Міністром закордонних справ Республіки Білорусь, як і передбачалося, призначено 57-річного Сергія Федоровича Алейніка. Кар’єрний дипломат Алейнік протягом тривалого часу виконує найважливіші функції в системі міжнародних відносин Білорусі, зокрема, підтримуючи контакти з Ватиканом і з британськими елітами. Джерело Ascolta характеризує його коротко: толковий, розумний і спокійний. Алейнік, очолюючи протягом більш ніж десяти років важливі напрямки в білоруській дипломатії, уникав публічності та не демонстрував надмірні амбіції, що досить важливо: Олександр Лукашенко не любить «активістів» (надмірна активність і пристрасть до публічності вже занапастила кар’єру Павла Латушки чи Валерія Ципкало, які подавали великі надії як дипломати). Лукашенко сам вирішує, хто має обійняти ту чи іншу посаду, а зайва метушня в цьому випадку може перекреслити плани надмірно амбітних чиновників. Лукашенко робить ставку насамперед на «робочих конячок».
Сергій Федорович Алейнік народився 28 січня 1965 року у Мінську. Про його батьків немає інформації у відкритих джерелах, на наші співрозмовники стверджують, що народився і виріс майбутній міністр закордонних справ у дуже інтелігентній та «не простій» родині.
У 1981 році (у 16 років) Сергій Алейнік закінчив школу і вступив до Мінського державного педагогічного інституту іноземних мов – одного з найпрестижніших вишів Білорусі та СРСР. Більшість випускників Мінського лінгвістичного інституту пізніше направлялися на роботу до КДБ СРСР. Цікаво, що Сергій Алейнік був не лише одним із найкращих студентів (він досконало опанував німецьку та англійську мови), а й у 1986 році, після закінчення інституту, був обраний заступником секретаря комітету Комсомолу рідного вишу.
• У 1988 – 1992 роках працював у системі КДБ (у біографії зазначено: «служив в армії»). У 1992 році прийнятий на дипломатичну службу та направлений на навчання до Віденської дипломатичної академії (спеціальність «міжнародні відносини»).
• Після повернення з Австрії Алейнік працював у службі протоколу МЗС. У 1995 році був направлений на роботу до Генерального консульства Республіки Білорусь у Гаазі. У 1996 – 1999 роках Алейнік – тимчасовий повірений у справах Республіки Білорусь у Королівстві Нідерланди.
• У 1999 – 2002 роках Алейнік очолював службу державного протоколу МЗС РБ.
• У листопаді 2002 року Алейнік призначається на посаду представника Білорусі при відділеннях ООН та міжнародних організаціях у Женеві.
• У 2008 році йому доручається місія – зберігаючи за собою пости в Женеві, виконувати функції Надзвичайного та Повноважного Посла Республіки Білорусь при Святому Престолі та при Суверенному Мальтійському Ордені – замість Володимира Корольова, який, судячи зі всього, «не виправдав довіри».
Вважається, що Алейнік має дуже тісні особисті стосунки з державним секретарем Ватикану кардиналом П’єтро Пароліном (якого вважають одним з можливих наступників папи Франциска). Паролін – це креатура Великобританії, а політика Ватикану за кардинала Пароліна повністю узгоджується з політикою Лондону. Декілька останніх фінансових скандалів, пов’язаних з Ватиканом, чітко вказують на британський слід. Також вплив Британії на Ватикан посилився після призначення заступником Пароліна та секретарем у відносинах із державами британського архієпископа Пола Річарда Галлахера.
Останнім часом Римська католицька церква серйозно посилила свій вплив у Білорусі. Це друга за величиною та впливом церква Білорусі. Кількість віруючих сягає 1,5 млн. осіб (15% населення). У Гродненській області 60% населення вважають себе католиками. Присутність католицької церкви в Білорусі посилюється і на тлі того, що після відходу від справ у 2013 році, та смерті в січні 2021 року найвпливовішого православного екзарха Білорусі, митрополита Мінського та Слуцького Філарета (Вахромєєва) пост предстоятеля обіймали відверто слабкі фігури. Митрополит Павло (Пономарьов) авторитету у широкого загалу так і не отримав. Також не вирізняється харизмою і нинішній предстоятель Білоруської православної церкви митрополит Веніамін (Тупеко). У 2021 році папа Франциск призначив архієпископом Білорусі енергійного, діяльного та авторитетного 52-річного гродненського єпископа Йосипа Станевського. Чи варто говорити, що білоруська влада в останнє десятиліття досить лояльно ставилася до католицизації та полонізації (деякі ЗМІ пов’язували цю політику з діяльністю колишнього міністра закордонних справ Володимира Макея). Католицька церква для багатьох молодих та опозиційно налаштованих білорусів асоціюється із Заходом та з прогресом, тоді як православ’я – з Росією та архаїкою.
Для Олександра Лукашенка Ватикан залишається чи не єдиним (якщо не зважати на фактор Угорщини) майданчиком для контактів із Заходом. У травні 2016 року Олександр Лукашенко відвідав папу Франциска у Ватикані. У вересні 2020 року на тлі протистояння влади та опозиції до Білорусі прибув архієпископ Галлахер. Під час зустрічі з Володимиром Макеєм білоруська сторона передала запрошення папі Франциску відвідати Білорусь із візитом, і це запрошення було ухвалено. 17 грудня 2022 року, вітаючи папу Франциска з днем народження, Олександр Лукашенко ще раз запросив голову католиків до Білорусі. При цьому Лукашенко неодноразово наголошував: «У нас із Папою однакова ідеологія та однакові погляди на світоустрій».
Цікаво, що в січні 2009 року Алейніка було призначено заступником міністра закордонних справ – зі збереженням функцій Посла при Святому Престолі.
У січні 2013 року Алейнік призначається Надзвичайним та Повноважним Послом Білорусі у Великій Британії – і знову зі збереженням статусу головного контактера між Лукашенком та Ватиканом. Візит Лукашенка до Ватикану у травні 2016 року був повністю підготовлений Алейніком. Цікавий момент: у Лондоні Алейнік «затримався» на сім із половиною років, що надто багато для дипломата, та ще й з основним прицілом на Ватикані. Наші співрозмовники висловили думку, що Алейнік – переговорник не лише з Ватиканом, а й із британськими елітами. І виходи на Британію він отримав, швидше за все, через Ватикан та Галлахера.
У жовтні 2016 року саме Алейнік готував візит принца Майкла Кентського – однієї з ключових осіб у неформальній політиці Лондона – до Мінська. У 2018 році Алейнік організував переговори Володимира Макея з міністром закордонних справ Великобританії Борисом Джонсоном.
Незадовго до серпневих подій 2020 року, під час президентської кампанії Лукашенка, Сергія Алейніка було викликано до Мінська і знову призначено заступником міністра закордонних справ – знову ж таки зі збереженням посади Надзвичайного та Повноважного Посла РБ при Святому Престолі та при Суверенному Мальтійському Ордені. У лютому 2022 року, за кілька днів до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Алейніка було призначено першим заступником міністра закордонних справ. Міністр Володимир Макей доповів Лукашенку, що Сергій Алейнік «відповідатиме за Західну Європу та Америку», але за підсумками, дипломат, у тому числі, вирішував справи щодо Сирії та приймав вірчу грамоту у посла військової хунти М’янми. У середині листопада Алейнік літав і на переговори до Швейцарії. Показово, що 11 листопада 2022 року до 30-річчя дипломатичних відносин між Білоруссю та Святим Престолом в Апостольській Нунціатурі відбувся урочистий прийом. У вітальному слові Сергій Алейнік, тоді ще перший заступник міністра, наголосив: «Ватикан завжди був і залишається надійним партнером для Республіки Білорусь».
Після раптової смерті Володимира Макея, 26 листопада 2022 року, питання призначення нового глави зовнішньополітичного відомства вирішувалося автоматично: у Алейніка майже не було конкурентів (називалися постаті першого заступника глави Адміністрації президента Максима Риженкова та голови парламентської комісії з міжнародних справ Андрія Савіних, але виключно як гіпотетичні варіанти). Головне: Лукашенко довіряє Алейніку, Алейнік не прагне перетворитися на самостійну постать, саме призначення Алейніка стає сигналом і Заходу, і Росії, що Лукашенко прагне відновлення політики балансів, провідником якої був Макей аж до 2020 року.
Цікавий момент, який вже призвів до низки конспірологічних припущень: Володимир Макей помер наступного дня після візиту до папського нунція Анти Йозича. Наступником Макея стає людина, яка протягом п’ятнадцяти років представляла Білорусь у Ватикані. І це на тлі посилення інтересу до Білорусі з боку Великобританії, а також інформації про бажання сателітів Британії (Польща, Литва, Латвія), повалити режим Лукашенка. Схоже, призначення Алейніка – це прихований посил Заходу про готовність вести переговори. І дуже показово, що офіційне призначення Алейніка на посаду міністра закордонних справ відбулося за тиждень до візиту до Мінська президента Російської Федерації Володимира Путіна.
Щодо Білорусі не коректно говорити про те, яку політику проводитиме Алейнік. Зовнішня політика у Білорусі – це прерогатива президента, і міністр може лише більш менш ефективно виконувати завдання, поставлені президентом – у певних рамках. Саме тому в Білорусі ніколи не було окремої політики Макея, як і не буде політики Алейніка. Буде політика Лукашенка, за якої імітуватиметься боротьба «прозахідних» із «проросійськими». Лукашенко, призначаючи Алейніка, вже попередив: «Буде нелегко».
Джерела білоруського опозиційного видання «Наша ніва», яке ділилося інсайдами про потенційних нових керівників лукашенківського МЗС, оцінювали Алейніка як «компромісну, дипломатичну у всіх сенсах фігуру без негативного шлейфу» та «дипломата, який не наробить помилок, та який має довіру Лукашенка чудово розмовляє з іноземцями».
13 грудня 2022 року Лукашенко офіційно призначив Алейніка міністром закордонних справ.
У Алейніка та його дружини двоє синів. У публічній площині фігурує старший: 34-річний Олександр Алейнік – делегат УЄФА, тобто їздить від імені Європейського футбольного союзу на міжнародні матчі, щоб здійснювати контроль за організацією, дотриманням регламентів турніру та правил безпеки, проведенням прес-конференцій та іншими технічними деталями.
В офіційній біографії зазначається, що Алейнік захоплюється більярдом.
