Послання Путіна до Федеральних зборів чекали як в Росії, так і на заході. При чому,н а заході, можливо, навіть більше, ніж у Росії. З самого початку сам текст і навіть тези Послання трималися у строгій таємниці.
Джерела Ascolta повідомляють, що команда референтів президента РФ готувала два варіанти Послання. Перший – конфронтаційний, жорсткий. Із закликом до війни проти Заходу, до «контртерористичної операції» проти України, переходу економіки на військові рейки, критики уряду за нездатність забезпечити цей перехід. Другий – м’якший: з оцінкою політичної ситуації у світі, з аналізом результатів так званої «СВО», з підтримкою економічних програм уряду та вказівкою, що все йде добре, але немає межі досконалості, соціальними ініціативами та констатацією: «живемо у ворожому оточенні, але добре живемо!».
Після того, як Росія та США погодили візит Джо Байдена до Києва, а на міжнародних переговорних майданчиках заговорили про можливість позитивних зрушень у відносинах між двома країнами, стало зрозуміло: Путін виступить із лайт-варіантом Послання.
За хвилину до анонсованого початку Послання Путіна Федеральним зборам диктор урочисто попросив усіх присутніх зайняти свої місця та вимкнути засоби мобільного зв’язку. Люди в залі продовжили спілкування, яке зрідка переривалося лише для того, щоб зробити чергове селфі. Через рік тотальних санкцій, які супроводжуються гучними заявами російських політиків про відмову від «всього західного», кількість айфонів серед депутатів, сенаторів та інших запрошених явно не скоротилася.
У невластивій для себе манері Путін продемонстрував несподівану пунктуальність: його промова затрималася лише на шість хвилин. Як і зазначала раніше Ascolta, вона була зосереджена на внутрішній політиці, великій кількості слів подяки учасникам так званої «СВО», працівникам соціального сектору, підприємцям, політикам та всім, хто є потенційним електоратом Путіна та чинної влади.
«З сьогоднішнім посланням я виступаю у складний, рубіжний час, у період кардинальних змін у всьому світі» – почав Путін. Очевидно, його слова мали за тональністю нагадувати знамениті сталінські: «Товариші! Громадяни! Брати і сестри! Бійці нашої армії та флоту! До вас звертаюся я, друзі мої!».
По суті, як і передбачалося, Путін скоріше дав старт своїй передвиборчій кампанії, описав її головні аспекти: реформу освіти, реалізацію нових соціальних та інфраструктурних об’єктів, посилення незалежності від внутрішніх чинників та пошук нових ринків збуту. Питання України також приділялося чимало часу, але воно явно було не ключовим у Посланні.
Цікаво, що група політтехнологів, які працюють на Старій площі, зробили все, щоб до Послання була прикута всенародна увага, а не лише увага еліт. З Послання зробили подію: розвісили борди, рекламували в засобах масової інформації, намагалися створити інтригу (запускали «помилкові» сигнали про те, що Путін оголосить війну Україні чи контртерористичну операцію). Експерти Ascolta ще тиждень тому говорили про те, що Послання акцентуватиме увагу на економіці Росії в умовах воєнного часу.
В цілому, саме Послання можна розбити на кілька частин, кожна з яких заслуговує на окрему увагу.
Про війну та мир:
- «Рік тому задля захисту людей на наших історичних землях, для забезпечення безпеки нашої країни, для ліквідації загрози, яка походила від неонацистського режиму, що сформувався в Україні після перевороту 2014 року, було ухвалено рішення щодо проведення [так званої] спеціальної військової операції. І ми крок за кроком, акуратно і послідовно вирішуватимемо завдання, які стоять перед нами».
- «Росія робила все можливе для розв’язання української кризи мирними засобами, але за її спиною готувався «зовсім інший сценарій».
- «Обіцянки західних правителів, їхні запевнення про прагнення миру на Донбасі обернулися, як ми тепер бачимо, підробкою, жорстокою брехнею. Вони просто тягли час, займалися гачкотворством, заплющували очі на політичні вбивства, на репресії київського режиму проти неугідних, на знущання з віруючих, все більше заохочували українських неонацистів на терористичні дії на Донбасі».
- «Росія була відкрита до діалогу із Заходом з безпеки, але у відповідь отримувала лицемірну реакцію та розширення НАТО».
- «Це вони (Захід) розв’язали війну. А ми використовуємо силу, щоб зупинити її».
- «На нещодавній конференції у Мюнхені лунали нескінченні звинувачення на адресу Росії. Складається враження, що це робилося лише для того, щоби всі забули, що накоїв так званий Захід за останні десятиліття. А це вони випустили джина з пляшки, цілі регіони занурили у хаос».
- «Нагадаю, у 30-х роках минулого століття Захід фактично відкрив нацистам шлях до влади в Німеччині. А в наш час із України вони почали робити «анти-Росію». Проект насправді неновий. Люди, які хоч трошки занурюються в історію, знають чудово: цей проект сягає ще в XIX столітті, його вирощували і в Австро-Угорській імперії, і в Польщі, та інших країнах з однією метою – відірвати ці історичні території, які сьогодні називаються Україною. від нашої країни. Ось у чому ця мета. Нічого нового немає, жодної новизни все повторюють».
- «Перемогти Росію на полі бою неможливо».
Це – традиційна риторика Путіна. Він чітко протиставив Росію Заходу, кидаючи виклик західному світу та західній цивілізації. По суті це «АнтиФултонська промова» (Перша частина Послання багато в чому кореспондується з Фултонською промовою Уїнстона Черчілля 5 березня 1946 року, в якій вперше прозвучала ідея «залізної завіси» для розмежування СРСР та зовнішнього світу; тепер «залізна завіса» ініціюється Путіним).
Отже, вина за ескалацію напруженості у Європі повністю перекладається на Захід – Захід оголошено універсальним загальним злом. В принципі, до цього велась активна підготвка: протягом року Путін усіляко намагався показати, що глобальний розлом між Західним світом та рештою світу відбувся, і що Росія стоїть в авангарді «антизахідного бунту». Нова ідеологічна концепція Росії, яка прийшла зміну концепції «Русского мира», зводиться до того, що Росія є передовим загоном борців за традиційні цінності, проти глобалізму.
Про Україну:
- «Неонацисти не приховують, чиїми спадкоємцями вони вважають себе. Дивно, що на Заході цього ніхто не помічає. Чому? Тому що їм, вибачте за моветон, начхати. Начхати, на кого робити ставку у боротьбі з нами, у боротьбі з Росією. Головне – щоб воювали проти нас, проти нашої країни, а отже, можна використати всіх».
- «Проект «анти-Росія» – по суті, частина реваншистської політики щодо нашої країни, створення вогнищ нестабільності та конфліктів безпосередньо біля наших кордонів. І тоді, у 30-х роках минулого століття, і зараз задум один – направити агресію на схід, розпалити війну в Європі, чужими руками усунути конкурентів».
- Путін вперше назвав Україну не державою, а «територіями, які нині називають «Україною».
- «Ми не воюємо з народом України, про це я вже багато разів говорив. Сам народ України став заручником київського режиму та його західних господарів, які фактично окупували цю країну у політичному, військовому, економічному сенсі, десятиліттями руйнували українську промисловість, грабували природні багатства».
- «Відповідальність за розпалювання українського конфлікту, за ескалацію, за зростання кількості його жертв повністю лежить на західних елітах і, звичайно, на київському сьогоднішньому режимі, для якого український народ, по суті, чужий. Український сьогоднішній режим обслуговує не національні інтереси, а треті країни».
- «Чим більш далекобійні кошти Захід даватиме Києву, тим далі РФ буде змушена відсувати загрозу для себе».
Путін ще раз наголосив, що для нього не існує поняття «війна в Україні» чи «війна з Україною». Для нього Україна – це поле протистояння із Заходом. Українці – не вороги, а заручники західних господарів. Це головне послання безпосередньо до українців: поки що в концепції так званої «СВО» не передбачено зброї масової поразки, килимових бомбардування, ударів ядерної зброї, масованих ударів по містах. Путін не вважає Україну суб’єктом, а українців – рівноцінними супротивниками. У його концепції це – «території», заселені «заблукавшими», що впали в «брехню українства» «русскими», які тимчасово відійшли від загальноросійського коріння, і яких треба повернути назад. Тому війна ведеться не так проти українців, як проти «нацистів» та їхніх Західних господарів.
Фактично послано сигнал, що говорити про мир з Україною Путін не буде – лише зі США та НАТО, бо Україна безсуб’єктна.
Також послано сигнал, що Путін готовий зупинитися на певних територіальних завоюваннях, однак якщо на території України з’явиться зброя, здатна досягати території Російської Федерації, Росії доведеться йти в наступ, здійснюючи атаки на Чернігівську, Сумську, Харківську області – тобто створюючи «санітарний коридор». Де-факто, це шантаж Заходу: «хочете, щоб ми не продовжували наступ – відмовтеся від постачання зброї та обстрілу російських територій».
Про Захід:
- «Еліти Заходу не приховують своєї мети: завдати, як вони кажуть, це пряма мова, – «стратегічної поразки Росії». Що це означає? Що це для нас? Це означає покінчити з нами раз і назавжди, тобто вони мають намір перевести локальний конфлікт у фазу глобального протистояння».
- «Захід уже витратив понад 150 млрд доларів на допомогу Києву та постачання його зброєю».
- «Погляньте, що вони роблять зі своїми власними народами: руйнування сім’ї, культурної та національної ідентичності, збочення, знущання з дітей, аж до педофілії, оголошуються нормою, нормою їхнього життя, а священнослужителів, священиків змушують благословляти одностатеві шлюби. Та Бог із ними, хай що хочуть, те й роблять».
- «Мільйони людей на Заході розуміють, що їх ведуть до справжньої духовної катастрофи. Еліти, прямо треба сказати, просто божеволіють, і це, схоже, вже не лікується».
- «Очевидно, що Захід намагатиметься розхитати і розколоти наше суспільство, робити ставку на націонал-зрадників, у яких у всі часи – хочу це підкреслити – одну й ту ж отруту зневаги до своєї власної Вітчизни та бажання заробити на продажу цієї отрути тим, хто готовий за це заплатити».
Подвійний меседж: для росіян – «ворог біля воріт», для людей на Заході – всі, хто не погоджується з ліберальними нововведеннями, одностатевими шлюбами, войовничим фемінізмом тощо. – «під наші прапори!». По суті це спроба Росії загравати з правими на Заході (раніше переважно робилася ставка на лівих). Тепер необхідно чітко стежити за контактами представників правих партій із Москвою – особливо напередодні виборів до Європарламенту.
Про Донбас:
- «Пишаюся – думаю, що всі ми пишаємося, – що наш багатонаціональний народ, абсолютна більшість громадян зайняли принципову позицію щодо спеціальної військової операції, зрозуміли, в чому сенс дій, які ми робимо, підтримали наші дії щодо захисту Донбасу».
- «Особливі слова – мешканцям Донецької та Луганської народних республік, Запорізької та Херсонської областей. Ви самі, дорогі друзі, ви самі визначили своє майбутнє на референдумах, зробили твердий вибір, незважаючи на погрози і терор неонацистів, в умовах, коли зовсім поряд йшли військові дії, але не було і немає нічого сильнішого за вашу рішучість бути з Росією, зі своєю Батьківщиною».
- «Ми вже почали і нарощуватимемо масштабну програму соціально-економічного відновлення та розвитку цих нових суб’єктів Федерації. Йдеться, зокрема, про те, щоб відродити підприємства та робочі місця, порти Азовського моря, яке знову стало внутрішнім морем Росії, побудувати нові сучасні дороги, як ми це робили в Криму, який отримав тепер надійний сухопутний зв’язок з усією Росією».
- «Пропоную створити спеціальний державний фонд. Його завданням стане адресна, персональна допомога сім’ям загиблих бійців та ветеранам [так званої] спеціальної військової операції. Він координуватиме надання соціальної, медичної, психологічної підтримки, вирішуватиме питання санаторно-курортного лікування та реабілітації, допомагатиме в освіті, спорті, працевлаштуванні, підприємництві, у підвищенні кваліфікації, в отриманні нової професії».
В Росії жартують: «У кожній незрозумілій ситуації негайно створюючи новий державний фонд». Насправді якщо подібний фонд буде створено, це може серйозно зняти навантаження з державного бюджету і дозволить російській економіці розвиватися без особливої прив’язки до загиблих і поранених. Сама собою постановка питання правильна й економічно грамотна, тим паче, що досвід Фонду національного добробуту показав, що такі фонди є запобіжником від серйозних негативних наслідків економіки країни.
Очевидно, що позитивно мають бути сприйняті заяви про будівництво доріг та інших об’єктів: з іміджевого погляду народ позитивно ставиться до «творчих» проектів.
Але загалом цей блок Послання звернений саме до мешканців «нових земель» і є традиційним за своєю суттю набором обіцянок та прожектів: можна порівняти з промовою Гітлера при аншлюсі Австрії у 1938 році чи виступами представників Радянської влади на Національних зборах у жовтні 1939 року у Львові. Суть одна: «ви не уявляєте, як вам пощастило, що ми вас завоювали».
Також варто зазначити, що у своєму посланні Путін двічі використав слово «Новоросія» щодо окупованих територій України. Очевидно, це може бути натяком на подальші плани щодо об’єднання цих територій. У той же час виникає питання, як цей план може бути імплементований в російське законодавство. У всякому разі, подібні тези мають отримати відповідну реакцію світової спільноти.
Про економіку:
- «Захід розгорнув проти нас економічний фронт, але ніде нічого не досяг і не досягне».
- «Санкції спровокували зростання цін та інші проблеми на самому Заході, але там намагаються у всьому звинуватити росіян».
- «Антиросійські санкції – лише засіб, а мета – змусити народ РФ страждати, але розрахунок цих західних «гуманістів» не виправдався».
- «ВВП у 2022 році знизився на 2,1%, це найсвіжіші дані, хоча в березні 2022 нам пророкували обвал».
- «Російська економіка виявилася набагато міцнішою, ніж передбачав Захід, запроваджуючи санкції».
- «РФ направила підтримку економіки і натомість санкцій понад 1 трлн руб., причому за рахунок емісії, але в міцної ринкової основі».
- «Частка рубля у зовнішньоторговельних розрахунках РФ подвоїлася і становила третину, а з урахуванням валют дружніх країн – більше половини».
- «Росія фактично виходить на новий цикл розвитку економіки».
- «Безробіття в РФ знаходиться на історичному мінімумі – 3,7%».
- «Реалізація низки перспективних проектів дозволить до 2030 року залучити до Росії близько 10 трлн рублів інвестицій».
- «Ми пам’ятаємо, з якими проблемами постала пізня радянська економіка. Тоді здавалося достатньо копіювати західну ринкову модель. А в результаті наша національна економіка стала більш орієнтованою саме на Захід – як джерело сировини».
Путін не вперше підкреслює те, що західні санкції не подіяли і не такі страшні для російської економіки. Однак він не враховує, що вони серйозно б’ють по інтересах цілої низки представників великого бізнесу, які за рік втратили значну частину доходів, нерухомість, яхти та літаки за кордоном. Але щодо цього зрозуміло, чому Путін адресував Послання не елітам, як раніше, а народу: у пам’яті має залишитися теза, що постраждали не прості росіяни, а олігархи та топ-чиновники. А деякі навіть втекли, ставши націонал-зрадниками для Росії і не прижилися на Заході.
Де-факто Путін грає в популізм, показуючи, що загрози санкцій немає, хоча насправді санкції мають пролонговану дію і можуть серйозно вдарити по Росії згодом.
Про російський бізнес на заході та емігрантів:
- «Якщо пам’ятаєте, я, звертаючись до великого бізнесу, сказав, що «замучитеся пил ковтати, бігаючи західними суднами». Так все і сталося»
- «Ніхто з простих громадян країни не пошкодував тих, хто втратив свої капітали у закордонних банках».
- «Для Заходу багаті росіяни – другосортні чужинці, з якими роблять усе, що завгодно. І жодні куплені титули не допоможуть – вони там громадяни другого ґатунку».
- «Не варто чіплятися за минуле і намагатися щось відсудити за кордоном, ви сильні люди, вкладайтесь у Росію».
- «Хочу, щоб мене почули ті, хто намагається бігати із простягнутою рукою на Заході – це безглуздо».
- «Саме народ Росії – основа суверенітету – джерело влади».
Також протиставлення російського народу олігархам. Олігархи – «коти, що зажерлися», їх попереджали про загрозу, дали час піти, вивести капітали, вони не повірили в реальність загроз – тепер розплачуються. А багато хто (натяк на Фрідмана, Дерипаску, Абрамовича, не кажучи вже про Ходорковського, Чичваркіна та інших) намагаються домовитися із західними елітами. Путін дає зрозуміти, що «Закордон їм не допоможе». Однак пообіцяв не переслідувати їх (одна з тем, які останнім часом обговорювалися на Заході, це можливість усунення неугідних Москві мільярдерів за прикладом Скрипалів, Литвиненка чи Березовського).
Про освіту:
- Путін запропонував повернутися до базової для РФ системи підготовки у вишах, термін навчання буде 4-6 років.
- Путін закликав підвищувати якість шкільних та вузівських програм, щоб молодь якомога більше дізнавалася про Росію.
- Путін заявив, що за 5 років потрібно підготувати 1 млн робітників для забезпечення безпеки та конкурентоспроможності Росії.
- «У вищій освіті РФ назріли серйозні зміни, потрібен синтез найкращих практик СРСР та досвід останніх десятиліть».
- «Путін запропонував збільшити освітнє податкове відрахування на дітей з 50 до 100 тисяч рублів, відрахування за лікування – зі 120 тисяч до 150 тисяч рублів».
Загалом здорова пропозиція (варто визнати), яка, однак, знову лежить у ключі антизахідної риторики. Путін «закриває» Захід. Він фактично відмовляється від Болонської системи. У підході до цього питання немає нічого крамольного. Якщо Росія розриває відносини із Заходом, отже, вона має відмовитися і від системи, яка ефективна лише в умовах науково-технічної, педагогічної та інтелектуальної кооперації із західними університетами. Сама собою радянська система освіти була не менш ефективною. Але вона була іншою. Тобто Росію готують до включення до гонки інтелектуальних програм. І якщо Радянському Союзу доводилося включитися в інтелектуальне змагання із Заходом, то сучасній Росії після серйозного відтоку «мізків» та зруйнованої Ковальчуками, Медведєвим та Шуваловим наукової сфери буде дуже складно конкурувати із Заходом та Китаєм. Принаймні про плоди нових підходів до системи освіти можна буде говорити не раніше ніж через 10 – 15 років.
Про військову загрозу:
- «Нам відомо, що Захід прямо причетний до спроб нанести удар по базах нашої авіації».
- «Тиждень тому мною було підписано указ про постановку на бойове чергування нових стратегічних комплексів наземного базування».
- «Безпілотники, які атакували аеродроми в РФ, були оснащені за допомогою інструкторів НАТО».
- «Наші відносини з Вашингтоном деградували і це цілком заслуга США».
Де-факто пролунали серйозні звинувачення на адресу США і вони точно передбачають виправдання з боку Сполучених Штатів. Байден вже почав з виправдання: під час свого виступу у Варшаві він фактично відповів Путіну: «США та Європа не прагнуть знищення Росії. Мільйони росіян, які хочуть жити у світі, нам не вороги. Це вибір Путіна. Кожного нового дня війни Путіна – це вибір Путіна, а не ваш». Тобто Путін максимально хоче завести тему: війна, яка ведеться, це війна США проти Росії, а Україна відіграє роль американських «проксі». Байден веде іншу лінію: «Нас там немає», а Путін воює з Україною та українським народом».
Про ядерну зброю:
- «ДСНО підписувався, коли РФ та США не вважали один одного супротивниками, але все залишилося у минулому».
- «США намагалися зламати створену після Другої світової архітектуру міжнародних відносин, що перекроюють світоустрій під себе».
- «Росія зупиняє участь у ДСНО».
- «Зв’язків між ДСНО та конфліктом в Україні немає».
- «Перш ніж повернутися до обговорення ДСНО, ми повинні зрозуміти, як враховувати ядерні арсенали Франції та Британії».
- «Деякі діячі у Вашингтоні замислюються про випробування ядерної зброї, але тоді їх проведе і Москва».
- «Міноборони та Росатом мають підготуватися до проведення ядерних випробувань за необхідності».
- «Світовий ядерний паритет не може бути порушений».
По суті, це найважливіший пункт Послання. Путін фактично пропонує США та Заходу розпочати розмову з нового Договору про стратегічні наступальні озброєння. По суті, цей договір не працює – вже протягом майже 5 років. Призупинення участі Росії в Договорі ні до чого не призведе: у самому Договорі не передбачено «припинення», до того ж Договір фактично мертвий. Росія посилає сигнал, що готова до підписання нового договору, але наполягає на тому, щоб до нього приєдналися й інші ядерні держави – Франція, Великобританія та неназваний вголос Китай. Тобто замість договору «на двох» – договір «на п’ятьох».
При цьому кілька моментів – зокрема про перегляд ядерної доктрини РФ – це прямий шантаж східноєвропейських держав (Польща, країни Балтії, Чехії, Словаччини тощо), оскільки в результаті перегляду вони можуть стати мішенями для російських ядерних ракет. Фактично Путін дає зрозуміти східноєвропейським членам НАТО: чим більше ви включатиметеся в гру на боці України, тим більше у вас шансів стати об’єктами бомбардувань з боку Росії. Підтекст з огляду на попередні слова: «Україну та українців ми бомбити не будемо, вони хоч і заблукалі, але наші брати менші, а ви – потенційні цілі. Думай-те».
Інше:
- «Президентські вибори 2024 року відбудуться у суворій відповідності до закону, з дотриманням усіх демократичних процедур».
- «Саме ті, хто народився на Донбасі і боровся за нього, мають стати опорою розвитку нових регіонів».
Тобто, Путін виступив проти моделі, яку пропонували Андрій Турчак та інші функціонери «Єдиної Росії»: Донбас та нові території мають стати кадровим ліфтом для нових чиновників («хочеш просунутися кар’єрними сходами – покажи свої вміння та організаторські навички на Донбасі чи в Запорізькій») області»). Ця позиція викликала нарікання у місцевих чиновників, яких почали поступово відтіняти від «годівниці». Де-факто Путін надіслав сигнал Пушиліну, Пасічнику, Балицому та Сальдо: висуйте та просувайте своїх кадрів, тотальної навали призначенців з інших регіонів Росії не буде.
- «Держава – єдиний контролер та регулятор; громадська ініціатива лише у форматі волонтерства – повторюваний тренд послання».
• Путін ухвалив визнати таким, що втратив чинність, указ про заходи щодо реалізації зовнішньополітичного курсу РФ, який діяв з 2012 року.
- «Росія відповість на будь-які виклики, ми згуртований народ, правда за нами». Знову ж таки – парафраз: пряма паралель зі словами В. Молотова 22 червня 1941 року: «Наша справа праве, ворог буде розбитий, перемога буде за нами!»
Але загалом Послання «народило мишу»: довгі очікування чогось особливо цінного, сакрального не справдилися. По суті Путін сказав надто мало нового. Можна зробити висновок: війна продовжуватиметься, захоплення України – не самоціль, мета війни – посадити США за стіл переговорів. А росіян треба заспокоїти: «терпіть, мовляв, не все так погано, як спершу здавалося». «Ми сильні, як ніколи». «Нас не перемогти». «Хто буде добре поводитися – отримає від держави гроші». «Хто поводитиметься погано – обіцяє не переслідувати. Якщо, щоправда, встигнете виїхати за кордон. Де на вас не чекають».
Ось і вся суть Послання…
