Євген Пригожин. «Темна конячка» путінської системи

Після закінчення школи вступив до Ленінградського хіміко-фармацевтичного інституту, на спеціальність «провізор-фармацевт». Після двох курсів навчання був відрахований через порушення законодавства та потрапляння в поле зору правоохоронних органів («У мене ж незакінчений Хімфарм. Ступінь наукової придатності – неук»).

29 листопада 1979 року Куйбишевський суд у Ленінграді засудив Пригожина до першого умовного терміну за статтею «крадіжка». За законами Радянського Союзу умовно засудженого могли залучити до праці в місцях, які визначаються виконуючими вирок органами. Пригожина відправили до Новгорода, поселили у гуртожитку на вулиці Ленінградській, 62. «Там свого часу знаходився гуртожиток для «умовників». Тих, хто там жив, відправляли працювати на «хімію», тобто на хімічний завод. Нині гуртожитку там більше немає, він перестав існувати у 90-х, одразу після розвалу Радянського Союзу. Тепер у цьому будинку знаходиться податкова інспекція», — розповіли джерела, знайомі із ситуацією.

Вже у 80-му році Пригожин опинився у Ленінграді, де познайомився з місцевим жителем Олексієм Бушманом. До Бушмана та Пригожина приєдналися ще троє — раніше засуджена уродженка Брянщини Валентина Макеко та двоє неповнолітніх челябінців. У лютому 1980 року Бушман і Пригожин проникли в квартиру одного з будинків на проспекті Макліна (нині Англійський проспект) і викрали звідти майно громадянина Осипова на суму 177 рублів. Надбанням злодіїв стали: ваза, цукерниця, серветниця, 6 чарок, 6 фужерів, 6 стопок та 2 роги.

1 березня п’яний Пригожин пішов на справу самостійно. Вночі він витиснув скло у квартиру одного з будинків на Ропшинській, де проживала родина Теліциних. Крадіжці завадила місцева мешканка, яка побачила, як хлопець сперся на підвіконня першого поверху — жінка зчинила галас, і Пригожин був змушений ретируватися.

20 березня 1980 року Пригожин, Бушман та Макеко у гардеробі ресторану «Океан» помітили раніше незнайому дівчину в гарному пальті. «Пригожин запропонував пограбувати цю дівчину. Як пізніше встановлено – Королеву», – йдеться у матеріалах справи.

Бушман розповів слідчому наступне: «Пригожин схопив Корольову за шию і потяг з вулиці. На газоні Пригожин повалив Корольову. Я підбіг і почав знімати з неї чоботи. Сергій не знімав. Це міг зробити Пригожин».

6 жовтня 1981 року Жданівський народний районний суд Ленінграда ухвалив свій вирок. На думку судді Абрамової, обвинувачені Пригожин, Макеко та Бушман на шлях виправлення не стали.

«Пригожин самовільно залишив район, куди був направлений для відбування покарання на будівництво народного господарства», – йдеться у вироку. Євгена Пригожина визнали винним за статтями КК РРФСР «крадіжка», «шахрайство», «залучення неповнолітнього до злочинної діяльності», «розбій» та засудили до 12 років позбавлення волі, додавши раніше невідбуте покарання. Усього – 13 років колонії посиленого режиму без конфіскації майна.

З 12 років Пригожин відсидів у колонії лише дев’ять. У 1988 році був помилуваний, а у 1989 вийшов з колонії-поселення. Ще один термін Пригожин отримав у 1989 році – за залучення неповнолітніх до проституції, щоправда, йому вдалося дуже швидко закрити справу.

Після повернення до Ленінграду Пригожин зайнявся бізнесом:

«У 1990 році на Апрашці я перший у Ленінграді почав продавати хот-доги. Гірчицю замішували у мене в квартирі – на кухні, мама там же підраховувала виторг – на місяць я заробляв 1000 доларів, а це були гори рублів. Рахувати мамі було важко. У 1991 році в американському консульстві заповнюю анкету, відповідаю на запитання, дослівно: «відповідайте чесно, чи співпрацювали ви з КДБ, займалися проституцією, продажем наркотиків». Я й відповів – продаю хот-доги. Так вони всі збіглися на мене подивитися», – згадував Пригожин.

У 1995 році Пригожин відкрив бар-магазин «Винний клуб» на Василівському острові. У грудні 1996 року разом із партнерами відкрив перший у Петербурзі елітний ресторан «Стара митниця» у будівлі навпроти Кунсткамери. Вкладені 350 тисяч доларів повернулися за п’ять місяців, а до кінця року було зароблено перший мільйон доларів.

У 1996 році Пригожин відкрив кейтеринговий напрямок — компанію «Конкорд Кейтерінг». 

«Коли вирішив зайнятися промисловими масштабами, зробив пропозицію Матвієнко, вона відмовилася. Я пішов до Беглова, він до Медведєва, той до Путіна. Це не було вчора. Включили шкільне харчування до нацпроекту. Я багато сьорбнув на нескінченних нарадах з Дворковичем, з німцями даремно витратив мільйон і не рублів, зрозумів, що проект виходить за мої первісні романтичні 10 мільйонів євро. «Внешторгбанк» дав кредит».

Він не приховує, що на той час доводилося мати справу з криміналітетом: 

«Почалося ще з сосисок. З кожного кіоску платив по 100 доларів бандитам, як усі кооператори. Згадати смішно – якісь «червоносели» від «малишівських», Юри-кримінали. Але коли у 1995-му відкрив ресторан «Стара Митниця», і його почала відвідувати європейська знать, то там уже навіть Феоктистов матом не лаявся. Він якось за звичкою хамити став, я підійшов, акуратно взяв за руку і попросив. Зате Михайло Мірілашвілі нашкодив, де тільки міг. Незадовго до арешту він так мені пояснював, чому я маю подарувати йому «Митницю»: «У нас все в шоколаді – ось наша людина президентом стала». На багатьох клоунада діяла. До речі, тоді Володя Сич мені допоміг. Тепер смішно згадувати. Часи… Сьогодні у сфері глобального громадського харчування правила гри лише зароджуються. Теж важко».

Навесні 1998 року Пригожин відкрив ресторан «New Island», який став популярним місцем для фінансової та політичної еліти. Влітку 1999 року в ньому зустрічалися Сергій Степашин та голова-розпорядник МВФ Мішель Камдессю, у 2001 році на борту «New Island» проходила вечеря президентів Росії та Франції Володимира Путіна та Жака Ширака. Тут у травні 2002 року Володимир Путін приймав Джорджа Буша-молодшого, в восени 2003 року Путін відзначав на судні день народження.

«Володимир Путін побачив, як я з кіоску зробив бізнес. Бачив, як я не гребую особисто коронованим особам підносити тарілку, адже вони до мене в гості зайшли. Ми познайомилися, коли він приїхав із японським прем’єром Морі, потім із Бушем. А до цього Сергій Степашин зустрічався з президентом Міжнародного валютного фонду Камдессю і так уже вийшло, що при мені Єльцин дзвонив Степашину і казав: «Сергій, без кредиту не повертайся». І я намагався щосили», – згадував Пригожин.

Саме тоді за Пригожиним закріпилася прізвисько «Кухар Путіна». Щоправда, сам Володимир Путін, відповідаючи на запитання про Пригожина, спростував інформацію про те, що Пригожин входить до його друзів, а щодо кухаря – пожартував: «Усі кухарі у мене – співробітники Федеральної служби охорони». «Він не мій друг. Я знаю цю людину, але вона не перебуває в списку моїх друзів. Він може мати різні інтереси. Ми не підтримуємо його, але й не заважаємо йому», – сказав Путін.

У 2018 році Володимир Путін в інтерв’ю іноземним журналістам (Мегін Келлі з NBC та Арміну Вольфу з ORF) знову повідомив про своє знайомство з підприємцем (але не дружбу) та заперечував його зв’язок з державою, порівнюючи Євгена Пригожина з американським підприємцем Джорджем Соросом: 

«Я прошу вас робити різницю між урядом Російської Федерації, російською державою, російськими громадянами чи якимись юридичними особами, можливо. Ви зараз сказали про те, що пана Пригожина називають кухарем Путіна. Він справді займається ресторанним бізнесом, це його економічна база, він ресторатор у Петербурзі. Але тепер я хочу у вас запитати: ви дійсно думаєте, що людина, яка займається ресторанним бізнесом, маючи навіть якісь хакерські можливості, маючи якусь приватну фірму в цій сфері – я навіть не знаю, чим вона займається – з цих позицій може вплинути на вибори у Сполучених Штатах чи в якійсь європейській країні? Як же низько впало все, що відбувається в інформаційній та політичній сфері у країнах об’єднаного Заходу, якщо ресторатор із Росії може вплинути на вибори в якійсь із європейських країн чи Сполучених Штатів! Хіба це не смішно? Російська держава не має до цього жодного стосунку… У Сполучених Штатах є такий фігурант – пан Сорос, який втручається в усі справи в усьому світі. І мені дуже часто наші американські друзі кажуть: «Америка не має до цього відношення як держава». Ось зараз пішли чутки, що пан Сорос хоче розгойдати євро, європейську валюту. Це вже обговорюється у експертних колах. Запитайте держдеп: навіщо це робити? Держдеп вам відповість, що він не має до цього жодного стосунку, це особиста справа пана Сороса. А у нас це особиста справа пана Пригожина».

З 2000 року Пригожин бере участь у будівельних проектах. Окрім оформлених на його матір Віолетту Кірівну, акцій компанії «Конкорд» та об’єктів у Лахті (про які згадувалося вище), Пригожин ініціював будівництво низки інших об’єктів. У 2011 році «Конкорд» отримав дозвіл на будівництво «медико-реабілітаційного центру» площею близько 56 тис. м². У 2015 році компанія здала 18 триповерхових будівель на 490 апартаментів, 60 триповерхових котеджів, SPA-центр із фітнес-зоною та рестораном. За інформацією Ascolta, за створенням компанії «Конкорд» також стояв колишній начальник Федеральної служби охорони РФ Євген Муров.

У липні 2015 року «РБК» писало, що за період з кінця 2014 року до середини 2015 року структури «Конкорду» виграли тендери на 10,3 млрд рублів на прибирання в казармах та навчальних закладах Міноборони.

Пов’язана з Пригожиним компанія «Мегалайн» отримала контракт на 3,3 млрд рублів і з вересня 2015 будує військову базу в Валуйках Білгородської області. Ця ж компанія виграла конкурс на швидкомонтоване військове містечко за 161,6 млн. рублів у селищі Світлому в Омській області.

Восени 2015 року низка компаній, які, за наявною інформацією, пов’язані з «Конкордом», виграли тендери, які оголосила дочірня компанія Міноборони. За контрактом компанії повинні були взяти на себе житлово-комунальне обслуговування військових містечок у Московській, Брянській та Тверській областях, на загальну суму у 26 мільярдів рублів.

Загалом у 2015 році всі компанії, пов’язані з Євгеном Пригожиним, за даними РБК, отримали контракти Міноборони на послуги кейтерингу, прибирання та будівництва на 68,6 млрд рублів.

З 2010 року компанія, що належить дружині Євгена Пригожина, орендує Будинок торговельного товариства «Брати Єлисєєві». Після реконструкції у ньому розмістився «Магазин купців Єлисєєвих». Влітку 2016 року компанія добилася права приватизувати будинок за 740 мільйонів рублів.

З 2002 по 2012 рік Пригожин розвивав мережу швидкого харчування «Блін! Дональтс». На відкритті одного з ресторанів у 2003 році були присутні губернатор Санкт-Петербургу Володимир Яковлєв та президент Чилі Рікардо Лагос. Мережа була орієнтована на широкі верстви населення, пропонуючи «російський фастфуд», у тому числі популярний «квадрососисон», і до 2008 року выросла до 10 закладів, послуживши основою для створення Пригожин формату комбінатів харчування. Щоправда, у ЗМІ неодноразово зазначалося порушення законодавства: у мережі Пригожина працювали неповнолітні, які також розливали слабоалкогольні напої.

Далі Пригожин зайнявся дитячим шкільним харчуванням – темою, яка є актуальною для нього й зараз.

«У 2005 році у мене вже 10 років як була найбільша в Росії фірма з виїзного обслуговування – всі «вісімки», саміти за нами. Тут я вирішив і вибрав пару шкіл на Василівському острові – 10-у та 18-у – і спробував. Зрозуміло, це не був бізнес. Став школярів годувати наборами з їжею у герметичній упаковці. Організував прямо у школах сучасні компактні кухні – все вмістилося на шести квадратних метрах. Паралельно уважно досліджував тему. Школа – це діти, вчителі, батьки. Якщо задовольнити такий клубок інтересів, то можна зрозуміти багато чого. Займався серйозно, так, наприклад, уклав договір з кафедрою дитячої дієтології Інституту Мечникова та отримав за півроку результати про те, що навіть типовими хворобами, як ОРЗ, діти хворіти стали менше. Динаміка за іншими показниками також була напрочуд позитивною. Про сотні подяк від батьків за те, що я вивів рекомендовані салати з водоростей, й не кажу. Я промоніторив тоді кишкове благополуччя дітей, отож: щодня до поліклініки та лікарні Санкт-Петербурга звертаються в середньому 50 дітей з гострим ентероколітом, тобто болем у животі. Але зі шкіл статистики немає – не вигідно ні школам, ні медикам, ні муніципальній владі», – говорив Пригожин.

Пізніше до фірм Євгена Пригожина було подано 711 позовів від розгніваних батьків, які стверджували, що їхніх дітей годують їжею «з черв’яками, тарганами, людським волоссям, поліетиленовими пакетами, стафілококом, сальмонелою та кишковою паличкою». Також виявилося, що Пригожин отримав із бюджету Москви 140 млрд. рублів (понад $2 млрд.) на постачання їжі до московських шкіл. Приблизно така ж сума фігурувала й у Санкт-Петербурзі. Гроші Пригожин переводив у готівку через «Конкорд», «Школяр Юз», «Соціальне харчування Центр» і ще десять своїх компаній.

У червні 2012 року в Петербурзі сталася неприємна історія: за тиждень до початку Міжнародного економічного форуму кейтерингову компанію «Карамель», яка мала годувати персонал, закрив Росспоживнагляд. Причина — отруєння шести людей на бенкеті.

Главою «Карамелі» був Кирило Зімінов – діловий партнер Пригожина. Вони разом розпочинали бізнес ще на початку 1990-х, коли Пригожин повернувся додому після другого тюремного терміну. Разом заснували кілька компаній, а у 1997-му зареєстрували «Конкорд менеджмент та консалтинг». Дружба була така, що Зімін купив квартиру в одному з Пригожиним під’їзді на Залізничній вулиці. У 2004 році Пригожин попросив друга продати частку в бізнесі. Як писав «Форбс», з обіцяного мільйона доларів він заплатив 600 тисяч, а потім якось так вийшло, що в фірми, які залишилися у Зімінова, прийшла перевірка і закрила їх за роботу без касових апаратів. Другу Пригожина довелося розпочинати бізнес з нуля. Але «Карамель Кейтерінг» доросла до компанії, яка вигравала тендери на обслуговування міжнародних прийомів, банкетів «Сбербанку» та інших великих клієнтів (пізніше власник компанії змінився, але Зімінов залишився керівником).

Як розповідав колишній співробітник «імперії Пригожина» Андрій Михайлов, навесні 2012 року начальник служби безпеки Пригожина в Петербурзі доручив йому «що-небудь зробити стосовно Кирила Зімінова та його компанії «Карамель Кейтерінг».

«Потрібно було, – казав Михайлов – зробити так, щоб на захід, який обслуговує Зімінов, прийшли люди з бізнесу, преса, і щоб там комусь погано».

Михайлов влаштував круглий стіл «Перспективи розвитку підприємництва», організацію доручили «Карамелі», а під час банкету шестеро спеціально найнятих «підприємців» симулювали отруєння. Послуги швидкої допомоги, що приїхала до ресторану на виклик і поставила правильні діагнози, також були оплачені. «Карамель» намагалася оскаржити в арбітражі припинення роботи, але форум розпочався раніше, ніж скінчилися суди.

Починаючи з 2011 року, Пригожин починає вкладати кошти в організацію приватних військових компаній (ПВК) за прикладом американської «Blackwater» Еріка Прінса. Формально ця приватна армія не існує, її немає у списках силових структур, ні у реєстрах юридичних. Однак, незважаючи на це, ПВК «Вагнер» має в своєму розпорядженні бронетехніку і важке піхотне озброєння (станом на 2023 рік відомо, що на озброєнні ПВК «Вагнер» є власна авіація, артилерія та танки). Підрозділ бере участь у сирійському конфлікті з 2013 року, він був задіяний під час повернення Криму, а потім перекинутий на тимчасово окуповану територію Луганської області, а також до Центрально-Африканської Республіки. За останніми даними, група осіб, які належать до ПВК «Вагнера», з початку 2020 року перебувають на території Венесуели, а також низки африканських країн: Демократичної республіки Конго, Зімбабве, Намібії, Малі, та інших. 

ПВК Вагнера отримала свою назву за позивним, яким користується її командир Дмитро Уткін. Дмитро Валерійович Уткін «Вагнер», 1970 року народження, уродженець міста Кіровоград, Україна. Найманською діяльністю він зайнявся після звільнення з посади командира 700-го окремого загону спецназу 2-ї окремої бригади спеціального призначення ГРУ, дислокованого у Печорах Псковської області. Копія рапорту про його звільнення є у мережі. Про її справжність нічого не відомо, проте спростування теж не було. У 2016 році Уткіна було помічено на спеціальному прийомі в Кремлі для військових, які відзначилися особливим героїзмом. З червня 2017 року Уткін перебуває під санкціями США, у списку американського Мінфіну зазначено: «Пов’язаний із приватною військовою компанією Вагнера». Великий шанувальник Третього Рейху та нацизму (звідки позивний «Вагнер» – улюблений композитор Гітлера).

7 лютого 2018 року в Сирії мала місце найскандальніша поразка «Вагнера»: намагаючись відбити у американських солдатів нафтопереробний комбінат поблизу міста Дейр-ез-Зор, у нічному бою ЧВК зазнала колосальних втрат, що складають від 200 до 600 бойовиків. При цьому російські війська, які перебували на базі Хмеймім, на допомогу не прийшли: Путін дав зрозуміти, що діяльність ПВК – це приватна ініціатива Пригожина. У Пентагоні очікували, що за розгромом піде активізація російських військових у регіоні, а бійня під Дейр-ез-Зором спровокує серйозний міжнародний конфлікт. Проте, цього не сталося.

У той же час стало відомо, що Пригожин має живий інтерес до регіону. Пригожинські компанії «Велада» та «Меркурій» отримали держконтракти на видобуток 250 млрд. кубометрів сирійської нафти. Компанія «ЄвроПолюс» підписала з урядом Сирії договір про нафтові родовища, в якому Пригожин обіцяв сирійцям в обмін на нафту «звільнити їхні території, а також забезпечити їхню безпеку». Деякі експерти вважають, що саме цей контракт лежав в основі авантюр під Дейр-ез-Зором.

Пригожин дуже швидко поповнив особовий склад ПВК за рахунок бойовиків, які пройшли бойове хрещення на Донбасі, та добровольців. Більше того, розширив свою діяльність на інші регіони, зокрема на Африканський континент.

Наприкінці 2019 року командира ПВК «Вагнер» Дмитра Уткіна було призначено генеральним директором фірми Пригожина «Конкорд менеджмент та консалтинг». Структура контролює теплохід «River Palace», ресторани «Російський Ампір», «Російський кітч», «Polenta» та бутіки «Музей шоколаду», а також веде будівництво селища «Північний Версаль».

ПВК «Вагнер» комплектується колишніми військовими, спецназівцями, ветеранами силових структур.

Для влади існування структур, подібних до ПВК «Вагнер», доволі зручне. Офіційно Росія не воювала на Донбасі до 2022 року, участі у наземних військових діях у Сирії також не афішувалися. Бійці ПВК «Вагнер» ніде не враховуються, офіційні структури не визнають їх, що, у той же час, не заважає нагороджувати найманців бойовими орденами та медалями (іноді посмертно). Де-факто, Пригожин зі своїми ПВК став зручним інструментом у руках Путіна та одним із механізмів втілення геополітичних завдань Росії.

Особливістю ПВК «Вагнер» є дуже високий відсоток втрат, що зазвичай не притаманно приватним військовим кампаніям. У такі структури, зазвичай, підбирають професіоналів. Однак у ПВК «Вагнер» усе «трохи» інакше. І на Донбасі, і в Сирії вагнерівці працюють у найнебезпечніших точках, часто вони йдуть у складі першої хвилі атакуючих, штурмують населені пункти та позиції противника. Керівництво ПВК практично не приділяє уваги навчанню військовослужбовців. Бійці скаржаться, що для повного повторення радянської тактики Другої світової війни їм не вистачає лише «багнетів на АК». Незважаючи на високий відсоток втрат, бажаючих служити під командуванням Вагнера більш ніж достатньо. Причина цього дуже проста – гроші. Станом на 2021 рік, на місяць найманець отримував близько 240 тис. рублів (3500 євро).

У листопаді 2019 року «Нова газета» писала: 

«Створення паралельних спецслужб і навіть приватних армій — це ознака розкладання режиму, де спецслужби займаються бізнесом, а армія піаром, створюючи вакуум, який заповнюють собою гібридні конкуруючі структури». Але кухар Путіна Євген Пригожин пішов далі: він намагається контролювати самого Хазяїна, благо доступ до тіла практично повний: Пригожин не лише годував президента, а й прослуховував його. Імперія Кухаря справді вражає уяву: окрім традиційного ВІП-кейтерингового бізнесу, до неї також входить досить потужний «патріотичний» медіа-холдинг, ПВК, ЧОПи та інші плюшки, які дозволяють не тільки мати величезний вплив, а й непогано заробляти, паралельно відпрацьовуючи замовлення на дискредитацію. обридлої «псевдо-патріотам» ліберальної опозиції».

Щоправда, один з експертів поставив під сумнів розслідування «Нової газети»: 

«Це може бути липою і елементом оперативної гри російських спецслужб проти охамівшого кухаря, чия влада і можливості почали викликати питання і заздрість у справжніх господарів життя, які, вочевидь, починають відчувати втрату обличчя і кормових полян, тому з’явилася потреба в такому розслідуванні, яке «можна покласти на стіл кому треба», щоб спровокувати дії у відповідь проти надто могутнього Пригожина».

2016 року Пригожин намагався створити на території України ПВК «ЄНОТ» на чолі з Романом Теленкевичем. Однак після низки конфліктних ситуацій ПВК була розформована (орієнтовно на початку 2019 року).

22 жовтня 2018 року «Нова газета» вийшла з викривальною статтею «Кухар любить гостріше», в якій було розказано про людину, яка розповіла про те, як виконувала брудну роботу за завданням людей, які працювали на Пригожина, брав участь у нападах на опозиціонерів та блогерів, спецопераціях в Росії та за кордоном. Людину звали Валерій Амельченко, і він дивним чином зник відразу ж після зустрічі з журналістом – на місці зникнення було знайдено лише черевик та мобільний телефон.

До «роботи» на Пригожина Амельченка залучив знайомий, Андрій Михайлов, відомий за провокаціями у 2013 році проти журналу Forbes, «Нової газети» та інших видань, а також проти письменника Дмитра Бикова. У виданнях тоді розміщували рекламу неіснуючого політика, а Бикова намагалися звинуватити у здобутті гонорару за виступ. Михайлов підтвердив, що у минулому залучав до роботи Амельченка і що сам у 2012–2014 роках працював на структури Пригожина.

Амельченко повідомив, що він організував напад на Сергія Мохова, чоловіка Любові Соболь, соратниці Олексія Навального, а молодик на прізвище Олег Симонов зробив укол, після чого Сергій деякий час відчував гостре нездужання. Амельченко стверджував, що завдання стояло не вбити, а налякати Мохова. Лікарі припустили, що Мохову було введено психотропний препарат, або нейролептик, але визначити його неможливо через швидкий розпад речовини. Медики зазначили, що точно передбачити вплив подібного препарату на організм людини не можна: при неконтрольованому застосуванні можливий смертельний результат від задухи. Нападник на Мохова, Олег Симонов, помер через півроку за загадкових обставин.

Також Амельченко зізнався у тому, що організував напад на сочинського опозиційного блогера Антона Грищенка у 2013 році.

У 2014–2016 роках Амельченку та його людям доводилося працювати здебільшого на території України. До того ж, як у самопроголошених «ЛДНР», так і на підконтрольних Києву територіях. Амельченко повідомив, що «виконував специфічні завдання на Майдані».

Пізніше Амельченка у складі спецгрупи перекинули до Сирії. За його словами, 12 лютого 2017 року до Сирії вирушила група за завданням служби безпеки Пригожина. Маршрут: літаком з Петербургу до Стамбулу, через кілька годин пересадка та переліт до Бейруту. З Лівану у супроводі арабських військових автомобілів до Дамаску. До групи, за словами Амельченка, входили він сам, Симонов, Гладієнко, Сергій Кузнєцов та вперше залучений до співпраці В’ячеслав Варєєв. Курирував групу співробітник служби безпеки Сергій Губанов, який прямував разом з ними.

Губанов, у минулому співробітник поліції, проходив службу в ГУ МВС Росії у Північно-Західному федеральному округу. В даний час – співробітник служби безпеки Пригожина (позивний «Малюк»). Є одним із засновників «Ліги захисту інтересів ветеранів локальних воєн та військових конфліктів». Співзасновники «Ліги» — один із командирів «Вагнера», Герой Росії Андрій Трошев та генеральний директор пов’язаного з Пригожиним та «групою Вагнера» ТОВ «Євро Поліс» Олег Єрохін.

Завдання групи, за словами Амельченка, яке вони отримали від «пітерського господаря», — випробування різних препаратів на захоплених сирійською армією в полон членах «Ісламської держави» та інших бойовиків.

Тоді ж журналісти «Нової газети» оприлюднили ім’я людини, яка керувала спеціальними операціями у Пригожина. Євген Аркадійович Гуляєв багато років працює начальником служби безпеки у Євгена Пригожина. У минулому — оперативний співробітник ленінградської та петербурзької міліції, розпочинав в Управлінні спеціальної служби міліції (функціонуючий до середини 90-х підрозділ, який відповідав за роботу з іноземцями), закінчив службу в ГУ МВС у Північно-Західному федеральному окрузі. Його роль у службі безпеки Пригожина підтверджується даними з викраденого у 2013 році «Анонімним інтернаціоналом» листування співробітників компаній Пригожина, численними спільними поїздками та польотами із встановленими співробітниками Пригожина, у тому числі з командирами ПВК «Вагнер» Дмитром Уткіним та Андрієм Трошевим.

Аналітики відразу ж зазначили, що за публікацією матеріалів проти Пригожина стоїть власник «Нової газети», всесильний керівник «Ростеху» та колишній сусід Путіна по гуртожитку КДБ Сергій Чемезов, який вкрай негативно ставиться до Пригожина. Спроби Пригожина засилати до «Нової газети» своїх агентів (у 2013 році гучна історія з так званою «Машею Харі» – дівчиною, яка працювала на Пригожина та влаштувалася на роботу до рекламного відділу «Нової газети») не мали успіху. Чемезов відповів Пригожину асиметрично – хакери з близького до «Ростеху» угруповання «Шалтай-Болтай» зламали пошту Пригожина і його співробітників та опублікували велику кількість компрометуючих матеріалів.

У 2019 році «Нова газета» опублікувала дані чергового злому матеріалів – бухгалтерію Пригожина. Згідно з оприлюдненими даними, політолог Ігор Мангушев надав Пригожину розписку про отримання 520 тис. рублів. Це бюджети фейку з «фабрикою з підробки підписів» за опозиціонерку Любов Соболь та постановочної бази антипутінських бойовиків. Арсен Шипеленко розписався за 850 тис. рублів. В обмін на ці гроші молодий політик «розчарувався в Соболь» і під камеру розповів про її «брудні методи, переслідування незгодних, нелюдське та споживче ставлення до людей».

В цей же час колишній найближчий співробітник Пригожина, Андрій Михайлов, заявив, що отримував від Пригожина по 7 млн. рублів готівкою за провокації проти кайтеринг-конкурентів, фейкові ДТП і підкинутих у самарські лікарні тарганів. Жертвами Михайлова стали головний редактор РІАН Світлана Миронюк, поет-ліберал Дмитро Постраждалі від DDoS-атак сайти «Нової газети», «Эхо Москвы», «МК», «Дождя», Forbes. За словами політтехнолога, після сварки з Пригожиним його вивезли до лісу, побили, вимагали віддати 3 млн. рублів та переписати бізнес на Дмитра Уткіна («Вагнера»).

Великий скандал спалахнув улітку 2018 року, коли в Центрально-Африканській Республіці було вбито кількох російських журналістів – військового кореспондента Орхана Джемаля, оператора Кирила Рогова та режисера Олександра Расторгуєва. Відомо, що журналісти прибули до ЦАРу для підготовки репортажу про приватну військову компанію «Вагнер», яка діяла на той час у Центрально-Африканській Республіці.

Незабаром стали відомі подробиці трагедії. Виявилося, що відрядження журналістів сплатив опальний мільярдер і російський «опозиціонер» Михайло Ходорковський.

Виконуючи наказ, Кирило Романовський познайомив загиблих з вигаданим африканським «фіксером Мартіном». Пересування журналістів, які шукали бійців «Вагнера» в Центральноафриканській Республіці, контролював їхній водій Б’єнвеню Дувокама та офіцер жандармерії Еммануель Котофіо. По одному смартфону він через WhatsApp видавав себе за «Мартіна», на місці вбивства займався розстрілом групи, а також звітував перед інструктором ПВК Пригожина Олександром Сотовим та його керівником, «радником президента ЦАР» Валерієм Захаровим. Після ліквідації кореспондентів навчений вагнерівцями Котофіо отримав підвищення. Олександр Сотов, який керував операцією, спеціаліст із зовнішнього спостереження та вербування, охороняв казино в «Петроюніон гварді» Іллі Клігмана. Банкір Клігман був бухгалтером лідера «тамбовського» ОЗУ Володимира Кумаріна. Засновник комісії з боротьби з корупцією, тероризмом та екстремізмом «Суспільство та безпека» Сотов отримував зарплатню бійця ПВК під номером «М-5661». Платила йому фірма Євгена Пригожина «М-Фінанс».

Також стало відомо, що Ходорковський, який сплатив діяльність загиблих журналістів в Африці, був зацікавлений не лише у розкритті нюансів діяльності ПВК «Вагнер». Насамперед його цікавила діяльність фірми «Lobaye Invest», яка розвідує та видобуває золото і алмази в ЦАР на площі 400 га. Директором «LI» є колишній співробітник Петербурзького регіонального управління боротьби з організованою злочинністю Євген Ходотов.

Однак цей скандал вдалося зам’яти – після тижневого обговорення у соціальних мережах та мас-медіа тему просто забули.

Наприкінці 2018 року стало відомо, що Євген Пригожин почав вкладати гроші в так званий «Панафриканський проект», метою якого є створення мережі проросійських активностей на Африканському континенті. У червні 2019 року Пригожин зустрівся з Путіним (напередодні зустрічі президента РФ із 50 африканськими лідерами) і показав йому п’ятиколірну карту Африки, видавши її за графік співпраці лідерів 13 країн Африканського світу. Окрім того, Пригожин заявив, що завдяки його старанням президентом Мадагаскару обрано Андрі Радзуелін (хоча реально технологи Пригожина працювали на конкурента Радзуеліна, екс-прем’єр-міністра Жана Березики), а також розповів про вкладення коштів у африканські медіа.

За інформацією Ascolta, Євген Пригожин втручався у вибори в Сенегалі, Руанді та інших країнах, вклавши $15 млн лише у кампанію на Мадагаскарі. У керівники так і нереалізованої «чорної імперії» Пригожин вибрав вихідця з руху «Нація ісламу», європейського мігранта Кемі Себа, який раніше сидів у французькій в’язниці за антисемітизм. Цим напрямом із нульовим практичним ефектом займалися Дмитро Уткін («Вагнер»), екс-глава Росмолоді Сергій Білоконьов, менеджер піраміди «МММ» Андрій Крамар, торговець алмазами Володимир Бояришев та піарник, який працював з «керівництвом» самопроголошеної «ДНР» Роман Поздня. Оскільки Пригожин й раніше провалював всі доручені йому програми, то зникнення грошей і в цей раз, не викликало особливого здивування. Захоплення Африки не сталося.

У січні 2019 року Пригожин вилетів до Центрально-Африканської Республіки де брав участь у переговорах між владою та збройною опозицією. Переговори закінчились підписанням перемир’я.

У травні 2019 року президент РФ Володимир Путін та президент Конго Дені Сассу-Нгессо на переговорах у Москві домовилися про відправку до Конго російських військових. Сторони також домовилися про постачання російської зброї. «Ми очікуємо, що звернення надійдуть на нашу адресу і про постачання нової техніки. Вона необхідна», – заявили у Кремлі. Сторони підписали ще кілька угод, зокрема протокол про наміри між ЛУКОЙЛом та Державною нафтовою компанією Конго. Серйозні інтереси у Республіці Конго мав Євген Пригожин.

У березні 2020 року CNN знайшла ще одну російську «фабрику тролів», цього разу в африканській Гані, яка впливала на американців перед виборами президента США. «Троллі», як завжди, сіяли взаємну ворожнечу між американцями, розпалювали расизм і навіть закликали вбити сенатора США. CNN пов’язало цю «фабрику тролів» із діяльністю Пригожина.

Документи свідчать про те, що «пригожинці» на чолі з політтехнологом Максимом Шугалеєм працювали із Сейфом аль-Ісламом Каддафі – сином убитого лівійського лідера Муаммара Каддафі. Було погоджено план перемоги каддафістів у місцевій громадянській війні. На думку Пригожина, розгром ворогів мали забезпечити видання коміксів, накрутка фейкових лайків у Facebook, створення каддафістської Громадської палати, інституту федеральних повпредів Лівії та лівійського клону Загальноросійського народного фронту. Зі зламаного листування Пригожина і Шугалея випливає, що в місті Бенгазі з дозволу фельдмаршала Халіфи Хафтара діє секретна військова база Росії. Туди доставляє запчастини для танків, БМП і БТР українська компанія «Europe Air» Джайдіпа Мірчандані — російськомовного резидента Об’єднаних Арабських Еміратів, що народився в Індії. У відповідь на гостинність лояльного Москві Хафтара люди Шугалея готували змову проти нього та вкидання відео з особистим компроматом. Євген Пригожин контролював підопічних по телефону з погано захищеним зв’язком та відкритих до зламів серверів. Тому будь-який секрет, який довіряють «кухарю Путіна», відразу ставав відомим іноземним розвідкам — не лише державним, а й приватним.

Після скандалу Максим Шугалей (який раніше працював на виборах президента Мадагаскару) був заарештований спецслужбами Хафтара і кинутий у в’язницю.

У той же час стало відомо, що Пригожин відправив через фіктивну адресу у Флориді два вертольоти Мі-8Т, 20 військових вантажівок Урал-4230, 72 поліцейські кийки ПУС-1, півтонни захисних щитів «Штурм 3». Одержувачі – «Lobaye Invest» та «Meroe Gold» екс-«комісара» пропутінського руху «Наші» Михайла Потєпкіна.

Наприкінці 2019 року з’явилося повідомлення, що Євген Пригожин допоможе правлячій партії ПАР розгромити опозицію на виборах. Співробітники «кухаря Путіна» Афанасьєва, Бичков, Ситий, Даровська дискредитують опонентів Африканського національного конгресу постерами, графіті, карикатурами, мультфільмами та фейками в інтернеті.

У квітні 2019 року в Судані в результаті військового перевороту було повалено президента Сомара аль-Башира, з яким у Пригожина були більш ніж тісні зв’язки. Саме через Пригожина Росія інвестувала у Судан величезні кошти. Виникли також проблеми з фінансуванням та постачанням ПВК «Вагнер» у Центрально-Африканській Республіці – раніше допомога йшла суданською лінією.

26 липня 2013 року Євген Пригожин створив Агентство інтернет-досліджень. Згідно з звітами Центру з вивчення комп’ютерної пропаганди при оксфордському університеті, перші експерименти з агітацією у соціальних мережах Пригожин та його команда почали проводити ще під час виборів 2009 року. Широкому загалу агентство стало відоме у вересні 2013 року після розслідування «Нової газети» під назвою «Де живуть тролі. І хто їх годує», де вперше використали термін «фабрика тролів». Пізніше ця назва широко поширилася у ЗМІ та закріпилася за «Агентством інтернет-досліджень». Засновником організації вважався Михайло Куркін, гендиректором Микола Чумаков, офіси були відкриті в Москві та Санкт-Петербурзі. Петербурзький офіс розташовувався в районі Ольгіно, що породило іншу назву — «ольгінські тролі». Корпоративне листування агентства, опубліковане в 2014 році хакерською групою «Шалтай-Болтай», вказувало на те, що фірма працює за рахунок близьких до Пригожина компаній та отримують прибуток від підрядів для Міністерства оборони Росії.

Американський спецпрокурор Роберт Мюллер вказував, що у 2016 році діяльністю організації керували Михайло Бистров та Михайло Бурчик, оперативним управлінням іноземного відділу — Джейхун Асланов, який був одночасно засновником компаній «Азімут» та «Центр управління репутацією». За свою роботу в Агентстві Асланов потрапив до списку санкцій США. З діяльністю компанії також пов’язані засновник «РІА ФАН» (Федеральне агентство новин) Євген Зубарєв та ідеолог Андрій Михайлов, який, як зазначила «Нова газета», у 2013 році здобув популярність завдяки провокаціям проти письменника Дмитра Бикова, журналу Forbes, «Нової газети», а також низки інших видань. Усі вони заперечували свою причетність або ігнорували запити журналістів.

За свідченнями колишніх співробітників, у 2017 році в компанії працювало близько 400 осіб, які щодня коментували пости у «Живому Журналі», Twitter, Facebook, YouTube, російськомовних ліберальних ЗМІ та міських форумах, а також знімали постановочні ролики та переписували новини. На думку колишнього співробітника, агентство отримувало теми безпосередньо з Кремля. Прес-секретар президента Дмитро Пєсков у 2019 році назвав ці твердження «домислами».

За 12-годинну зміну співробітники публікували в середньому 135—141 коментарів на задану тему, кожен із яких містив щонайменше 200 символів. В Агентстві інтернет-досліджень діяла жорстка ієрархічна структура: копірайтери контактували лише зі своїм безпосереднім начальником і не знали вище керівництво. В офісах було встановлено камери, діяв пропускний режим, співробітників перевіряли на детекторі брехні, сканували сторінки працівників у соціальних мережах. Серед персоналу проводилися регулярні іспити з ідеології, були поширені штрафи та звільнення за невідповідність переконань. У російському відділі середня стартова зарплата з преміями становила близько 45 тис. рублів, в американському – 50-60 тис. рублів.

У 2015 році Людмила Савчук, колишня співробітниця Агентства, подала позов через відсутність офіційного трудового договору та наказ про звільнення, невиплату зарплат. У серпні 2015 року суд задовольнив її клопотання. Коментуючи результат судового процесу для DW, Людмила Савчук висловила задоволення тим, що «витягла цих людей у публічний простір» та заявила, що змогла «в юридичному плані довести існування «фабрики тролів» та їхню роботу з виробництва замовних коментарів».

У жовтні 2019 року на запит США в Білорусії було заарештовано та відпущено співробітницю «Агентства інтернет-досліджень» Євгена Пригожина, активістку «фабрики тролів» Ганну Богачову («Анну Триггу»). Раніше вона була соратницею засудженого за вбивства ідеолога Бойової організації російських націоналістів Іллі Горячова. Богачова була ученицею заарештованої американськими правоохоронцями агента Марії Бутіної (на утримання адвокатів якої Пригожин виділив 5 мільйонів доларів).

Згодом стали відомі подробиці кібератаки на «фабрику тролів» Євгена Пригожина. Його співробітник відкрив файл, що надійшов із невідомого email. У вкладенні був вірус, завдяки якому американські спецслужби отримали контроль над комп’ютером та офісним Wi-Fi. Свій заражений iPhone підлеглий Пригожина підключив до внутрішньої системи ізольованої від Інтернету. Це дозволило спецслужбам США захопити локальну мережу «фабрики тролів». Повний доступ до закритих архівів ПВК «Вагнер», «РІА ФАН», проекту «Лахта», включаючи стерті власниками файли, мають десятки приватних та урядових замовників зламів у різних країнах світу. Це компрометувало будь-який секрет, який довіряли Євгену Пригожину. 

Так стало відомо, що Пригожин отримував повні звіти про зустріч Путіна з високопоставленими гостями з-за кордону – аж до деталей неформальних переговорів.

Також підлеглі Пригожина виклали в Мережу скани сторінок щоденника, що нібито належав йому самому. Там розписано, коли у бізнесмена призначено зустрічі з главою Адміністрації президента Антоном Вайно, коли — із Сергієм Шойгу, з іншими міністрами та просто важливими людьми. Часто зі особистими номерами телефонів останніх. Поштові скриньки рядових співробітників служби безпеки теж були зламані — і в матеріалах, які там містяться, детально розповідається як мирне підприємство сфери обслуговування проводить розвідувальні акції і навіть готується до бойових операцій.

У травні 2014 року Євген Пригожин заснував свій медіа-холдинг, який отримав назву «Федеральна агенція новин». Генеральним директором холдингу став Євген Зубарєв, який раніше працював у «Росбалті». Головним редактором став топ-менеджер «РІА Новини» Владислав Крайнем, згодом його змінив Євген Дабіжа. Редакція газети розташувалася в Санкт-Петербурзі, на вулиці Савушкіна, 55. За цією ж адресою розташовувалася «фабрика тролів» Пригожина.

Згідно з розслідуванням РБК, до «фабрики медіа» входить мінімум 16 видань, дев’ять із них офіційно зареєстровані Роскомнаглядом як ЗМІ. Найбільшим проектом є Федеральне агентство новин, з ним тісно пов’язані:

«Економіка сьогодні»

«Народні Новини»

«Політика Сьогодні»

«КиївЗМІ»

«Нью Інформ»

«ПолітЕксперт»

«Невські новини»

«Нове агентство Харкова»

«Інфореактор»

«Журналістська Правда»

«ПолітРосія»

«Слово и дело»

«ПолітПазл»

«Хто є хто»

Холдинг не має єдиної юридичної особи, хоча частину інформаційних агентств відносять до загальних засновників. Для «Інфореактора», «ПолітЕксперта», «Ньюінформа» їм стало видавництво «Новінфо», яке належить бізнесменові Юрію Краснову (з 15 січня 2018 року — компанії «Ніолапрес»). ТОВ «Федеральне агентство новин», яке належить з 2018 року акціонерному товариству «Аспект», володіє порталами «Політика сьогодні», «Вільний час», «Журналістська правда», «Економіка сьогодні», «Федеральне агентство подій». До 15 січня 2018 року до видавництва належало також «РІА ФАН», пізніше його засновником вважалося інформаційне агентство «Інформбюро». Засновник платформи «ПолітПазл» Володимир Мезенцев називав газету «Слово и Дело» власним проектом.

З 2015 року «РІА ФАН», «Політика сьогодні», «Економіка сьогодні» та «Народні новини» розміщуються за однією адресою. У 2016 році їх спільним керівником де-факто став Олексій Никифоров, який до цього керував фірмою з виробництва металоконструкцій «Спецбудпроект». Інша частина холдингу, розташована на вулиці Савушкіна, перебувала під контролем Олега Васильєва, ймовірно, колишнього співробітника «фабрики тролів». Одним із керівників холдингу називають також бізнесмена Михайла Бурчика. Джерела фінансування організації невідомі, ймовірно, інвестиції бізнес-структури Євгена Пригожина. Хоча офіційно підприємець не підтверджував своєї причетності. За різними оцінками, утримання медіа щомісяця коштує 15—22 мільйони рублів.

1 жовтня 2019 року Федеральне агентство новин спільно з виданнями «Політика сьогодні», «Економіка сьогодні» та «Nation News» заявило про створення об’єднаної медіагрупи «Патріот». Сукупна місячна аудиторія порталів перевищує 26 мільйонів читачів. Метою співробітництва було зазначене формування «сприятливого інформаційного простору» та висвітлення подій в країні. Опікунську раду нового холдингу очолив Євген Пригожин, а офіс компанії зайняв частину житлового комплексу «Лахта плаза», забудовником якого є корпорація «Конкорд менеджмент і консалтинг», що належить підприємцю.

Колишній працівник «Фабрики» та організатор провокацій Андрій Михайлов вказував, що тематика видань підбиралася хаотично. Геополітичні конфлікти та зовнішню політику Росії висвітлюють: «Політика сьогодні», «ПолітЕксперт», «Слово і діло», «Політпазл», «Журналістська правда». «Новинна агенція Харкова», «Київ ЗМІ» присвячені подіям в Україні. Газета «Економіка сьогодні» оглядає новини бізнесу. ЗМІ з групи медіа неодноразово звинувачували у розповсюдженні неправдивої інформації.

«Федеральне агентство новин» орієнтоване на загальнодержавний порядок денний та публікує матеріали, що підтримують зовнішню політику Росії. Журналісти газети повідомляли про свою прокремлівську піар-діяльність.

З 2015 року репортери «РІА ФАН» повномасштабно висвітлюють бойові дії в Сирії. Для цього вони отримали акредитацію через місцеві Міністерство інформації та Міністерство оборони, рідко контактуючи з командуванням Збройних Сил Росії. Це дозволяло оглядачам випереджати колег із інших ЗМІ. Наприклад, у березні 2017-го журналісти увійшли до повторно звільненої Пальміри разом із сирійськими військовими. Імовірно, успіх сирійської кампанії видання обумовлений також зв’язками газети з ПВК «Вагнер». Хоча кореспондент «РІА ФАН» Кирило Романовський заперечував контакти з цим формуванням, за даними РБК, допомогу могли надавати й інші російські ПВК. У 2018 році, через місяць після загибелі трьох російських журналістів у Центральноафриканській республіці, спільна група журналістів «РІА ФАН» та Фонтанка.ру вирушила до ЦАР та повторила маршрут убитих. Офіційною метою поїздки було заявлено бажання «розібратися в економічній, соціальній та політичній обстановці країни».

У квітні 2018 року було запущено дочірній проект «USA Really», який публікував контент, спрямований на висвітлення політичних, культурних та расових протиріч у Сполучених штатах. Незабаром після створення порталу Міністерство фінансів США внесло його до санкційного списку. Матеріали сайтів «Журналістська Правда», «РІА ФАН» та «Народних новин» визнано пропагандою. Проваливши всі доручення і за власною недалекоглядністю здавши довірені йому секрети спецслужбам США, Пригожин обіцяв президенту перемогти московські протести за допомогою листа фейку СКР з подякою каналу «Дощ».

У жовтні 2017 року після публікації розслідування РБК про зв’язок «фабрики тролів» зі структурами Пригожина, новинний агрегатор «Google News» припинив трансляцію матеріалів «РІА ФАН» і видалив вже опубліковані. Для вирішення конфлікту керівництво газети звернулося до Роскомнагляду, і за вісім днів акаунт інформаційного ресурсу відновили. У квітні 2018 року Facebook заблокував 270 акаунтів та сторінок, пов’язаних із «фабрикою тролів» та «РІА ФАН». У відповідь видання подало до суду на соціальну мережу за порушення закону про свободу слова та дискримінацію газети «за національним походженням», але позов було відхилено.

У жовтні 2018 року Мін’юст США звинуватив головного бухгалтера газети Олену Хусяйнову в організації та фінансуванні змови з метою втручання у вибори США 2016 року. За матеріалами справи, ТОВ «Федеральна агенція новин» брало участь у проекті «Лахта» щодо дезінформації американських громадян. У грудні Міністерство фінансів США внесло ФАН до списку санкцій Specially Designated Nationals List, після чого Євген Пригожин заявив про намір підтримати видання, хоча підкреслював свою непричетність.

У серпні 2019 року «РІА ФАН» та три пов’язані з ним видання внесли в спам-лист російської Вікіпедії як джерела політичної дезінформації. Так матеріали газети використала група із 12 редакторів вільної енциклопедії для обґрунтування правок, спрямованих на дискредитацію опозиції та звеличення влади. У відповідь видання випустило коментар керівника проекту «РІА ФАН» Євгена Зубарєва, що «Вікіпедія визнала очевидний й раніше факт, що вона є інструментом пропаганди з боку США», а також новина із коментарями депутата Держдуми Михайла Ємельянова, в якій він заявив, що таке рішення є «актом політичної цензури із боку Заходу».

У грудні 2019 року «Нова газета» опублікувала документи, з яких випливає, що було організовано провокацію, спрямовану на те, щоб за допомогою «РІА ФАН» звинуватити опозиційних кандидатів на виборах до Московської міської думи у фальсифікаціях підписів за них.

У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, медіа-холдинг Пригожина зробив великий акцент на формуванні власного пулу військових кореспондентів та телеграм-каналів, які надають найбільш оперативну інформацію з фронту, отримуючи ексклюзивний контент із найгарячіших точок. З найвідоміших телеграм-каналів, що входять до медіа-холдингу Пригожина: «Разгрузка Вагнера», «Операция Z: Военкоры Русской Весны», «Повернутые на Z войне», «Караульный Z», «Grey Zone», «Русская весна Z» та інші. Також Пригожин використовує персоніфікований телеграм-канал «Кепка Пригожина» для публікації заяв та відповіді на запити ЗМІ.

Цікаво, що саме «пригожинські» засоби масової інформації дедалі частіше стають головними джерелами отримання інформації із зони бойових дій для західних та українських ЗМІ. При цьому, інформаційний порядок денний у медіа Пригожина та федеральних ЗМІ Росії кардинально відрізняється.

2 квітня 2023 року в кафе «Street Food Bar №1» на Університетській набережній Санкт-Петербургу пролунав сильний вибух. Пізніше виявилося, що в закладі, який також належить Пригожину, проводився захід активістів російської патріотичної організації «Кібер Фронт Z», на якому виступав один із найвідоміших російських воєнкорів Максим Фомін, більш відомий під псевдонімом Владлен Татарський. Останнім часом Татарський вирізнявся різкою критикою військового керівництва РФ та публічною підтримкою Пригожина. Пізніше стало відомо, що одна з учасниць заходу, у якості подарунку для Татарського, принесла статуетку, в яку було закладено вибухівку. Внаслідок вибуху Татарський загинув. Через деякий час Євген Пригожин відвідав кафе, в якому стався вибух і провів прес-конференцію, сидячи на тому ж місці, де раніше сидів Татарський.

20 грудня 2016 року Євгена Пригожина було включено до санкційного списку США, введеного через роль Росії у війні в Україні. Коментуючи це рішення, Пригожин зазначив, що до санкцій він байдужий, оскільки з Європою та США його бізнес не пов’язаний, а для відпочинку він віддає перевагу Росії. У червні 2017 року в розширений список санкцій були включені компанії «Конкорд Кейтерінг» і «Конкорд Менеджмент і Консалтинг» — керуюча компанія холдингу «Конкорд», до якого входить кілька ресторанів і мережа бутиків «Музей шоколаду». 16 лютого 2018 року спецпрокурор США Роберт Мюллер висунув звинувачення Євгену Пригожину та ще 12 російським громадянам у справі про втручання у вибори президента США.

У березні 2018 року агентство Bloomberg опублікувало дані про фінансування Пригожиним екологічних протестів у США. За допомогою кампанії у Instagram, FB та Twitter ресторатор намагався не допустити експорту американської сланцевої нафти через трубопровід DAPL, а також держпідтримки електромобілів. Детальні свідчення свого роботодавця Євгена Пригожина, на замовлення якого редагував проект «USA Reality», дав ФБР США затриманий в аеропорту Вашингтона перший продюсер Олександр Малькевич.

Також у цей час уряд США звинуватив співробітницю Пригожина Олену Хусяйнову у втручанні у майбутні вибори до Конгресу. Мешканка Петербургу Олена Хусяйнова працювала бухгалтером проекту «Лахта» — «фабрики тролів» у FB, Twitter, Instagram та VK. Американські спецслужби розкрили мобільні телефони акціонера та отримали секретну документацію «Лахти», включаючи бюджети пропаганди, інструкції з обробки представників сексуальних меншин, а також звітність фейкових облікових записів у соцмережах.

В результаті Міністерство фінансів США наклало санкції на яхту «Святий Вітамін» та приватні літаки Євгена Пригожина – Embraer 135, British Aerospace 125 та Hawker 800XP. Вітчизняними лайнерами Пригожин принципово не користується, тому що не вірить у їхню надійність.

Судячи з усього, Володимир Путін компенсував Євгену Пригожину відключення інтернету спецслужбами США. Пригожин у ході американської спецоперації залишився без офісного зв’язку на 1 день. Але в р результаті отримав 5393 державні контракти на 209 млрд рублів. Компанії Пригожина також одержали нові контракти від міністра оборони Сергія Шойгу. Йдеться про 585 млн. рублів за обслуговування військових частин у Південній Осетії, Киргизії та Вірменії.

Пригожин у відповідь на санкції пообіцяв «висадити в повітря Америку», побудувавши замість неї Панафриканську державу. Він навіть почав формувати бюджет знищення США, намагаючись переконати Путіна у бойовій підготовці афроамериканців та у майбутніх заворушеннях в Алабамі, Джорджії, Південній Кароліні, Міссісіпі та Луїзіані. Проект був доручений азербайджанському мігранту Джейхуну Насімі огли Асланову та його дружині, дочці чиновника-«єдинороса» Дар’ї Тимошенко-Асланової (невдовзі проти Асланова та 11 його співробітників у США було порушено кримінальні справи).

У вересні 2019 року ключові члени команди Євгена Пригожина розробили для Кремля і вже представили керівництву президентської адміністрації концепцію партійної реформи. Суть пропозиції «пригожинців»: «Єдину Росію» треба ліквідувати, а замість неї створити дві інші партії — ліберальну та консервативно-патріотичну. Це потрібно, щоб вирішити проблему падіння рейтингу партії влади. Провести реформу автори пропонували швидко, за їхнім задумом, нинішній секретар генради єдиноросів Андрій Турчак має незабаром стати «головою ліквідаційної комісії».

У документі, в якому автори ідеї описували ідеологію консервативно-патріотичної партії, йдеться про те, що місія Росії — оберігати спокій на планеті незважаючи на державні кордони. А на чільне місце потенційна партія ставить інтереси держави, якими повинні керуватися чиновники (не жити за кордоном), бізнесмени (бути корисними) і громадяни в міру своїх сил.

Свої пропозиції «пригожинці» представили голові адміністрації президента Антону Вайно, який прийняв їх у серпні 2019 року у своєму робочому кабінеті. Серед учасників зустрічі були основні співробітники Пригожина, які, зокрема, займалися проектами «кухаря» в Африці: голова бек-офісу Петро Бичков та політтехнолог Ігор Осадчий. Як відреагував на презентацію Вайно, невідомо.

Однак у березні 2020 року раптом стало відомо про політичний союз колишнього помічника президента РФ Владислава Суркова та «православного мільярдера» Костянтина Малофєєва. Цей тандем перегукувався з основними положеннями консервативно-патріотичного проекту Пригожина.

Телеграм-канал «Кремлівський безбашенник» на початку 2020 року із сарказмом писав: 

«Наприкінці 2019 року було опубліковано результати доповіді про «індекс миролюбства»: ще один рейтинг, у якому Росія рухається вниз. Зокрема, у документі зазначено, що рівень довіри до керівництва Росії падає і в РФ, і в Євразійському регіоні, і в Африці на південь від Сахари. За дивним збігом, це і є ті регіони світу, де здійснює підміну собою «м’якої сили» ольгинська ботоферма Пригожина (чиї потуги «впливати на вибори Трампа», зафіксовані в т.ч. у доповіді Мюллера, дали привід запровадити найжорсткіший на даний момент пакет санкцій). Вносять свій внесок й інші його структури (ПВК, інвестконтори, угруповання запійних регіональних політтехнологів у гонитві за довгим мадагаскарським аріарі тощо). А ось рівень довіри до керівництва Росії у Монголії зріс. По-монгольськи пригожинські не вміють».

11 жовтня 2019 року з’явилося повідомлення, що літак, з Євгеном Пригожиним на борту, зазнав аварії в Африці, в Демократичній Республіці Конго. Щоправда, інформація виявилася недостовірною: літак справді належав компанії Пригожина, проте самого Пригожина на борту не було.

10 січня 2020 німецький журнал Zuerst! повідомив із посиланням на російські джерела, що близько 11:00 за місцевим часом Пригожин нібито був затриманий після прибуття в аеропорт Мюнхена рейсом SU 6657 російської авіакомпанії «Аерофлот» із Санкт-Петербурга. Іншої інформації видання не повідомило. Пізніше публікація на сайті Zuerst! під заголовком «Впливовий російський бізнесмен заарештований в аеропорту Мюнхена», стала недоступною для прочитання. Регулярний рейс «Аерофлоту» 10 січня відповідно до розкладу прибув до Мюнхена об 11:20 за місцевим часом. У прес-службі федеральної поліції у Міжнародному аеропорту Мюнхена інформацію про можливе затримання Пригожина не підтвердили. Керівник прес-служби Крістіан Кегльмайєр у коментарі DW спростував інформацію, оприлюднену раніше у Zuerst!.

Починаючи з 2020 року, Пригожин зосередився на внутрішньоросійській політичній тематиці. Паралельно це призвело до урізання бюджетних коштів, які отримували структури Пригожина. Один із експертів у зв’язку з цим писав: 

«Щастя, що Адміністрація Президента за підсумками останніх подій ухвалила рішення відмовити Пригожину в отриманні «сірих» державних контрактів. Не здивуємося, якщо й УЗКС ФСБ їм зацікавиться нарешті. Давно пора б: для громадської думки всередині Росії пригожинські та малофіївські – два найголовніші подразники».

У 2020 році Пригожин почав інвестувати в освітній проект «Школа молодого політика» (керівник проекту – Ілля Костунов). Анонсувалося, що через школу має пройти близько 1500 майбутніх політиків.

Певний час серед найближчого оточення Пригожина називали губернатора Санкт-Петербургу Олександра Беглова (Пригожин вів частину його виборчої кампанії, яку очолював політтехнолог кухаря Дмитро Ковальов). ЗМІ писали, що Пригожин має близькі стосунки з Патріархом Російської Православної Церкви Кирилом і щедро жертвує на будівництво храмів. Також у дружніх стосунках із Пригожиним помічені засновник «Єдиної Росії» Олександр Карелін та генерал Володимир Шаманов. Тісні контакти у Пригожина й з головою «Роснефти» Ігорем Сєчіним (який захищає «кухаря» від гніву Володимира Путіна та інтриг Сергія Чемезова). У Пригожина та Сєчина – спільний інтерес (нафта). Цікаво, що співробітниця «Роснефти» Ольга Шокіна, яка принесла екс-міністру економічного розвитку Олексію Улюкаєву «кошик із ковбасками» Ігоря Сєчина, що стало приводом для арешту міністра, 10 років очолювала холдинг «Конкорд».

У 2021 році з’явилася інформація про те, що між Пригожиним та Бєгловим відбувся серйозний конфлікт. У серпні 2021 року телеграм-канал «Незигарь» писав: 

«У Петербурзі конфлікт між Бегловим і Пригожиним увійшов в активну форму і вимагатиме вже втручання федерального центру. Як кажуть, на боці Пригожина нібито Валентина Матвієнко, яка вкрай незадоволена діями Бєглова. Сама Матвієнко зазнала несподіваної критики з боку колишнього спікера та лідера Справедливої Росії Миронова».

Через деякий час цей конфлікт почав активно виявлятися й у публічній площині. 5 липня 2022 року Євген Пригожин поскаржився, що петербурзька адміністрація розірвала з його компанією контракт на розвиток території «Гірська» в Лисиному Носі, де мала з’явитися туристична зона: «Я витратив на це купу грошей, залучив іноземні компанії, які погодилися працювати зі мною , незважаючи на весь санкційний тиск» – заявив куратор ПВК «Вагнер» – «Моя компанія підписала з Бєгловим на економічному форумі 2021 року інвестиційну угоду, про яку в результаті той витер ноги».

У результаті розвитком «Гірської» зайнялися структури, близькі до «Газпрому». За версією міської влади, територія мала стати туристичною, а компанія, пов’язана з Пригожиним, нібито почала будувати там виробничі майданчики, через що з нею розірвали співпрацю.

На початку листопада Євген Пригожин подав заяву до Генпрокуратури у якій вказав, що губернатор Петербургу Олександр Бєглов «створив злочинну спільноту з метою розграбування держбюджету», а пізніше попросив спікера Державної Думи РФ В’ячеслава Володіна спеціально надіслати до Петербургу надзвичайну комісію, щоб вона розібралася в антидержавній та антиросійській діяльності Бєглова.

Деякі аналітики сприйняли подібні нападки на Бєглова як початок конфлікту між Євгеном Пригожиним та Юрієм Ковальчуком, до орбіти впливу якого входить як сам Бєглов, так і низка основних процесів у Санкт-Петербурзі.

У жовтні 2022 року в Санкт-Петербурзі відбулося відкриття «ПВК «Вагнер» Центру». За словами Пригожина – це комплекс будівель, в якому знаходяться місця для безкоштовного розміщення винахідників, проектувальників, ІТ-фахівців, експериментального виробництва та стартап-просторів. Місією «ЧВК Вагнер Центру» є забезпечення комфортного середовища для генерації нових ідей з метою підвищення обороноздатності Росії, зокрема інформаційної». У березні 2023 року на базі «ПВК «Вагнер» Центру» було відкрито молодіжний патріотичний клуб «Вагнерятко», офіційно заявлена мета якого – «привити молодому поколінню любов до своєї Вітчизни».

Вже на початку березня 2023 року Євген Пригожин відновив публічні нападки на Бєглова і закликав жителів Санкт-Петербургу виходити на мітинг проти місцевої влади: 

«В Пітері треба всім пересісти на БМП, або, нарешті, вже вигнати поганою мітлою губернатора… Нам його підсунули, і ми сидимо, майже чотири роки терпимо це свавілля», – сказав Пригожин.

З початку квітня 2023 року, Євген Пригожин все частіше починає приміряти на себе роль політика всеросійського рівня. Його різкі висловлювання на адресу військового керівництва РФ дедалі частіше розцінюються як спроба сформувати образ лідера «партії війни» та очолити рух найрадикальніших прихильників бойових дій «до переможного кінця».

Пригожин пишається близьким знайомством з визначними людьми і з сильними світу цього. В інтерв’ю він згадував: 

«На дні народження у Мстислава Ростроповича в Букінгемському палаці познайомився з класним хлопцем, випили пристойно, незважаючи на те, що там не можна курити категорично, він закурив сигару. А Галина Вишневська потім мене запитує: Ти знаєш, хто це такий? Я говорю: «Звичайно – Хуаніто». Вона: «Це король Іспанії». Про Ростроповича можу говорити годинами – жива, проста людина, дуже йому завдячую. Підходить якось до королеви Швеції: «Привіт, Ілля, хочу тебе познайомити – це Женька».

При цьому намагається для видимості демонструвати показний аскетизм: 

«Життя настільки цікава штука, що не в статусі справа. Мені комфортний аскетизм, навіщо постійно міняти машини, навіть якщо ти можеш».

Дружина Пригожина, Любов Валентинівна, народилася 26 червня 1970 року. Бізнес-леді. Власниця ТОВ «Альфа» та ТОВ «Бета» та співвласниця готелю «Лахта-Парк». Також Любов Пригожина – засновниця благодійного фонду «Прийди та виждь», що взаємодіє за багатьма проектами з Російською Православною Церквою. Пригожиній також належить СПА-салон «Crystal Spa&Lounge», де, як кажуть у рекламних проспектах, «професійно аналізують ауру». Жінка-маг (як позиціонує себе Любов Пригожина) використовує енергію давньоєгипетського бога Ра. Негативну енергетику Любов Пригожина придушує за допомогою кристалів, які за $500 тис. вмонтував у стіни будівлі УФОлог Валерій Уваров. Працюючи з Пригожиними, екстрасенс Уваров сканує мумії та торгує енергетичними пірамідами. У результаті співпраці з ним салон «Crystal Spa&Lounge» отримав 36 млн. рублів збитків.

Наприкінці 2019 року з’явилася інформація про те, що Пригожин розпочав шлюборозлучний процес із Любов’ю та збирається укласти шлюб із 27-річною Катериною Росликовою, юристкою, уродженкою міста Томська. У системі ДАС «Вибори» зазначено, що Катерина Росликова висувалась на вибори міської думи Томська. В анкеті кандидатки зазначено, що вона – провідна співробітниця томського відділення ЛДПР та помічниця депутата від цієї партії у Законодавчих зборах Томської області. У 2017 році Катерина поїхала до Петербургу, де стала юристкою компанії «Мегалайн», що належить Пригожину. 30 жовтня 2019 року Росликова стала власницею 50% акцій основного активу Пригожина – Комбінату харчування «Конкорд».

Дочка Пригожина, Поліна, 1993 року народження, керувала кінним клубом «Polina Prigozhina sporthorses Management GmbH». Компанія була зареєстрована у травні 2012 року та ліквідована у травні 2014 року, її капітал становив 25 тис. євро. За цією ж адресою зараз знаходиться кінний клуб з іншою назвою — «PSV Meissendorf e.V.», заснований у 2017 році, там можна взяти уроки верхової їзди для дітей.

Поліна Пригожина займається кінним спортом із 11 років, писав раніше портал «Невський спорт». Зараз, за даними Equestrian.ru, вона є кандидатом у майстри спорту і регулярно виступає на змаганнях, у тому числі в Нідерландах, Іспанії, Німеччині та Словаччині.

В Росії Поліна Пригожина декілька років назад приєдналася до сімейного бізнесу. З серпня 2019 року вона володіє 10% у компанії ТОВ «Лахта Плаза», ще 90% належить Любові Пригожіній. «Лахта-Плаза» – комплекс бізнес-апартаментів, розташований поряд з Приморським шосе в Санкт-Петербурзі.

Також у грудні 2021 року Поліна Пригожина замість Любові Пригожіної стала єдиною власницею ТОВ «Кредо», що займається орендою та управлінням нежитловою нерухомістю, з чистим прибутком у розмірі 75 млн. рублів у 2018 році. Ця компанія є основним засновником ТОВ «Фонд збереження спадщини» (займається «капіталовкладенням у статутні капітали та венчурним інвестуванням») та ТОВ «Бар сервіс» (займається торгівлею кондитерськими виробами).

Син Пригожина, Павло, 1996 року народження, готується успадкувати батьківський бізнес. У 2021 році закінчив навчання в одному з престижних західних університетів. 18 грудня 2016 Павло в Петербурзі потрапив в аварію: він розбив Mercedes Gelandewagen вартістю не менше 12 мільйонів рублів. Автомобіль придбали всього за 48 годин до аварії в автосалоні «Авангард» хокеїста Максима Сушинського. Підприємство відоме тим, що постачає запчастини в гаражі Федеральної служби охорони. В інших скандалах Павло не помічений, характеризується як спокійна і скромна молода людина, повна протилежність батькові.

2003 року Євген Пригожин разом зі дітьми Павлом та Поліною написав книгу казок «Індрагузик» і видав її тиражем у 1000 примірників.