Росія за тиждень (28.11-04.12)

У цьому звіті подано ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії. У період з 28 листопада по 4 грудня для Росії найбільш актуальними були такі теми:

1. Відмова Росії від участі у переговорах із США ДСНО

У вівторок 29 листопада, в Каїрі мало розпочатися засідання комісії Росія – США щодо заходів з подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-3). За день до запланованого початку зустрічі російська сторона заявила, що захід переноситься на пізніший термін. При цьому, ще за кілька тижнів до запланованої зустрічі, низка джерел повідомляла, що головною темою переговорів має стати поновлення інспекцій об’єктів з ядерним озброєнням у рамках СНО-3. Станом на 4 грудня нову дату зустрічі так і не було призначено. При цьому обидві сторони обмінялися заявами, в яких натякнули, що переговорний процес все ж таки йде.

Хронологія подій:

• У понеділок 28 листопада в МЗС РФ заявили, що засідання комісії Росії – США щодо СНО-3, яке планувалося в Каїрі з 29 листопада по 6 грудня, переноситься на пізніший термін.

• Держдеп США заявив, що американська сторона готова провести з Росією засідання комісії з СНО-3 «у найкоротший термін».

• Російська сторона заявила США, що запропонує нові дати відкладеного на пізніший термін засідання комісії з СНО-3.

• 29 листопада представник МЗС РФ Сергій Рябков зробив кілька заяв щодо подальших планів у переговорах з США в рамках СНО-3:

1. Рябков заявив, що рішення про перенесення консультацій щодо СНО-3 було прийнято на політичному рівні – сторони так і не змогли погодити програму консультацій.

2. Рябков запропонуємо нові дати консультацій щодо СНО-3, але зазначив, що до кінця року вони не пройдуть – перед новим засіданням пройде пауза.

3. Рябков зазначив, що те, що відбувається в Україні та навколо неї, не впливає на підходи Росії в галузі ядерного стримування.

• 3 грудня офіційний представник Держдепартаменту США Нед Прайс заявив, що США готові до контактів з Росією в рамках комісії з виконання Договору про скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ДСНО-3), розчаровані скасуванням її засідання та відкидають супутні звинувачення на свою адресу.

Підсумки/прогнози:

Востаннє комісія Росія-США збиралася у жовтні 2021 року. Після початку вторгнення російських окупаційних військ на територію України її роботу було припинено.

Важливо відзначити, що сам договір про заходи щодо подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО) дозволяє американським інспекторам спостерігати за російськими ядерними силами та об’єктами. При цьому ще у вересні МЗС Росії та США обмінялися повідомленнями про кількість стратегічних наступальних озброєнь щодо СНО-3. За результатами такого обміну, російська сторона висунула низку претензій, незадоволення яких і стало аргументом для перенесенням зустрічі.

Суть питання полягає в тому, що заявлена ​​США кількість ядерних об’єктів не враховує 41 важкий бомбардувальник В-52Н і ядерні боєзаряди до нього, 56 пускових установок БРПЛ «Трайдент-II» і 4 шахтні пускові установки МБР. За інформацією США, всі ці об’єкти переобладнані на «небойові», а шахтні пускові установки МБР перейменовані на навчальні шахти. Однак МЗС Росії заявляє, що Москва не може підтвердити їх приведення в стан, непридатний для використання ядерної зброї – і заперечує проти довільної перекваліфікації установок, призначених для навчання, у не передбачену СНО-3 категорію «навчальних шахт».

США заявляють про готовність перенести зустріч на найближчий термін.

У даному випадку варто припустити, що сама зустріч між делегаціями США та Росії може відбутися вже в січні 2023 року, але буде частиною більш глобального переговорного процесу, за підсумками якого буде підписано низку угод у площині стратегічної стабільності. Швидше за все, цей процес може торкнутися і українського питання, але не призведе до його повного вирішення.

Водночас, фактор відсутності домовленостей щодо СНО-3 – тобто щодо контролю за ядерною зброєю, є додатковим елементом інформаційного тиску на Європу. Очевидно, таким чином Росія намагається пом’якшити позицію Заходу і зробити її більш прагматичною.

2. Запуск єдиного реєстру відомостей про іноземних агентів.

У четвер 1 грудня в Росії набув чинності новий закон «Про контроль за діяльністю осіб, які перебувають під іноземним впливом». Сам закон був прийнятий Держдумою ще наприкінці червня, але з того часу до нього було внесено понад 50 інших законів, включаючи кримінальний кодекс, а також низку посилюючих поправок. Також урядом РФ були додані більш жорсткі правила їх застосування. Згідно з новим законом, усіх, хто вже був визнаний «іноагентом», з 1 грудня об’єднають у єдині реєстр, а також додадуть туди нових осіб та організації. При цьому Міністерство юстиції тепер публікуватиме не лише ім’я, а й персональні дані таких людей – у тому числі дату народження, ІПН та СНІЛЗ (страховий номер індивідуального особового рахунку).

Більше того, має запуститись новий реєстр осіб, афілійованих з «іноагентами» – співробітники НКО- та ЗМІ-іноагентів, а також керівники та засновники подібних організацій. У тому числі – колишні. Поповнювати нові реєстри буде підрозділ Мін’юсту: ще навесні влада створила для цього спецдепартамент – «захисту національних інтересів від зовнішнього впливу». Його голову затверджує особисто Володимир Путін.

Підсумки/прогнози:

По суті, російська влада значно посилює боротьбу із впливом іноземних держав на внутрішні процеси в Росії. При цьому будь-які демократичні норми, які активно підтримуються Заходом, нині вже не мають жодної ваги та впливу як на громадську думку, так і на політичні рішення в країні.

Реакція суспільства на повномасштабне вторгнення російських окупаційних військ в Україну, а також на часткову мобілізацію продемонструвала, що середньостатистичний росіянин радше поділяє тоталітарні норми, аніж ідеї «свободи», навіяні Заходом.

Запуск єдиного реєстру відомостей про іноагентів є демонстрацією загальної стратегії Путіна, яка націлена на повний розворот у бік Центральної Азії та Китаю. Ця частина світу точно не засудить подібні дії, а скоріше підтримає їх, назвавши абсолютно правомірними.

Також важливо відзначити ще один фактор, який впливає на посилення боротьби з іноагентами. Останнім часом ряд джерел повідомляють про можливе прискорення процесу трансферу влади в Росії, який може пройти не в 2024 році, а вже в 2023. Таким чином, можна припустити, що влада намагається максимально нівелювати будь-який можливий зовнішній вплив на процес контрольованої передачі влади «наступнику».

Варто звернути увагу на ще одну гучну подію, яка може бути частково пов’язана з цією темою. 1 грудня було оголошено судовий вирок братам Магомедовим, згідно з яким Зіявудіна Магомедова (власник групи компаній «Сума») засудили до 19 років колонії суворого режиму за створення злочинного угрупування та розкрадання бюджетних коштів, а його брата Магомеда (член Ради федерації Федеральних зборів у 2002-2009 роках) – до 18 років. Брати Магомедови вважаються близькими до Аркадія Дворковича – тобто до Дмитра Медведєва, який останнім часом почав активно збирати навколо себе найбільш радикальну частину російського суспільства, демонструючи подальші політичні амбіції. Низка російських експертів визначають цю подію як доволі прямий «натяк» Медведєву від Путіна. Очевидно, різке завершення справи, та ще й з таким серйозним вироком, також може бути доказом підготовки до серйозної політичної турбулентності всередині Росії вже наступного року.

3. Зустріч Володимира Путіна із молодими вченими.

У четвер 1 грудня, у сочинському парку науки та мистецтва «Сіріус» Володимир Путін провів зустріч із учасниками II Конгресу молодих вчених та слухачами програми розвитку кадрового управлінського резерву в галузі науки, технологій та вищої освіти. Темою з’їзду стали глобальні виклики, які постали перед наукою, рішення для сільського господарства, медицини та екології.

Головні тези з виступу Путіна:

• «Нам необхідно в стислий термін перейти до нового рівня технологічного розвитку».

• «Багато втрачено за 1990-і роки, коли все розвалювалося, і наука розвалювалася, в освіті виникли проблеми. Проте фундаментальні основи були такими потужними, що розвалити все не вдалося».

• «Потрібно налаштувати саме всі інститути державної влади, всі структури, усі громадські організації, всіх громадян на те, щоб переконати все суспільство в тому, що суверенітет, майбутнє технологічного розвитку, технологічний суверенітет, промисловий, навіть ціннісний суверенітет, може бути заснований і може реалізуватися лише з урахуванням фундаментальної і прикладної науки, лише з наукової базі».

• «Ще одне актуальне завдання – це, звісно, інтегрування нових територій Росії до наукового середовища, до освітнього середовища. Зрозуміло, що тут передусім людям, які прийшли та проголосували, треба, як то кажуть, врости в російську дійсність. І Росії потрібно насамперед там закріпитися ґрунтовно, але це закріплення означає не лише вирішення питань військово-політичного характеру – це означає роботу на цих територіях та з людьми так, щоб люди відчули перевагу від входження до Росії».

• «На жаль, залежність від іноземної бази приладів у нас дуже велика, за деякими напрямками до 90 відсотків. І в сьогоднішніх умовах це особливо гостро відчувається, хоча – я весь час говорю про це, і, гадаю, ви теж зі мною погодитеся – ясно, що без приладової бази працювати неможливо. Але зрозуміло також і те, що потрібно було колись почати інтенсивно розвивати свою приладову базу. А так, за нафто-, газодолари можна закуповувати все що завгодно, від цвяхів до діамантів, тільки свого ніколи не робитимеш нічого».

• «Потрібно, щоб люди нормально жили, щоб у них не виникало проблем через те, що вони прийшли і проголосували за те, щоб увійти до складу Російської Федерації».

• «Якщо подивитися на молодих дівчат: чим Федорова, яка проживає в Луганській Республіці, відрізняється від таких же Федорових десь у Новосибірську, Петербурзі чи Москві? Нічим. Це наші люди».

• «…Оскільки я точно не пам’ятаю, всі мої стосунки з Японією через боротьбу дзюдо йдуть, але в Японії, на мою думку, кілька тисяч, чи не три тисячі таких станцій [геологічних], а в нас десь 350 чи скільки».

Підсумки/прогнози:

Створення та проведення подібного конгресу, фактично, стало реакцією у відповідь на посилення західних санкцій щодо Росії. Враховуючи той факт, що сам конгрес було створено рік тому – за кілька місяців до початку повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ в Україну, можна припустити, що вже тоді російська влада вела активну підготовку до умовного «імпортозаміщення» у сфері науки.

Найважливішим чинником цього заходу є наголос на молодому поколінні. Під час свого минулорічного виступу у «Сіріусі» Путін акцентував увагу на тому, що на початку 2000-х у Росії вчених до 40 років було менше 25%. А сьогодні цей показник становить майже 50%.

Також один із головних акцентів у спілкуванні Путіна з молодими вченими був зроблений на окуповані території України, які, за словами Путіна, російська влада всіляко намагається інтегрувати до складу Росії в прискореному форматі. Раніше також звучало безліч заяв щодо необхідності реалізації інфраструктурних проектів на територіях так званих «ЛДНР», а також тимчасово окупованих Запорізької та Херсонської областей. Більше того, саме згадування цих територій стає фактично обов’язковим у всіх публічних виступах Путіна. Наприклад, під час святкування Дня єдності в Росії, Путін неодноразово порушував питання необхідності відновлення та розвитку об’єктів культурної спадщини на цих територіях.

Водночас важливо наголосити, що у питаннях наукових досліджень Путін намагається акцентувати свою увагу саме на темі біоінженерії. Більше того, під час спілкування з молодими вченими Путін пообіцяв обговорити з урядом питання дозволу на застосування експериментальних препаратів генної терапії для пацієнтів із захворюваннями, які не мають альтернативних методів лікування. Варто звернути увагу, що цим напрямком активно займається молодша донька Путіна – Катерина Тихонова.

Раніше Ascolta писала про те, що Тихонова разом із братами Ковальчуками займається питанням розробок у сфері антивікової медицини, яку Путін назвав «одним із пріоритетів Російської Федерації». Також дана «група» контролює виробництво та продаж препарату «Супутник V».

В даному випадку, можна припустити, що розвитком інфраструктури для молодих вчених на базі «Сіріус» займається та ж «група» з найближчого оточення Путіна, що пояснює його активне залучення до цих процесів.

4. Візит президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва до Москви.

29 листопада президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв відвідав з офіційним візитом Москву, де взяв участь у низці заходів, а також провів зустріч із Володимиром Путіним. У Кремлі, разом з Путіним, Токаєв взяв участь по відеозв’язку у XVIII Форумі міжрегіонального співробітництва Росії та Казахстану, який проходив в Оренбурзі. Також Токаєв провів прямі переговори з Путіним, під час яких було підписано спільну Декларацію з нагоди 30-річчя встановлення дипломатичних відносин. Окрім цього, президент Казахстану встиг взяти участь у церемонії покладання квітів до Вічного вогню біля Кремлівської стіни, а також провів зустріч із прем’єр-міністром РФ Михайлом Мішустіним. Після візиту до Росії Токаєв вирушив до Франції, де провів переговори з президентом Емманюелем Макроном.

Хронологія подій та заяв:

• Токаєв та Путін прийняли участь у XVIII Форумі міжрегіонального співробітництва Росії та Казахстану, де зробили низку заяв:

1. Путін: «Міжрегіональні контакти продовжують поглиблюватися. На даний момент 76 із 89 суб’єктів Російської Федерації встановили прямі торговельно-економічні зв’язки з казахстанськими партнерами».

2. Путін: «Серед основних спільних проектів: розширення пропускної спроможності автомобільних прикордонних переходів із Казахстаном, нарощування вантажоперевезень водним транспортом, робота Євразійського залізничного союзу, заснованого Росією, Казахстаном і Білорусією, розвиток ініціатив у енергетичній сфері».

3. Путін: «У 2021 році було зафіксовано безпрецедентне зростання товарообігу між Росією та Казахстаном – на 35% до $25,6 млрд. За вісім місяців 2022 року товарообіг зріс ще на 9%».

4. Путін: «Тепер особлива увага приділяється розвитку спільної транспортно-логістичної інфраструктури, і це питання є актуальним, коли міжнародна торгівля перебуває в кризі».

5. Токаєв: «Тема форуму, що проходить в Оренбурзі, має особливе значення в умовах кризи міжнародної торгівлі та геополітичної невизначеності. Створення взаємовигідних умов є ключем до економічного зростання двох країн.

6. Токаєв: «Країни G20 за останні півроку збільшують темпи введення експортних обмежень – з травня по жовтень 2022 року ними введено 47 обмежувальних заходів на товари, обсяг торгівлі якими перевищує $160 млрд. Постійно виникають заборони на експорт, додаткові ліцензійні вимоги, квоти та мита. Співпраця між Росією та Казахстаном разюче відрізняється від цього фону».

7. Токаєв: «у 2021 році обсяги торгівлі між Казахстаном та Росією досягли рекордного значення – $24,5 млрд, а за дев’ять місяців поточного року зростання товарообігу склало 5%».

• Після звернення до учасників форуму лідери Росії та Казахстану провели зустріч разом із делегаціями двох країн. Обидва лідери назвали цей візит знаковим та символічним.

• Президенти Росії та Казахстану підписали Декларацію з нагоди 30-річчя встановлення дипвідносин.

• Токаєв взяв участь у церемонії покладання квітів до Вічного вогню біля Кремлівської стіни.

• Токаєв провів зустріч із Прем’єр-міністром РФ Михайлом Мішустіним у Білому Домі. Під час зустрічі Токаєв зазначив, що у Астани та Москви «є питання, які потребують додаткового узгодження і навіть переговорів», зокрема в газовій сфері. «Але тут ми не драматизуємо жодних питань. Я тільки-но сказав Володимиру Володимировичу, які питання є, вони вимагають обговорення, але абсолютно без будь-якої драматизації».

Підсумки/прогнози:

Візит Токаєва до Москви став першим офіційним візитом після його нещодавнього переобрання на президентських виборах. З точки зору дипломатії подібний жест є доволі показовим і демонструє пріоритетність у відносинах між двома державами. У той же час важливо звернути увагу на посилення Казахстану в ролі регіонального лідера, що допомагає йому вести більш прагматичну політику як щодо Росії, так і Китаю чи Європи.

Так, наприкінці жовтня Казахстан відвідав президент Євросоюзу Шарль Мішель, а у листопаді з візитом прибув верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель. Також на початку листопада до Казахстану приїжджав помічник держсекретаря США Дональд Лу. При цьому у вересні Астану відвідав президент Китаю Сі Цзіньпін, а згодом на зустріч із Токаєвим прилетів президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган. Також останнім часом кілька разів відвідував Казахстан і Володимир Путін.

У той же час, Казахстан та Росія мають власні інтереси у розвитку спільних транспортних шляхів, у тому числі через територію України. За наявною інформацією, під час зустрічі з Путіним Токаєв обговорював питання транзиту зерна через територію України за умовами «зернової угоди». Важливо, що значна частина казахстанського зерна є низькосортним через високий вміст заліза. При цьому змішування його з російським зерном (наприклад, з кубанським) дає можливість подальшого експорту зерна за цінами вищих сортів. У цій ситуації Казахстан також стикається з антиросійськими санкціями та змушений йти на умови Москви.

У будь-якому разі важливо відзначити, що Росія залишається важливим партнером для Казахстану, завдяки якому Астана може не лише реалізовувати низку економічних проектів, а й уміло балансувати між Китаєм та Заходом, зберігаючи свою незалежність та суб’єктність.

Також, за наявною інформацією, Токаєв виступив посередником між Путіним та Макроном у переговорному процесі щодо України. Відносини між лідерами двох держав помітно охололи останнім часом, що позначилося на просуванні переговорного процесу. Ще під час Валдайського форуму Путін звинуватив Макрона в цілеспрямованому поширенні інформації про їхні особисті розмови, що призвели до скорочення комунікації. Скоріш за все, після візиту Токаєва до Франції ми можемо побачити потепління у відносинах між Москвою та Парижем, а також посилення комунікації щодо врегулювання ситуації в Україні.

5. Прес-конференція Лаврова

У четвер 1 грудня Глава МЗС РФ Сергій Лавров провів прес-конференцію, під час якої зробив низку гучних заяв. Насамперед вони стосувалися Заходу та України.

Основні тези:

• «Зрозуміло лише те, що якщо і колись наші західні сусіди, а від сусідства нікуди не подітися, наші західні сусіди та колишні партнери раптом зацікавляться тим, щоб якось відновити спільну роботу з європейської безпеки, то відновлення не вийде. Тому що відновлення означає те, що було раніше. Але бізнесу, як завжди, не буде».

• «Діючі голови ОБСЄ за останні роки зовсім не горіли бажанням цю негативну тенденцію поламати. Шведи були головами минулого року і вже тоді припинили діяти як чесні брокери, а як активні учасники західної політики в ОБСЄ. По суті, саме шведи почали готувати похорон ОБСЄ. А наші польські сусіди весь рік старанно викопували могилу для цієї організації, руйнуючи залишки культури консенсусу».

• «Вони вже намагаються будувати безпеку без Росії та Білорусії. Але їм зараз треба між собою домовитись. Макрон терміново полетів до Вашингтона — скаржитися, вимагати. Я не знаю, чим це скінчиться. Але нам така безпека не потрібна. Вся безпека Європи зараз зводиться до того, що вона повністю підкорилася Сполученим Штатам».

• «Ми пам’ятаємо, як створювалася НАТО: коли перший генеральний секретар альянсу пан Ісмей вивів формулу «Тримати росіян поза Європою, американців — у Європі, а німців — під контролем». Те, що відбувається зараз, абсолютно означає повернення НАТО до тих концептуальних пріоритетів, вироблених 70 років тому».

• «НАТО заявила про претензії на Індо-Тихоокеанський регіон, тепер ще на Центральну Азію».

• «Росія завдає ударів по інфраструктурі, яка допомагає вбивати росіян».

• «Папа Римський зробив зовсім нехристиянську заяву про нібито агресивні дві народності РФ».

• «Москва не просила переговорів з Україною, але готова вислухати іншу сторону».

• «Люди, які прийшли до влади в Києві, створюють реальну загрозу і їх треба вгамувати, і про це раніше заявляла РФ, але ніхто пальцем не поворухнув».

Підсумки/прогнози:

В даному випадку важливо відзначити сам фактор проведення прес-конференції главою російського МЗС, що може свідчити про значне зміщення акцентів та поступове повернення до активної дипломатії на геополітичному рівні. Про це свідчить і регулярна публікація інформації про наявність низки переговорних форматів на різних рівнях (ОАЕ, Анкара, Стамбул, Париж тощо.).

По суті, головною загрозою для Києва у цій ситуації є спроба Росії продати формат переговорів про Україну без самої України. Очевидно, окремі європейські держави поступово демонструють готовність до такого формату.

Водночас, Лавров вкотре наголошує на тому, що Росія не планує повертатися до рівня відносин із Заходом, які зберігалися до початку повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ на територію України. Раніше Путін неодноразово заявляв, що Росія зміцнюватиме свої позиції в Центральній Азії, а також зміцнюватиме відносини з Китаєм, Близьким Сходом та Африкою.

Ще один посил Лаврова стосується деградації та фактичної руйнації ОБСЄ, а також «неправомірної» (на його думку) активізації НАТО. Фактично, це посилання зводиться до вже усталеної в російській пропаганді тези про повну ліквідацію світового порядку, встановленого після Другої світової війни.

Коментуючи українське питання, Лавров вкотре продемонстрував, що російська сторона не вважає Україну суб’єктною державою і вважає за краще говорити з «колективним Заходом».

По суті, прес-конференція Лаврова є демонстрацією готовності російської сторони до повернення в переговорний процес початку 2022 року, під час якого було обговорено питання так званої «стратегічної стабільності»: переговори Росія-НАТО та Росія-ОБСЄ, що відбулися в середині січня 2022 року. У цьому випадку найближчим часом очікується реакція Заходу, за якою буде зрозуміло, яка позиція є прийнятною для США та Європи.

6. Введення обмеження цін на російську нафту

Протягом усього тижня Європейський Союз, а також країни G7 та Австралія продовжували обговорення щодо визначення максимальної ціни для російської нафти. Минулого тижня подібні обговорення не дали результату. За узгодженою більшістю пропозицією в 65-70$ за барель, головним критиком виступила Польща, заявивши, що не підтримає варіант дорожчий за 30$. При цьому вже 3 грудня країни G7 і Австралія все ж таки досягли консенсусу і встановили обмеження на рівні 60$ за барель, а наступного дня аналогічне рішення підтримали і в ЄС. У відповідь на це рішення Москва заявила, що РФ не постачатиме нафту в країни, які ввели цінову стелю.

Хронологія подій:

• 28 листопада видання Bloomberg повідомило, що представники ЄС знову не змогли домовитися про стелю цін на російську нафту. Обговорюється рівень у 62 долари за барель, але Польща та Прибалтика, як і раніше, вважають цю ціну надто високою.

• Видання Bloomberg повідомило, що на наступному засіданні ОПЕК+ розгляне питання щодо нового скорочення видобутку нафти.

• 1 грудня видання The Wall Street Journal повідомило, що Єврокомісія запропонувала призначити стелю цін на російську нафту на рівні 60 доларів за барель.

• Видання Reuters повідомило, що країни ЄС попередньо узгодили ліміт цін на нафту з Росії на рівні $60.

• Заступник голови Мінфіну США Адейемо заявив, що «межа» цін на російську нафту може за необхідності переглядатися двічі на місяць.

• 3 грудня держави-члени G7 і Австралія досягли консенсусу щодо встановлення граничної ціни на закупівлю російської нафти, що транспортується морем, у 60 доларів за барель. Також країни G7 підтверджують намір поетапно відмовитись від сирої нафти та нафтопродуктів російського походження на внутрішніх ринках.

• Глава Офісу президента України Андрій Єрмак заявив, що «межа» має бути вдвічі нижчою: «Знизити потрібно було б до 30$, щоб якнайшвидше знищити економіку ворога».

• Пєсков підтвердив, що Росія не сприйме цін на російську нафту.

• 4 грудня рішення щодо «межі» цін та ембарго на російську нафту було ухвалено Європейським Союзом.

• Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що замість «межі» «необхідно збільшити кількість джерел енергії, тому що це призведе до зниження цін».

• Володимир Зеленський заявив, що Росія заробить близько 100 мільярдів доларів на рік за встановленої «межі» цін: «Логіка очевидна: якщо обмеження ціни на російську нафту – 60 доларів замість, наприклад, 30, про які говорили, зокрема Польща та країни Балтії, то російський бюджет отримає за рік близько 100 мільярдів доларів».

• Влада Угорщини заявила, що Будапешт був звільнений від обмеження ціни на нафту.

• За підсумками зустрічі країни ОПЕК+ вирішили не зменшувати видобуток нафти – принаймні на січень 2023 року.

• Міністр енергетики Росії Новак підтвердив позицію, що РФ не постачатиме нафту до країн, які ввели цінову стелю.

Підсумки/прогнози:

Рішення ЄС, G7 та Австралії в даному випадку виглядає скоріше компромісним, ніж критичним для Росії. На даний момент нафта марки Urals торгується на біржах на рівні 69 доларів за барель, але за двосторонніми контрактами продається з великим дисконтом і відповідає приблизно рівню встановленої «стелі» 60 доларів. Таким чином, можна припустити, що рішення колективного Заходу було скоріше показовим, не маючи реального впливу на ситуацію.

Більше того, низка питань викликає і заява глави Мінфіну США Адейемо про те, що «стеля» цін на російську нафту може за потреби переглядатися двічі на місяць. По суті, за умови різкого стрибка цін може бути здійснений перегляд за результатами якого будуть нівельовані ризики Росії.

Не менш важливим є той факт, що обмеження, як і раніше запроваджене ембарго, поширюється на нафту, що транспортується морем. Більше того, якщо судна країн G7 встигнуть завантажитися нафтою до 5 грудня, протягом наступних 45 днів для них не буде застосовуватися «стеля» цін. Без обмежень залишається, наприклад, нафтопровід «Дружба», яким транспортуються нафтопродукти до Угорщини та Польщі. З погляду Угорщини, цей фактор дозволив Будапешту отримати виняток та закуповувати російську нафту без обмеження за ціною. У свою чергу, Варшава домагається накладання антиросійських санкцій на постачання нафти трубопроводом «Дружба», щоб країні не довелося платити неустойку за передчасне розірвання контрактів з російською стороною.

У той же час, багато аналітиків розглядають запровадження «стелі» цін крізь призму інших домовленостей між Заходом та Росією. В даному випадку важливо простежити не заяви російської сторони, а конкретні дії щодо постачання нафти тим державам, які підтримали встановлення цінової межі.

Також аналітики звертають увагу на те, що «стеля» цін насамперед б’є по інтересах Європейського Союзу і водночас надає додаткові привілеї для США, які нарощують власні постачання нафтопродуктів до країн ЄС. Ця ситуація може значно посилити політичну кризу між Вашингтоном та Брюсселем.