У цьому звіті подано ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії.
За підсумками минулого тижня можна тезово визначити наступні тенденції:
- Росія продовжує підвищувати ставки у переговорному процесі із Заходом. Заяви Путіна та Лаврова говорять про те, що переговорне вікно залишається відкритим, але умови стають менш реалістичними з обох сторін. Низка джерел підтверджує готовність Росії до активізації бойових дій в Україні, з метою подальшого просування на Донбасі і, можливо, півдні країни. При цьому подібні дії демонструватимуть провал переговорного процесу. В той же час, розрахунок Москви на зниження західної підтримки Україні не виправдав себе, що явно стало ускладнюючим фактором для Кремля.
- Москва стикається з новими обмеженнями щодо постачання енергоресурсів до Європи. З одного боку, цей фактор не застав Путіна зненацька і прогнозувався ще (як мінімум) влітку 2022 року. З іншого, ставка на збільшення експорту в азіатські країни не повною мірою виправдала очікування: Індія наростила імпорт нафтопродуктів з Росії, але не поспішає піднімати ціни, розуміючи стан справ на енергетичному ринку. Водночас важливим фактором залишається позиція Саудівської Аравії, яка найближчим часом може серйозно вплинути на ситуацію на ринку нафтопродуктів та стати головним козирем Путіна.
- Путін все активніше вступає у передвиборчу кампанію. Використовуючи важливі для російської пропаганди пам’ятні дати, він ретранслює ключові акценти майбутньої виборчої кампанії: російський традиціоналізм, розворот у бік Азії, важливість історичних подій для Росії, відновлення «колишньої величі» (імперські амбіції в дії). Паралельно з активізацією Путіна помітна і робота команди Сергія Кирієнка, яка традиційно відповідає за вибори: тотальна ліквідація опозиції та всіх можливих каналів зв’язку із західними структурами, придушення регіональних загроз та розширення електорального поля (омолодження виборця Путіна).
У період з 30 січня по 2 лютого для Росії найбільш актуальними були такі теми:
1. Виступ Володимира Путіна у Волгограді
У четвер, 2 лютого, у день 80-річчя завершення битви за Сталінград, Володимир Путін відвідав Волгоград, де провів зустріч із губернатором Волгоградської області Андрієм Бочаровим, відвідав музей-меморіал «Сталінградська битва» на Мамаєвому кургані, а також виступив на урочистому концерті у честь пам’ятної дати. Спочатку низка джерел припускали, що Путін планував візит до Волгограда ще на початок тижня, але дана інформація не підтвердилася.
Основні тези з промови Путіна:
«200 днів під Сталінградом, на перетворених на руїни вулицях легендарного міста на смерть билися дві армії, і перемогу здобула та, що виявилася сильнішою духом».
«Зараз, на жаль, бачимо, що ідеологія нацизму – вже у своєму сучасному образі, сучасному прояві – знову створює прямі загрози безпеці нашої країни, ми знову і знову змушені давати відсіч агресії колективного Заходу».
«Неймовірно, але факт: нам знову загрожують німецькі танки Leopard, на борту яких хрести, і знову збираються воювати з Росією на землі України руками послідовників Гітлера, руками бандерівців».
«Ми знаємо, що, незважаючи на зусилля – офіційні, продажні за своєю суттю – пропаганди недружніх нам західних еліт, у нас багато друзів, причому у всьому світі, у тому числі й на Американському континенті, Північній Америці, Європі».
«Але ті, хто втягує європейські країни, в тому числі й Німеччину, у нову війну з Росією і тим більше безвідповідально заявляє про це як про факт, що вже відбувся, ті, хто розраховує здобути над Росією перемогу на полі бою, мабуть, не розуміють, що сучасна війна з Росією буде для них зовсім іншою. Ми свої танки до їхніх кордонів не посилаємо, але ми маємо чим відповісти, і застосуванням бронетехніки справа не закінчиться. Усі мають це розуміти».
Підсумки/прогнози:
Примітно, що незважаючи на важливість цієї події для російської пропаганди, сам виступ Путіна був доволі коротким і не ніс практично ніяких нових посилів. Читаючи текст виступу, Путін неодноразово збивався, в деяких місцях була помітна імпровізація. Водночас блиск на обличчі видавав зайве хвилювання, яке не властиве Путіну. Швидше за все, в даному випадку не йдеться про смертельну хворобу чи інші загрозливі для життя Путіна чинники. Незважаючи на низку заяв і теорій, джерела, близькі до Кремля, продовжують стверджувати, що здоров’ю російського президента нічого не загрожує. Поведінка Путіна говорить про явну дратівливість діями Заходу та бажанням прискорити вирішення українського питання.
Очевидно, Путін або був не готовий до рішення Заходу про «танковий транш», або ж розраховував на інший результат непублічних багаторівневих переговорів.
У той же час важливо звернути увагу на деякі акценти з його промови. По-перше, проведення аналогій із подіями Другої світової війни є відвертою спробою виправдати війну в Україні, звинувачуючи Захід у повторенні історії. Фактично Путін намагається формувати образ жертви, яка змушена захищатися, нападаючи на Україну. Цей прийом не новий, але останнім часом звучить дедалі голосніше.
Показовим є відсилання до союзників, яких, за словами Путіна, Росія має «у тому числі і на Американському континенті, в Північній Америці, в Європі». Таким чином, реалізується спроба розбити стереотип про те, що весь світ одноголосно підтримує Захід та Україну. Безумовно, і ця теза використовувалася Путіним багато разів, хіба що без конкретизації щодо Північної Америки.
Показово, що Путін продовжує стверджувати, що Німеччину, як і всю Європу, втягують у війну. Таким чином він вкотре намагається зміцнити тезу про те, що США та Британія воюють проти Росії силами інших держав.
Найбільш цитованою тезою з виступу Путіна є заява про застосування заходів у відповідь на постачання важкого озброєння Україні: «У нас є чим відповісти, і застосуванням бронетехніки справа не закінчиться. Усі мають це розуміти». Навряд чи може йтися про ядерну зброю, оскільки дії та заяви Путіна останнім часом демонструють швидше втому від війни та бажання закінчити її, ніж готовність до розв’язання третьої світової війни.
Водночас, за наявною інформацією, російські війська можуть готувати посилений наступ найближчими днями (ймовірно, що мова може йти про 16 лютого або іншу дату в середині лютого). Важливий момент: за останній тиждень Путін провів уже дві наради з постійними членами Ради безпеки РФ (27 січня та 3 лютого). При цьому під час останньої наради головною темою була боротьба з тероризмом. Водночас, ФСБ РФ заявили, що українська сторона готує терористичні акти в Краматорську з метою організації провокації проти Росії.
У разі реалізації такого плану він проходитиме в умовах максимального інформаційного тиску з метою зміцнити тезу про те, що Росія нібито таким чином захищається, а не нападає.
2. Суд над колишнім губернатором Хабаровського краю Сергієм Фургалом
2 лютого колегія присяжних засідателів визнала колишнього губернатора Хабаровського краю Сергія Фургала винним в організації замаху на вбивство підприємця Олександра Смольського, а також в організації вбивств підприємців Євгена Зорі та Олега Булатова.
Довідка:
9 липня 2020 року губернатора Сергія Фургала було затримано в Хабаровську оперативниками Слідчого комітету (СК) та співробітниками ФСБ за підозрою в організації вбивств та замаху на вбивство підприємців, скоєних організованою злочинною групою в 2004-2005 роках на території Хабаровського краю та Абарії. У той же день Головне управління з розслідування особливо важливих справ СК звинуватило його в організації вбивств.
Фургал був етапований до Москви. 10 липня Басманний суд столиці ув’язнив його під варту (термін утримання під вартою неодноразово продовжувався).
Наприкінці 2021 року стало відомо, що стосовно Фургала та інших осіб було заведено ще кілька кримінальних справ за звинуваченням у шахрайстві, організації злочинної спільноти, легалізації майна, набутого злочинним шляхом, незаконною підприємницькою діяльністю. Дані кримінальні справи було порушено у червні 2020 року та листопаді 2021 року. Провину ніхто із фігурантів справи не визнав.
За даними слідства, учасники злочинної спільноти, створеної Фургалом, здійснили низку розкрадань у Москві та Хабаровському краї. Загальний розмір збитків становив понад 3 млрд рублів. Потерпілими та цивільними позивачами у справі визнано компанію «Амурсталь», МСП Банк, корпорацію МСП, Global Metcorp Ltd.
Підсумки/прогнози:
По суті, у 2019-2020 роках у Хабаровському краї відбувся один із перших та наймасовіших народних протестів у Росії, на які Кремлю довелося реагувати з особливою жорсткістю та оперативністю. До «фактору Фургала» явно не були готові у Москві, але щоб він не повторився й в інших регіонах, довелося використовувати вже звичні способи з, очевидно, абсолютно беззаконними діями.
Щоб зрозуміти, чому Фургала просто не зняли з виборів, які й стали причиною серйозних занепокоєнь у Кремлі, варто повернутися у 2018 рік. Тоді губернатора обирали два сусідні регіони. Приморський край та Хабаровський. Незважаючи на те, що столицею Далекосхідного федерального округу тоді офіційно значилося місто Хабаровськ і там знаходилися всі ключові офіси великих підприємств, постредство, Мінсхідрозвитку та інші, найбільш значущим містом макрорегіону в політичному, економічному, військовому, сенсах, безумовно, вважався Владивосток.
Літо та осінь видалися електорально складними. «Кримський консенсус» себе вичерпав, до результатів березневих виборів Володимира Путіна (та ще й за наявності «пристойного» опонента, Павла Грудініна від КПРФ, та його подальшого цькування) виникали серйозні питання. Добила населення пенсійна реформа.
У результаті в багатьох регіонах Росії, де були провали із зачисткою поля, в Єдиний день голосування сталися неприємні для федеральної влади сюрпризи. У більш стратегічно важливому Примор’ї другий тур виборів призначили за тиждень після першого. У Хабаровську — через два, що є більш звичною практикою. У російській політиці спостерігається певний феномен, згідно з яким у другому турі традиційно виграє кандидат від опозиції. Навіть якщо він «технічний кандидат», ким, судячи з його абсолютно не активної передвиборної кампанії та висловлювань у стилі «я готовий бути першим заступником», виступав Сергій Фургал (до речі, який вийшов у другий тур із лідируючої позиції).
По суті, подальші події навколо фігури Фургала стали своєрідним вироком Сергію Кирієнку та його команді політтехнологів у Адміністрації президента. Щоправда Кирієнко зміг встояти, зробивши низку висновків із ситуації.
Рішення суду та фактичне завершення справи Фкргала свідчить про те, що роботу над помилками було проведено якісно. На майбутніх виборах, насамперед президентських, до зачистки поля та підбору опонентів будуть ставитись набагато уважніше. Тим більше, вже зараз у Росії посилилася боротьба на політтехнологічному полі, де старожили цієї професії дедалі частіше програють конкуренцію молодим колегам, залишаючись без державних замовлень та контрактів від АП.
Довічне покарання Сергію Фургалу не загрожує, оскільки терміни давності вже вийшли. Який термін вимагатиме держобвинувач, стане відомо 6 лютого, але адвокати кажуть, що обвинувальний (немає сумнівів, що він буде саме таким), вирок вони оскаржать. Водночас, «економічна» справа слухатиметься окремо.
3. Інтерв’ю міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова
У четвер, 2 лютого, міністр закордонних справ Сергій Лавров дав велике інтерв’ю пропагандисту та генеральному директору медіагрупи «Росія сьогодні» Дмитру Кисельову.
Основні тези:
- «Спостерігаємо навіть не спроби, а наполегливу лінію Заходу на чолі зі США все це [війну в Україні] ніколи не закінчувати. Доки вони не впевняться, що будь-які загрози їх гегемонії усунуті».
- «На даному етапі ми діємо так само, як західні колеги обіцяли: має бути перемога на полі бою. Це їхня формула. Це вони відмовилися від переговорів, змусили київський режим піти з переговорного процесу, причому в той самий момент, коли ще наприкінці березня 2022 р. була можливість закінчити це політичним шляхом».
- «Якщо зараз ми прагнемо відсунути артилерію українських збройних сил на таку відстань, яка не створюватиме загрози для наших територій, то чим далекобійніше постачається зброя київському режиму, тим далі потрібно буде її відсувати від територій, які є частиною нашої країни».
- «Шольц заявив, що НАТО ніколи не воюватиме проти Росії, а його міністр закордонних справ А.Бербок сказала, що вони вже «дружно» воюють проти Росії. Офіційний представник Пентагону С.Сінгх сказала, що немає нічого страшного, якщо Київ почне бомбардувати Крим. Вони чи самі себе «заводять», чи не розуміють, про що говорять».
- «Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що результатом війни має стати поразка Росії і така, щоб вона десятиліття не змогла відновити свою економіку. Це не расизм, не нацизм, чи не спроба вирішення російського питання?».
- «США і всі західники, яких американці підім’яли під себе, позбавивши Євросоюз останніх ознак хоч якоїсь самостійності, вони, як відомо, є «великими демократами». Але демократію вони розуміють, як своє право нав’язувати всім іншим своє розуміння. Щойно ти з ними починаєш говорити про необхідність демократичних підходів до міжнародних питань, вони не виявляють жодного ентузіазму».
- «Ми також готуємо деяку звітність про те, що відбувалося за цей рік, що вдалося виявити. Це не лише військово-біологічні програми США, від яких вони намагаються відхрещуватися (брешуть як завжди) і не тільки пряма участь США у вибухах «Північних потоків». Заступник Державного секретаря США В.Нуланд по суті здійснила явку з повинною. Багато чого треба згадати і показати, якими методами США домагаються своєї гегемонії».
- «Два-три тижні тому Євросоюз підписав декларацію з НАТО, де сказано, що все, що потрібне Північноатлантичному альянсу, ЄС зробить. Американці своїх цілей досягають. Це треба пояснювати голосніше. Зараз це все відбувається в Європі, але вже «поширюються» плани на Азію».
- «Зараз на цю роль [антиросії] «розглядають» Молдову. Насамперед тому, що змогли поставити досить специфічними методами, які далеко не є вільно демократичними на чолі країни президента, яка сама «рветься» до НАТО. М.Г.Санду має румунське громадянство, готова поєднуватися з Румунією і взагалі практично на все».
- «Не буду вдаватися до подробиць, але одна з країн, яку Захід хоче перетворити на чергову «антиросію» – це Грузія».
- «Для того, щоб у цьому регіоні взяла гору конструктивна націленість на «розвиток», ми просуваємо формат «три плюс три» (три південнокавказькі країни – Грузія, Вірменія, Азербайджан та три країни-сусіди – Росія, Туреччина, Іран). Перший такий прицільний контакт відбувся. Продовжуватимемо».
- «Європейці займаються «самоїдством». Усі питання про те, хто прийматиме рішення, оголошено. Вони підписалися під Декларацією про співпрацю з НАТО, згідно з якою будуть надавати все, що потрібно Північноатлантичному альянсу, у тому числі територію країн, які не входять до НАТО, якщо потрібно буде перекинути озброєння будь-якого виду ближче до російських кордонів. Все це сказано.
- «Точки дотику» – це дуже скромна характеристика двосторонніх відносин [між Росією та Китаєм]. У деклараціях вже записано, що попри те, що ми не створюємо військового союзу, вони за якістю вище військових союзів у класичному розумінні, оскільки немає ні обмежень, ні кордонів і заборонених тем. Вони найкращі за всі роки існування СРСР, КНР та Російської Федерації».
Підсумки/прогнози:
Цікаво, що останнім часом великі інтерв’ю Лаврова почали з’являтися із завидною регулярністю. У кожному з них він намагається чітко повторювати вже добре відомі тези про позиції Росії щодо України, США, Європи, світового порядку та місця Росії у новій світовій системі.
Наводячи паралелі, слід зазначити, що аналогічна ситуація відбувалася й рік тому, коли Росія добивалася переговорів з НАТО та ОБСЄ, але за їх результатами залишилася незадоволеною позицією Заходу. В даному випадку варто уважніше ставитись до деяких заяв Лаврова.
По суті, окрім шапкозакидання та повторення добре відомих фраз, інтерв’ю Лаврова було побудовано на спробі фіналізувати офіційну позицію Кремля та вкотре донести її до західної аудиторії. Важливий момент: ця позиція озвучується не Путіним, не Медведєвим і не Кадировим, а саме Лавровим – головою дипломатії, що нібито має сприйматися як спроба донести збалансовану та компромісну позицію.
У той же час компромісів у самих заявах Лаврова мало. Він у черговий раз говорить про те, що Росія не відступатиме від своїх планів і готова йти до кінця. При цьому загрожує відповіддю на постачання зброї Україні та заявляє про готовність подальшої окупації українських територій.
Серед найважливіших моментів з інтерв’ю Лаврова – прогнози щодо можливих нових гарячих точок поблизу російських кордонів. Зокрема йдеться про Молдову. На тлі активізації проросійської опозиції в країні та звинувачень з боку Росії у створенні з Молдови транзитної зони для військ НАТО, прогнози Лаврова виглядають особливо актуальними.
Також важливе посилання адресується Німеччині, яку Лавров звинувачує не в прямому нападі на Росію, а в надто сильній залежності від США. Тобто, по суті, натякає, що «ми готові йти на відновлення відносин, але тільки якщо Європа позбавиться від американської залежності». У ситуації з посиленням кризи всередині ЄС, подібні натяки можуть стати додатковою загрозою вже найближчим часом.
4. Введення «межі» цін на експорт російської нафти та нафтопродуктів
У п’ятницю, 3 лютого, Рада ЄС затвердила «межу» цін на нафтопродукти з Росії на рівні 100 доларів за барель на бензин і дизпаливо, а також 45 доларів на продукцію з низькою доданою вартістю. Рішення набуло чинності з 5 лютого.
Підсумки/прогнози:
З 5 лютого Європейський Союз ввів у дію ембарго на постачання нафтопродуктів із Росії, які стали доповненням до нафтових санкцій, введених 5 грудня 2022 року. По суті тепер діє практично повне ембарго на російський нафтовий експорт. При цьому головним винятком є встановлена «межі» цін: 100 доларів за барель нафтопродуктів і 60 – нафти.
Західні ЗМІ почали активно розповсюджувати інформацію про те, що за попередніми підрахунками до 2030 року Росія недорахується близько 1 трлн доларів експортних доходів, а частка Росії на світовому енергетичному ринку скоротиться до 13% із 20%.
Важливо відзначити, що з нафтового ембарго зроблено виняток для постачання трубопроводом «Дружба» – ЄС» заборонений лише морський імпорт.
У той же час, запровадження винятку у вигляді «межі цін» активно лобіювалося Вашингтоном з метою недопущення обвалу російського експорту, сплеску світових цін на нафту та посилення інфляції. Тобто, стан російського нафтового експорту безпосередньо б’є по економіці як Заходу загалом, так і США окремо.
В даний час на Заході чекають дій у відповідь від Росії. При цьому варто зазначити, що 30 січня відбулася телефонна розмова Путіна з Наслідним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом Бен Сальманом Аль Саудом. Згідно з офіційними даними, були обговорені питання подальшого розвитку двостороннього співробітництва в політичній, торговельно-економічній та енергетичній сферах, а також взаємодія в рамках «ОПЕК плюс» щодо забезпечення стабільності світового нафтового ринку. Очевидно, варто очікувати, що відповідь Росії на західні санкції може бути у колективному форматі (ОПЕК+).
Також відомо, що останнім часом Росія активно займається створенням танкерного флоту, щоб уникнути обмеження «межі» цін на нафту та нафтопродукти. В даний час найбільшим танкерним флотом володіє Іран, але не може використовувати його на повну силу через західні санкції. Не виключено, що дві держави шукатимуть спільні шляхи для виходу із ситуації. Більше того, Росія активно збільшує торгівлю енергоресурсами з Індією та іншими країнами Азії.
