Росія за тиждень (05.12-11.12)

У цьому звіті подано ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії. 

За підсумками минулого тижня можна визначити наступні ключові тенденції:

1. Росія дедалі більше посилює участь у регіональній політиці. Різні союзи з державами Центральної Азії, Китаю, Індії та Близького Сходу виходять на перший план (ЄАЕС, ШОС, СНД, ОДКБ та інші). На європейському напрямі скорочується як політична, так і дипломатична присутність (а разом із ними – і агентурні мережі російських спецслужб). В адміністрації Путіна готують відставку Юрія Ушакова, головного ідеолога російсько-американських відносин.

2. Кабінетні війни призвели до перестановок у силовому блоці. Голова Генерального штабу ЗС РФ Валерій Герасимов найближчим часом може втратити свою посаду. У такому разі давній конфлікт між Шойгу та Герасимовим закінчиться на користь міністра оборони та його оточення (Кадиров, Пригожин та інші). Ці події можуть призвести до посилення дій російських окупаційних військ на території України. Фактично, в оточенні Путіна перемагає група «яструбів».

3. Путін починає підготовку до виборів та можливого транзиту влади. Очевидно, цей процес може бути запущений ще навесні 2023 року. Зачистка так званого «опозиційного поля (російських лібералів) демонструє, що процес транзиту має пройти максимально контрольовано, без будь-яких загроз з боку Заходу та «іноземних агентів».

У період із 5-го по 11-е грудня для Росії найбільш актуальними були такі теми:

Виступ Володимира Путіна на ЄАЕС

У п’ятницю 9 грудня, у Бішкеку (Киргизія) відбувся саміт ЄАЕС у вузькому та розширеному форматах. У саміті взяли участь президент Росії Володимир Путін, президент Білорусії Олександр Лукашенко, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, прем’єр Вірменії Нікол Пашинян, а також глава уряду Узбекистану Абдулла Аріпов та по відеозв’язку – прем’єр Куби Мануель Марреро Крус. Обидві країни мають статус спостерігача.

Раніше помічник Путіна із зовнішньополітичних питань Юрій Ушаков повідомив, що серед основних пріоритетів саміту — зміцнення технологічного суверенітету, широке впровадження інформаційних технологій у різні галузі та нарощування інвестиційної співпраці. Також Ушаков зазначив, що на полях саміту у Путіна заплановано зустріч із Пашиняном. Ушаков також не виключив, що на полях саміту може бути порушена тема «троїстого газового союзу» між Росією, Казахстаном та Узбекистаном.

Саміт ЄАЕС відбувся вдруге за рік, попереднє засідання пройшло в онлайн-форматі 27 травня. Наступного року головуватиме в ЄАЕС Росія. Сам формат комунікації – Міжнародне інтеграційне економічне об’єднання ЄАЕС – було створено на базі Митного союзу та Єдиного економічного простору у 2015 році, а його головним ідеологом вважається Юрій Ушаков.

Хронологія подій та заяв:

• Лукашенко заявив, що прийшов на саміт пішки, оскільки його автомобіль зламався: «Я не спізнився? Mercedes слабкий, не заводиться, пішки прийшов», — пояснив білоруський лідер президенту Киргизії Садиру Жаппарову.

• Лукашенко про санкції ЄС: «Все, що можна було заборонити та обмежити, хай навіть і на шкоду, наші контрпартнери вже зробили. Тепер для них настав час усвідомлення та оцінки наслідків».

• Лукашенко назвав заяви Меркель про мінські угоди мерзенними (раніше Меркель заявила, що мінські угоди дали Україні час стати сильнішими). За словами президента Білорусії, під час виконання мінських угод Україна могла б зберегти територіальну цілісність.

• Токаєв: «Сьогодні у світі запроваджуються різні заборони, квоти, мита, які серйозно обмежують торгівлю, і на цьому фоні співпраця в рамках ЄАЕС позитивно відрізняється».

• Токаєв: «Відомі санкційні обмеження чинять тиск на економіки всіх держав – членів ЄАЕС».

• Токаєв: «Ні про яке пригальмовування інтеграційних процесів з боку Казахстану не може бути й мови. Казахстан, навпаки, вживає всіх зусиль для вдосконалення та оптимізації процесу економічної інтеграції і, звичайно ж, з урахуванням національних інтересів нашої країни».

• Пашинян: «Завдяки націленості на пошук компромісів вдалося підготувати проект міжнародного договору про формування спільного ринку газу, він у високій мірі готовності».

• Пашинян: «Взаємна торгівля між країнами зростає. Наприклад, товарообіг Єревана у поточному році збільшився аж на 80%».

• Путін: «Партнери з ЄАЕС на тлі волатильності вжили своєчасних та ефективних заходів, які дозволили не лише стабілізувати макроекономічну ситуацію в країнах, а й покращити низку найважливіших показників».

• Путін: «Рівень безробіття в союзі за 9 місяців 2022 року скоротився на 18% і становить трохи більше 1%. До речі, у Євросоюзі безробіття – 7 відсотків. Тобто у 7 разів більше, ніж у нас».

• Путін: «У нас є очевидний тренд на зниження інфляції. Це для всіх наших країн має значення, тому що макроекономічні показники у російській економіці так чи інакше впливають на всі економіки наших країн».

• Путін: «Країни Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) у найближчі два роки мають створити єдиний ринок газу».

• Путін: «Зміцнення технологічного суверенітету, цифровізація, інвестиції, нарощування молодіжних обмінів стануть пріоритетами російського головування в Євразійському економічному союзі (ЄАЕС) у 2023 році».

• Лідери РФ, Вірменії, Білорусі, Казахстану та Киргизії за підсумками засідання вищої Євразійської економічної ради затвердили 15 документів. Серед них, зокрема, рішення про початок переговорів з ОАЕ щодо угоди про вільну торгівлю.

Підсумки/прогнози:

Для Росії ЄАЕС залишається важливим форматом взаємодії між ключовими регіональними гравцями. Останній саміт ставив перед Москвою відразу кілька важливих завдань. По-перше, Кремль всіляко намагався продемонструвати, що ЄАЕС успішно розвивається і стверджується як авторитетна, впливова регіональна структура. Очевидно, партнери такий стан справ прийняли, але з одним важливим зауваженням: глобальні процеси в регіоні тепер здійснюються не з подачі Москви, а з урахуванням інтересів інших держав. Насамперед йдеться про Казахстан. По суті світова багатополярність, про яку регулярно заявляє Путін, прийшла і на пострадянський простір. Безперечно, не варто говорити, що Росія втратила свій вплив на ключові процеси. Скоріше Москва втратила монополію і була змушена погодитися на принцип прийняття рішення на основі партнерського консенсусу.

По-друге, Володимир Путін всіляко намагався продемонструвати, що попри серйозні прорахунки в Україні, геополітичні позиції Росії не похитнулися. Головна ідея виступу Путіна фактично зводилася до позиції «у нас все добре – у них (Заходу) все погано». Звідси й акцент на стабілізації процесів, а також зростання економіки. У цьому випадку Путіну помітно підігравав Лукашенко, який активно критикує Захід і заявляє про неефективність економічних санкцій.

По-третє, Росія демонструє системне посилення відносин у регіоні Центральної Азії – регіоні, який вона розглядає як головну альтернативу Європі. Починаючи з саміту Росія – Центральна Азія, що пройшов у середині жовтня, Путін неодноразово демонстрував пріоритетність у розширенні партнерських відносин між Росією та іншими державами регіону. У цьому випадку Путіну було необхідно остаточно вирішити питання з «троїстим союзом» Росії Казахстану та Узбекистану щодо спільного газового проекту. Ця ідея дозволяє не лише створити взаємовигідні умови для транзиту газу до Китаю, а й утримати Узбекистан від подальшого зближення із Заходом (зокрема, із США). Судячи з підсумкової прес-конференції Путіна, це питання було успішно вирішено. Його реалізація безсумнівно матиме помітні наслідки як для регіону, так і для Європи.

Звернення Путіна до міністрів оборони ШОС

У п’ятницю 9 грудня у Москві відбулася зустріч глава оборонних відомств держав – учасниць ШОС та СНД. Учасники зустрічі обмінялися думками з питань міжнародної безпеки, підтримки регіональної стабільності та подальшого розвитку співробітництва у військовій сфері. Глави оборонних відомств наголосили на необхідності зміцнення взаємної довіри у військовій галузі та розширення військової співпраці на основі принципів рівноправності, поваги та взаємного обліку інтересів.

Також, своє відеозвернення, до міністрів оборони держав – членів ШОС та СНД, направив Володимир Путін.

Основні тези:

• «Конфліктний потенціал у світі зростає через спроби Заходу зберегти будь-якими засобами своє домінування»;

• «Захід ставить на силу, вдається до санкцій і кольорових революцій, агресивно йде експансія НАТО»;

• «Захід перетворив Україну на колонію і використовує український народ як гарматне м’ясо, як таран проти Росії»;

• «З’являються загрози у світі та відбуваються зрушення у розвитку багатополярного світу»;

• «Треба разом працювати над формуванням гнучкої та сталої системи безпеки і співробітництва»;

• Вважаємо за необхідне й надалі розвивати в рамках ШОС та СНД постійний обмін інформацією у сфері оборонної політики.

Підсумки/прогнози:

Росія просуває ідею подальшого перетворення євразійських структур типу ШОС в основну силу, що зможе протистояти західній монополярній моделі світоустрою. Кремлівські теоретики давно виношують ідею створення нового оборонного союзу на базі ШОС. Хоча, враховуючи величезну кількість протиріч між країнами, що входять до ШОС, подібний союз навряд чи можливий на нинішньому етапі. Більше того: новий союз можливий після погодження військово-політичного союзу між Росією та Китаєм, а цей союз сьогодні навіть не проглядається.

Поки що йдеться про узгодження військових тактик та доктрин держав – членів ШОС, а також виявлення можливості тактичної взаємодії в умовах, що складаються у регіоні та у світі в цілому. Максимальний рівень узгодження – створення спільної системи колективної безпеки в Євразії перед загрозою дестабілізаційних дій США. Для Росії насамперед важливо убезпечити рубежі (Центральна Азія, Білорусь) – у Кремлі серйозно побоюються провокацій та агресивних дій третіх країн у цих регіонах. Також важливим питанням може стати тема військово-технічного та технологічного співробітництва.

Скоріш за все, найближчим часом ми побачимо спроби матеріалізації ідей про новий союз – якщо не оборонний, то військово-промисловий, на рівні обміну розвідданими, а також з ініціативами проведення спільних військових навчань.

Введення «межі цін» на російську нафту

На минулих вихідних (3-4 грудня) країни – члени G7, а пізніше і Європейський Союз погодили запровадження цінових обмежень на російську нафту, що транспортується морем. Гранична ціна становить $60 за барель. При цьому, протягом усього тижня суперечки довкола цього питання не зупинялися. Також виникли юридичні питання, що спровокували труднощі у транспортуванні російської нафти і обернулися створенням затору з танкерів біля берегів Туреччини. Свою думку висловив і Китай, а азійський ринок продемонстрував підвищений інтерес до російського експорту нафтопродуктів.

Хронологія подій:

• У понеділок 5 грудня в МЗС Китаю, коментуючи рішення ЄС та G7, заявили, що всі сторони повинні зробити конструктивні зусилля задля безпеки глобальних поставок нафти. Китай та Росія співпрацюють в енергетичній сфері на основі поваги та взаємної вигоди.

• Reuters повідомило, що російська нафта з далекосхідного порту Козьміно продавалася на азіатських ринках у понеділок за ціною близько 79 доларів за барель – майже на третину вище за граничну ціну, встановлену на російську нафту країнами G7 і ЄС.

• 6 грудня видання Bloomberg повідомило, що Росія розглядає введення мінімальної ціни на нафту у відповідь на введену ЄС і G7 стелю цін.

• 7 грудня видання Відомості повідомило, що У РФ розглядають три варіанти відповіді на «межу цін» на нафту: 1. Повна заборона покупцям, які підтримують санкції; 2. Ембарго на поставки за контрактами, де фігурує умова обмеження ціни; 3. Визначення максимального розміру знижки Urals до Brent, нижче за який продавати сировину буде неможливо.

• Видання Bloomberg повідомило, що пробка біля берегів Туреччини налічує 26 танкерів із 23 мільйонами барелів нафти з Казахстану. Туреччина з 1 грудня запровадила додаткову вимогу щодо страхування до танкерів із сирою нафтою для проходу через турецькі протоки. Згідно з вказівкою, з четверга Туреччина вимагає від страхових компаній листа, який підтверджує надання судну P&I-страхування (Protection and Indemnity Insurance).

Підсумки/прогнози:

Безумовно, запровадження «межі цін» на російську нафту з перших днів обмеження негативно вплинуло на доходи Москви від експорту до Європи. При цьому зміни помітні і на світовому ринку нафти загалом.

До кінця тижня вартість російської нафти марки «Urals» впала нижче граничної ціни (60 доларів за барель). Наразі вона торгується по 53 долари, що є найнижчим показником за поточний рік.

У той же час, азіатські країни (Китай, Індія) значно наростили рівень імпорту російської нафти, отримавши додатковий дисконт. При цьому Росія, за її даними, вже відновила фізичні обсяги морського експорту нафти та компенсувала простій перших двох діб після введення Заходом «обмежень».

З іншого боку, також відзначається зниження ціни на нафту марки Brent через падіння попиту в Китаї та очікування на глобальну рецесію, які штовхають нафтові ціни до падіння. Тобто обмеження на російську нафту вплинули і на інші марки.

У п’ятницю, 9 грудня, Володимир Путін зробив кілька заяв у відповідь на дії західних країн. За його словами, фінансових втрат через «обмеження цін» Росія не несе, але неринкове регулювання руйнує галузь загалом. Також Путін зазначив, що Москва думає про можливе скорочення видобутку нафти.

Примітно, що міністр енергетики Саудівської Аравії принц Абдулазіз бен Сальман заявив, що відчутних результатів встановлення стелі цін на російську нафту немає, як і впевненості, що це буде реалізовано. Тобто, на Близькому Сході, як і раніше, не впевнені в тому, що західні обмеження запрацюють повною мірою.

Очевидно, Росія розраховує на підтримку ОПЕК+ та спільне рішення про подальше скорочення видобутку нафти. У даному випадку, рішення про запровадження «межі цін» зможе зіграти проти його ж ініціаторів. Якщо ж подібне рішення не буде прийнято, то Росія буде змушена й надалі продавати нафту до Китаю та Індії, пропонуючи хороший дисконт, при цьому торгуючи фактично в мінус.

Варто зазначити, що на попередній нараді ОПЕК+ було ухвалено рішення не знижувати рівень видобутку нафти до січня 2023 року.

Візит делегації «Газпрому» до Стамбулу

У п’ятницю 9 грудня делегація «Газпрому» на чолі з головою правління Олексієм Міллером здійснила робочий візит до Туреччини. У його рамках у Стамбулі відбулася зустріч Міллера та президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана, у ній також взяв участь міністр енергетики та природних ресурсів Туреччини Фатіх Донмез. На зустрічі обговорювалися питання, пов’язані з постачанням російського газу турецьким споживачам, а також перспективи створення в Туреччині газового хабу», який раніше обговорювали президенти Росії та Туреччини.

Підсумки/прогнози:

Вперше, публічне обговорення даного проекту відбулося під час саміту «Наради щодо взаємодії та заходів довіри в Азії», що проходив в Астані у середині жовтня. Тоді ж обидві сторони визначили цей проект як перспективний та домовилися зайнятися його реалізацією у прискореному темпі. Тоді ж Путін заявив, що подібний газовий хаб міг би стати майданчиком не лише для постачання, а й для визначення ціни.

Події останнього тижня поступово вибудовують нову енергетичну політику Росії, яка намагається не лише на словах максимально скоротити залежність від продажу енергоресурсів на європейський ринок. Росія робить головну ставку на розширення торгівлі з Азією – звідси й активізація обговорення газового проекту з Китаєм та Узбекистаном, що дозволяє перенаправити значну частину експорту з Європи на Азію. При цьому торгівля із Заходом здійснюватиметься в основному через Туреччину, з використанням нового хабу, створення якого може бути реалізованим у найближчі кілька років.

Таким чином Путін намагається кардинально перерозподілити систему постачання газу до Європи, фактично нівелюючи фактор Німеччини, яка донедавна позиціонувала себе як основний газовий хаб Європи. Також під загрозою опиняється газотранспортна система України, якій загрожують одразу два фактори: перерозподіл газових потоків через Туреччину та застарілість самої ГТС, яка потребує серйозних інвестицій у модернізацію.

Інтерв’ю Сергія Лаврова казахстанському телеканалу “Хабар 24”

У суботу 10 грудня опубліковано інтерв’ю Міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова казахстанському телеканалу «Хабар 24». Інтерв’ю було присвячено 30-річчю дипломатичних відносин між Росією та Казахстаном. У ньому він акцентував увагу на ініціативі потрійного союзу Росії Казахстану та Узбекистану щодо спільного газового проекту, відносинах із Заходом, а також регіональній політиці.

Основні тези:

• Про відносини між Казахстаном та Росією:

1. «Наші відносини – по-справжньому союзницькі. Завжди приходимо на допомогу один одному і виявляємо розуміння тих рішень, які приймаються в Астані та Москві».

2. «Ми тісно координуємо свої дії на регіональному рівні та на міжнародній арені».

3. «Незважаючи на всі санкції, які Захід, усупереч усім нормам міжнародного права та принципам ринкової економіки, активно насаджував у світі, наш товарообіг не постраждав. Щодо ЄАЕС, то за перші десять місяців поточного року його показники збереглися на рівні відповідного періоду 2021 року, і стали навіть трохи вищими».

4. «У відносин між нашими країнами світле майбутнє на всіх рівнях».

• Про СНД:

1. «Співдружність незалежних держав (СНД) не втратило актуальність і не перестало бути ефективним».

2. «Дорогого варта можливість для всіх лідерів країн-учасниць СНД регулярно, не менше двох разів на рік, збиратися та в неформальній обстановці довірливо обговорювати будь-які питання. Такий політичний діалог дозволяє визначати на майбутнє конкретні завдання та проблеми, які потрібно вирішувати. Цінність СНД величезна».

• Про газовий союз Росії, Казахстану та Узбекистану:

«Наразі обговорюється ініціатива щодо формування «троїстого» проекту з газу між Росією, Казахстаном та Узбекистаном. Аналітики, особливо на Заході, негайно почали говорити, що це політична чи геополітична «гра». Жодної «гри» тут немає».

«Днями читав повідомлення, що в Узбекистані несподівано настав різкий дефіцит електроенергії. Ось конкретний приклад, коли без жодної політизації та ідеології потрібно використовувати наші переваги для вирішення практичних питань на користь наших громадян».

• Про «помсту Заходу Росії»:

1. «Захід не хоче рівноправно взаємодіяти з Росією. Фактично він вирішив помститися нам лише за те, що Москва довгі роки зазнавала його байдужості до саботажу Україною мінських домовленостей».

Підсумки/прогнози:

По суті, у своєму інтерв’ю Сергій Лавров вкотре повторив ключові заяви Путіна, зроблені останнім часом на міжнародних самітах та зустрічах із лідерами інших держав.

Лавров підсумував нову стратегію Росії, що полягає у повному розвороті у бік Азії та Близького Сходу, а також максимальному дистанціюванні від Європи. Компліментарні висловлювання на адресу низки міждержавних форматів та спілок (ШОС, СНД, ЄАЕС, ОДКБ та інші) демонструють спробу їх посилення та підвищення ефективності взаємодії на регіональному рівні.

Безумовно, подібний підхід слід частково розглядати і як спробу шантажувати Захід, за допомогою якого демонструється перспективи залишитися без дешевих енергоресурсів та величезного ринку збуту. Але в даному випадку варто розуміти, що за гучними заявами російських політиків часто ховається розуміння того, що Європа потрібна Росії не менше, ніж Росія Європі. Отже, про повне припинення взаємодії не йдеться.

Також важливо враховувати, що Центральна Азія, як і Близький Схід є значно складнішим і різноманітнішим регіоном ніж Європа, а наявність багатьох локальних конфліктів не дозволяє створювати міцні економічні союзи стратегічного значення. Цей чинник залишається однією із головних перешкод на шляху розвороту Росії у бік Азії. Більше того, Росія втратила свою монополію на ухвалення рішень, навіть на пострадянському просторі. Регулярні випади Казахстану, Узбекистану, Таджикистану та поступове зміцнення позицій Китаю та Ірану є серйозними викликами для реалізації поставлених цілей Росією.

У той же час, майбутні перестановки в адміністрації Путіна вкотре свідчать, що Захід перестав бути головним пріоритетом зовнішньої політики Росії. Найближчим часом очікується відставка Юрія Ушакова – головного ідеолога російсько-американських відносин. Також останнім часом Москва значно скоротила дипломатичні місії в низці європейських держав. Разом із дипломатами під скорочення потрапили агентурні мережі. При цьому посилилися дипломатичні контакти з державами Близького Сходу, Центральної Азії, Африки та Латинської Америки.

Вирок Іллі Яшину

У п’ятницю 9 грудня Міщанський суд Москви засудив опозиціонера та колишнього столичного муніципального депутата Іллю Яшина (у Росії визнаний іноземним агентом) до 8 років та 6 місяців колонії загального режиму. Раніше його визнали винним у поширенні фейків про армію РФ (ст. 207.3 КК РФ). Прокуратура вимагала для нього 9 років колонії. Також Іллі Яшину на чотири роки заборонено адмініструвати інтернет-ресурси.

Хронологія подій:

• 9 грудня Міщанський суд Москви засудив Яшина до 8,6 років колонії за ефір у YouTube, в якому він розповів про масові вбивства мирних жителів у Бучі.

• Яшин провину не визнав. В останньому слові він закликав вивести російські війська з України.

• Відбувати покарання Яшин буде у колонії загального режиму.

• На запитання щодо справи Яшина Путін відповів: «Це хто такий?». «Втручання в діяльність судів неприпустимо і недоцільно ставити під сумнів їх рішення, адвокати Яшина після вироку, напевно, знають, як їм вчинити».

Підсумки/прогнози:

Вивчаючи соціальні та політичні процеси в Росії, Ascolta приходить до думки, що в Кремлі розпочали активну підготовку до внутрішньополітичної турбулентності, яка буде викликана транзитом влади, запланованим на період з 2023 по 2024 рік.

Останнім часом в Росії загострилася боротьба із так званою опозицією. Подібні дії мають скоріше показовий характер, який демонструє всім незгодним, що церемонитися з ними не будуть. Минулого тижня було запущено єдиний реєстр відомостей про іноземних агентів, що також має значний вплив на ведення журналістської та громадської діяльності.

Важливо, що Яшин був засуджений по справі щодо дискредитації російської армії. Таким чином, було надіслано сигнал всім критикам, які останнім часом значно посилили свою риторику.

Більше того, чеченський блогер-опозиціонер, який різко критикує Кадирова, Тумсо Абдурахманов, який живе у Швеції, тиждень тому зник і більше не виходив на зв’язок. Низка джерел заявили про його загибель, хоча ця інформація поки що не підтверджується офіційно. У разі її підтвердження можна говорити про ще один аргумент на користь теорії про демонстративну зачистку опозиційного поля.

Вже зараз Кремль розпочинає підготовку до виборів, але, швидше за все, окрім виборів ми зможемо побачити більш глибинні трансформаційні процеси в російській політиці. У підготовці до цих процесів політичне керівництво Росії намагається повністю нівелювати західний чинник «іноземних агентів».

Позбавлення ліцензії телеканалу «Дождь»

У вівторок, 6 грудня, Латвія анулювала ліцензію на мовлення телеканалу «Дождь», створеного опозиційними російськими журналістами, які переїхали до Риги після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Рішення ухвалила Національна рада з електронних ЗМІ. Його керівник — Іварс Аболіньш — заявив, що рішення ухвалено на користь «державної безпеки та громадського порядку». Мовлення каналу припинилося із 8 грудня. Раніше низка латиських діячів виступила з ініціативою заборонити мовлення «Дождя» після того, як один із його ведучих сказав в ефірі про допомогу мобілізованим росіянам. Після цього телеканал заявив, що журналіста не так зрозуміли, але згодом його звільнив.

Хронологія подій:

6 грудня Латвія анулювала ліцензію телеканалу «Дождь».

Услід за Латвією про припинення мовлення «Дождя» повідомила комісія з радіо та телебачення Литви.

Опозиціонер Олексій Навальний, який перебуває в російській в’язниці, висловив підтримку телеканалу «Дождь», якого позбавили ліцензії на мовлення в Латвії.

8 грудня генеральний директор телеканалу «Дождь» Наталія Синдєєва прокоментувала ситуацію з анулюванням ліцензії каналу в Латвії та з розбіжностями, які розпочалися в колективі: «Ми опинилися в людській кризі, і серйозно розійшлися в оцінках дуже важливих речей. Мені потрібен час, щоб подумати про все, що сталося. Рішення обов’язково будуть. Трохи пізніше».

Підсумки/прогнози:

Захід розчарований якістю нинішньої російської опозиції, яка здебільшого не готова до конкуренції з режимом Путіна. Коефіцієнт корисної дії «Дождя» та інших опозиційних ЗМІ дорівнює нулю. Фактично, гроші витрачаються даремно. До того ж, російські опозиціонери демонструють ту ж «імперскість» мислення, що й оточення Путіна. Це призводить до того, що сьогодні неможливо використати російських ліберальних опозиціонерів у практичних цілях. Вони не мають авторитету всередині Росії, вони не здатні грати в командні ігри при створенні «антипутинської коаліції». До того ж, основний настрій на Заході (у тій частині, яка орієнтується на Велику Британію) – повна блокада всього, що пов’язано з Росією. Нове гасло пробританської Європи (країни Балтії, Польща, Україна): не буває хороших росіян, все російське з самого початку порочне.

Західна Європа та США більш терпимі до Росії, вважаючи, що боротися треба лише з путінським режимом. Тому найближчим часом ми станемо свідками того, як російські мігранти переміщатимуться у Західну Європу, а російське питання призведе до загострення дискусії між двома частинами євроатлантичної спільноти.

Пробританська частина Європи продукуватиме ідеї, спрямовані на повний розвал Росії (і в цьому сенсі російські помічники з ліберального табору їм просто не потрібні – скоріше, будуть потрібні фахівці з підривної роботи, диверсанти та інші люди дії). Що ж до Західної Європи та США, то вони й надалі апелюватимуть до «великої російської культури», «необхідності діалогу з Росією» та «небезпеки фрагментації найбільшої ядерної держави».

Вибухи на військових об’єктах РФ

Протягом тижня на території Росії сталася низка вибухів на військових об’єктах у різних регіонах країни. Найбільш резонансними стали події на військовому аеродромі «Енгельс» у Саратовській області, де базуються стратегічні повітряні сили РФ, а також на військовому аеродромі в Рязані. Наприкінці тижня подібна ситуація повторилася і на території анексованого Криму.

Хронологія подій:

• У ніч на 5 грудня Російські телеграм-канали повідомили про атаку безпілотника на аеродром «Енгельс» у Саратові. Нібито дрон упав на злітно-посадкову смугу і пошкодив два літаки Ту-95.

• На аеродромі під Рязанню спалахнув бензовоз, стався вибух, загинули 3 людини, ще 6 постраждали, повідомляють у російському МНС.

• У російських соціальних мережах почали активно обговорювати витримки з ядерної доктрини РФ, у якій йдеться про те, що це є прямим приводом до застосування Росією ядерної зброї.

• Пєсков заявив, що Путін вже в курсі подій у Саратовській та Рязанській областях.

• У Міністерстві оборони РФ заявили, що «київський режим» вранці 5 грудня спробував завдати ударів реактивними безпілотниками по аеродромах «Дягілєво» та «Енгельс». Засобами ППО були перехоплені українські БПЛА, що летіли на малій висоті в Рязанській та Саратовській області. Внаслідок падіння та вибуху на російських аеродромах уламків українських БПЛА було пошкоджено обшивку корпусу двох літаків.

• «Троє російських військових загинули, ще четверо постраждали внаслідок атаки «київського режиму» на російські аеродроми» – повідомили в Міноборони РФ.

• Росія завдала масованого ракетного удару по енергосистемі України. У міноборони РФ заявили, що мети удару досягнуто, всі призначені 17 об’єктів уражені. Порушено перекидання залізничним транспортом резервів українських військ, іноземних озброєнь. Сам удар став відповіддю на події на військових аеродромах РФ.

• З’явилася інформація, що удар по аеродрому в Енгельсі було завдано радянським БПЛА Ту-141 «Стриж», який подолав майже 650 км на надмалій висоті над територією РФ.

• Внаслідок атаки безпілотника в районі курського аеродрому спалахнув нафтонакопичувач, повідомляє губернатор Роман Старовойт.

• У Брянській області РФ безпілотники вдарили по комбінату «Слава». Комбінат знаходиться за 80 км від кордону з Україною, раніше його вже атакували, 30 листопада.

• Путін зібрав засідання Радбезу – після низки вибухів на території Росії. Як повідомляється, він обговорив із постійними членами Ради «забезпечення внутрішньої безпеки держави».

• У ЗМІ з’явилася інформація про те, що Київ зумів модернізувати ще радянські безпілотники Ту-141 «Стриж», що випускалися в 70-80-х роках минулого століття на Харківському авіазаводі, додавши до них західні технології та запчастини.

• 8 грудня у Білгородській області повідомили про приліт. У селищі Яковліво почалася інтенсивна пожежа.

• «Безпілотники, які атакували військові аеродроми в Рязанській та Саратовській областях РФ, є спільною розробкою українських державних структур та приватного бізнесу» – пише Financial Times.

• На авіабазі в захопленому росіянами Бердянську пролунали три потужні вибухи, а за ними ще 15 меншої сили. Це спричинило масштабну пожежу.

• У районі непідконтрольного Урзуфа Донецької області з 16:50 до 17:24 пролунало щонайменше шість вибухів.

• Глава російської делегації у Відні з питань військової безпеки Гаврилов заявив, що члени НАТО доклали руку до провокацій Києва проти російських аеродромів: «на це вказують факти».

• 9 грудня з’явилася інформація про вибухи в Сімферополі. «Глава» Криму Аксьонов заявив про роботу систем ППО біля Сімферополя. Згодом з’явилася інформація про серйозну пожежу у військових казармах біля селища Радянське.

Підсумки/прогнози:

Очевидно, що затягування війни викликатиме необхідність з української сторони не лише оборонятися, а й застосовуватиме активні дії на території ворога. Сполучені Штати в цій ситуації намагаються, з одного боку, зберегти обличчя («Ми не рекомендуємо українцям застосовувати зброю на території Росії, але не можемо нічого гарантувати»). З іншого боку, активність українських БПЛА та ракетних систем, зокрема щодо цілей на території Росії – це посилення американських переговорних позицій у неформальному діалозі з Росією.

За відсутності широкомасштабних наступальних та контрнаступальних операцій обмін ракетними ударами та ударами безпілотників стане основним видом бойових дій двох армій.

Обмін ув’язненими між Росією та США

У четвер 8 грудня в аеропорту ОАЕ відбувся обмін ув’язненими між Росією та США. Одного з найвідоміших російських в’язнів Віктора Бута обміняли на зірку американського баскетболу Брітні Грайнер. Подія стала знаковою для обох сторін. І в Москві, і у Вашингтоні його спробували подати як перемогу переговорного процесу. Також відомо, що переговори велися за лінією спецслужб (ФСБ – ЦРУ). Цей переговорний процес не має жодного відношення до комунікації між Росією та США щодо України.

Про те, хто такий Віктор Бут і чому його називають найвідомішим «торгівцем зброєю» у світі, Ascolta писала докладно у своєму аналітичному матеріалі.

Хронологія подій:

8 грудня МЗС Росії повідомило, що в аеропорту Абу-Дабі успішно завершився обмін росіянина Бута на американку Грайнер.

Екс-радник із нацбезпеки США Джон Болтон заявив, що обмін росіянина Віктора Бута на американську баскетболістку Бріттні Грайнер означає капітуляцію Америки.

Білий дім: у нас є підстави вважати, що канали комунікацій з Росією щодо обміну ув’язненими після звільнення Грайнер продовжать роботу.

Білий дім: успішний обмін в’язнями з Росією ніяк не впливає на позицію влади США щодо її дій в Україні.

Білий дім заявив, що Росія на переговорах зі США наполягала на звільненні Бута, як єдиного можливого шляху повернення Грайнер на батьківщину і що США стояли перед вибором: повернути додому баскетболістку чи нікого.

Досягти домовленості про обмін Бута на Грайнер допомогли спільні зусилля ОАЕ та Саудівської Аравії, посередництво під керівництвом президента ОАЕ та саудівського спадкоємця було успішним, повідомила влада двох монархій.

Байден заявив, що США продовжать вести переговори у дусі доброї волі, домагаючись звільнення Уїлана.

9 грудня Путін прокоментував обмін Бута на Грайнер: «Контакти продовжуються, вони по лінії спецслужб і не припинялися, нові обміни можливі».

Пєсков: неправильно робити висновки, що обмін Бута та Грайнер — це крок у бік виходу з кризи між Росією та США, стосунки залишаються у сумному стані.

Підсумки/прогнози:

Звільнення Віктора Бута, тим більше на умовах, більш виграшних для Росії, викликає низку питань. При цьому, мабуть, ці питання виникають і у Вашингтоні. Окремі американські ЗМІ повідомили, що невдоволення рішенням Байдена (документ про помилування Бута було підписано президентом), демонструють не лише представники Республіканської партії та оточення Трампа, а й представники адміністрації американською президента.

У той же час важливо виділити кілька головних моментів, що випливають з проведеного обміну. По-перше, переговорний процес щодо звільнення Віктора Бута тривав 14 років (з моменту його затримання у Бангкоку). Безумовно, Брітні Грайнер у цій ситуації є не більш як заручницею обставин. Її затримання з самого початку проводилося для поповнення обмінного фонду – не більше. У той же час завзятість Росії в бажанні повернути Бута демонструє, що він, як і раніше, залишається важливим елементом діяльності російських спецслужб. Деякі джерела заявляють, що Бут ще у 90-х був особистим другом Путіна, але ця інформація не підтверджується.

По-друге, ця подія є серйозним аргументом для розвідувальних структур РФ, яка демонструє агентурним мережам, що гасло «своїх не кидаємо» — це не пусті слова.

По-третє, важливо зазначити, що обидві сторони згадали важливу роль у переговорному процесі Саудівської Аравії та ОАЕ. Дані держави вже не вперше виступають посередниками у переговорах між Москвою та Вашингтоном. Так, резонансний обмінний процес, до якого включили членів «Азова», також було здійснено за підтримки Арабських держав. Більше того, за деякими даними, найближчим часом може відбутися черговий обмін полоненими між Росією та Україною, до якого увійдуть члени «Азова», що залишилися. Нібито це була умова Ер-Ріяда.

По-четверте, Віктор Бут навряд чи залишиться у тіні після свого повернення до Москви. Вже наступного дня він дав інтерв’ю для «RT», в якому заявив, що підтримує дії Путіна щодо України, а також розкритикував Захід за те, що він недооцінює Росію. Подібні заяви, безумовно, варто розглядати як політичні. Буту вже пророкують місце у Держдумі чи навіть у більш високих кабінетах, але, скоріш за все, він відіграватиме більш значну роль у зовнішній політиці Путіна.

За наявною інформацією, Бут може стати важливим елементом у грі Росії проти Заходу за кейсом про відсутність контролю та контрабанду зброї, яка передається Україні. У цьому випадку Бут може бути як інформатором, так і провокатором. Він давно не при справах, але ринок нелегальної зброї контролюється або його партнерами, або учнями, які не залишаться в боргу перед учителем.

Принаймні, варто очікувати, що найближчим часом його прізвище не зійде з новинних заголовків.