Інформація про те, що в Росії планують створювати ще одну приватну військову компанію, альтернативну «Вагнеру», вже кілька тижнів тиражується в інформаційному просторі. І в принципі тема абсолютно не нова: в Росії вже були спроби створення різного роду ПВК (хоча формально вони перебувають поза законом) – «E.N.O.T.», «CORP», «Cossacks», «Тигр», «Топ-Рент Сек’юріті», «Moran Security Group», «ПВК МАР», «Патріот» та інші. Головною проблемою кожної з них було питання фінансування. І з цієї причини більшість проектів закінчувалися перетворенням на охоронну фірму – не більше. У даному випадку, за інформацією Ascolta, у гру вступає підрозділ «Газпрому» – «Газпром Нафта», який почав працювати над створенням власної ПВК.
«Газпром Нафта» – це вертикально-інтегрована нафтова компанія. Основні види її діяльності – розвідка та розробка родовищ нафти та газу, нафтопереробка, виробництво та реалізація нафтопродуктів. Компанія входить до числа російських лідерів за обсягами видобутку та переробки нафти, є одним із лідерів російської нафтової індустрії з ефективності. Створена у 1995 році Романом Абрамовичем як «Сибнефть», у 2005 році компанія була передана «Газпрому» та отримала свою нинішню назву. Компанія «Газпром нафта» — перша компанія, яка розпочала видобуток нафти на російському шельфі Арктики. Основним власником компанії є ПАТ «Газпром», яка контролює понад 95% акцій. Генеральний директор та голова правління компанії – Олександр Дюков.
У біографії Олександра Дюкова є один цікавий штрих: У 1998-1999 роках він був директором з економіки та виконувачем обов’язків генерального директора ВАТ «Морський порт Санкт-Петербурга», у 2000-2003 роках очолював Раду директорів «Петербурзького нафтового терміналу». До обох компаній має відношення така фігура сучасного російського політичного життя, як Ілля Трабер, «нічний губернатор Санкт-Петербурга», людина, відома в кримінальних колах на прізвисько «Антиквар». У Росії багато хто вважає, що саме Ілля Ілліч став прообразом «Антибіотика» у серіалі «Бандитський Петербург». У ЗМІ було чимало публікацій про те, що Трабер мав причетність до Тамбовського злочинного угруповання – він і сам не заперечує, що товаришував із лідером «тамбовських» Володимиром Кумаріним.
За наявною у Ascolta інформацією, до групи впливу Трабера зараховують чимало важливих персон у Росії: перш за все йдеться про главу «Газпрому» Олексія Міллера, помічника президента Ігоря Левітіна, а також директора Федеральної служби охорони Дмитра Кочнєва. Також відомо, що Трабер перебуває у тісних зв’язках із бізнесменами Геннадієм Тимченком та Леонідом Міхельсоном. Під його впливом знаходиться губернатор Санкт-Петербурга Олександр Бєглов (який також тісно пов’язаний із Юрієм Ковальчуком).
Одночасно Трабер – це ворог та опонент Євгена Пригожина, причому ще з 90-х років. Сам Трабер намагається практично не світитися у засобах масової інформації. Останнім часом він дав лише одне інтерв’ю, у мережі є лише кілька його напівофіційних фотографій. Маючи прямий доступ до Путіна та ряду осіб, які вершили долю сучасної Росії, він не афішує свої можливості та вплив.
Вочевидь, нова ПВК (поки ще без назви, але в даному матеріалі будемо її умовно називати «ПВК «Газпром Нафта») активно конкуруватиме з «Вагнером» – як Трабер конкурує з Пригожиним, як Сєчин (частково фінансує Пригожина) конкурує з Міллером і Дюковим.
Звідки гроші у російських ПВК?
Євген Пригожин фінансує свою компанію за рахунок кількох джерел. По-перше, це гроші Ігоря Сєчина та «Роснефти»: Пригожин та «вагнерівці» з’являються там, де «випадково» виявляються інтереси «Роснефти» – Сирія, Центральноафриканська Республіка тощо. У даному випадку доречно згадати скандал із «вагнергейтом»: за легендою бійці ПВК Пригожина мали з Мінська летіти до Каракасу (Венесуела). За інформацією Ascolta, яка потребує додаткових підтверджень, українським спецслужбам у здійсненні операції допомагали деякі вороги Пригожина та Сєчіна в Росії. А таких дуже багато.
По-друге, це гроші тих режимів, на стороні яких виступають ПВК (як найманці). У ситуації з участю ПВК «Вагнер» у війні проти України, важко навіть оцінити їхні доходи від мародерства, пограбувань, розбоїв та фактичної «приватизації» вцілілого майна, на тимчасово окупованих територіях України. При цьому аналогічна ситуація відзначалася і в Сирії, ЦАР чи інших країнах, де з’являлася ПВК «Вагнер».
По-третє, це кошти з бюджету Міністерства оборони, відмиті, в тому числі завдяки заступнику міністра Тетяні Шевцової. За наявними даними, Шевцова – людина, близька до колишнього міністра оборони Анатолія Сердюкова (він – зять колишнього глави уряду РФ Віктора Зубкова; в 90-ті роки Зубков, очолюючи податкову в Санкт-Петербурзі, чимало сприяв становленню бізнесу Пригожина). Шевцова управляє фінансово-економічною службою Міністерства оборони, вона лише формально залежить від Шойгу. За інформацією Ascolta, Шевцова має власні виходи безпосередньо на Путіна. Саме через неї проводяться тендерні операції та контракти щодо обслуговування та клінінгу об’єктів Міністерства оборони на користь Пригожина.
У липні 2015 року «РБК» писав, що за період з кінця 2014 року до середини 2015 року структури пригожинського «Конкорду» виграли тендери на 10,3 млрд. рублів на прибирання в казармах та навчальних закладах Міноборони. Пов’язана з Пригожиним компанія «Мегалайн» отримала контракт на 3,3 млрд. рублів і з вересня 2015 будує військову базу в Валуйках Білгородської області. Ця ж компанія виграла конкурс на швидкомонтоване військове містечко за 161,6 млн. рублів у селищі Світлом в Омській області. Восени 2015 року низка компаній, які, як вважається, пов’язані з «Конкордом» Пригожина, виграли тендери, які оголосила дочірня компанія Міноборони. За контрактом компанії повинні взяти на себе за 26 мільярдів рублів житлово-комунальне обслуговування військових містечок у Московській, Брянській та Тверській областях. Загалом у 2015 році всі компанії, пов’язані з Євгеном Пригожиним, за даними РБК, отримали контракти Міноборони на послуги кейтерингу, прибирання та будівництва на 68,6 млрд рублів. Аналогічні контракти укладалися й у наступні роки.
По-четверте, це контракти з Міністерством освіти на постачання шкільних обідів. Саме фірми Пригожина практично повнотою монополізували цей вид бізнесу в Росії – зокрема через колишнього заступника міністра освіти Марину Ракову, яку у 2021 році звинуватили у зловживаннях у сфері державних закупівель та порушили кримінальну справу. Джерела Ascolta зазначають, що вплив Пригожина на махінації у сфері державних закупівель – особливо на шкільних обідах – був таким, що в результаті довелося знайти крайню, а апетити самого Пригожина стримати.
І якщо комусь ще здається, що подібний вид бізнесу виглядає смішним, тим більше для такої постаті, як Євген Пригожин, пропонуємо звернутися до попередніх підрахунків. За даними офіційних джерел, у Росії 17,7 мільйонів школярів. Декларована сума одного обіду для школярів – 180 рублів. Реально вартість одного обіду становить 80 – 120 рублів. Враховуючи, що обідами школярі забезпечуються 22 дні на місяць протягом 8 місяців, обсяг зловживань становить 311,5 млрд. рублів (4,45 млрд. доларів на рік), з яких левову частку контролювали структури Євгена Пригожина.
Тобто Пригожин – це не лише безшабашна «махновщина» ПВК «Вагнер». Це ще й величезна машина з відмивання бюджетних коштів та перенаправлення їх на інші цілі, зокрема військові.
Очевидно, що нова ПВК (підконтрольна Іллі Траберу) також претендуватиме на низку бюджетних коштів. Насамперед ті сфери, які контролюються людьми, близькими до Трабера та його клієнта (включно з міністерством соціальної політики). Будуть також використані кошти від видобутку нафти та газу. Цілком вірогідно, що «Газпром Нафта» більш активно просуватиме свої інтереси за межами Росії, а також в Арктиці, де в такому разі неминучими будуть зіткнення інтересів із деякими державами-членами НАТО. Варто припустити, що під не менш особливою увагою будуть країни Каспійського регіону.
У будь-якому разі, намічається дуже цікава тенденція: конкуренція між кланами та групами впливу в Росії переходить у стадію формування конкуруючих воєнізованих структур. Поки при владі в Росії Путін, не варто очікувати їхнього прямого зіткнення між собою. Найближчими роками вони виконуватимуть експансіоністські завдання, які повністю вкладаються в логіку політики Путіна. Але все може змінитися, якщо Путін піде. Тоді розпочнеться війна всіх проти всіх. Вочевидь, підготовка до цієї війни вже розпочалася. І найцікавіше, що, по суті, все повернулося на свої кола: «тамбовські» проти «великолукських» і «Кості Могили», «Антиквар» проти «Кухаря». І вже не в рамках окремого мегаполісу, а в рамках цілої країни.
У цій ситуації важливо зазначити, що поява низки ЧВК створює серйозну загрозу як для України, так і для інших держав Східної Європи, які наражаються на потенційну небезпеку розв’язання гібридних воєн, в яких Росія використовуватиме вже добре відомий аргумент: «нас там немає». Спроба Москви звинуватити Україну у проведенні низки терористичних атак, а також регулярні спроби ескалації ситуації в Придністров’ї, Білорусі, країнах Балтії, Молдові та Польщі (швидше за все, ці тенденції найближчим часом актуалізуються і в інших державах Східної Європи), в черговий раз демонструє, що в майбутньому Росія потребуватиме збільшення кількості приватних військових компаній, що демонструють високу ефективність та вміння адаптуватися до різних умов ведення бою. Тим більше, за інформацією Ascolta, вже найближчим часом варто очікувати внесення змін до Кримінального кодексу РФ та легалізації ПВК на законодавчому рівні.
