Росія за тиждень (03.04-09.04)

У цьому звіті представлені ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії.

За підсумками минулого тижня можна тезово визначити наступні тенденції:

• Путін демонструє зосередженість на зміцненні всіляких союзів і об’єднань. Регулярні телефонні розмови з лідерами Вірменії, Азербайджану, Таджикистану і Киргизії демонструють бажання врегулювати регіональні конфлікти й зміцнити зв’язки. Спроба прискорити процес реалізації Союзної держави з Білоруссю також виходить на новий рівень, який демонструє низку недоліків і відвертих провалів у стратегії РФ.

• Посилення соціальної напруженості позначається й на ситуації з тимчасово окупованими територіями України. Демонстрація інтеграційних процесів і масштабного відновлення інфраструктури стикається з банальною відсутністю достатньої кількості ресурсів, яку дедалі складніше приховувати за гучними заявами про економічну стабільність. Безумовно, не йдеться про швидку економічну кризу і згортання діяльності на цих територіях – загалом російська економіка демонструє стійкість до санкцій. При цьому, вже зараз можна спостерігати процес оптимізації витрат. 

• З наближенням президентських виборів посилюється й внутрішньополітична боротьба. Навряд чи варто говорити про наявність серйозного опонента. При цьому вже зараз можна вивчати основні технології, які будуть застосовуватися кремлівськими технологами найближчим часом. У минулому дайджесті Ascolta докладно аналізувала діяльність Євгена Пригожина як можливого технічного кандидата на майбутніх виборах. Очевидно, найближчим часом варто звернути увагу і на Олександра Дюміна або інших представників найближчого оточення Путіна.

У період з 3-го по 9-е квітня для Росії найактуальнішими були такі теми:

1. Зустріч Володимира Путіна з Олександром Лукашенком

У середу, 5 квітня, у межах дводенного візиту білоруської делегації до Москви, у Кремлі відбулася зустріч Володимира Путіна з президентом Білорусі Олександром Лукашенком. Згідно з офіційними заявами сторін, основною темою розмови стала підготовка до засідання Вищої Державної Ради Союзної держави Росії й Білорусії. При цьому за зачиненими дверима сторони встигли обговорити та низку важливих зовнішньополітичних питань. 

Основні заяви сторін:

• Путін: «Звичайно, особливо приємно відзначити результати нашої роботи у сфері економіки. Все-таки, за нашою статистикою, обсяг товарообігу у нас за рік збільшився, – можливо, не до таких великих цифр, які ми фіксуємо з деякими іншими країнами, – на 12 відсотків зріс, але в абсолютних величинах він вражає».

• Лукашенко: «Я уважно спостерігав за Вашою поїздкою в Тулу – дуже правильна, гарна поїздка. Знову ж таки: вже й робітничий клас нас повертає до імпортозаміщення. Ви правильно тоді сказали, наводячи приклад як сільське господарство: усі лякали голодом, холодом тощо – і що? Сьогодні вже хліб нікуди дівати в Росії – коли таке було? Такий урожай величезний».

Підсумки/прогнози:

Регулярні зустрічі Володимира Путіна й Олександра Лукашенка давно стали нормою. Путін тисне на лідера Білорусі з метою якнайшвидшої визначеності з питань повної інтеграції двох країн у рамках єдиної Союзної держави. Лукашенко намагається зберегти залишки суверенітету, при цьому апелюючи до позиції Китаю (другого найважливішого партнера Білорусі). Гра двох президентів нагадує політичний пінг-понг. Головне: обидва президенти не довіряють один одному і ставляться один до одного з ледь прихованим роздратуванням. Але заради політичних рішень змушені організовувати подібні зустрічі.

За інформацією Ascolta, Володимир Путін знову порушував питання можливого транзиту влади в Білорусі та передачі президентських повноважень більш орієнтованій на Москву Наталії Кочановій. Розглядається навіть варіант тандему Кочанова – Канопацька, що може залучити на бік Кочанової частину опозиції. Лукашенко у звичайній для нього манері нібито відповів, що необхідно порадитися з китайськими товаришами, і запропонував, щоб російський лідер сам обговорив це питання із Сі Цзіньпіном (свідомо розуміючи результат).

2. Засідання Вищої Державної Ради Союзної держави Росії і Білорусії

У четвер, 6 квітня, у Кремлі відбулося засідання Вищої Державної Ради Союзної держави Росії та Білорусії, яке проводили Володимир Путін і Олександр Лукашенко. Згідно з офіційним звітом, під час засідання обговорювали перебіг виконання “Основних напрямів реалізації положень Договору про створення Союзної держави на 2021-2023 роки”. Документ передбачає спільну роботу за 28 галузевими Союзними програмами. 

Крім президентів Росії та Білорусі, у засіданні взяли участь глави урядів, парламентів і керівники ключових напрямів діяльності в урядах двох країн. Основна частина засідання відбулася в закритому форматі, а в публічному доступі опинилася лише вступна промова Лукашенка і підсумкова промова Путіна.

Основні заяви учасників засідання:

• Лукашенко: «Ми з Володимиром Володимировичем учора провели фундаментальні переговори. Ми обговорили питання, як журналісти кажуть, закритого характеру, вони завжди існують. Більше уваги приділили питанням безпеки, питанням розвитку військово-промислового комплексу та пов’язаних із ним питань і питанням оборони Союзної держави».

• Лукашенко: «За сукупністю досягнутих результатів за такий нетривалий період наш союз по праву перебуває в лідерах серед інших інтеграційних об’єднань».

• Лукашенко: «За минулі 27 років вартісні обсяги товарообігу збільшилися більш ніж у 4,5 раза. Ключовий напрямок у двосторонніх відносинах – виробнича кооперація. Сьогодні це зв’язки понад восьми тисяч білоруських і російських підприємств і сотні тисяч робочих місць».

• Лукашенко: «З Володимиром Володимировичем ми ще до [так званої] операції обговорювали непросте питання імпортозаміщення у сфері мікроелектроніки. Учора ми з Володимиром Володимировичем довго обговорювали цю тему. Я, знаючи трепетне ставлення Президента Росії до цієї теми, покликав фахівців у цій сфері, не вперше побував на “Планарі”, які виробляють обладнання та верстати для виробництва цих мікросхем, чипів тощо. І, природно, у нас підприємство “Інтеграл” та інші, які ми зберегли, – зараз із росіянами об’єднання вибудовуємо».

• Лукашенко: «Створено ефективну систему оборони і забезпечення безпеки Союзної держави, в рамках якої успішно функціонують регіональне угруповання військ і сил та єдина регіональна система ППО».

• Лукашенко: «Учора Президенту розповідав, що просто потоком з України пішла зброя в Росію, через Росію – до нас. Тому що у нас з Україною кордон намертво закритий, через Брянську та інші області пішла зброя».

• Лукашенко: «В умовах розв’язаної проти Білорусі та Росії інформаційної, політичної та економічної війни, кризи міжнародного права та очевидного впливу міжнародних інститутів, нам необхідно ще більш скоординовано, оперативно відстоювати й захищати національні інтереси Білорусі та Росії».

• Путін: «Сьогодні на засідання Вищої Державної Ради Союзної держави було винесено найважливіші питання розвитку нашої інтеграції: в економіці, у сфері безпеки, оборони, а також у культурно-гуманітарній сфері».

• Путін: «Росія міцно посідає місце найбільшого торговельно-економічного партнера Білорусії. Нагадаю, що 2021 року товарообіг збільшився на 35 відсотків – до 40 мільярдів доларів, а 2022 року зріс ще на 12 відсотків, до рекордних 45 мільярдів, ми вчора ще про це говорили». 

• Путін: «До теперішнього часу уряди і профільні відомства виконали вже 74 відсотки намічених відповідно до згаданих програм заходів, і, як ми бачимо, ця робота приносить конкретні, відчутні результати. Цю діяльність, як ми сьогодні і домовилися, ми, безумовно, будемо продовжувати, не знижуючи темпів».

• Путін: «Росія і Білорусь нарощують і будуть продовжувати це робити, як сьогодні наголошувалося, свою взаємодію у сфері оборони і безпеки, розширюють співпрацю у військово-технічній сфері. І це, безумовно, відповідає корінним інтересам наших країн і народів, по-справжньому важливо – з урахуванням непростої міжнародної обстановки саме сьогодні».

• Путін: «Ще одним безсумнівним досягненням спільної роботи є розширення російсько-білоруських зв’язків у культурно-гуманітарній та освітній сферах».

Підсумки/прогнози:

«Союзна держава» останнім часом досягла певного піку інтеграційного процесу, після якого починається пробуксовування. Очевидно, що до об’єднання державних структур воєдино сторони не готові. Путін опинився перед дилемою: продемонструвати жорсткість і незадовго перед виборами оголосити про аншлюс або ж зберегти рештки суверенітету Білорусі – насамперед для того, щоб мати зручне поле для маневру в умовах санкційного тиску на Росію. Тим паче, що низка санкцій, запроваджених проти Росії, не поширюються на Білорусь, а також важливо те, що Білорусь – це плюс один гарантований голос на підтримку Росії в ООН.

Але для Путіна важливий такий механізм, який би убезпечив Росію від несподіванок на випадок неконтрольованої зміни влади в Білорусі. Він не хотів би, щоб Білорусь піднесла неприємний сюрприз через можливий різкий розворот у бік Заходу. Путін може терпіти загравання частини команди Лукашенка із Заходом, але не перетворення Білорусі на другу Україну. 

Звідси і бажання прив’язати Білорусь до Росії військовими та економічними зобов’язаннями, яких стає все більше і більше – від візиту до візиту. До того ж Білорусь дедалі частіше демонструє схильність до перетворення на “китайський економічний хаб”, і Путін поспішає, розуміючи, що в недалекому майбутньому – у міру зміцнення позицій Китаю в Білорусі – вплив Росії може ослабнути. Саме з цієї причини кожна зустріч Путіна з Лукашенком, кожне мінімальне просування шляхом інтеграції настільки важливе для Москви.

Важливо зазначити, що Білорусь – це сфера відповідальності секретаря Радбезу Миколи Патрушева: не випадково Патрушев так часто літає до Мінська, а послом Росії в Білорусі призначено близького друга (з дитячих років) і однокласника Патрушева Бориса Гризлова. Тому від успіху інтеграційних процесів не в останню чергу залежить і політичне майбутнє Патрушева.

3. Візит міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова до Анкари

У четвер, 6 квітня, міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров прибув із робочим візитом до Анкари для проведення переговорів зі своїм турецьким колегою Мевлютом Чавушоглу. Згідно із заявами обох сторін, під час зустрічі Лавров і Чавушоглу обговорювали двосторонні відносини Росії і Туреччини, АЕС “Аккую”, ситуацію в Закавказзі, Близький Схід, ситуацію в Україні та “зернову угоду”, а також нормалізацію сирійсько-турецьких відносин. Примітно, що в день прильоту Лаврова до Анкари (напередодні офіційних переговорів, що були заплановані на 7 квітня), МЗС Туреччини опублікувало відеоролик з неформальної вечері “без краваток” Чевушоглу і Лаврова, яку турецька сторона назвала “вечеря-іфтар” – тобто розговіння (у Туреччині зараз піст Рамадан).

Ключові заяви сторін:

• Лавров: «У нас, як і в Туреччині, є прислів’я: “Друг пізнається в біді”. Продовжуємо допомагати турецьким друзям у подоланні наслідків цього стихійного лиха, включно з постачанням будматеріалів для відновлення інфраструктури, про що домовилися наші президенти».

• Лавров: «З міжнародних справ. Досить ґрунтовно обговорили становище на Близькому Сході та в Північній Африці, в Закавказзі, в Центральній Азії та Чорноморському регіоні».

• Лавров: «Підвищену увагу приділили сирійському врегулюванню в контексті розпочатого процесу нормалізації сирійсько-турецьких відносин, розпочатого за російського посередництва».

• Лавров: «З інших регіональних питань – Лівія. Це тема, яка хвилює багатьох після того, як країна була зруйнована варварською агресією НАТО. Світова спільнота насилу намагається знову її зібрати воєдино. Спроби робилися неодноразово різними представниками ЄС і регіональними країнами. Поки справа рухається не такими темпами, якими ми б хотіли».

• Лавров: «Що стосується врегулювання відносин між палестинцями та Ізраїлем. На жаль, процес відкинуто далеко назад унаслідок багатьох подій, зіткнень, односторонніх заходів, вжитих палестинцями та ізраїльтянами».

• Лавров: «Щодо Закавказзя. Виступаємо за поглиблення співпраці між усіма розташованими там країнами. Вітаємо розпочатий за нашої підтримки процес нормалізації відносин між Вірменією і Туреччиною. Вітаємо зусилля з розблокування транспортного сполучення і комунікацій у регіоні та з постконфліктного відновлення Південного Кавказу».

• Лавров: «Говорили про Україну. Наші колеги глибоко занурені у фактичний бік справи і розуміють витоки того, що відбувається. Знову привернули увагу до того, що деструктивна лінія “колективного Заходу” на чолі з Вашингтоном залишається незмінною. Вона передбачає, як це було проголошено публічно й офіційно, завдання завдання нанесення Росії стратегічної поразки на полі бою».

• Лавров: «На тлі щоденних заяв, які лунають із Києва, Вашингтона, Брюсселя, про те, що в жодному разі не можна припиняти воєнні дії та переходити до переговорів, безумовно, на тлі вимог до Росії, які суперечать цим постулатам, зупинити війну і сісти за стіл переговорів, розуміємо, що все це досить нечистоплотний прийом».

• Лавров: «Росія працюватиме, якщо доведеться, і поза рамками “чорноморської ініціативи”. У нас уже є можливість робити це з Туреччиною, Катаром. Президенти обговорювали ці плани. Російський експорт до нужденних країн не постраждає. Можу це твердо обіцяти».

• Чавушоглу: «[українське питання] Ми заявили, що війна має бути закінчена переговорами якомога швидше, і ми повторили, що ми, як Туреччина, готові надати найкращу підтримку».

• Чавушоглу: «[“зернова угода”] Ми надаємо важливого значення продовженню угоди. Ця світова криза особливо важлива для зменшення проблеми, з якою стикається кожне домогосподарство у світі».

Підсумки/прогнози:

Турецька тема надзвичайно важлива для Росії – особливо з огляду на хиткість становища президента Таїпа Ердогана напередодні президентських виборів, намічених на 14 травня. За даними соціологічних агентств, Ердоган останнім часом істотно посилив свої позиції, однак не настільки, щоб бути впевненим у перемозі. Програш Ердогана обіцяє Росії чимало проблем: Киличдароглу, лідер кемалістів, буде більш послідовним у відносинах з НАТО і США. Найімовірніше, Туреччина приєднається саме до прозахідної коаліції в питанні України, а в питанні приєднання Швеції до НАТО буде більш поступливою. 

У нинішній ситуації Росія хоче отримати від Ердогана низку поступок у питаннях Кавказу та Сирії. В обмін вона вже активізувала фактор зернової угоди, яка може зірватися в разі програшу Ердогана (термін угоди закінчується 17 травня). Це загрожує Туреччині новим ударом по економіці. Росія також хотіла б домогтися від Ердогана більшої поступливості в майбутні півтора місяця – інцидент із недопуском російських військових кораблів до турецьких портів є свідченням того, що у відносинах між Анкарою і Москвою не все так гладко.

Дуже важливим моментом є те, що Туреччина ще раз наголосила на необхідності ініціювання переговорного процесу між Росією та Україною – ця позиція суперечить і позиції США, і більшій частині Євросоюзу, і Росії, і України. У цьому питанні Туреччина солідаризується більше з Китаєм.

4. Засідання Ради Безпеки РФ

У середу, 5 квітня, у форматі відеоконференції відбулося засідання Ради безпеки РФ, присвячене питанням забезпечення законності, правопорядку та громадської безпеки на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України. Примітно, що це засідання Путін проводив спільно з так званими “главами” тимчасово окупованих територій. Ба більше, цього разу частина засідання проходила публічно і виступ Путіна транслювався для ЗМІ. 

Ключові заяви Путіна:

• «Завдання – зробити все, щоб якомога швидше інтегрувати ці історично російські землі Донбасу, Новоросії в економічний, правовий, освітній простір нашої країни».

• «Ситуацією, що склалася в [самопроголошених] “ДНР”, “ЛНР”, [тимчасово окупованих] Запорізькій і Херсонській областях, намагаються скористатися і суто кримінальні елементи, включно з організованою злочинністю, наркоторговцями, фінансовими шахраями тощо».

• «Противник використовує для залякування людей своє недобите поки що підпілля, зокрема різного роду неонацистські та інші радикальні угруповання. Тут діяти потрібно жорстко й ефективно. Контроль за ситуацією має бути надійно забезпечений».

• «Також публічно було озвучено доповідь заступника Голови Уряду Марата Хуснулліна, в якій він прозвітував про процес будівництва та відновлення інфраструктурних об’єктів на тимчасово окупованих територіях України».

Підсумки/прогнози:

Очевидно, що ситуація на окупованих територіях залишає Росії бажати кращого: діяльність українських диверсійних груп призводить до почастішання фактів усунення представників окупаційних адміністрацій, а вибухи складів боєприпасів і техніки стали практично щоденним явищем. У Росії прекрасно розуміють, що для наведення і підтримання порядку на окупованих територіях необхідні додаткові кадри, а нова хвиля мобілізації навряд чи буде популярною серед громадян Росії. Контроль над територіями вимагає нових кадрових рішень. У самих “гауляйтерів” таких кадрів немає – та й у Москві місцевим не особливо довіряють. Також величезна кількість коштів вливається у відновлення зруйнованих міст – при цьому традиційно дуже велика частка корупційної складової. Усе це потребує особливої уваги та підходу. Здається, Путін почав усвідомлювати, що захоплені території – це валіза без ручки. Але як вийти із ситуації, що склалася, він поки що складно уявляє.

5. Зустріч Володимира Путіна з “головами” тимчасово окупованих регіонів України

У четвер, 6 квітня Володимир Путін провів окремі зустрічі з “главами” тимчасово окупованих Херсонської та Запорізької областей, а також самопроголошених “ДНР” і “ЛНР”. На кожній із зустрічей обговорювали загальні питання, що стосуються місцевої інфраструктури, соціальної політики та безпеки. Примітно, що ці зустрічі проводилися наступного дня після засідання Ради безпеки РФ, у якому також взяли участь “глави” тимчасово окупованих областей. 

Підсумки/прогнози:

Зустріч із “головами” окупованих територій має винятково декоративний характер, оскільки всерйоз у Москві не розглядають ні Пушиліна, ні Пасічника, ні Сальдо, ні Балицького. Ця зустріч потрібна лише для телевізійної картинки – як сигнал, що Путін уже впевнено проводить роботу з “новими територіями” і вважає їх повністю російськими. 

Загалом же окуповані території перебувають на ручному управлінні Сергія Кирієнка, з яким узгоджуються і виділені кошти, і програми з відновлення, і кадрові призначення. Очевидно, що ігри з “гауляйтерами” закінчаться або після успіху українського контрнаступу, або ж у вересні 2023 року – після того, як на цих територіях організовуватимуться “вибори” і відбуватиметься зміна керівних команд.

6. Візит Володимира Путіна в Тульську область

У вівторок, 4 квітня, Володимир Путін прибув до Тули, де ознайомився з роботою Тульського заводу залізничного машинобудування і провів засідання президії Держради з питань розвитку промисловості. Разом із Путіним у заходах взяли участь помічник президента, секретар Державної Ради Ігор Левітін, повноважний представник президента в Центральному федеральному окрузі Ігор Щоголєв і губернатор Тульської області Олексій Дюмін.

Ключові заяви Путіна:

Зустріч із робітниками АТ “Тулажелдормаш”:

• «Сільське господарство – це не просто радянські колгоспи, це високотехнологічна галузь сьогодні. Воно потягнуло за собою і масу інших виробництв: сільгосптехніку, мінеральні добрива, навіть програмне забезпечення тощо, космічні засоби використовуються для сільгоспвиробництв».

• «За критично важливими напрямами ми, звісно, повинні домагатися повного суверенітету. Для того щоб цього домогтися, ми за кількома напрямками підемо, йдемо вже».

Засідання Президії Державної Ради:

• «На нашому порядку денному сьогодні одне з найпріоритетніших питань – розвиток промисловості Росії, нашого індустріального потенціалу, зокрема з урахуванням такого фактора, як зовнішній тиск».

• «Хочу тут зазначити, що всі ми розуміємо: санкції, звісно, надовго, тому поряд із першочерговими заходами заміщення імпортних технологій і продуктів тут потрібні середньо- і довгострокові перетворення, спрямовані на стратегічні цілі саме суверенного розвитку країни».

• «Необхідно також динамічніше розвивати технологічні партнерства з дружніми іноземними компаніями. Ми відкриті до повноцінної та довгострокової співпраці з усіма зацікавленими партнерами».

• «У нас, на жаль, у переробці ми спостерігали невеликий спад, зниження було 1,3 відсотка [торік], у січні-лютому [2023 року] щодо аналогічного періоду 2022 року зниження продовжилося – 1,7 відсотка. Але 2023 року все-таки прогнозується зростання обсягу випуску обробної промисловості – близько одного відсотка в реальному вираженні щодо 2022 року».

• «Нагадаю, що ми поставили амбітну, але абсолютно здійсненну мету, досяжну мету і здійсненну задачу – забезпечити у 2023 році залучення інвестицій у проєкти з випуску пріоритетної промислової продукції в розмірі щонайменше двох трильйонів рублів, а до 2030 року – понад 10 трильйонів рублів».

Підсумки/прогнози:

Важливим моментом є вибір місця поїздки Путіна. Тульська область – це регіон, керований колишнім главою охорони Путіна Олексієм Дюміним, якого експерти постійно пророкують то в уряд, то в наступники Путіна. Поїздка до Дюміна змусила багатьох напружитися – цілком можливо, що за цією поїздкою буде нова кадрова пропозиція для Дюміна. Не випадково одразу ж після поїздки у ЗМІ почався активний “обстріл” Дюміна – його розкритикували за ідею відновити в школах вивчення предмета креслення. Найбільше критика Дюміна лунає з табору глави “Ростеха” Сергія Чемезова – він міг відчути, що “інженерно-технічна” ініціатива губернатора тульської області пролунала неспроста.