Росія за тиждень (21.11-27.11)

У цьому звіті подано ключові події, що мали важливий вплив на політичні, економічні та соціальні процеси всередині Росії. У період з 21 по 27 листопада для Росії найбільш актуальними були такі теми:

1. Міжнародна зустріч по Сирії в «астанинському форматі» на фоні загострення конфлікту між Туреччиною та Курдами.

У столиці Казахстану 22-23 листопада відбулася 19-та міжнародна зустріч по Сирії в Астанинському форматі. У переговорах взяли участь делегації Росії, Туреччини, Ірану, уряду Сирії та сирійської опозиції. У якості спостерігачів прибули представники ООН, Йорданії, Лівану та Іраку. Делегацію Росії очолив спеціальний представник президента РФ по сирійському врегулюванню Олександр Лаврентьєв, делегацію Туреччини – генеральний директор МЗС Унал Сельчук, делегацію Ірану – старший помічник міністра закордонних справ Хаджі Алі Асгар, делегацію уряду Сирії – заступник міністра закордонних справ Мухаммед Айман Сусан сирійської опозиції – Ахмад Тома. За підсумками зустрічі було прийнято спільну заяву представників Ірану, Росії та Туреччини, в якій сторони вкотре підтвердили рішучість боротьби з тероризмом, а також наголосили на необхідності повного виконання всіх наявних домовленостей щодо півночі Сирії.

Ця зустріч особливо важлива на тлі останніх подій у північних регіонах Сирії, де проводилася повітряна операція турецьких збройних сил, а також були завдані ракетні удари іранською армією.

Хронологія подій:

• Ердоган заявив, що турецька повітряна операція на півночі Іраку та Сирії, що розпочалася в ніч з 20 на 21 листопада, пройшла успішно, а на питання про ймовірність наземної військової операції в Сирії, заявив, що Анкара проведе консультації та вживе відповідних заходів.

• 22 листопада турецький безпілотник завдав удару по спільній базі міжнародної коаліції та «Сирійських демократичних сил» (SDF) у провінції Хасеке на сході Сирії.

• Ердоган заявив, що російська сторона не виконала зобов’язань «щодо очищення» сирійських регіонів від курдських збройних формувань, згідно з досягнутими у 2019 році домовленостями.

• Пєсков прокоментував твердження Ердогана, заявивши, що «є певні нюанси у підходах Росії та Туреччини щодо стану справ у Сирії та до того, чиї зобов’язання не були виконані за тим самим Сочинським меморандумом». За його словами, дружній, партнерський характер відносин із Туреччиною дозволяє відкрито та конструктивно обговорювати ці розбіжності.

• 23 листопада делегації Росії, Туреччини та Ірану заявили про необхідність виконання домовленостей щодо півночі Сирії, з такою заявою вони виступили за підсумками раунду «астанинських» переговорів.
• Ердоган: «Наші операції – лише початок заходів щодо забезпечення спокою на наших кордонах».

• Ердоган: «В найбілььш сприятливий час ми також атакуватимемо терористів на землі. Ми почнемо з Тель-Ріфата, Манбіджі та Айн-аль-Араба (всі три на півночі Сирії) і очистимо їх».

• МЗС Сирії про турецьку операцію на півночі країни: «це порушення міжнародного права, Туреччина не дотримується своїх зобов’язань у рамках «астанинського» процесу, вживемо всіх заходів для захисту своєї території та безпеки».

• Ердоган знову не виключив своєї зустрічі з Асадом. Як і тиждень тому, він заявив, що в політиці не буває вічних образ та невдоволення.

• Спецпредставник президента Лаврентьєв заявив, що Росія на переговорах в Астані спробувала переконати Туреччину утриматися від операції, яка може призвести до ескалації на всьому Близькому Сході. За його словами, необхідно налагодити діалог між курдами та Дамаском: «переговори між ними проходили, було вироблено план, Росія сподівається на їхній контакт».

• Лаврентьєв: «Росія вважає, що курдам «дали відмашку» для здійснення теракту в Стамбулі».

• Лаврентьєв: «Москва отримує сигнали від Анкари та Дамаска про готовність робити кроки назустріч один одному».

• Лаврентьєв: «За активізацією курдів у Сирії та Іраку, швидше за все, стоїть «досвідчений диригент», а саме США. Захід розглядає сирійський кейс як додатковий фронт боротьби проти Росії на тлі України».

• Лаврентьєв: «Москва готова надати майданчик для зустрічі президентів Сирії та Туреччини».

• Турецьке видання Hürriyet заявило, що зустріч Ердогана та Асада може відбутися в Росії за посередництва Путіна.

• Пєсков: «Домовленостей про зустріч Ердогана та Асада на території Росії зараз немає, теоретично вона можлива».

• Міністри оборони Туреччини та Росії провели телефонні переговори, обговорили ситуацію на півночі Сирії та окремі питання, пов’язані з продовженням продуктової угоди. Розмова пройшла за ініціативи турецької сторони.

Підсумки/прогнози:

Після нетривалого затишшя Сирія знову стає одним із визначальних факторів на геополітичній арені. Багаторівневе переплетення інтересів як локальних гравців в особі сусідніх держав, етнічних груп, політичних сил, так і глобальних гравців в особі колективного Заходу, Росії, Туреччини та транснаціональних корпорацій вказують на те, що найближчим часом саме Сирія зможе стати новим (точніше, забутим старим) осередком світового неспокою.

З точки зору Москви, Сирія (в особі Асада) є одним з найважливіших стовпів російської політики в близькосхідному регіоні, а наявність низки домовленостей, як з Сирією, так і з Туреччиною, Іраном або сирійськими курдами, провокує кризу зовнішньополітичної концепції, що дозволяє зберігати власні позиції у регіоні та виступати головним гарантом миру. По суті, ескалація нового конфлікту на території Сирії повністю нівелює всі попередні досягнення Росії в сирійському конфлікті. Теза про те, що США програли, поступившись Сирією Росії, вже не виглядатиме такою ефектною. З іншого боку, своїми діями Ердоган грає проти Росії у регіональних масштабах, але водночас допомагає Росії розмити увагу навколо українського питання. Переговорний процес, який намагається запустити Москва, багато в чому буде визначальним як для подальшого розвитку ситуації в регіоні, так і у відносинах між Москвою та Анкарою.

З іншого боку, початок повномасштабного конфлікту на території Сирії виглядає абсолютно невигідним і для Заходу. Відкриття нового фронту – після українського – ще більше послабить позиції всіх сторін. Для США, які все частіше заявляють про дефіцит озброєння, а також економічні проблеми, подальша підтримка Робочої партії Курдистану (РПК) фактично веде до необхідності оптимізації витрат на зовнішньополітичну діяльність і ведення гібридних воєн. Для Європейського Союзу, будь-яке загострення на Близькому Сході загрожує новими міграційними хвилями та посиленням внутрішньої кризи. Для України сирійська кампанія стане розмиттям уваги з боку колективного заходу, що також негативно впливає на подальшу підтримку з боку західних держав.

При цьому, головним, хоч і тимчасовим, вигодоотримувачем залишається Ердоган. Напередодні президентських виборів йому необхідно нарощувати власну підтримку, яка значно скоротилася через низку внутрішніх проблем. Більше того, у спробі посилити позиції Туреччини на регіональному рівні Ердогану також необхідно продемонструвати успіх у вирішенні курдського питання. У той же час, будь-які бойові дії послужать посиленням економічної кризи в Туреччині, яка вже зараз виступає головним фактором, що ставить під загрозу переобрання Ердогана на черговий термін.

Водночас, за непідтвердженою інформацією, головним ідеологом майбутньої виборчої кампанії Ердогана став американський політичний консультант Пол Манафорт (керівник виборчої кампанії кандидата у президенти США Дональда Трампа у червні-серпні 2016 року). У разі підтвердження цього факту, можна припустити, що подібні дії та заяви Ердогана щодо РКП також є частиною виборчої кампанії та спробою зробити ставку на Республіканців, які можуть повернутися до влади в США у 2024 році.

2. Зустріч Володимира Путіна з матерями військових

У п’ятницю 25 листопада Володимир Путін провів зустріч із матерями учасників так званої «спеціальної військової операції», під час якої обговорив стан справ у зоні бойових дій, а також вислухав ініціативи та пропозиції присутніх на зустрічі. Цей захід був присвячений Дню матері, який відзначається в Росії 27 листопада. Загалом зустріч вийшла досить шаблонною: значна частина її учасників складалася з представників державної влади, а більшість питань, скоріш за все, заздалегідь були обговорені. При цьому сам Путін зробив низку досить важливих заяв.

Хронологія подій:

• 22 листопада з’явився анонс зустрічі Путіна з матерями військовослужбовців, які беруть участь у так званій «СВО».

• Зустріч відбулася 25 листопада у резиденції Путіна у Ново-Огарьові. У ній взяли участь 17 матерів військовослужбовців. Серед них – московська чиновниця та депутат від «Єдиної Росії» Ольга Бельцева, голова виконкому «Загальноросійського народного фронту» у Підмосков’ї Юлія Бєлєхова та член Громадської палати Орєхово-Зуєво Марина Мігунова.

• Найближче до Путіна сиділа режисерка Олеся Шигіна, яка знімає православне патріотичне кіно.

• Головні тези з виступу Путіна:

1. «Ми поділяємо біль втрати з тими, хто втратив дитину, робитимемо все, щоб відчували підтримку та плече».

2. «В інтернеті купа обману та брехні, нічому не можна довіряти, інформація — це спосіб боротьби, причому досить ефективний спосіб».

3. Повідомив, що «особисто розмовляє по телефону з учасниками [так званої] «спецоперації».

4. Пообіцяв обговорити систему пільг для мешканців Донбасу, які брали участь у бойових діях з 2014 року.

5. «Міноборони намагається налагодити роботу з надання якісного обмундирування для військовослужбовців у зоні спецоперації, цю тему обговорюємо з міністерством щодня».

6. «Російська влада займеться організацією широкої реабілітації, у тому числі навчанням та працевлаштуванням військовослужбовців».

7. Пообіцяв розібратися із забезпеченням гарячим харчуванням військовослужбовців на передовій у зоні так званої «спецоперації».

8. «Росія – це не територія, це люди, традиції, історія».

9. «Ми планів щодо розвитку Росії не змінюємо, вони величезні, запорука успіху – наша єдність».

10. «Приєднувати Донбас до Росії потрібно було раніше. Може, й не було б тоді стільки жертв».

11. «Росія з 2014 року щиро сподівалася домовитись, що Донбас повернеться до складу України, але не відчувала до кінця настрою людей».

12. «Українських солдатів, які «поводяться неправильно», розстрілюють прямо перед строєм».

13. «Військові госпіталі заповнені лише на 38%, але сама система охорони здоров’я готова працювати з нашими хлопцями, цивільна система охорони здоров’я. У тому числі це стосується реабілітації».

• Після зустрічі, прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що поки Путін не планує проводити окрему зустріч з російськими військовослужбовцями.

• Серед іншого резонанс викликав розповідь однієї з матерів, яка заявила, що перед загибеллю на фронті її син сказав товаришам по службі: «Підемо, братва, рубати кропів».

Підсумки/прогнози:

Проведення подібної зустрічі може переслідувати одразу кілька важливих цілей. По-перше, Путін все частіше з’являється на масових заходах, демонструючи, що він не ховається в бункері і не боїться зустрічатися не лише зі своїм найближчим оточенням, а й із простими людьми (в даному випадку з «матіерями військовослужбовців»).

По-друге, після початку проведення часткової мобілізації, в російських соціальних мережах почали активно обговорювати відсутність необхідного обмундирування для військовослужбовців, а також відсутність нормальних умов для проживання мобілізованих під час навчання та підготовки до відправки у зону бойових дій. Ще наприкінці вересня – практично одразу після початку проведення часткової мобілізації – генерала армії Дмитра Булгакова, який відповідав за матеріально-технічне забезпечення, було звільнено зі своєї посади, а на його місце призначено генерал-полковника Михайла Мізинця, якого прозвали «м’ясником Маріуполя».

З метою зміщення акцентів з проблем в армії, Путін також відвідував полігон у Рязані, де особисто спілкувався з мобілізованими, а також демонстративно стріляв зі снайперської гвинтівки. Цю ж проблему мало вирішити й публічне спілкування президента з матерями військовослужбовців. У своєму зверненні Путін неодноразово акцентував увагу саме на підготовці солдатів та їх технічному оснащенні.

По-третє, аналіз публічного простору демонструє значне зміщення головних наративів, серед яких теза «досягти перемоги за будь-яку ціну» поступово замінилася тезою «нам важливе кожне життя і заради цього ми навіть готові тимчасово залишати власні території». Особливо такий підхід актуалізувався після відступу російських окупаційних військ з правобережної території Херсонської області. Відповідно, зустріч з матерями військовослужбовців послужила додатковим посиленням даної тези, перш за все для внутрішнього споживача.

По-четверте, складається враження, що у Кремлі не відмовляються від ідеї подальшого проведення мобілізації разом із переведенням економіки на «військові рейки». Фактично низку заяв Путіна, озвучених на зустрічі з матерями військовослужбовців, можна розглядати як поступову підготовку громадської думки до можлвої зміни формату так званої «спеціальної військової операції» на повномасштабну війну проти України.

3. Обговорення встановлення межі цін на російські енергоресурси

Протягом усього минулого тижня в Європі велися активні обговорення можливого консолідованого обмеження цін на російські енергоресурси. Чутки про запровадження подібних заходів ходять вже давно, але підтвердження таких обговорень з’явилося лише зараз. Так, Європейська Комісія запропонувала своє бачення можливих цін на російський газ, а Європейський Союз спробував досягти консенсусу щодо межі цін на російську нафту. При цьому обидва питання залишилися у підвішеному стані, хоча певні маркери все ж таки варто відзначити.

Хронологія подій:

• У вівторок 22 листопада Єврокомісія запропонувала країнам ЄС встановити максимальну ціну на газ у 275 євро за МВт ч. для ф’ючерсу на газ за індексом TTF (найбільший європейський хаб, розташований у Нідерландах) – близько $2920 за тисячу кубометрів газу за поточним курсом. Іншою межею ринкової ціни в Європі може стати індикативна ціна імпорту зрідженого газу, йдеться у прес-релізі ЄК.

• Європейський Союз запропонував 45-денний перехідний період після дати введення межі нафтових цін з РФ. Орієнтовна дата – 5 грудня. Також пропонується 90-денний перехід у разі будь-яких майбутніх змін рівня граничних цін.

• 23 листопада відбулася зустріч послів ЄС, головною темою якої було питання затвердження обмежень цін на російську нафту.

• Агенство Bloomberg, з посиланням на власні джерела, повідомило, що переговори між країнами ЄС щодо граничної ціни на російську нафту, зайшли в глухий кут. Нібито Єврокомісія запропонувала 65 доларів за барель, але Польща та країни Балтії відкинули цю пропозицію, як надто щедру до Москви. При цьому країни з великою судноплавною галуззю, зокрема Греція та Мальта, не захотіли опускатися нижче 70 доларів.

• Швейцарія схвалила запровадження граничної ціни на російську нафту та оголосила ембарго на постачання Росії та Україні товарів військового призначення.

• 24 листопада видання Politico, з посиланням на джерела в дипломатичних колах, заявило, що більшість країн Європейського союзу погодились зі максимальною ціною на російську нафту на рівні $65-70 за барель. Окрім Польщі, яка пропонує ціну на рівні $30.

• Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Москва виходить із позиції не постачати нафту країнам, які приєднаються до ідеї граничної ціни, але проведе додатковий аналіз відповідно до ринкових цін.

• Міністерство енергетики Італії заявило, що 15 країн ЄС критично налаштовані щодо пропозиції Єврокомісії по встановленню граничної ціни на російський газ.

• Низка ЗМІ опублікували інформацію, з посиланням на джерела в Брюсселі, згідно з якою 13 грудня може відбутись позачергова зустріч міністрів енергетики ЄС, на якій можуть попередньо погодити максимальну ціну на газ.

• У п’ятницю, 25 листопада, в Раді ЄС заявили, що міністри енергетики країн Євросоюзу попередньо погодили механізм регулювання газового ринку, який, серед іншого, виключає російський газ із спільних закупівель.

• Виступаючи на Міжнародному симпозіумі The idea of ​​Europe, Володимир Зеленський заявив, що Європа має обмежити ціни на нафту на рівні 30 доларів за барель.

• Офіційний представник ЄК Ерік Мамер заявив, що Єврокомісія не працювала раніше і не працює зараз над введенням заборони на імпорт російського газу до країн співтовариства.

• Агентство Bloomberg повідомило, що Європейський Союз відклав переговори щодо граничних цін на російську нафту. Вони мали відбутися 25 листопада. Вводити межу планується з 5 грудня, але поки що учасники переговорів не дійшли єдиної думки щодо ціни.

Підсумки/прогнози:

Події довкола обговорення можливих обмежень цін на російські енергоресурси насамперед демонструють посилення кризи всередині Європейського Союзу. Прагматичний підхід Німеччини та Франції все частіше стикається з популістськими заявами Польщі та країн Балтії, на противагу яким виступають Італія, Греція та Мальта.

У даній ситуації, важливо відзначити відразу кілька факторів. По-перше, позиція Польщі, як і країн Балтії, як і раніше, консолідується з позицією США та Великобританії, формуючи умовний фронт проти фактично монопольного впливу Німеччини та Франції на низку ключових процесів усередині Європейського Союзу. Паралельно посилюється теза про те, що Париж та Берлін загралися у дружбу з Москвою та зробили Європу залежною від російських енергоресурсів. З іншого боку, більш активно починає звучати теза про те, що головними вигодоодержувачами від запровадження обмежень на російські енергоресурси є США, а Польща та країни Балтії сприяють посиленню кризи всередині ЄС. Подібний стан справ вже найближчою зимою зможе продемонструвати серйозне посилення конфронтації між двома умовними таборами всередині ЄС.

По-друге, вочевидь, Росія перебуває у активному переговорному процесі і, на даний момент, має доволі зручні позиції для лобіювання більш вигідних умов. Наприклад, 3000 доларів – це дуже високий рівень цін на газ. Наразі він коливається в районі 1000-1300 доларів. А ще кілька років тому становив близько $200. До $3000 ціна доходила лише у березні та серпні цього року на тлі війни в Україні, але трималася на такому рівні недовго. Безумовно, вже навесні ціни можуть значно зрости, але у разі збереження цінової політики, складається вигідна ситуація для обох сторін: Європа демонструє прагнення подальшого розширення санкцій проти Росії, а Росія й надалі продовжує продавати свої енергоресурси за вигідними цінами.

Аналогічна ситуація складається і з нафтою. Якщо ціна буде зафіксована на рівні 65-70 доларів за барель, це фактично ніяк не вплине на позиції Росії. 70 доларів — це ціна, за яку російська нафта продається сьогодні на вільному ринку.

Безумовною перевагою Європи може стати страховка від серйозних стрибків цін на енергоресурси у майбутньому. У такому разі всі пропозиції мають логіку, але їх ефект буде відчутним лише через деякий час.

Очевидно, найближчим часом ми станемо свідками посилення як переговорного процесу між ЄС та Росією щодо енергоресурсів, так і посилення конфронтації всередині Європейського Союзу.

При цьому позиція Польщі, як і країн Балтії, не виходитиме за межі провокації. У цьому випадку дуже показово виглядає телефонна розмова президента Польщі Анджея Дуди з російськими пранкерами, які назвали себе президентом Франції Макроном. «Повір мені, я дуже обережний. Я не звинувачую росіян… Думаєте, мені війна з Росією потрібна? Ні, цього не хочу. Я не хочу війни з Росією, я вкрай обережний», – заявив Дуда. Ця репліка була висловлена ​​як реакція на інцидент з ракетою, що впала на польській території, але загалом вона добре демонструє позицію Варшави, яка готова приміряти на себе роль регіонального лідера, але не готова до повномасштабної війни з Росією за українські інтереси.

У цій ситуації позиція України, що повністю збігається з позицією Польщі (обмеження цін на нафту на рівні $30), є абсолютно зрозумілою з політичної точки зору: будь-яка спроба натиснути на Росію та знизити її заробіток від продажу енергоресурсів може суттєво вплинути на перебіг війни та дати перевагу Києву. При цьому подібна позиція дуже небезпечна з погляду подальших взаємин з Європою. Через відсутність консенсусу всередині ЄС, низка держав (у тому числі Німеччина, Франція, Італія та інші) можуть значно скоротити рівень підтримки України, аргументуючи це посиленням енергетичної кризи.

Фактично ситуація з можливим обмеженням цін на енергоресурси вже зараз зайшла в глухий кут і найближчим часом навряд чи буде запропоновано вигідний механізм, що дозволить отримати консенсус в середині Європейського Союзу.

4. Ситуація довкола ЗАЕС

Минулого тижня значно активізувалися розмови про можливе створення безпечної зони довкола Запорізької атомної електростанції, яка перебуває під контролем російських окупаційних військ. Активна участь у переговорному процесі МАГАТЕ, очевидно, дала свої результати – вже наприкінці тижня українська сторона заявила, що бачить можливі ознаки того, що російські окупаційні війська готові залишити територію ЗАЕС. При цьому складається враження, що, як і питання з обмеженням цін на російські енергоресурси, тема ЗАЕС може бути приводом чергових переговорів, в основі яких лежать певні поступки з обох сторін.

Хронологія подій:

• 20 листопада було здійснено обстріл території ЗАЕС, внаслідок чого було зафіксовано 12 влучень по об’єктах інфраструктури станції. Російська та українська сторони звинуватили в обстрілі один одного.

• У середу 23 листопада Гендиректор «Росатому» заявив, що на Запорізькій АЕС є ризик атомної аварії. За його словами, Росатом всю ніч перебував у переговорах із МАГАТЕ у зв’язку із ситуацією на ЗАЕС.

• У «призначеній» Росією окупаційній «адміністрації» Запорізької області повідомили про новий обстріл Енергодару, де знаходиться Запорізька АЕС, нібито «з артилерії натовського калібру».

• На тлі поновлених обстрілів Енергодару та Запорізької АЕС, у російських телеграм-каналах почала обговорюватися версія про те, що нібито розглядається варіант відходу російських військ з міста та передачі АЕС або під український, або під міжнародний контроль.

• У Стамбулі відбулися переговори глав «Росатому» та МАГАТЕ. Також Рафаель Гроссі заявив, що агенція веде переговори з Україною.

• Глава «Росатому» щодо перспектив створення зони безпеки навколо Запорізької АЕС: «головне залежатиме від США».

• Експерти МАГАТЕ оглянули територію ЗАЕС та заявили про «значні пошкодження» на території станції. Серед іншого, пошкоджено резервуари для зберігання конденсату, що призвело до нерадіоактивного витоку, йдеться у заяві. При цьому вони наголосили, що наразі не бачать загрози аварії на Запорізькій АЕС.

• Глава МАГАТЕ заявив, що «активізував консультації» щодо створення «захисної зони» довкола ЗАЕС після обстрілу.

• 24 листопада глава МАГАТЕ Рафаель Гроссі заявив про прогрес у переговорах щодо створення безпечної зони довкола ЗАЕС: «Звичайно, ми говоримо про щось складне. Це справжня війна, і захисна зона, яку я пропоную, знаходиться якраз на лінії фронту, на лінії контакту супротивників. Як я вважаю, ми рухаємось уперед».

• Глава «Росатому» Лихачов озвучив російські умови щодо Запорізької АЕС:

1. Заборона на обстріл станції та на дії українських диверсійних груп у її районі.

2. Росія не тримає на АЕС важких озброєнь. Але охороняє її силами підрозділів, озброєних легкою стрілецькою зброєю.

• 25 листопада російський постпред у МАГАТЕ Ульянов заявив, що «Росія обговорює з МАГАТЕ питання про міжнародний моніторинг дотримання домовленостей щодо захисної зони у Запорізької АЕС, інакше це не спрацює».

• У МАГАТЕ заявили, що результат дослідження проб, взятих на трьох об’єктах в Україні в рамках перевірки можливих слідів «брудної бомби» (були взяті 16 листопада), може бути відомий за місяць-півтора.

• Рафаель Гроссі заявив, що ситуація з АЕС в Україні стає дедалі небезпечнішою.

• 27 листопада президент «Енергоатом» Петро Котін заявив, що бачить ознаки того, що росіяни готові залишити територію Запорізької АЕС: «По-перше, дуже багато почало з’являтися публікацій у російській пресі про те, що ЗАЕС, можливо, варто було б залишити, можливо, її варто передати МАГАТЕ під контроль. Таке, знаєте, враження, що вони збирають валізи і що крадуть усе, що можуть знайти».

Підсумки/прогнози:

Очевидно, створення безпечної зони довкола ЗАЕС та можливий вихід російських окупаційних військ з її території є предметом переговорів, результат яких буде видно вже найближчим часом. Питання полягає лише в тому, на яких умовах може бути проведена така угода.

Варто зазначити, що за останні тижні було озвучено цілу низку переговорних форматів навколо України. В Анкарі пройшла чергова зустріч між головами розвідувальних співтовариств США та Росії, про яку вперше заговорили у ЗМІ, в ОАЕ українська та російська сторони провели успішні переговори щодо обміну полоненими, також повідомляється про низку переговорних майданчиків за участю Туреччини, Ватикану, Німеччини, Франції, Росії та України. При цьому їхній результат, як і сам процес, залишається непомітним. З іншого боку, кількість переговорних форматів сама по собі може свідчити про те, що українське питання починає ставати тупиковим для всіх його учасників. Росія розуміє, що не може досягти своїх цілей і продовжує втрачати позиції, Європа все глибше занурюється у внутрішні проблеми та економічну кризу, США намагаються утримати баланс між перемогою та поразкою Росії, розуміючи, що жоден із цих варіантів їм не вигідний.

Багато аналітиків стверджують, що замість ЗАЕС Росія вимагає надання доступу до транзиту аміаку через одеський порт (трубопровід Тольятті-Одеса), а також повне дотримання «зернової угоди». При цьому подібні вимоги виглядають дуже скромними, враховуючи, що ними аргументували відхід російських окупаційних військ з Херсона. Очевидно, запуск експорту аміаку відбутися набагато раніше, як і повноцінне функціонування «зернової угоди». Більше того, за наявною інформацією, це питання було вирішено раніше: перед візитом до Вірменії, який відбувся 23 листопада, Путін провів зустріч із головою «Уралхіму» (один із найбільших світових виробників добрив, а також аміаку) Дмитром Мазепіним, який є основним лобістом та вигодонабувачем від роботи «зернової угоди».

Офіційно – Путін схвалив ініціативу Мазепіна, щодо розблокування ООН і Африканським союзом 265 тис. тонн добрив, які компанія готова поставити безкоштовно найбіднішим країнам, але які зараз заблоковані в портах Європи. Неофіційно – Мазепін відзвітував перед Путіним про прямі гарантії, отримані від Туреччини та ООН про якнайшвидше виконання всіх домовленостей.

Наразі активно обговорюється ще один варіант, згідно з яким Росія погодиться залишити територію ЗАЕС замість поступок на Донбасі. У разі підтвердження цієї інформації реалізація подібного сценарію може відбутися ще до 5 грудня – коли ЄС спробує вкотре зафіксувати обмеження цін на російські енергоресурси.

5. Саміт ОДКБ у Єревані

У середу 23 листопада у Єревані відбувся саміт Ради колективної безпеки ОДКБ. У заході взяли участь прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, президент Білорусі Олександр Лукашенко, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, президент Киргизії Садір Жапаров, президент Росії Володимир Путін та Президент Таджикистану Емомалі Рахмон. У засіданні також взяв участь Генеральний секретар ОДКБ Станіслав Зась.

У зв’язку з майбутньою ротацією з 1 січня 2023 року Рада розглянула питання щодо Генерального секретаря ОДКБ. На наступний трирічний термін їм призначено представника Республіки Казахстан Імангалі Тасмагамбетова. Також Рада колективної безпеки затвердила нового Голову Міждержавної комісії з військово-економічного співробітництва ОДКБ, ним став Денис Мантуров – заступник Голови Уряду РФ – Міністр промисловості та торгівлі РФ.

За результатами саміту так і не було підписано підсумкової декларації, яку не підтримав прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян. Крім цього, варто розглянути й інші важливі підсумки саміту ОДКБ 2022 року.

Хронологія подій:

• У вівторок 22 листопада Глава білоруського МЗС Володимир Макей заявив, що «не вважає, що ОДКБ переживає якісь кризові часи, але є певні проблемні моменти, треба їх обговорювати та шукати концепцію рішення».

• 23 листопада на саміті ОДКБ Путін заявив, що ВТС між країнами-членами розширюється, а також пообіцяв проінформувати колег про ситуацію в Україні та сказав, що про проблеми ОДКБ лідери поговорять без камер.

• Пашинян: «Поки що ОДКБ не вдалося дійти рішення щодо реакції на агресію проти Вірменії».

• Пашинян заявив, що відмовився підписати декларацію саміту ОДКБ, оскільки вважає її текст недостатньо доопрацьованим. За словами вірменського прем’єра, відсутність у тексті чіткої політичної оцінки ситуації на вірмено-азербайджанському кордоні може означати відмову ОДКБ від союзницьких зобов’язань та інтерпретуватися Азербайджаном як зелене світло для агресії проти Вірменії.

• Пєсков заявив, що Вірменія залишиться в ОДКБ, незважаючи на те, що не все на саміті вдалося погодити. За його словами, зустріч, навіть з урахуванням усіх складнощів, підтвердила затребуваність та життєздатність організації.

• Путін спробував пом’якшити негативну риторику в Єревані, нагадуючи всім про глобальні проблеми та необхідність мати «узгоджені позиції з політичних та військово-стратегічних питань, актуальних проблем регіональної безпеки та міжнародного порядку денного».

• Путін наголосив на серйозності загрози тероризму та екстремізму, транснаціональній злочинності, нелегальній міграції, наркотиків, а також «надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру».

• Путін, на відміну від інших учасників, наголосив на ідеологічній складовій ОДКБ, висловивши занепокоєння «поширенням екстремістської ідеології в країнах Центральної Азії», а також нагадавши про необхідність збереження «пам’яті про спільну історію наших держав, про те, що наші народи разом перемогли у Великій Вітчизняній війні».

• Представники республік Центральної Азії знову говорили про проблему Афганістану, а лідер Казахстану Токаєв, як і раніше, був вкрай стриманий і обійшовся, на відкритій для преси частині саміту, лише загальними фразами.

• Низка заяв пролунала і від президента Білорусі Олександра Лукашенка:

1. «Наразі настав час предметно обговорити питання військово-політичної взаємодії, збереження безпеки на майданчику ОДКБ. Їхня актуальність зростає день у день».

2. «На підставі стримування нібито агресивної поведінки Росії та її союзників йде планомірне нарощування військової присутності Штатів та інших країн НАТО біля західних кордонів ОДКБ».

3. «На країни, які прагнуть йти своїм шляхом розвитку і які проводять самостійний зовнішньополітичний курс, виявляється жорстокий пресинг. Під свій контроль намагаються поставити міжнародні організації, включаючи ООН. Витрати озброєння зростають небаченими темпами і досягають жахливих величин. Уряди країн — членів НАТО, підбурювані Вашингтоном, охоче витрачають мільярди на загрозу зі Сходу, що нібито зростає, при цьому стимулюючи військово-промисловий комплекс США».

4. «Те, що не можна було уявити ще 2-3 роки тому. Ядерна риторика окремих західних лідерів зашкалює. Польське керівництво декларує готовність розмістити у себе ядерну зброю. Добре, що в американців, треба віддати належне їм, ще збереглися розсудливі люди, які чудово розуміють небезпеку ядерних ігор, особливо з непередбачуваними партнерами».

5. «Існування ОДКБ залежить від операції Російської Федерації в Україні. Якщо Росія переможе — ОДКБ існуватиме, якщо, не дай боже, не переможе — ОДКБ не існуватиме. І в наших країнах теж багато гарячих голів почали обговорювати цю проблему. Відчуваю, що ми дійшли єдиної думки, що якщо, не дай боже, звалиться Росія, то під цими уламками наше місце».

6. Мінськ планує організувати у 2023 році «міжнародну конференцію високого рівня з проблематики євразійської безпеки із запрошенням вищих посадових осіб секретаріатів ООН, ШОС, СНД та інших міжнародних організацій».

Підсумки/прогнози:

Саміт ОДКБ вкотре продемонстрував, що ідея відтворення Радянського Союзу, яку часто приписують Путіну західні експерти, є абсолютно неробочою і абсолютно нереалістичною в нинішніх умовах. Низка розбіжностей, що існують між державами пострадянського простору, помітно посилюються та створюють дедалі більше перешкод не лише для об’єднання в єдиний союз, а й для нормальної комунікації на міждержавному рівні.

Варто зазначити, що Путін намагається продовжувати посилення свого впливу на процеси в Центральній Азії. Ті заяви, які були озвучені ним на VI саміті Наради щодо взаємодії та заходів довіри в Азії, що відбулася 13 жовтня в Астані, знову пролунали і на саміті ОДКБ. Очевидно, його головним завданням у цьому регіоні залишається спроба налагодити відносини між Таджикистаном та Киргизією, усунення фактору Афганістану як загрози для поширення тероризму в Центральній Азії, а також недопущення посилення впливу на регіон Ірану та Туреччини.

Очевидно, Путін не планує використовувати ОДКБ для посилення російських позицій в українському питанні. Більше того, проти такого варіанту точно виступить Казахстан і, вочевидь, Вірменія. Відповідно спроба залучити ОДКБ до українського питання прирівнюватиметься до моментальної ліквідації альянсу.

Водночас доволі помітні амбіції в рамках ОДКБ виявляє Олександр Лукашенко. Його заяви на саміті відрізнялися особливою різкістю і нестриманістю як щодо партнерів, так і стосовно опонентів в особі держав-членів НАТО.

При цьому слід зазначити, що позиція Лукашенка багато в чому залежить і від внутрішньополітичної ситуації в Білорусі. За прогнозами Ascolta, найближчим часом офіційний Мінськ зіткнеться із серйозними політичними потрясіннями, які викликають серйозне побоювання у Олександра Лукашенка. У даному випадку всі його спроби демонструвати лідерські позиції, вправно парируються російським колегою. Варто звернути увагу на існуючий конфлікт між Лукашенком та одним із найближчих друзів Путіна Сергієм Чемезовим. При цьому прем’єр-міністр Білорусі Роман Головченко, до якого у Лукашенка вкрай обережне ставлення, також вважається ставлеником Чемезова (згідно з конституцією Білорусі, у разі смерті президента, його повноваження переходять до прем’єр-міністра). Примітно, що на саміті ОДКБ, ще одна людина Чемезова – віце-прем’єр російського уряду Денис Мантуров – був представлений ​​як людина, що координує роботу всього військово-промислового комплексу країн Організації.

У цій ситуації варто відзначити, що позиції Росії та особисто Путіна, хоч і демонструють певне «просідання», але ще точно не свідчать про те, що його варто списувати з рахунків. Очевидно, найближчим часом буде запущено глибинний процес реформування структури ОДКБ з його можливим розширенням шляхом залучення нових держав. З іншого боку, протягом останніх років у російських експертних колах активно обговорюється варіант ліквідації ОДКБ та створення нового військового альянсу за участю Китаю, Ірану, Пакистану та інших держав, які мають значну вагу у цьому регіоні.