2.4 C
Vienna
П’ятниця, 22 Листопада, 2024
type here...
Дайджести

Росія за тиждень (13.03-19.03)

By ascolta
0
321

У цьому звіті подано ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії.

За підсумками минулого тижня можна тезово визначити наступні тенденції:

  • Росія готується до візиту Сі Цзінпіня до Москви – однієї з ключових подій, що визначає подальший розвиток ситуації на геополітичній арені. Цей візит відіграє важливу роль і для України. Фактично весь минулий тиждень був присвячений зустрічам та нарадам у рамках підготовки до державного візиту китайського лідера.
  • Путін вкотре заявляє про готовність до переговорного процесу із Заходом. Він, як і раніше, не готовий розглядати Україну як окреме питання і наполягає на комплексному обговоренні нового світового порядку. Головним посередником у цьому процесі він бачить Пекін, який, вочевидь, готовий взяти на себе цю роль і активніше включитися в переговорний процес.
  • В Росії посилюється напруга в оточенні представників великого бізнесу, які дедалі активніше демонструють невдоволення політикою Путіна та спробою чергового «закручування гайок». За оцінками Ascolta, ця ситуація може бути більш вибухонебезпечною для Путіна, ніж регіональний сепаратизм чи соціальні бунти. Найближчим часом варто очікувати на відкриту конфронтацію окремих російських олігархів з владою.

У період з 13 по 19 березня для Росії найбільш актуальними були такі теми:

1. Продовження «зернової угоди»

Однією з головних подій минулого тижня, як у Росії, так і на геополітичній арені в цілому стало обговорення продовження Чорноморської зернової ініціативи, яка вперше була підписана 22 липня 2022 року. Дія чергового продовження ініціативи спливала 18 березня і викликала певні побоювання у низки держав. Наприкінці тижня стало остаточно відомо, що «зернову угоду» все ж таки вдалося продовжити, правда в публічній площині розгорілися суперечки про термін нового продовження, оскільки Росія заявила про дію нових домовленостей протягом наступних 60 днів, а українська сторона назвала термін у 120 дні.

Хронологія подій:

  • 13 березня у Жені розпочалися переговори між РФ та ООН щодо продовження «зернової угоди».
  • Заступник глави МЗС РФ Сергій Вершинін заявив, що російська сторона не заперечує проти продовження чорноморської зернової ініціативи після закінчення терміну її дії, але лише на 60 днів.
  • Віце-прем’єр України Олександр Кубраков заявив, що не погоджується з пропозицією Росії продовжити зернову угоду лише на 60 днів, оскільки початкова угода про чорноморську ініціативу передбачає продовження щонайменше на 120 днів.
  • 14 березня заступник міністра закордонних справ РФ Олександр Грушко заявив, що «зернова угода» продовжена на колишніх умовах. За його словами, «підтверджено пакетний характер» угоди, до якої входить зняття санкцій з аграрного експорту РФ. При цьому він не прокоментував терміни продовження угоди.
  • Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що продовження «зернової угоди» є «жестом доброї волі» з боку РФ.
  • В офісі генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша заявили, що зернова угода передбачає продовження на 120 днів, проте зараз ООН сфокусована на продовженні її роботи в принципі.
  • Прес-секретар генсека ООН Стефан Дюжаррик заявив, що ООН не має всіх важелів, щоб вирішити проблеми з експортом російських добрив і продовольства за 60 днів.
  • 16 березня в МЗС РФ підтвердило продовження зернової угоди на 60 днів. 17 березня з аналогічною заявою виступив і Дмитро Пєсков.
  • 17 березня президент Туреччини Ердоган заявив, що зернову угоду продовжено. У той же час, глава МЗС Туреччини Мевлют Чувашоглу заявив, що Анкара добиватиметься продовження термінів дії «зернової угоди» більш ніж на 60 днів, на які погодилася продовжити Росія.
  • 18 березня віце-прем’єр-міністр України Олександр Кубраков заявив, що зернову угоду продовжили не на 60, а на 120 днів. Пізніше аналогічну інформацію озвучив турецький телеканал «Habertürk».
  • Спікер МЗС РФ Марія Захарова у відповідь на заяву української сторони вкотре повідомила, що «Росія повідомила всіх учасників, що угоду продовжено на 60 днів». Також у МЗС Росії опублікували листа на адресу керівництва ООН про згоду на продовження зернової угоди.

Підсумки/прогнози:

Продовження «зернової угоди» стало однією з основних тем останніх тижнів. Росія наполягала на тому, що вона виконала свої зобов’язання щодо угоди, проте Захід не пішов на обіцяне пом’якшення санкцій для російської аграрної продукції та мінеральних добрив. Тривалі дебати показали, що захід не хоче йти на поступки та вимагає, щоб «зернова угода» виконувалася Росією практично в односторонньому порядку. Єдиний чинник, який стримує Росію від виходу із «зернової угоди», — це страх втратити союзника в особі президента Туреччини Реджепа Ердогана.

Саме з цієї причини Росія погодилася продовжити угоду лише на два місяці – 14 травня відбудуться президентські вибори в Туреччині, і у разі програшу Ердогана Росія може повністю вийти із «зернової угоди» і навіть активізувати бойові дії на півдні України (одною з умов, які неформально озвучував Ердоган у переговорах з Путіним, це гарантування відносної безпеки татарам та гагаузам на Одещині). Таким чином, з погляду Росії, «зернова угода» — це елемент тиску на волевиявлення громадян Туреччини (насамперед на еліти країни) під час підготовки до виборів. Те, що угода з самого початку має спекулятивний характер і українське зерно лише мінімально йде до країн Африки та Азії, відомо давно. Але головним посередником і регулятором відправки потоків зерна і головним одержувачем була і залишається Туреччина. Можливий прихід до влади в Туреччині прозахідних сил може призвести до серйозного економічного удару Росії.

14 березня Туреччина відновила транзит санкційних товарів до Росії, який був обмежений на початку березня. Цей факт також підтверджує високу зацікавленість Туреччини у продовженні «угоди» та спробі пошуку нових важелів тиску на Росію.

Дуже показовими є суперечки навколо терміну продовження угоди. Незважаючи на заяви української сторони, російські речники продовжують наполягати на 60-денному терміні. При цьому публікація Марією Захаровою листа на адресу керівництва ООН про згоду на продовження зернової угоди не є доказом, оскільки відображає лише наміри Росії, а не результати переговорів. Подібна ситуація лише сіє додаткові сумніви щодо правдивості заяв російської сторони.

Водночас, за інформацією Ascolta, під час переговорів сторони дійшли згоди про нерозголошення термінів продовження угоди. При цьому дуже примітною є заява представників ООН, в якій вони зазначають, що за 60 днів навряд чи встигнуть виконати всі вимоги Росії щодо зняття санкцій з аграрної продукції. Очевидно, головною умовою чергового продовження угоди є реалізація цього завдання протягом сідлаючих 60 днів. І в разі успішного виконання умови Росія автоматично продовжить угоду ще на 60 або більше днів.

2. Поїздка Володимира Путіна до Республіки Бурятія

У вівторок, 14 березня, Володимир Путін відвідав з робочим візитом Улан-Уде, де провів нараду та зустріч із губернатором Бурятії Олексієм Циденовим, а також відвідав місцевий авіаційний завод, де поспілкувався зі співробітниками та провів їм лекцію про ситуацію на геополітичній арені.

Основні заяви Путіна:

  • «Виявилося, що геополітичні інтереси наших, як я говорив раніше, «партнерів» виявилися для них набагато важливішими, ніж ідеологічні протиріччя з колишнім Радянським Союзом. І тут же – ви це все добре знаєте – почався тиск, щоб розгойдати саму Росію. П’яту колону почали створювати всередині, щоб розгойдувати внутрішньополітичну ситуацію, наслали на нас цілі орди міжнародних терористів, які почали діяти в різних регіонах країни, в тому числі і насамперед на Північному Кавказі. Це все ми проходили. Теракти всередині країни – це все на наших очах було. По периметру почали працювати активно».
  • «Після Другої світової війни ті, хто співпрацював із Гітлером, з нацистами, втекли до Європи, найбільше – до США, Канади з України. І, звісно, це була така база – антиросійська. Її почали підживлювати, розвивати, створювати з України «анти-Росію» поступово. Але ж ми терпляче протягом десятиліть намагалися налагодити відносини із сучасною українською державою».
  • «Ми ж вісім років намагалися вмовити наших так званих партнерів у мирний спосіб вирішити проблему Донбасу. Зараз з’ясовується, що вони просто вели нас за ніс, обманювали – прямо, публічно про це, не соромлячись, кажуть. І все це спричинило сьогоднішню ситуацію».
  • «Щоб наблизити світ, наблизити стабільність, нам, звичайно, потрібно виявити консолідацію нашого суспільства, зібраність має бути».
  • «Росія пройшла дуже важливий етап свого розвитку за цей рік. Можливо, це найважливіший результат 2022 року. У чому полягає? Ми вкотре підвищили наш економічний суверенітет. Адже на що розраховував наш супротивник? Що ми звалимося через два-три тижні або через місяць – ось на що був розрахунок».
  • «Виявилося – для багатьох із нас, і тим більше для західних країн, – виявилося, що фундаментальні засади стабільності Росії набагато міцніші, ніж хтось раніше про це думав».
  • «Ви зараз згадали про ВВП – це все, що країна виробляє протягом року, якщо в річному вимірі брати. Зараз ми говорили про Україну – там ВВП якраз звалився на 40 відсотків. Це офіційні дані. Насправді я думаю, що більше».
  • «У нас того року – низький уклін сільгоспвиробникам – понад 155 [мільйонів тонн зерна зібрали], мені Міністр сільського господарства два дні тому доповідав, десь 153 або 155 мільйонів тонн. Це взагалі рекорд за всю нову історію Росії, та й у радянські часи – зрозуміло, в рамках РРФСР – нічого подібного не було».

Підсумки/прогнози:

Робоча поїздка Володимира Путіна до Улан-Уде також є частиною президентської виборчої кампанії, яка, на думку Ascolta, неофіційно розпочалася наприкінці лютого. Останнім часом Путін та його оточення приділяють велику увагу питанням Сибіру та Далекого Сходу. Очевидно, що в умовах конфлікту із Заходом, для російського керівництва важливий процес зміцнення потужного тилу, який одночасно може стати сполучним мостом між Росією і Китаєм. Не випадково Путін перевіряє підприємства, які виробляють військову продукцію та продукцію подвійного призначення.

Крім іншого, прогнозується серйозний відтік кадрів із Сибіру, Уралу та Далекого Сходу до Москви (серед перших кандидатів називають губернатора Свердловської області Куйвашева, губернатора Кемеровської області Сергія Цивільєва, главу Республіки Бурятія Олексія Циденова). На їх місце пропонуватимуться кадри, що пройшли через бойові дії та роботу на окупованих територіях (показовим було призначення вріо губернатора Чукотки Владислава Кузнєцова, який раніше працював в «уряді» самопроголошеної «Луганської Народної Республіки»).

Також дана поїздка – це додаткові бонуси для голів федеральних округів, Анатолія Серишева та Юрія Трутнєва (Бурятія, яку відвідав Путін, залишається спірним регіоном між Сибірським та Далекосхідним федеральними округами). Цілком можливо прогнозувати кадрове посилення Трутнєва, який все більше набирає апаратну вагу, поєднуючи посаду повноважного представника президента в Далекосхідному окрузі та віце-прем’єра уряду. Також, можливо, з Новосибірська до Москви повернуть Анатолія Серишева, якого багато хто втратив з виду – Серишев цілком може опинитися на чолі одного з силових відомств. Загалом для Путіна поїздка до Улан-Уде – це сигнал елітам віддалених регіонів, що про них не забули.

Швидше за все слід очікувати на фінансові вливання в економіку Уралу, Сибіру, Далекого Сходу і Забайкалля. На цьому тлі часті заяви політиків щодо можливості перенесення столиці Російської Федерації до Сибіру, це теж сигнал, який позитивно читається населенням російської глибинки.

3. Закон про фейки проти так званої «СВО»

У суботу, 18 березня, Володимир Путін підписав закон про покарання за дискредитацію та фейки про учасників так званої «СВО». Документ з’явився на офіційному порталі правової інформації, а відповідні зміни були внесені до Кримінального кодексу РФ. Стаття про фейки щодо ЗС РФ наразі поширюється і на добровольців. Максимальне покарання нею – до 15 років позбавлення волі. За дискредитацію учасників СВО загрожує до 7 років позбавлення волі.

Підсумки/прогнози:

Закон про фейки покликаний насамперед придушити критичні настрої у суспільстві, коли йдеться про несправедливу війну, про військові злочини на території України, про велику кількість жертв. Зараз під цей закон можуть потрапити всі незгодні з так званою «спеціальною військовою операцією». Більше того, навіть ті, хто не згоден із самим визначенням, згідно з яким Росія не веде війну, а лише проводить спецоперацію, розраховану на кілька днів, але тривалу більш ніж на рік.

З цього моменту можна говорити, що будь-яка критика війни в Україні буде під суворим табу – аж до реальних тюремних термінів (можна очікувати показові процеси, які будуть покликані відбити бажання критикувати дії влади).

Безперечно, головне завдання цього закону – повністю задушити будь-які прояви незгоди з офіційної позиції Кремля. Водночас, варто припустити, що цей закон може мати свою ефективність для російської влади і після закінчення війни, коли підтримка військовослужбовців знизиться як у суспільстві, так і з боку держави. Фактично цей закон є умовним захистом Путіна як від зовнішньої, так і від внутрішньої критики його дій щодо України.

4. Збитий американський БПЛА MQ-9 Reaper над Чорним морем

У вівторок, 14 березня, низка американських видань повідомили, що в Чорному морі зазнав аварії американський БПЛА-розвідник MQ-9 Reaper. Пізніше Європейське командування ЗС США заявило, що російський Су-27 зіткнувся над Чорним морем з американським безпілотником MQ-9, внаслідок чого дрон впав у міжнародні води. Ця ситуація викликала активні обговорення світових ЗМІ і, незважаючи на відсутність ескалації у відносинах між Москвою і Вашингтоном, дана подія все ж таки заслуговує на більш глибокий аналіз.

Хронологія подій:

  • Американські військові заявили, що БПЛА був збитий Росією, а про подробиці події вже поінформували Джо Байдена.
  • Пізніше, європейське командування ВПС США заявило, що дрон зазнав аварії через «безрозсудні та некомпетентні» дії екіпажу російського літака Су-27 у міжнародних водах. Це сталося о 7:03 за європейським часом. За даними американської сторони, два російські літаки Су-27 здійснили перехоплення дрону. Один із них ударив MQ-9 по гвинту.
  • Державний департамент США повідомив, що вийде на контакт із Росією з приводу інциденту зі збитим американським БПЛА у Чорному морі.
  • 15 березня посол Росії в США Антонов, якого раніше викликали до Держдепартаменту, озвучив російську версію подій з американським БПЛА: «Я хочу наголосити, що російські льотчики діяли дуже професійно. Не було контакту, не було використання жодної зброї нашими винищувачами. І цей безпілотний апарат, зробивши різкий розворот, врізався у простір. Апарат летів з вимкненими транспондерами, і він увійшов до зони, яка була визначена як зона [так званої] «спеціальної військової операції». Міжнародними каналами ми попередили всіх про це. Вважаю, що це справжня провокація. Це провокували нас до якихось дій, після чого можна було б звинуватити російських військових у якихось непрофесійних діях», – заявив Антонов.
  • Пізніше американською стороною було опубліковано кадри, які демонструють момент самого інциденту з російськими літаками та американським БПЛА. На кадрах видно як російські літаки зближуються з MQ-9 і зливають над ним паливо, що, мабуть, і призвело до поломки апарату.
  • Кореспонденти CNN повідомили, що американські військові віддалено знищили “конфіденційне програмне забезпечення” зі збитого БПЛА MQ-9 Reaper.
  • 16 березня в американських ЗМІ з’явилася інформація про те, що США відправили ту ж модель безпілотника, MQ-9 Reaper, із завданням приблизно в тому ж районі над Чорним морем незабаром після того, як сталася катастрофа БПЛА.

Підсумки/прогнози:

Дії російських військ спрямовані на те, щоби максимально загострити ситуацію в регіоні Чорного моря. США неодноразово використовували літаки-розвідники для дослідження акваторії Чорного моря та ситуації в окупованому Криму. Росія неодноразово висловлювала свої протести. Формально відповіді США зводилися до того, що: а) їхні літаки перебувають у нейтральній зоні; б) вони вважають Крим російської територією.

Росія також вирішила діяти симетрично – вона не застосовувала проти безпілотника зброю, але зробила все, щоб безпілотник упав у море (здійснивши викид пального з літака-винищувача). Тобто формально було організовано технічну поломку небойовими методами. У цій ситуації будь-які протести з боку США натрапили на таку саму «юридичну відмороженість» Росії, яку раніше демонстрували Сполучені Штати. У будь-якому випадку ситуація показує, що США та РФ у конфлікті навколо України балансують на межі взаємного зіткнення.

Тим більше, що взаємні провокації у небі почастішали – і не лише поблизу кордонів України, а й на всій лінії кордону РФ із державами – членами НАТО. Так, 17 березня британські та німецькі винищувачі перехопили поблизу повітряного простору Естонії російський військовий пасажирський літак Ту-134, який супроводжували два винищувачі Су-27 та військово-транспортний літак Ан-12. У заяві ВПС Великобританії сказано, що подібне перехоплення не є чимось незвичайним для літаків НАТО. Але вперше у цьому брала участь зведена група британців та німців.

У той же час варто відзначити ще два важливі фактори. По-перше, напередодні ситуації зі збитим американським БПЛА у Чорному морі, у російських ЗМІ почала активно з’являтися інформація про дрони над деякими стратегічними об’єктами (московський аеропорт «Внуково», брянський хімічний завод та інші). Не виключено, що дії російських льотчиків були викликані спробою продемонструвати дії у відповідь на подібні провокації.

По-друге, у зв’язку із ситуацією навколо американського БПЛА відбулася телефонна розмова між Ллойдом Остіном та Сергієм Шойгу. За інформацією Ascolta, сама бесіда виходила далеко за межі обговорення інциденту з БПЛА і стосувалася цілої низки питань у відносинах між двома державами. У цьому випадку варто припустити, що падіння БПЛА стало лише приводом для проведення розмови на такому рівні.

5. Візит президента Сирії Башара Асада до Москви

У вівторок, 14 березня, президент Сирії Башар Асад відвідав Москву з робочим візитом. В урядовому терміналі «Внуково» представницьку сирійську делегацію зустрічав спецпредставник президента Росії Близького Сходу та Африки, заступник міністра закордонних справ Михайло Богданов. Візит Асада до Росії вперше висвітлювався публічно і в реальному часі — раніше поїздки сирійського лідера, який перебуває під західними санкціями, мали закритий характер. Востаннє Асад відвідував Москву 13 вересня 2021 року. Того ж дня увечері у нього відбулися переговори у Кремлі з Володимиром Путіним, але повідомлення про зустріч було опубліковано наступного дня.

Основні заяви сторін:

  • Путін: «Завдяки нашим спільним зусиллям та вирішальному внеску російських Збройних Сил у Сирії досягнуто суттєвих результатів у боротьбі з міжнародним тероризмом. Це дає змогу стабілізувати соціально-економічну, внутрішньополітичну ситуацію».
  • Путін: «За минулий рік зафіксовано семивідсоткове зростання товарообігу. Наступного року ми відзначаємо 80-річчя від часу встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами».
  • Асад: «Хочу висловити Вам подяку сирійського народу за Вашу стійку позицію, за стійку позицію Російської Федерації на міжнародній арені. Це позиції, які виходять із суверенітету Сирійської Арабської Республіки та єдності її земель».
  • Асад: «Зараз я хочу скористатися моментом, тому що це мій перший візит після [початку] [так званої] «спецоперації» в Україні, і повторити сирійську позицію на підтримку цієї спецоперації проти неонацистів та старих нацистів. Я говорю «старі» і «нові нацисти», тому що Захід як приймав старих нацистів у себе на землі, [так] зараз він почав їх підтримувати, у теперішній час».

Підсумки/прогнози:

Приїзд Башара Асада до Москви символічний. Путін наголошує, що він не залишає Сирію і готовий і надалі підтримувати режим Асада, незважаючи на те, що фокус основних подій перемістився в Україну. Сирія – стратегічно важливий регіон із погляду Росії. Важливо, що цей візит відбувся напередодні візиту китайського лідера Сі Цзіньпіна: очевидно, сирійська тема буде піднята під час зустрічі глав Російської Федерації та Китайської Народної Республіки. Тим більше, це важливо на тлі великого дипломатичного успіху Китаю – досягнення миру у відносинах між Саудівською Аравією та Іраном (Іран – один із основних інтересантів у сирійському конфлікті, Саудівська Аравія – один із основних чинників миру та стабільності у регіоні).

Таким чином, візит Асада слід розглядати не як чергову дипломатичну дію, а як дійсно важливий елемент системи Великого Антизаходу, що вибудовується нині. Більше того, Асад приїхав не сам, а з розширеною делегацією міністрів (Міністр закордонних справ та у справах співвітчизників Фейсал Мікдад, Міністр у справах Президентства – співголова Постійної російсько-сирійської комісії з торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва Мансур Аззам, Міністр економіки та зовнішньої торгівлі Мохамад Самер Аль-Халіль, Міністр оборони Алі Аббас, Міністр фінансів Кінан Ягі, голова Комісії з планування та міжнародного співробітництва Фаді Аль-Халіль, генеральний секретар Ради міністрів Кайс Худр).

Також є всі підстави вважати, що домовленості в рамках зернової угоди стосувалися і дій Туреччини у сирійському питанні. Як раніше вже писала Ascolta, Путіну було важливо отримати повну підтримку Ердогана у переговорному процесі щодо Сирії (переговори між Іраном, Росією та Туреччиною тривають з 2017 року), що дасть змогу продемонструвати Китаю здатність вирішувати подібні питання.

6. Спільні військові навчання Росії, Китаю та Ірану

У п’ятницю, 17 березня, в Аравійському морі розпочалися спільні військово-морські навчання Росії, Китаю та Ірану. Маневри під назвою «Морський пояс безпеки-2023» проходять в районі порту Чахбехар в Ірані. Серед кораблів, що беруть участь у навчаннях, — російський фрегат «Адмірал Горшков», оснащений гіперзвуковими ракетами «Циркон» і середній морський танкер «Кама». Також беруть участь ескадрений міноносець військово-морських сил Народно-визвольної армії Китаю «Нанжинг», іранські фрегати «Саханд» та «Джамаран», корвет «Баяндор» та інші кораблі. У рамках морського етапу навчань учасники відпрацюють формування міжнаціонального загону бойових кораблів, спільне маневрування, виконають артилерійські стрілянини як вдень, так і вночі. Також буде відпрацьовано епізод зі звільнення захопленого судна, надання допомоги суднам, які зазнають лиха в морі та низку інших завдань.

Підсумки/прогнози:

Військові навчання Росії, Китаю та Ірану в Перській затоці, про які оголосили доволі раптово, — це фактично відповідь на активізацію НАТО в регіоні Середземного моря та Індійського океану. Цілком можливо, ми маємо справу з новим військово-політичним союзом, який виникає, який готується кинути виклик НАТО.

Важливо, що це вже другі військово-морські маневри, які цього року проводять Росія і Китай. Минулого місяця вони проходили біля берегів Південної Африки за участю південноафриканських військово-морських сил. У ході навчань відпрацьовуються військово-морські можливості, артилерійські навчання та імітація визволення захоплених судів.

Про можливість підписання військово-політичної угоди між Росією та Китаєм, а також Росією та Іраном йдеться давно. Але зараз мова заходить саме про потрійний формат. У майбутньому до цього союзу можуть приєднатися й інші країни, і це буде справжнім викликом НАТО та США у регіоні – з можливістю поширення інтересів та дій на інші регіони (наприклад, Тихоокеанський, що призведе до зіткнення інтересів з такими утвореннями, як QUAD та AUKUS).

Також, згідно з інформацією, що потребує додаткових підтверджень, наразі активізувалися консультації щодо можливості створення військового блоку на основі БРІКС.

7. Переговори Ллойда Остіна із Сергієм Шойгу

У вівторок, 14 березня, відбулася телефонна розмова між Головою Пентагону Ллойдом Остіном та Міністром оборони РФ Сергієм Шойгу. Його головною темою аварія американського БПЛА над Чорним морем, що сталася через дії російських винищувачів. У російському відомстві заявили, що розмова була ініційована американською стороною. Згодом цю інформацію підтвердила і американська сторона.

Основні заяви сторін:

  • 14 березня речник Пентагону Патрік Райдер заявив, що міністр оборони США Ллойд Остін не говорив зі своїм російським колегою Сергієм Шойгу про падіння американського безпілотника Reaper над Чорним морем.
  • 15 березня про розмову з американським колегою повідомив Сергій Шойгу. Шойгу заявив Остіну, що причиною інциденту стали «дії США щодо недотримання заявленої РФ зони обмеження польотів». При цьому Шойгу сказав, що Росія «не зацікавлена в ескалації», але має намір і надалі «реагувати на провокації».
  • Остін підтвердив розмову і заявив, що обговорив з Шойгу падіння безпілотника MQ-9 Reaper у Чорному морі. Він сказав російському міністру, що США й надалі літатимуть там, де дозволяють міжнародні закони.

Підсумки/прогнози:

Переговори глав військових відомств Росії та США, викликані інцидентом з американським БПЛА-розвідником, цікаві власними силами тим, що це, по суті, перший контакт між США та Росією на рівні міністрів оборони з часу початку бойових дій РФ в Україні. Відновлення комунікації є добрим знаком, оскільки сукупність подібних контактів може призвести до загальної розрядки ситуації, а також до відновлення переговорів щодо «стратегічної стабільності» (порушення «стратегічної стабільності» у 2022 році вже призвело до війни проти України та розвалу європейської та світової системи безпеки).

Ascolta не володіє достовірною інформацією про повний зміст розмови та теми, які були порушені, але можна припустити, що БПЛА, що зазнав катастрофи, став лише одним з приводів для подібного контакту.

У всякому разі, ця розмова відбулася напередодні візиту Сі Цзіньпіна до Москви, початку спільних військових навчань Росії, Китаю та Ірану, а також низки інших, не менш важливих подій на геополітичній арені. Варто припустити, що результат розмови буде продемонстровано вже найближчим часом.

8. Виступ Володимира Путіна на РСПП

У четвер, 16 березня, Володимир Путін взяв участь у роботі щорічного з’їзду Російського союзу промисловців та підприємців, де звернувся до учасників з’їзду.

Основні тези:

  • «Нагадаю, що максимальний спад ВВП Росії минулого року був зафіксований у червні – це, на мою думку, 4,7 відсотка. Причини відомі – це санкційна війна, безпрецедентні виклики у глобальній економіці та торгівлі, загалом у системі міжнародних відносин, і ці проблеми, як ви знаєте, не нами створювалися. Виклики, з якими Росія, та й жодна інша, мабуть, країна у світі, ще не стикалася у сучасній історії. Це все лежить в основі, є причиною того, що я щойно сказав».
  • «Нам вдалося компенсувати фактичне закриття західних ринків, розширити зовнішньоторговельні контакти Росії з державами регіонів світу, що швидко зростають».
  • «Загалом зовнішньоторговельний оборот Росії за 2022 рік зріс на 8,1 відсотка – до 850 мільярдів доларів, зокрема експорт зріс майже на 20 відсотків – 19,9, а імпорт скоротився майже на 12 – 11,7 відсотка».
  • «За оцінками, вже у квітні ми вийдемо на темпи зростання роздрібного товарообігу не менше ніж п’ять відсотків, причому в реальному вираженні».
  • «Рік тому західна влада викручувала руки своїм компаніям і змусили деяких із них, багатьох піти з російського ринку. Тоді закордонні аналітики пророкували нам депресію та спад споживчого сектору, обіцяли порожні полиці магазинів, масовий дефіцит товарів, провал сектору послуг. Однак життя по-іншому розпорядилося».
  • «Сьогодні в Росії відкриваються величезні можливості практично для будь-якого напряму діяльності, для будь-якого бізнесу, для запуску перспективних, довгострокових проектів і на споживчому ринку, і у високотехнологічному секторі, у туризмі, багатьох інших галузях економіки».

Підсумки/прогнози:

Одним із найважливіших моментів у виступі Путіна на РСПП було те, що з’їзд Російського союзу промисловців та підприємців та присутність на ньому Путіна проігнорували низку великих представників бізнесу – Володимир Євтушенков, Сулейман Керімов, Вадим Мошкович, Леонід Міхельсон, Вагіт Алекперов, Аркадій Ротенберг, Володимир Лисін, Геннадій Тимченко, Олексій Міллер, Ігор Сєчін, Герман Греф та інші.

Частина з них перебуває у таких близьких стосунках із Путіним, що можуть дозволити не приходити на загальні збори. Частину ж продемонстрували позицію. Особливо в умовах, коли бізнес опинився у непростій ситуації, а Путін фактично запропонував ще більше затягнути паски та допомогти російській економіці.

Те, наскільки пригніченими виходили представники бізнесу із закритої частини спілкування з президентом, показує, що у бізнес-середовищі може найближчим часом дозріти справжній бунт. Однак кожен із «олігархів» боїться повторити долю Ходорковського, Березовського, Гусинського чи Фрідмана (представник опального Фрідмана, Герман Хан, був присутнім на з’їзді). Саме тому їм залишиться лише терпіти та чекати, коли обіцянки Путіна про компенсації бізнесу втіляться у життя.

9. Ордер міжнародного трибуналу на арешт Путіна

У п’ятницю, 17 березня, Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі видав ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна. Суд підозрює Путіна у військових злочинах, зокрема насильницькій депортації дітей із окупованих територій України до Росії. На думку МКС, є достатні підстави вважати, що президент Росії несе персональну кримінальну відповідальність за ці злочини – безпосередньо, разом з іншими особами чи через інших осіб, – а також за те, що він «не здійснював належного контролю над цивільними та військовими підлеглими, які вчинили ці дії чи допустили їх і які перебували під його дієвою владою та контролем».

Аналогічний ордер на арешт виданий щодо уповноваженої з прав дитини за президента РФ Марії Львової-Бєлової. У ухвалі МКС вказується, що в суду в Гаазі «є достатні підстави вважати, що вона несе індивідуальну кримінальну відповідальність за вищезгадані злочини, оскільки вчинила ці дії безпосередньо, спільно з іншими особами та/або через інших осіб».

Підсумки/прогнози:

За великим рахунком це символічне рішення, яке не матиме прямих юридичних наслідків. У разі важливо розрізняти Гаазький суд ООН і Міжнародний кримінальний суд, що діє основі Римського статуту. Ані Росія, ані США, ані навіть Україна цей статут не ратифікували.

Понад те, у Конституції РФ діє норма, яка передбачає верховенство федерального законодавства над міжнародним правом. США взагалі не рекомендують своїм сателітам мати справу з РС (з цієї причини Україна не поспішає ратифікувати РС, хоча зобов’язалася це зробити підписуючи угоду про асоціацію з ЄС). Трамп свого часу взагалі пригрозив суддям МКС арештами через втручання у внутрішні справи США.

Звісно ж, завтра у Москві не висадяться поліцейські з метою заарештувати Путіна та дитячого омбудсмена. Рішення суду приймалося скоріше з пропагандистською та політичною метою – показати черговий середній палець у бік Росії.

Наслідки? Найімовірніше, поставлять на вигляд Орбану (Угорщина ратифікувала Римський статут) те, що він спілкується з Путіним. Або спробують тиснути на деякі держави БРІКС. Але треба врахувати, що ордер — це ще не вердикт, не визнання Путіна злочинцем, і саме до цього апелюватимуть держави, які визнають Римський статут, але продовжують спілкування з лідером Росії. А по-друге, може виникнути ситуація, за якої обираючи між зв’язками з Росією та відданістю Римському статуту, країни з легкістю денонсують старі домовленості та зобов’язання.

Можна припустити, що Росія найближчим часом здатна зрежисувати кілька прецедентів. За мовчазної підтримки Китаю. І навіть за мовчання США. Є ще один аспект: з цього моменту можна точно прогнозувати, що у 2024 році не буде жодної операції «наступник», а Путін висуватиметься на черговий президентський термін. Перемога на виборах та прихід на ще один президентський термін – це найкращий імунітет від переслідування з боку Міжнародного кримінального суду.

10. Візит Путіна до Криму та Маріуполя

У суботу, 18 березня, в чергову річницю анексії Криму та Севастополя Росією Володимир Путін відвідав історико-археологічний парк «Херсонес Таврійський». У супроводі «губернатора» Севастополя Михайла Развожаєва та митрополита Псковського та Порхівського, голови Патріаршої ради з культури Тихона (Шевкунова) Путін оглянув відкриті на території історико-археологічного парку дитячий центр «Корсунь» – філія «Артетика» освітній кластер

Того ж дня Путін відвідав окупований Маріуполь, де ознайомився з ходом відновлення та благоустрою міста, а також поспілкувався з його мешканцями. Зазначається, що до Маріуполя він прилетів вертольотом. За кермом автомобіля він об’їхав кілька районів міста та зробив низку зупинок.

Підсумки/прогнози:

Несподівана поїздка Путіна до Криму та Маріуполя стала демонстрацією того, що Росія не збирається віддавати дані території та буде намір захищати їх усіма силами. Приїзд першої особи держави-агресора на окуповані території – це символічний жест. Важливим моментом є те, що подібні візити не трапляються спонтанно. Очевидно, що американська розвідувальна спільнота була проінформована про майбутній візит Путіна (як і російська влада знала про візит Байдена до Києва). Тобто сторони дотримуються повного політесу і не бажають загострювати ситуацію до критичної. У той же час, у публічній площині ця подія є противагою візиту Байдена до Києва.

Найімовірніше, у ситуації навколо приїзду Путіна свою роль зіграло пожвавлення контактів між військовими відомствами США та Росії після інциденту з літаком-розвідником. Путін дає зрозуміти, що Росія готова до військового контрнаступу України на Азовське узбережжя та Крим. Більше того: його приїзд – це виклик Збройним Силам України, спроба спровокувати прискорення самого наступу з боку України (зараз українська та російська сторони чекають, хто зробить перший крок і піде у наступ – для того, щоб зрозуміти задум противника та перехопити ініціативу).

Водночас, з політичної точки зору, Путін вкотре спробував легалізувати окуповані території у складі РФ. Незважаючи на ордер МКС та низку інших звинувачень, він фактично прибув до України та продемонстрував, що не боїться західних санкцій та арештів. В даному випадку дуже показовою була розгубленість Києва, який, очевидь, не був поінформований західними розвідувальними спільнотами та запланованим візитом.

11. Стаття Путіна про Російсько-китайські відносини

У неділю, 19 березня, напередодні візиту китайського лідера Сі Цзіньпіна до Москви, у китайському виданні «Женьмінь Жибао» було опубліковано статтю Володимира Путіна під назвою «Росія та Китай – партнерство, спрямоване у майбутнє». У раніше анонсованому матеріалі Путін описав актуальні відносини між двома державами, а також зробив низку компліментів своєму китайському колезі.

Основні тези:

  • З майбутніми переговорами ми пов’язуємо великі очікування. Не сумніваємося, що вони нададуть нового потужного імпульсу всьому комплексу двосторонньої співпраці. Для мене це також чудова можливість побачитися з добрим старим другом, з яким у нас склалися найтепліші стосунки.
  • Ми познайомилися з товаришем Сі Цзіньпіном у березні 2010 року, коли він приїжджав до Москви на чолі представницької китайської делегації. Наша перша зустріч пройшла дуже по-діловому і водночас щиро та доброзичливо. Такий стиль спілкування особисто глибоко імпонує.
  • Ми з Головою Сі Цзіньпіном зустрічалися близько 40 разів і завжди знаходили час і можливість для спілкування і в різних офіційних форматах, і в обстановці «без краваток».
  • Одним із наших пріоритетів є торговельно-економічне партнерство. За підсумками 2022 року і так солідний двосторонній товарообіг подвоївся і досяг 185 мільярдів доларів. Це новий рекорд. І у нас є всі підстави вважати, що поставлена нами з Головою Сі Цзіньпіном планка 200 мільярдів доларів буде перевищена не 2024-го, а вже цього року.
  • Російсько-китайський магістральний газопровід «Сила Сибіру» за своїми масштабами без перебільшення став угодою століття.
  • Росія та Китай – держави з давніми самобутніми традиціями та колосальним культурним надбанням. І зараз, коли знято всі пов’язані з пандемією обмеження для взаємних контактів, важливо якнайшвидше нарощувати гуманітарні та туристичні обміни, сприяючи тим самим зміцненню соціальної бази російсько-китайського партнерства.
  • Спільно з однодумцями наші країни послідовно виступають за формування більш справедливого багатополярного світоустрою, що ґрунтується на міжнародному праві, а не на деяких «правилах», які обслуговують потреби «золотого мільярда».
  • Ми бачимо, що зовнішній геополітичний ландшафт зазнає кардинальних змін. «Колективний Захід» все відчайдушніше чіпляється за архаїчні догми, за своє вислизне домінування, ставлячи на кінець долі цілих держав і народів.
  • Росія відкрита до політико-дипломатичного врегулювання української кризи. Однак ще у квітні 2022 року мирні переговори були припинені аж ніяк не нами. Майбутнє мирного процесу залежить виключно від готовності до серйозної розмови з урахуванням геополітичних реалій, що склалися.
  • Саме російсько-китайські відносини сьогодні фактично виступають наріжним каменем регіональної та й глобальної стабільності, стимулюють економічне зростання, служать гарантом позитивного порядку денного в міжнародних справах.

Підсумки/прогнози:

На перший погляд, стаття Путіна носить характер традиційних «віньєток», які публікуються в офіційних виданнях напередодні приїзду високих гостей. З двома зауваженнями: по-перше, публікація статті в «Женьмінь Жібао» була б виправдана у разі приїзду Путіна до Китаю (у цьому ж випадку могла б йти мова про попередню візиту «віньєтку» Сі Цзіньпіна до «Російської газети»).

По-друге, третина статті — це апеляція до дружби, особистих стосунків та переживань Путіна та Сі. У цьому плані текст аж ніяк не простий. Коротко описавши спільні здобутки та стан російсько-китайських відносин, Путін переходить до тем, які заплановані до переговорів.

Особливо впадає в око те, наскільки Росія акцентує увагу в очах китайського суспільства на війні в Україні. Путін відкрито просить посередництва Китаю, просуває власне бачення ситуації, а також наголошує на готовності Росії до переговорів (при цьому вказує, що вся вина за зрив переговорів лежить на українській стороні та її союзниках). Таким чином можна зрозуміти, що українська тема буде досить активно обговорюватися під час переговорів Путіна та Сі – так само як і питання російсько-китайської взаємодії в умовах розвалу глобального миру та протистояння із Заходом.

Варто зазначити, що в понеділок очікується публікація матеріалу у відповідь Сі Цзіньпіна, який також був анонсований напередодні його візиту до Москви.

12. Телефонна розмова Володимира Путіна з президентом Білорусі Олександром Лукашенком

У п’ятницю, 17 березня, відбулася телефонна розмова президентів Росії та Білорусі. Згідно з офіційними даними, під час розмови було обговорено питання торговельно-економічної взаємодії двох країн, предметні питання, пов’язані з підготовкою запланованого на квітень засідання Вищої Державної Ради Союзної держави Росії та Білорусії. Також розглядалися також теми можливої взаємодії в рамках роботи зі створення міжнародних транспортних коридорів.

Підсумки/прогнози:

Телефонна розмова Путіна з Лукашенком наділена особливими сенсами напередодні візиту Сі Цзіньпіна до Москви. Сам Лукашенко максимально інтегрований у процес реалізації Китайської політики в Європі і дедалі активніше демонструє роль посередника між Пекіном та Європою.

За наявними даними, найбільш важливим питанням, яке обговорювалося під час розмови Путіна з Лукашенком, був процес роботи зі створення міжнародного транспортного коридору – по суті північної гілки «Шовкового шляху», який є одним із найактивніших проектів Китаю в даному регіоні.

Водночас варто припустити, що Лукашенко може стати посередником не лише у відносинах Росії із Заходом, а й з Україною. Його недавній візит до Китаю продемонстрував, що для Сі Цзіньпіна він залишається важливим елементом вибудовування китайського впливу у регіоні. Водночас, для Лукашенка подібний контакт із Пекіном дає можливість для маневрів у питаннях реалізації Союзної держави, а також дозволяє зберігати умовний нейтралітет у так званій «СВО».

13. Нарада Ради безпеки РФ

У п’ятницю, 17 березня, Володимир Путін у режимі відеоконференції провів оперативну нараду із постійними членами Ради Безпеки Російської Федерації. У нараді взяли участь Голова Уряду Михайло Мішустін, Голова Державної Думи В’ячеслав Володін, Заступник Голови Ради Безпеки Дмитро Медведєв, Керівник Адміністрації Президента Антон Вайно, Секретар Ради Безпеки Микола Патрушев, Міністр закордонних справ Сергій Лавров, Міністр оборони Сергій Шойгу, директор ФСБ Олександр Бортников, директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, спеціальний представник Президента з питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту Сергій Іванов.

Підсумки/прогнози:

Нарада проходила у вже звичному – закритому режимі. Щоправда, спочатку Путін анонсував доповідь Лаврова про хід взаємодії в Каспійському регіоні. За день до цього Путін провів телефонну розмову з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим, під час якої обговорювався розвиток транспортно-логістичних зв’язків у регіоні.

За інформацією Ascolta, як і у випадку з Лукашенком, йдеться про остаточне узгодження процесів реалізації транспортних маршрутів з Китаю до Європи («Шовкового шляху»). Сама ж нарада Ради безпеки РФ також присвячувалася майбутньому візиту Сі Цзіньпіна до Москви, за підсумками якого можуть бути запущені низка економічних та логістичних процесів.

Також важливо зазначити, що останнім часом значно почастішали наради Ради безпеки РФ, що проводяться щотижня (раніше подібні зустрічі Путін проводив значно рідше). Це свідчить про накопичення стратегічних проблем, які потребують негайного вирішення на найвищому рівні. Фактично ми маємо справу з черговим доказом того, що в Росії не все так добре, як про це говорить Путін у своїх регулярних лекціях з історії та економіки.

Previous article
Росія за тиждень (06.03-12.03)
Next article
Візит Cі Цзиньпіну в Москву: приховані смисли

У цьому звіті подано ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії.

За підсумками минулого тижня можна тезово визначити наступні тенденції:

  • Росія готується до візиту Сі Цзінпіня до Москви – однієї з ключових подій, що визначає подальший розвиток ситуації на геополітичній арені. Цей візит відіграє важливу роль і для України. Фактично весь минулий тиждень був присвячений зустрічам та нарадам у рамках підготовки до державного візиту китайського лідера.
  • Путін вкотре заявляє про готовність до переговорного процесу із Заходом. Він, як і раніше, не готовий розглядати Україну як окреме питання і наполягає на комплексному обговоренні нового світового порядку. Головним посередником у цьому процесі він бачить Пекін, який, вочевидь, готовий взяти на себе цю роль і активніше включитися в переговорний процес.
  • В Росії посилюється напруга в оточенні представників великого бізнесу, які дедалі активніше демонструють невдоволення політикою Путіна та спробою чергового «закручування гайок». За оцінками Ascolta, ця ситуація може бути більш вибухонебезпечною для Путіна, ніж регіональний сепаратизм чи соціальні бунти. Найближчим часом варто очікувати на відкриту конфронтацію окремих російських олігархів з владою.

У період з 13 по 19 березня для Росії найбільш актуальними були такі теми:

1. Продовження «зернової угоди»

Однією з головних подій минулого тижня, як у Росії, так і на геополітичній арені в цілому стало обговорення продовження Чорноморської зернової ініціативи, яка вперше була підписана 22 липня 2022 року. Дія чергового продовження ініціативи спливала 18 березня і викликала певні побоювання у низки держав. Наприкінці тижня стало остаточно відомо, що «зернову угоду» все ж таки вдалося продовжити, правда в публічній площині розгорілися суперечки про термін нового продовження, оскільки Росія заявила про дію нових домовленостей протягом наступних 60 днів, а українська сторона назвала термін у 120 дні.

Хронологія подій:

  • 13 березня у Жені розпочалися переговори між РФ та ООН щодо продовження «зернової угоди».
  • Заступник глави МЗС РФ Сергій Вершинін заявив, що російська сторона не заперечує проти продовження чорноморської зернової ініціативи після закінчення терміну її дії, але лише на 60 днів.
  • Віце-прем’єр України Олександр Кубраков заявив, що не погоджується з пропозицією Росії продовжити зернову угоду лише на 60 днів, оскільки початкова угода про чорноморську ініціативу передбачає продовження щонайменше на 120 днів.
  • 14 березня заступник міністра закордонних справ РФ Олександр Грушко заявив, що «зернова угода» продовжена на колишніх умовах. За його словами, «підтверджено пакетний характер» угоди, до якої входить зняття санкцій з аграрного експорту РФ. При цьому він не прокоментував терміни продовження угоди.
  • Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що продовження «зернової угоди» є «жестом доброї волі» з боку РФ.
  • В офісі генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша заявили, що зернова угода передбачає продовження на 120 днів, проте зараз ООН сфокусована на продовженні її роботи в принципі.
  • Прес-секретар генсека ООН Стефан Дюжаррик заявив, що ООН не має всіх важелів, щоб вирішити проблеми з експортом російських добрив і продовольства за 60 днів.
  • 16 березня в МЗС РФ підтвердило продовження зернової угоди на 60 днів. 17 березня з аналогічною заявою виступив і Дмитро Пєсков.
  • 17 березня президент Туреччини Ердоган заявив, що зернову угоду продовжено. У той же час, глава МЗС Туреччини Мевлют Чувашоглу заявив, що Анкара добиватиметься продовження термінів дії «зернової угоди» більш ніж на 60 днів, на які погодилася продовжити Росія.
  • 18 березня віце-прем’єр-міністр України Олександр Кубраков заявив, що зернову угоду продовжили не на 60, а на 120 днів. Пізніше аналогічну інформацію озвучив турецький телеканал «Habertürk».
  • Спікер МЗС РФ Марія Захарова у відповідь на заяву української сторони вкотре повідомила, що «Росія повідомила всіх учасників, що угоду продовжено на 60 днів». Також у МЗС Росії опублікували листа на адресу керівництва ООН про згоду на продовження зернової угоди.

Підсумки/прогнози:

Продовження «зернової угоди» стало однією з основних тем останніх тижнів. Росія наполягала на тому, що вона виконала свої зобов’язання щодо угоди, проте Захід не пішов на обіцяне пом’якшення санкцій для російської аграрної продукції та мінеральних добрив. Тривалі дебати показали, що захід не хоче йти на поступки та вимагає, щоб «зернова угода» виконувалася Росією практично в односторонньому порядку. Єдиний чинник, який стримує Росію від виходу із «зернової угоди», — це страх втратити союзника в особі президента Туреччини Реджепа Ердогана.

Саме з цієї причини Росія погодилася продовжити угоду лише на два місяці – 14 травня відбудуться президентські вибори в Туреччині, і у разі програшу Ердогана Росія може повністю вийти із «зернової угоди» і навіть активізувати бойові дії на півдні України (одною з умов, які неформально озвучував Ердоган у переговорах з Путіним, це гарантування відносної безпеки татарам та гагаузам на Одещині). Таким чином, з погляду Росії, «зернова угода» — це елемент тиску на волевиявлення громадян Туреччини (насамперед на еліти країни) під час підготовки до виборів. Те, що угода з самого початку має спекулятивний характер і українське зерно лише мінімально йде до країн Африки та Азії, відомо давно. Але головним посередником і регулятором відправки потоків зерна і головним одержувачем була і залишається Туреччина. Можливий прихід до влади в Туреччині прозахідних сил може призвести до серйозного економічного удару Росії.

14 березня Туреччина відновила транзит санкційних товарів до Росії, який був обмежений на початку березня. Цей факт також підтверджує високу зацікавленість Туреччини у продовженні «угоди» та спробі пошуку нових важелів тиску на Росію.

Дуже показовими є суперечки навколо терміну продовження угоди. Незважаючи на заяви української сторони, російські речники продовжують наполягати на 60-денному терміні. При цьому публікація Марією Захаровою листа на адресу керівництва ООН про згоду на продовження зернової угоди не є доказом, оскільки відображає лише наміри Росії, а не результати переговорів. Подібна ситуація лише сіє додаткові сумніви щодо правдивості заяв російської сторони.

Водночас, за інформацією Ascolta, під час переговорів сторони дійшли згоди про нерозголошення термінів продовження угоди. При цьому дуже примітною є заява представників ООН, в якій вони зазначають, що за 60 днів навряд чи встигнуть виконати всі вимоги Росії щодо зняття санкцій з аграрної продукції. Очевидно, головною умовою чергового продовження угоди є реалізація цього завдання протягом сідлаючих 60 днів. І в разі успішного виконання умови Росія автоматично продовжить угоду ще на 60 або більше днів.

2. Поїздка Володимира Путіна до Республіки Бурятія

У вівторок, 14 березня, Володимир Путін відвідав з робочим візитом Улан-Уде, де провів нараду та зустріч із губернатором Бурятії Олексієм Циденовим, а також відвідав місцевий авіаційний завод, де поспілкувався зі співробітниками та провів їм лекцію про ситуацію на геополітичній арені.

Основні заяви Путіна:

  • «Виявилося, що геополітичні інтереси наших, як я говорив раніше, «партнерів» виявилися для них набагато важливішими, ніж ідеологічні протиріччя з колишнім Радянським Союзом. І тут же – ви це все добре знаєте – почався тиск, щоб розгойдати саму Росію. П’яту колону почали створювати всередині, щоб розгойдувати внутрішньополітичну ситуацію, наслали на нас цілі орди міжнародних терористів, які почали діяти в різних регіонах країни, в тому числі і насамперед на Північному Кавказі. Це все ми проходили. Теракти всередині країни – це все на наших очах було. По периметру почали працювати активно».
  • «Після Другої світової війни ті, хто співпрацював із Гітлером, з нацистами, втекли до Європи, найбільше – до США, Канади з України. І, звісно, це була така база – антиросійська. Її почали підживлювати, розвивати, створювати з України «анти-Росію» поступово. Але ж ми терпляче протягом десятиліть намагалися налагодити відносини із сучасною українською державою».
  • «Ми ж вісім років намагалися вмовити наших так званих партнерів у мирний спосіб вирішити проблему Донбасу. Зараз з’ясовується, що вони просто вели нас за ніс, обманювали – прямо, публічно про це, не соромлячись, кажуть. І все це спричинило сьогоднішню ситуацію».
  • «Щоб наблизити світ, наблизити стабільність, нам, звичайно, потрібно виявити консолідацію нашого суспільства, зібраність має бути».
  • «Росія пройшла дуже важливий етап свого розвитку за цей рік. Можливо, це найважливіший результат 2022 року. У чому полягає? Ми вкотре підвищили наш економічний суверенітет. Адже на що розраховував наш супротивник? Що ми звалимося через два-три тижні або через місяць – ось на що був розрахунок».
  • «Виявилося – для багатьох із нас, і тим більше для західних країн, – виявилося, що фундаментальні засади стабільності Росії набагато міцніші, ніж хтось раніше про це думав».
  • «Ви зараз згадали про ВВП – це все, що країна виробляє протягом року, якщо в річному вимірі брати. Зараз ми говорили про Україну – там ВВП якраз звалився на 40 відсотків. Це офіційні дані. Насправді я думаю, що більше».
  • «У нас того року – низький уклін сільгоспвиробникам – понад 155 [мільйонів тонн зерна зібрали], мені Міністр сільського господарства два дні тому доповідав, десь 153 або 155 мільйонів тонн. Це взагалі рекорд за всю нову історію Росії, та й у радянські часи – зрозуміло, в рамках РРФСР – нічого подібного не було».

Підсумки/прогнози:

Робоча поїздка Володимира Путіна до Улан-Уде також є частиною президентської виборчої кампанії, яка, на думку Ascolta, неофіційно розпочалася наприкінці лютого. Останнім часом Путін та його оточення приділяють велику увагу питанням Сибіру та Далекого Сходу. Очевидно, що в умовах конфлікту із Заходом, для російського керівництва важливий процес зміцнення потужного тилу, який одночасно може стати сполучним мостом між Росією і Китаєм. Не випадково Путін перевіряє підприємства, які виробляють військову продукцію та продукцію подвійного призначення.

Крім іншого, прогнозується серйозний відтік кадрів із Сибіру, Уралу та Далекого Сходу до Москви (серед перших кандидатів називають губернатора Свердловської області Куйвашева, губернатора Кемеровської області Сергія Цивільєва, главу Республіки Бурятія Олексія Циденова). На їх місце пропонуватимуться кадри, що пройшли через бойові дії та роботу на окупованих територіях (показовим було призначення вріо губернатора Чукотки Владислава Кузнєцова, який раніше працював в «уряді» самопроголошеної «Луганської Народної Республіки»).

Також дана поїздка – це додаткові бонуси для голів федеральних округів, Анатолія Серишева та Юрія Трутнєва (Бурятія, яку відвідав Путін, залишається спірним регіоном між Сибірським та Далекосхідним федеральними округами). Цілком можливо прогнозувати кадрове посилення Трутнєва, який все більше набирає апаратну вагу, поєднуючи посаду повноважного представника президента в Далекосхідному окрузі та віце-прем’єра уряду. Також, можливо, з Новосибірська до Москви повернуть Анатолія Серишева, якого багато хто втратив з виду – Серишев цілком може опинитися на чолі одного з силових відомств. Загалом для Путіна поїздка до Улан-Уде – це сигнал елітам віддалених регіонів, що про них не забули.

Швидше за все слід очікувати на фінансові вливання в економіку Уралу, Сибіру, Далекого Сходу і Забайкалля. На цьому тлі часті заяви політиків щодо можливості перенесення столиці Російської Федерації до Сибіру, це теж сигнал, який позитивно читається населенням російської глибинки.

3. Закон про фейки проти так званої «СВО»

У суботу, 18 березня, Володимир Путін підписав закон про покарання за дискредитацію та фейки про учасників так званої «СВО». Документ з’явився на офіційному порталі правової інформації, а відповідні зміни були внесені до Кримінального кодексу РФ. Стаття про фейки щодо ЗС РФ наразі поширюється і на добровольців. Максимальне покарання нею – до 15 років позбавлення волі. За дискредитацію учасників СВО загрожує до 7 років позбавлення волі.

Підсумки/прогнози:

Закон про фейки покликаний насамперед придушити критичні настрої у суспільстві, коли йдеться про несправедливу війну, про військові злочини на території України, про велику кількість жертв. Зараз під цей закон можуть потрапити всі незгодні з так званою «спеціальною військовою операцією». Більше того, навіть ті, хто не згоден із самим визначенням, згідно з яким Росія не веде війну, а лише проводить спецоперацію, розраховану на кілька днів, але тривалу більш ніж на рік.

З цього моменту можна говорити, що будь-яка критика війни в Україні буде під суворим табу – аж до реальних тюремних термінів (можна очікувати показові процеси, які будуть покликані відбити бажання критикувати дії влади).

Безперечно, головне завдання цього закону – повністю задушити будь-які прояви незгоди з офіційної позиції Кремля. Водночас, варто припустити, що цей закон може мати свою ефективність для російської влади і після закінчення війни, коли підтримка військовослужбовців знизиться як у суспільстві, так і з боку держави. Фактично цей закон є умовним захистом Путіна як від зовнішньої, так і від внутрішньої критики його дій щодо України.

4. Збитий американський БПЛА MQ-9 Reaper над Чорним морем

У вівторок, 14 березня, низка американських видань повідомили, що в Чорному морі зазнав аварії американський БПЛА-розвідник MQ-9 Reaper. Пізніше Європейське командування ЗС США заявило, що російський Су-27 зіткнувся над Чорним морем з американським безпілотником MQ-9, внаслідок чого дрон впав у міжнародні води. Ця ситуація викликала активні обговорення світових ЗМІ і, незважаючи на відсутність ескалації у відносинах між Москвою і Вашингтоном, дана подія все ж таки заслуговує на більш глибокий аналіз.

Хронологія подій:

  • Американські військові заявили, що БПЛА був збитий Росією, а про подробиці події вже поінформували Джо Байдена.
  • Пізніше, європейське командування ВПС США заявило, що дрон зазнав аварії через «безрозсудні та некомпетентні» дії екіпажу російського літака Су-27 у міжнародних водах. Це сталося о 7:03 за європейським часом. За даними американської сторони, два російські літаки Су-27 здійснили перехоплення дрону. Один із них ударив MQ-9 по гвинту.
  • Державний департамент США повідомив, що вийде на контакт із Росією з приводу інциденту зі збитим американським БПЛА у Чорному морі.
  • 15 березня посол Росії в США Антонов, якого раніше викликали до Держдепартаменту, озвучив російську версію подій з американським БПЛА: «Я хочу наголосити, що російські льотчики діяли дуже професійно. Не було контакту, не було використання жодної зброї нашими винищувачами. І цей безпілотний апарат, зробивши різкий розворот, врізався у простір. Апарат летів з вимкненими транспондерами, і він увійшов до зони, яка була визначена як зона [так званої] «спеціальної військової операції». Міжнародними каналами ми попередили всіх про це. Вважаю, що це справжня провокація. Це провокували нас до якихось дій, після чого можна було б звинуватити російських військових у якихось непрофесійних діях», – заявив Антонов.
  • Пізніше американською стороною було опубліковано кадри, які демонструють момент самого інциденту з російськими літаками та американським БПЛА. На кадрах видно як російські літаки зближуються з MQ-9 і зливають над ним паливо, що, мабуть, і призвело до поломки апарату.
  • Кореспонденти CNN повідомили, що американські військові віддалено знищили “конфіденційне програмне забезпечення” зі збитого БПЛА MQ-9 Reaper.
  • 16 березня в американських ЗМІ з’явилася інформація про те, що США відправили ту ж модель безпілотника, MQ-9 Reaper, із завданням приблизно в тому ж районі над Чорним морем незабаром після того, як сталася катастрофа БПЛА.

Підсумки/прогнози:

Дії російських військ спрямовані на те, щоби максимально загострити ситуацію в регіоні Чорного моря. США неодноразово використовували літаки-розвідники для дослідження акваторії Чорного моря та ситуації в окупованому Криму. Росія неодноразово висловлювала свої протести. Формально відповіді США зводилися до того, що: а) їхні літаки перебувають у нейтральній зоні; б) вони вважають Крим російської територією.

Росія також вирішила діяти симетрично – вона не застосовувала проти безпілотника зброю, але зробила все, щоб безпілотник упав у море (здійснивши викид пального з літака-винищувача). Тобто формально було організовано технічну поломку небойовими методами. У цій ситуації будь-які протести з боку США натрапили на таку саму «юридичну відмороженість» Росії, яку раніше демонстрували Сполучені Штати. У будь-якому випадку ситуація показує, що США та РФ у конфлікті навколо України балансують на межі взаємного зіткнення.

Тим більше, що взаємні провокації у небі почастішали – і не лише поблизу кордонів України, а й на всій лінії кордону РФ із державами – членами НАТО. Так, 17 березня британські та німецькі винищувачі перехопили поблизу повітряного простору Естонії російський військовий пасажирський літак Ту-134, який супроводжували два винищувачі Су-27 та військово-транспортний літак Ан-12. У заяві ВПС Великобританії сказано, що подібне перехоплення не є чимось незвичайним для літаків НАТО. Але вперше у цьому брала участь зведена група британців та німців.

У той же час варто відзначити ще два важливі фактори. По-перше, напередодні ситуації зі збитим американським БПЛА у Чорному морі, у російських ЗМІ почала активно з’являтися інформація про дрони над деякими стратегічними об’єктами (московський аеропорт «Внуково», брянський хімічний завод та інші). Не виключено, що дії російських льотчиків були викликані спробою продемонструвати дії у відповідь на подібні провокації.

По-друге, у зв’язку із ситуацією навколо американського БПЛА відбулася телефонна розмова між Ллойдом Остіном та Сергієм Шойгу. За інформацією Ascolta, сама бесіда виходила далеко за межі обговорення інциденту з БПЛА і стосувалася цілої низки питань у відносинах між двома державами. У цьому випадку варто припустити, що падіння БПЛА стало лише приводом для проведення розмови на такому рівні.

5. Візит президента Сирії Башара Асада до Москви

У вівторок, 14 березня, президент Сирії Башар Асад відвідав Москву з робочим візитом. В урядовому терміналі «Внуково» представницьку сирійську делегацію зустрічав спецпредставник президента Росії Близького Сходу та Африки, заступник міністра закордонних справ Михайло Богданов. Візит Асада до Росії вперше висвітлювався публічно і в реальному часі — раніше поїздки сирійського лідера, який перебуває під західними санкціями, мали закритий характер. Востаннє Асад відвідував Москву 13 вересня 2021 року. Того ж дня увечері у нього відбулися переговори у Кремлі з Володимиром Путіним, але повідомлення про зустріч було опубліковано наступного дня.

Основні заяви сторін:

  • Путін: «Завдяки нашим спільним зусиллям та вирішальному внеску російських Збройних Сил у Сирії досягнуто суттєвих результатів у боротьбі з міжнародним тероризмом. Це дає змогу стабілізувати соціально-економічну, внутрішньополітичну ситуацію».
  • Путін: «За минулий рік зафіксовано семивідсоткове зростання товарообігу. Наступного року ми відзначаємо 80-річчя від часу встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами».
  • Асад: «Хочу висловити Вам подяку сирійського народу за Вашу стійку позицію, за стійку позицію Російської Федерації на міжнародній арені. Це позиції, які виходять із суверенітету Сирійської Арабської Республіки та єдності її земель».
  • Асад: «Зараз я хочу скористатися моментом, тому що це мій перший візит після [початку] [так званої] «спецоперації» в Україні, і повторити сирійську позицію на підтримку цієї спецоперації проти неонацистів та старих нацистів. Я говорю «старі» і «нові нацисти», тому що Захід як приймав старих нацистів у себе на землі, [так] зараз він почав їх підтримувати, у теперішній час».

Підсумки/прогнози:

Приїзд Башара Асада до Москви символічний. Путін наголошує, що він не залишає Сирію і готовий і надалі підтримувати режим Асада, незважаючи на те, що фокус основних подій перемістився в Україну. Сирія – стратегічно важливий регіон із погляду Росії. Важливо, що цей візит відбувся напередодні візиту китайського лідера Сі Цзіньпіна: очевидно, сирійська тема буде піднята під час зустрічі глав Російської Федерації та Китайської Народної Республіки. Тим більше, це важливо на тлі великого дипломатичного успіху Китаю – досягнення миру у відносинах між Саудівською Аравією та Іраном (Іран – один із основних інтересантів у сирійському конфлікті, Саудівська Аравія – один із основних чинників миру та стабільності у регіоні).

Таким чином, візит Асада слід розглядати не як чергову дипломатичну дію, а як дійсно важливий елемент системи Великого Антизаходу, що вибудовується нині. Більше того, Асад приїхав не сам, а з розширеною делегацією міністрів (Міністр закордонних справ та у справах співвітчизників Фейсал Мікдад, Міністр у справах Президентства – співголова Постійної російсько-сирійської комісії з торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва Мансур Аззам, Міністр економіки та зовнішньої торгівлі Мохамад Самер Аль-Халіль, Міністр оборони Алі Аббас, Міністр фінансів Кінан Ягі, голова Комісії з планування та міжнародного співробітництва Фаді Аль-Халіль, генеральний секретар Ради міністрів Кайс Худр).

Також є всі підстави вважати, що домовленості в рамках зернової угоди стосувалися і дій Туреччини у сирійському питанні. Як раніше вже писала Ascolta, Путіну було важливо отримати повну підтримку Ердогана у переговорному процесі щодо Сирії (переговори між Іраном, Росією та Туреччиною тривають з 2017 року), що дасть змогу продемонструвати Китаю здатність вирішувати подібні питання.

6. Спільні військові навчання Росії, Китаю та Ірану

У п’ятницю, 17 березня, в Аравійському морі розпочалися спільні військово-морські навчання Росії, Китаю та Ірану. Маневри під назвою «Морський пояс безпеки-2023» проходять в районі порту Чахбехар в Ірані. Серед кораблів, що беруть участь у навчаннях, — російський фрегат «Адмірал Горшков», оснащений гіперзвуковими ракетами «Циркон» і середній морський танкер «Кама». Також беруть участь ескадрений міноносець військово-морських сил Народно-визвольної армії Китаю «Нанжинг», іранські фрегати «Саханд» та «Джамаран», корвет «Баяндор» та інші кораблі. У рамках морського етапу навчань учасники відпрацюють формування міжнаціонального загону бойових кораблів, спільне маневрування, виконають артилерійські стрілянини як вдень, так і вночі. Також буде відпрацьовано епізод зі звільнення захопленого судна, надання допомоги суднам, які зазнають лиха в морі та низку інших завдань.

Підсумки/прогнози:

Військові навчання Росії, Китаю та Ірану в Перській затоці, про які оголосили доволі раптово, — це фактично відповідь на активізацію НАТО в регіоні Середземного моря та Індійського океану. Цілком можливо, ми маємо справу з новим військово-політичним союзом, який виникає, який готується кинути виклик НАТО.

Важливо, що це вже другі військово-морські маневри, які цього року проводять Росія і Китай. Минулого місяця вони проходили біля берегів Південної Африки за участю південноафриканських військово-морських сил. У ході навчань відпрацьовуються військово-морські можливості, артилерійські навчання та імітація визволення захоплених судів.

Про можливість підписання військово-політичної угоди між Росією та Китаєм, а також Росією та Іраном йдеться давно. Але зараз мова заходить саме про потрійний формат. У майбутньому до цього союзу можуть приєднатися й інші країни, і це буде справжнім викликом НАТО та США у регіоні – з можливістю поширення інтересів та дій на інші регіони (наприклад, Тихоокеанський, що призведе до зіткнення інтересів з такими утвореннями, як QUAD та AUKUS).

Також, згідно з інформацією, що потребує додаткових підтверджень, наразі активізувалися консультації щодо можливості створення військового блоку на основі БРІКС.

7. Переговори Ллойда Остіна із Сергієм Шойгу

У вівторок, 14 березня, відбулася телефонна розмова між Головою Пентагону Ллойдом Остіном та Міністром оборони РФ Сергієм Шойгу. Його головною темою аварія американського БПЛА над Чорним морем, що сталася через дії російських винищувачів. У російському відомстві заявили, що розмова була ініційована американською стороною. Згодом цю інформацію підтвердила і американська сторона.

Основні заяви сторін:

  • 14 березня речник Пентагону Патрік Райдер заявив, що міністр оборони США Ллойд Остін не говорив зі своїм російським колегою Сергієм Шойгу про падіння американського безпілотника Reaper над Чорним морем.
  • 15 березня про розмову з американським колегою повідомив Сергій Шойгу. Шойгу заявив Остіну, що причиною інциденту стали «дії США щодо недотримання заявленої РФ зони обмеження польотів». При цьому Шойгу сказав, що Росія «не зацікавлена в ескалації», але має намір і надалі «реагувати на провокації».
  • Остін підтвердив розмову і заявив, що обговорив з Шойгу падіння безпілотника MQ-9 Reaper у Чорному морі. Він сказав російському міністру, що США й надалі літатимуть там, де дозволяють міжнародні закони.

Підсумки/прогнози:

Переговори глав військових відомств Росії та США, викликані інцидентом з американським БПЛА-розвідником, цікаві власними силами тим, що це, по суті, перший контакт між США та Росією на рівні міністрів оборони з часу початку бойових дій РФ в Україні. Відновлення комунікації є добрим знаком, оскільки сукупність подібних контактів може призвести до загальної розрядки ситуації, а також до відновлення переговорів щодо «стратегічної стабільності» (порушення «стратегічної стабільності» у 2022 році вже призвело до війни проти України та розвалу європейської та світової системи безпеки).

Ascolta не володіє достовірною інформацією про повний зміст розмови та теми, які були порушені, але можна припустити, що БПЛА, що зазнав катастрофи, став лише одним з приводів для подібного контакту.

У всякому разі, ця розмова відбулася напередодні візиту Сі Цзіньпіна до Москви, початку спільних військових навчань Росії, Китаю та Ірану, а також низки інших, не менш важливих подій на геополітичній арені. Варто припустити, що результат розмови буде продемонстровано вже найближчим часом.

8. Виступ Володимира Путіна на РСПП

У четвер, 16 березня, Володимир Путін взяв участь у роботі щорічного з’їзду Російського союзу промисловців та підприємців, де звернувся до учасників з’їзду.

Основні тези:

  • «Нагадаю, що максимальний спад ВВП Росії минулого року був зафіксований у червні – це, на мою думку, 4,7 відсотка. Причини відомі – це санкційна війна, безпрецедентні виклики у глобальній економіці та торгівлі, загалом у системі міжнародних відносин, і ці проблеми, як ви знаєте, не нами створювалися. Виклики, з якими Росія, та й жодна інша, мабуть, країна у світі, ще не стикалася у сучасній історії. Це все лежить в основі, є причиною того, що я щойно сказав».
  • «Нам вдалося компенсувати фактичне закриття західних ринків, розширити зовнішньоторговельні контакти Росії з державами регіонів світу, що швидко зростають».
  • «Загалом зовнішньоторговельний оборот Росії за 2022 рік зріс на 8,1 відсотка – до 850 мільярдів доларів, зокрема експорт зріс майже на 20 відсотків – 19,9, а імпорт скоротився майже на 12 – 11,7 відсотка».
  • «За оцінками, вже у квітні ми вийдемо на темпи зростання роздрібного товарообігу не менше ніж п’ять відсотків, причому в реальному вираженні».
  • «Рік тому західна влада викручувала руки своїм компаніям і змусили деяких із них, багатьох піти з російського ринку. Тоді закордонні аналітики пророкували нам депресію та спад споживчого сектору, обіцяли порожні полиці магазинів, масовий дефіцит товарів, провал сектору послуг. Однак життя по-іншому розпорядилося».
  • «Сьогодні в Росії відкриваються величезні можливості практично для будь-якого напряму діяльності, для будь-якого бізнесу, для запуску перспективних, довгострокових проектів і на споживчому ринку, і у високотехнологічному секторі, у туризмі, багатьох інших галузях економіки».

Підсумки/прогнози:

Одним із найважливіших моментів у виступі Путіна на РСПП було те, що з’їзд Російського союзу промисловців та підприємців та присутність на ньому Путіна проігнорували низку великих представників бізнесу – Володимир Євтушенков, Сулейман Керімов, Вадим Мошкович, Леонід Міхельсон, Вагіт Алекперов, Аркадій Ротенберг, Володимир Лисін, Геннадій Тимченко, Олексій Міллер, Ігор Сєчін, Герман Греф та інші.

Частина з них перебуває у таких близьких стосунках із Путіним, що можуть дозволити не приходити на загальні збори. Частину ж продемонстрували позицію. Особливо в умовах, коли бізнес опинився у непростій ситуації, а Путін фактично запропонував ще більше затягнути паски та допомогти російській економіці.

Те, наскільки пригніченими виходили представники бізнесу із закритої частини спілкування з президентом, показує, що у бізнес-середовищі може найближчим часом дозріти справжній бунт. Однак кожен із «олігархів» боїться повторити долю Ходорковського, Березовського, Гусинського чи Фрідмана (представник опального Фрідмана, Герман Хан, був присутнім на з’їзді). Саме тому їм залишиться лише терпіти та чекати, коли обіцянки Путіна про компенсації бізнесу втіляться у життя.

9. Ордер міжнародного трибуналу на арешт Путіна

У п’ятницю, 17 березня, Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі видав ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна. Суд підозрює Путіна у військових злочинах, зокрема насильницькій депортації дітей із окупованих територій України до Росії. На думку МКС, є достатні підстави вважати, що президент Росії несе персональну кримінальну відповідальність за ці злочини – безпосередньо, разом з іншими особами чи через інших осіб, – а також за те, що він «не здійснював належного контролю над цивільними та військовими підлеглими, які вчинили ці дії чи допустили їх і які перебували під його дієвою владою та контролем».

Аналогічний ордер на арешт виданий щодо уповноваженої з прав дитини за президента РФ Марії Львової-Бєлової. У ухвалі МКС вказується, що в суду в Гаазі «є достатні підстави вважати, що вона несе індивідуальну кримінальну відповідальність за вищезгадані злочини, оскільки вчинила ці дії безпосередньо, спільно з іншими особами та/або через інших осіб».

Підсумки/прогнози:

За великим рахунком це символічне рішення, яке не матиме прямих юридичних наслідків. У разі важливо розрізняти Гаазький суд ООН і Міжнародний кримінальний суд, що діє основі Римського статуту. Ані Росія, ані США, ані навіть Україна цей статут не ратифікували.

Понад те, у Конституції РФ діє норма, яка передбачає верховенство федерального законодавства над міжнародним правом. США взагалі не рекомендують своїм сателітам мати справу з РС (з цієї причини Україна не поспішає ратифікувати РС, хоча зобов’язалася це зробити підписуючи угоду про асоціацію з ЄС). Трамп свого часу взагалі пригрозив суддям МКС арештами через втручання у внутрішні справи США.

Звісно ж, завтра у Москві не висадяться поліцейські з метою заарештувати Путіна та дитячого омбудсмена. Рішення суду приймалося скоріше з пропагандистською та політичною метою – показати черговий середній палець у бік Росії.

Наслідки? Найімовірніше, поставлять на вигляд Орбану (Угорщина ратифікувала Римський статут) те, що він спілкується з Путіним. Або спробують тиснути на деякі держави БРІКС. Але треба врахувати, що ордер — це ще не вердикт, не визнання Путіна злочинцем, і саме до цього апелюватимуть держави, які визнають Римський статут, але продовжують спілкування з лідером Росії. А по-друге, може виникнути ситуація, за якої обираючи між зв’язками з Росією та відданістю Римському статуту, країни з легкістю денонсують старі домовленості та зобов’язання.

Можна припустити, що Росія найближчим часом здатна зрежисувати кілька прецедентів. За мовчазної підтримки Китаю. І навіть за мовчання США. Є ще один аспект: з цього моменту можна точно прогнозувати, що у 2024 році не буде жодної операції «наступник», а Путін висуватиметься на черговий президентський термін. Перемога на виборах та прихід на ще один президентський термін – це найкращий імунітет від переслідування з боку Міжнародного кримінального суду.

10. Візит Путіна до Криму та Маріуполя

У суботу, 18 березня, в чергову річницю анексії Криму та Севастополя Росією Володимир Путін відвідав історико-археологічний парк «Херсонес Таврійський». У супроводі «губернатора» Севастополя Михайла Развожаєва та митрополита Псковського та Порхівського, голови Патріаршої ради з культури Тихона (Шевкунова) Путін оглянув відкриті на території історико-археологічного парку дитячий центр «Корсунь» – філія «Артетика» освітній кластер

Того ж дня Путін відвідав окупований Маріуполь, де ознайомився з ходом відновлення та благоустрою міста, а також поспілкувався з його мешканцями. Зазначається, що до Маріуполя він прилетів вертольотом. За кермом автомобіля він об’їхав кілька районів міста та зробив низку зупинок.

Підсумки/прогнози:

Несподівана поїздка Путіна до Криму та Маріуполя стала демонстрацією того, що Росія не збирається віддавати дані території та буде намір захищати їх усіма силами. Приїзд першої особи держави-агресора на окуповані території – це символічний жест. Важливим моментом є те, що подібні візити не трапляються спонтанно. Очевидно, що американська розвідувальна спільнота була проінформована про майбутній візит Путіна (як і російська влада знала про візит Байдена до Києва). Тобто сторони дотримуються повного політесу і не бажають загострювати ситуацію до критичної. У той же час, у публічній площині ця подія є противагою візиту Байдена до Києва.

Найімовірніше, у ситуації навколо приїзду Путіна свою роль зіграло пожвавлення контактів між військовими відомствами США та Росії після інциденту з літаком-розвідником. Путін дає зрозуміти, що Росія готова до військового контрнаступу України на Азовське узбережжя та Крим. Більше того: його приїзд – це виклик Збройним Силам України, спроба спровокувати прискорення самого наступу з боку України (зараз українська та російська сторони чекають, хто зробить перший крок і піде у наступ – для того, щоб зрозуміти задум противника та перехопити ініціативу).

Водночас, з політичної точки зору, Путін вкотре спробував легалізувати окуповані території у складі РФ. Незважаючи на ордер МКС та низку інших звинувачень, він фактично прибув до України та продемонстрував, що не боїться західних санкцій та арештів. В даному випадку дуже показовою була розгубленість Києва, який, очевидь, не був поінформований західними розвідувальними спільнотами та запланованим візитом.

11. Стаття Путіна про Російсько-китайські відносини

У неділю, 19 березня, напередодні візиту китайського лідера Сі Цзіньпіна до Москви, у китайському виданні «Женьмінь Жибао» було опубліковано статтю Володимира Путіна під назвою «Росія та Китай – партнерство, спрямоване у майбутнє». У раніше анонсованому матеріалі Путін описав актуальні відносини між двома державами, а також зробив низку компліментів своєму китайському колезі.

Основні тези:

  • З майбутніми переговорами ми пов’язуємо великі очікування. Не сумніваємося, що вони нададуть нового потужного імпульсу всьому комплексу двосторонньої співпраці. Для мене це також чудова можливість побачитися з добрим старим другом, з яким у нас склалися найтепліші стосунки.
  • Ми познайомилися з товаришем Сі Цзіньпіном у березні 2010 року, коли він приїжджав до Москви на чолі представницької китайської делегації. Наша перша зустріч пройшла дуже по-діловому і водночас щиро та доброзичливо. Такий стиль спілкування особисто глибоко імпонує.
  • Ми з Головою Сі Цзіньпіном зустрічалися близько 40 разів і завжди знаходили час і можливість для спілкування і в різних офіційних форматах, і в обстановці «без краваток».
  • Одним із наших пріоритетів є торговельно-економічне партнерство. За підсумками 2022 року і так солідний двосторонній товарообіг подвоївся і досяг 185 мільярдів доларів. Це новий рекорд. І у нас є всі підстави вважати, що поставлена нами з Головою Сі Цзіньпіном планка 200 мільярдів доларів буде перевищена не 2024-го, а вже цього року.
  • Російсько-китайський магістральний газопровід «Сила Сибіру» за своїми масштабами без перебільшення став угодою століття.
  • Росія та Китай – держави з давніми самобутніми традиціями та колосальним культурним надбанням. І зараз, коли знято всі пов’язані з пандемією обмеження для взаємних контактів, важливо якнайшвидше нарощувати гуманітарні та туристичні обміни, сприяючи тим самим зміцненню соціальної бази російсько-китайського партнерства.
  • Спільно з однодумцями наші країни послідовно виступають за формування більш справедливого багатополярного світоустрою, що ґрунтується на міжнародному праві, а не на деяких «правилах», які обслуговують потреби «золотого мільярда».
  • Ми бачимо, що зовнішній геополітичний ландшафт зазнає кардинальних змін. «Колективний Захід» все відчайдушніше чіпляється за архаїчні догми, за своє вислизне домінування, ставлячи на кінець долі цілих держав і народів.
  • Росія відкрита до політико-дипломатичного врегулювання української кризи. Однак ще у квітні 2022 року мирні переговори були припинені аж ніяк не нами. Майбутнє мирного процесу залежить виключно від готовності до серйозної розмови з урахуванням геополітичних реалій, що склалися.
  • Саме російсько-китайські відносини сьогодні фактично виступають наріжним каменем регіональної та й глобальної стабільності, стимулюють економічне зростання, служать гарантом позитивного порядку денного в міжнародних справах.

Підсумки/прогнози:

На перший погляд, стаття Путіна носить характер традиційних «віньєток», які публікуються в офіційних виданнях напередодні приїзду високих гостей. З двома зауваженнями: по-перше, публікація статті в «Женьмінь Жібао» була б виправдана у разі приїзду Путіна до Китаю (у цьому ж випадку могла б йти мова про попередню візиту «віньєтку» Сі Цзіньпіна до «Російської газети»).

По-друге, третина статті — це апеляція до дружби, особистих стосунків та переживань Путіна та Сі. У цьому плані текст аж ніяк не простий. Коротко описавши спільні здобутки та стан російсько-китайських відносин, Путін переходить до тем, які заплановані до переговорів.

Особливо впадає в око те, наскільки Росія акцентує увагу в очах китайського суспільства на війні в Україні. Путін відкрито просить посередництва Китаю, просуває власне бачення ситуації, а також наголошує на готовності Росії до переговорів (при цьому вказує, що вся вина за зрив переговорів лежить на українській стороні та її союзниках). Таким чином можна зрозуміти, що українська тема буде досить активно обговорюватися під час переговорів Путіна та Сі – так само як і питання російсько-китайської взаємодії в умовах розвалу глобального миру та протистояння із Заходом.

Варто зазначити, що в понеділок очікується публікація матеріалу у відповідь Сі Цзіньпіна, який також був анонсований напередодні його візиту до Москви.

12. Телефонна розмова Володимира Путіна з президентом Білорусі Олександром Лукашенком

У п’ятницю, 17 березня, відбулася телефонна розмова президентів Росії та Білорусі. Згідно з офіційними даними, під час розмови було обговорено питання торговельно-економічної взаємодії двох країн, предметні питання, пов’язані з підготовкою запланованого на квітень засідання Вищої Державної Ради Союзної держави Росії та Білорусії. Також розглядалися також теми можливої взаємодії в рамках роботи зі створення міжнародних транспортних коридорів.

Підсумки/прогнози:

Телефонна розмова Путіна з Лукашенком наділена особливими сенсами напередодні візиту Сі Цзіньпіна до Москви. Сам Лукашенко максимально інтегрований у процес реалізації Китайської політики в Європі і дедалі активніше демонструє роль посередника між Пекіном та Європою.

За наявними даними, найбільш важливим питанням, яке обговорювалося під час розмови Путіна з Лукашенком, був процес роботи зі створення міжнародного транспортного коридору – по суті північної гілки «Шовкового шляху», який є одним із найактивніших проектів Китаю в даному регіоні.

Водночас варто припустити, що Лукашенко може стати посередником не лише у відносинах Росії із Заходом, а й з Україною. Його недавній візит до Китаю продемонстрував, що для Сі Цзіньпіна він залишається важливим елементом вибудовування китайського впливу у регіоні. Водночас, для Лукашенка подібний контакт із Пекіном дає можливість для маневрів у питаннях реалізації Союзної держави, а також дозволяє зберігати умовний нейтралітет у так званій «СВО».

13. Нарада Ради безпеки РФ

У п’ятницю, 17 березня, Володимир Путін у режимі відеоконференції провів оперативну нараду із постійними членами Ради Безпеки Російської Федерації. У нараді взяли участь Голова Уряду Михайло Мішустін, Голова Державної Думи В’ячеслав Володін, Заступник Голови Ради Безпеки Дмитро Медведєв, Керівник Адміністрації Президента Антон Вайно, Секретар Ради Безпеки Микола Патрушев, Міністр закордонних справ Сергій Лавров, Міністр оборони Сергій Шойгу, директор ФСБ Олександр Бортников, директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, спеціальний представник Президента з питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту Сергій Іванов.

Підсумки/прогнози:

Нарада проходила у вже звичному – закритому режимі. Щоправда, спочатку Путін анонсував доповідь Лаврова про хід взаємодії в Каспійському регіоні. За день до цього Путін провів телефонну розмову з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим, під час якої обговорювався розвиток транспортно-логістичних зв’язків у регіоні.

За інформацією Ascolta, як і у випадку з Лукашенком, йдеться про остаточне узгодження процесів реалізації транспортних маршрутів з Китаю до Європи («Шовкового шляху»). Сама ж нарада Ради безпеки РФ також присвячувалася майбутньому візиту Сі Цзіньпіна до Москви, за підсумками якого можуть бути запущені низка економічних та логістичних процесів.

Також важливо зазначити, що останнім часом значно почастішали наради Ради безпеки РФ, що проводяться щотижня (раніше подібні зустрічі Путін проводив значно рідше). Це свідчить про накопичення стратегічних проблем, які потребують негайного вирішення на найвищому рівні. Фактично ми маємо справу з черговим доказом того, що в Росії не все так добре, як про це говорить Путін у своїх регулярних лекціях з історії та економіки.

More articles

ascolta
ascoltahttps://www.ascolta.org

Latest article

Contacts:

[email protected]

2 Voloshkova st., Kyiv

© Ascolta, LLC. All rights reserved.

About us
“Ascolta” is an independent information and analytical centre specialising in information collection, processing and systematisation. The centre’s area of interest is political, economic, as well as social and humanitarian processes in the world, mainly in Central Asia and Eastern Europe. The key direction of our activity is studying Russia’s internal and external political environment and its influence on Europe, Africa and Latin America.

Terms & Conditions

Refund policy

© Ascolta, LLC. All rights reserved.