найбільшого зла в Росії.
Особиста участь у вербуванні ув’язнених за особливо тяжкі злочини та регулярні заяви про необхідність посилення бойових дій не лише в Україні, а й у Європі, гармонійно поєднувалися з біографією Пригожина, в якій вміло підсвічувалося його кримінальне минуле, а також нелюдські злочини ПВК «Вагнер» у Африці.
Нещодавно Ascolta опублікувала детальний біографічний портрет Пригожина, в якому можна простежити всі етапи його становлення, а також входження до близького оточення Путіна.
Вже наприкінці березня 2023 року в західних ЗМІ з’явилося безліч публікацій, що описують Пригожина як найлютішого представника «партії війни» в Росії. Тоді ж, для широкого загалу він перетворився з «кухаря Путіна» на «ката Путіна».
Як із Пригожина роблять політика?
У п’ятницю, 14 квітня, куратор ПВК «Вагнер» Євген Пригожин опублікував власну статтю під назвою «Тільки чесний бій: жодного договорняка». У ній він зробив низку досить гострих заяв, зокрема, запропонував зупинити війну в Україні, оголосивши її цілі досягнутими. Також він заявив, що дана війна може послужити передумовою розколу Росії. При цьому багато західних та українських аналітиків сприйняли цей матеріал доволі неоднозначно, заявивши про фактичну зміну курсу Пригожина та його відкриту конфронтацію з Путіним.
Зокрема у своїй статті Пригожин пише наступне:
«Тривала битва за Бахмут вкрай вигідна російським військам, адже великий шматок території України вони вже віджали у 2022 році. Якщо спецоперація залишиться в цих межах, плюс-мінус кілька десятків кілометрів, то це вирішить багато завдань [так званої] «СВО».
«Для влади і для суспільства загалом сьогодні необхідно поставити якусь жирну крапку в [так званій] «СВО». Ідеальний варіант – це оголосити про закінчення [так званої] «СВО», повідомити всім про те, що Росія досягла тих результатів, які планувала, і в якомусь сенсі ми справді їх досягли. Ми перемололи величезну кількість бійців ЗСУ і можемо самі собі відзвітувати про те, що завдання [так званої] «СВО» виконані».
«Росія відрізала Азовське та великий шматок Чорного моря, захопила жирний шматок території України та створила сухопутний коридор до Криму. Тепер залишається лише одне: намертво закріпитися, вкопатися на тих територіях, які вже є».
Незважаючи на те, що найбільш обговорюваною тезою статті Пригожина став заклик до завершення бойових дій та подальшого зосередження на вже окупованих територіях України, варто виділити й інші, не менш важливі аспекти.
По суті, у цій статті Пригожин вперше виступив у ролі політика, який пропонує альтернативну точку зору та виступає проти офіційної лінії Кремля, яка полягає у необхідності продовження так званої «СВО». При цьому він вкотре наголосив на необхідності «перемелювання» українських військових, у тому числі на Бахмутському напрямку. Фактично він вперше публічно заявив про необхідність не стільки завершити війну в Україні, скільки взяти перерву на підготовку до більш глобальних бойових дій, які можуть (чи мають) призвести до прямого зіткнення з НАТО.
У той же час він фактично прямо вказує на те, що чинна влада загралася в дипломатію, а регулярні поступки й надалі можуть призвести до посилення внутрішньо-конфронтації в Росії.
«Партія миру» проти «партії війни»
У процесі формування політичного образу Пригожина у Кремлі розпочали поступову реалізацію стратегії зі зміщення акцентів з Путіна як головного бенефіціара війни Росії проти України. 25 квітня, в одному зі своїх відеозвернень куратор ПВК «Вагнер» заявив, що не входить до найближчого оточення Путіна:
«Я скажу вам, що чутки про моє знайомство з президентом Путіним дуже перебільшені. Звичайно, я спілкувався з ним, але чутки про наше знайомство – це лише чутки».
Ця заява сприйнялася багатьма як початок самостійної гри Пригожина, в якій він починає відкрито виступати не тільки проти військового керівництва РФ, а й демонструє відсутність будь-якої взаємодії з Кремлем.
Примітно, що з цією заявою збігся й поступовий відхід Путіна від будь-яких коментарів щодо перебігу бойових дій в Україні. Якщо раніше російський президент неодноразово демонстрував одноосібне керівництво всіма процесами, відвідуючи військові бази, проводячи наради з військовим керівництвом і роблячи заяви щодо найбільш резонансних подій, то з початку травня він повністю зник із новинної повістки, пов’язаної з так званою «СВО».
В останні тижні Путін зосередився на внутрішньополітичних процесах, значно збільшивши кількість зустрічей із керівниками регіонів та державних компаній. Більше того, навіть під час параду Перемоги 9 травня на Красній площі не було видно жодного, вже звичного символу «Z», який є офіційним символом повномасштабного вторгнення Росії на територію України.
Подібна тактика проявилася й в заявах прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова. Останнім часом, відповідаючи на запитання щодо подій у зоні бойових дій, він регулярно заявляє про те, що Кремль не володіє подібною інформацією, а всі коментарі може надати Генеральний штаб чи міністерство оборони. Доволі показово, що навіть у ситуації з одночасним падінням двох вертольотів і двох літаків у Брянській області (за інформацією Ascolta, ця подія є результатом боротьби всередині військового блоку РФ), що сталася 13 травня, Кремль не опублікував жодної офіційної заяви.
При цьому останнім часом у риториці Путіна значно почастішали звинувачення України у проведенні «терористичних актів» щодо мирного населення. Примітно, що подібний наратив російського президента розцінюється багатьма аналітиками як підготовка до зміни формату так званої «СВО» на «антитерористичну операцію».
Очевидно, подібне зміщення акцентів має допомогти у посиленні необхідного наративу, згідно з яким впевнене лідерство в «партії війни» переходить до Євгена Пригожина, а «партію миру» очолює Путін, який виступає за мир і якнайшвидше припинення бойових дій. І як би парадоксально це не звучало, але активне тиражування регулярних заяв Пригожина в західних ЗМІ лише сприяє формуванню такого стереотипу – тобто допомагає реалізувати стратегію кремлівських технологів.
До чого може призвести така гра?
З кожним разом риторика Пригожина стає все більш різкою та провокаційною. Він демонстративно дозволяє собі відкриті випади на адресу міністра оборони РФ Сергія Шойгу та начальника Генерального штабу Валерія Герасимова. Заявляючи про нестачу снарядів, він погрожує вивести свою ПВК з Бахмуту і залишити позиції, спеціально оголюючи фланги, які раніше публічно передав під відповідальність ЗС РФ. Він не боїться публічних конфліктів із депутатами Держдуми РФ, і навіть робить неоднозначні натяки про приймаючого рішення «діда». Фактично, він робить все, щоб продемонструвати свою виняткову незалежність від усіх, включаючи Путіна.
У той же час залишається кілька факторів, які, як і раніше, викликають сумніви щодо щирості Пригожина. По-перше, згідно з Кримінальним кодексом РФ, будь-які приватні військові кампанії в Росії залишаються поза законом. І навряд чи можна припустити, що умовний Пригожин може мати в особистому розпорядженні бойову техніку, авіацію, артилерію, багатотисячну армію та регулярне постачання снарядів без схвалення на найвищому рівні. Звичайно, можна розглядати й такий варіант, при якому проект приватної армії вийшов з-під контролю і починає висувати ультиматуми політичному керівництву, але тут варто згадати історію, яка неодноразово демонструвала вміння Путіна усувати подібні погрози. Тим більше у воєнний час. Тим більше у зоні ведення бойових дій.
По-друге, масова популяризація Пригожина не поширюється на федеральні ЗМІ. Його головними медійними інструментами залишаються підконтрольні телеграм-канали, власний пул військових кореспондентів та західні засоби масової інформації, які активно підхоплюють кожну нову заяву. В даному випадку можна дійти висновку, що подібна гра розрахована саме на зовнішнього споживача та необхідна інформація потрапляє саме туди, куди її направляють.
По-третє, переважна більшість бізнес-імперії Пригожина зосереджена у Росії. Він помітно відрізняється від більшості російських олігархів, які активно переводили свої активи в офшори та всіляко намагалися нівелювати ризики від зайвого втручання держави у їхній бізнес. Основний дохід Пригожина надходить із бюджету Росії, що робить його, як і ПВК «Вагнер» вкрай залежним від держави (раніше Ascolta більш детально описувала схеми, що дають змогу компаніям Пригожина отримувати значні доходи з державного бюджету РФ). Звичайно, можна апелювати до наявності бізнесу у ПВК «Вагнер» в Африці та на тимчасово окупованих територіях України, але його варто розглядати скоріше як дивіденди від виконання поставлених завдань, аніж основне джерело фінансування.
У цьому випадку Ascolta пропонує чотири варіанти подальшого розвитку подій, кожен з яких може бути реалізований вже найближчим часом:
- Пригожин стає головним спаринг-партнером Путіна на президентських виборах 2024 року.
В даний час Пригожин шукає привід для відходу від образу воєначальника та повного переходу до політичної площини. Даний варіант можливий у разі повної окупації Бахмуту, або ж навпаки – повної втрати зайнятих позицій чи попадання ПВК «Вагнер» в оточення української армії. У будь-якому випадку, вже до літа варто очікувати на посилення політичних заяв Пригожина, які призведуть до висування його кандидатури на місцеві вибори восени 2023 року. Не виключено, що він зможе спробувати свої сили на виборах мера Москви, де набере достатньо голосів, щоб вийти у другий тур із Сергієм Собяніним. Подібний результат продемонструє Заходу серйозність його намірів та досить високий рівень підтримки, що автоматично відкриє йому дорогу на президентські вибори 2024 року. При цьому на виборах президента він демонстративно виступатиме в ролі того «зла», яке може прийти до влади в Росії замість Путіна, чим самим зіграє на західних настроях.
- Пригожин буде залучений до процесу глибинного реформування збройних сил РФ.
У випадку, якщо найближчим часом ПВК «Вагнер» зможе продемонструвати значний результат на полі бою і прорвати лінію фронту, їхня ефективність стане прямою претензією керівництву збройних сил РФ. У цій ситуації варто очікувати на зняття з посади низки генералів, аж до міністра оборони РФ Сергія Шойгу. Також, за такого розвитку ситуації варто очікувати процесу легалізації ПВК у російському законодавстві та фундаментальної реформи всієї системи збройних сил. У даному випадку можна припустити, що Пригожин може обійняти посаду міністра оборони, а на місце Валерія Герасимова прийде Сергій Суровікін.
- Зайва активність Пригожина призведе до його повернення в Африку
Розглядаючи фактор Євгена Пригожина як абсолютно контрольовану технологію Кремля, варто розуміти, що на певному етапі його ефективність може не підтвердитись. Останні події, пов’язані з публікацією в The Washington Post інформації про зв’язки Пригожина з ГУР МО України, можуть свідчити про те, що у своїх різких заявах куратор ПВК «Вагнер» міг перейти умовні «червоні лінії» та створити вже реальні ризики для рейтингів Путіна напередодні президентських виборів. У такому разі варто очікувати поступово зниження ажіотажу довкола Пригожина та його подальшим зникненням з інформаційного простору. При цьому не варто забувати про активну діяльність ПВК «Вагнер» у низці африканських держав, де Пригожин й далі може демонструвати свою ефективність.
- Пригожин готується стати «другим Медведєвим» для Путіна.
З огляду на політичні та іміджеві наслідки розв’язання війни в Україні Путін усвідомлює необхідність умовного «очищення» власної репутації. У цьому випадку повторення технології «контрольованого спадкоємця» може допомогти російському президентові вирішити одразу два завдання. По-перше, повністю реалізується давня «погроза» Кремля, згідно з якою Росія без Путіна буде ще більш агресивною та непередбачуваною. У тому числі і для внутрішнього споживача, якому протягом дев’яти років за допомогою ЗМІ намагалися навіяти наратив «якщо не Путін, то буде як в Україні – війна, втрата територій та зовнішнє управління». По-друге, тимчасове зникнення Путіна з великої політики зможе частково відбілити його позиції перед світовими політиками. Тим більше, якщо президент Пригожин цілеспрямовано демонструватиме ще більш ворожі та агресивні позиції щодо Заходу. У даному випадку, Прихід до влади Пригожина виправдовує відразу кілька цілей, у яких Путін може отримати значну вигоду.
Вище представлені варіанти є лише теоретичними припущеннями, які можуть змінюватись в залежності від обставин. При цьому, варто очікувати, що подальша доля Пригожина вирішиться вже найближчим часом і до початку літа ми зможе побачити його в одній із запропонованих ролей.
