Росія за тиждень (27.02.2023-05.03.2023)

У цьому звіті подано ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії.

За підсумками минулого тижня можна тезово визначити наступні тенденції:

• Москва все більш помітно посилює переговорну лінію із Заходом, повертаючись до питань стратегічної стабільності та нового світового порядку. В даний час складно говорити про контури можливих домовленостей, але все ж таки варто звертати увагу на посилення контактів на різних рівнях. Західна ізоляція Росії стикається з розумінням того, що навіть за повної відсутності економічних інтересів Москви в Європі, необхідно зважати на формування нових антизахідних союзів в Азії, що найближчим часом буде одним з головних викликів для західної демократії.

• Кремль повертається до ідеї переформатування так званої «спеціальної військової операції» на «антитерористичну операцію». Про це свідчить посилення позицій ФСБ, а також значна активізація Путіна у ролі керівника всіма процесами у цій структурі. Незважаючи на те, що Олександр Бортніков, як і раніше, залишається на своїй посаді, низка ключових напрямів у діяльності ФСБ все ж таки перебувають під особистим контролем Путіна. По суті складається ситуація, коли при незадовільній роботі Міністерства оборони Путін робить ставку на ФСБ.

• Росія вибудовує нові дипломатичні зв’язки та посилює антизахідні вузли в Азії, Африці та Латинській Америці. Візити Лаврова, Патрушева та інших високопосадовців до країн вищезгаданих регіонів демонструють бажання Росії показати Заходу, що міжнародні відносини працюють за умови все більш помітного розколу між Заходом і Сходом. В даний час ми продовжуємо підраховувати збитки Росії від розірвання зв’язків з Європою, але якщо її економіка вистоїть, то вже через кілька років ми станемо свідками глобального зміщення економічних зон на Схід, що може зіграти на руку Москві. При цьому вже зараз стає ясно, що про подібні прогнози все частіше замислюються і російські олігархи.

У період з 27 лютого по 5 березня для Росії найбільш актуальними були такі теми:

1. Виступ Володимира Путіна на колегії ФСБ

У вівторок, 28 лютого, Володимир Путін взяв участь у розширеному засіданні колегії Федеральної служби безпеки. Напередодні у прес-службі Путіна заявили, що на колегії підіб’ють підсумки оперативно-службової діяльності органів ФСБ у 2022 році, а також визначать пріоритетні завдання на 2023 рік. Також прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що «буде у закритому режимі великий, об’ємний виступ директора ФСБ Олександра Бортнікова у присутності президента. Значення служби зараз важко переоцінити, тому буде серйозна розмова». Ця колегія спецслужб стала першою з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Основні тези з виступу Путіна:

• «Зазначу, що 2022 рік був для всієї країни та для вашої служби особливим».

• «Насамперед необхідно продовжити сприяти Збройним Силам та Росгвардії у вирішенні завдань [так званої] «спеціальної військової операції», у тому числі щодо контррозвідувального забезпечення військових формувань, швидкого обміну оперативно значущою інформацією».

• «Треба приділити підвищену увагу становленню органів безпеки у [самопроголошених] «ДНР», «ЛНР», [тимчасово окупованих] Запорізькій та Херсонській областях. Треба зміцнювати їхній оперативний та кадровий потенціал, оснащувати найсучаснішою технікою».

• «Під особливим контролем Прикордонної служби ФСБ має бути російсько-українська ділянка державного кордону. Ваше завдання – поставити заслін на шляху диверсійних груп, припиняти спроби незаконного провезення на територію Росії зброї та боєприпасів».

• «Необхідно загалом посилити лінію контррозвідки, адже західні спецслужби традиційно завжди активно працювали «по Росії», а зараз вони кинули проти нас додаткові кадрові, технічні та інші ресурси. Нам потрібно реагувати відповідним чином».

• «Проти нас завжди використовують те, що під рукою, те, що можна, те й використовують. Завжди так було і зараз так».

• «Настільки ж активно треба протидіяти екстремізму. Число подібних злочинів за минулий рік також зросло».

Підсумки/прогнози:

Багато експертів очікували, що на колегії буде ухвалено рішення про відставку директора ФСБ Олександра Бортнікова (ця подія очікується з листопада 2021 року, коли Бортнікову виповнилося 70 років). У навколокремлівських колах давно називається ім’я можливого наступника Бортнікова – генерала Сергія Корольова. Але цього не сталося.

Засідання колегії та акцент, зроблений на боротьбі з екстремізмом та диверсіями, показують, що ця тема справді хвилює Путіна. До того ж Путін хоче показати, що спецслужби (зокрема ФСБ) перебувають під його особистим контролем (колегія проходила в той час, коли секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев перебував з візитом за кордоном, а саме Патрушев вважається «сірим кардиналом» ФСБ). Таким чином, Путін посилає сигнал: жодна війна «веж Кремля» не впливає на роботу спецслужб, немає жодної «фронди силовиків» та інших «страшилок», запущених останнім часом у медіапростір, – є особистий контроль Путіна.

Посилення цієї тези може свідчити і про часткову зміну стратегії щодо України. Ще з минулого тижня ми стаємо свідками активізації ФСБ у питаннях боротьби з екстремізмом та тероризмом. Найближчим часом варто очікувати публікації низки матеріалів про раніше запобігання терактам на території Росії, а також розкриття диверсійних груп з нібито українським корінням. У цій ситуації може йтися навіть про зміну формату так званої «СВО» на «антитерористичну операцію» (про що раніше заявляли багато джерел), при цьому варто очікувати зміни наративів у публічній площині, у тому числі й на міжнародній арені.

2. Візит Миколи Патрушева до Алжиру, Венесуели та Куби

Минулого тижня Секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев відвідав Алжир, Венесуелу та Кубу, де провів зустрічі з лідерами країн, а також іншими представниками державної влади. Згідно з інформацією прес-служби Ради безпеки РФ, усі вищезгадані робочі візити Миколи Патрушева здійснювалися з метою обговорення питань взаємодії по лінії правоохоронних органів та спецслужб, а також питань співробітництва у сфері безпеки.

Хронологія подій:

• 27 лютого Патрушев прибув до Алжиру, де провів зустрічі з Начальником Генштабу Алжиру Саїдом Шенегріхою та Генеральним директором Генеральної дирекції документації та зовнішньої безпеки Алжиру Міхеном Джеббаром. Згідно з офіційною інформацією, на зустрічах обговорювалися питання взаємодії по лінії правоохоронних органів та спецслужб, а також інші питання російсько-алжирського співробітництва у сфері безпеки.

• Патрушев провів зустріч із Президентом Алжиру Абдельмаджидом Теббуномходе, під час якої обговорювалися питання російсько-алжирської співпраці у різних сферах. Під час зустрічі Патрушев зазначив, що Росія розглядає Алжир як один із ключових зовнішньополітичних партнерів, підкресливши, що з більшості питань міжнародного та регіонального порядку денного позиції двох країн близькі або збігаються.

• 1 березня Микола Патрушев прибув із робочим візитом до столиці Венесуели Каракасу, де відбулися російсько-венесуельські консультації з безпеки. У заході взяв участь Генеральний секретар Ради національної оборони Венесуели Хосе Орнелас Феррейра, а також представники міністерств та відомств двох країн. Згідно з заявою прес-служби Ради безпеки РФ, окрема увага приділялася протидії «кольоровим революціям» та співпраці у сфері інформаційної безпеки.

• Патрушев провів зустріч з Президентом Республіки Венесуела Ніколасом Мадуро, під час якої обговорювалися питання російсько-венесуельської взаємодії, у тому числі у сфері безпеки. Також, під час зустрічі Патрушев підкреслив, що Росію та Венесуелу пов’язують міцні узи дружби та перевірені часом відносини стратегічного партнерства. За його словами, взаємодія Росії та Венесуели на світовій арені залишається важливим чинником забезпечення міжнародної безпеки та стабільності.

• Того ж дня Патрушев вирушив на Кубу, де відбулися російсько-кубинські консультації з безпеки за участю Міністра внутрішніх справ Куби Альвареса Касаса. У прес-службі Ради безпеки РФ також зазначили, що під час консультацій було зроблено акцент на спільних зусиллях Росії та Куби щодо протидії «кольоровим революціям» та деструктивної активності неурядових організацій. Також йшлося про співпрацю в галузі освіти, економіки та науково-технічної діяльності.

• 2 березня Патрушев провів зустріч із Президентом Куби Мігелем Діас-Канелем та лідером кубинської революції Раулем Кастро. Згідно з офіційними заявами сторін, на зустрічі обговорювалися різні питання, спрямовані на поглиблення російсько-кубінських відносин, а також детально розглянули стратегічні пріоритети співпраці Росії та Куби та проблеми міжнародного порядку денного.

Підсумки/прогнози:

Візит Миколи Патрушева, як і нещодавній візит міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова до країн Сахеля, покликаний продемонструвати інтерес Росії до країн Африки та Латинської Америки. Росія демонструє, що вона не відмовилася від статусу гегемона і намагатиметься активно просувати свої інтереси далеко за межами власних кордонів.

У даному розрізі, дуже важлива поїздка саме до Алжиру. Держава зовсім недавно (у 2019 році) пережила серйозні політичні потрясіння. Зазвичай навколо Алжиру зіштовхуються інтереси як Заходу (США, Франція), і Сходу (Росія, Китай). Алжир посідає 4-е місце з експорту газу – зокрема й у Європу. Також Алжир займає 5-те місце у світі з розвіданих запасів нафти. Для Росії важливі відносини з Алжиром та узгоджена політика в енергетичній сфері насамперед для підтримки стабільно високих цін на енергоносії.

До того ж Алжир – це ключова держава в регіоні Магріб, що дозволяє серйозно впливати на ситуацію в суміжних державах – Малі, Нігері та Лівії, де Росія традиційно має серйозні військово-політичні та економічні інтереси.

Візит до Венесуели також продиктований питаннями енергетичного характеру. Крім того, Патрушеву було важливо провести переговори з венесуельським керівництвом після того, як США частково послабили тиск санкцій на Венесуелу наприкінці 2022 року. Для Вашингтона важливо домовитися з Каракасом про збільшення видобутку нафти та співробітництво в регіоні. Для Москви важливо не допустити цього.

Візит на Кубу був більш символічним і скоріше покликаний показати, що відносини між Москвою та Гаваною залишаються незмінно теплими навіть після виходу з політичної арени братів Кастро. До того ж, візит Патрушева відбувся невдовзі після того, як відзначили 60-ті роковини Карибської кризи. По суті, своїм візитом на Кубу Патрушев ще раз актуалізував популярне в Росії гасло «Можемо повторити». Цей візит був адресований радше Сполученим Штатам і мав насамперед політичне значення.

Загалом подібні візити високопоставлених російських чиновників мають продемонструвати формування нового антизахідного вузла на геополітичній арені. Росія значно посилює акцент саме на тому, що далеко не всі держави підтримали ідею ізоляції Москви, фактично виступивши проти інтересів Вашингтону. Безумовно, подібні дії розраховані на довгостроковий ефект, який може проявитися за кілька років. Також, варто звернути увагу на активізацію Китаю, який, швидше за все, посилить свою присутність у подібних спілках вже після закінчення двох важливих подій у політичному житті Китаю – Всекитайських зборів народних представників (ВСНП) та Всекитайського комітету Народно-політичної консультативної ради Китаю (ВК НПКРК) .

3. Візит Сергія Лаврова до Азербайджану

27-28 лютого Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров відвідав з офіційним візитом Азербайджан. Ця поїздка була присвячена першим роковинам підписання на найвищому рівні Декларації про союзницьку взаємодію між Росією та Азербайджаном (22 лютого 2022 року). Цей документ передбачає зміцнення координації у міжнародних справах та військово-політичному співробітництві, об’єднання зусиль у протидії терористичній загрозі, нарощування економічної кооперації та розширення діалогу у гуманітарній сфері. Лавров провів зустріч із Президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим, Міністром закордонних справ Азербайджану Джейхуном Байрамовим, взяв участь у третьому засіданні Російсько-Азербайджанської експертної ради, а також провів підсумкову прес-конференцію.

Хронологія подій:

• 27 лютого Сергій Лавров провів зустріч із президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим. Основні тези:

• «Безумовно, товарообіг – характеристика нашої економічної співпраці – досягає рекордного рівня».

• «Цінуємо Вашу особисту увагу та Вашого уряду до підтримки російської мови, до створення всіх умов для того, щоб усі бажаючі громадяни Азербайджану користувалися можливістю і самим говорити, працювати російською мовою та надавати таку можливість своїм дітям».

• «Безумовно регіональна безпека залишається дуже актуальною темою наших відносин у двосторонньому плані, а й у багатосторонньому. Багато міжнародних колег, у тому числі розташовані далеко від цього регіону, виявляють живий інтерес до того, щоб сприяти просуванню на шляху врегулювання між Азербайджаном та Вірменією».

• 28 лютого Сергій Лавров провів зустріч із Міністром закордонних справ Азербайджану Джейхуном Байрамовим, а також спільну прес-конференцію за підсумками зустрічі. Основні тези:

• «Дали високу оцінку двосторонньому політичному діалогу, насамперед на рівні, де й визначаються магістральні напрями подальшої роботи».

• «Нас тішить поглиблення міжпарламентських зв’язків».

• «За всіма прогнозами, за підсумками року очікується рекордний обсяг товарообігу 4 млрд. дол.».

• «Російські економоператори готові й надалі активно включатись у постконфліктне відновлення азербайджанських територій».

• «У нас взаємне задоволення у зв’язку з поглибленням обмінів по лінії молоді двох країн».

• «Обговорили хід підготовки до 21-го засідання Міжурядової комісії з економічного співробітництва, запланованого на квітень 2023 р. у Москві».

• «Сьогодні багато говорили про заходи щодо зміцнення миру, безпеки та стабільності на Південному Кавказі. Обговорили питання вірмено-азербайджанської нормалізації».

• «Щодо Лачинського коридору – відповідь проста. Режим його функціонування повинен повною мірою відповідати першій тристоронній заяві від 9 листопада 2020 р., що означає необхідність забезпечити вільне пересування для виключно цивільних та гуманітарних вантажів та цивільних осіб».

• «Що стосується оголошень, які звучать із Брюсселя, то не можемо це детально коментувати. Бачимо, як Євросоюз відверто зловживає своїми відносинами з Вірменією та Азербайджаном, у тому числі продавлюючи свою «місію» на території Вірменії, яка викликає серйозний сумнів щодо легітимності».

• Сергій Лавров взяв участь у третьому засіданні Російсько-Азербайджанської експертної ради. Основні тези:

• «Сьогодні, спираючись на найбагатшу інтелектуальну та практичну спадщину Г. А. Алієва, між нашими президентами досягнуто безпрецедентного рівня взаємної довіри».

• «Росія входить у трійку провідних торгових партнерів Баку, у своїй посідає перше місце імпорту продукції не вуглеводневого сектора».

• «У наших планах реалізація масштабних спільних проектів, що мають не лише регіональний, а й глобальний вимір. Насамперед це подальше розширення міжнародного транспортного коридору «Північ – Південь», включаючи, як добре відомо, ділянку Решт – Астара».

• «Росія зацікавлена в мирному, стабільному та квітучому Південному Кавказі. У зв’язку з цим активно працюємо на користь примирення двох братніх нам народів: азербайджанського та вірменського».

• «Іноді складається враження, що деякі зовнішні, позарегіональні гравці, які пропонують свої послуги, розглядають ситуацію, як привід для чергових геополітичних ігор не на користь загальної вигоди, а у своїх інтересах».

Підсумки/прогнози:

Візит Сергія Лаврова до Азербайджану відбувся відразу після того, як у Мюнхені за посередництва державного секретаря США відбулася зустріч між прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном та президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим. Зустріч двох лідерів виявилася досить результативною і експерти заговорили про зниження ролі Росії в регіоні. Лавров своїм візитом хотів продемонструвати, що Південний Кавказ – це й надалі сфера інтересів Росії. Тим більше, що Лавров вважається лідером «провірменської» партії у вищому керівництві Росії, і його візит до Баку мав покращити відносини з Азербайджаном та показати рівновіддаленість Москви від процесів у регіоні.

Для Росії Азербайджан є також важливим партнером у вирішенні питань спільної політики на Каспії. Азербайджанське питання дуже важливе з погляду природного союзника Росії – Ірану. Також Азербайджан має унікальні стосунки із Туреччиною. У такій ситуації для Росії дуже важливо продемонструвати стабільність відносин із Азербайджаном. Тим більше, що останнім часом Алієв демонструє досить високий рівень самостійності прийняття рішень, а азербайджанські енергетичні корпорації часто становлять конкуренцію російським на зовнішніх ринках.

Також останнім часом у каспійському регіоні відзначається посилення конфронтації між Азербайджаном та Іраном, що, у разі ескалації, може призвести до зриву будь-яких спільних проектів у всьому регіоні. Очевидно, Лавров спробував виступити у ролі посередника між Баку і Тегераном, з метою залагодити можливі конфлікти і запобігти зовнішнім провокаціям.

4. Візит Сергія Лаврова до Індії

1-3 березня Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров відвідав з робочим візитом Індію, де взяв участь у зустрічі Глав МЗС G20, провів зустрічі з Міністрами закордонних справ Індії, Туреччини, Бразилії, КНР, а також взяв участь у головній індійській конференції з геополітики та геоекономіки «Raisina Dialog».

Хронологія подій:

• 1 березня Сергій Лавров провів переговори з Міністром закордонних справ Індії Субраманіям Джайшанкаром. Сторони підтвердили націленість на подальше зміцнення особливо привілейованого стратегічного партнерства в усіх напрямках. Наголосили на обопільному прагненні наростити координацію на міжнародній арені та в багатосторонніх форматах, насамперед в ООН, а також на майданчиках ШОС, БРІКС та в «Групі двадцяти». Підтвердили загальну відданість формуванню поліцентричного світоустрою, заснованого на справедливих та демократичних засадах та принципі верховенства права.

• Сергій Лавров провів зустріч із Міністром закордонних справ Туреччини Мавлютом Чавушоглу, під час якої обговорили співпрацю у торговельно-економічній сфері, включаючи заходи щодо надання допомоги Туреччині у ліквідації наслідків землетрусу. Під час обговорення перспектив реалізації Чорноморської зернової ініціативи з російської сторони було наголошено, що продовження «пакетної» угоди щодо зерна можливе лише при врахуванні інтересів російських виробників сільгосппродукції та добрив у плані безперешкодного доступу на світові ринки. Також було обговорено питання Сирії.

• Сергій Лавров провів зустріч із Міністром закордонних справ Бразилії Мауро Вієйрою, під час якої було підтверджено націленість на подальше зміцнення всього комплексу російсько-бразильських відносин стратегічного партнерства, а також обговорено графік двосторонніх контактів на різних рівнях.

• 2 березня Сергій Лавров провів зустріч із Міністром закордонних справ Китайської Народної Республіки Цінь Ганом, під час якої обговорювалася поточна ситуація навколо України, включаючи позицію МЗС КНР щодо політичного врегулювання ситуації. Також сторони висловили одностайне неприйняття спроб втручання у внутрішні справи інших країн, нав’язування односторонніх підходів шляхом шантажу та загроз, протидії демократизації міжнародних відносин. Під час зустрічі міністри підписали План консультацій між МЗС РФ та МЗС КНР на 2023 рік.

• Виступаючи на зустрічі Глав МЗС G20, Сергій Лавров зробив низку заяв:

• Хотів би вибачитися перед індійським головуванням та колегами з країн глобального Півдня за непотрібну поведінку низки західних делегацій, які перетворили роботу над порядком денним «двадцятки» на балаган у спробі перекласти свою відповідальність за провали в економічній політиці на інших, насамперед на Росію.

• Агресивна русофобія виглядає особливо дико, якщо згадати, що західні члени «двадцятки» ніколи не журилися на її засіданнях з приводу багатьох сотень тисяч жертв авантюр Вашингтона на Близькому Сході під приводом загроз національній безпеці за десять тисяч миль від кордонів США.

• Не бачимо альтернативи єдиному легітимному світопорядку, втіленому у базових принципах Статуту ООН.

• Становлення поліцентричного світу вимагає визнання цивілізаційної різноманітності та взаємної поваги інтересів. Необхідно відмовитися від ущербної логіки домінування, диктату та санкцій. Вітаємо підвищення нових центрів впливу в Азії, на Близькому Сході, в Африці, в Латинській Америці.

• Домагатимемося демократизації економічного управління. Підтримуємо членство Африканського союзу у «Групі двадцяти».

• Шоковані безкарною диверсією проти магістральних газопроводів «Північного потоку» у зоні відповідальності НАТО та ЄС. Наполягаємо на чесному та швидкому розслідуванні цього акту тероризму за участю Росії та інших зацікавлених сторін.

• Сьогодні левова частка постачання зерна з України йде за демпінговими цінами на фураж до Євросоюзу, а не до найбідніших держав.

• Нажаль, Декларацію від імені всіх міністрів «Групи двадцяти» схвалити не вдалося. Наші західні колеги, як і рік тому (за індонезійського головування), домагалися всіма правдами та неправдами (насамперед другим) та різними риторичними заявами висунути на передній план проблему ситуації навколо України, яку вони подають під соусом «російської агресії».

• 3 березня Сергій Лавров взяв участь у конференції «Raisina Dialog», де висловився про війну Росії проти України. Зокрема, Лавров заявив, що війну почала не Росія, а Україна: «Війна, яку ми намагаємося зупинити, яку було розпочато проти нас, використовуючи українців», – на цій фразі присутні в залі засміялися – після короткої паузи Лавров продовжив: «відбилася на політиці Росії, зокрема енергетичної. Яскравий приклад змін – ми більше не покладаємося на жодні партнерства на Заході».

Підсумки/прогнози:

Для Росії форум G20 є одним із тих майданчиків, які вона може (і досить ефективно) використовувати для донесення власної позиції. Те, що Росія стала нерукостисненою на багатьох форумах, змушує російських дипломатів приділяти серйозну увагу саме зустрічам у рамках «Великої Двадцятки».

Цьогорічний форум на рівні міністрів закордонних справ ще раз продемонстрував глибокий розкол світу на Захід та Схід. При цьому Росія всіма силами намагається зайняти роль «лідера глобального Сходу» (економічна «легковажність» Росії порівняно з іншими країнами «Двадцятки» компенсується політичною та військовою активністю). Те, що підсумкову Декларацію фактично було заблоковано, є найважливішим показником існуючого розколу.

Росія продовжує активно просувати своє бачення ситуації в Україні (відмовляючись вважати свою поведінку агресією). Захід намагається будувати навколо факту агресії весь політичний порядок денний – у тому числі підмінюючи нею економічні та соціальні питання. Схід мовчазно підтримує Росію, але при цьому швидше не через те, що поділяє позицію Росії, а з колективних міркувань геополітичного та економічного характеру.

При цьому не варто зосереджувати особливу увагу на реакції аудиторії на висловлювання Лаврова про події в Україні. За подібними глузуваннями залишається непоміченою більш небезпечна гра Росії, яка полягає у посиленні комунікації з тими державами, які зберігають нейтралітет щодо дій Москви. Зокрема, зустрічі Лаврова з представниками Китаю, Бразилії, Індії та низки інших країн демонструють, що антизахідна коаліція працює і створює дедалі більше загроз для «колективного Заходу».

5. Зустріч Сергія Лаврова та Ентоні Блінкена на G20

Під час саміту Глав МЗС G20, що проходив у Нью-Делі, відбулася незапланована зустріч Міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова з Державним секретарем США Ентоні Блінкеном. Згідно з заявою американської сторони, спілкування тривало близько 10 хвилин, а в його основі лежала тема війни Росії проти України та Договір про стратегічні наступальні озброєння. Ця зустріч стала першою з початку вторгнення Росії в Україну.

Основні заяви:

• Ентоні Блінкен у коментарі для ЗМІ заявив, що «сказав міністру закордонних справ покласти край цій агресивній війні, зайнятися осмисленою дипломатією, яка може призвести до справедливого та міцного світу».

• Агентство Reuters повідомило, що Блінкен попросив Росію переглянути рішення про призупинення участі в Договорі про стратегічні наступальні озброєння (ДСНО), а також закликав звільнити американця Пола Уїлана, який перебуває в російській колонії.

• Офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова підтвердила факт цієї розмови. За її словами, зустріч запросила американська сторона.

• Захарова заявила, що питання звільнення Пола Уїлана не обговорювалося.

• 3 березня, відповідаючи на запитання журналістів, керівник прес-служби Держдепартаменту США Нед Прайс заявив: «Я знаю, що росіяни надають цьому великого значення. Але то була нетривала зустріч. Нам нема за що вибачатися».

Підсумки/прогнози:

Сьогодні будь-який контакт російської та американської сторін викликає значний інтерес ЗМІ та експертної спільноти. Тим більше, що зустріч Блінкена та Лаврова, незважаючи на нетривалий характер, відбулася в дуже цікавий час: деякі джерела говорять про серію переговорів між РФ та США у Відні, у січні з Росією відвідав шеф ЦРУ, наприкінці лютого Київ відвідав президент США (його візит узгоджувався спецслужбами Росії та Сполучених Штатів). У медіапросторі почали активно розглядатись варіанти завершення війни в Україні.

Саме тому зрозуміло, що спілкування двох глав зовнішньополітичних відомств явно виходило за межі, які окреслив Блінкен. Зрозуміло, що сторони готуються до перепідписання Договору про стратегічні наступальні озброєння, у тому числі із залученням інших ядерних держав, але ніхто не знімав із порядку денного питання про «стратегічну стабільність», через недомовленості щодо якого фактично і почалася війна в Україні (а також без рішення якого вона не зможе закінчитися).

У нинішній ситуації доводиться констатувати, що будь-які дипломатичні контакти між Москвою та Вашингтоном мають вітатись – особливо якщо вони проходять у конструктивному руслі.

6. Вторгнення «української» ДРГ до Брянської області

У четвер, 2 березня, у російських ЗМІ почала з’являтися інформація про групу «українських» диверсантів, які проникли на територію сіл Любечани та Сушани, що розташовані у Брянській області Росії, на кордоні з Україною. Примітно, що в повідомленнях ЗМІ фігурували вкрай суперечливі новини про нібито захоплення заручниками місцевих жителів, наявність поранених і загиблих (у тому числі й дітей), аварії на електропідстанції та вибух українського безпілотника. Водночас, у ФСБ заявили, що в Климівському районі Брянської області РФ спільно з силами міноборони спецслужба нібито провела «заходи щодо знищення озброєних українських націоналістів, які порушили державний кордон».

Згодом «Російський добровольчий корпус» виступив із заявою, записаною нібито в селі Любечани, де закликав росіян до бунту. Пізніше, ця організація взяла на себе відповідальність за проведення операції, а її керівник, Денис Нікітін, заявив, що в операції брало участь близько 45 осіб і всі дії були узгоджені з українською військовою та офіційною владою.

Підсумки/прогнози:

Рейд «групи Капустіна» («Російського добровольчого корпусу») мав скоріше пропагандистський характер. Досі складно розібратися в тому, чи це була провокація, організована російськими спецслужбами, чи це була вилазка, спочатку підготовлена українською стороною. Єдиним результатом цієї диверсійної операції стало те, що про «Російський добровольчий корпус» заговорили у ЗМІ. Капустін роздає інтерв’ю, у самій Росії вживають заходів підвищеної обережності. Українські ЗМІ (а також деякі на Заході) пишуть про те, що вилазка диверсантів – це «початок розпаду Росії» та «початок боротьби народів Росії з режимом».

Очікується, що подібні вилазки, що супроводжуються диверсіями, найближчим часом почастішають. Це призведе до ще більшого «затягування гайок» усередині Росії, зміцнення силових структур, активності антитерористичних структур. Буквально за кілька днів у Росії було припинено спробу підриву автомобіля відомого політика та бізнесмена Костянтина Малофєєва.

У самій Росії на тлі вилазки диверсантів починає розкручуватися нова ідеологічна лінія: диверсанти вбивають і тероризують мирне населення, вони використовують методи, які в 40 – 50-ті роки ХХ століття застосовували бойовики Української повстанської армії в Україні. У цьому плані особливо примітно те, як активно в російському медіапросторі відбувається «розкрутка» хлопчика Федора, пораненого диверсантами.

7. Нарада Ради безпеки РФ

У п’ятницю, 3 березня, у режимі відеоконференції відбулася нарада із постійними членами Ради Безпеки РФ. У нараді взяли участь Голова Уряду Михайло Мішустін, Голова Ради Федерації Валентина Матвієнко, Голова Державної Думи В’ячеслав Володін, Заступник Голови Ради Безпеки Дмитро Медведєв, Керівник Адміністрації Президента Антон Вайно, Міністр внутрішніх справ Володимир Колокольцев, Міністр оборони Сергій Шойгу, директор Служб зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, спеціальний представник Президента з питань природоохоронної діяльності, екології та транспорту Сергій Іванов. Примітно, що Секретар РБ РФ Микола Патрушев був відсутній у зв’язку з робочим візитом на Кубу.

Хронологія подій:

• Путін: «У нас із вами сьогодні одне, але дуже важливе питання щодо заходів щодо антитерористичної захищеності об’єктів, які перебувають у віданні правоохоронних органів».

• Було анонсовано закриту доповідь Глави МВС РФ Володимира Колокольцева.

• Примітно, що на відкритій частині наради цього разу не було. Як і будь-яких заяв за підсумками зустрічі.

Підсумки/прогнози:

Зважаючи на все, антитерористична риторика необхідна Росії для того, щоб мати можливість у найближчому майбутньому змінити контур війни в Україні – з так званої «Спеціальної військової операції» на «Антитерористичну операцію». У разі антитерористичних операцій діє ряд обмежень, регламентованих міжнародними конвенціями. Будь-яка підтримка України з боку Заходу буде розцінена Росією (а головне її союзниками) як підтримка тероризму.

Сама Росія змінить риторику і називатиме країни Заходу «спонсорами тероризму». Тобто ми матимемо справу з багато незворотними наслідками у взаєминах між Заходом і Сходом, а щодо України – з посиленням градуса жорстокості та насильства з боку Росії. Якщо зараз основна ідеологічна лінія в Росії – «Ми не воюємо з українським народом, ми воюємо з нацистами, які за підтримки НАТО захопили владу в країні та тероризують народ», то зі зміною статусу операції ідеологічна лінія буде такою: «Ми воюємо з гіршими терористами ІДІЛ, а в боротьбі з терористами неминуче гинуть і заручники, серед яких народ України».

8. Виступ Дерипаски на Красноярському економічному форумі

У п’ятницю, 3 березня, російський олігарх і засновник «US Rusal» і «En+ Group» Олег Дерипаска виступив на Красноярському економічному форумі «Час Сибіру», зробивши низку досить резонансних заяв. Зокрема, Дерипаска заявив про крах держкапіталізму, необхідність скорочення державного апарату, а також запропонував перенести столицю Росії з Москви до Сибіру.

Основні тези з виступу Дерипаски:

• «Я замислююся над держуправлінням, наскільки воно адекватно вирішує проблеми. Цей легкий стрес завжди допомагає: скорочення чиновників у два-три рази, скорочення співробітників правоохоронних органів у кілька разів… Ми розуміємо, що це серйозний тягар для економіки, над якою санкції гирею висять. Назріло питання про це. Занадто багато цього держапарату та держкапіталізму. Нам потрібно більше свободи, реально більше свободи та конкуренції».

• «Зайвих грошей уже не буде наступного року. Якщо ми не створимо умови та не забезпечимо привабливість наших ринків для інвесторів, то ми й у 2033 році про це ж говоритимемо. Дружні ринки – це серйозний ресурс. Це 4,5 мільярдів населення. Дуже важливими є верховенство права та передбачуваність. Якщо ми кожен квартал змінюватимемо правила гри, то нам ніхто не віритиме: ні російські, ні іноземні підприємці. А не буде іноземних інвесторів – не буде грошей у країні».

• «Ситуація дуже непроста і непроста ще залишатиметься, я так думаю, десь до середини 2025 року. Можна сказати, непередбачувана. Зрозуміло, що треба виходити на нові ринки дружніх країн дуже непросто, інші правила гри. <…> Будуть проблеми із схемами розрахунків, організацією. Санкційний тиск буде серйознішим».

• «У Росії, яка вважала себе європейською країною, у наступні 25 років, «швидше за все, більше замислюватимуться про своє азіатське минуле».

• «Ці [азіатські] ринки внесуть свою специфіку у всі наші питання поточного життя. Вони вже вносять специфіку: якщо раніше на Московській валютній біржі основним інструментом був долар, євро, то це юань і розрахунки в юанях».

• «Держкапіталізм, «ДержгазМ’яс» – це шлях у нікуди. Я з жахом спостерігаю ті ресурси, які за минулий рік витрачені, мабуть, марно. Раніше я думав, що це мільярди, а зараз, я дивлюся, рахунок іде вже на трильйони. Лише ринкова основа економіки, лише питання, що регулюються конкурентним середовищем. <…> Я спостерігаю розвал хороших проектів та бізнесу, іноді це навіть не замовна справа, а просто машина працює, вона вишикувалася і пішла катком. Підприємець — це єдиний суб’єкт, який нашу країну у ці 25 років виведе, як свого часу Мойсей».

• «Я завжди говорю: здається, це утопія, але навіщо нам столиця в Москві, якщо всі інтереси у нас в Азії. І інший час підльоту ракет, і все інше виглядатиме, якщо вона перебуватиме в Новосибірську, Красноярську».

• Дерипаска підкреслив, що основний потік інвестицій у майбутньому йтиме саме з Азії, а в сибірському регіоні можна буде «на місці» вирішувати питання, пов’язані з економічним розвитком зі Сходом: «Я не говорю про те, що столицю потрібно завтра перенести до Сибір, проте рано чи пізно це доведеться зробити».

• «Ми з такими викликами ще не стикалися. Залізна завіса вже опустилася. Мене дуже просять це не казати, але я за мир. За три тижні стане зрозуміло, що буде з банками. Побачимо, хто залишиться від наших партнерів. Думаю, ми дуже здивуємось, скільки їх залишилося. Їх можна буде перерахувати на пальцях руки. <…> Беремо кризу 98-го та множимо на три».

Підсумки/прогнози:

Виступ Олега Дерипаски слід розглядати у контексті назрівання конфлікту між системою, сформованою Путіним, та інтересами великого капіталу, одним із репрезентантів якого є Дерипаска. Якщо раніше великий капітал був однією з основ режиму, то саме цей стан демонструє серйозну стурбованість ситуацією. Заклик до скорочення чиновницького апарату у самій Москві може бути сприйнято як виклик.

Одночасно зрозуміло, що великий капітал у Росії не тішить себе ілюзіями щодо повернення на європейські та західні ринки. Навіть повалення Путіна чи прихід демократично обраного керівництва не поверне росіянам у повному обсязі західні ринки. Тож російський бізнес переорієнтувався на Схід. І заклик Дерипаски перенести столицю до Сибіру (ідея аж ніяк не нова – її торік озвучували С. Шойгу та А. Харичев) – це свідчення розуміння тенденцій, що відбуваються у суспільстві та в економіці.

Також російський бізнес розуміє, що санкції – це надовго, і готується до кризової ситуації в економіці за принципом «беремо кризу 1998 року та множимо її на три».

Але саме в середовищі великого капіталу сьогодні зосереджено основний потенціал майбутнього антипутінського бунту, і проблема Заходу в тому, що він цього не розуміє, продовжуючи робити ставку на лібералів, «навальнят» і міфічний середній клас.