Росія за тиждень (27.03-02.04)

У цьому звіті подано ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії.

За підсумками минулого тижня можна тезово визначити наступні тенденції:

Росія актуалізує свою зовнішньополітичну концепцію, в якій вкотре намагається легалізувати формування нового світового порядку та зміцнення відносин із основними союзниками в регіоні (Китай, держави Центральної Азії та Близького Сходу). При цьому робиться спроба змінити акценти і виступити в ролі миротворця, а не агресора. Звідси і неоднозначні реверанси у бік США, і «жести доброї волі» щодо готовності попереджати Вашингтон про запуск окремих видів ракет, і навіть спроби налагодити офіційну комунікацію на дипломатичному рівні. Найближчим часом очікується пряма комунікація між Байденом і Путіним, для якої сторони намагаються вирішити низку юридичних та політичних нюансів.

У вибудовуванні нових та зміцненні існуючих політичних союзів Росії дуже важливо отримати підтримку Індії, яка продовжує зберігати баланс між Москвою та Вашингтоном. Індія залишається ключовим партнером для Росії. Однак політика прем’єр-міністра Нарендри Моді полягає в тому, щоб, не схиляючись до того чи іншого об’єднання, гармонійно співпрацювати і зі США, і з Росією. По суті, Моді намагається відновити ту роль та вплив, які Індія мала за часів Джавахарлала Неру та його спроб очолити Рух неприєднання. Найближчим часом варто очікувати на результати візиту Миколи Патрушева до Нью-Делі, за підсумками якого навряд чи вдалося досягти зміни позицій Моді.

Все більш помітною стає спроба сформувати в російському суспільстві два ідеологічні табори, один з яких виступає за продовження війни до переможного кінця, а другий усіляко підтримує мирні ініціативи. За допомогою подібної технології Путіну намагаються створити образ миротворця, причому як в українському питанні, так і у світових масштабах. Найближчим часом очікується подальше посилення фігури Євгена Пригожина у якості ключового опонента Путіна на майбутніх президентських виборах. Цілком імовірно, що вже до осені Пригожин продемонструє свої політичні амбіції та візьме участь у виборах мера Москви.

У період з 27 березня по 2 квітня для Росії найбільш актуальними були такі теми:

1. Нова концепція зовнішньої політики Росії

У п’ятницю, 31 березня, Володимир Путін провів нараду Ради безпеки РФ, під час якої заявив про підписання нової концепції зовнішньої політики Росії. Відповідний документ, що складається із 76 пунктів, було опубліковано на сайті адміністрації президента РФ.

Ключові аспекти у зовнішньополітичній концепції РФ:

Росія не вважає себе ворогом Заходу і не ізолюється від нього, а також не має ворожих намірів.

Росія розраховує на усвідомлення Заходом безперспективності конфронтації та повернення до рівноправної взаємодії.

Москва розглядає курс США як головне джерело ризиків для своєї безпеки та міжнародного світу.
Пріоритетна увага приділятиметься усуненню рудиментів домінування США у світі.

Москва прагне забезпечення безпеки рівною мірою для всіх країн на основі принципу взаємності.

Росія має намір приділяти пріоритетну увагу моніторингу та оприлюдненню реальної ситуації з дотриманням прав і свобод людини у світі, насамперед у державах, які претендують на власну винятковість у питаннях дотримання прав людини та визначення міжнародних норм у цій сфері.

Особливо важливе значення має всеосяжне поглиблення зв’язків та координації з Китаєм та Індією.

Головна мета Близького зарубіжжя – перетворення регіону на зону миру, добросусідства та процвітання.

Ключові заяви:

Сергій Лавров: «Логіка нової концепції зовнішньої політики Росії відображає революційні зрушення у міжнародних справах».

Володимир Путін: «Кардинальні зміни у міжнародному житті вимагали від нас серйозно скоригувати ключові документи стратегічного планування».

Підсумки/прогнози:

Варто зазначити, що нова концепція зовнішньої політики Росії є скоріше оновленим документом, який востаннє редагувався у 2016 році. Усього, після розвалу СРСР було прийнято п’ять концепцій зовнішньої політики РФ: у 1993, 2000, 2008, 2013 та 2016 роках.

При цьому, за останні сім років сама концепція змінилася найбільш помітно. Насамперед йдеться про відносини із Заходом і саме позиціювання Росії на геополітичній арені.

Оновлена концепція втратила кілька важливих пунктів:

(Пункт №56) РФ зацікавлена у розвитку всього різноманіття політичних, економічних, культурних та духовних зв’язків з Україною на основі взаємоповаги, розбудови партнерських відносин за дотримання своїх національних інтересів.

(Пункт №59) РФ зацікавлена у нормалізації відносин із Грузією у тих сферах, у яких до цього готова Грузинська Сторона, з урахуванням політичних реалій, що склалися у Закавказзі.

(Пункт №65) Візовий режим залишається одним із основних бар’єрів на шляху розвитку контактів між РФ та ЄС. Поетапне скасування візового режиму на взаємній основі стане потужним імпульсом для зміцнення співробітництва РФ та ЄС в економічній, гуманітарній, культурній, освітній та інших сферах.

(Пункт №27) РФ надає важливого значення виконанню Договору між РФ та США щодо заходів щодо подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь від 8 квітня 2010 року.

У той же час, найбільш значущою зміною в новій версії зовнішньополітичної концепції можна вважати офіційну згадку про новий статус ЗС РФ та про систему їх застосування: «Використання ЗС РФ може бути спрямоване, зокрема, на вирішення завдань щодо відображення та запобігання збройному нападу на Росію та (або) її союзників, щодо врегулювання криз, щодо підтримки (відновлення) миру відповідно до рішення Ради Безпеки ООН, інших структур колективної безпеки за участю Росії в їхній зоні відповідальності, щодо забезпечення захисту своїх громадян, які перебувають за кордоном, у боротьбі з міжнародним тероризмом та піратством».

Примітно, що у 24 пункті концепції вказується, що з метою підтримки та зміцнення міжнародного миру та безпеки РФ має намір приділяти пріоритетну увагу використанню мирних засобів, насамперед дипломатії, переговорів, консультацій, посередництва та добрих послуг для вирішення міжнародних суперечок та конфліктів, їх врегулювання на основі взаємної поваги, компромісів та балансу легітимних інтересів.

Очевидно, саме оновлення зовнішньополітичної концепції проводилося лише з метою актуалізації деякої інформації, зазначеної у попередній версії документа. Кардинальних змін нова концепція не несе, при цьому враховує всі заяви та позиції Путіна, озвучені ним після початку війни проти України.

При цьому, незважаючи на формальність подібних дій, Росія все ж таки намагається донести світовій спільноті основний меседж, в якому відображається намір Москви грати проти Заходу з використанням його ж методів: гучні звинувачення без офіційних доказів, залучення міжнародних організацій з метою тиску, використання технологій «м’якої сили», формування міжнародних союзів та інше. Наочно, подібні плани демонструються в наступному пункті: «Росія має намір приділяти пріоритетну увагу моніторингу та оприлюдненню реальної ситуації з дотриманням прав і свобод людини у світі, насамперед у державах, які претендують на власну винятковість у питаннях дотримання прав людини та визначення міжнародних норм у цій сфері».

Варто зазначити, що в цьому напрямку Росію активно підтримує і Китай, представники якого неодноразово закликали всі сторони до миру, переговорного процесу, активнішого залучення інструментів ООН, а також демонополізації міжнародних структур із боку Заходу. По суті складається ситуація, в якій «колективний Схід» намагається використати проти «колективного Заходу» його ж методи.

У разі успішного просування подібної концепції, що можливе лише за наявності глобальнішого консенсусу (Китай, Росія, Центральна Азія, Африка, Близький Схід), спотворення понять демократії та багатополярності значно посилиться, що повністю відповідає основним тенденціям епохи постправди.

2. Інтерв’ю Секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева

У понеділок, 27 березня, у виданні «Російська газета» було опубліковано інтерв’ю Секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева. Головною темою інтерв’ю стала критика Сполучених Штатів, які, на думку Патрушева, втратили свою домінуючу роль на світовій арені і всіма силами намагаються утриматися від розпаду. Також Патрушев зробив низку досить гучних заяв про роль Росії у глобальних процесах і пригрозив знищити всіх ворогів невідомою зброєю.

Основні тези:

«Лицемірно розмірковуючи про свободу вибору, США, які самі себе призначили головним диктатором світу, насправді просто знущатимуться з країн, де суверенітет і народовладдя ними ж знехтувані».

«Головне завдання політичного режиму в сучасних США — ввести в оману своє власне населення в умовах системної кризи, де вони самі опинилися».

«Той, хто уважно вивчив правову та суспільно-політичну систему США, позбавлений ілюзій про свободу слова та волевиявлення в цій країні».

«Вашингтон давно вже став чемпіоном з порушення суверенітету держав, за кількістю розв’язаних воєн і конфліктів, грубого та незаконного полювання на громадян інших країн».

«Забувши уроки історії, дехто на Заході вже розмірковує про реванш, який призведе до військової перемоги над Росією. Про це ми можемо сказати одне. Росія терпляча і нікого не залякує військовою перевагою. Але має сучасну унікальну зброю, здатну знищити будь-якого супротивника, у тому числі й США, у разі загрози своєму існуванню».

«При цьому Росія не має наміру закривати свою економіку від світу. Вона залишиться відкритою і буде інтегрована з економіками суверенних країн, які турбуються про власне процвітання, зокрема, завдяки кооперації з нами».

«Індо-Тихоокеанська стратегія США є спробою створити азіатське НАТО. Новий альянс стане черговим агресивним блоком, спрямованим проти Китаю та Росії, а заразом для упокорення нині незалежних держав».

«США готові битися з Росією не лише до останнього українця, а й до останнього європейця. Ще за часів «холодної війни» Пентагон за найменшої небезпеки з боку СРСР був готовий перетворити Європу на радіоактивну пустелю».

«Парадокс у тому, що у розпаді Євросоюзу безпосередньо зацікавлений Вашингтон, щоб усунути свого економічного конкурента, не допустити процвітання Європи за рахунок кооперації з Росією».

«Проблема Америки в тому, що вона надто загралася в геополітичні ігри, забувши про власні нагальні проблеми. Поки США у своїх військово-біологічних лабораторіях винаходять нові віруси для знищення народів неугодних країн, колись чисті американські міста тонуть у бруді та смітті».

«Наша багатовікова культура ґрунтується на духовності, співчутті та милосерді. Росія — історичний захисник суверенітету та державності будь-яких народів, які зверталися до неї за допомогою. Вона щонайменше двічі рятувала самі США — під час Війни за незалежність та Громадянську війну. Але я вважаю, що цього разу допомагати Штатам зберегти свою цілісність недоцільно».

Підсумки/прогнози:

Інтерв’ю Миколи Патрушева витримано у класичній антиамериканській та антизахідній традиції, характерній для сучасної Росії. Його варто розглядати у зв’язці з візитом Патрушева до Індії – невипадково в інтерв’ю акцент зроблено на спробах США створити в Індо-Тихоокеанському регіоні аналог НАТО. Патрушев розуміє, що без Індії та її згоди цей пакт не може відбутися – досвід створення AUKUS це підтвердив. Тому найближчим часом більш активно розгорнеться боротьба між США та Росією за Індію. Патрушев розуміє, що у США позиції значно кращі: наявність серйозних протиріч у відносинах між Індією і Китаєм, і навіть зближення Росії та Китаю штовхатимуть Нью-Делі на союз зі Сполученими Штатами. Завдання інтерв’ю – окреслити найближчі ризики, натякнути на них, при цьому не називаючи їх прямо.

Випад у бік США щодо «збереження цілісності» — це завищення планки, натяк на те, що ситуація у головного опонента Росії не така вже й стабільна. По суті, це дзеркальна відповідь США, яка неодноразово заявляє про можливість дестабілізації ситуації в Росії та її розпаду. З історичного погляду заяви про те, що «Росія двічі рятувала США», це абсолютне перебільшення. Роль Росії, яка дійсно підтримувала США і в роки війни за незалежність, і під час Громадянської війни, не була вирішальною і визначальною. Але посилання на «найкращі часи» в історії двох держав абсолютно зрозуміле. Швидше за все, найближчим часом ми зможемо побачити зміни в шкільній програмі в Росії: там з’явиться теза про те, що якби не Росія, то й ніяких США не було б.

3. Візит секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева до Індії

У середу, 29 березня, секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев прибув до Нью-Делі (Індія), де взяв участь у вісімнадцятій зустрічі секретарів рад безпеки держав-членів ШОС, а також провів переговори з прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді.

Хронологія подій:

Патрушев представив РФ на зустрічі секретарів рад безпеки держав-членів ШОС (Шанхайської Організації Співробітництва). Під час зустрічі обговорювалася ситуація у сфері безпеки та стабільності на просторі ШОС. Також учасники наголосили на конкретних заходах щодо спільної протидії транснаціональній організованій злочинності, тероризму та відродженню неонацизму. Окрема увага приділена потребі відстоювання універсальних загальнолюдських цінностей, недопущення втручання у внутрішні справи суверенних держав, а також протидії політиці односторонніх санкцій та обмежувальних заходів.

Патрушев провів переговори з радником прем’єр-міністра Індії з національної безпеки Аджитом Довалом. За підсумками переговорів було намічено шляхи подальшого співробітництва Росії та Індії у сфері безпеки, а також у сфері реалізації низки спільних економічних проектів.

Патрушев провів зустріч із прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді. Згідно з офіційними заявами, під час зустрічі обговорювалися питання російсько-індійського двостороннього співробітництва, що становлять взаємний інтерес.

Підсумки/прогнози:

Індія залишається ключовим партнером для Росії. Однак політика прем’єр-міністра Нарендри Моді полягає у тому, щоб, не схиляючись до того чи іншого об’єднання, гармонійно співпрацювати як зі США, так і з Росією. По суті, Моді намагається відновити ту роль та вплив, які Індія мала за часів Джавахарлала Неру та його спроб очолити Рух неприєднання.

На деякому етапі Росію ця гра Індії влаштовувала. Зараз, схоже, Патрушева (і Путіна) цікавить визначеність позиції Нью-Делі. Швидше за все, він цієї визначеності не досягне.

Впадає в око те, що саме Патрушеву доручаються найсерйозніші зовнішньополітичні місії. Міністр закордонних справ Сергій Лавров все більше виконує церемоніальні функції: йому доручаються переговори та поїздки другого плану. Також Лаврову доручено вести офіційні переговори із Держсекретарем США. Перший план та головні переговори з партнерами – це відповідальність Патрушева. Більше того: за умов, коли Путін став практично невиїзним, його дублером на найважливіших переговорах стане саме Патрушев.

4. Дзвінок Державного секретаря США Ентоні Блінкена Міністру закордонних справ РФ Сергію Лаврову

У неділю, 2 квітня, відбулася телефонна розмова між Державним секретарем США Ентоні Блінкеном та Міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим. Згідно з офіційними заявами, ініціатором розмови стала американська сторона.

Основні заяви сторін:

Згідно з опублікованим звітом МЗС РФ, сторони обговорювали затримання за звинуваченням у шпигунстві американського журналіста Гершковича. Зазначається, що увага Ентоні Блінкена була звернена на необхідність поважати рішення російської влади, які приймаються відповідно до законодавства та міжнародних зобов’язань Російської Федерації. Наголошено на неприпустимості нагнітання офіційними особами у Вашингтоні та західними ЗМІ ажіотажу з явним наміром надати цій справі політичного забарвлення.

Також наголошується, що під час бесіди порушувалися деякі актуальні питання двостороннього характеру.

Згідно з опублікованим звітом Державного департаменту США, Ентоні Блінкен передав російському колезі серйозне занепокоєння Сполучених Штатів через неприйнятне затримання Росією громадянина США, журналіста. Секретар закликав до його негайного звільнення.

Крім того, наголошується, що Лавров та Блінкен «обговорили важливість створення умов, що дозволяють дипломатичним місіям виконувати свою роботу».

Підсумки/прогнози:

Варто зазначити, що востаннє Ентоні Блінкен та Сергій Лавров проводили офіційну телефонну розмову 29 липня 2022 року – тобто 8 місяців тому. При цьому на початку березня сторони провели неформальні переговори на полях Зустріч міністрів G20 у Делі.

Із вельми обтічних офіційних звітів обох сторін можна зробити висновки, що під час телефонної розмови обговорювалося значно більше тем, ніж було заявлено у звітах. Варто припустити, що до «деяких актуальних питань двостороннього характеру», про які заявила російська сторона, можна також віднести питання України та Європи.

Крім багатьох актуальних питань у відносинах двох держав варто відзначити і низку недавніх подій, які могли стати приводом для офіційного контакту між Вашингтоном і Москвою. По-перше, йдеться про нещодавній візит Сі Цзіньпіна до Москви. Незважаючи на заяви низки американських чиновників про фактичну відсутність значних результатів візиту, дуже показовою є заява голови Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі комітету Палати представників із збройних сил, про те, що «Китай, Росія та Іран «зближуються» і будуть постійною проблемою на довгі роки». Більше того, низка заяв Москви та Пекіна за підсумками зустрічі явно демонструє відкриту ворожість щодо Вашингтону та його сателітів у Європі та Азії.

По-друге, минулого тижня Путін заявив про розміщення тактичної ядерної зброї на території Білорусі, а кількома тижнями раніше оголосив про зупинення участі Росії у ДСНО. Безумовно, ескалація ядерної загрози є серйозним приводом для додаткової комунікації, результати якої можуть вплинути на зміцнення загальної безпеки (навіть якщо припустити, що ескалація узгоджена чи контрольована). Примітно, що за кілька днів до телефонної розмови Блінкена і Лаврова в МЗС РФ заявили, що у якості «жесту доброї волі» Росія попереджатиме США про пуски міжконтинентальних ракет і ракет підводних човнів.

По-третє, Фінляндія остаточно отримала зелене світло на вступ до НАТО, оскільки парламент Туреччини схвалив ратифікацію цієї заявки. Очевидно, розширення НАТО на схід також є серйозним приводом для занепокоєння з боку Москви і це питання могло стати предметом для розмови Блінкена і Лаврова. В даний час для завершення процесу розширення Північноатлантичного альянсу не вистачає лише кількох формальностей, при цьому не виключено, що це питання може бути одним із елементів тиску в переговорному процесі між США та Росією.

Також, за інформацією Ascolta, під час телефонної розмови Блінкена та Лаврова могли обговорюватися можливі варіанти організації прямої комунікації між Байденом та Путіним (попередньо у телефонному режимі). Очевидно, що реалізація таких планів значно ускладнюється у зв’язку із рішенням МКС. При цьому деякі джерела заявляють, що все ж таки подібна підготовка ведеться на різних рівнях.

5. Вибух в кафе Санкт Петербургу та загибель Владлена Татарського

У неділю, 2 квітня, у Санкт-Петербурзі пролунав вибух у кафе «Патріот», де проводив зустріч із підписниками російський військовий блогер Максим Фомін, більш відомий під псевдонімом «Владлен Татарський». Внаслідок вибуху сам Фомін (Татарський) загинув, ще понад 20 людей отримали поранення різного ступеня.

Хронологія подій:

За кілька хвилин після вибуху російські інформаційні агентства підтвердили загибель Максима Фоміна (Владлена Татарського).

Російські телеграм-канали повідомили, що бомбу на зустріч із Фоміним пронесла дівчина. Стверджується, що вона сховала її у статуетку та подарувала блогеру.

Свідки заявили, що дівчина, яка вручила військовику Татарському імовірно статуетку з бомбою, в момент вибуху перебувала у приміщенні.

В Офісі Президента заявили про непричетність до вибуху в кафе в Петербурзі, а також натякнули на «розбірки між павуками»: «Починається в РФ… Павуки їдять один одного у банку. Питання, коли вітчизняний тероризм стане інструментом внутрішньополітичної боротьби, було питанням часу, як прорив назрілого нариву. Необоротні процеси та Біди 2.0. чекають на РФ. Поки дивитимемося» – написав Михайло Подоляк.

У МЗС Росії фактично звинуватили Україну в причетності до підриву Татарського. У заяві йдеться, що «саме завдяки російським воєнкорам світ бачить правдиві та оперативні кадри та дізнається інформацію про те, що відбувається» в Україні, і, отже, діяльність Татарського «викликала ненависть у київського режиму»: «Він був небезпечний для них, але сміливо йшов до них кінця, виконуючи свій обов’язок» – зазначили у МЗС РФ.

Слідчий Комітет РФ порушив кримінальну справу щодо вибуху в кафе та загибелі Фоміна.

Через декілька годин після вибуху з’явилася інформація про затримання російськими правоохоронними органами Дар’ї Трепової (1997 року народження), яку попередньо звинувачують у передачі статуетки з вибухівкою Владлену Татарському. Пізніше, низка джерел заявила, що затримали родичку Трепової (мати чи сестру), а сама Дар’я разом із чоловіком (членом лібертаріанської партії Росії) перебуває у розшуку.

Підсумки/прогнози:

Варто зазначити, що Владлен Татарський був одним із найвідоміших російських військових блогерів. На двох його телеграм-каналах сукупно понад мільйон підписників. Фомін став широко відомим після початку вторгнення РФ в Україну. 30 вересня його запросили до Кремля на оголошення про анексію частини українських територій.

Він родом із Макіївки Донецької області. Народився у 1982 році. До 2011 року працював шахтарем, як його батько та дід, потім зайнявся бізнесом, але справи йшли не дуже успішно. У 2011 році скоїв розбійний напад на один із банків, унаслідок чого був засуджений та відбував покарання у колонії у Горлівці. У 2014 році, після початку війни на Донбасі, вийшов з колонії і записався в «ополчення» самопроголошених «республік». Позиціонував себе як письменник – видав у 2020 році автобіографічний роман «Біг».

Після 24 лютого 2022 року активно висвітлював дії російських військ в Україні, ставши одним із топ-військрів у РФ. З осені 2022 року почав активно критикувати командування російської армії через невдачі на фронті. З того часу його традиційно зараховували до медіа-пулу куратора ПВК «Вагнер» Пригожина, який також активно критикував міноборони РФ.

Примітно, що кафе «Патріот», у якому підірвали Татарського, також належить куратору ПВК «Вагнер» Євгену Пригожину. Про це сам Пригожин заявляв ще минулого року: «Так, це приміщення оформлене на Конкорд (компанію Пригожина). Чи правда я віддав його зараз під Кіберфронт? – Абсолютно вірно», – заявляв він в одному із коментарів для ЗМІ.

Відразу кілька джерел Ascolta наполягають на версії, згідно з якою загибель Владлена Татарського може бути частиною контрольованої ескалації з метою формування двох умовних таборів у російському суспільстві. Один із таборів – більш агресивний і радикальний, вимагає продовження війни до останнього з можливістю прямої конфронтації з НАТО. Другий – «миротворчий», схиляється до якнайшвидшого припинення бойових дій та переговорного процесу.

Обидва табори відіграватимуть ключову роль напередодні президентських виборів. Повідомляється, що радикальний табір готується під Євгена Пригожина, який невдовзі може зайняти позицію головного (технічного) опонента Путіна. Водночас російському президентові відводиться роль «миротворця», який виступає за припинення війни.

Подібна стратегія нібито реалізується з метою створення необхідного образу Росії без Путіна, значно агресивнішої та більш ворожої до Заходу. Саме тому головними конкурентами Путіна виступають такі фігури як тричі засуджений Євген Пригожин або демонструючий анархічні ідеї Дмитро Медведєв. Примітно, що подібна технологія є доволі дієвою як для зовнішнього, так і для внутрішнього споживача.

Примітно, що о 23:00 за московським часом куратор ПВК «Вагнер» Євген Пригожин опублікував відео, на якому заявив про «юридичне взяття» Бахмута і продемонстрував російський прапор на будівлі міської адміністрації. Також на прапорі він залишив напис: «Владлену Татарському добра пам’ять».

При цьому Ascolta пропонує розглядати цю інформацію як одну з теорій, оскільки на даний момент не має додаткових підтверджень про причетність тих чи інших осіб і структур до подій у Санкт Петербурзі.

Росія за тиждень (27.03-02.04)