Візит Cі Цзиньпіну в Москву: приховані смисли

Візит голови Китайської Народної Республіки до Москви та його зустріч із президентом Російської Федерації Володимиром Путіним має надзвичайно важливе значення для всієї сучасної політики. По-перше, візит відбувся у непростий час максимального загострення протиріч між Сходом та Заходом (США та їхні союзники навіть намагалися зірвати візит Сі до Росії, організувавши видачу ордера Міжнародного кримінального суду в Гаазі на арешт Володимира Путіна). По-друге, це перший зовнішньополітичний візит Сі Цзіньпіна з моменту повторного вступу на посаду Голови КНР. По-третє, це перша зустріч лідерів двох країн з моменту оголошення китайського «мирного плану» щодо врегулювання російсько-українського конфлікту. По-четверте, це зустріч, яка відбувається в умовах «ядерної невизначеності» – перестав діяти Договір про стратегічні наступальні озброєння (СНО-3).

Також зустрічі передували такі знакові події:

• Попередні поїздки до Пекіна секретаря Ради безпеки РФ Миколи Патрушева і заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва, а також візит до Москви члена Політбюро КПК Ван І;
• Візит а Пекін президента Білорусі Олександра Лукашенка;
• зосередження всієї влади в КНР у руках Сі Цзіньпіна (усунення від влади групи Ху Цзіньтао – Лі Кецяна; група була орієнтована на збереження партнерських відносин із США);
• деескалація конфлікту між Іраном та Саудівською Аравією за посередництва Китаю;
• спільні військові навчання Росії, Китаю та Ірану в Перській затоці;
• посилення тихоокеанського блоку AUKUS – у тому числі рішення про збільшення кількості атомних підводних човнів біля берегів Австралії (блок має відверто антикитайський характер);
• рішення колишнього президента Тайваню Ма Інцзю (керував країною у 2008 – 2016 роках) відвідати Китайську Народну Республіку з приватним візитом 27 березня 2023 року (очевидно, що подібні візити ніколи не залишаються в рамках приватних);
• банківська криза на Заході, яка на сьогоднішній день ставить під загрозу традиційні фінансові механізми.

За великим рахунком, головна інтрига навколо візиту Сі до Росії полягала в декількох моментах:

– Чи буде озвучено уточнений китайський план подолання кризи навколо України?

– Чи отримає Росія китайську зброю?

– чи буде посилено торговельно-економічну співпрацю між Росією та Китаєм?

– чи відбудеться телефона розмова Сі Цзіньпіна з президентом України Володимиром Зеленським, про можливість якої раніше повідомляли засоби масової інформації?

До цих чотирьох пунктів додався ще один: чи ігноруватиме Китай (і його сателіти) рішення Міжнародного кримінального суду?

Впадає у вічі виключно теплий прийом, який був наданий лідеру Китаю в Москві. Напередодні візиту китайська «Женьмінь Жібао» опублікувала статтю Володимира Путіна про перспективи російсько-китайської співпраці. Одночасно офіційна «Російська газета» одночасно опублікувала статтю Сі Цзіньпіна – на аналогічну тематику. Експерти не знайшли великих відмінностей у позиціях, заявлених авторами статей (хіба що стаття Сі була написана у більш стриманому тоні).

Володимир Путін кілька разів назвав Сі Цзіньпіна братом та другом, наголосив, що за час перебування китайського лідера на своїй посаді вони зустрічалися сорок разів.

Багато експертів зазначили, що китайський керівник не використовував термін «стратегічне партнерство» стосовно Росії, замінивши його терміном «стратегічну взаємодію». Не прозвучало й слово «союзництво», а замість «братства» чи «братських зв’язків» використовувався спокійніший термін «дружба».

Ще більш делікатна термінологія була вжита Сі Цзіньпіном, коли він торкнувся питання українського врегулювання. Судячи з тональності, за цим напрямом особливого зближення позицій не відбулося. Сі Цзіньпін обмежився загальними фразами про те, що Китай виступає за мир та діалог щодо України, але при цьому дотримується виваженої, об’єктивної та неупередженої позиції. На відміну від виступу Путіна, в словах Сі Цзіньпіна не було жодного антизахідного випаду. Також, на відміну від минулих виступів китайських керівників, не було сказано жодного слова про те, що «частина вини за український конфлікт лежить на блоці НАТО та Заході загалом». Якщо ж Сі Цзіньпін все ж розуміє мотиви і позицію Москви щодо даного конфлікту, то він ні словом не сказав про таке розуміння. Не став він підтримувати тезу Путіна й про те, що «переговори щодо українського врегулювання були зірвані навесні минулого року», а також «продовжують гальмуватися під тиском Вашингтону та його союзників».

Примітно, що закрита зустріч двох лідерів тривала понад 5 годин, глави Росії та Китаю провели разом щонайменше 10 годин у різних форматах спілкування. Очевидно, що під час переговорів було обговорено моменти, які не стали основою спільної заяви. Дуже багато може бути несподівано озвучено в ході візиту у відповідь Путіна до Пекіну в найближчі місяці (орієнтовно кінець травня – червень).

Проте чітка антизахідна позиція простежується не у заявах Сі Цзіньпіна, а у підсумковій спільній заяві лідерів двох країн. Спільна заява Російської Федерації та Китаю за підсумками зустрічі лідерів дозволяє прочитати деякі домовленості між рядками.

1. РФ і Китай впевнені, що в ядерній війні не може бути переможців і вона ніколи не повинна бути розв’язана. РФ і Китай стурбовані активізацією діяльності США у сфері ракетної зброї та закликають припинити підривати міжнародну безпеку. Підтверджується раніше озвучений Ascolta інсайд про те, що РФ та Китай мають намір підписати угоду про СНО та запропонувати спільну платформу Сполученим Штатам Америки. Тобто, змінити саму парадигму: раніше це була угода між Росією та США, до якої намагалися приєднати Китай, тепер це – спільна платформа Росії та Китаю, до якої закликатимуть приєднатися Вашингтон, Лондон і Париж. Звісно, у разі незгоди останніх їх оголосять основною загрозою ядерній безпеці планети. Як чіткий натяк на новий договір про нерозповсюдження ядерної зброї, звучить пункт «РФ і Китай вважають, що всі ядерні держави не повинні розміщувати ядерну зброю за межами своїх територій».

2. РФ позитивно оцінює позицію Китаю щодо України, а Китай позитивно оцінює готовність РФ до запуску переговорів. Тобто Росія наголошує, що на всіх міжнародних майданчиках пропонуватиме прийняти за основу переговорного процесу саме план, озвучений Китаєм. Оскільки він є рамковим, то в ці рамки можна вмістити величезну кількість побажань з боку Москви, які формально не суперечитимуть плану Сі Цзіньпіна. Путін пізніше застеріг: план можливий до реалізації після того, як до нього будуть готові на Заході та в Україні. По суті, Китай підштовхуватиме Україну до визнання певної дійсності, територіальних поступок Росії – можливо, в обмін на інвестиції. Також важливим пунктом є те, що РФ і Китай закликають уникати деградації кризи в Україні та її переходу «у неконтрольовану фазу», що можна розцінювати як заклик до України про капітуляцію, і натяк на те, що ситуація може вийти з-під контролю США, внаслідок чого Україна перетвориться на умовну Сомалі.

3. РФ і Китай стурбовані ризиками у зв’язку зі створенням AUKUS та їх планами щодо будівництва атомних підводних човнів. РФ і Китай закликають AUKUS суворо виконувати свої зобов’язання щодо нерозповсюдження зброї масового знищення. Тобто сторони підтвердили бажання спільного протистояння загальним загрозам у Тихому океані. Раніше співпраця Китаю та Росії в тихоокеанському регіоні мала обмежений характер – «кожен сам за себе». Особливо підкреслено, що РФ і Китай виступають проти формування в АТР «закритих ексклюзивних блокових структур, блокової політики та протиборчих таборів».

4. РФ та КНР планують зміцнити всеосяжне партнерство у сфері енергетики. РФ та КНР планують сприяти забезпеченню взаємної та глобальної енергетичної безпеки. Це фактично відповідь на енергетичне ембарго Росії з боку Заходу. Washington Post із цього приводу написав: «Китай та Росія домовилися про розширення торгівлі природним газом та зміцнення економічних зв’язків за допомогою пропонованого трубопроводу «Сила Сибіру-2», який може постачати до Китаю 50 млрд кубометрів російського газу щороку. Це являє собою нову реальність, в якій Росія стає китайською ресурсною колонією, де юань стане їхньою основною торговою валютою до 2023 року, а Huawei постачатиме сервери. Китайський лідер Сі Цзіньпін представив Глобальну ініціативу безпеки як нову платформу для глобального партнерства, щоб відійти від систем альянсів та архітектури глобальної безпеки, створених США після Другої світової війни. Це відбито у китайській ініціативі «Один пояс — один шлях» та у нещодавньому зближенні між Саудівською Аравією та Іраном. Адміністрація Байдена розпочала протистояння з Китаєм на різних фронтах, але це є джерелом напруженості для інших країн Південно-Східної Азії, які бажають, щоб США відігравали балансуючу роль. Діалог США з автократичними урядами також зведений до мінімуму, що відкрило Китаю можливість грати активнішу роль».

Зрозуміло, що тенденційний стиль статті у WP навряд чи відображає реальний стан справ, але загальний настрій зрозумілий. Паралельно Bloomberg також звертає увагу саме на енергетичну складову переговорів: «Сі виявив обережність, не взявши на себе зобов’язання щодо значного збільшення закупівель газу з Росії, оскільки він прагне уникнути більш жорстких економічних санкцій, які можуть завдати шкоди економіці Китаю. Балансування Китаю з Росією було наголошено на спільній заяві, в якій наголошувалося, що китайсько-російські зв’язки — це «не той військово-політичний альянс часів холодної війни. Путін запропонував Сі щонайменше 98 млрд кубометрів газу на рік до 2030 року. Хоча ця обіцянка вища, ніж те, що Росія продала Китаю минулого року трубопроводом, вона все одно набагато нижча від того, що Росія постачала до Європи на піку свого розвитку, і становить лише малу частину того, на що розраховував Путін. Аналогічним чином, хоча Путін сказав, що новий трубопровід, що йде до Китаю через Монголію, обговорювався і «майже всі» параметри угоди було погоджено, Сі Цзіньпін не надав підтвердження. Уряд Сі Цзіньпіна націлений на забезпечення різноманітності постачань, а оскільки газ продається із США, Катару, Австралії та Туркменістану, на ринку існує конкуренція». 

Важливо також, що у підсумковому документі було зазначено: «РФ і Китай спільно захищатимуть міжнародну енергетичну безпеку, включаючи критичну транскордонну інфраструктуру» – цим сторони зобов’язалися спільно протистояти західним санкціям в енергетичній сфері.

5. РФ і Китай вважають, що для вирішення української кризи треба запобігати блоковому протистоянню та розпалюванню конфлікту. Цей пункт звучить як попередження: розпал конфлікту може призвести до блокового протистояння, і військово-політичний блок Росії та Китаю (з можливим приєднанням до нього Ірану та інших країн) можливий вже найближчим часом. Паралельно сторони вказали і на те, що «РФ і Китай наполягають, щоб НАТО суворо дотримувалася оборонного характеру своєї організації та поважала чужий суверенітет».

6. РФ та Китай стурбовані військово-біологічною діяльністю США, вимагають дати з цього приводу роз’яснення. Очевидно, тема секретних біологічних лабораторій США (у тому числі і на території України) тепер порушуватиметься спільно і Росією, і Китаєм. Тим більше, що для Китаю це зручна нагода помститися США за спробу звинуватити КНР у тому, що саме з його вини почалася пандемія коронавірусу у світі. Тепер м’яч буде перекинутий на бік США.

7. РФ та КНР розширять наукові обміни для забезпечення технологічного лідерства двох країн. Цей пункт показує, що Китай має намір ігнорувати спроби США та їхніх союзників влаштувати технологічну блокаду Росії. Росія зможе використовувати китайські технології, одночасно Росія надаватиме свої військові технології Китаю. Дуже важливим є й наступний момент: Китай визнаватиме лише ті санкції, які будуть схвалені Радою безпеки ООН. Односторонні санкції – у тому числі з боку США – Китай має намір ігнорувати або принаймні ставитиметься до них вибірково. Це дуже зухвалий випад у бік США.

8. РФ та Китай наполягають на тому, щоб США прискорили ліквідацію свого запасу хімічної зброї. Знову – спроба перехопити гасла у США: саме захід постійно звинувачував сателітів Росії (насамперед Сирію) у застосуванні хімічної зброї. Також США та Великобританія у 2022 році намагалися показати, що Росія застосовує хімічну зброю проти України. Ascolta прогнозує, що тепер тема запасів хімічної зброї у США буде однією з пропагандистських нот у ЗМІ Росії та Китаю.

9. Ще один випад на адресу США: США мають реальними діями відповісти на правомірні занепокоєння КНДР та створити умови для діалогу. Ця теза звучить як відвертий тролінг. Традиційна риторика США звучить в імперативному ключі: Росія винна, Китай винний і т.д. У цій ситуації Росія та Китай вирішили спільно вказати, що мають робити США у ситуації з Корейською Народно-Демократичною Республікою. Водночас це й сигнал, що КНДР перебуває під протекторатом російського та китайського режимів.

10. Росія та Китай посилять співробітництво у сільському господарстві для забезпечення продовольчої безпеки. РФ та КНР розширять взаємний доступ сільгосппродукції та зміцнять інвестиційну співпрацю у цій сфері. РФ і КНР націлені співробітництво у сфері взаємовигідного постачання базовими товарами і мінеральними ресурсами. Очевидно, йдеться про нові ринки збуту для російського зерна та мінеральних добрив, у яких зацікавлений Китай. Теоретично у Росії з моменту підписання угоди про продовольчу співпрацю з Китаєм взагалі пропадає стимул продовжувати «зернову угоду» – тим більше, якщо Захід не йде на умови Росії щодо перегляду санкцій щодо низки товарів російського аграрного сектору.

11. РФ та КНР будуть збільшувати масштаби та оптимізувати структуру торгівлі, у тому числі за рахунок розвитку електронної торгівлі. РФ та КНР збираються підвищити рівень фінансової кооперації та зміцнити співпрацю на фінансових ринках. Ці пункти спрямовані на створення спільної економічної бази, яка дозволила б поступово зменшити доларові розрахунки, вийти із залежності від системи SWIFT, а в результаті поховати систему нафтодолара, що ретельно вибудовується з часів Р. Ніксона. По суті йдеться про системну роботу із забезпечення невразливості національних фінансових систем від впливу Федеральної резервної системи та інших глобальних фінансових механізмів. По суті йдеться про найболючішу тему з погляду Вашингтона. Путін також наголосив, що Росія підтримує розрахунки в китайських юанях при торгівлі з країнами Азії, Африки та Латинської Америки. Це було особливо важливо, оскільки незадовго до цього — немов спеціально до візиту глави КНР — з’явилася інформація, що індійська влада рекомендує своїм компаніям уникати розрахунків у юанях у торгівлі з Росією, а натомість використовувати дирхами ОАЕ.

12. Відверто антиамериканськими є ще два пункти: «РФ та КНР проти нав’язування однією державою цінностей іншим країнам, а також використання демократії як привід для тиску» та «РФ та Китай мають намір нарощувати співпрацю у правоохоронній сфері для протидії «кольоровим революціям» та іншим загрозам».

13. Підтверджено бажання спільної роботи у сфері космічних досліджень з одночасною боротьбою з мілітаризацією космосу: «РФ та Китай проти спроб використовувати космос для збройної конфронтації та протидіятимуть такій активності».

14. Дуже важливий момент: «РФ та Китай виступають проти мілітаризації IT, вони за багатостороннє, рівноправне та прозоре глобальне управління інтернетом». Очевидно, найближчим часом ми станемо свідками нової боротьби між Сходом та Заходом за контроль над інтернетом, спроби створення «суверенних інтернетів», мілітаризації інтернет-простору, використання ІТ-сфери у протистоянні (зломи, атаки хакерів тощо).

15. Важливим моментом є також те, що Китай та Росія не заперечують Організацію Об’єднаних Націй як переговорний майданчик і вбачають у ньому потенціал як інструменту врегулювання конфліктів у світовому масштабі. «РФ і Китай підтверджують готовність рішуче захищати міжнародну систему з центральною роллю ООН», – йдеться у підсумковому документі. Також сторони підтвердили: «РФ і Китай рішуче засуджують політизацію багатосторонніх майданчиків та спроби доповнити їхній порядок денний непрофільними питаннями».

16. У підсумковий документ увійшло питання, яке є дуже суттєвим для Китаю: «РФ вважає Тайвань невід’ємною частиною КНР і виступає проти його незалежності в будь-якій формі». Тобто Росія не заперечує будь-які форми вирішення тайванського питання з боку Китаю – оскільки з точки зору двох лідерів це суверенна територія КНР. В обмін Китай підтримав важливу з погляду Росії тему: «РФ і КНР виступають за проведення об’єктивного, неупередженого професійного розслідування вибухів на «Північних потоках». Ascolta припускає, що найближчим часом в Організації Об’єднаних Націй Росія і Китай спільно намагатимуться піднімати тему розгляду «Доповіді Херша».

17. Росія погодилася з входженням Китаю в проекти розвитку Арктики, погодилася переорієнтувати левову частку свого експорту газу у КНР до 2030 року і зобов’язалася збільшувати частку юаня у двосторонній торгівлі.

Деякі експерти помилково вважають, що візит Сі Цзіньпіна став свідченням домінації Китаю над Росією, перетворення Росії фактично на колонію Китаю. Насправді Китаю непотрібно перетворювати Росію на колонію – незрівнянність економічних потенціалів очевидна, Росія й сама намагається заручитися максимальною підтримкою з боку Китаю. КНР бачить необхідність вибудовування саме партнерських відносин із Росією, оскільки «акціонерний» принцип у цій ситуації вигідніший – враховуючи амбіції Китаю у протистоянні зі США (партнерство в цьому плані завжди краще, ніж сюзеренітет). З погляду Китаю Росія грає роль тригера на американському напрямі – так само, як із погляду США Україна відіграє роль тригера на російському напрямку.

Американський «Інститут вивчення війни», незважаючи на те, що його навряд чи можна віднести до авторитетних та об’єктивних організацій, дає своє бачення зустрічі, характерне для оцінок більшості західних експертів: «Опираючись на спільну заяву, підписану Сі Цзіньпіном та Путіним 21 березня, зобов’язання Китаю виявилися стриманішими, ніж розраховував Путін. Президент РФ оголосив про заходи, що свідчать про збереження залежності Росії від Китаю в енергетичному та економічному секторах. Сі, однак, підтвердив свою відданість підтримці Росії в Раді безпеки ООН і наголосив на необхідності політичного врегулювання ситуації в Україні. Формулювання, використані у дипломатичних звітах, вказували на те, що угода не містить остаточних та суттєвих домовленостей».

Слід зробити застереження: варто говорити не так про те, на що розраховував Путін, скільки на те, на що розраховував Захід, сподіваючись на те, що так само вважає і Путін. Саме тому підхід «Інституту вивчення війни» некоректний та тенденційний.

У цьому плані точнішою є позиція Bloomberg: «Дводенний візит Сі Цзіньпіна до Росії був сприйнятий як політична перемога обох лідерів, оскільки вони рішуче виступили проти США».

Урядам РФ і КНР за підсумками зустрічей було доручено розробити план розвитку ключових сфер економічного співробітництва. Це питання було розглянуте під час окремої зустрічі Сі Цзіньпіна з главою уряду РФ Михайлом Мішустіним. На міжурядовому рівні буде підготовлено «План-2030», який найближчим часом має бути затверджений Михайлом Мішустіним та новим прем’єром Держради Китаю Лі Цяном. Спільною координацією займеться Дмитро Чернишенко, який також очолює комісію з підготовки регулярних зустрічей глав урядів Росії та Китаю. Посилення апаратної ролі Чернишенка – це паралельне посилення його патрона Геннадія Тимченка та Сергія Кирієнка (з яким у Чернишенка чудові дружні зв’язки).

За підсумками зустрічі Михайла Мішустіна та Сі Цзіньпіна нові масштабні завдання отримали (а отже, і свій вплив зміцнили): Андрій Білоусов – розвиток інвестиційної співпраці; Олександр Новак – енергетична взаємодія; Тетяна Голікова – гуманітарна співпраця; Юрій Трутнєв – розвитком взаємодії між Далеким Сходом, байкальськими регіонами Росії та Північно-Сходом Китаю. Цікаво, що свої блоки завдань поки не отримали Марат Хуснуллін, Денис Мантуров і Олексій Оверчук, хоча їх сфери відповідальності є ключовими у співпраці Китаю і Росії і присутні як у спільній заяві, так і в ряді підписаних документів.

Очевидно, візит залишив багато питань, відповіді на які ми зможемо почути найближчим часом. Майбутній візит Путіна до Пекіну проявить деякі з нинішніх домовленостей, дасть можливість зрозуміти суть гри. До цього часу можна буде робити припущення та висновки, виходячи з непрямих показників.

Але ще більш важливим є те, як оцінив цю поїздку сам Сі Цзіньпін. За словами китайського лідера, зв’язки Росії та КНР «вийшли за межі двосторонніх відносин і мають велике значення для світопорядку». Тобто слід очікувати найближчим часом на певну глобальну ініціативу, яку точно обговорювали в Москві, але яку поки що тримають у секреті і Росія, і Китай.