Росія за тиждень (01.05-07.05)

1. Засідання Ради міністрів закордонних справ держав-членів Шанхайської організації співробітництва

У четвер, 4 травня, в індійському місті Панаджі, штат Гоа, розпочався дводенний саміт глав зовнішньополітичних відомств держав-членів ШОС. Головною темою зустрічі стало питання розширення організації, а також розгляд низки пропозицій у рамках діяльності ШОС. Очікується, що на майбутньому саміті лідерів держав-членів ШРС повноправним членом організації стане Іран. Активно йдуть процедури, необхідні прийому Білорусії. Як нові діалогові партнери до взаємодії в рамках організації підключаються Бахрейн, Кувейт, Мальдіви, М’янма та ОАЕ.

Підсумки/прогнози:

Шанхайська організація співробітництва на сьогоднішній день перетворилася на клуб держав, які відкрито кидають виклик монополярному світу. Нині загальна територія країн, що входять до ШОС, становить понад 35 млн км², тобто 65 % території Євразії. Загальна чисельність населення країн ШОС приблизно дорівнює половині населення планети (понад 3,5 млрд.). Китай та Індія, які є членами ШОС, утримують позиції другої та третьої економік світу. Росія, Китай, Індія та Іран входять до «космічного клубу». При цьому сама організація демонструє тенденції до розширення шляхом вступу до неї нових учасників (ОАЕ, Єгипет, Білорусь та інші).

Важливо також відзначити, що ШОС не є військовим блоком, що в майбутньому може використовуватися в дипломатичному протистоянні з НАТО: по суті більшість держав-членів «антизахідної коаліції» демонструють спробу створення мирної організації, яка зосереджується на економічних, гуманітарних та культурних аспектах, а не на озброєнні та розширенні. Прикладом розвитку такого сценарію є заклик Лаврова до лідерів країн Шанхайської організації співробітництва щодо створення власної спортивної асоціації. За його словами, це дозволить одночасно розширити функціонал ШОС, а також «впоратися із майже монопольним впливом Заходу у спорті».

Членство Ірану в ШОС було питанням часу (як і Білорусі) – особливо після того, як до групи середньоазіатських держав, Росії та Китаю приєдналися Індія та Пакистан. Прогнозоване розширення ШОС не лише за рахунок Ірану, а й за рахунок групи арабських держав, а також (що особливо важливо) М’янми виводить ШОС на новий рівень. Щоправда, Росія з цим розширенням починає відігравати все менш важливу роль, чільні позиції в цьому об’єднанні займатиме Китай. Але об’єктивно Росія і не може претендувати на лідерство в ШОС – її економічна вага надто невисока для того, щоб виступати в ролі об’єднувача. Саме тому розширення ШОС Росія використовуватиме лише з пропагандистською метою – «нашого полку прибуло». Але поступово стане очевидно, що початкове завдання – об’єднати країни центральноазійського регіону навколо осі Москва – Пекін – зжила себе, і Росія сама стає одним із елементів панкітайської системи, а основним завданням ШОС найближчим часом стане пошук моделей, що дозволяють уникнути конфронтації між Китаєм та Індією. (а заразом – між Індією та Пакистаном). У таких умовах Росія всередині ШОС перетворюється на статиста.

Також варто звернути увагу на заяви генерального секретаря ШОС Чжан Міна, який зазначив, що «країни Шанхайської організації співробітництва (ШОС) готові створювати сприятливі умови для вирішення української кризи»: «Країни-учасниці ШОС об’єднуються на основі спільних цінностей та поділяють однакові чи близькі позиції з багатьох важливих міжнародних та регіональних питань, зазначив він».

У даному контексті варто зазначити, що за інформацією Ascolta, під час зустрічі глав зовнішньополітичних відомств держав-членів ШОС, окрема увага приділялася питанню висування ініціативи щодо врегулювання ситуації в Україні, яка має бути озвучена у червні, на саміті лідерів держав-членів ШОС (заплановано на 24-25 червня у Нью-Делі). У разі успішної реалізації подібної ідеї світовій громадськості фактично буде запропоновано прецедент, у якому умовна «антизахідна коаліція» спробує продемонструвати успішніший підхід у мирному врегулюванні конфлікту.

2. Обговорення продовження Чорноморської зернової ініціативи

Питання продовження Чорноморської зернової ініціативи все більш активно обговорюється як у публічному, так і в непублічному просторі. У попередньому дайджесті Ascolta також аналізувала події навколо так званої «Зернової угоди», але за тиждень пролунала кілька важливих заяв, які відкривають завісу, демонструючи реальні настрої учасників переговорів. Термін попередніх домовленостей спливає 18 травня, що багато в чому змушує сторони шукати швидких рішень для задоволення інтересів усіх сторін.

Хронологія подій:

• У четвер, 4 травня, стало відомо, що раніше запланована чотиристороння зустріч заступників міністрів оборони скасована і може відбутися наступного тижня.

• 5 травня з ініціативи Туреччини у Стамбулі відбулися технічні переговори між представниками Росії, України, Туреччини та ООН.

• Ряд ЗМІ заявили, що предметом технічних переговорів у тому числі буде відновлення експорту російського аміаку через Україну аміакопроводом Тольятті-Одеса.

• У той же день британське видання The Guardian з посиланням на заступника прес-секретаря ООН Фархана Хака заявило, що черговий раунд переговорів зайшов у глухий кут.

• У суботу, 6 травня, Заступник глави МЗС Росії Сергій Вершинін підтвердив, що незабаром пройде чотиристороння зустріч високого рівня щодо продовження зернової угоди.

Підсумки/прогнози:

За тиждень до закінчення «зернової угоди» Росія не тільки висуває все більш конкретні та важкоздійсненні умови, а й наочно демонструє можливі наслідки її непродовження: регулярні ракетні обстріли Одеської та Миколаївської областей, у тому числі портової інфраструктури, демонструють готовність Москви порушувати раніше досягнуті домовленості та розширювати фронт на південному напрямку. За інформацією Ascolta, найближчим часом планується посилення теми Придністров’я шляхом висування певних ініціатив щодо розширення російського контингенту у невизнаній державі.

При цьому для Москви питання продовження «зернової угоди», як і раніше, є актуальним. Насамперед йдеться про відновлення роботи аміакопроводу Тольятті-Одеса, навколо якого наразі йдуть головні обговорення.

У той же час, як раніше вже писала Ascolta, для Москви питання продовження «зернової угоди» лежить й у політичній площині. Зокрема, показовим є термін закінчення роботи зернових коридорів – 18 травня, тобто за кілька днів після президентських виборів у Туркії. Росія намагається використати «зернову угоду» як стимул для проведення переговорів як з нинішнім президентом Туркії Реджепом Ердоганом, так і з його основним опонентом Кемалем Киличдароглу – таким чином, Росія намагається перестрахуватися і створити вигідні позиції як у разі перемоги Ердогана, так і у випадку приходу до влади Киличдароглу. Обидва політики заявляють про те, що для Туркії угода важлива і необхідна, обидва наполягають на збереженні партнерських відносин з Росією, але Москва хотіла б мати гарантії та можливість впливати на подальші кроки як Ердогана, так і Киличдароглу. Саме тому «Зернова угода» пробуксовує, а просування у питанні її перепідписання можливе лише після першого туру президентських виборів, тобто після 14 травня.

При цьому менш активна участь західних держав в обговоренні питання продовження «зернової угоди» також свідчить про часткову деактуалізацію цього питання. Різка відмова від тез про голодуючу Африку викликана низкою скандалів усередині ЄС, які з’явилися на тлі посилення експорту зерна з України, яке йшло зерновим коридором.

У цій ситуації варто припустити, що анонсована зустріч на високому рівні для обговорення продовження «зернової угоди» все ж таки відбудеться найближчими днями, але питання її результативності, як і раніше, залишається відкритим.

3. «Посилення» «конфлікту» між Євгеном Пригожиним та МО РФ

У п’ятницю, 5 травня, куратор ПВК «Вагнер» виступив із черговою заявою, в якій звинуватив особисто міністра оборони РФ Сергія Шойгу та начальника Генерального штабу МО РФ у цілеспрямованому обмеженні постачання боєприпасів для бійців ПВК у Бахмуті, внаслідок чого значно зросли втрати серед особистого складу «Вагнера». Також Пригожин заявив, що 10 травня він повністю виведе найманців ПВК «Вагнер» з позицій у Бахмуті та передає їх військам міноборони РФ. Ця заява викликала бурхливі обговорення та породила безліч теорій. При цьому вже до кінця тижня Євген Пригожин заявив, що питання з боєприпасами вирішене, а його бійці залишаться на своїх позиціях.

Хронологія подій:

• У п’ятницю, 5 травня, Пригожин опублікував відео з трупами «вагнерівців» та звинуватив у їхній загибелі Шойгу та Герасимова.

• В опублікованій пізніше заяві Пригожин заявив, що його найманці підуть у тилові табори, щоб «зализати рани».

• Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков зазначив, що у Кремлі бачили заяву Пригожина, але поки залишать її без коментарів: «Я не можу його коментувати, тому що це стосується ходу «спеціальної військової операції», — заявив Пєсков.

• У той же день заяву Пригожина прокоментував Голова Чечні Рамзан Кадиров. Він заявив, що спецназ «Ахмат» готовий замінити ПВК «Вагнер» у Бахмуті, якщо остання виведе свої підрозділи: «Якщо сценарій все ж таки буде таким, то наші бійці вже готові висунутись і зайняти місто. Це питання кількох годин», – сказав Кадиров. При цьому рішення Пригожина вивести ЧВК із Бахмута він назвав «неприємним».

• У суботу, 6 травня, Євген Пригожин опублікував лист до Шойга з проханням передати позиції ПВК «Вагнер» у Бахмуті підрозділу «Ахмат» Рамзана Кадирова з 10 травня.

• У слід за Пригожиним з’явилося звернення Кадирова, в якому він заявив, що «теж уже написав листа на ім’я верховного головнокомандувача, що ми готові взяти Бахмут і територію, що залишилася».

• Через деякий час Кадиров виступив із новим зверненням, у якому закликав «вагнерівців» вступати до батальйону «Ахмат», який може замінити ПВК «Вагнер» у Бахмуті. Він пообіцяв найманцям Пригожина «кращі умови», аніж вони мають зараз.

• Також Кадиров опублікував пост у своєму telegram-каналі, розкритикувавши рішення Пригожина: «Мені прикро, що мій брат так поводиться. Тому що всіх нас зробив людьми одна людина – Володимир Володимирович Путін, тому ми завдячуємо йому життям». Він заявив, що Пригожин відмовився «йти на останній бій», ухилившись від штурму останніх двох квадратних кілометрів території Бахмута: «Для тебе ці 2х2 кілометри виявилися складнішими, ніж 90%».

• Пізніше Кадиров опублікував лист Путіну, в якому просить зняти батальйон «Ахмат» з інших напрямків та перекинути його до Бахмуту на позиції ПВК «Вагнер».

• У неділю, 7 травня, Євген Пригожин заявив, що ПВК «Вагнер» залишається воювати в Бахмуті: «Сьогодні вночі ми отримали бойове розпорядження вперше за весь цей час, у якому, якщо прибрати секретні дані, у сухому залишку такі: нам обіцяють дати боєприпаси та озброєння стільки, скільки нам потрібно для продовження подальших дій, нам клянуться, що на фланзі буде все виставлено, що необхідно для того, щоб нас не підрізав противник, нам говорять про те, що ми можемо діяти в Бахмуті так, як вважаємо за потрібне , і нам дають Суровікіна, як людину, яка прийматиме всі рішення в рамках бойових дій ПВК «Вагнер» щодо взаємодії з міноборони».

Підсумки/прогнози:

Незважаючи на активне обговорення у ЗМІ дій та заяв Пригожина, важливо відзначити кілька ключових факторів, які часто залишаються за кадром. По-перше, як уже неодноразово писала Ascolta, Пригожин є повністю контрольованою політичною технологією. Подібна активність Пригожина навряд чи була б можлива у разі, якби з боку Адміністрації президента не було надано команду засобам масової інформації всіляко сприяти «кухарю Путіна». Чутки про його гру проти Путіна також є частиною технології і не дають підстав розраховувати на створення загрози для чинного політичного режиму в Росії.

По-друге, Євген Пригожин все більше перетворюється на політичну фігуру, що передбачає високий рівень медійності. Пригожин позиціонується як один із лідерів «партії війни», «яструбів» у російській політиці. За інформацією Ascolta, йому надано особливу роль у ході майбутніх президентських виборів у 2024 році: те, що в розпорядженні Пригожина фактично опинилися всі засоби масової інформації РФ (надійно контрольовані і модеровані владою), показує, що «конфлікт» має показний, награний характер. По суті, Пригожин виступає у ролі тригера, який грає на боці групи Ковальчуків проти їхнього ворога Шойгу. Якщо до початку війни проти України Шойгу та Ковальчуки вживалися в рамках єдиної команди, то зараз йдеться про великі оборонні замовлення, бюджети, великі гроші та вплив, які змушують вести запеклу боротьбу. Посилання Пригожина спрямоване саме проти Шойгу – як і «відповідь» Рамзана Кадирова (тандем «Пригожин – Кадиров» почав формуватися ще в 2022 році, а минулого тижня, рівно напередодні гучних заяв Пригожина та Кадирова, лідер Чечні отримав медаль імені Курчатова – нагороду, вручення якої займається старший Ковальчук, Михайло).

По-третє, діяльність будь-яких ПВК, згідно з російським законодавством, залишається поза законом. У даному випадку абсолютно логічним є мовчання Путіна, який не може офіційно коментувати те, що відбувається в тій частині військ, які згідно з кримінальним кодексом РФ є терористичною організацією. При цьому сама наявність подібних угруповань, з фактично необмеженими технічними, військовими та медійними можливостями, говорить про те, що справжній конфлікт між Пригожиним та Путіним неможливий.

По-четверте, важливим елементом постановки за участю Пригожина слід визнати те, що під гучні заяви відбулося майже непомічене призначення заступником командира ПВК «Вагнер» генерал-полковника Михайла Мізінцева на прізвисько «Маріупольський м’ясник», який на посаді заступника міністра оборони РФ займався матеріально-технічним забезпеченням Збройних сил аж до 27 квітня 2023 року. Тобто, по суті, Пригожин зчиняє крик, що не вистачає снарядів, і водночас узгоджує на посаду заступника ПВК «Вагнер» людину, через яку у нього не вистачає снарядів. Швидше за все, йдеться про об’єднання під крилом Пригожина групи генералів, вороже налаштованих до Шойгу.

Зрозуміло, що з Бахмуту ПВК «Вагнер» нікуди не піде, але очікується: а) посилення «вагнерівців» за рахунок чеченських бійців Кадирова; б) спроб переломити ситуацію та штурмом опанувати ту невелику частину Бахмуту, яка ще залишається під контролем ЗСУ (до 9 або 10 травня – не випадково Пригожин виставляв у ультиматумі термін 10 травня); в) посилення інформаційного тиску на Сергія Шойгу – а одночасно підштовхування Путіна до ухвалення рішення про заміну Шойгу на іншу фігуру).

Для самого Путіна подібна ситуація також має вигідні моменти. Насамперед наявність конфлікту всередині військового блоку дає впевненість у тому, що військові не об’єднають свої зусилля у спробі повалення влади.

4. Атака БПЛА на Кремль

У середу, 3 травня, було здійснено спробу завдання удару безпілотними літальними апаратами по кремлівській резиденції президента РФ. Пізніше низка російських ЗМІ заявили, що в результаті вжитих військовими та спеціальними службами своєчасних дій із застосуванням систем радіолокаційної боротьби апарати були виведені з ладу, а внаслідок їх падіння та розльоту осколків постраждалих та матеріальних збитків немає. Ще через деякий час у мережі з’явилися відео, на яких чітко видно політ БПЛА та вибух над куполом Сенатського палацу у Кремлі.

Хронологія подій:

Практично відразу в атаці безпілотників на Кремль Росія звинуватила Україну і назвала атаку «замахом на Путіна»: «Це запланована терористична акція, замах на президента Росії», – заявили у Кремлі.

«Російська сторона залишає за собою право вжити заходів у відповідь там і тоді, де і коли вважатиме за потрібне», – заявив прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков.

Цього ж дня пролунало кілька натяків на необхідність застосування ядерної зброї. Так, заступник глави міноборони РФ генерал Олександр Фомін заявив, що «діяльність Росії в галузі ядерного стримування носить оборонний характер і спрямована на захист суверенітету», чим натякнув на можливість розгляду такого варіанту після атаки БПЛА.

Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв закликав убити Володимира Зеленського: «Після сьогоднішнього теракту не залишилося жодних варіантів, крім фізичного залякування Зеленського та його кліки. Він не потрібний навіть для підписання акта беззастережної капітуляції. Гітлер, як відомо, його також не підписував. Завжди знайдеться якийсь змінник на кшталт зиц-президента адмірала Деніца».

У той же час, голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія висловив свою думку щодо ситуації з БПЛА: «Висловлю особисту думку, засновану на серії інсайдів. Атаку на Кремль було здійснено на колективне замовлення російських олігархів, які потрапили під санкції через режим Путіна. Це перша колективна гра «клубу скривджених». Сподіваюся – не остання».

У свою чергу, виступаючи на конференції в Гельсінкі (Фінляндія) Володимир Зеленський заявив, що атака БПЛА на Кремль могла бути організована російською владою для «мотивації суспільства» та звинувачення України «у якихось злочинах»: «Йому (Путіну) потрібно що робити різке: то «замахи», то дрони, то якісь «гуси, які їх бомбили». Вони щодня вигадуватимуть ті чи інші кроки. А все вирішується простіше: не треба нікого залякувати, не треба використовувати зброю, треба вийти із нашої території».

Російський «опозиціонер» Ілля Пономарьов заявив, що ця подія є справа рук російських партизанів: «Мені відомо про партизанську діяльність приблизно в 40 містах по всій Росії. Усі партизанські загони мають свою спрямованість, спеціалізацію, свої основні знання. Частина займається диверсіями на залізниці, частина – підпалами призовних пунктів».

Під час онлайн-інтерв’ю газеті The Washington Post, відповідаючи на питання про атаку БПЛА на Кремль, держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що Америка не критикуватиме українські удари по російській території. За його словами, США залишають право за Україною вирішувати, як себе захищати та як повертати території, – враховуючи, що українські чоловіки, жінки та діти щодня перебувають під ударом.

У четвер, 4 травня, посол РФ у Сполучених Штатах Америки Анатолій Антонов, коментую атаку безпілотників на Кремль, заявив, що Росія відповість Україні «коли вважатиме за потрібне»: «як би, наприклад, поставилися американці до того, що якийсь дрон ударив би по Білому дому, Пентагону чи Капітолію? РФ відповість на самовпевнений і зухвалий теракт тоді, коли вважатиме це за необхідне».

У той же час, речник російського МЗС Марія Захарова заявила, що «за все, що творить київський режим, насамперед відповідають його вашингтонські, лондонські і, загалом, натовські творці та куратори».

У МЗС Франції удар по Кремлю назвали «дивним і загадковим інцидентом»: «я не заглиблюватимусь у гіпотези, їх безліч. Але насправді цей епізод дивний. У нормальній ситуації це слабо розуміється. Тому я не піду далі заяв про те, що це дивно чи загадково», – заявила глава МЗС Франції Катрін Колонна в інтерв’ю France Inter.

У МЗС Угорщини заявили, що події, подібні до удару по Кремлю можуть призвести до ескалації конфлікту: «Я не знаю, що саме сталося, знаю лише одне: чим довше триває війна, тим більше таких подій може статися. А що більше таких подій станеться, то вища небезпека ескалації», – заявив глава МЗС Угорщини Петер Сійярто.

У п’ятницю, 5 травня, у Кремлі зробили заяву щодо можливих дій щодо України через удар по Кремлю. Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Москва розглядає «різні варіанти відповіді на українську атаку по Кремлю». За його словами, мова може йти «тільки про продумані кроки, що відповідають інтересам країни».

Підсумки/прогнози:

Аналіз інформації Ascolta, отриманої із низки закритих джерел, дає привід припустити, що ми маємо справу з постановочними діями, організованими у самій Росії.

Радіолокаційний захист Москви і Кремля в принципі не дозволяє припустити, що будь-які безпілотники можуть подолати значний простір, що ретельно охороняється, і долетіти до Кремля. Кадри моменту враження безпілотників показують, що заряд на їхньому борту був мінімальним, швидше піротехнічним, ніж бойовим. Самі безпілотники, найімовірніше, були направлені безпосередньо з району, що прилягає до Кремля.

Безліч питань викликали постаті двох людей, які в момент наближення безпілотника підіймалися на купол Сенатського палацу Кремля. Як результат – під удар підставлені міністр оборони Російської Федерації, командувач московським військовим гарнізоном, головнокомандувач восками ППО та ціла низка інших осіб. Саме з цієї причини (виходячи з принципу quo prodest?) можна з високою ймовірністю припускати, що безпілотники над Кремлем – це результат політичної постановки, спрямованої на те, щоб підштовхнути Путіна до визначеності у питаннях кадрових перестановок у російському військовому керівництві.

Водночас, так званий «теракт у Кремлі» вдало збігся (навряд чи варто говорити про цілеспрямовану підготовку) з початком саміту глав зовнішньополітичних відомств держав-членів ШОС, під час якого учасники вкотре намагалися продемонструвати свої мирні наміри щодо зміни світового порядку. По суті, ця ситуація стала черговим приводом для гучних заяв про мілітаризацію та радикалізацію Заходу, що в умовному «антизахідному таборі» дедалі частіше використовують як важливий інструмент у геополітичних відносинах.

Очевидно, говорити про лінійну відповідь Москви Києву (атаку по урядовому кварталу) не доводиться. При цьому подібний варіант може стати черговим елементом залякування.

5. Підрив автомобіля російського політика та письменника Захара Прилєпіна

У суботу, 6 травня, під Нижнім Новгородом було підірвано автомобіль колишнього депутата Державної Думи РФ та відомого письменника-пропагандиста Євгена Прилєпіна, більш відомого під псевдонімом Захар Прилєпін. Ця новина стала доволі резонансною та викликала бурхливі дискусії як у Росії, так і в Україні. При цьому, незважаючи на заяви про критичний стан Прилєпіна, вже 7 травня в його офіційному telegram-каналі було опубліковано пост від його імені, в якому він розповів про своє самопочуття та пролив світло на ситуацію з підривом автомобіля.

Хронологія подій:

• Через деякий час після підриву автомобіля в російських ЗМІ з’явилася інформація про те, що в машині з Прилєпіним їхала дочка. Дівчинку на момент вибуху вже встигли висадити з авто, вивантаживши речі, вона не постраждала.

• Прес-секретар Захара Прилєпіна відразу після події заявив, що «що саме сталося – на даний момент не встановлено. Захар Прилєпін у порядку».

• Пізніше стало відомо, що водій Прилєпіна загинув на місці, а пасажир (тобто Прилєпін) отримав серйозні травми ніг.

• Також стало відомо, що Прілєпін повертався до Москви з території самопроголошених «ЛДНР».

• Слідком РФ назвав ім’я підозрюваного у замаху на Прилепіна – Олександр Пермяков. Підозрюваного одразу ж затримали, а на допиті заявив, що «діяв за завданням співробітників спецслужб України».

• Губернатор Нижегородської області Євген Нікітін заявив, що після замаху на Прилепіна його ввели у штучну кому. За його словами, Прилепіну зробили операцію та ввели в медикаментозний сон, щоб він швидше відновився від поранень.

• СБУ прокоментувала замах на Прилепіна: «Офіційно ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати причетність СБУ до того чи іншого «хлопка», який трапляється з окупантами та їхніми поплічниками». Разом з тим, у прес-службі нагадали, що голова СБУ Василь Малюк раніше неодноразово наголошував, що для росіян, які принесли на українську землю війну, загибель людей та насильство, «бавовна палала, палає і палатиме».

• Через деякий час радикальна партизанська організація «Атеш» взяла на себе відповідальність за замах на Прилепіна.

• Пізніше другого підозрюваного у замаху на Прилепіна затримали співробітники поліції. Його виявили під час перевірки лісосмуги поблизу місця злочину.

• Вже ввечері наступного дня в офіційному telegram-каналі Захара Прилепіна з’явився новий запис від його імені. У ній він розповів деякі подробиці події: «Загинула моя рідна людина, яка працювала моїм ангелом-охоронцем 8 років. Саша «Злий» Шубін. Безстрашний солдат і друг, і брат. Мені щойно дали телефон. У ЗМІ певна плутанина. Сашко їхав праворуч пасажирським кріслом. Я був за кермом. Вибух стався під його колесом». Він також підтвердив, що висадив дочку за п’ять хвилин до вибуху.

Підсумки/прогнози:

Сама собою акція, спрямована на знищення Захара Прилєпіна, виглядає як ще одна диверсія, виконана українськими спецслужбами. Прилєпін займав вкрай антиукраїнську позицію, мав своїх прихильників – у тому числі серед творчої інтелігенції. За романом Прилєпіна «Обитель» у Росії знято художній серіал, у якому одну з головних ролей зіграв Сергій Безруков. Щоправда, якщо раніше Прилєпін виглядав досить карикатурно та гротескно, то після вибуху він перетворюється на культову фігуру.

Доволі примітно, що сам підрив автомобіля Прилєпіна відразу ж обріс низкою суперечливих фактів і плутаниць. Власне, як і відрізнялася інформація про стан самого Прилєпіна. При цьому, незважаючи на заяви губернатора Нижегородської області про введення Прилєпіна в штучну кому, вже надвечір наступного дня він опублікував свій перший пост в telegram-каналі. Безумовно, немає підстав говорити про підлаштований теракт (принаймні, в даний час Ascolta не володіє достатньою кількістю інформації), при цьому, низка питань все ж таки залишаються відкритими.

Не має значення, хто організував вибух – українські чи російські спецслужби. Важливо те, що Прилєпін виводиться у політичну площину. На останніх парламентських виборах у Росії він став депутатом Державної Думи та співголовою фракції «Справедлива Росія – За правду». Тепер він поступово перебиратиме на себе функції лідера цього міжпартійного об’єднання, відправляючи в політичне небуття нехаризматичного і невиразного Сергія Миронова.

Чутки про можливе об’єднання «Справедливої Росії – За правду» з Комуністичною партією та ЛДПР із подальшим формуванням єдиної «партії війни» отримують своє підтвердження. Прилєпін може стати обличчям цього об’єднання, яке може висунути та підтримати Євгена Пригожина у президенти РФ на виборах у березні 2024 року. По суті, ми маємо справу зі створенням нового політичного поля в РФ, нової політичної дійсності, за якої – як би це не виглядало дивно – Путіну буде уготована роль «голуба» та «миротворця», який має перемогти в електоральній боротьбі представника «партії війни» «яструба» Пригожин. Декілька місяців постановочних баталій повинні переконати Захід у тому, що «краще пробачити Путіна і мати справу зі зрозумілим президентом», ніж «допустити прихід до влади у Росії фашистів».

6. Інтерв’ю Секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева виданню «Известия»

У середу, 3 травня, було опубліковано велике інтерв’ю Секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева виданню «Известия». У ньому він розповів про замовчування ролі Росії у перемозі над фашизмом, західних теоріях економічного домінування та підпорядкування Європи США. Також Патрушев заявив, що «Україна потрібна американцям лише через природні ресурси, причому країна потрібна їм без традиційного населення. Саме тому війна Заходу із Росією йде до останнього українця».

Ключові тези:

• «Важливим результатом Другої світової війни стало утворення Організації Об’єднаних Націй. У її створенні ключову роль відіграв Радянський Союз та зайняв там одну з провідних позицій».

• «Спроби спотворити історію Другої світової війни почалися на Заході ще до того, як відгриміли останні постріли. Вже на ранніх етапах конфлікту в Англії намагалися видати збірку фальшивих документів для того, щоб покласти на Радянський Союз основну провину за розв’язання війни в Європі».

• «Є багато незаперечних фактів, як представники англосаксонської еліти поділяли фашистські ідеї, фінансово та організаційно підтримували Гітлера, а сьогодні їм треба зберігати «демократичну» особу».

• «Навіть розширення НАТО на схід йде за тими ж напрямками, якими рухалися Наполеон, кайзер Вільгельм і Гітлер».

• «Європейська політика сьогодні перебуває у глибокому моральному та інтелектуальному занепаді. Яскравим прикладом є Мюнхенська конференція з безпеки, на яку західні політики з’їжджаються лише для того, щоб зачитати один одному держдепівські методички».

• «Створивши для своїх потреб механізми Північноатлантичного альянсу, США по суті окупували Європу. Поставлені в безвихідь європейські чиновники перетворили Старий Світ на економічну базу для американських експериментів, покірно виконують військові завдання НАТО».

• «Неправдиво заявляючи про важливість боротьби з тероризмом, Захід активно використовує проти Росії терористичні та екстремістські організації, діючи методами, які ним же застосовувалися в 1990-ті роки на Північному Кавказі».

• «Англійська приказка говорить: «Людям, які живуть у скляних будинках, не слід кидатися камінням». Вашингтону, який вирішує долі інших держав і народів, варто пам’ятати, що в Помпеях древні римляни теж жили забезпечено і не цуралися розпусти».

• «Для відомості: за останній рік кількість громадян США, які отримали паспорти інших країн, збільшилася втричі. Міф про горезвісну «американську мрію» розвіяний. Сьогодні Штати буквально скотилися до Середньовіччя. Влада США мовчазно дивиться на безчинства радикально налаштованих осіб, змушує громадян схилятися перед активістами BLM. Справжнім полюванням на відьом можна назвати гоніння, що посилюються на представників засобів масової інформації. За два минулі роки в США вчинено понад 300 нападів на кореспондентів. Десятки журналістів заарештовані та засуджені лише за те, що виконували свої професійні обов’язки, готуючи репортажі на теми, про які влада вважає за краще мовчати».

• «Україна потрібна американцям лише як об’єкт нещадної експлуатації наявних природних ресурсів без традиційного населення. Наслідуючи таку неонацистську лінію, Вашингтон вже перетворив її на територію, яку мільйони людей масово залишають, прагнучи знайти за кордоном захист від соціально-економічних проблем і профашистських утисків».

Підсумки/прогнози:

Микола Патрушев не вперше виступає з подібними тезами. Проте впадає у вічі той факт, що останнім часом Патрушев намагається дистанціюватися від багатьох тем, і таким чином показує себе конструктивним «третейським суддею» у внутрішньоросійських політичних процесах.

Він вважає за краще говорити на теми історії, геополітики, зовнішньої політики, але не дає оцінку внутрішньополітичним питанням, хоча вони не меншою мірою є предметом пильної уваги Ради безпеки РФ. Важливо також і те, що Патрушев лише частково торкається питань, пов’язаних із так званою «СВО» РФ проти України. По суті, він намагається бути «над сутичкою», саме інтерв’ю демонструє, що Патрушев – «з президентом, а не на боці Шойгу, Ковальчуків, Сєчина, Чемезова чи будь-кого. При всьому величезному обсязі інформації, викладеної в інтерв’ю – це й є його головним лейтмотивом.

Так само, як і в попередніх інтерв’ю, Патрушев продовжує акцентовано озвучувати тези про мілітаризацію Заходу, який поступово перетворюється на умовний «розсадник тероризму». Подібна концепція повністю лягатиме в загальну стратегію умовної «антизахідної коаліції», намагаючись демонструвати миротворчі наміри Пекіну та його сателітів. Очевидно, Патрушев всіляко намагається грати безпосередньо на китайську аудиторію, демонструючи цим головні цілі, що стоять перед його відомством і, вочевидь, всією російською владою.