Росія за тиждень (12.12-18.12)

У цьому звіті представлені ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії.

За підсумками минулого тижня можна тезово визначити наступні тенденції:

• В умовах прийняття нового пакету санкцій країнами ЄС, а також відчуваючи вплив раніше введених санкцій, Москва намагається всіляко демонструвати стійкість економіки в нинішніх умовах. Звідси й низка заяв Путіна на засіданні Ради зі стратегічного розвитку, і раніше презентовані доповіді Глави ЦБ РФ Ельвіри Набіулліної. Загалом, наприкінці року стає ясно, що саме економічний фактор стане головною загрозою РФ наступного року. Якщо Росія зможе впоратися з подібними викликами, то збереже свої позиції на геополітичній арені, зокрема й щодо України.

• Низка невдач у так званій СВО призвела до необхідності тотального реформування всієї оборонної галузі. Візит Путіна до об’єднаного штабу родів військ, а також його фактичне повернення на позицію єдиного командувача бойових дій в Україні (раніше, призначення Суровікіна розглядалося як зміщення акцентів у медійному просторі), свідчить про готовність російського президента до радикальних змін. Швидше за все, йдеться як про кадрові, так і про тактичні реформи. У зоні ризику перебуває як Герасимов, так і Шойгу.

• Росія намагається робити ставку на ескалацію конфлікту на Заході. Посилення розбіжностей між Лондоном та Вашингтоном (а також їхніми сателітами) грає на користь Москви. Санкційна політика дедалі частіше демонструє бажання окремих держав задовольнити власні потреби. Звідси і компроміси чи винятки із санкційних списків для окремих осіб. Більш радикальна політика Великобританії, яку активно підтримує Польща та країни Балтії, все частіше стикається із прагматизмом США, Німеччини, Франції та низки держав Західної Європи. Найближчим часом варто очікувати на посилення двох чинників: ескалації відносин між Лондоном і Вашингтоном, а також активізації російських структур у Європі, що реалізують так звані технології «м’якої сили».

У період з 12 по 18 грудня для Росії найбільш актуальними були такі теми:

1. Візит Путіна до об’єднаного штабу родів військ, задіяних у так званій «СВО».

У п’ятницю 16 грудня Володимир Путін відвідав об’єднаний штаб родів військ, задіяних у так званій «спеціальній військовій операції», де ознайомився з роботою штабу, заслухав доповідь про перебіг бойових дій, а також провів нараду та окремі зустрічі з командувачами. У повідомленні на сайті адміністрації президента РФ наголошується, що у штабі Путін працював упродовж усього дня. Згідно з розміщеними в мережі фото, разом з Путіним у штабі також було все вище керівництво армією і так званою «спецоперацією» – міністр оборони Сергій Шойгу, начальник генштабу Валерій Герасимов і командувач російськими військами в Україні Сергій Суровікін.

Хронологія подій:

• Путін ознайомився з роботою штабу, заслухав доповідь, провів нараду та окремі зустрічі з командувачами.

• Путін повідомив, що готовий вислухати пропозиції щодо найближчих та середньострокових дій щодо спецоперації.

• Будь-яка інформація про особисті зустрічі Путіна з військовими, як і їхні результати, відсутні.

Підсумки/прогнози:

Головна мета президента РФ полягала в тому, щоб показати, що так звана «спеціальна військова операція» знаходиться під його керівництвом і він особисто керує військовою кампанією в Україні. Не Суровікін, не Шойгу, не Герасимов, а саме Путін є реальним командувачем так званої «спецоперації». У цьому він намагається уподібнитися двом своїм кумирам – Миколі II та Йосипу Сталіну, які особисто керували бойовими операціями під час Першої та Другої світових воєн. Також він дає зрозуміти, що відповідальність за результати операції готовий нести особисто. Кремлівська пропаганда вважає, що особиста участь президента Російської Федерації у так званій «СВО» – серйозний мобілізаційний фактор.

Також цікаво, що присутність у кадрі начальника Генерального штабу ЗС РФ генерала Валерія Герасимова мала розвіяти чутки щодо того, що він відправлений у відставку або потрапив у опалу.

Можна впевнено сказати, що чутки про нову реформу Збройних Сил Російської Федерації перестають бути чутками. На тлі серйозних поразок армії РФ у неоголошеній війні з Україною розмова Путіна з військовими навряд чи звелася до простого з’ясування стосунків, пошуку винних та роздачі вказівок. Скоріше за все, кожен із родів військ, задіяних у бойових діях, дав своє розуміння прорахунків – з метою вдосконалення ЗС РФ. Звідси і величезний військовий бюджет наступного року, і бажання Путіна особисто поспілкуватися з генералами.

Фактично, поява Путіна в середовищі військових напередодні Нового року показує: Росія націлена на те, що наступний рік може пройти в перманентних бойових діях, і не обов’язково лише в Україні.

Варто зазначити, що саме 16 грудня було здійснено масований ракетний обстріл по території України. За заявами МО РФ, його метою стали військові та енергетичні об’єкти. Одна з ракет 16 грудня потрапила у житловий будинок у Кривому Розі. За даними місцевої влади, загинули чотири людини, серед яких півторарічний хлопчик. 13 людей отримали поранення. Серед них – четверо дітей.

2. Санкції ЄС проти Росії

У четвер 15 грудня Європейський Союз заявив про запровадження 9-го пакету санкцій проти Росії. Новий пакет санкцій торкнувся майже двохсот фізичних та юридичних осіб, а також сфери енергетики, економіки, аграрної промисловості та оборони.

Хронологія подій:

• 15 грудня низка ЗМІ повідомили, що, скоріше за все, Євросоюз відкладе ухвалення дев’ятого пакету санкцій проти РФ через позицію Польщі та країн Балтії щодо експорту російського зерна: Варшава та її союзники виступають за заборону цього експорту.

• У той же день стало відомо, що Євросоюз таки погодив дев’ятий пакет санкцій проти Росії.

• 16 грудня ЄС опублікував новий пакет санкцій проти РФ.

• Видання Financial Times повідомляло, що Бельгія, Німеччина, Іспанія, Нідерланди, Португалія та Франція закликали керівництво ЄС скоригувати санкції щодо Москви у тому, що стосується винятків для експорту російського зерна та добрив, оскільки чинні правила ускладнюють постачання продовольства до країн, що розвиваються.

• Портал EUobserver повідомив, що Угорщина домоглася, щоб міністр енергетики Микола Шульгінов, міністр спорту Олег Матицин та міністр охорони здоров’я Михайло Мурашко не були включені до дев’ятого пакету санкцій.

Підсумки/прогнози:

16 грудня ЄС опублікував новий пакет санкцій проти РФ:

1. Додано майже 200 додаткових фізичних та юридичних осіб до списку тих, чиї активи підлягають заморожуванню. Це російські збройні сили, а також окремі офіцери та підприємства оборонно-промислового комплексу, депутати Державної Думи та Ради Федерації, міністри, російська проксі-влада на окупованих територіях України та політичні партії. До цього списку входять ключові постаті, причетні до ракетних ударів Росії по мирних жителях, викрадення українських дітей у Росію та крадіжки української сільськогосподарської продукції.

2. Введено нові експортні обмеження на чутливі технології подвійного призначення та передові технології, які сприяють зміцненню військового потенціалу Росії, та технологічному вдосконаленню. Це включає двигуни безпілотників, камуфляжне спорядження, додаткове хімічне/біологічне обладнання, додаткові електронні компоненти, які можна знайти в російських військових системах на полі бою.

3. Найбільш жорсткі експортні обмеження поширюються ще на 168 російських підприємств, тісно пов’язаних з російським військово-промисловим комплексом, з метою позбавити їх доступу до чутливих товарів подвійного призначення та передових технологій.

4. Нові заборони на експорт будуть поширюватися на додаткові промислові товари та технології, такі як дрони-іграшки/хобі, складні генераторні пристрої, портативні комп’ютери та обчислювальні компоненти, друковані схеми, радіонавігаційні системи, апаратура радіоуправління, авіаційні двигуни та частини двигунів, камери та лінзи.

5. Додаткові заборони на операції для російських банків: санкції введено ще стосовно трьох російських банків, включаючи повну заборону операцій із Всеросійським банком розвитку регіонів.

6. Додаткові заборони на російські ЗМІ: ще чотири російські канали потрапили під санкції до ЄС.

7. Закриття доступу Росії до безпілотників: прямий експорт двигунів для безпілотних літальних апаратів до Росії та експорт у будь-які треті країни, такі як Іран, де є підозра, що вони будуть використовуватися в Росії, тепер обмежені.

8. На додаток до вже існуючої заборони на інвестиції в енергетичний сектор у Росії нові інвестиції ЄС у російський гірничодобувний сектор також будуть заборонені, за винятком деяких видів сировини.

Вже найближчим часом стане відомо, наскільки сильно вплине новий пакет санкцій на дії російських окупаційних військ на території України. При цьому західні аналітики серйозно побоюються подальшого зміцнення російсько-іранських відносин на тлі нових західних обмежень. В даний час активно обговорюються передачі Тегераном Москві ракет різного типу, які можуть бути використані для чергового масованого обстрілу території України.

Водночас дедалі помітнішими стають внутрішні суперечності між державами-членами Європейського Союзу. По-перше, регулярні демарші Угорщини вкотре призвели до пом’якшення загальної санкційної позиції та дозволили уникнути санкцій трьом представникам уряду РФ.

По-друге, Польща та країни Балтії не змогли відстояти свої позиції щодо продовольчих обмежень для Москви. По суті, «зернова угода» починає приносити користь не лише Україні, а й Росії, що явно не входило до планів Великобританії та орієнтованих на неї європейських держав. З іншого боку, більшість країн Західної Європи (орієнтовані на США) демонструють посилення власної позиції та поступову схильність до пошуку компромісу в українському питанні.

Однозначно, дев’ятий пакет санкцій демонструє посилення розбіжностей між позиціями Лондону та Вашингтону, що у довгостроковій перспективі, на жаль, може зіграти на руку Росії. Очевидно, найближчим часом Європа шукатиме нові важелі тиску на Росію, які не загрожують внутрішньополітичній та економічній ситуації в ЄС.

3. Рішення Китаю поглибити відносини з Москвою

У четвер 15 грудня американське видання The Wall Street Journal опублікувало аналітичний матеріал, у якому стверджується, що голова Китаю Сі Цзіньпін доручив уряду в останні тижні налагодити більш міцні економічні зв’язки з Росією. Видання посилається на інформацію від анонімних політичних радників у керівництві КНР і стверджує, що у Пекіні вирішили розвивати торговельні відносини з Москвою, які зміцнилися у 2022 році і стали для неї «рятувальним кругом» перед тиском Заходу. Також у матеріалі WSJ стверджується, що «план» КНР включає збільшення Китаєм імпорту російської нафти, газу і сільськогосподарських товарів, посилення енергетичного партнерства в Арктиці і збільшення китайських інвестицій в російську інфраструктуру (зокрема, в залізниці і порти). Крім цього, Росія та Китай все частіше здійснюють операції в рублях та юанях для уникнення санкцій.

Підсумки/прогнози:

Можливе посилення економічних відносин між Пекіном та Москвою вже давно розглядається як одна з головних загроз, як для «колективного Заходу», так і для України. У той же час, жодних офіційних підтверджень подібної інформації на даний момент не існує.

Важливо відзначити, що ще на початку 2022 року Сі Цзіньпін і Володимир Путін говорили про «безмежне партнерство» у відносинах двох держав, але вже після повномасштабного вторгнення Росії на територію України і санкційного тиску на Москву, Китай вважав за краще зберігати нейтралітет і, судячи з усього, почав сумніватися у необхідності тісної співпраці з Росією. Більше того, офіційний Пекін регулярно заявляє про необхідність пошуку мирного вирішення ситуації.

З іншого боку, ще в середині листопада Посол Росії в Китаї Ігор Моргулов в одному з інтерв’ю заявив, що навесні 2023 Сі Цзіньпін може відвідати Москву з офіційним візитом. Нібито, поїздку заплановано одразу після сесії ВСНП, на якій будуть розподілені ключові державні пости КНР на наступні п’ять років. Більше того, ще у 2022 році очікується зустріч Путіна та Сі Ціньпіна в онлайн-форматі.

Автори матеріалу WSJ звертають увагу на ще одну важливу річ. Серед причин націленості голови КНР на тісне співробітництво з Росією згадується і захоплення радянськими цінностями, історією і культурою, що «глибоко вкоренилося в ньому з юності», яке не похитнув тривалий період поганих відносин двох країн у 1970–1980 рр. Стверджується, що після приходу до влади Сі багато в чому орієнтувався у політиці на російську систему, зменшивши вплив колегіального органу влади – Постійного комітету політбюро ЦК КПК. Також у статті, як приклад, наводиться розповідь, як альма-матер Сі, університет Цінхуа, надіслав йому звіт, у якому скептично описувалися перспективи російської економіки. Лідер Китаю ж написав на його полях слово «нісенітниця».

У цьому випадку важливо звернути увагу на регулярні заяви Путіна про важливість збереження національної історії, традицій та культурних орієнтирів. Звідси така активна спроба захистити і зберегти пам’ять про перемогу у Другій світовій війні або відстояти радянські цінності та популяризувати внесок Радянського Союзу у розвиток держав, що входять до його складу. Також важливо відзначити й регулярн6і заяви Путіна, які звучать останнім часом, про стратегію Росії щодо умовного розвороту у бік Азії та Близького Сходу. По суті Путін намагається кинути виклик всьому західному: культура, традиції (або їх розмиття/відсутність), цінності та ліберальні погляди. Пропонуючи на противагу власну, набагато консервативнішу модель світоустрою. У випадку, якщо матеріал WSJ дійсно відповідає дійсності, то даним меседжем Сі Цзіньпін фактично відповідає Путіну, погоджуючись з його позицією.

Водночас оцінити правдоподібність заяв WSJ досить складно, оскільки Пекін рідко використовує тактику відкритих та прямолінійних заяв, тим більше у сфері зовнішньої політики. При цьому, як випливає з нещодавно опублікованих даних ГТУ КНР, за період з січня по листопад 2022 р. обсяг російсько-китайської торгівлі склав $172 млрд, що вище за показники з січня по листопад 2021 р. на 32%. При цьому Китай справді розглядає відносини з Росією як стратегічні та важливі і хотів би розширювати та поглиблювати з нею економічну взаємодію.

З іншого боку, варто звернути увагу на безліч перешкод, якими, зокрема, є західні санкції щодо РФ. По-перше, незважаючи на ескалацію у відносинах між Китаєм, США та Євросоюзом, рівень їх торговельно-економічних відносин зберігається на набагато вищому рівні, ніж китайсько-російські відносини. Співпраця з Росією несе для китайських компаній, які працюють на експорт до США та Європи, високі ризики потрапляння під вторинні санкції.

По-друге, різниця потенціалів економік Росії та Китаю надто відчутна, через що Москві та Пекіну важко знаходити рівноправні, задовольняючі обидві сторони, напрями співробітництва. Крім того, у Росії та Китаю дуже мало спільних ланцюжків створення доданої вартості.

Загалом, незважаючи на згадку у матеріалі WSJ про фактор особистого ставлення Сі Цзіньпіна до Росії, необхідно враховувати той факт, що Китай завжди віддає перевагу прагматичності, а не сентиментам. Найбільш перспективним напрямом у китайсько-російських відносинах для Пекіна залишаються питання Арктики, а також постачання дешевих енергоресурсів. Очевидно, на даному етапі позиції Росії, які відчутно послабилися через фактичний провал плану по Україні, змушують Путіна йти на будь-які умови Китаю, а не розраховувати на розширення торговельно-економічних відносин.

У той же час, як для Пекіна, так і для Москви стратегічно важливим є розвиток співробітництва у сфері оборони та ВПК. Це питання неодноразово обговорювалося до 24 лютого. При цьому окремі джерела говорять, що відновлення подібних планів може відбутися вже навесні 2023 року. Але головною умовою Китаю для Росії є вирішення українського питання та завершення бойових дій.

4. Стаття Генрі Кісінджера

У п’ятницю 16 грудня, у британському тижневику Spectator було опубліковано статтю колишнього держсекретаря США Генрі Кісінджера, під назвою «Як уникнути нової світової війни». У статті Кісінджер знову закликає до переговорів між Києвом і Москвою, а також заявляє про поворотну точку у війні в Україні, яку потрібно скористатися, щоб досягти врегулювання шляхом переговорів і уникнути ескалації, яка може призвести до глобальної катастрофи.

Головні тези:

• «Я неодноразово заявляв, що підтримую військові зусилля країн-союзників, спрямовані на відбиття російської агресії в Україні. Але підходить час для того, щоб діяти з опорою на вже досягнуті стратегічні зміни, інтегрувавши їх у нову структуру для того, щоб досягти миру шляхом переговорів».

• «Мета мирного процесу була б двоякою: підтвердити свободу України та визначити нову міжнародну систему безпеки, особливо для Центральної та Східної Європи. Зрештою, Росія має знайти місце в такому порядку. Переважний результат для деяких – це Росія, яка стала безсилою внаслідок війни. Я не згоден».

• «Росія понад півстоліття вносила вирішальний внесок у глобальну рівновагу та баланс сил. Її історична роль має принижуватися. Військові невдачі Росії не усунули її глобальний ядерний потенціал, що дозволяє їй загрожувати ескалацією в Україні. Навіть якщо цей потенціал буде зменшено, розпад Росії або знищення її здатності проводити стратегічну політику може перетворити її територію, що охоплює 11 часових поясів, на спірний вакуум».

• «Конкуруючі групи можуть вирішити врегулювати свої суперечки за допомогою насильства. Інші країни можуть спробувати розширити свої вимоги силою. Всі ці небезпеки посилюватимуться наявністю тисяч одиниць ядерної зброї, що робить Росію однією з двох найбільших ядерних держав світу».

Підсумки/прогнози:

Важливо відзначити кілька ключових факторів, що випливають із цієї статті. По-перше, Генрі Кісінджер уже не вперше заявляє про необхідність більш прагматичного підходу з боку Заходу до Росії, власне, як і необхідність переговорного процесу. У цьому матеріалі він не говорить про те, на якій основі може бути досягнуто згоди про закінчення війни. З його статті можна зробити висновок, що він пропонує винести питання Криму і, можливо, Донбасу на референдум.

По-друге, ідеї Кісінджера дедалі частіше починають знаходити підтримку серед політичних лідерів низки європейських держав, а також частини політичних еліт у США. Це простежується як у низці заяв європейських лідерів (найчастіше представників Західної Європи), так і в позиції держав щодо санкційної політики чи виділення фінансової та військової допомоги для України. Безумовно, подібні ідеї не переважають, але в той же час розглядаються як допустимі.

По-третє, ідеї Кісінджера скоріше орієнтовані на західного споживача, ніж українського. Його основна ідея полягає не у відмові від Криму чи Донбасу (як досвідчений геополітик, Кісінджер розглядає будь-які території з погляду стратегічної значущості, а не ідеологічних чи патріотичних переконань), а у спробі донести тезу про необхідність збереження балансу сил у світі, який неможливий без фактору Росії. Фактично, ця ідея абсолютно зрозуміла політикам у Вашингтоні, але при цьому є чужою для Великобританії, яка дотримується абсолютно інших геополітичних принципів.

По-четверте, Генрі Кісінджер, у свої 99 років, навряд чи прагне задовольнити свої політичні амбіції або здобути ще більшу популярність. У своїх висловлюваннях він не боїться репутаційних ризиків, що дає можливість озвучувати непопулярні ідеї. В даному випадку важливо розуміти, що подібні матеріали можуть публікуватися як для перевірки громадської думки, так і для підготовки ґрунту до формування нових смислів у публічній площині.

5. Засідання Ради зі стратегічного розвитку

У четвер 15 грудня Володимир Путін у режимі відеоконференції провів засідання Ради при Президентові зі стратегічного розвитку та національних проєктів. Подібна нарада проводиться щорічно в середині грудня, для підбиття підсумків реалізації національних цілей РФ відповідно до стратегії 2030 року. Як і на інших заходах, Путін визначив одним із найбільш пріоритетних предметів обговорення саме технологічний розвиток.

Основні тези:

• «Як відомо, проти Росії розгорнуто безпрецедентну санкційну агресію. Вона була націлена на те, щоб у стислий термін, по суті, зім’яти нашу економіку, через пограбування наших валютних резервів обвалити національну валюту – рубль – і спровокувати руйнівну інфляцію».

• «Рівень цін у Росії – після серйозного сплеску у березні-квітні – починаючи з травня практично не змінився, а російський рубль став однією з найсильніших валют світу з початку року».

• «Державні фінанси Росії зберігають стійкість. За підсумками січня – листопада поточного року федеральний бюджет виконаний з профіцитом 560 мільярдів рублів, а консолідований бюджет – з профіцитом в один трильйон 451 мільярд рублів».

• «Ми збережемо відповідальну фінансову та макроекономічну політику, що гарантує у найближчі три роки не лише повне фінансування соціальних зобов’язань, а й вирішення нових завдань, що стоять перед країною».

• «Незважаючи на санкції, за 9 місяців постачання основних товарів з Росії до ЄС зросло в 1,5 разу».

• «Електронні майданчики для торгівлі російськими енергоресурсами для Заходу можна створити за найближчі 3 місяці».

• «Росія згортатиме механізми пільгової іпотеки, але робитиме це плавно».

• Путін окреслив 6 ключових завдань в економіці на 2023 рік:

1. виведення взаємодії з ключовими партнерами на новий рівень, усунення обмежень у логістиці та фінансах, зростання зовнішньої торгівлі та інвестиційної взаємодії;

2. зміцнення технологічного суверенітету та рух до лідерства за основними напрямками у цій сфері, що випереджає зростання обробної промисловості;

3. забезпечення фінансового суверенітету, російська фінансова система має забезпечити потреби, які раніше покривалися західними джерелами фінансування;

4. випереджальний розвиток інфраструктури, треба упорядкувати регіональні траси, будівництво житла та поліпшення житлових умов громадян;

5. (головне) зниження бідності та нерівності, зростання реальних доходів громадян, скорочення розриву в потенціалі регіонів, а ключ до підвищення доходів – високе економічне зростання та нові добре оплачувані робочі місця;

6. захист материнства та дитинства, підтримка сімей та збереження народу.

• «Успішне майбутнє людини залежить від якісної освіти та різнобічного розвитку. Такі можливості потрібно забезпечити повсюдно у будь-якому регіоні нашої країни».

• «Росія обов’язково досягне відновлення нових територій, у нових регіонах будуть введені загальноросійські стандарти соціального забезпечення».

• «До 2030 року у нових регіонах потрібно вийти на загальноросійський рівень за всіма показниками».

Підсумки/прогнози:

Фактично Путін двома своїми діями – виступом на засіданні Ради зі стратегічного розвитку та на засіданні Об’єднаних штабів – дав більше посилів, ніж у будь-якому щорічному Посланні (яке у 2022 році не було оприлюднено). Фактично Путін присвятив свій виступ на Раді зі стратегічного розвитку соціальним та економічним питанням. Це традиційний «коник» Путіна (не обов’язковий до виконання – згадаємо знамениті «травневі укази»). Але при цьому складається враження, що «вождь дбає про свій народ».

В умовах бойових дій виступ Путіна покликаний дати позитивний ефект, показуючи, що незважаючи на фактори війни та західних санкцій, російське керівництво думає про зростання добробуту громадян – паралельно подається картинка українських міст, позбавлених тепла та електрики. Це контраст, завдяки якому росіяни мають зрозуміти, як їм «пощастило» з президентом і яке «щастя», що при владі в Росії не є «фашисти» та «НАТОвські маріонетки».

Ще одна мета: продемонструвати власному народу, що західні санкції практично не діють, і Росія має достатньо внутрішніх резервів, щоб забезпечити стабільний розвиток не завдяки, а всупереч Заходу. Головні посилки: ми сильні, ми вистояли, Путін не помиляється, Захід прорахувався, ми розвиваємось.

Очевидно, найближчим часом може з’явитися велика кількість подібних заходів, які мають на меті вселити бадьорість і впевненість у росіян на тлі далеко не безхмарних прогнозів економістів і прорахунків військових у ході так званої «спеціальної військової операції».